Сингуляр таблетки по 5 мг 28 шт. (14х2)
- Торговое название Сингуляр
- Действующее вещество Монтелукаст
- Лекарственная форма Жевательные таблетки
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель Merck & Co.
- Страна Америка
- Условия отпуска По рецепту
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
СИНГУЛЯР®
(SINGULAIR®)
Cклад:
діюча речовина: монтелукаст;
1 таблетка жувальна містить монтелукасту натрію 5,2 мг (еквівалент монтелукасту 5 мг);
допоміжні речовини: маніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, оксид заліза червоний (Е 172), натрію кроскармелоза, ароматизатор вишневий, аспартам (E 951), магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки жувальні.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки жувальні по 5 мг: рожеві круглі двоопуклі таблетки з видавленим написом «SINGULAIR» з одного боку та «MSD 275» – з іншого.
Фармакотерапевтична група. Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Блокатори лейкотрієнових рецепторів.
Код АТХ R03D C03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і викликають таку реакцію, як бронхоспазм, секреція слизу, посилення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів.
Монтелукаст при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Згідно з клінічними дослідженнями, монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD4 у дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 годин після перорального застосування, цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої ?-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією. Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У ході окремого дослідження прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст порівнянно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль астми.
Під час досліджень за участю дорослих монтелукаст у дозі 10 мг 1 раз на добу порівняно з плацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового ОФВ1 (зміна від початкового на 10,4 \% і 2,7 \%), ранкової пікової швидкості видиху (РПШВ) (зміна від початкового на 24,5 л/хв і 3,3 л/хв) і достовірне зменшення загального застосування ?-агоністів (зміна від початкового на –26,1 \% і –4,6 \%). Поліпшення повідомлених пацієнтом показників денних і нічних симптомів астми було достовірно кращим, ніж для плацебо.
Дослідження за участю дорослих продемонстрували здатність монтелукасту доповнювати клінічний ефект інгаляційних кортикостероїдів (зміна (в \%) початкового показника для інгаляційного беклометазону плюс монтелукаст порівняно з беклометазоном відповідно для ОФВ1: 5,43 \% та 1,04 \%; застосування ?-агоністів: –8,70 \% та 2,64 \%). Порівняно з інгаляційним беклометазоном (200 мкг 2 рази на добу, спейсерний пристрій), монтелукаст продемонстрував більш швидшу початкову відповідь, хоча упродовж 12-тижневого дослідження беклометазон призводив до більш вираженого середнього терапевтичного ефекту (\% зміна початкового показника для монтелукасту порівняно з беклометазоном відповідно для ОФВ1: 7,49 \% та 13,3 \%; застосування ?-агоніста: –28,28 \% та –43,89 \%). Проте порівняно з беклометазоном у більшої кількості пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнута подібна клінічна відповідь (тобто у 50 \% пацієнтів, які отримували лікування беклометазоном, досягнуто поліпшення ОФВ1 приблизно на 11 \% і більше порівняно з початковим, тоді як у 42 \% пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнуто такої ж відповіді).
У ході 12-тижневого, плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 2 до 5 років монтелукаст у дозі 4 мг 1 раз на добу покращував показники контролю астми порівняно з плацебо, незалежно від супутньої контролюючої терапії (кортикостероїди для інгаляцій/в небулайзерах, натрію кромоглікат для інгаляцій/в небулайзерах). 60 \% пацієнтів не отримували іншої контролюючої терапії. Монтелукаст покращував денні симптоми (включаючи кашель, хрипи, утруднення дихання і обмеження активності) і нічні симптоми порівняно з плацебо. Монтелукаст також знижував частоту використання ?-агоністів за потребою і невідкладного застосування кортикостероїдів при погіршенні перебігу астми порівняно з плацебо. Пацієнти, які застосовують монтелукаст, мали більшу кількість днів без проявів астми, ніж пацієнти, які отримували плацебо. Терапевтичний ефект досягався після прийому першої дози.
У ході 12-місячного плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 2 до 5 років з астмою легкого ступеня і епізодичними загостреннями монтелукаст у дозі 4 мг 1 раз на добу достовірно (p?0,001) зменшував річну частоту епізодів загострення (ЕЗ) астми порівняно з плацебо (1,66 ЕЗ та 2,34 ЕЗ відповідно) [ЕЗ визначені як ?3 послідовних днів з денними симптомами, що вимагають застосування ?-агоністів або кортикостероїдів (пероральних або інгаляційних), або госпіталізації для лікування астми]. Відсоток зниження річного показника ЕЗ склав 31,9 \%, з 95 \% ДІ 16,9, 44,1.
Під час плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 6 місяців до 5 років з інтермітуючою (але не персистуючою) астмою лікування монтелукастом тривало впродовж 12 місяців за схемою 4 мг 1 раз на добу або 12-денними курсами з початком кожного курсу при виникненні епізоду інтермітуючих симптомів. Не спостерігалося вираженої відмінності у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом у дозі 4 мг, та тими, хто отримував плацебо, відносно кількості епізодів астми, що переходять в напад астми (визначений як епізод астми, що вимагає позапланового відвідування лікаря, пункту невідкладної допомоги або лікарні; чи лікування із застосуванням пероральних, внутрішньовенних або внутрішньом’язових кортикостероїдів).
У ході 8-тижневого дослідження за участю дітей віком від 6 до 14 років монтелукаст у дозі 5 мг 1 раз на добу порівняно з плацебо достовірно покращував респіраторну функцію (зміна від початкового показника ОФВ1: 8,71 \% порівняно з 4,16 \%, зміна показника ранкової ПШВ: 27,9 л/хв порівняно з 17,8 л/хв) і знижував частоту застосування ?-агоністів за потребою (зміна від початкового показника на –11,7 \% порівняно з +8,2 \%).
