Клатинол комбинированный набор таблетки 42 шт.
- К сожалению в данном городе самовывоз недоступен Выбрать город
- Доставка «Нова Пошта» по тарифам перевозчика
- Курьером «Нова Пошта» по тарифам перевозчика
- Торговое название Клатинол
- Действующее вещество Амоксициллин, Кларитромицин, Пантопразол
- Лекарственная форма Комбинированные упаковки таблеток, покрытых оболочкой
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель Organosyn Life Sciences
- Страна Индия
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 415542
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КЛАТІНОЛ®
(CLATINOL®)
Склад:
діючі речовини: 1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кислота стеаринова, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, пропіленгліколь, сорбіту моноолеат, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), кислота сорбінова;
1 таблетка містить тинідазолу 500 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, оксипропілметилцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь 6000, тальк, хіноліновий жовтий (Е 104);
1 капсула містить пелети лансопразолу у перерахуванні на лансопразол 30 мг;
допоміжні речовини: фталат гідроксипропілметилцелюлози, гідроксипропілметилцелюлоза, маніт (Е 421), цукор прежелатинізований, кальцію карбонат, спирт цетиловий, натрію лаурилсульфат, натрію гідроортофосфат безводний, натрію кроскармелоза.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою; капсули.
Фармакотерапевтична група.
Комбінації для ерадикації H. pylori. Код АТС A02B D.
Клінічні характеристики.
Показання.
Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, асоційовані із H. рylori.
Протипоказання.
Гіперчутливість до лансопразолу, кларитроміцину або інших макролідних антибіотиків, тинідазолу або інших похідних 5-нітроімідазолу. Одночасне застосування будь-якого з наступних препаратів: атазанавір; астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та пароксизмальну тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes)), ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), ловастатин або симвастатин (через ризик виникнення рабдоміолізу; лікування цими лікарськими засобами необхідно припинити під час лікування кларитроміцином); пацієнти, які мали в анамнезі подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії, включаючи пароксизмальну тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes). Одночасне застосування колхіцину протипоказане пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю, які приймають Р-глікопротеїн або сильний інгібітор CYP3A4 (наприклад, кларитроміцин). Пацієнтам з патологічними змінами крові або органічними ураженнями нервової системи.
Спосіб застосування та дози.
Рішення про схему лікування, дози препаратів та терміни лікування повинен приймати лікар. Рекомендована схема застосування та дозування: 1 стрип, що містить 2 капсули лансопразолу, 2 таблетки кларитроміцину та 2 таблетки тинідазолу, розрахований на 1 день лікування. Вранці приймають 1 капсулу лансопразолу і по 1 таблетці кларитроміцину та тинідазолу, ввечері повторюють прийом препаратів.
Обов’язковий додатковий прийом кларитроміцину по 250 мг 2 рази на добу.
Тривалість комплексної терапії становить 7 днів.
Побічні реакції.
Кларитроміцин.
З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитемія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції, інфекція, вагінальна інфекція.
Метаболічні порушення: анорексія, зниження апетиту, гіпоглікемія.
Психічні порушення: тривожність, нервозність, скрикування, психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації.
З боку центральної нервової системи: втрата свідомості, дискінезія, сонливість, тремор, судоми, втрата смакової чутливості, паросмія, аносмія, головний біль, неспокій, страх, безсоння, нічні жахи.
З боку органів слуху і лабіринтні порушення: запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.
З боку серцево-судинної системи: зупинка серця; фібриляція передсердь; подовження інтервалу QT; екстрасистолія; відчуття серцебиття; шлуночкові тахікардії, у т.ч. пароксизмальна тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes); вазодилатація; крововилив.
З боку дихальної системи: астма, носова кровотеча, емболія судин легенів.
З боку травного тракту: диспепсія, езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів кандидоз ротової порожнини, нудота, блювання, зміна смакових відчуттів, болі у ділянці шлунка, діарея, псевдомембранозний коліт, стоматит, глосит, гастроентерит.
З боку гепатобіліарної системи: холестаз, гепатит, підвищення рівня AЛT, ACT, ГГТ, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, гіпергідроз, бульозний дерматит, свербіж, макуло-папульозний висип, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, целюліт, хвороба Шенлейна-Геноха, бешихове запалення, еритразма, кропив’янка, синдром Стівенса–Джонсона, анафілактоїдні реакції.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: м’язові спазми, скелетно-м’язова ригідність, міальгія, рабдоміоліз (у деяких повідомленнях щодо виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували сумісно зі статинами, фібратами, колхіцином або алопуринолом), міопатія.
З боку сечовидільної системи: підвищення рівнів креатиніну, сечовини крові, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення: нездужання, гарячка, астенія, біль у грудях, озноб, підвищена втомлюваність.
