Грибок на шкірі рук: характерні симптоми та шляхи зараження
Щодня нам доводиться мати справу з багатьма факторами навколишнього середовища, які не завжди сприятливо впливають на наш організм. Як правило, ми не задумуємося, до яких наслідків можуть призвести такі повсякденні речі, як відвідування басейну, манікюрного салону або навіть звичайне рукостискання. Зворотнім боком медалі щоденних видів діяльності може стати зараження грибковою інфекцією, яка часто виникає саме через неуважність людини і систематичне недотримання правил особистої та громадської гігієни.
Грибок рук, або по-науковому мікоз, розповсюджується з неймовірною швидкістю, що свідчить про високу ступінь стійкості патогенних грибів до впливу різноманітних стрес-факторів, які можуть бути досить шкідливими для інших живих організмів. Одним із еволюційних пристосувань грибків до виживання є невибагливість у виборі місця локалізації та основного проживання. Гриби населяють більшість доступних місць та зон, включаючи людський організм, що підвищує шанси на зараження даними патогенними мікроорганізмами.
Оскільки одна наявність грибків у навколишньому та внутрішньому середовищі ще не говорить про виникнення інфекційного захворювання, варто звернути увагу на те, що особливу небезпеку грибок становить тоді, коли починає розмножуватися. Різка зміна звичних фізіологічних функцій даних мікроорганізмів на патологічні для людини пояснюється зміною умов його існування на придатні для розмноження, а також зниженням сили захисного бар'єру людського організму.
Хоча грибкові організми і здатні існувати у критичних умовах до 2 років, їм необхідний достатній рівень вологи, тепла та харчового матеріалу. Саме тому грибок найчастіше існує у місцях, недоступних для потрапляння прямих сонячних променів, з підвищеним рівнем вологості повітря і стабільно високою температурою.
Джерелом харчування для людських грибків є кератин, який міститься у великих кількостях в нігтях, волосяному покриві та верхньому шарі шкіри, який називається епідермісом. Патогенні гриби найчастіше оселяються на зовнішніх шарах шкірного покриву для більш ефективного добування кератину. Вони мають специфічні структури, які продукують білки та ферменти, здатні розщепляти та розчиняти поверхневий роговий шар шкіри для більш глибокого проникнення в епітеліальну тканину.
Грибкові мікроорганізми також здатні видаляти шкірний жир із зовнішнього шару шкіри, який слугує захисною плівкою на шляху проникнення патогенної мікрофлори, тим самим відкриваючи собі доступ в організм людини.
Основними збудниками грибкових інфекцій є дерматофіти, дріжджоподібні та цвілеві гриби. Зовнішня симптоматика хвороб, які вони викликають, часто доволі схожа, однак кожен різновид грибів має різноманітні способи та шляхи лікування. Тому при перших ознаках виникнення грибкової інфекції на шкірі рук найкращим рішенням буде консультація у дерматолога, який зможе провести якісну діагностику патогенної мікрофлори для встановлення точного діагнозу та складання необхідного лікувального комплексу.
Характерними ознаками, що визначають специфічне паразитування грибка на шкірному покриві, є патологічна сухість епідермісу, регулярне виникнення лущень, поява типового для клінічної картини «білого борошна» у складках між пальцями, мозолі, білі та червоні плями, мікротріщини на пальцях та долонях, постійний свербіж, потовщення зовнішнього рогового шару шкіри, яке називається гіперкератозом, пухка структура ураженої ділянки епідермісу, виникнення характерних борозенок поперечного та повздовжнього напрямку.
Якщо осередок інфекції розповсюджується на нігтьові пластини та валики, що буває у випадку тривалого паразитування мікроорганізмів та переходу хвороби на більш важку стадію, у людини, яка страждає від грибку рук, може спостерігатися зміна блідо-рожевого відтінку нігтя на жовтий, зелений, фіолетовий або коричневий, що пояснюється підвищеною концентрацією рогових мас на шкірному покриві під нігтьовою пластиною.