У ході 12-місячного дослідження порівняння ефективності монтелукасту та інгаляційного флутиказону для контролю астми у дітей віком від 6 до 14 років з персистуючою астмою легкого ступеня, монтелукаст виявляв не меншу ефективність, ніж флутиказон, щодо збільшення (у відсотковому вираженні) кількості днів без застосування швидкодіючих препаратів для невідкладної допомоги (первинна кінцева точка). У середньому за 12-місячний період лікування відсотковий показник кількості днів без застосування невідкладної терапії збільшився з 61,6 до 84,0 в групі монтелукасту і з 60,9 до 86,7 в групі флутиказона. У групах відмінність у відсотковому вираженні середньоквадратичного (LS) збільшення кількості днів без застосування швидкодіючих препаратів для невідкладної допомоги була статистично значуща (–2,8 з 95\% ДІ –4,7, –0,9), але в межах заздалегідь встановленої клінічної не меншої ефективності.
Монтелукаст і флутиказон також покращували контроль астми відносно вторинних змінних, що оцінювалися упродовж 12-місячного періоду лікування.
ОФВ1 збільшився з 1,83 л до 2,09 л у групі монтелукасту і з 1,85 л до 2,14 л у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS відносно збільшення ОФВ1 становила –0,02 л із 95 \% ДІ –0,06, 0,02. Середнє відсоткове збільшення від початкових показників належного ОФВ1 склало 0,6 \% в групі лікування монтелукастом і 2,7 \% в групі лікування флутиказоном. Відмінність показника LS була достовірна: –2,2 \% з 95 \% ДІ –3,6, –0,7.
Показник кількості днів із застосуванням ?-агоніста знизився з 38,0 \% до 15,4 \% у групі монтелукасту і з 38,5 \% до 12,8 \% у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS відносно відсотка днів із застосуванням ?-агоніста була достовірною: 2,7 з 95 \% ДІ 0,9, 4,5.
Показник кількості пацієнтів з нападом астми (напад астми визначено як період погіршення перебігу астми, що вимагає лікування пероральними стероїдами, незапланованого відвідування лікаря, невідкладної допомоги або госпіталізації) склав 32,2 \% у групі монтелукасту і 25,6 \% у групі флутиказону; коефіцієнт розбіжності (95 \% ДІ) достовірний: дорівнює 1,38 (1,04, 1,84).
Показник кількості пацієнтів, які застосовували системні (в основному пероральні) кортикостероїди в період дослідження, склав 17,8 \% у групі монтелукасту і 10,5 \% у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS була достовірною: 7,3 \% з 95 \% ДІ 2,9; 11,7.
Достовірне зменшення бронхоспазму, пов’язаного з фізичним навантаженням (БФН), було продемонстровано під час 12-тижневого дослідження у дорослих (максимальне зниження ОФВ1 22,33 \% для монтелукасту порівняно з 32,40 \% для плацебо; час до відновлення в межах 5 \% від початкового ОФВ1 44,22 хв порівняно з 60,64 хв). Цей ефект спостерігався упродовж 12-тижневого періоду дослідження. Зниження БФН також було продемонстровано під час короткого дослідження за участю дітей віком від 6 до 14 років (максимальне зниження ОФВ1 18,27 \% порівнянно з 26,11 \%; час до відновлення в межах 5 \% від початкового ОФВ1 17,76 хв порівнянно з 27,98 хв). Ефект в обох дослідженнях був продемонстрований в кінці інтервалу при прийомі один раз на добу.
У пацієнтів з чутливістю до аспірину, які отримували поточну терапію інгаляційними і/або пероральними кортикостероїдами, лікування монтелукастом порівняно з плацебо призводило до значного поліпшення контролю астми (зміна початкового показника ОФВ1 становить 8,55 \% проти –1,74 \% і зміна від початкового в зниженні загального застосування ?-агоніста –27,78 \% проти 2,09 \%).
Фармакокінетика.
Абсорбція
Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Після застосування дорослими натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг, середня максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові досягалася через 3 години (Tmax). Середня біодоступність при пероральному застосуванні складає 64 \%. Прийом звичайної їжі не впливав на біодоступність і на Cmax при пероральному застосуванні. Безпека і ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень при застосуванні таблеток, вкритих плівковою оболонкою, 10 мг, незалежно від часу прийому їжі.
Для таблеток жувальних по 5 мг показник Cmax у дорослих досягався через 2 години після прийому натще. Середня біодоступність при пероральному застосуванні складає 73 \% і знижується до 63 \% при прийомі зі стандартною їжею.
Після прийому натще таблеток жувальних, 4 мг, у дітей віком від 2 до 5 років показник Cmax досягається через 2 години після прийому препарату. Середнє значення Cmax на 66 \% вище, а середнє Cmin нижче, ніж у дорослих, після прийому таблеток по 10 мг.
Розподіл
Понад 99 \% монтелукасту зв'язується з білками плазми крові. О'бєм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до
Метаболізм
Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.
Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.
Виведення
Кліренс монтелукасту із плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86 \% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2 \% – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.
Фармакокінетика в різних груп пацієнтів
Для пацієнтів із порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.
При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на добу.
Клінічні характеристики.
Показання.
Як додаткове лікування при бронхіальній астмі у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів ?-адренорецепторів короткої дії, які застосовують при необхідності.
Як альтернативний метод лікування замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів для пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, у яких не відмічали протягом останнього часу серйозних нападів бронхіальної астми, що потребують застосування пероральних кортикостероїдів, а також які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.
Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Сингуляр® можна призначати разом з іншими препаратами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.
У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 \%. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А4, 2C8 і 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, 2C8 і 2C9, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.
Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).
Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.
За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.
Особливості застосування.
Пацієнтів необхідно попередити, що Сингуляр® для перорального застосування ніколи не застосовують для лікування гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні ?-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості ?-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.
Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними препаратами.
Немає даних, які підтверджують, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.
Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають Сингуляр® (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов’язані ці явища із застосування препарату Сингуляр®. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса, лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного препарату. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Чарг-Страуса, неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.
Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати аспірин чи інші нестероїдні протизапальні препарати.
Сингуляр® містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно враховувати, що 1 жувальна таблетка по 5 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній 0,842 мг фенілаланіну на дозу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дослідження на тваринах не демонструють шкідливої дії відносно впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.
Обмежена інформація бази даних відносно вагітностей не вказує на причинно-наслідковий взаємозв’язок між застосуванням препарату Сингуляр® і виникненням мальформацій (таких як дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося в ході всесвітнього постмаркетингового досвіду застосування.
Сингуляр® можна застосовувати в період вагітності, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.
Годування груддю. Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст проникає в молоко. Невідомо, чи виводиться монтелукаст з грудним молоком у жінок.
Сингуляр® можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами. Проте дуже рідко повідомлялося про сонливість або запаморочення.
Спосіб застосування та дози.
Пацієнтам з астмою та алергічним ринітом (сезонним та цілорічним) необхідно приймати 1 таблетку жувальну 5 мг 1 раз на добу. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.
Для лікування астми доза для дітей віком від 6 до 14 років становить 1 жувальну таблетку (5 мг) на добу, ввечері. Сингуляр® слід приймати за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Немає необхідності в корекції дози для цієї вікової групи.
Загальні рекомендації. Терапевтичний вплив препарату Сингуляр® на показники контролю астми настає упродовж 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати препарат Сингуляр®, навіть якщо досягнуто контролю астми, а також в періоди загострення астми.
Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості. Немає даних відносно пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості. Дозування для хлопчиків і дівчаток однакове.
Як альтернативний метод лікування замість низькодозових інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня. Монтелукаст не рекомендований як монотерапія для пацієнтів з персистуючою астмою середнього ступеня. Застосування монтелукаста як альтернативи низькодозовим інгаляційним кортикостероїдам у дітей віком від 2 до 5 років з персистуючою астмою легкого ступеня слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких за останній час не було серйозних нападів астми, що вимагають застосування пероральних кортикостероїдів, і які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Показання»). Персистуюча астма легкого ступеня визначена як виникнення симптомів астми частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на день, виникнення нічних симптомів частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, нормальна функція легенів у періодах між епізодами. Якщо достатнього контролю астми не досягнуто у подальшому (зазвичай упродовж 1 місяця) слід визначити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, ґрунтуючись на послідовній системі лікування астми. Слід періодично оцінювати стан пацієнтів щодо контролю астми.
Лікування препаратом Сингуляр® залежно від іншого лікування астми. Коли лікування препаратом Сингуляр® застосовується як додаткова терапія до інгаляційних кортикостероїдів, Сингуляр® не повинен різко замінювати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти. Застосовують дітям віком від 6 до 14 років.
Передозування.
Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань препарату Сингуляр® немає. У ході досліджень хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а у короткочасних дослідженнях – до 900 мг/добу протягом приблизно одного тижня, при цьому клінічно важливі побічні реакції не виникали.
При постмаркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препарату Сингуляр®. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялось. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки препарату Сингуляр® та включали: біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.
Не відомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.
Побічні реакції.
Монтелукаст оцінювався під час клінічних досліджень:
таблетки жувальні, 5 мг, – приблизно 1 750 дітей віком від 6 до 14 років.
У ході клінічних досліджень про нежчезазначені побічні реакції повідомлялося часто (від ?1/100 до <1/10) у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, а також з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували лікування плацебо.
Таблиця 1
Класи систем органів
Діти віком
від 6 до 14 років
(одне 8-тижневе дослідження; n=201)
(два 56-тижневих дослідження; n=615)
Порушення з боку нервової системи
Головний біль
Під час клінічних досліджень при пролонгованому лікуванні невеликої кількості дорослих пацієнтів упродовж 2 років і дітей віком від 6 до 14 років упродовж 12 місяців, профіль безпеки не змінювався.
Постмаркетинговий період
Побічні реакції, про які повідомлялось у постмаркетинговий період, вказані згідно з класами систем органів і спеціальними термінами, подані у таблиці 2.
Таблиця 2
Класи систем органів
Термін побічної реакції
Частота*
Інфекції та інвазії
Інфекції верхніх дихальних шляхів**
Дуже часто
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи
Тенденція до посилення кровоточивості
Рідко
Тромбоцитопенія
Дуже рідко
Порушення з боку імунної системи
Реакції гіперчутливості, в тому числі анафілаксія
Нечасто
Еозинофільна інфільтрація печінки
Дуже рідко
Порушення з боку психіки
Порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор§)
Нечасто
Порушення уваги, погіршення пам’яті
Рідко
Галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність).
Дуже рідко
Порушення з боку нервової системи
Запаморочення, млявість, парестезія/гіпоестезія, судоми
Нечасто
Порушення з боку серця
Пальпітація
Рідко
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння
Носова кровотеча
Нечасто
Синдром Чарг-Страуса (див. розділ «Особливості застосування»), легенева еозинофілія
Дуже рідко
Порушення з боку ШКТ
Діарея***, нудота***, блювання***
Часто
Сухість у роті, диспепсія
Нечасто
Порушення з боку гепатобіліарної системи
Підвищення рівня трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ)
Часто
Гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки)
Дуже рідко
Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин
Висип***
Часто
Гематома, кропив'янка, свербіж
Нечасто
Ангіоневротичний набряк
Рідко
Вузликова еритема, мультиформна еритема
Дуже рідко
Порушення з боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини
Артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми
Нечасто
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Енурез у дітей
Нечасто
Загальні розлади і побічні ефекти, викликані прийомом препарату
Пірексія***
Часто
Астенія/втома, недомагання, набряк
Нечасто
* Частота визначена згідно з частотою повідомлень у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (?1/10), часто (від ?1/100 до <1/10), нечасто (від ?1/1000 до <1/100), рідко (від ?1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000).