Лабораторні дослідження: зміна співвідношення альбумін-глобулін, підвищення рівнів лужної фосфатази, лактатдегідрогенази в крові; підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі. Повідомлялося про парестезію, артралгію, ангіоневротичний набряк. Були дуже рідкісні повідомлення про увеїт переважним чином у пацієнтів, що одночасно приймали рифабутин. Більшість випадків були оборотними. Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.
Тинідазол.
З боку травного тракту: диспептичні розлади такі як зниження апетиту, нудота, іноді блювання, діарея, біль у животі, анорексія, наліт на язиці, глосит, стоматит.
З боку нервової системи і органів чуття: запаморочення, головний біль, локомоторна атаксія, дизартрія, парестезії, гіпестезія, периферична невропатія, вертиго, порушення чутливості, металевий присмак у роті, припливи, підвищена втомлюваність, підвищення температури тіла.
З боку системи крові та лімфатичної системи: минаюча лейкопенія.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: судомні реакції.
З боку сечовидільної системи: забарвлення сечі у темний колір.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, кропив’янка, висипання, свербіж (поодинокі випадки), ангіоневротичний набряк.
Алкоголь. Одночасне застосування тинідазолу та алкоголю може призводити до дисульфірам-подібної реакції, тому такої комбінації слід уникати.
Антикоагулянти. Препарати з подібною хімічною структурою потенціюють ефекти антикоагулянтів для перорального застосування. Слід часто перевіряти показники протромбінового часу та, при необхідності, коригувати дозу антикоагулянту.
Лансопразол.
З боку серцево-судинної системи: стенокардія, аритмія, брадикардія, біль у серці, цереброваскулярні зміни (інсульт), артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, мігрень, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, шок (циркулярна недостатність), вазодилатація, синкопе, тахікардія.
З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, панцитопенія або агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, нейтропенія, тромботична та тромбоцитопенічна пурпура.
З боку нервової системи: головний біль, нечасто: сонливість, запаморочення, вертиго, геміплегія, тремор, парестезії.
Психічні порушення: страх, депресія, ажитація, амнезія, збудження, апатія, галюцинації, ворожість, нервозність, безсоння, порушення мислення, сплутаність свідомості.
З боку дихальної системи: астма, бронхіт, сильний кашель, фарингіт, риніт, гикавка, носова кровотеча, легенева кровотеча, пневмонія, запалення або інфекція верхніх дихальних шляхів.
З боку органів зору: біль в очах, розлади зору, затуманення зору, дефекти полів зору.
З боку органів слуху: шум у вухах, глухота, середній отит.
З боку травного тракту: запор; біль у черевній порожнині; діарея; нудота; диспепсія; смакові розлади; неприємний запах з рота; сухість у роті/спрага; дисфагія; кардіоспазм; відрижка; блювання; езофагеальний стеноз; езофагеальна виразка; езофагіт; зміна кольору калу; метеоризм; поліпи шлунка; гастроентерит; коліт; шлунково-кишкові геморагії, у т.ч. ректальні; блювання з домішками крові (гематемезис); підвищення апетиту або зниження апетиту; анорексія; підвищена салівація; мелена; стоматит; глосит; панкреатит; тенезми.
З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця, гепатит, холелітіаз.
З боку ендокринної системи: цукровий діабет, зоб, гіперглікемія/гіпоглікемія, гіпотиреоз.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання на шкірі; рідко – свербіж, кропив’янка, пурпура, ангіоневротичний набряк, петехії чи втрата волосся, гіпергідроз, акне, світлочутливість; дуже рідко – такі тяжкі генералізовані реакції, як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та поліморфна еритема.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: біль у суглобах, м’язах або кістках, артрит/артралгія, міалгія.
З боку урогенітальної системи: інтерстиціальний нефрит, що може призвести до ниркової недостатності, глюкозурія, гематурія, альбумінурія, камені у нирках, затримка сечі.
З боку репродуктивної системи: сечостатеві розлади, імпотенція, зниження лібідо, збільшення молочних залоз або гінекомастія, болючість молочних залоз, порушення менструацій.
Загальні розлади: анафілактоїдні/анафілактичні реакції, анафілактичний шок, збільшення живота, алергічні реакції, астенія, кандидоз, карцинома, біль у спині, ригідність шиї, біль у грудях (не завжди специфічний), біль у тазу, гіперемія обличчя, розлади мовлення, набряки, озноб, задишка, гарячка, грипоподібний синдром, інфекції (неспецифічні), слабкість.
