Як вилікувати хронічний риніт

Хронічний риніт – це не просто «затяжний нежить». Постійна закладеність носа, рясні виділення та відчуття дискомфорту можуть знижувати якість життя й концентрацію, порушувати сон, викликати головний біль.

У статті детально розглянемо, що лежить в основі хронічного риніту, чому звичайні «краплі від нежитю» не завжди ефективні, які сучасні підходи допомагають впоратися із запаленням у носовій порожнині. Матеріал буде корисним для тих, хто стикається з постійною закладеністю, алергічними реакціями або повторними «застудами». Ви дізнаєтесь, як діють препарати від хронічного риніту, а також про способи профілактики, які допоможуть відновити вільне дихання й забути про постійний нежить.

Причини хронічного нежитю

Хронічний риніт – це тривале запалення слизової оболонки носа, при якому людина стикається з постійною або періодичною закладеністю та порушенням дихання.
Захворювання розвивається під впливом різних факторів, які умовно поділяють на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні причини

Включають умови, в яких живе або працює людина. Основні провокуючі чинники:

• Постійний контакт з пилом і забрудненим повітрям. Коли людина регулярно дихає брудним повітрям (на вулиці, вдома чи на роботі), слизова носа не встигає очищатися та запалюється.
• Тривале переохолодження. Регулярний вплив холоду, особливо у вологу чи вітряну погоду, знижує захисну функцію слизової і робить її вразливою, що сприяє розвитку запалення.
• Вдихання алергенів. Пилок рослин, шерсть тварин, побутовий пил і різкі запахи подразнюють слизову, можуть викликати постійну закладеність.
• Робота в шкідливих умовах. Люди, які працюють на будівництві, у цехах чи на складах, часто стикаються з пилом та різкими запахами, що сприяє розвитку хронічного запалення.
• Зловживання судинозвужувальними краплями. Часте, безконтрольне і тривале застосування таких препаратів порушує роботу судин слизової носа, викликає постійну закладеність навіть без інфекції.

Зовнішні чинники стають постійним джерелом подразнення і поступово призводять до того, що нежить набуває хронічної форми.

Внутрішні причини

Негативний вплив може спричинити не лише навколишнє середовище. Іноді хвороба розвивається через особливості організму або інші проблеми зі здоров’ям. Внутрішні причини хронічного нежитю:

• Викривлення носової перегородки. Ускладнює проходження повітря та заважає природному очищенню носа.
• Поліпи. Перекривають носові проходи, створюють умови для скупчення слизу та розмноження бактерій.
• Хронічні запальні захворювання. Постійне запалення в носоглотці, наприклад, при синуситі або тонзиліті підтримує хронічний процес у носі.
• Ослаблений імунітет. Коли захист організму знижений, навіть незначне подразнення може спричинити тривале запалення. Корисна інформація про те, як підвищити імунітет дорослому, зібрана в статті.
• Гормональні зміни. Під час вагітності, при захворюваннях щитоподібної залози або прийомі деяких ліків, слизова може реагувати постійною закладеністю.
• Спадкова схильність. У деяких людей підвищена чутливість слизової передається у спадок.

Внутрішні причини часто сприяють тому, що захворювання набуває затяжного характеру і важко піддається лікуванню, якщо не усунути основну проблему.

Тривале запалення слизової оболонки носа може виникати як через зовнішні чинники, так і внаслідок внутрішніх порушень в організмі. Іноді причини поєднуються, наприклад, вроджене викривлення перегородки ускладнюється роботою людини в запиленому приміщенні. Розуміння конкретного джерела проблеми важливе для вибору правильного лікування та успішного позбавлення від хронічного нежитю.

Форми хронічного риніту

Існують різні види цього захворювання, кожен із яких має свої механізми розвитку та клінічні прояви.

Розглянемо форми хронічного нежитю детальніше.

Катаральний риніт

Одна з найпоширеніших форм. Зазвичай розвивається в результаті регулярних застуд, тривалого подразнення слизової оболонки холодним повітрям, пилом або забрудненим середовищем. При катаральному риніті запалення супроводжується незначним набряком та підвищеним виділенням слизу з носа.

Симптоми:

• утруднене носове дихання (особливо з одного боку), але може тимчасово покращуватися;
• відчуття постійної закладеності носа, особливо в положенні лежачи;
• помірні слизові виділення з носа;
• зниження відчуття запахів, особливо під час загострень або в холодну пору року.

Гіпертрофічний риніт

При цій формі слизова оболонка потовщується, а носові раковини збільшуються в розмірі, що спричиняє постійну закладеність і утруднене дихання. Гіпертрофічний риніт часто розвивається після багаторічного використання судинозвужувальних крапель або при роботі у шкідливих умовах.

Симптоми:

• носове дихання постійно утруднене, навіть при використанні судинозвужувальних засобів;
• з’являється гугнявість, яка заважає нормальній мові;
• відчуття запахів знижене або повністю відсутнє;
• головний біль через нестачу кисню.

Атрофічний риніт

Ця форма пов’язана з витонченням і руйнуванням слизової оболонки носа. Атрофічний риніт може виникнути після травм, операцій або тривалого вдихання пилу й хімічних речовин.

Симптоми:

• постійна сухість у носі, особливо в теплому та сухому приміщенні;
• щільні скоринки, які утворюються в носовій порожнині, ускладнюють дихання та спричиняють дискомфорт;
• стягнутість та печіння в носі, іноді виникають носові кровотечі;
• відчуття запахів частково порушене, у деяких випадках повністю зникає.