**Про цю побічну реакцію повідомлялося з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.
*** Про цю побічну реакцію повідомлялось з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.
§ «рідко».
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток жувальних у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробники.
Мерк Шарп і Доум Лімітед, Велика Британія.
Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди.
Місцезнаходження виробників та їх адреса місця провадження діяльності.
Шоттон Лейн, Крамлінгтон, Нортумберленд NE23 3JU, Велика Британія
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.
Состав
действующее вещество: монтелукаст;
1 жевательная таблетка содержит монтелукаста натрия 5,2 мг (эквивалент монтелукасту 5 мг);
вспомогательные вещества: маннит (E 421), целлюлоза микрокристаллическая, гидроксипропилцеллюлоза, оксид железа красный (Е 172), натрия кроскармелоза, ароматизатор вишневый, аспартам (E 951), магния стеарат.
Лекарственная форма
Таблетки жевательные.
Основные физико-химические свойства: жевательные таблетки по 5 мг: розовые круглые двояковыпуклые таблетки с выдавленной надписью «SINGULAIR» с одной стороны и «MSD 275» – с другой.
Фармакологическая группа
Средства для системного использования при обструктивных заболеваниях дыхательных путей. Блокаторы лейкотриеновых рецепторов.
Код ATX R03D C03.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Цистеинилллейкотриены (LTC4 , LTD4 , LTE4 ) являются мощными эйкозаноидами воспаления, выделяемыми разными клетками, в том числе тучными клетками и эозинофилами. Эти важные проастматические медиаторы связываются с цистеиниллейкотриеновыми рецепторами (CysLT), присутствующими в дыхательных путях человека, и вызывают такую реакцию как бронхоспазм, секреция слизи, усиление проницаемости сосудов и увеличение количества эозинофилов.
Монтелукаст при пероральном применении является активным соединением, которое с высокой избирательностью и сродством связывается с CysLT1 -рецепторами. Согласно клиническим исследованиям, монтелукаст ингибирует бронхоспазм после ингаляции LTD4 в дозе 5 мг. Бронходилатация наблюдается в течение 2 часов после перорального применения, этот эффект был аддитивным к бронходилатации, вызванной β-агонистами. Лечение монтелукастом ингибировало как раннюю, так и позднюю фазы бронхоконстрикции, вызванной антигенной стимуляцией. Монтелукаст по сравнению с плацебо снижает число эозинофилов периферической крови у взрослых пациентов и детей. В ходе отдельного исследования прием монтелукаста значительно уменьшал число эозинофилов в дыхательных путях (по измерению мокроты). У взрослых пациентов и детей от 2 до 14 лет монтелукаст по сравнению с плацебо уменьшает число эозинофилов периферической крови и улучшает клинический контроль астмы.
В ходе исследований с участием взрослых монтелукаст в дозе 10 мг 1 раз в сутки по сравнению с плацебо продемонстрировал значительное улучшение показателя утреннего ОФВ1 (изменение от начального на 10,4 % и 2,7 % соответственно), утренней пиковой скорости выдоха (УПСВ) ( изменение от начального на 24,5 л/мин и 3,3 л/мин соответственно) и достоверное уменьшение общего применения β-агонистов (изменение от начального – на 26,1 % и – 4,6 % соответственно). Улучшение сообщенных пациентом показателей дневных и ночных симптомов астмы было достоверно лучше, чем при применении плацебо.
Исследования с участием взрослых продемонстрировали способность монтелукаста дополнять клинический эффект ингаляционных кортикостероидов (изменение (в %) начального показателя для ингаляционного беклометазона с монтелукастом по сравнению с беклометазоном соответственно для ОФВ1: 5,43 % и 1,04 %; применение β-агонистов: -8,70 % и 2,64 %). По сравнению с ингаляционным беклометазоном (200 мкг 2 раза в сутки, спейсерное устройство) монтелукаст продемонстрировал более быстрый начальный ответ, хотя в течение 12-недельного исследования беклометазон вызвал более выраженный средний терапевтический эффект ( изменение первоначального показателя для монтелукаста по сравнению с беклометазоном соответственно для ОФВ1: 7,49 % и 13,3 %; применение β-агониста: – 28,28 % и – 43,89 %). Однако по сравнению с беклометазоном у большего количества пациентов, получавших лечение монтелукастом, достигнут подобный клинический ответ (т.е. у 50 % пациентов, получавших лечение беклометазоном, достигнуто улучшение ОФВ1 примерно на 11 % и более по сравнению с начальным, тогда как у 42 % пациентов, получавших лечение монтелукастом, достигнут такой же ответ).
В ходе 8-недельного исследования с участием детей от 6 до 14 лет монтелукаст в дозе 5 мг 1 раз в сутки по сравнению с плацебо достоверно улучшал респираторную функцию (изменение от первоначального показателя ОФВ1 : 8,71 % по сравнению с 4,16 %, изменение показателя утренней ПСВ: 27,9 л/мин по сравнению с 17,8 л/мин) и снижало частоту применения β-агонистов по необходимости (изменение от начального показателя на –11,7 % по сравнению с +8,2 %).
В ходе 12-месячного исследования сравнения эффективности монтелукаста и ингаляционного флутиказона для контроля астмы у детей от 6 до 14 лет с персистирующей астмой легкой степени, монтелукаст проявлял не меньшую эффективность, чем флутиказон, относительно увеличения (в процентном выражении) количества дней без применения быстродействующих лекарственных средств для неотложной помощи (первичная конечная точка) В среднем за 12-месячный период лечения процентный показатель количества дней без применения неотложной терапии увеличился с 61,6 до 84,0 в группе монтелукаста и с 60,9 до 86,7 в группе флутиказона. В группах различие в процентном выражении среднеквадратичного (LS) увеличения количества дней без применения быстродействующих лекарственных средств для неотложной помощи было статистически значимо (–2,8 с 95 % ДИ –4,7, –0,9),
Монтелукаст и флутиказон также улучшали контроль астмы в отношении вторичных переменных, которые оценивались в течение 12-месячного периода лечения.
