Нольпаза порошок по 40 мг во флаконе 1 шт.
- Торговое название Нольпаза
- Действующее вещество Пантопразол
- Лекарственная форма Флаконы
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель KRKA, d.d.
- Страна Словения
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 191598
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Нольпаза®
(Nolpaza®)
Склад:
діюча речовина: пантопразол;
1 флакон містить пантопразолу 40 мг (у вигляді пантопразолу натрію сесквігідрату);
допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію цитрат, натрію гідроксид.
Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: білого чи майже білого кольору, ліофілізований, однорідний пористий брикет.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонної помпи.
Код АТХ A02B С02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Пантопразол є заміщеним бензимідазолом, який блокує секрецію соляної кислоти у шлунку через специфічний вплив на протонну помпу парієтальних клітин.
Пантопразол трансформується в активну форму в кислому середовищі парієтальних клітин, де блокує фермент H+K+-АТФ-ази, а саме: кінцевий етап гідрофільної секреції соляної кислоти у шлунку. Пригнічення є дозозалежним і впливає на базальну та стимульовану секрецію шлункового соку. У більшості пацієнтів зменшення симптомів досягається протягом 2 тижнів. Лікування пантопразолом, як й іншими інгібіторами протонної помпи та інгібіторами H2-рецепторів, зменшує рівень кислотності шлунка та пропорційно збільшує виділення гастрину. Збільшення гастрину має зворотний характер. Оскільки пантопразол зв’язується з ферментами, що віддалені від клітинних рецепторів, він впливає на секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхоліном, гістаміном, гастрином).
Під впливом пантопразолу збільшується рівень гастрину в стані натщесерце. При короткостроковому застосуванні у більшості випадків вони не перевищують верхню межу норми. Під час довготривалого лікування рівень гастрину подвоюється у більшості випадків. Однак надмірне збільшення має місце тільки в окремих випадках. Як наслідок, спостерігається незначне чи помірне збільшення числа специфічних ендокринних клітин (ECL) в шлунку у більшості випадків протягом довготривалого лікування (подібно до аденоматоїдної гіперплазії).
Фармакокінетика.
Загальна фармакокінетика
Фармакокінетика не відрізняється після одноразового чи повторного введення. У діапазоні доз 10-80 мг кінетика пантопразолу в плазмі є лінійною як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування.
Розподіл
Зв’язування пантопразолу з білками плазми становить близько 98 \%. Об’єм розподілу становить близько 0,15 л/кг.
Виведення
Речовина майже виключно метаболізується в печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з наступною кон’югацією сульфату, а інші метаболічні шляхи включають окиснення за допомогою CYP3A4. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 1 годину, а кліренс – приблизно 0,1 л/год/кг. Було декілька випадків, коли пацієнти мали затримку виведення. Завдяки специфічному зв’язуванню пантопразолу з протонними помпами парієтальних клітин період напіввиведення не відповідає набагато більшій тривалості дії (пригніченню секреції кислоти).
Виведення нирками - основний шлях виведення (близько 80 \%) для метаболітів пантопразолу, решта виводяться з фекаліями. Основним метаболітом як у плазмі, так і в сечі є дезметилпантопразол, який кон’югується із сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 години) не є набагато більшим, ніж період напіввиведення пантопразолу.
Характеристики у пацієнтів/особливих груп пацієнтів:
Приблизно 3 \% європейців мають недостатність функціонального ферменту CYP2C19 та називаються повільними метаболізаторами. У цих осіб метаболізм пантопразолу, можливо, каталізується насамперед CYP3A4. Після введення одноразової дози 40 мг пантопразолу середнє значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) було приблизно в 6 разів вище у повільних метаболізаторів, аніж у пацієнтів, які мали функціональний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня максимальна концентрація в плазмі збільшилася приблизно на 60 \%. Ці спостереження не мають жодного відношення до дозування пантопразолу.
Для пацієнтів з порушеннями функції нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зменшення дози не потрібне. Як і у здорових людей, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Тільки дуже мала кількість пантопразолу може бути діалізована. Незважаючи на те, що період напіввиведення основного метаболіту дещо зростає (2-3 години), він швидко виводиться і, отже, не накопичується.
Хоча у пацієнтів з цирозом печінки (класи A та B за класифікацією Чайлд-П’ю) період напіввиведення збільшується до 7-9 годин і, відповідно, значення AUC збільшується у 5-7 разів, максимальна концентрація пантопразолу в плазмі збільшується лише у 1,5 раза порівняно зі здоровими добровольцями.
Незначне збільшення AUC та максимальної концентрації пантопразолу в плазмі у добровольців літнього віку порівняно з молодими також не є клінічно значущим.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Рефлюкс-езофагіт.