Лабораторні дослідження: підвищення рівня ACT, AЛT, лужної фосфатази, креатиніну, глобулінів, гамаглутамілтранспептидази, підвищення/зниження рівня лейкоцитів, порушення співвідношення А/Г, зміни кількості еритроцитів, білірубінемія, еозинофілія, гіперліпідемія, підвищення/зниження електролітів, підвищення/зниження холестерину, зниження гемоглобіну, підвищення рівня калію, сечовини, солі у сечі, підвищення рівня глюкокортикоїдів, підвищення рівня ліпопротеїдів низької щільності, підвищення/зниження тромбоцитів, підвищення рівня гастрину, позитивний тест на приховану кров, альбумінурія, глюкозурія, гематурія.
Передозування.
Лансопразол.
Симптоми: не описані (одноразовий прийом у дозі 600 мг не супроводжувався клінічними проявами передозування).
Лікування: при підозрі на передозування рекомендується проведення підтримуючої та симптоматичної терапії. Гемодіаліз не є ефективним.
Кларитроміцин.
Симптоми: можливі реакції з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея). Лікування: необхідно негайне промивання шлунка і симптоматичне лікування. Гемодіаліз і діаліз не приводять до значної зміни рівня кларитроміцину в крові.
Тинідазол.
Випадки передозування не описані.
Специфічного антидоту немає. Тинідазол видаляється при гемодіалізі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Клатінол® протипоказаний в період вагітності або годування груддю..
Діти.
Не застосовують у педіатричній практиці.
Особливості застосування.
Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію.
Застосування будь-якої антимікробної терапії, в т.ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H.pylorі може призвести до виникнення мікробної резистентності. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H.pylorі до кларитроміцину.
З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.
Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, гепатоцеллюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та є зазвичай оборотним. В деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним кінцем, яка, в основному, була асоційована з тяжкими загальними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких проявів та симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.
Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним кінцем, спричиненого Clostridium difficile, повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.
Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.
Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів із недостатністю функції печінки, із помірним або тяжким ступенем недостатності функції нирок..
У випадку розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна-Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та розпочати відповідне лікування.
Тинідазол сричиняє потемніння сечі. Під час лікування забороняється вживання алкогольних напоїв через можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції (спазми у животі, нудота, блювання).
Препарат рекомендується призначати пацієнтам, які раніше не застосовували препарати групи нітроімідазолів.
Капсули лансопразолу містять цукор, що слід враховувати хворим на цукровий діабет.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Застосування препарату не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з потенційно небезпечними механізмами, а також займатися діяльністю, що потребує швидкості реакції і узгодженості дій. Але з огляду на можливі побічні дії слід дотримуватись обережності під час лікування Клатінолом®.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Кларитроміцин. Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами. Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.
Цизаприд, пімозид і терфенадин. При їх супутньому застосуванні з кларитроміцином спостерігалося підвищення їх рівня в сироватці крові, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відмічалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Ерготамін/дигідроерготамін. Одночасне застосування кларитроміцину й ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміиину. Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторування плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.
Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.
Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН- кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через спільне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450. Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином; однак, концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має понижену активність Mycobacterium avium complex (МАС), загальна активність проти цього патогену може бути змінена.
Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флюконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.
Застосування ритонавіру й кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Сmax кларитроміцину підвищувалося на 31 \%, Сmin – на 182 \% і AUC – на 77 \%. Відмічалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину у пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CLcr 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 \%. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (CLcr < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 \%. Дози кларитроміцину, що перевищують
Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів. Антиаритмічні засоби. Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует», що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.
Спільне застосування кларитроміцину і інгібіторів ферменту CYP3A, або препаратів, що головним чином метаболізуються CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, в свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину у пацієнтів, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо СYР3А-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і/або екстенсивно метаболізується цим ензимом.
Може знадобитися зміна дози, і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (силденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази. Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.
Тріазолбензодіазепіни ( альпразолам, мідазолам, тріазолам). Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються СYР3А, включаючи тріазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від СYР3А (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний. Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Інші види взаємодій. Колхіцин є субстратом СYР3А і Р-глікопротеїну (Рgр). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати СYР3А і Рgр. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і СYР3А кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. При постмаркетинговому спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин спільно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі аритмії з летальним наслідком. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином. Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Цього великою мірою можна уникнути шляхом дотримання інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудіну або дідеоксиназину у дітей не повідомлялося.
Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів СYР3А, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються СYР3А (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.
Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазанавіром, ітраконазолом, саквінавіром.
Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії , брадиаритмії та лактоацитозу при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.
Лансопразол.
Атазанавір. Лансопразол, як і інші інгібітори протонної помпи, знижує концентрацію атазанавіру (інгібітору ВІЛ-протеаз), всмоктування якого залежить від шлункової кислотності, тому може впливати на терапевтичну дію атазанавіру та розвиток резистентності до ВІЛ-інфекції. Протипоказане одночасне застосування атазанавіру та лансопразолу.