Озена

Важка та запущена форма атрофічного риніту. Характеризується витонченням слизової оболонки носа й кісткових структур. Внаслідок цього утворюються густі, смердючі скоринки, що викликають неприємний запах. Сам хворий його не відчуває через порушення нюху.

Додаткові симптоми:

• постійна сухість слизової носа;
• відчуття запахів знижене або повністю відсутнє;
• закладеність, попри розширення носового проходу.

Передній сухий риніт

Вражає, як правило, передні ділянки носової перегородки. Розвивається через постійний вплив сухого повітря або часте використання судинозвужувальних крапель.

Симптоми:

• відчуття сухості та легкого печіння в передній частині носа;
• дрібні, сухі скоринки в носі, які легко відшаровуються;
• носове дихання дещо утруднене, але зазвичай не викликає сильного дискомфорту.

Алергічний риніт

Розвивається у відповідь на контакт з алергенами й не пов’язаний з інфекціями чи пошкодженням слизової.

Симптоми:

• закладеність носа, яка супроводжується рясними водянистими виділеннями;
• напади чхання, особливо при контакті з алергеном;
• свербіж у носі, що супроводжується сльозотечею;
• порушення носового дихання, особливо в період цвітіння рослин або в запилених приміщеннях.

Вазомоторний риніт

Реакція виникає на певні подразники: холод, вологість, різкі запахи або стрес. Це пов’язано з порушенням роботи судинної системи слизової оболонки.

Симптоми:

• закладеність з’являється раптово, може швидко змінюватися покращенням дихання;
• водянисті виділення з носа за відсутності інших ознак інфекції;
• часте приступоподібне чхання.

Медикаментозний риніт

Формується в разі, якщо людина безконтрольно й тривалий час використовує препарати для лікування хронічного риніту. Це призводить до того, що слизова носа втрачає здатність самостійно регулювати судинний тонус.

Симптоми:

• постійна закладеність, яка тимчасово минає тільки після використання судинозвужувальних засобів;
• слизова носа набрякла, навіть при застосуванні різних препаратів;
• відчуття сухості, печіння та подразнення в носі.

Хронічний риніт може проявлятися в різних формах, кожна з яких має свої прричини та особливості. Правильна діагностика й своєчасне звернення до лікаря допоможуть уникнути ускладнень і відновити носове дихання.

Чим хронічний риніт відрізняється від звичайного нежитю

Більшість людей вважає, що затяжний нежить – це просто застуда, яка «не до кінця пройшла». Тому до лікаря звертаються рідко, продовжуючи використовувати судинозвужувальні краплі. Але звичайний гострий нежить і хронічний риніт – це не одне й те саме, а ігнорування симптомів може призвести до ускладнень.

Основні відмінності:

• Тривалість. Гострий риніт розвивається швидко, зазвичай на тлі ГРВІ, триває 7-10 днів і минає самостійно або після мінімального лікування. Хронічний риніт триває понад 3 тижні, симптоми можуть бути постійними або з’являтися періодично впродовж місяців. Якщо нежить не минає більше 2 тижнів – це привід звернутися до ЛОР-лікаря, аби не пропустити початок хронічного запалення.
• Симптоми. При гострому риніті виділення рясні, прозорі, можлива температура і ломота в тілі. При хронічному – слиз густий, може бути жовтим або зеленим, з’являється сухість, відчуття закладеності без виділень, гугнявість, головний біль, зниження нюху.
• Причини. Гострий риніт найчастіше викликають віруси (у 90% випадків). Хронічний є наслідком повторних інфекцій, алергії, викривлення носової перегородки, шкідливих умов праці, сухого повітря або зловживання носовими краплями. Також він може виникати після недолікованого синуситу, коли запалення переходить на стінки пазух і слизову носа.
• Лікування. Гострий риніт лікують спокоєм, зволоженням повітря, промиванням носа, за потреби – симптоматичними засобами. Хронічний потребує точної діагностики: аналізів, риноскопії, КТ пазух. Лікування може включати гормональні спреї, фізіотерапію, антигістамінні препарати, а іноді – хірургічне втручання. Важливо: безконтрольне використання судинозвужувальних засобів може спричинити медикаментозний риніт, коли слизова «звикає» і перестає нормально функціонувати.
• Ускладнення. Якщо гострий риніт зазвичай минає без наслідків, то хронічний може призвести до постійних синуситів (гаймориту, фронтиту), поліпів і потовщення слизової, зниження слуху, порушення сну та кисневого обміну, переходу запалення у вуха, гортань, бронхи. За статистикою, близько 40% пацієнтів із хронічним ринітом упродовж 1-2 років стикаються із запаленням навколоносових пазух, яке потребує прийому антибіотиків.

Чи знали ви, що в деяких людей виникає алергія на холод, яка також може спричинити тривалий риніт? Причини й прояви цього стану описані у статті.

Якщо нежить триває понад два тижні, з’являється закладеність, головний біль або зниження відчуття запахів – необхідно пройти обстеження у ЛОРа. Чим раніше звернутись до спеціаліста, тим вищий шанс вилікувати захворювання без ускладнень і не перетворити його на багаторічну проблему.

Симптоми хронічного риніту у дорослих

Хронічний риніт – це не просто затяжний нежить, а постійний запальний процес у слизовій оболонці носа. Він може бути спричинений перенесеною інфекцією, порушенням судинної регуляції, впливом алергенів або подразнюючих речовин. Симптоми розвиваються поступово і зберігаються протягом місяців, а іноді й років.