- Виразка дванадцятипалої кишки.
- Виразка шлунка.
- Синдром Золлінгера-Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини, похідних бензимідазолу та будь-якого компонента препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дія пантопразолу на абсорбцію інших лікарських препаратів. Пантопразол може зменшувати всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від рН шлункового соку (наприклад, деяких протигрибкових препаратів, таких як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).
Препарати проти ВІЛ (атазанавір). Сумісне застосування ІПП з атазанавіром та іншими препаратами проти ВІЛ, адсорбція яких залежить від рН, може призводити до суттєвого зниження біодоступності останніх та впливати на їх ефективність. Тому сумісне застосування ІПП з атазанавіром не рекомендується.
Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон і варфарин). Незважаючи на відсутність взаємодії при одночасному призначенні з фенпрокумоном і варфарином під час проведення клінічних досліджень, були зареєстровані поодинокі випадки зміни МНІ (Міжнародний нормалізаційний індекс) у постмаркетинговому періоді. Таким чином, пацієнтам, які застосовують кумаринові антикоагулянти (наприклад, фенпрокумон і варфарин), рекомендується здійснювати моніторинг протромбінового часу/МНІ після початку, припинення або при нерегулярному прийомі пантопразолу.
Інші взаємодії. Пантопразол значною мірою метаболізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму – деметилювання за допомогою CYP2С19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYP3А4. Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін, фенпрокумон, та пероральними контрацептивами, які містять левоноргестрел і етинілестрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.
Результати цілого ряду досліджень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, які метаболізуються за допомогою CYP1A2 (таких як, кофеїн, теофілін), CYP2С9 (наприклад, піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (таких як, метопролол), CYP2Е1 (таких як, етанол), не впливає на р-глікопротеїн, який забезпечує всмоктування дигоксину.
Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними антацидами.
Були проведені дослідження з вивчення взаємодії пантопразолу з одночасно призначеними певними антибіотиками (кларитроміцин, метронідазол, амоксицилін). Клінічно значущих взаємодій між цими препаратами не виявлено.
Метотрексат. Одночасне застосування ІПП разом з метотрексатом (в основному, у великому дозуванні) може підвищувати та подовжувати рівні метотрексату та/або його метаболіту гідрометотрексату у сироватці крові, що може викликати токсичність.
Особливості застосування.
Наявні тривожні симптоми. При наявності тривожних симптомів (наприклад, у разі суттєвої втрати маси тіла, періодичного блювання, дисфагії, блювання із кров’ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявності виразки шлунка потрібно виключити злоякісність, оскільки лікування пантопразолом може маскувати симптоми злоякісної виразки і відстрочувати встановлення діагнозу. Якщо симптоми зберігаються при подальшому адекватному лікуванні, необхідно продовжувати дослідження.
Порушення функцій печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів. У разі підвищення рівня печінкових ферментів лікування препаратом необхідно припинити.
Сумісне застосування з атазанавіром. Інгібітори протонної помпи не рекомендується застосовувати сумісно з атазанавіром (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо комбінація Нольпази® з атазанавіром є необхідною, слід проводити ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вимірювання вірусного навантаження) у поєднанні зі збільшенням дози атазанавіру до 400 мг із застосуванням 100 мг ритонавіру. Дозу пантопразолу 20 мг на добу не слід перевищувати.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені бактеріями. Пантопразол, як і інші інгібітори протонної помпи, може збільшувати кількість бактерій, які зазвичай присутні у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Лікування препаратом може незначної мірою підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella і Campylobacter.
Препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) у флаконі.
Гіпомагніємія. Були отримані повідомлення про тяжку форму гіпомагніємії у пацієнтів, які застосовували ІПП, такі як пантопрозол, щонайменше протягом трьох місяців, а у більшості випадків – протягом року. Серйозні прояви гіпомагніємії, такі як втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія, можуть початись непомітно і їх можна пропустити. У більшості випадків стан пацієнтів покращується після замісної терапії магнієм та припинення лікування ІПП.
Пацієнтам, які планують тривалу терапію або приймають ІПП сумісно з дигоксином або препаратами, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, з діуретиками), рекомендується вимірювання рівня магнію перед початком лікування ІПП та періодично протягом терапії.
Переломи кісток. Інгібітори протонної помпи, особливо при застосуванні у великих дозах та протягом тривалого лікування (більше 1 року), можуть деякою мірою підвищувати ризик перелому стегна, зап’ястка та хребта, головним чином, у пацієнтів літнього віку або за наявності інших існуючих факторів ризику. Спостережні дослідження свідчать, що ІПП можуть підвищувати загальний ризик переломів на 10-40 \%. Деякі з них можуть бути обумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та адекватну кількість вітаміну D і кальцію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Досвід застосування препарату вагітним жінкам обмежений. У ході досліджень репродуктивної функції у тварин спостерігалася ембріотоксичність при застосуванні доз понад 5 мг/кг. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат застосовують у період вагітності тільки у разі нагальної потреби.