Лікарські засоби, що метаболізуються системою цитохромів P450. Лансопразол може підвищувати у плазмі крові концентрацію препаратів, що метаболізуються CYP3A4 (варфарин, антипірин, індометацин, ібупрофен, фенітоїн, пропранолол, преднізолон, діазепам, кларитроміцин чи терфенадин).
Лікарські засоби, що пригнічують CYP2C19 (флувоксамін). Флувоксамін призводить до значного підвищення (у 4 рази) концентрації лансопразолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні необхідна корекція дози лансопразолу.
Лікарські засоби, що індукують CYP2C19 та CYP3A4 (рифампіцин, трава звіробою). Індуктори CYP2C19 та CYP3A4 можуть значного знизити концентрації лансопразолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні необхідна корекція дози лансопразолу. Лікарські засоби при всмоктуванні яких важливе значення рН. Лансопразол спричиняє тривале пригнічення шлункової секреції, тому теоретично можливий вплив лансопразолу на біодоступність препаратів, для яких при всмоктуванні значення рН є важливим (ітраконазол, ефіри ампіциліну).
Амоксицилін. Клінічних проявів взаємодій лансопразолу з амоксициліном не спостерігалося.
Сукральфат та антацидні лікарські засоби можуть зменшувати біодоступність лансопразолу, через що лансопразол необхідно приймати мінімум через 1 годину після застосування даних препаратів.
Нестероїдні протизапальні лікарські засоби. Не виявлено клінічно значущої взаємодії між лансопразолом та нестероїдними протизапальними лікарськими засобами.
Теофілін. При одночасному застосуванні лансопразолу з теофіліном (CYP1A2, CYP3A) відзначається помірне підвищення (10 \%) кліренсу теофіліну, але клінічне значення їх взаємодій малоймовірне. Проте для підтримки клінічно ефективних концентрацій теофіліну окремим хворим необхідна корекція дози теофіліну на початку або при припиненні лікування лансопразолом.
Варфарин. Лансопразол не впливає на фармакокінетику варфарину та протромбіновий час. Підвищення MHO та протромбінового часу може призвести до кровотеч і навіть до летального наслідку.
Дигоксин. При одночасному застосуванні дигоксину та лансопразолу спостерігається підвищення рівня дигоксину у плазмі крові.
Такролімус. При одночасному застосуванні лансопразолу та такролімусу може підвищуватися концентрація такролімусу у плазмі крові, особливо у пацієнтів, яким проводили трансплантацію.
Тинідазол.
Тинідазол сумісний із сульфаніламідами та антибіотиками (аміноглікозиди, еритроміцин, рифампіцин, цефалоспорини); не рекомендується призначати разом з етіонамідом. Фенобарбітал прискорює інактивацію у печінці. Посилює ефект непрямих коагулянтів (для зменшення ризику розвитку кровотеч рекомендується зменшувати їх дозу на 50 \%).
Алкоголь. Одночасне застосування тинідазолу та алкоголю може призводити до дисульфірам-подібної реакції, тому такої комбінації слід уникати.
Антикоагулянти. Препарати з подібною хімічною структурою потенціюють ефекти антикоагулянтів для перорального застосування. Слід часто перевіряти показники протромбінового часу та, при необхідності, коригувати дозу антикоагулянту.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Кларитроміцин – це макролідний антибіотик, який має антибактеріальну активність проти багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи H. pylori. Кларитроміцин здійснює свою антибактеріальну дію шляхом пригнічення синтезу білка, зв’язуючись із 50S субодиницею мембрани рибосом мікробної клітини. Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК90) кларитроміцину і його активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину щодо H. pylori становить 0,06 мкг/мл.