Сам ніготь може увігнутися всередину під тиском запаленого нігтьового валику, нерідкі випадки розшарування нігтьової пластини, яка продовжує рости, але виглядає вже як ніготь, який постійно розпадається на пласти і не має цілісної структури. На особливо важких стадіях розвитку інфекції ніготь відділяється від шкірного покриву, однак зазвичай лікування грибка починається набагато раніше, що допомагає уникнути такого термінального стану.
Відразу необхідно з'ясувати, що грибок шкіри рук зустрічається набагато рідше, ніж грибок ніг, оскільки ноги більшість часу закриті взуттям, що є оптимальними умовами для розвитку грибкової інфекції. Фахівці часто діагностують одночасно і грибок ніг, і грибок рук, оскільки однією із найбільш розповсюджених причин виникнення інфекційного захворювання на епідермісі рук є самозараження.
Грибок може передаватися на нігтьові пластини та зовнішній шар шкірного покриву при митті ніг, а також при їх регулярному розчухуванні. Патоген часто передається від зараженої людини при рукостисканнях, користуванні загальними предметами гардеробу або особистої гігієни, рушниками, постільною білизною, мочалкою та рукавичками.
Грибковою інфекцією рук найчастіше страждає слабка стать, оскільки зазвичай жінки виконують основну частину роботи по дому, що включає в себе миття посуду, тривале користування агресивними хімічними миючими засобами без рукавичок та вологе прибирання. Підвищений ризик зараження грибковими мікроорганізмами спостерігається і у представників професій, які часто мають справу з миючими засобами, детергентами, розчинами та сирим тістом.
Дерматологи часто при обстеженні пацієнтів, які страждають грибковим інфекційним захворюванням, радять пройти огляд у інших лікарів, наприклад, ендокринолога, гастроентеролога, нефролога або невропатолога. Хоча грибок і є самостійним захворюванням, у заражених інфекцією людей може бути значно послаблений імунний захист, спостерігатися порушення гормонального фону, розлади шлунково-кишкового тракту або сечостатевих шляхів, що знизило захисні функції організму людини, зробивши його легкою та доступною мішенню для патогенної мікрофлори.
Постійні стреси та регулярні конфлікти створюють стійкий психоемоційний фон, який також впливає на загальний стан здоров'я людини, роблячи її вразливою до збудників різноманітних захворювань та патологій. При лікуванні грибкової інфекції варто зверну увагу на загальне оздоровлення, а не лише на локальне лікування осередку захворювання, оскільки грибок на шкірному покриві рук дерматологи класифікують як рецидивуючу хворобу, яка здатна повертатися знову і знову до тих пір, доки організм не стане достатньо сильним, щоб протистояти натиску патогенних мікроорганізмів.
Запобігти зараженню грибком можна за систематичного дотримання елементарних правил гігієни та основних принципів профілактики. Оскільки дія агресивних хімічних речовин потоншує шкірний покрив, забирає захисний шар зі шкірного жиру і може спровокувати виникнення тріщин на епідермісі, фахівці наполегливо рекомендують працювати с ПАР і детергентами у рукавичках, а після ретельно промивати руки з милом та наносити живильний крем.
Намагайтеся при можливості уникати порушень цілісності шкіри та травм, так як пошкодження зовнішніх шкірних покривів відкриває доступ патогенній мікрофлорі до внутрішніх тканин і органів. Якщо пошкодження цілісності епідермісу все-таки наявні, слід продезінфікувати та обробити рану.
У профілактичних цілях слід відвідувати лікаря не рідше, ніж раз у півроку, оскільки більшість захворювань характеризуються безсимптомним початковим етапом розвитку, що ускладнює діагностику патології. Слід своєчасно лікувати всі виникаючі хвороби, не ігноруючи симптоми, оскільки поява однієї аномалії може потягти за собою розвиток іншої.
Необхідно ретельно слідкувати за своїм щоденним раціоном, який повинен включати в себе кисломолочні продукти, м'ясо риби і птиці, свіжі овочі та фрукти, часник, перець, цитрусові, бобові, горіхи, зелень і курагу. При скрупульозному спостереженні за станом свого здоров'я, налагодженні режиму дня та харчування, а також при систематичному дотриманні базових правил гігієни можна уникнути зараження грибком, оскільки попередити хворобу завжди легше, аніж вилікувати.