Годування груддю. Є дані щодо екскреції пантопразолу з грудним молоком. Рішення щодо застосування препарату у період годування груддю слід приймати після ретельної оцінки користі/ризику.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору. У таких випадках не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують дорослим за призначенням та під безпосереднім наглядом лікаря.
Внутрішньовенне застосування препарату рекомендується тільки у разі неможливості перорального застосування. Є дані тривалості внутрішньовенного лікування до 7 днів. Тому, при клінічній можливості здійснюється перехід від внутрішньовенного введення Нольпази? до перорального.
Рефлюкс-езофагіт, виразка дванадцятипалої кишки, виразка шлунка.
Рекомендована доза становить 40 мг пантопразолу (1 флакон) на добу внутрішньовенно.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів.
Для тривалого лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів рекомендована початкова доза препарату Нольпаза? становить 80 мг на добу. За необхідності дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи, залежно від показників секреції кислоти в шлунку. Дози, що перевищують 80 мг на добу, необхідно розділити на два введення. Можливе тимчасове збільшення дози пантопразолу до більше 160 мг, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, який необхідний для адекватного контролю секреції кислоти.
У разі якщо необхідне швидке зменшення кислотності, для більшості пацієнтів досить початкової дози 2 х 80 мг для досягнення бажаного рівня (< 10 мЕкв/год) протягом 1 год.
Підготовка до застосування.
Порошок розчиняють у 10 мл 0,9 \% розчину хлориду натрію, що додається у флакон. Розчин можна вводити безпосередньо або після змішування зі 100 мл 0,9 \% розчину хлориду натрію або 5 \% розчину глюкози у пластикових або скляних флаконах.
Після розведення хімічна та фізична стабільність препарату зберігається протягом 12 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору розведений препарат необхідно використати негайно.
Нольпазу? не можна готувати або змішувати з іншими розчинниками, окрім зазначених вище.
Внутрішньовенне введення препарату необхідно проводити протягом 2-15 хв.
Флакон призначений тільки для одноразового використання. Перед застосуванням необхідно візуально перевірити флакони з препаратом (зокрема на зміну кольору, наявність осаду).
Розведений розчин повинен мати прозорий жовтуватий колір.
Печінкова недостатність. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (? флакону препарату Нольпаза?, ліофілізат для розчину для ін’єкцій, по 40 мг ).
Ниркова недостатність. Пацієнти з порушеннями функцій нирок не потребують коригування дози.
Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.
Діти.
Нольпаза®, ліофілізат для розчину для ін’єкцій, по 40 мг, не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки дані щодо безпеки і ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені.
Передозування.
Симптоми передозування невідомі.
У разі передозування з ознаками інтоксикації вживають загальних дезінтоксикаційних заходів.
Побічні реакції.
Виникнення побічних реакцій спостерігалось у близько 5 \% пацієнтів. Найчастіші побічні реакції – діарея і головний біль (близько 1 \%).
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:
З боку крові та лімфатичної системи.
Агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.
З боку імунної системи.
Реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).
Метаболізм та розлади обміну речовин.
Гіперліпідемія і підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол); зміни маси тіла, гіпонатріємія, гіпомагнезіємія.
Психічні розлади.
Розлади сну, депресія (з ускладненнями), дезорієнтація (з ускладненнями), галюцинації, сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до даних розладів, а також загострення цих симптомів у разі їх наявності).
З боку нервової системи.
Головний біль, запаморочення, розлади смаку.
З боку органів зору.
Порушення зору/затьмареність.
З боку травного тракту.
Діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, абдомінальний біль і дискомфорт.
З боку гепатобіліарної системи.
Підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ), підвищення рівня білірубіну, ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин.
Шкірні висипання, екзантема, свербіж, кропив’янка, ангіоедема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, мультиформна еритема, фоточутливість.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.
Переломи стегна, зап’ястка, хребта, артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовидільної системи.
Інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Гінекомастія.
Загальні розлади.
Тромбофлебіт у місці введення, астенія, втома, нездужання, підвищення температури тіла, периферичні набряки.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 °C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Після відновлення чи відновлення та розведення, хімічна та фізична стабільність для застосування зберігається протягом 12 годин при температурі 25 ?C.
З мікробіологічної точки зору препарат слід вжити негайно.
Якщо препарат не був використаний негайно, за період та умови зберігання для застосування несе відповідальність особа, яка застосовує препарат.