Лансопразол блокує кінцеву стадію утворення соляної кислоти. В канальцях парієтальних клітин шлунка трансформується в активну форму – сульфенамід, який необоротно взаємодіє з SH-групами Н+-К+-АТФ-ази (протонного насоса). Зменшує базальну і стимульовану (їжа, пентагастрин, інсулін) секрецію і об’єм секрету. Відновлення активності Н+-К+-АТФ-ази відбувається з напівперіодом 30-48 годин. Середньодобове значення рН шлункового соку підвищується до 2,9 (відсоток часу збереження рН більше 3 становить 47,6). Після припинення прийому рівень кислоти залишається нижче 50 \% базального протягом 39 год, рикошетного збільшення секреції (не відмічається). У хворих із синдромом Золлінгера-Еллісона діє триваліше. Пригнічує вироблення пепсину (підвищується рівень пепсиногену у сироватці крові). Виявляє гастропротективну дію: підвищення оксигенації слизової оболонки, підвищення секреції бікарбонатів. Пригнічує ріст H. pylori (мінімальна пригнічуюча концентрація становить 0,78-6,25 мг/л), сприяє утворенню у слизовій оболонці специфічних імуноглобулінів А. Зменшує кровотік у антральному відділі шлунка, пілорусі та цибулині дванадцятипалої кишки у середньому на 17 \%, гальмує моторно-евакуаторну функцію шлунка. Пригнічення секреції супроводжується збільшенням кількості нітрозобактерій і підвищенням концентрації нітратів у шлунковому секреті. Підвищує концентрацію гастрину у сироватці крові на 50- 100 \%. Забезпечує більш швидке загоєння і послаблення симптомів при виразці дванадцятипалої кишки. Ефективний при терапії виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, резистентної до Н2-блокаторів. Одночасне застосування кларитроміцину та лансопразолу потенціює показники фармакокінетики обох препаратів. Частота ерадикації H. pylori помітно зростає при включенні в цю комбінацію тинідазолу, який є представником групи нітроімідазолів з антимікробною активністю проти анаеробних бактерій та найпростіших, а також проти H. pylori. Завдяки високій ліпофільності тинідазол легко проникає всередину анаеробних мікроорганізмів, де відновлюється нітроредуктазою і руйнує спіральну структуру ДНК.
Таким чином, лансопразол у комбінації з антибіотикотерапією забезпечує швидке полегшення симптомів і загоєння виразки. Кларитроміцин і лансопразол не виявляв мутагенних властивостей у різноманітних тестах.
Фармакокінетика. Кларитроміцин при прийомі внутрішньо швидко і достатньо повно всмоктується. Їжа уповільнює всмоктування, суттєво не впливаючи на біодоступність. Після одноразового прийому реєструються 2 піки сироваткової концентрації. Другий пік зумовлений здатністю концентруватись у жовчному міхурі з подальшим поступовим або швидким вивільненням. У плазмі зв’язується із сироватковими білками (більше 90 \%). Приблизно 20 \% прийнятої дози одразу окислюється у печінці з утворенням основного активного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину. Біотрансформація каталізується ферментами цитохромного комплексу Р450. Добре проникає у рідини і тканини організму, утворюючи концентрації, які в 10 разів перевищують рівень у плазмі крові. Період напіввиведення при прийомі дози 500 мг становить 7-9 годин. Виводиться з сечею у незміненому вигляді до 30 \%, решта – у вигляді метаболітів.
Лансопразол швидко всмоктується, маючи абсолютну біодоступність майже 40 \%. На всмоктування лансопразолу не впливає їжа. Він зазнає екстенсивного метаболізму в печінці. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить 0,5-1 годину. Приблизно 80 \% лансопразолу виводиться нирками. Після перорального застосування початок антисекреторної дії лансопразолу відмічається вже через 1 годину. Тривалість пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку становить майже 24 годин. Після повторного введення препарату в дозі 20 мг/добу добова внутрішньошлункова кислотність знижується на 97 \%.
Показано, що одночасне застосування лансопразолу та кларитроміцину сприятливо впливає на фармакокінетичні властивості останнього. Середня максимальна концентрація (Сmax) була на 10 \% вище, середня Сmin – на 27 \% вище, а середня ППК – на 15 \% більше, ніж при застосуванні кларитроміцину окремо. Концентрація кларитроміцину в тканинах шлунка і слизу також підвищувалася при його одночасному введенні з лансопразолом.
Тинідазол при прийомі внутрішньо швидко всмоктується, відсоток абсорбції – приблизно 90 \%. Накопичується у крові, Сmax досягається через 2 год. Зв’язок з білками плазми – 10 \%. Легко проникає у різні тканини і рідини організму, проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. Піддається біотрансформації, основними метаболітами є фармакологічно активні гідроксильовані речовини (пригнічують ріст анаеробних мікроорганізмів і можуть посилювати дію тинідазолу). Повільно виводиться (у тому числі метаболіти) нирками (інтенсивна реасорбція у ниркових канальцях). Період напіввиведення у дорослих становить 10-14 годин.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки тинідазолу: таблетки, вкриті оболонкою, двоопуклі, круглої форми, жовтого кольору;
таблетки кларитроміцину: таблетки, вкриті оболонкою, двоопуклі, довгастої форми, жовтого кольору;
капсули лансопразолу: тверді желатинові капсули № 1, корпус оранжевого кольору, кришечка майже білого кольору, мають відбитки “
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 30°С.
Упаковка.
По 2 таблетки тинідазолу, 2 таблетки кларитроміцину і 2 капсули лансопразолу у стрипі із фольги алюмінієвої. По 7 стрипів у картонній пачці.