Найчастіше хронічний риніт супроводжується:

• Закладеністю носа. Один із найпоширеніших симптомів. Може турбувати постійно або періодично, посилюватися у положенні лежачи чи при зміні навколишньої температури. Часто закладена одна ніздря, згодом порушується дихання через обидві. Такий стан пов’язаний з набряком слизової, розростанням тканин або порушенням судинного тонусу.
• Виділеннями з носа. Можуть бути прозорими, слизовими, з домішками гною. При алергії – водянисті та рясні, при інфекції – густі та жовтуваті. Можуть турбувати постійно або з’являтися після переохолодження, контакту з пилом, різкими або хімічними запахами. Спричиняють значний дискомфорт, особливо якщо супроводжуються чханням і подразненням шкіри навколо носа.
• Зниженням відчуття запахів. Спочатку зникають тонкі запахи: парфумів, їжі, природи. У міру прогресування захворювання людина втрачає здатність сприймати навіть сильні запахи. Це трапляється через набряк слизової або пошкодження рецепторів.
• Головним болем, важкістю в області чола або перенісся. Зазвичай посилюються ввечері або після сну. Виникають через порушення вентиляції носових пазух, коли запалена слизова блокує відтік слизу. Може з’являтися тупий біль, відчуття тиску, закладеності в області чола або щік.
• Порушенням сну. Через закладеність носа людина змушена дихати через рот. Це заважає заснути, викликає сухість у роті та відчуття втоми зранку. Якщо симптоми зберігаються тривалий час, розвивається хронічне недосипання та дратівливість.
• Хропінням і диханням через рот. Виникають як наслідок постійної закладеності. Особливо помітні у тих, хто спить на спині. Крім хропіння, таке дихання сприяє пересушуванню слизової рота та може стати причиною запалення горла, охриплості голосу та неприємного запаху з рота.
• Втомою, зниженням концентрації уваги. Зниження насичення організму киснем, викликане порушенням носового дихання, з часом впливає на самопочуття. З’являється слабкість, швидка втомлюваність, людині важко зосередитись, особливо при розумовій роботі.

Якщо хоча б частина описаних симптомів зберігається понад 2-3 тижні – це привід звернутися до отоларинголога. Не варто намагатися вирішити проблему самостійно, особливо якщо ви регулярно використовуєте судинозвужувальні краплі, таке лікування може ще більше погіршити стан. Лише лікар зможе встановити точну причину і підібрати ефективну схему терапії.

Діагностика та лікування хронічного риніту

Щоб позбутися постійної закладеності носа, виділень та інших проявів, важливо точно зрозуміти, що саме відбувається в носовій порожнині. Симптоми при різних видах нежитю схожі: закладеність, виділення, погіршення відчуття запахів, але підхід до лікування відрізняється. Тому обстеження – перший і найважливіший етап.

Під час прийому ЛОР-лікар оглядає носові ходи за допомогою спеціальних інструментів, щоб:

• визначити, чи запалена слизова, чи є структурні зміни;
• виключити супутні захворювання пазух, алергію, поліпи;
• з’ясувати, наскільки змінені тканини носа і як давно триває процес.

У разі потреби призначають:

• Риноскопію. Базове обстеження носа. Лікар використовує спеціальне невелике носове дзеркало та джерело світла. Метод дозволяє оцінити стан слизової оболонки, виявити запалення, гіпертрофію або атрофію. Однак поле огляду обмежене – доступна лише передня і частково середня частина носа.
• Ендоскопію носа і носоглотки. Детальне та розширене обстеження з можливістю фото- та відеофіксації. Отоларинголог оглядає порожнину носа і носоглотку за допомогою ендоскопа (тонка трубка з камерою і джерелом світла), який передає зображення на монітор. Повне поле огляду дозволяє побачити глибокі структури: носові ходи, носоглотку, гирла навколоносових пазух. Ендоскопія діагностує навіть найменші зміни, поліпи, кісти, приховані джерела інфекції.
• Рентгенографію або комп’ютерну томографію (КТ) пазух носа. Дає можливість визначити причину затяжного нежитю, виявити запальні процеси, наявність поліпів, пухлин, аномалій розвитку або травм кісток.
• Алергопроби. Допомагають виявити алергени, що викликають симптоми. У випадку хронічного риніту алергопроби можуть бути призначені для диференціальної діагностики з іншими формами риніту та для визначення подальшої тактики лікування.
• Мазок із носа на флору. Допомагає виявити в носовому вмісті патогенні мікроорганізми, визначити їхню стійкість до антибіотиків. Тест також дає можливість діагностувати інфекції верхніх дихальних шляхів і відстежувати перебіг хвороби.
• Аналізи крові (в тому числі на IgE). Корисні для виявлення причин захворювання і підбору тактики лікування. Загальний IgE підвищується при алергічних реакціях, а специфічний IgE вказує на алергію до конкретних речовин, наприклад, пилу, пилку чи шерсті тварин.

Без точної діагностики неможливо підібрати ефективне лікування. Навіть за подібних симптомів причина хвороби може бути різною. Обстеження допомагає не лише вибрати правильну схему терапії, а й уникнути непотрібних процедур, затяжного перебігу хвороби та ускладнень. Тому важливо не зволікати з візитом до ЛОР-лікаря, особливо якщо нежить триває понад 2-3 тижні.

Консервативне лікування

Якщо слизова оболонка не зазнала незворотних змін і немає виражених анатомічних деформацій, призначають консервативне лікування. Його мета – зняти запалення, відновити носове дихання, зменшити кількість виділень і запобігти ускладненням. Важливо не лише усунути симптоми, а й впливати на причину хвороби.