Упаковка.
Ліофілізат у флаконах об’ємом 15 мл; по 1, 5, 10 або 20 флаконів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/
KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место. Словенія/
Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Виробник.
Лабораторіос Алкала Фарма С.Л., Іспанія/
Laboratorios Alkala Farma S.A., Spain.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Карретера М-300 Км 29,920 Апартадо де корреос 37 28802 Алкала де Генарес, Мадрид, Іспанія/
Carretera M-300 Km 29,920 Apartado de correos 37 28802 Alcala de Henares, Madrid, Spain.
Виробник.
Валдефарм, Франція/
Valdepharm, France.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Парк Індастрі д’інкавіль – ВР 606 27106 Вал де Р’ю Екс, Франція/
Parc Industriel d’incaville – BR 606 27106 Val de Reuil Cedex, France.
Состав
Действующее вещество: пантопразол;
1 флакон содержит пантопразола 40 мг (в виде пантопразола натрия сесквигидрата);
Другие составляющие: маннит (Е 421), натрия цитрат, натрия гидроксид.
Лекарственная форма
Лиофилизат для раствора для инъекций.
Основные физико-химические свойства: белого или почти белого цвета, лиофилизированный, пористый однородный брикет.
Фармакотерапевтическая группа
Средства для лечения пептической язвы и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни. Ингибиторы протонной помпы.
Код АТХ A02B C02.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Механизм действия
Пантопразол является замещенным бензимидазолом, который блокирует секрецию соляной кислоты в желудке из-за специфического воздействия на протонную помпу париетальных клеток.
Пантопразол трансформируется в активную форму в кислой среде париетальных клеток, где блокирует фермент H+K+-АТФазы, а именно конечный этап гидрофильной секреции соляной кислоты в желудке. Угнетение является дозозависимым и оказывает влияние на базальную и стимулированную секрецию желудочного сока. У большинства пациентов уменьшение симптомов достигается в течение 2 нед. Лечение пантопразолом, как и другими ингибиторами протонной помпы и ингибиторами H2-рецепторов, уменьшает уровень кислотности желудка и увеличивает пропорционально выделение гастрина. Увеличение гастрина носит обратимый характер. Поскольку пантопразол связывается с ферментами, удаленными от клеточных рецепторов, он влияет на секрецию соляной кислоты независимо от стимуляции другими веществами (ацетилхолином, гистамином, гастрином).
Под влиянием пантопразола увеличивается уровень гастрина в состоянии натощак. При краткосрочном применении в большинстве случаев они не превышают верхний предел нормы. Во время длительного лечения уровень гастрина удваивается в большинстве случаев. Однако чрезмерное увеличение наблюдалось только в редких случаях. Как следствие, происходит незначительное или умеренное увеличение числа специфических эндокринных клеток (ECL) в желудке в большинстве случаев в течение длительного лечения (подобно аденоматоидной гиперплазии).
На фоне лечения антисекреторными лекарственными средствами уровень гастрина в сыворотке крови возрастает в ответ на снижение секреции кислоты. Кроме того, из-за понижения кислотности желудка повышается уровень хромогранина А (CgA). Повышенный уровень CgA может оказывать влияние на результаты исследований при диагностике нейроэндокринных опухолей. Опубликованные данные свидетельствуют о том, что лечение ингибиторами протонной помпы следует прекратить в течение периода от 5 дней до 2 недель до измерения уровня CgA для того, чтобы уровень CgA вернулся в диапазон нормальных значений, поскольку этот показатель может быть повышен после лечения ингибиторами протонной помпы (ИПП). ).
Фармакокинетика
Общая фармакокинетика
Фармакокинетика не отличается после однократного или повторного введения. В диапазоне доз 10–80 мг кинетика пантопразола в плазме линейна как после перорального, так и после в/в применения.
Распределение
Связывание пантопразола с белками плазмы составляет около 98%. Объем распределения составляет около 0,15 л/кг.
Вывод
Вещество почти исключительно метаболизируется в печени. Основным метаболическим путем является деметилирование CYP2C19 с последующей конъюгацией сульфата, а другие метаболические пути включают окисление с помощью CYP3A4. Конечный период полувыведения составляет примерно 1 час, а клиренс – примерно 0,1 л/ч/кг. Было несколько случаев, когда у пациентов была задержка выведения. Благодаря специфическому связыванию пантопразола с протонными насосами париетальных клеток период полувыведения не соответствует гораздо большей продолжительности действия (угнетению секреции кислоты).
Выведение почками – основной путь выведения (около 80%) для метаболитов пантопразола, остальные выводятся с фекалиями. Основным метаболитом как в плазме, так и в моче является дезметилпантопразол, который конъюгируется с сульфатом. Период полувыведения основного метаболита (около 1,5 ч) не намного больше, чем период полувыведения пантопразола.