ОФВ1 увеличился с 1,83 л до 2,09 л в группе монтелукаста и с 1,85 л до 2,14 л в группе флутиказона. Межгрупповое отличие показателя LS относительно увеличения ОФВ1 составляло –0,02 л с 95 % ДИ – 0,06, 0,02. Среднее процентное увеличение от первоначальных показателей положенного ОФВ1 составило 0,6 % в группе лечения монтелукастом и 2,7 % в группе лечения флутиказоном. Отличие показателя LS от начальных показателей надлежащего ОФВ1 было достоверно: –2,2 % из 95 % ДИ –3,6, –0,7.
Показатель количества дней с применением β-агониста снизился с 38,0 до 15,4 % в группе монтелукаста и с 38,5 до 12,8 % в группе флутиказона. Межгрупповое отличие показателя LS относительно процента дней с применением β-агониста было достоверным: 2,7 из 95 % ДИ 0,9, 4,5.
Показатель количества пациентов с приступом астмы (приступ астмы определен как период ухудшения течения астмы, требующий лечения пероральными стероидами, незапланированного посещения врача, неотложной помощи или госпитализации) составил 32,2 % в группе монтелукаста и 25,6 % в группе флутиказона; коэффициент расхождения (95 % ДИ) достоверный: равняется 1,38 (1,04, 1,84).
Показатель количества пациентов, применявших системные (в основном пероральные) кортикостероиды в период исследования, составил 17,8 % в группе монтелукаста и 10,5 % в группе флутиказона. Межгрупповое отличие показателя LS было достоверным: 7,3 % из 95 % ДИ 2,9; 11,7.
Достоверное уменьшение бронхоспазма, связанного с физической нагрузкой (БФН), было продемонстрировано во время 12-недельного исследования у взрослых (максимальное снижение ОФВ1 22,33 % для монтелукаста по сравнению с 32,40 % для плацебо, время до восстановления в пределах 5 % от начального ОФВ1 44,22 мин (по сравнению с 60,64 мин). Этот эффект наблюдался в течение 12-недельного периода исследования. Снижение БФН также было продемонстрировано во время короткого исследования с участием детей в возрасте от 6 до 14 лет (максимальное снижение ОФВ1 18,27 % по сравнению с 26,11 %; время до восстановления в пределах 5 % от начального ОФВ1 17,76 минут по сравнению с 27,98 мин). Эффект в обоих исследованиях был продемонстрирован в конце интервала при приеме один раз в день.
У пациентов с чувствительностью к аспирину, получавших текущую терапию ингаляционными и/или пероральными кортикостероидами, лечение монтелукастом по сравнению с плацебо приводило к значительному улучшению контроля астмы (изменение начального показателя ОФВ1 составляет 8,55 % против –1,74 % и изменение в снижении общего применения β-агониста –27,78 % против 2,09 %).
Фармакокинетика.
Абсорбция
Монтелукаст быстро всасывается после приема внутрь. После применения взрослыми натощак таблеток, покрытых плёночной оболочкой, по 10 мг, средняя максимальная концентрация (Cmax ) в плазме крови достигалась через 3 часа (Tmax). Средняя биодоступность при пероральном применении составляет 64 %. Прием обычной пищи не влиял на биодоступность и на Cmax при пероральном применении. Безопасность и эффективность были подтверждены при клинических исследованиях при применении таблеток, покрытых плёночной оболочкой, по 10 мг, независимо от времени приема пищи.
Для жевательных таблеток по 5 мг показатель Cmax у взрослых достигался через 2 часа после приема натощак. Средняя биодоступность при пероральном применении составляет 73 % и снижается до 63 % при приеме со стандартной едой.
Распределение
Более 99 % монтелукаста связывается с белками плазмы крови. Объем распределения монтелукаста в стационарной фазе в среднем составляет от 8 до 11 литров. В ходе исследований на крысах с применением радиоактивно меченого монтелукаста прохождение через гематоэнцефалический барьер было минимальным. Кроме того, во всех других тканях концентрации обозначенного радиоизотопом материала через 24 часа после приема дозы также оказались минимальными.
Метаболизм
Монтелукаст активно метаболизируется. В ходе исследований с применением терапевтических доз концентрации метаболитов монтелукаста в стационарном состоянии плазмы крови у взрослых и пациентов младенческого возраста не определяются.
Цитохром Р450 2С8 является основным ферментом метаболизма монтелукаста. Кроме того, цитохромы CYP 3A4 и 2С9 играют незначительную роль в метаболизме монтелукаста, хотя итраконазол (ингибитор CYP ЗА4) не изменял фармакокинетические показатели монтелукаста у здоровых добровольцев, получавших 10 мг монтелукаста. Согласно результатам исследований in vitro с использованием микросом печени человека, терапевтические плазменные концентрации монтелукаста не ингибируют цитохромы Р450 ЗА4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6. Участие метаболитов в терапевтическом действии монтелукаста является минимальным.
Выведение
Клиренс монтелукаста в плазме крови у здоровых взрослых добровольцев в среднем составляет 45 мл/мин. После перорального приема монтелукаста, меченного изотопом, 86 % выводится с калом в течение 5 дней и менее 0,2 % с мочой. В совокупности с биодоступностью монтелукаста при пероральном применении этот факт указывает на то, что монтелукаст и его метаболиты почти полностью выводятся с желчью.