Лікування лікар підбирає індивідуально залежно від виду риніту:

• Катаральний. Промивання носа сольовими розчинами, застосування протизапальних і судинозвужувальних крапель. При частих загостреннях можуть призначатися фізіотерапія й імуномодулятори.
• Гіпертрофічний. Використовують протизапальні препарати. За значних змін слизової може знадобитися хірургічне втручання (наприклад, лазерна або радіохвильова хірургія). Важливо усунути хронічні подразнювальні фактори (пил, паління).
• Атрофічний. Призначають зволожувальні олійні краплі, лужні інгаляції, вітаміни A і E. Лікування спрямоване на відновлення слизової та покращення місцевого кровообігу.
• Озена (зловонний риніт). Використовують антисептичні розчини для промивання носа, мазі з антибіотиками та ферментами, іноді – системні антибіотики. У важких випадках проводиться хірургічне лікування для звуження носових ходів.
• Передній сухий. Застосовують зволожувальні та регенеруючі мазі (на основі пантенолу або олій), промивання ізотонічними розчинами. Важливо уникати контакту з подразнювальними речовинами та сухим повітрям.
• Алергічний. Основою терапії є усунення алергену, прийом антигістамінних препаратів, інтраназальних кортикостероїдів. За стійких форм може застосовуватись специфічна імунотерапія (СІТ).
• Вазомоторний. Лікування включає призначення гормональних спреїв та антихолінергічних препаратів. Іноді потрібна хірургічна корекція (наприклад, підслизова вазотомія).
• Медикаментозний. Лікар призначає заміну судинозвужувальних препаратів на зволожувальні та протизапальні. Може знадобитися використання гормональних спреїв і проходження курсів фізіотерапії.

Паралельно важливо усунути зовнішні чинники: сухе повітря, контакт з алергенами, куріння, надмірне використання крапель для носа.

На додаток до основного лікування також призначають фізіотерапевтичні процедури. Вони допомагають зменшити набряк, пришвидшити відновлення слизової, покращити кровообіг і обмін речовин у тканинах. Найчастіше застосовують:

• УВЧ, ультразвук, магнітотерапію, лазеротерапію – при набряках, запаленні, гіпертрофії.
• Інгаляції – з сольовими розчинами, протизапальними та антисептичними засобами.
• Електрофорез – для глибокого введення ліків у тканини.

Ці методи безпечні, підходять навіть дітям і літнім людям, а ефект зберігається надовго при курсовому застосуванні.

Консервативне лікування – основний етап, з якого починають терапію більшості форм хронічного риніту. Його головні переваги: щадний підхід, можливість лікування без операції, відновлення функцій носа без травмування тканин. Але успіх залежить від точного діагнозу, дотримання рекомендацій лікаря та усунення чинників, що провокують запалення.

Хірургічне втручання

Іноді медикаментозне лікування та фізіопроцедури не дають бажаного ефекту, особливо при значній гіпертрофії слизової оболонки або порушеннях анатомічної будови носа. У таких випадках єдиним способом відновити нормальне дихання стає операція.

Найчастіше виконуються наступні хірургічні втручання:

• Підслизова вазотомія. Хірургічна процедура, спрямована на зменшення розмірів нижніх носових раковин. Проводиться шляхом розтину або руйнування судин, розташованих під слизовою оболонкою. Це призводить до зменшення набряку та покращення прохідності носових ходів. Полегшення дихання зазвичай настає протягом кількох днів після операції.
• Лазерна або радіохвильова коагуляція. Сучасні методики, при яких надлишкова тканина точково припікається. Процедури майже безболісні, із швидкою реабілітацією. Обидва методи спрямовані на зменшення об'єму слизової оболонки носа та покращення дихання. Радіохвильова коагуляція вважається більш щадною – вона менше травмує тканини та має більш низький ризик кровотеч.
• Септопластика. Виправлення викривлення носової перегородки. Якщо вона перекриває носовий хід, консервативне лікування буде неефективним. Операція проводиться під наркозом, найчастіше в умовах стаціонару.
• Видалення поліпів і кіст. Необхідне, якщо медикаментозне лікування не дає результату. Найпоширеніший метод – ендоскопічне видалення, яке забезпечує високу точність і менший ризик рецидивів. Також виконують лазерне видалення невеликих поліпів або кіст. Операція проводиться під місцевим або загальним знеболенням.

Якщо за наявності показань не проводити хірургічного лікування, хвороба буде прогресувати. Слизова оболонка продовжить розростатися, дихання стане неможливим навіть при застосуванні ліків, може розвинутися хронічний гайморит або зниження слуху.

Хронічний риніт – це захворювання, яке потребує точної діагностики та індивідуального підходу до лікування. Консервативні методи допомагають більшості пацієнтів, але в ряді випадків необхідне хірургічне втручання. Чим раніше звернутися до лікаря, тим більше шансів відновити нормальне дихання без ускладнень та операцій.

Найкращі засоби від хронічного нежитю

Стан вимагає як точної діагностики, а й правильного підбору ліків. Самолікування може лише погіршити ситуацію – особливо при тривалому застосуванні крапель, не призначених для постійного використання.

Нижче наведено огляд основних груп препаратів для лікування нежитю, з поясненням, як вони діють і в яких випадках використовуються.