По 2 таблетки тинідазолу, 2 таблетки кларитроміцину і 2 капсули лансопразолу у блістері із фольги алюмінієвої. По 7 блістерів у картонній пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Назва і місцезнаходження виробника.
Сінмедик Лабораторіз.
106-107, Аш Ес Ай Ді Сі Індастріал Естейт, Сектор-31, Фарідабад-121003, Хар’яна, Індія.
Synmedic Laboratories.
106-107, HSIDC Industrial Estate, Sector-31, Faridabad-121003, Haryana, India.
Состав
Действующие вещества: clarithromycinum, tinidazolum, lansoprazolum;
1 таблетка содержит кларитромицина 250 мг;
Другие составляющие: целлюлоза микрокристаллическая, повидон (К30), магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия кроскармелоза, натрия крахмальгликолят (тип А), гипромелоза, титана диоксид (Е 171), полиэтилен0 спирт изопропиловый, дихлорметан;
1 таблетка содержит тинидазол 500 мг;
Другие составляющие: крахмал кукурузный, повидон (К30), метилпарабен (Е 218), пропилпарабен (Е 216), магния стеарат, тальк, натрия крахмалгликолят (тип А), целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид колеид2 6000, краситель тартразин (Е 102), тальк;
1 капсула содержит пеллеты лансопразола в пересчете на лансопразол 30 мг;
Другие составляющие : сахар, метакрилатный сополимер, крахмал, гипромелоза, натрия гидрофосфат, дигидрат, титана диоксид, полиэтиленгликоль, тальк, натрия лаурилсульфат, полисорбат-80, натрия гидроксид.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой; капсулы.
Основные физико-химические свойства.
Таблетки тинидазола: таблетки, покрытые оболочкой, двояковыпуклые, круглой формы, желтого цвета;
Таблетки кларитромицина: таблетки желтого цвета, продолговатой формы, двояковыпуклые, покрытые оболочкой, с риской на одной стороне;
Капсулы лансопразола: твердые желатиновые капсулы №1, корпус оранжевого цвета, крышечка почти белого цвета, имеющие отпечатки «S» на крышечке и корпусе и содержащие гранулы белого цвета;
Фармакотерапевтическая группа
Комбинации для эрадикации H. pylori . Лансопразол, кларитромицин и тинидазол. Код A02B D09.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Кларитромицин – это макролидный антибиотик, обладающий антибактериальной активностью против многих аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, включая H. pylori . Кларитромицин оказывает свое антибактериальное действие путем угнетения синтеза белка, связываясь с субъединицей 50S мембраны рибосом микробной клетки. Минимальная ингибирующая концентрация (МИК90) кларитромицина и его активного метаболита 14-гидроксикларитромицина в отношении H. pylori составляет 0,06 мкг/мл.
Лансопрозол блокирует конечную стадию образования соляной кислоты. В канальцах париетальных клеток желудка трансформируется в активную форму – сульфенамид, который необратимо взаимодействует с SH-группами Н + -К + -АТФ-азы (протонного насоса). Уменьшает базальную и стимулированную (пища, пентагастрин, инсулин) секрецию и объем секрета. Восстановление активности Н + -К + -АТФ-азы происходит с полупериодом 30-48 часов. Среднесуточное значение рН желудочного сока повышается до 2,9 (процент времени сохранения рН более 3 составляет 47,6). После прекращения приема уровень кислоты остается ниже 50% базального в течение 39 ч, рикошетного увеличения секреции (не отмечается). У больных с синдромом Золлингера-Эллисона действует более длительно. Угнетает продуцирование пепсина (повышается уровень пепсиногена в сыворотке крови). Оказывает гастропротективное действие: повышение оксигенации слизистой, повышение секреции бикарбонатов. Угнетает рост H. pylori (минимальная подавляющая концентрация составляет 0,78-6,25 мг/л), способствует образованию в слизистой оболочке специфических иммуноглобулинов А. Уменьшает кровоток в антральном отделе желудка, пилорусе и луковице двенадцатиперстной кишки. моторно-эвакуаторную функцию желудка Угнетение секреции сопровождается увеличением количества нитрозобактерий и повышением концентрации нитратов в желудочном секрете. Повышает концентрацию гастрина в сыворотке крови на 50-100%. Обеспечивает более быстрое заживление и ослабление симптомов при язве двенадцатиперстной кишки. Эффективен при терапии язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, резистентной к Н2-блокаторам. Одновременное применение кларитромицина и лансопразола потенцирует показатели фармакокинетики обоих препаратов. Частота эрадикации H. pylori заметно возрастает при включении в эту комбинацию тинидазола, являющегося представителем группы нитроимидазолов с антимикробной активностью против анаэробных бактерий и простейших, а также против H. pylori . Благодаря высокой липофильности, тинидазол легко проникает внутрь анаэробных микроорганизмов, где восстанавливается нитроредуктазой и разрушает спиральную структуру ДНК.