Фармакокинетика у разных групп пациентов
Для пациентов с нарушением функции печени легкой или средней степени тяжести коррекция дозы не требуется. Исследования с участием пациентов с нарушением функции почек не проводились. Поскольку монтелукаст и его метаболиты выводятся с желчью, коррекция дозы пациентам с нарушением функции почек не считается необходимой. Данных о характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени (более 9 баллов по шкале Чайлда-Пью) нет.
При приеме больших доз монтелукаста (в 20 и 60 раз превышающих дозу, рекомендованную для взрослых) наблюдалось снижение концентрации теофиллина в плазме крови. Этот эффект не наблюдается при приеме рекомендуемой дозы 10 мг 1 раз в сутки.
Показания
Как дополнительное лечение при бронхиальной астме у пациентов с персистирующей астмой от легкой до средней степени, недостаточно контролируемой ингаляционными кортикостероидами, а также при недостаточном клиническом контроле астмы с помощью агонистов β-адренорецепторов короткого действия, применяющих при необходимости.
Как альтернативный метод лечения вместо низких доз ингаляционных кортикостероидов для пациентов с персистирующей астмой легкой степени, у которых не отмечали в последнее время серьезных приступов бронхиальной астмы, требующих применения пероральных кортикостероидов, а также не могут применять ингаляционные кортикостероиды (см.раздел «Способ применения и дозы»).
Профилактика астмы, доминирующим компонентом которой является бронхоспазм, индуцированный физической нагрузкой.
Облегчение симптомов сезонного и круглогодичного аллергического ринита. Риски возникновения психоневрологической симптоматики у пациентов с аллергическим ринитом могут превышать пользу от применения Сингуляра, поэтому Сингуляр необходимо применять в качестве препарата резерва у пациентов с неадекватным ответом или непереносимостью альтернативной терапии.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к компонентам лекарственного средства.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействия
Сингуляр можно назначать вместе с другими лекарственными средствами, обычно применяемыми для профилактики или длительного лечения астмы. При исследовании взаимодействия между лекарственными средствами рекомендованная клиническая доза монтелукаста не оказывала важного клинического воздействия на фармакокинетику таких лекарственных средств: теофиллин, преднизон, преднизолон, пероральные контрацептивы (этинилестрадиол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин и варфарин.
У пациентов, одновременно принимавших фенобарбитал, площадь под кривой «концентрация – время» (AUC) для монтелукаста снижалась примерно на 40 %. Поскольку монтелукаст метаболизируется с помощью СYР ЗА4, 2C8 и 2C9, необходимо соблюдать осторожность, особенно в отношении детей, если монтелукаст назначают одновременно с индукторами СYР ЗА4, 2C8 и 2C9, например фенитоином, фенобарбиталом и рифампицином.
Исследования in vitro показали, что монтелукаст является сильным ингибитором CYP 2C8. Однако данные клинического исследования взаимодействия лекарственных средств, включающих монтелукаст и розиглитазон (маркерный субстрат; лекарственное средство, метаболизируемое с помощью CYP 2C8), показали, что монтелукаст не является ингибитором CYP 2C8 in vivo. Таким образом, монтелукаст не влияет в значительной степени на метаболизм лекарственных средств, метаболизирующихся с помощью этого фермента (например, паклитаксела, розиглитазона и репаглинида).
В ходе исследований in vitro было установлено, что монтелукаст является субстратом CYP 2C8 и в меньшей степени 2C9 и 3A4. В ходе клинического исследования взаимодействия лекарственных средств с применением монтелукаста и гемфиброзила (ингибитора CYP 2C8 и 2С9) гемфиброзил повышал системную экспозицию монтелукаста в 4,4 раза. При одновременном применении с гемфиброзилом или другими ингибиторами CYP 2C8 коррекция дозы монтелукаста не требуется, но врач должен учитывать повышенный риск возникновения побочных реакций.
По результатам исследований in vitro не ожидается возникновение клинически важных взаимодействий с менее мощными ингибиторами CYP 2C8 (например с триметопримом). Одновременное применение монтелукаста с итраконазолом, сильным ингибитором CYP 3A4, не приводило к существенному повышению системной экспозиции монтелукаста.
Особенности по применению
Пациентов необходимо предупредить, что Сингуляр для перорального применения никогда не применяют для лечения острых приступов астмы, а также о том, что они должны всегда иметь при себе соответствующее лекарственное средство экстренной помощи. При остром приступе следует применять ингаляционные β-агонисты короткого действия. Пациенты должны как можно быстрее проконсультироваться с врачом, если они требуют большего количества β-агонист короткого действия, чем обычно.
Не следует проводить резкой замены ингаляционных или пероральных кортикостероидных препаратов лекарственным средством Сингуляр.
Нет данных, подтверждающих, что дозу пероральных кортикостероидов можно снизить при одновременном применении монтелукаста.
| Сообщалось о возникновении психоневрологических реакций, таких как изменение поведения, депрессия и суицидальность, у пациентов всех возрастов, принимавших монтелукаст (см. раздел «Побочные реакции»). Проявления могут быть серьезными и продолжаться, если лечение не прекратить. Поэтому применение монтелукаста следует прекратить, если возникают психоневрологические симптомы. |
Сообщалось о возникновении психоневрологических реакций у взрослых, подростков и детей, применяющих Сингуляр (см. раздел «Побочные реакции»). Пациенты и врачи должны быть внимательны к психоневрологическим реакциям. Пациентам и/или смотрителям следует дать указания о том, чтобы они сообщали своему врачу в случае возникновения таких реакций. Врачи должны тщательно оценивать риски и преимущества продолжения применения лекарственного средства Сингуляр, если такие реакции возникают.