Характеристики у пациентов/особых групп пациентов:
Приблизительно 3% европейцев имеют недостаточность функционального фермента CYP2C19 и называются медленными метаболизаторами. У этих лиц метаболизм пантопразола, возможно, катализируется прежде всего CYP3A4. После введения однократной дозы 40 мг пантопразола среднее значение площади под фармакокинетической кривой «концентрация-время» (AUC) было примерно в 6 раз выше у медленных метаболизаторов, чем у пациентов с функциональным ферментом CYP2C19 (быстрые метаболизаторы). Средняя максимальная концентрация в плазме крови увеличилась примерно на 60%. Эти наблюдения не имеют никакого отношения к дозировке пантопразола.
Для пациентов с нарушениями функции почек (включая пациентов, находящихся на гемодиализе) снижение дозы не требуется. Как и у здоровых людей, период полувыведения пантопразола короткий. Только очень малое количество пантопразола может быть диализировано. Несмотря на то, что период полувыведения основного метаболита несколько растет (2-3 часа), он быстро выводится и, следовательно, не скапливается.
Хотя у пациентов с циррозом печени (классы A и B по классификации Чайлда-Пью) период полувыведения увеличивается до 7–9 часов и соответственно значение AUC увеличивается в 5–7 раз, максимальная концентрация пантопразола в плазме увеличивается только в 1,5 раза. по сравнению со здоровыми добровольцами.
Незначительное увеличение AUC и максимальной концентрации пантопразола в плазме у добровольцев пожилого возраста по сравнению с молодыми также не является клинически значимым.
После однократного введения пантопразола в дозах 0,8 или 1,6 мг/кг детям в возрасте от 2 до 16 лет не было отмечено значимой связи между клиренсом пантопразола и возрастом или массой тела пациента. AUC и объем распределения соответствовали данным, полученным в ходе исследований с участием взрослых.
Показания
- рефлюкс-эзофагит.
- язва двенадцатиперстной кишки.
- язва желудка.
- Синдром Золлингера-Эллисона и другие гиперсекреторные патологические состояния.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к активному веществу, производным бензимидазола и любому компоненту препарата.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Действие пантопразола на абсорбцию других лекарственных средств . В результате полного и длительного ингибирования секреции соляной кислоты пантопразол может уменьшать всасывание препаратов, биодоступность которых зависит от рН желудочного сока (например, некоторых противогрибковых препаратов, таких как кетоконазол, итраконазол, внеконазол или других препаратов, таких как эрлотиниб).
Препараты против ВИЧ (атазанавира) . Совместное применение ингибиторов протонной помпы с атазанавиром и другими препаратами против ВИЧ, абсорбция которых зависит от pH желудочного сока, может приводить к существенному снижению биодоступности последних и влиять на их эффективность. Поэтому совместное применение ингибиторов протонной помпы с атазанавиром не рекомендуется.
Если совместного применения ингибиторов протеазы ВИЧ с ингибиторами протонной помпы нельзя избежать, рекомендуется тщательный клинический мониторинг (например, вирусная нагрузка). Не следует превышать суточную дозу пантопразола 20 мг. Может возникнуть необходимость коррекции дозы ингибиторов протеазы ВИЧ.
Кумариновые антикоагулянты (фенпрокумон и варфарин). Совместное применение пантопразола с варфарином или фенпрокумоном не влияло на фармакокинетику варфарина, фенпрокумона или МНИ (международный нормализованный индекс). Однако сообщалось о повышении МНИ и продлении протромбинового времени у пациентов, которые совместно применяли ИПП и варфарин или фенпрокумон. Повышение МНИ и продление протромбинового времени может привести к развитию патологического кровотечения и даже смерти. В случае совместимого применения необходимо проводить мониторинг МНИ и протромбинового времени.
Метотрексат. Сообщалось, что одновременное применение высоких доз метотрексата (например, 300 мг) и ингибиторов протонной помпы увеличивает уровни метотрексата в крови у некоторых пациентов. Пациентам, применяющим высокие дозы метотрексата, например больным раком или псориазом, рекомендуется временно прекратить лечение пантопразолом.
Остальные взаимодействия. Пантопразол в значительной степени метаболизируется в печени через систему ферментов цитохрома Р450. Основной путь метаболизма – деметилирование с помощью CYP2C19 и других метаболических путей, в том числе окисление ферментом CYP3A4. Исследования с лекарственными средствами, которые также метаболизируются с помощью этих путей, таких как карбамазепин, диазепам, глибенкламид, нифедипин и пероральные контрацептивы, содержащие левоноргестрел и этинилэстрадиол, не выявили клинически значимых взаимодействий.