Таким образом, лансопразол в сочетании с антибиотикотерапией обеспечивает быстрое облегчение симптомов и заживление язвы. Кларитромицин и лансопразол не проявляли мутагенных свойств в различных тестах.
Фармакокинетика
Кларитромицин при приеме внутрь быстро и достаточно полно всасывается. Пища замедляет всасывание, не влияя на биодоступность. После однократного приема регистрируются 2 пика сывороточной концентрации. Второй пик обусловлен способностью концентрироваться в желчном пузыре с последующим постепенным или быстрым высвобождением. В плазме крови связывается с сывороточными белками (более 90%). Приблизительно 20% принятой дозы сразу окисляется в печени с образованием основного активного метаболита 14-гидроксикларитромицина. Биотрансформация катализируется ферментами цитохромного комплекса Р450. Хорошо проникает в жидкости и ткани организма, образуя концентрации, в 10 раз превышающие уровень в плазме крови. Период полувыведения при дозе 500 мг составляет 7-9 часов. Выводится с мочой в неизмененном виде до 30%, остальные – в виде метаболитов.
Лансопразол быстро всасывается, имея абсолютную биодоступность около 40%. На всасывание лансопразола не влияет пища. Он испытывает экстенсивный метаболизм в печени. Период полувыведения из плазмы крови составляет 0,5-1 час. Приблизительно 80% лансопразола выводится почками. После перорального использования начало антисекреторного действия лансопразола отмечается уже через 1 час. Продолжительность угнетения секреции соляной кислоты в желудке составляет около 24 часов. После повторного введения препарата в дозе 20 мг/сут суточная внутрижелудочная кислотность снижается на 97%.
Показано, что одновременное применение лансопразола и кларитромицина оказывает благоприятное влияние на фармакокинетические свойства последнего. Средняя максимальная концентрация (Сmax) была на 10% выше, средняя Сmin – на 27% выше, а средняя ППК – на 15% больше, чем при применении кларитромицина отдельно. Концентрация кларитромицина в тканях желудка и слизи также повышалась при его одновременном введении с лансопразолом.
Тинидазол при приеме внутрь быстро всасывается, процент абсорбции – примерно 90%. Накапливается в крови, Сmax достигается через 2 часа. Связь с белками плазмы – 10%. Легко проникает в различные ткани и жидкости организма, проходит через гематоэнцефалический барьер. Подвергается биотрансформации, основными метаболитами являются фармакологически активные гидроксилированные вещества (угнетают рост анаэробных микроорганизмов и могут усиливать действие тинидазола). Медленно выводится (в том числе метаболиты) почками (интенсивная реасорбция в почечных канальцах). Период полувыведения у взрослых составляет 10-14 часов.
Показания
Язва желудка и двенадцатиперстной кишки, хронический гастрит, ассоциированный с H. рylori .
Противопоказания
Гиперчувствительность к лансопразолу, кларитромицину или другим макролидным антибиотикам, тинидазолу или другим производным 5-нитроимидазолу. Одновременное применение с указанными ниже средствами: атазанавир, астемизол, цизаприд, пимозид, терфенадин (поскольку это может привести к удлинению интервала QT и развитию сердечных аритмий, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочков и пируэтную depoint); алкалоиды спорыньи, например эрготамин, дигидроэрготамин (поскольку это может привести к эрготоксичности), ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы (статины), которые в значительной степени метаболизируются CYP3A4, такие как ловастатин или симвастатин (из-за повышенного риска возникновения миопатии). Патологические конфигурации крови. Органические поражения нервной системы. Одновременное применение кларитромицина (и других сильных ингибиторов CYP3A4) с колхицином. Одновременное применение кларитромицина с тикагрелором или ранолазином. Одновременное применение кларитромицина и перорального мидазолама. Одновременное применение кларитромицина и ломитамида. Удлинение интервала QT или желудочковые сердечные аритмии в анамнезе, включая пируэтную желудочковую тахикардию (torsades de pointes ). Тяжелая печеночная недостаточность и сопутствующая почечная недостаточность. Электролитный дисбаланс: гипокалиемия или гипомагниемия (из-за риска удлинения интервала QT).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий
Применение нижеперечисленных препаратов строго противопоказано из-за возможного развития тяжелых последствий взаимодействия.