В отдельных случаях у пациентов, получающих противоастматические средства, в том числе монтелукаст, может наблюдаться системная эозинофилия, иногда вместе с клиническими проявлениями васкулита, так называемый синдром Чарга – Стросса, лечение которого проводится с помощью системной кортикостероидной терапии. Такие случаи обычно (но не всегда) были связаны с уменьшением дозы или отменой кортикостероидного средства. Вероятность того, что антагонисты лейкотриеновых рецепторов могут быть связаны с появлением синдрома Чарга – Стросса, нельзя опровергнуть или подтвердить. Врачи должны помнить о возможности возникновения у пациентов эозинофилии, васкулитной сыпи, ухудшении легочной симптоматики, осложнениях со стороны сердца и/или нейропатии. Пациенты, у которых возникли такие симптомы, следует повторно обследовать и пересмотреть их схему лечения.
Лечение монтелукастом не позволяет пациентам с аспиринзависимой астмой применять аспирин или другие нестероидные противовоспалительные средства.
Сингуляр содержит аспартам, который является источником фенилаланина. Пациентам, больным фенилкетонурией, необходимо учитывать, что 1 жевательная таблетка по 5 мг содержит фенилаланин в количестве, эквивалентном 0,842 мг фенилаланина на дозу.
Лекарственное средство содержит менее 1 ммоль (23 мг) натрия на таблетку, то есть практически свободно от натрия.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность. Исследования на животных не демонстрируют вредного влияния на беременность или эмбриональное/фетальное развитие.
Имеющиеся данные опубликованных проспективных и ретроспективных когортных исследований с применением монтелукаста беременными женщинами, которые оценивают значимые врожденные пороки у детей, не установили риска связанного с применением лекарственного средства. Имеющиеся исследования имеют методологические ограничения, включая небольшой размер выборки, в некоторых случаях ретроспективный сбор данных и несовместимые группы сравнения.
Сингуляр следует применять в период беременности только при явной необходимости.
Кормление грудью. Исследования на крысах продемонстрировали, что монтелукаст проникает в молоко. Неизвестно, выводится монтелукаст с грудным молоком у женщин.
Сингуляр можно применять в период кормления грудью, только если это считается безусловно необходимым.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Не ожидается, что монтелукаст влияет на способность пациента управлять автотранспортом или другими механизмами. Однако очень редко сообщалось о сонливости или головокружении.
Способ применения и дозы
Таблетки следует разжевать перед проглатыванием.
Пациентам с астмой и аллергическим ринитом (сезонным и круглогодичным) необходимо принимать 1 жевательную таблетку по 5 мг 1 раз в сутки. Для облегчения симптомов аллергического ринита время приёма подбирают индивидуально.
Для лечения астмы доза для детей от 6 до 14 лет составляет 1 жевательную таблетку (5 мг) в сутки, вечером. Сингуляр следует принимать за 1 час до еды или через 2 часа после еды. Нет необходимости в коррекции дозы для этой возрастной группы.
Общие рекомендации. Терапевтическое влияние лекарственного средства Сингуляр на показатели контроля астмы наступает в течение 1 дня. Пациентам следует рекомендовать продолжать принимать лекарственное средство Сингуляр, даже если достигнут контроль астмы, а также в периоды обострения астмы.
Нет необходимости в коррекции дозы для пациентов с нарушением функции почек или с нарушениями функции печени от легкой до средней степени тяжести. Нет данных относительно пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени тяжести. Дозировка для мальчиков и девочек одинакова.
Как альтернативный метод лечения вместо низкодозовых ингаляционных кортикостероидов при персистирующей астме легкой степени. Монтелукаст не рекомендован как монотерапия для пациентов с персистирующей астмой средней степени. Применение монтелукаста в качестве альтернативы низкодозовым ингаляционным кортикостероидам у детей с персистирующей астмой легкой степени следует рассматривать только для пациентов, у которых за последнее время не было серьезных приступов астмы, требующих применения пероральных кортикостероидов, и которые не могут применять ингаляционные кортикостероиды (см. раздел «Показания»). Персистирующая астма легкой степени определена как возникновение симптомов астмы чаще 1 раза в неделю, но реже 1 раза в день, возникновение ночных симптомов чаще 2 раза в месяц, но реже 1 раза в неделю, нормальная функция легких в периодах между эпизодами. Если достаточный контроль астмы не достигнут в дальнейшем (обычно в течение 1 месяца) следует определить необходимость дополнительной или другой противовоспалительной терапии, основываясь на последовательной системе лечения астмы. Следует периодически оценивать состояние пациентов по контролю астмы.
Применение лекарственного средства Сингуляр в зависимости от другого лечения астмы. Когда лекарственное средство Сингуляр применяется как дополнительная терапия к ингаляционным кортикостероидам, лекарственным средством Сингуляр не следует резко заменять ингаляционные кортикостероиды (см. раздел «Особенности применения»).
Дети. Применяют детям от 6 до 14 лет.
Передозировка
Никакой специальной информации по лечению передозировок лекарственным средством Сингуляр нет. В ходе исследований хронической астмы монтелукаст назначали в дозах до 200 мг/сут взрослым пациентам в течение 22 недель, а в кратковременных исследованиях – до 900 мг в сутки примерно одну неделю, при этом клинически важные побочные реакции не возникали.
При постмаркетинговом применении и в клинических исследованиях поступали сообщения об острой передозировке лекарственным средством Сингуляр. Они включали прием лекарственного средства взрослыми и детьми в дозах, превышающих 1000 мг (примерно 61 мг/кг у ребенка 42 месяца). Полученные клинические и лабораторные данные соответствовали профилю безопасности у пациентов и детей. В большинстве случаев передозировка о побочных реакциях не сообщалась. Чаще всего наблюдались побочные реакции, соответствующие профилю безопасности лекарственного средства Сингуляр и включали: боль в животе, сонливость, жажду, головную боль, рвоту и психомоторную гиперактивность.
Неизвестно, выводится монтелукаст с помощью перитонеального диализа или гемодиализа.
Побочные эффекты
Монтелукаст оценивался при клинических исследованиях: таблетки жевательные по 5 мг применяли примерно 1750 детям в возрасте от 6 до 14 лет.