Нельзя исключать взаимодействие пантопразола с другими препаратами, метаболизируемыми через эту же ферментную систему.
Результаты целого ряда исследований относительно возможных взаимодействий показывают, что пантопразол не влияет на метаболизм активных веществ, метаболизирующихся посредством CYP1A2 (например, кофеин, теофиллин), CYP2С9 (например, пироксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (например, метопроло (например, этанол), не влияет на р-гликопротеин, ассоциирующийся с всасыванием дигоксина.
Не выявлено взаимодействия с одновременно назначенными антацидами.
Были проведены исследования взаимодействия пантопразола с одновременно назначенными определенными антибиотиками (кларитромицин, метронидазол, амоксициллин). Клинически значимых взаимодействий между этими препаратами не обнаружено.
Лекарственные средства, ингибирующие или индуцирующие CYP2C19. Ингибиторы CYP2C19, такие как флувоксамин, могут увеличивать системное воздействие пантопразола. Следует рассмотреть необходимость снижения дозы препарата для пациентов, получающих длительную терапию пантопразолом в высоких дозах, и для пациентов с нарушением функции печени. Индукторы ферментов, влияющие на CYP2C19 и CYP3A4, такие как рифампицин и обычный зверобой (Hypericum perforatum ), могут снижать плазменные концентрации ИПП, которые метаболизируются через эти ферментные системы.
Особенности применения
Злокачественные новообразования желудка. Симптоматический ответ на применение пантопразола может маскировать симптомы злокачественных новообразований желудка и откладывать их диагностику. При наличии тревожных симптомов (например, при существенной потере массы тела, периодической рвоты, дисфагии, рвоты с кровью, анемии, мелены), а также при подозрении или наличии язвы желудка следует исключить наличие злокачественного процесса.
Если симптомы сохраняются при адекватном лечении, то необходимо провести дополнительное обследование.
Имеются тревожные симптомы. При наличии тревожных симптомов (например, в случае существенной непреднамеренной потери массы тела, периодической рвоты, дисфагии, рвоты с кровью, анемии, мелены), а также при наличии язвы желудка или подозрения на нее следует исключить наличие злокачественного процесса, поскольку лечение пантопразолом может маскировать симптомы и отсрочивать установление диагноза. Если симптомы сохраняются при адекватном лечении, то необходимо провести дополнительное обследование.
Нарушение функции печени . Пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени необходимо регулярно контролировать уровень печеночных ферментов. При повышении уровня печеночных ферментов лечение препаратом необходимо прекратить (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Ингибиторы протеазы ВИЧ. Не рекомендуется совместное применение пантопразола с ингибиторами протеазы ВИЧ (такими как атазанавир), абсорбция которых зависит от внутрижелудочного рН, из-за существенного снижения их биодоступности (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Инфекции желудочно-кишечного тракта, вызванные бактериями. Пантопразол, как и другие ингибиторы протонной помпы, может увеличивать количество бактерий, обычно присутствующих в верхних отделах желудочно-кишечного тракта. Лечение препаратом может в незначительной степени повысить риск возникновения желудочно-кишечных инфекций, вызванных такими бактериями, как Salmonella и Campylobacter или C. Difficile.
Натрий . Препарат содержит менее 1 ммоль натрия (23 мг) во флаконе, то есть, по сути, свободен от натрия.
Гипомагниемия. Cнаблюдались случаи тяжелой гипомагниемии у пациентов, получавших ИПП, такие как пантопразол, в течение не менее трех месяцев, а в большинстве случаев в течение года. Могут возникнуть и поначалу незаметно развиваться серьезные клинические проявления гипомагниемии: усталость, тетания, делирий, судороги, головокружение и желудочковая аритмия. При гипомагниемии в большинстве случаев состояние пациентов улучшалось после заместительной корректирующей терапии препаратами магния и прекращения приема ИПП.
Пациентам, требующим длительной терапии, или пациентам, принимающим ИПП одновременно с дигоксином или препаратами, которые могут вызвать гипомагниемию (например, диуретики), следует определять уровень магния перед началом лечения ИПП и периодически во время лечения.
Переломы костей. Длительное лечение (более 1 года) высокими дозами ингибиторов протонной помпы может в незначительной степени увеличить риск перелома бедра, запястья и позвоночника, преимущественно у пациентов пожилого возраста или при наличии других факторов риска. Результаты исследования показывают, что применение ингибиторов протонной помпы может увеличить общий риск переломов на 10–40%. Некоторые из них могут быть обусловлены другими факторами риска. Пациенты с риском развития остеопороза должны получать лечение в соответствии с действующими клиническими рекомендациями и потреблять достаточное количество витамина D и кальция.
