Грибкові захворювання на шкірному покриві тіла
Фахівці стверджують, що значна поширеність грибкових захворювань в наш час у більшості випадків пов'язана не так з легкістю зараження грибками та з неймовірною швидкістю розмноження патогенної мікрофлори, як із самим ставленням більшості населення до інфекційних захворювань, які викликають патогенні гриби. На жаль, до недуг, виникнення яких спровокували грибки, не завжди ставляться з належною відповідальністю, воліючи ігнорувати характерні симптоми патології та сподіватися на самоусунення проблеми, що з'явилася.
Грибкові інфекції найчастіше виникають на зовнішньому покриві тіла, що полегшує завдання ідентифікації виду захворювання та грибка, який паразитує в організмі. Головним джерелом їх живлення є білок кератин, який міститься у великих кількостях в нашій шкірі та її похідних (волосах та нігтях), що пояснює локалізацію патогенної мікрофлори на поверхні епідермісу.
Особливу увагу варто приділити місцям, де шкірний покрив є найтоншим, найніжнішим та найуразливішим, оскільки занадто щільна шкіра ускладнює грибкам завдання живлення, виступаючи в ролі перешкоди на шляху добування кератину. Грибки найчастіше з'являються в пахвових западинах, під колінами, грудьми, в паховій області та в зоні росту волосяного покриву.
Дерматологи поділяють види патогенних грибків, які можуть паразитувати на людині, на кілька родів. Гриби роду Microsporum, до яких відносяться такі грибкові мікроорганізми, як Trichophyton та Epidermophyton, є людськими грибковими паразитами, що зустрічаються найчастіше. Викликають різні види хвороб, об'єднаних у загальну групу захворювань під назвою «дерматомікози».
Вони постійно мешкають у людському тілі, проте зазвичай не виявляють своєї присутності, оскільки є частиною мікрофлори організму. Їхній патологічний вплив на клітини шкірного покриву та на загальний стан здоров'я в цілому проявляється у разі зниження сили імунного захисту, на що можуть вплинути різні зовнішні та внутрішні фактори.
Гриби роду Candida, які є родом дріжджоподібних мікроорганізмів, займають друге за частотою зустрічаємості на людському шкірному покриві місце після грибів роду Microsporum. Дріжджоподібні гриби здатні викликати цілу низку захворювань, які лікарі об'єднують у загальну групу кандидомікозів. Кандиди вражають верхні шари шкірного покриву, волосяні цибулини, нігтьові пластини та валики, а також слизові оболонки зовнішніх та внутрішніх органів, тому ці мікроорганізми можуть стати причиною виникнення як локальних, так і системних захворювань класу кандидомікозів.
Грибок роду Malassezia furfur — це класичний дріжджоподібний збудник захворювань типу кератомікозів, які найчастіше виникають на поверхневому шарі шкіри, що називається епідермісом, а також даний дріжджоподібний грибок може вражати волосяні фолікули у глибших шарах шкірного покриву. Malassezia furfur є патогенним мікроорганізмом, активізована діяльність якого спричиняє розвиток таких хвороб, як себорейний дерматит та висівкоподібний лишай.
Плісняві грибки Mucor, Thamnidium, Rhizopus, Sclerotina, Penicillium, Cladosporium, Aspergillus, а також Alternaria фіксуються нашими дерматологами на людському шкірному покриві досить рідко, оскільки дані мікроорганізми більш характерні для країн та місцевості з тропічним типом клімату. Вражають в основному покривні тканини нігтьових пластин рук та ніг, а також поверхневі шари шкіри.
Присутність грибка на шкірі людини рідко вдається виявити відразу з моменту зараження, оскільки у грибкових інфекцій початковий період розвитку характеризується відсутністю будь-яких зовнішніх проявів, що ускладнює завдання встановлення точного діагнозу. Коли симптоми паразитування грибка починають проявлятися, необхідно негайно звернутися за консультацією до дерматолога, щоб не допустити подальшого розвитку патологічного процесу, оскільки інфекційні хвороби погано піддаються лікуванню на більш пізніх етапах перебігу.