В ходе клинических исследований указанные побочные реакции наблюдались часто (от ≥ 1/100 до < 1/10) у пациентов, получавших лечение монтелукастом, а также с большей частотой, чем у пациентов, получавших лечение плацебо.
Таблица 1
| Системы органов | Дети по возрасту от 6 до 14 лет (одно 8-недельное исследование; n=201) (два 56-недельных исследования; n = 615) |
| Со стороны нервной системы | Головная боль |
Во время клинических исследований при пролонгированном лечении небольшого количества взрослых пациентов в течение 2 лет и детей в возрасте от 6 до 14 лет в течение 12 месяцев профиль безопасности не изменялся.
Постмаркетинговый период
Побочные реакции, о которых сообщалось в постмаркетинговый период, указаны согласно классам систем органов и с использованием специальных терминов в таблице 2. Частота определена согласно данным клинических исследований.
Таблица 2
| Классы систем органов | Побочные реакции | Частота* |
| Инфекции и инвазии | Инфекции верхних дыхательных путей** | Очень часто |
| Со стороны системы крови и лимфатической системы | Тенденция к усилению кровоточивости | Редко |
| Тромбоцитопения | Очень редко | |
| Со стороны иммунной системы | Реакции гиперчувствительности, в том числе анафилаксия | Нечасто |
| Эозинофильная инфильтрация печени | Очень редко | |
| Со стороны психики | Нарушения сна, в том числе ночные кошмары, бессонница, сомнамбулизм, тревожность, ажитация, включая агрессивное поведение или враждебность, депрессия, психомоторная гиперактивность (включая раздражительность, беспокойство, тремор§) | Нечасто |
| Нарушение внимания, ухудшение памяти, тик | Редко | |
| Галлюцинации, дезориентация, суицидальные мысли и поведение (суицидальность), обсессивно-компульсивные расстройства, дисфемия | Очень редко | |
| Со стороны нервной системы | Головокружение, вялость, парестезия/гипестезия, судороги | Нечасто |
| Со стороны сердца | Пальпитация | Редко |
| Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения. | Носовое кровотечение | Нечасто |
| Синдром Чарга – Стросса (см. раздел «Особенности применения»), легочная эозинофилия | Очень редко | |
| Со стороны желудочно-кишечного тракта | Диарея***, тошнота***, рвота*** | Часто |
| Сухость во рту, диспепсия | Нечасто | |
| Со стороны гепатобилиарной системы | Повышение уровня трансаминаз сыворотки (АЛТ, АСТ) | Часто |
| Гепатит (включая холестатическое, гепатоцеллюлярное и смешанное поражение печени) | Очень редко | |
| Со стороны кожи и подкожных тканей | Сыпь*** | Часто |
| Гематома, крапивница, зуд | Нечасто | |
| Ангионевротический отек | Редко | |
| Узловая эритема, мультиформная эритема | Очень редко | |
| Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани | Артралгия, миалгия, включая мышечные судороги | Нечасто |
| Со стороны почек и мочевыводящих путей | Энурез у детей | Нечасто |
| Общие расстройства и побочные реакции, вызванные приемом лекарственного средства | Пирексия*** | Часто |
| Астения/усталость, недомогание, отек | Нечасто | |
| *Частота определена согласно частоте сообщений в базе данных клинических исследований: очень часто (≥ 1/10), часто (от ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (от ≥ 1/1000 до < 1/100), редко (от ≥ 1/10000 до < 1/1000), очень редко (< 1/10000). **Эта побочная реакция наблюдалась с частотой «очень часто» у пациентов, применявших монтелукаст, а также у пациентов, получавших плацебо, во время клинических исследований. ***Эта побочная реакция наблюдалась с частотой «часто» у пациентов, применявших монтелукаст, а также у пациентов, получавших плацебо, во время клинических исследований. § Редко. | ||
Срок годности
2 года.
Не применять лекарственное средство по истечении срока годности, указанного на упаковке.
Условия хранения
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °С.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 14 таблеток в блистере. По 2 блистера в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Мерк Шарп и Доум Б.В., Нидерланды.
Органон Хейст бв, Бельгия.
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нидерланды.
Индустриепарк 30, 2220, Хейст-оп-ден-Берг, Бельгия.
В нашем городе в аптеках этот препарат днем с огнем не отыскать. Заказывали на этом сайте, объяснили ситуацию, что нужно срочно. К нам прислушались: заказ оформили за считанные минуты, доставка сработала оперативно: уже на следующий день забрал товар. Отличная аптека!
Дважды в год стабильно принимаю Сингуляр, чтобы снизить вероятность повторного рецидива астмы. Он также работает и как противоаллергический препарат, помогая предотвратить развитие бронхоспазма в период, когда пыльцы особенно много в воздухе.
В мене алергічний риніт, лікар призначив приймати ці жувальні пігулки. Відмінний засіб! Не потрібні краплі, гормональні засоби. Всі симптоми знімають дуже швидко, не викликають сонливість. Навіть уночі не потрібно вставати та капати ніс, щоб нормально спати. Супер!
Син кашляв протягом 2 тижнів. Лікарі прописували препарати від кашлю, які не допомагали. Лише один старенький лікар запідозрив, що причина ховається в алергії. Він призначив Сингуляр, і, уявіть собі, дитина одужала через 2 дні!
Я приймала препарат за призначенням лікаря. На 5-й день почала відчувати біль у животі, запаморочення, нудоту. Не пов'язала їх із ліками. Наступного дня все повторилося. Розповіла лікареві, а вона здивувалася, що за всю її практику ніхто не скаржився на ці таблетки. Запропонувала зробити перерву та повторити. Але я не хочу ризикувати.
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Сингуляр таблетки по 5 мг 28 шт. (14х2)?
Какое действующее вещество товара - Сингуляр таблетки по 5 мг 28 шт. (14х2)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Сингуляр (Жевательные таблетки)?
Какая страна производитель препарата?
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.