Подострая кожная красная волчанка. Применение ингибиторов протонной помпы связывают с очень редкими случаями развития подострой каждой красной волчанки. Если возникает поражение, особенно на участках, испытывающих влияние солнечного света, и это сопровождается артралгией, пациенту необходимо немедленно обратиться к врачу, который рассмотрит необходимость прекращения применения препарата Нольпаза . Возникновение подострой кожной красной волчанки у пациентов во время предварительной терапии ингибиторами протонной помпы может повысить риск ее развития при применении других ингибиторов протонной помпы.
Воздействие на результаты лабораторных исследований.
Повышенный уровень хромогранина А (CgA) может оказывать влияние на результаты исследований при диагностике нейроэндокринных опухолей. Чтобы избежать такого влияния, лечение препаратом Нольпаза следует временно прекратить по крайней мере за 5 дней до проведения оценки уровня CgA (см. раздел «Фармакодинамика»). Если уровни CgA и гастрина не вернулись в диапазон нормальных значений после исходного измерения, следует провести повторные измерения через 14 дней после отмены лечения ингибиторами протонной помпы.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность. Опыт применения препарата беременным ограничен. В ходе исследований репродуктивной функции на животных наблюдалась репродуктивная токсичность. Потенциальный риск для человека неизвестен. Препарат Нольпаза не следует применять при беременности, кроме случаев срочной необходимости.
Кормление грудью. Исследования на животных показали экскрецию пантопразола с грудным молоком. Есть данные по экскреции пантопразола с грудным молоком человека. Решение о прекращении кормления грудью или прекращении/воздержании от лечения Нольпазой следует принимать с учетом пользы от кормления грудью для ребенка и пользы от лечения Нольпазой для женщины.
Фертильность . Пантопразол не нарушал фертильности в исследованиях на животных.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Пантопразол не влияет или оказывает очень незначительное влияние на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Необходимо принимать во внимание возможное развитие побочных реакций, таких как головокружение и нарушения зрения. В таких случаях не следует управлять автотранспортом или работать с другими механизмами.
Способ применения и дозы
Препарат применяют взрослым по назначению и под непосредственным наблюдением врача.
Внутривенное применение препарата рекомендуется только при невозможности перорального применения. Имеются данные о длительности внутривенного лечения до 7 дней. Поэтому при клинической возможности осуществляется переход от внутривенного введения Нольпазы к пероральному.
Рефлюкс-эзофагит, язва двенадцатиперстной кишки, язва желудка.
Рекомендуемая доза составляет 40 мг пантопразола (1 флакон) в сутки внутривенно.
Лечение синдрома Золлингера-Эллисона и других гиперсекреторных патологических состояний.
Для длительного лечения синдрома Золлингера-Эллисона и других гиперсекреторных патологических состояний рекомендуемая начальная доза Нольпаза составляет 80 мг/сут. При необходимости дозу можно титровать, увеличивая или уменьшая в зависимости от показателей секреции кислоты в желудке. Дозы, превышающие 80 мг/сут, необходимо разделить на два введения. Возможно временное увеличение дозы пантопразола до более 160 мг, но продолжительность применения должна ограничиваться только периодом, необходимым для адекватного контроля секреции кислоты.
В случае если необходимо быстрое уменьшение кислотности, для большинства пациентов достаточно начальной дозы 2 х 80 мг для достижения желаемого уровня (
Подготовка к применению.
Порошок растворяют в 10 мл 0,9% раствора хлорида натрия, добавляемого во флакон. Раствор можно вводить непосредственно или после смешивания со 100 мл 0,9% раствора хлорида натрия или 5% раствора глюкозы в пластиковых или стеклянных флаконах.
После разведения химическая и физическая стабильность препарата сохраняется в течение 12 ч при температуре 25 °C. С микробиологической точки зрения, разведенный препарат необходимо использовать немедленно.
Нольпазу â нельзя готовить или смешивать с другими растворителями, кроме указанных выше.
Введение препарата необходимо проводить в течение 2–15 мин.
Флакон предназначен только для одноразового использования. Перед применением необходимо визуально проверить препарат во флаконе (в частности, изменение цвета, наличие осадка).
Разбавленный раствор должен иметь прозрачный желтоватый цвет.
Печеночная недостаточность . Пациентам с тяжелыми нарушениями функций печени не следует превышать суточную дозу 20 мг (½ флакона препарата Нольпаза , лиофилизата для раствора для инъекций, по 40 мг) (см. раздел «Особенности применения»).
Почечная недостаточность. Пациенты с нарушениями функций почек не нуждаются в корректировке дозы.
Пациенты пожилого возраста не нуждаются в корректировке дозы.
