Інтерферони

У вірусології відкриття у 20-х роках минулого століття інтерферонів стало важливою подією та поступово вийшло за її межі. Поштовх до вивчення цієї групи білкових сполук дав наступний феномен. Було виявлено несприйнятливість тварин до вірусів, якщо раніше вони перенесли вірусне захворювання, викликане збудником іншого типу. Незважаючи на те, що механізм цього явища тривалий час залишався незрозумілим, проте використання такого ефекту на противагу вакцинації від особливо небезпечних вірусів інтригувало більшість дослідників.

Що являють собою інтерферони?

У відповідь на проникнення вірусної інфекції наш організм починає синтезувати особливі білкові речовини, які борються не лише з якимось певним типом вірусів, а впливають відразу на всі види цієї групи патогенів.

Було сформульовано таке визначення: «Інтерферони (ІФНи, IFNs) — це окремий вид цитокінів (медіаторів імунітету), які представлені білками, що мають противірусні, протипухлинні, імуномодулюючі та інші властивості. Вони відносяться до факторів вродженого імунітету, багатофункціональних біорегуляторів широкого спектру дії та гомеостатичних (що підтримують постійність усіх параметрів біологічної системи) агентів».

Вже у 70-х роках ХХ ст. було отримано перший препарат — лейкоцитарний ІФН, виділений із людських клітин імунної системи. Інтерферон, ціна якого на той час була високою, вважався панацеєю від безлічі вірусних патологій та викликав інтерес усієї медичної спільноти.

Механізм дії

ІФН-система організму людини є швидкореагуючою. Вона включається у відповідь на загальний сигнал клітинного стресу, викликаного проникненням вірусу та ушкодженням ДНК. Реакція відмічається вже за 30-40 хв. після інфікування. Вже через 2-3 години в периферичній крові відмічається накопичення функціонально активних речовин, а через 6-8 годин їх концентрація стає максимальною.

Інтерферони діють на клітинний геном через рецептори, що знаходяться на цитомембранах. Вони активують відповідні гени, експресія яких забезпечує противірусний та антибактеріальний ефект. ІФН, що утворився в клітинах, уражених вірусом, вже не може їх відновити та запобігти загибелі, але захищає оточуючі здорові клітини, робить їх стійкими до проникнення інфекції.

Крім того, прикріплюючись до рецепторів, ІФН викликає синтез біоактивних речовин (вторинних месенджерів), які й самі здатні пригнічувати будь-який етап розвитку, розмноження патогену — транскрипцію, трансляцію, зборку, вихід віріонів потомства.

Фармакологічні властивості та класифікація

Ендогенні інтерферони поділяють залежно від типу рецепторів, з якими вони зв'язуються, на такі типи:

1. IFN-α (має 13 структурних варіантів), IFN-β, IFN-κ, IFN-ε, IFN-ω — цей тип білків здатний підвищувати активність клітин вродженого імунітету, що зумовлює посилення захисту організму даним сімейством ІФН не тільки від вірусів, але й від таких патогенних мікроорганізмів як кандиди, мікобактерії, хламідії, токсоплазми, лістерії, трипаносоми та ін. Завдяки цим властивостям препарати даної групи ІФН використовують у лікуванні деяких пухлин, у тому числі злоякісних, вірусних інфекцій (наприклад, гепатитів, грипу), розсіяного склерозу.
2. IFN-γ — цей тип білкових сполук має досить слабку противірусну активність, але він впливає на моноцити та макрофаги, які необхідні для утворення активних форм кисню та оксиду азоту. Ці властивості використовують для знищення резистентних (нечутливих) патогенів, наприклад, мікобактерій. Також застосовують ІФН-γ в терапії остеопорозу, хронічного гранулематозу.
3. IFN-λ1, IFN-λ2 та IFN-λ3 — недостатньо вивчені, але за своїми властивостями схожі з ІФН першого типу, тому проявляють аналогічні терапевтичні ефекти.

Найбільш вивчений ІФН-α, на його прикладі докладніше розглянемо сполуки І типу.

Що таке інтерферон Альфа?

IFN-α продукують різні клітини — дендритні, стромальні, вірусінфіковані та макрофаги. Через рецептор IFNAR білкова молекула зв'язується з клітинами-мішенями: макрофагами, нейтрофілами, еозинофілами, Т-, В-, NK-клітинами та фібробластами, що зумовлює наступні його властивості:

• антивірусні;
• бактерицидні;
• імуномодулюючі;
• антипроліферативні;
• антиангіогенні та ін.