Симптоматика хвороб, які викликають різні роди патологічних грибків, досить схожа між собою, але досвідчений лікар здатний провести якісний медичний огляд, який допоможе встановити вид збудника захворювання, а також взяти необхідні аналізи для виявлення джерела патології. Для більш надійного та ефективного усунення грибкової інфекції необхідно пам'ятати, що самолікування може бути не лише недієвим, але й призвести до непрогнозованих наслідків, посиливши проблему грибкового зараження.
Про патологічну діяльність грибка на шкірному покриві можуть свідчити такі характерні ознаки: загальне погіршення стану та зовнішнього вигляду шкіри, поява позбавлених пігментації ділянок на епідермісі, виникнення круглих або овальних зон з яскравими червоними краями, які трохи піднесені над рельєфом шкіри, постійне відчуття печіння та свербежу, зони лущення на шкірному покриві, що з'явилися раптово, покриття епідермісу кірочкою, поява пухирців, заповнених рідиною, які лопаються та залишають після себе відкриті мокрі ранки, часте відділення шматочків шкіри з поверхні покривних тканин, раптове порідіння волосяного покриву, сухість волосяних волокон, білий наліт у вигляді борошна на ніжних ділянках шкірного покриву, наприклад, у складках між шкірою пальців.
Про наявність грибка в організмі також можуть свідчити часті ушкодження шкірного покриву, які виникають без видимих причин, наприклад, подряпини, мікротріщини, садна та ранки. Це вказує на те, що захисна функція епідермісу порушена, а шкіра стала більш сприйнятливою до механічного, хімічного та біологічного впливу. Ігнорування симптомів патологічної діяльності шкірного грибка може призвести до зниження сили захисного бар'єру шкіри, що загрожує зараженням різними інфекціями та захворюваннями.
Специфічний вплив патогенних грибкових мікроорганізмів може визначатися варикозним розширенням вен, але даний симптом часто класифікується як вторинний, тому може виступати в ролі підтвердження основних характерних ознак.
Грибок здатний поширюватися на прилеглі області шкірного покриву, тому важливо обмежити та попередити розвиток подальшої інфекції. На особливу небезпеку наражаються місця постійного тертя, наприклад, внутрішня частина стегон і пахвова зона, тому під час лікування найкраще носити одяг, який не повністю облягатиме тіло та обмежуватиме рухи.
Лікування грибкових захворювань шкірного покриву дерматологи класифікують як місцеве чи зовнішнє, загальне або системне, а також комбіноване. Після усунення самої інфекції часто доводиться також усувати її наслідки, тобто продукти життєдіяльності грибка шкіри, що включає протигрибкову обробку особистих речей, постільної білизни та предметів гардеробу для запобігання повторного зараження міцеліями грибкових мікроорганізмів, які вони залишають на речах зараженої людини.
Лікування зовнішніми засобами призначається лікарем у разі визначення грибкового захворювання на початкових етапах розвитку, коли паразитування грибка на тілі людини ще не набуло руйнівного характеру. З цією метою використовують фунгіцидні або протигрибкові засоби для зовнішньої обробки уражених грибком покривних тканин, наприклад, мазі, суспензії, креми, гелі, емульсії, краплі, пудру та лосьйони.
Перевага використання протигрибкових засобів зовнішнього застосування полягає в тому, що активні компоненти та хімічні речовини в складі ліків не взаємодіють із цілим організмом і не проникають у кров, відповідно, вони мають дуже обмежену кількість протипоказань та побічних ефектів.
Загальне лікування призначається дерматологом у разі значного прогресування грибкового захворювання, наприклад, коли людина, яка страждає на шкірний грибок, звертається до лікаря на пізніших стадіях перебігу інфекції. Загальне лікування включає застосування медикаментів для прийому всередину (імуностимулююча терапія протигрибковими ліками). Воно є більш небезпечним та непередбачуваним, ніж терапія місцевими засобами, тому що здатне впливати на гормональний фон та загальний стан внутрішніх органів людини, оскільки ліки розносяться з током крові по всьому організму.
Лікування шкірного грибка може зайняти від кількох тижнів до кількох місяців. Дуже важливо довести курс терапії до кінця, навіть якщо видимі ознаки недуги зникли, оскільки грибкові інфекції є рецидивуючими хворобами та здатні повертатися знову і знову. Для ефективного лікування необхідно спочатку усунути запальний процес, а потім приступати безпосередньо до видалення самої грибкової інфекції.