Судинозвужувальні (деконгестанти)

Краплі та спрей від хронічного риніту використовують при сильній закладеності носа. Вони звужують судини слизової оболонки, зменшуючи набряк і відновлюючи носове дихання.

• Як працюють: швидко – ефект настає через 5-10 хвилин та триває від 4 до 12 годин (залежно від виду засобу).
• Що роблять: полегшують дихання, зменшують кількість виділень, дозволяють використовувати інші ліки (наприклад, спреї чи мазі), оскільки відкривають доступ до слизової оболонки.
• Плюси: швидка допомога, доступність, різноманітність форм (краплі, спреї, гелі).
• Мінуси: при тривалому застосуванні (понад 5-7 днів) викликають звикання, «зворотний ефект» (ніс закладає ще сильніше), можуть пошкоджувати слизову оболонку.

Гормони кори надниркових залоз (глюкокортикостероїди)

Застосовуються при алергічному та вазомоторному риніті, коли інші засоби неефективні.

• Як діють: зменшують запалення, набряк і чутливість слизової оболонки до подразників, нормалізують роботу судин.
• Що роблять: усувають симптоми алергії (чхання, свербіж, рясні виділення), допомагають при поліпозному риніті.
• Переваги: ефективні при тривалому застосуванні, не викликають звикання.
• Недоліки: ефект накопичується – починають діяти через 2-3 дні, при неправильному використанні можуть викликати сухість слизової оболонки.

Розчини морської солі

Спреї та краплі від хронічного нежитю, що містять морську сіль, використовують для промивання носа та зволоження слизової оболонки. Підходять при будь-якому типі риніту.

• Як діють: вимивають слиз, пил, алергени, зменшують набряк, зволожують і захищають слизову.
• Що роблять: полегшують дихання, підвищують ефективність інших ліків, знижують ризик ускладнень.
• Переваги: повністю безпечні, можна використовувати часто й тривалий час, підходять дітям і вагітним.
• Недоліки: не усувають симптоми, а лише доповнюють лікування, призначене лікарем.

Для зручності догляду за носовою порожниною можна придбати систему для промивання носа та пакетики з морською сіллю.

Місцеві назальні засоби на основі рослинних компонентів

Мають м’яку протизапальну, зволожувальну та антисептичну дії. Часто містять ефірні олії (наприклад, евкаліпта, м’яти, сосни), екстракти трав (алое, ромашки) або морську воду з рослинними добавками.

• Як діють: зменшують запалення слизової оболонки носа, зволожують носові ходи та зменшують сухість, сприяють легшому виведенню слизу, полегшують дихання завдяки м’якому судинозвужувальному та освіжаючому ефекту.
• Що роблять: ефективні при хронічному риніті без яскраво вираженої алергічної природи, як допоміжний засіб для регулярного догляду за носовою порожниною, для її відновлення після використання судинозвужувальних крапель.
• Переваги: натуральний склад, низький ризик побічних ефектів.
• Недоліки: не завжди достатньо ефективні при сильних симптомах.

Місцеві назальні засоби на основі колоїдного срібла

Колоїдне срібло має антисептичну та протизапальну дію. Засоби потребують обережного застосування, оскільки при тривалому безконтрольному використанні існує ризик накопичення срібла в тканинах (аргірія – вкрай рідкісне, але можливе ускладнення).

• Як діють: знищують патогенні бактерії, перешкоджаючи їх розмноженню на слизовій носа; утворюють захисний шар на поверхні слизової, що допомагає знизити подразнення та запалення; сприяють зменшенню виділень і загоєнню слизової при тривалому нежитю.
• Що роблять: допомагають при затяжному або хронічному риніті, особливо бактеріального походження; ефективні як допоміжний засіб після гострого запалення для відновлення слизової носа, можуть використовуватися для профілактики загострень при хронічному риніті.
• Переваги: діють там, де інші засоби неефективні, безпечні при правильному застосуванні.
• Недоліки: не можна використовувати без контролю лікаря, не застосовуються у дітей до 3 років.

Антигістамінні препарати

Застосовують для лікування хронічного риніту, особливо якщо його причиною є алергічні реакції. Їх головне завдання – блокувати дію гістаміну, речовини, яка викликає набряк, свербіж, чхання та рясні виділення з носа. Гістамін виділяється в організмі у відповідь на контакт із алергеном (пилком, пилом, шерстю тварин тощо). Антигістамінні засоби знижують чутливість слизової носа та усувають основні симптоми.

• Як діють: блокують дію гістаміну – речовини, що викликає набряк, свербіж, чхання та ринорею.
• Що роблять: знімають основні симптоми алергії, допомагають вільно дихати, зменшують частоту нападів.
• Переваги: ефективні при встановленій причині алергії, доступні у формі таблеток і спреїв.
• Недоліки: деякі викликають сонливість, не підходять для постійного застосування без призначення лікаря.

Препарати у вигляді крапель діють місцево — безпосередньо на слизову носа. Вони швидко знімають закладеність, зменшують набряк, свербіж і кількість виділень. Починають діяти через 10-15 хвилин після застосування, оскільки відразу потрапляють на запалену ділянку.

Антигістамінні таблетки при хронічному риніті зменшують алергічну реакцію не лише в носі, а й у очах, горлі та на шкірі (якщо є супутні симптоми). Починають діяти через 30-60 хвилин і забезпечують ефект до 24 годин, тому їх зазвичай приймають 1 раз на добу.

Що краще:

• Для швидкого полегшення симптомів – краплі, особливо якщо потрібно зняти місцеву закладеність, свербіж у носі.
• Для контролю хронічного процесу та профілактики загострень – таблетки, оскільки діють довше і захищають організм загалом.