Дети.
Препарат Нольпаза , лиофилизат для раствора для инъекций, по 40 мг, не рекомендуется применять детям (до 18 лет), поскольку данные по безопасности и эффективности препарата для этой возрастной категории ограничены. Имеющиеся на данный момент данные описаны в разделе «Фармакокинетика», однако рекомендации по дозировке не могут быть предоставлены.
Передозировка
Симптомы передозировки неизвестны.
Дозы до 240 мг, введенные внутривенно в течение 2 минут, хорошо переносились. Поскольку пантопразол экстенсивно связывается с белками, он не относится к препаратам, легко выведенным с помощью диализа.
При передозировке с появлением клинических признаков интоксикации применяют симптоматическую и поддерживающую терапию. Рекомендаций по специфической терапии нет.
Побочные реакции
Возникновение побочных реакций можно ожидать около 5% пациентов. Частая побочная реакция – тромбофлебит в месте введения. Диарея и головные боли возникали у около 1% пациентов.
Нежелательные эффекты по частоте возникновения классифицируют по следующим категориям: очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 и редко (≥ 1/10000 и очень редко)
Со стороны крови и лимфатической системы.
Редко агранулоцитоз.
Очень редко: лейкопения, тромбоцитопения, панцитопения.
Со стороны иммунной системы .
Редко: реакция гиперчувствительности (включая анафилактические реакции, анафилактический шок).
Метаболизм и нарушения обмена веществ.
Редко гиперлипидемия и повышение уровня липидов (триглицериды, холестирол), изменения массы тела.
Неизвестно: гипонатриемия, гипомагниемия (см. раздел «Особенности применения»), гипокальциемия 1 , гипокалиемия.
Психические расстройства.
Нечасто: расстройства сна.
Редко депрессия (в том числе обострение).
Очень редко: дезориентация (в том числе обострение).
Неизвестно: галлюцинации, спутанность сознания (особенно у пациентов с предрасположенностью к данным расстройствам, а также обострение этих симптомов при их наличии в анамнезе).
Со стороны нервной системы.
Нечасто: головная боль, головокружение.
Редко: расстройства вкуса.
Неизвестно: парестезия.
Со стороны органов зрения .
Редко: нарушение зрения/затуманивание зрения.
Со стороны пищеварительного тракта.
Нечасто: диарея, тошнота, рвота, вздутие живота, запор, сухость во рту, абдоминальная боль и дискомфорт.
Со стороны гепатобилиарной системы.
Нечасто повышение уровня печеночных ферментов (трансаминаз, g-ГТ).
Редко: повышение уровня билирубина.
Неизвестно: поражение гепатоцитов, желтуха, гепатоцеллюлярная недостаточность.
Со стороны кожи и подкожных тканей.
Нечасто: кожная сыпь, экзантема, зуд.
Редко: крапивница, ангионевротический отек.
Неизвестно: синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла, мультиформная эритема, фоточувствительность, подострая кожная красная волчанка (см. раздел «Особенности применения»).
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани.
Нечасто: переломы бедра, запястья, позвоночника (см. раздел «Особенности применения»).
Редко: артралгия, миалгия.
Неизвестно: спазм мышц 2 .
Со стороны почек и мочевыделительной системы.
Неизвестно интерстициальный нефрит (с возможным развитием почечной недостаточности).
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез.
Редко: гинекомастия.
Общие нарушения.
Часто тромбофлебит в месте введения.
Нечасто: астения, усталость, недомогание.
Редко: повышение температуры тела, периферические отеки.
1 Гипокальциемия одновременно с гипомагниемией.
2 Спазм мышц как следствие нарушения баланса электролитов.
Срок годности . 3 года.
Условия хранения
Хранить в оригинальной упаковке для защиты от света при температуре не выше 25 °C.
Хранить в недоступном для детей месте.
После восстановления или восстановления, химическая и физическая стабильность для применения сохраняется в течение 12 часов при температуре 25 ºC.
С микробиологической точки зрения препарат следует употребить немедленно.
Если препарат не был использован немедленно, за период и условия хранения несет ответственность лицо, применяющее препарат.
Упаковка
Лиофилизат во флаконах объемом 15 мл; по 1, 5, 10 или 20 флаконов в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
КРКА, д. д., Новое место, Словения/
KRKA, dd, Новое mesto, Словения.
Адрес
Облако цеста 6, 8501 Ново место. Словения/
Smarjeska cesta 6, 8501 Новое место, Словения.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Нольпаза порошок по 40 мг во флаконе 1 шт.?
Какое действующее вещество товара - Нольпаза порошок по 40 мг во флаконе 1 шт.?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Нольпаза (Флаконы)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты от гастрита и язвы
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.