IFN-α схвалений для лікування різних патологій.

Показання

Інтерферони-препарати, насамперед ІФН-α, застосовують у терапії наступних патологій:

• різних злоякісних новоутворень;
• нирково-клітинної карциноми;
• карциноїдного синдрому;
• Т-клітинного лейкозу;
• хронічних гепатитів В та С;
• гострих кондилом (наприклад, в інструкції до інтерферону-α — препарату Intron-A, зазначено в якості показання до його застосування лікування папіломатозу гортані).

Препарати D-ІФН використовують для лікування та профілактики герпетичних уражень, грипу та інших ГРВІ. Сьогодні досліджуються властивості та ефективність ІФН у терапії кору, епідемічного паротиту, сказу. Розробляються схеми застосування ІФН у ВІЛ-інфікованих, зокрема при СНІД.

Лікарські засоби на основі IFN-β використовують для терапії рецидивуючого розсіяного склерозу, щоб зменшити кількість, тяжкість клінічних загострень та уповільнити прогресування захворювання, полегшити перебіг патології.

Схвалено застосування препаратів, до складу яких входить IFN-γ, у терапії:

• хронічної гранульоматозної хвороби;
• злоякісного остеопетрозу.

Ліки застосовують для зменшення частоти і тяжкості інфекційних ускладнень.

Протипоказання

Незважаючи на великий перелік показань, препарати інтерферонів мають й обмеження у застосуванні, велику кількість побічних ефектів. Їх застосування має бути узгоджене з лікарем. Наприклад, аналог ІФН-альфа протипоказаний при:

• тяжких органічних ураженнях серця;
• дисфункції печінки, нирок;
• епілепсії;
• хронічному гепатиті;
• цирозі;
• захворюваннях щитоподібної залози;
• підвищеній чутливості до ІФН-α.

При парентеральному введенні дія препаратів на організм посилюється, що спричиняє побічні явища.

Як застосовувати інтерферон?

Спосіб введення залежить від фармацевтичної форми засобу. Так, інтерферон у таблетках випускається рідко, оскільки речовина при пероральному введенні піддається дії кислот, ферментів, розщеплюється та її ефективність різко знижується. Найдієвішим способом доставки в організм біоактивної сполуки є внутрішньом'язова ін'єкція.

Інтерферон у краплях використовують для закапування в ніс та очі. При введенні в око речовина протоками потрапляє до носу, де всмоктується в кровотік через слизову. Це також ефективний спосіб введення. Маленька дитина краще його переносить, ніж уколи чи пігулки. Тому для дітей ці ліки випускають у формі порошків для приготування розчину, крапель, спреїв. Особливо дієвим цей спосіб виявився для профілактики ГРВІ, застудних захворювань, грипу.

Ще один хороший спосіб доставки інтерферону — свічки. Ректальні супозиторії підходять як дітям, так і дорослим. Поліпшити всмоктування препаратів через слизову оболонку прямої кишки вдалося після додавання до складу свічок дезоксихолату натрію.

Дозування, тривалість курсу лікування, фармацевтична форма підбираються виключно лікарем, який враховує різні фактори.

Як розводити інтерферон для інгаляції?

Для інгаляцій із застосуванням небулайзера порошок розводять фізіологічним розчином або водою для ін'єкцій у пропорції, вказаній в інструкції. Співвідношення у дорослих та дітей відрізняється. Його потрібно дізнатися у лікуючого лікаря. Іноді замість того, щоб застосовувати для інгаляцій інтерферон, купити краще інші противірусні препарати, наприклад Вентолін, Пульмікорт в небулах.

Де придбати інтерферон?

В «Online Аптеці» в наявності є аналоги інтерферону українського та зарубіжного виробництва:

• Зафірон;
• Назоферон;
• Лаферомакс свічки;
• Анаферон дитячий та ін.

Ціна інтерферону залежить від виробника, форми, складу. На сайті весь товар сертифікований, має ліцензії, схвалений фахівцями. Продукція вітчизняних виробників коштує дешевше, що не відображається на якості та ефективності ліків. Ціна на всі позиції каталогу нижча за середню по країні.