У ряді випадків лікарі рекомендують поєднувати краплі й таблетки, особливо при виражених або затяжних симптомах риніту.

Корисну інформацію про причини весняної алергії та способи боротьби з її проявами читайте в статті.

Перед вибором препарату важливо проконсультуватися з лікарем, щоб підібрати оптимальний засіб і виключити протипоказання.

Вибір засобів від хронічного нежитю залежить від причини захворювання та його форми. Швидке полегшення дають судинозвужувальні препарати, але їх не можна використовувати тривалий час. Для довготривалого застосування підходять гормональні спреї, сольові розчини та рослинні засоби. Якщо причина – алергія, потрібні антигістамінні препарати. Іноді допомагають натуральні засоби, а в інших випадках – лише курс лікування під наглядом лікаря.

Важливо! Навіть найефективніші краплі та спреї не замінять точної діагностики. Без розуміння причини хронічний риніт буде повертатися знову і знову. Тому підбирати препарати має фахівець, особливо якщо симптоми зберігаються більше двох тижнів. Самолікування може не лише не допомогти, а й погіршити стан.

Як полегшити симптоми хронічного риніту в домашніх умовах

Постійна закладеність носа, слиз, головні болі та відчуття важкості заважають нормально жити, спати й працювати. Як швидко вилікувати нежить і позбутися неприємних симптомів, розказано в статті.

Ось прості та справді дієві методи, які можна застосовувати вдома, щоб дихати легше й почуватися краще:

• Промивання носа. Найбезпечніший і найефективніший спосіб зняти набряк, очистити носову порожнину від слизу, пилу й алергенів. Можна використовувати аптечні спреї з морською водою або домашній сольовий розчин (на 1 склянку кип’яченої води – ¼ ч. л. солі). Особливо корисно промивати ніс вранці та перед сном. Якщо виділення густі або з гноєм – промивання полегшує їх виведення.
• Парові інгаляції. Класичний спосіб — подихати над картоплею або відваром трав (ромашка, календула). Але не перестарайтесь: надто гаряча пара може обпекти слизову. Інгаляції зменшують набряк, розріджують слиз, покращують дихання. Краще використовувати спеціальний інгалятор або небулайзер – це більш безпечно й ефективно. Важливо! Інгаляції не рекомендовані дітям до 5 років і людям з алергією на ефірні олії.
• Прогрівання. Сухе тепло можна застосовувати лише за відсутності температури та гнійного запалення. Підійде мішечок із підігрітою сіллю або варене яйце, прикладене до перенісся й пазух на 10-15 хвилин. Також ефективні гарячі ножні ванни з гірчицею (особливо на початку нежитю). За підвищеної температури такі процедури заборонені.
• Контроль алергенів. Якщо риніт має алергічну природу, важливо усунути потенційні подразники: регулярно проводити вологе прибирання, використовувати гіпоалергенну подушку, уникати контакту з шерстю тварин, прибрати килими й штори, що збирають пил.
• Зволоження повітря. Сухе повітря подразнює слизову й погіршує закладеність носа. Зволожувач – найкраще рішення для дому. Якщо його немає, допоможуть мокрі рушники на батареях, посудини з водою або часте провітрювання. Вологість у приміщенні має бути не нижче 40-50%.
• Питний режим. Рясне тепле пиття допомагає зменшити в’язкість слизу й полегшує його виведення. Ефективні тепла вода з лимоном, трав’яні чаї, морси. Уникайте солодких і занадто гарячих напоїв.
• Цибуля й часник. Народний спосіб – вдихати запах свіжої цибулі або часнику. Можна нарізати овочі, викласти на блюдце й поставити поруч із ліжком. Вони виділяють фітонциди (натуральні речовини з антимікробною дією). Метод допомагає зменшити активність мікробів і трохи полегшити носове дихання.

Що має включати аптечка від застуди та ГРВІ, щоб швидко впоратися з неприємними симптомами? Вся необхідна інформація у статті.

Ці прості заходи в комплексі допомагають полегшити стан і покращити якість життя. Але важливо пам’ятати: якщо симптоми не проходять або погіршуються – обов’язково зверніться до лікаря. Самолікування заборонене!

Хронічний риніт у дітей: особливості симптомів і лікування

Тривожні сигнали, які мають стати приводом звернутися до лікаря:

• Постійна закладеність носа, особливо вночі. Дитина дихає ротом, хропе, прокидається з сухістю в роті або головним болем.
• Малюк може перестати реагувати на запахи – це тривожний симптом.
• Гугнявість і зміна голосу. При хронічному запаленні змінюється тембр голосу, дитина «говорить у ніс».
• Першіння в горлі та кашель зранку. Через стікання слизу по задній стінці носоглотки дитина може довго відкашлюватися.
• Постійні застуди, часті ГРВІ. Хронічний риніт послаблює місцевий імунітет, дитина починає частіше хворіти.
• Погіршення слуху, скарги на закладеність вух. Це може бути пов’язано з порушенням вентиляції середнього вуха через набряк євстахієвої труби.
• Нервовість, поганий сон, швидка стомлюваність. Постійна нестача кисню при утрудненому диханні впливає на загальне самопочуття.

У дітей хронічний риніт трапляється рідше, ніж у дорослих, але протікає складніше та частіше призводить до ускладнень. Це пов’язано з особливостями будови носових ходів, незрілою імунною системою та схильністю до частих інфекцій.

Щоб зменшити вираженість симптомів, варто:

• зволожувати повітря в дитячій кімнаті, особливо в опалювальний сезон (вологість не менше 40%);
• промивати ніс сольовими розчинами 1-2 рази на день;
• не зловживати краплями, особливо судинозвужувальними – не більше 3-5 днів поспіль;
• якщо нежить сезонний (поліноз), виникає під час цвітіння трав або при контакті з тваринами/пилом, перевірити наявність алергії;
• навчити дитину слідкувати за гігієною носа;
• якщо симптоми зберігаються, погіршується слух або з’являються виділення з неприємним запахом, важливо проконсультуватися з ЛОРом.

Не слід сподіватися, що «само пройде», дитячий організм більш схильний до ускладнень: від частих отитів до затримки мовного розвитку. Якщо виділення з носа тривають понад 2-3 тижні, носове дихання постійно утруднене, а краплі не допомагають – потрібно звернутися до лікаря, щоб не допустити переходу захворювання в хронічну форму.

Для зручного очищення носових ходів і видалення слизу з носової порожнини у дітей можна придбати дитячий назальний аспіратор.

Що має входити до домашньої аптечки, щоб у разі потреби швидко допомогти дитині? Корисна інформація в статті.

Увага! Будь-які препарати має призначати лише лікар. Самолікування дітей — неприпустиме!

Можливі наслідки хронічного риніту

Багато людей вважають хронічний риніт нешкідливою хворобою, яку можна ігнорувати. Насправді ж постійне запалення слизової оболонки носа з часом може призвести до серйозних проблем. Особливо небезпечно, коли людина не звертається до лікаря, лікується краплями «по звичці» або взагалі пускає хворобу на самоплив.

Розглянемо найпоширеніші ускладнення, які можуть виникнути при тривалому хронічному нежитю:

• Запалення придаткових пазух носа (синусити). Одне з найчастіших ускладнень. Через тривалий набряк слизової порушується відтік слизу з пазух, у них накопичується рідина, створюючи сприятливе середовище для бактерій. Розвивається гайморит, фронтит, етмоїдит. Ці стани супроводжуються болем в області обличчя, головним болем, гнійними виділеннями з носа і температурою. При частих загостреннях запалення може стати хронічним.
• Зниження або втрата відчуття запаху. Набряк і зміни слизової блокує доступ запахів до нюхових рецепторів. При тривалому запаленні вони втрачають чутливість, і людина перестає відчувати навіть сильні запахи.
• Постійна закладеність та утруднене дихання. Ніс перестає виконувати основну функцію – очищення та підігрівання повітря. Людина починає дихати ротом, особливо уві сні. Це підвищує ризик запалення глотки, гортані та бронхів, погіршує якість сну, може спричиняти хропіння, втому та зниження концентрації уваги.
• Запалення середнього вуха (отит). Ніс і вухо з’єднані євстахієвою трубою. При хронічному риніті набряк може блокувати її, порушуючи вентиляцію середнього вуха. Це призводить до закладеності вух, шуму, зниження слуху та запалення. Особливо часто це ускладнення виникає у дітей.
• Хронічний фарингіт, тонзиліт, ларингіт. Слиз, що постійно стікає по задній стінці глотки, подразнює горло. Це викликає першіння, кашель, сухість і хронічне запалення. Часто приєднуються інфекції в мигдалинах і голосових зв’язках, що проявляється частими ангінами та осиплістю голосу.
• Деформація носових структур. Тривалий запальний процес може викликати потовщення слизової, розростання тканин, появу поліпів. Іноді деформуються носові раковини, викривляється носова перегородка. Це ще більше ускладнює дихання і потребує хірургічного втручання.
• Загострення бронхіальної астми та алергічних реакцій. У людей із алергією постійне запалення в носі може сприяти розвитку астми або погіршенню її перебігу. Також зростає чутливість до алергенів, що викликає більш часті та важкі напади.
• Вплив на загальне самопочуття та якість життя. Постійна втома, дратівливість, поганий сон, зниження працездатності – типові скарги при хронічному риніті. Погіршується концентрація уваги, знижується імунітет, частішають застуди та ГРВІ. Це впливає як на фізичний, так і на емоційний стан людини.

Хронічний риніт – це не просто незручність, а потенційна причина багатьох серйозних ускладнень. При появі стійкої закладеності, виділень із носа або зниженні відчуття запахів не варто відкладати візит до лікаря. Раннє лікування допоможе уникнути небажаних наслідків і зберегти здоров’я.

Профілактика та спосіб життя

Хронічний риніт легше попередити, ніж потім лікувати. Особливо якщо людина схильна до алергій, часто хворіє на ГРВІ або працює в несприятливих умовах. Профілактика полягає не лише в регулярному догляді за носовою порожниною, а й у контролі навколишнього середовища та уважному ставленні до власного здоров’я.

Основні заходи, які допомагають знизити ризик розвитку хронічного запалення слизової носа:

• Уникнення контакту з алергенами та подразниками. Алергічний і вазомоторний риніт часто виникають на фоні постійного контакту з пилом, пліснявою, побутовою хімією, шерстю тварин. Важливо виявити можливі алергени (за потреби – здати аналізи) і максимально знизити контакт з ними. При схильності до алергії рекомендовано використовувати спеціальні протиалергенні чохли, регулярно проводити вологе прибирання та провітрювати приміщення, встановити очищувач повітря. Чому виникає алергія на домашній пил і як з нею боротися розказано у статті.
• Зміцнення імунітету. Організм із сильним імунітетом краще справляється з вірусами й алергенами. Важливо висипатися, харчуватися збалансовано, уникати перевтоми та стресу. Фізична активність, прогулянки на свіжому повітрі, прийом вітамінів (за показаннями), сприяють зміцненню захисних сил організму.
• Правильний підхід до лікування. Часте й неконтрольоване використання судинозвужувальних крапель – прямий шлях до медикаментозного риніту. Ці препарати не можна застосовувати довше 5-7 днів поспіль. Краще замінити їх на сольові розчини або гормональні спреї (за призначенням лікаря). Не можна самостійно приймати антибіотики при хронічному нежитю, вони неефективні при вірусних ринітах і можуть порушити мікрофлору слизової.
• Лікування супутніх захворювань. Хвороби горла, вух, аденоїди, проблеми з ШКТ чи щитоподібною залозою можуть спричиняти або підтримувати запалення в носі. При хронічному риніті важливо виключити та вчасно лікувати фонові патології, особливо якщо симптоми не зникають після терапії слизової. При появі нежитю та інших ознак застуди не варто відкладати лікування або займатись самолікуванням. Це особливо важливо при частих ГРВІ, гайморитах, синуситах.

Хронічний риніт не виникає раптово, він формується під впливом кількох чинників: ослаблений імунітет, сухе повітря, подразники, несвоєчасне лікування. Важлива комплексна профілактика, яка поєднує турботу про здоров’я, уважне ставлення до самопочуття та правильний підхід до використання ліків.

Коли потрібно звернутися до лікаря або викликати швидку

Хронічний нежить у дорослого часто сприймається як неприємний симптом, який можна перетерпіти. Але є ситуації, коли відкладати візит до лікаря небезпечно. Деякі ознаки свідчать про ускладнення, серйозні запальні процеси або системні порушення в організмі. Важливо вміти розпізнавати ці сигнали вчасно й не займатися самолікуванням.

Звернутися до ЛОРа потрібно, якщо:

• Нежить триває понад 2-3 тижні. Якщо закладеність і виділення залишаються після застуди, або з’явились без видимої причини й не проходять, це може бути ознакою хронічного риніту, синуситу чи поліпів у носі.
• Гнійні виділення. Слиз зелений, жовтий, з неприємним запахом — не просто застуда. Часто це свідчить про бактеріальне запалення пазух (гайморит, фронтит), яке потребує антибіотиків і спостереження лікаря.
• Постійний головний біль, особливо в ділянці лоба та щік. Посилення болю при нахилі голови може вказувати на запалення придаткових пазух. Самостійно такі стани не минають і без лікування можуть давати ускладнення.
• Зниження або повна втрата чутливості до запахів. Особливо якщо симптом виникає раптово або зберігається тривалий час, – це привід звернутися до лікаря. Іноді такий стан є зворотним, але при хронічному запаленні можливе стійке порушення.
• Постійна закладеність носа. Якщо людина не може дихати носом навіть після застосування носових крапель, це може бути ознакою гіпертрофічного риніту, поліпів чи викривлення перегородки. У таких випадках потрібна діагностика та, можливо, хірургічне лікування.
• Кашель і першіння в горлі вранці. Постійне стікання слизу викликає запалення глотки, кашель, відчуття комка в горлі .
• Погіршення слуху, закладеність, шум у вухах. Це може бути пов'язане з порушенням прохідності євстахієвої труби через набряк. Без лікування запалення може перейти у середнє вухо.
• Ознаки алергії. Якщо нежить викликає сльозотечу, чхання, свербіж, особливо сезонно або при контакті з певними речовинами, варто пройти обстеження на алергопроби та розпочати лікування.

У багатьох випадках візит до отоларинголога можна запланувати, наприклад, при постійному нежитю, зниженні відчуття запахів або підозрі на хронічний процес. Але бувають ситуації, коли зволікати не можна, оскільки виникає ризик ускладнень, що загрожують здоров’ю.

Негайно звернутися за медичною допомогою потрібно, якщо:

• Висока температура (вище 38,5°C), яка не знижується після прийому жарознижувальних засобів. Це може бути симптомом гнійного синуситу або ускладнення інфекції.
• Сильний біль у ділянці обличчя, очей, зубів або чола. Особливо якщо біль односторонній і посилюється – це може свідчити про серйозне запалення навколоносових пазух або поширення інфекції.
• Набряк повік, щік, чола. Опухоль та почервоніння у цих ділянках можуть вказувати на проникнення інфекції за межі носової порожнини. Стан потребує термінової діагностики.
• Кров із носа без видимої причини. Особливо небезпечна при тривалому нежиті, на фоні сухості слизової або тривалого використання судинозвужувальних крапель. Повторні кровотечі – це привід для обстеження у лікаря.
• Сильна слабкість, запаморочення, порушення свідомості. У поодиноких випадках ускладнений риніт може викликати інтоксикацію організму, особливо без лікування, або при приєднанні бактеріальної інфекції.

Ігнорування симптомів і зволікання з лікуванням може призвести до серйозних ускладнень: хронічних синуситів, отитів, бронхітів, порушення сну та відчуття запахів, а також до незворотних змін слизової носа.

Хронічний риніт – поширена, але часто недооцінена проблема. Він впливає не лише на якість життя, а й на загальний стан здоров’я: порушує дихання, сон, викликає втому, знижує працездатність. Головне – не терпіти симптоми й не сподіватися, що «само пройде». Своєчасне звернення до лікаря допоможе уникнути ускладнень і повернути повноцінне дихання.