Цизаприд, пимозид, астемизол, терфенадин. Повышение уровней цизаприда в сыворотке крови наблюдалось при его сопутствующем применении с кларитромицином, что может повлечь за собой удлинение интервала QT и появление аритмий, в том числе желудочковой тахикардии, фибрилляции желудочков и torsade de pointes . Подобные эффекты отмечались при одновременном применении пимозида и кларитромицина. Сообщалось о способности макролидов изменять метаболизм терфенадина, приводя к повышению уровней терфенадина в сыворотке крови, что иногда ассоциировалось с сердечными аритмиями, такими как удлинение интервала QT, желудочковая тахикардия, фибрилляция желудочков и torsade de point . В ходе одновременного применения терфенадина и кларитромицина наблюдалось повышение уровня кислотного метаболита терфенадина в 2-3 раза и удлинение интервала QT, что не привело ни к какому-либо клинически видимому эффекту. Подобные эффекты отмечались при одновременном применении астемизола и других макролидов.
Алкалоиды спорыньи. Постмаркетинговые сообщения свидетельствуют, что одновременное применение кларитромицина и эрготамина или дигидроэрготамина ассоциировалось с появлением признаков острого эрготизма, что характеризовалось вазоспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему.
Ингибиторы Гмг-КоА-редуктазы (статины). Комбинированное применение кларитромицина с ловастатином или симвастатином противопоказано, поскольку эти статины в значительной степени метаболизируются CYP3A4 и одновременное применение с кларитромицина повышает их концентрацию в плазме крови, что в свою очередь повышает риск возникновения миопатии, включая рабдоми. Сообщалось о развитии рабдомиолиза у пациентов при совместном применении кларитромицина и статинов. Если лечение кларитромицина невозможно избежать, терапию ловастатином или симвастатином необходимо прекратить во время курса лечения.
Следует с осторожностью назначать кларитромицин одновременно с другими статинами. В ситуациях, когда одновременное применение кларитромицина со статинами избежать невозможно, рекомендуется назначать наименьшую зарегистрированную дозу статина. Возможно применение статина, не зависящего от метаболизма CYP3A (например, флувастатина). Необходим мониторинг пациентов по выявлению признаков и симптомов миопатии.
Ломитапид. Одновременное применение кларитромицина с ломитапидом противопоказано из-за возможности заметного повышения уровня трансаминаз (см. раздел «Противопоказания»).
Воздействие других лекарственных средств на фармакокинетику кларитромицина.
CYP3A-связанные взаимодействия. Лекарственные средства, являющиеся индукторами CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, препараты зверобоя) могут индуцировать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субтерапевтическим уровням кларитромицина и снижению его эффективности. Кроме того, может потребоваться мониторирование плазменных уровней индуктора CYP3A, которые могут быть повышены из-за ингибирования CYP3A кларитромицином (см. также инструкцию по медицинскому применению соответствующего индуктора CYP3A4). Одновременное применение рифабутина и кларитромицина приводило к повышению уровней рифабутина и снижению уровней кларитромицина в сыворотке крови с одновременным повышением риска появления увеита.
Воздействие последующих лекарственных средств на концентрацию кларитромицина в крови известно или допускается, поэтому может потребоваться изменение дозы или применение альтернативной терапии.
Эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин, рифапентин. Мощные индукторы ферментов цитохрома Р450, такие как эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин могут ускорять метаболизм кларитромицина, уменьшая его концентрацию в плазме крови, но увеличивая концентрацию 14-ОН-кларитромицина – микробиологически. Поскольку микробиологическая активность кларитромицина и 14-ОН-кларитромицина различна в отношении различных бактерий, ожидаемый терапевтический эффект может быть не достигнут из-за совместного применения кларитромицина и индукторов ферментов цитохрома Р450.
Этравирин. Действие кларитромицина ослаблялось этравирином; однако концентрации активного метаболита 14-ОН-кларитромицина повышались. Поскольку 14-ОН-кларитромицин обладает пониженной активностью против Mycobacterium avium complex (MAC) , общая активность против этого патогена может быть изменена. Поэтому для лечения МАС следует рассмотреть применение альтернативных кларитромицина лекарственных средств.
Флуконазол. Применение флуконазола 200 мг в сутки вместе с 500 мг кларитромицина 2 раза в сутки приводило к повышению равновесной Cmin кларитромицина в среднем на 33% и AUC – на 18%. Равновесные концентрации активного метаболита 14-ОН-кларитромицина значительно не изменялись при совместном применении с флуконазолом. Изменение дозы кларитромицина не требуется.
Ритонавир Фармакокинетическое исследование показало, что применение ритонавира 200 мг каждые 8 часов и кларитромицина 500 мг каждые 12 часов приводило к значительному угнетению метаболизма кларитромицина. Cmax кларитромицина повышалось на 31%, Cmin – на 182% и AUC – на 77%. Отмечалось полное угнетение образования 14-ОН-кларитромицина. Из-за большого терапевтического окна уменьшение дозы кларитромицина пациентам с нормальной функцией почек не требуется. Пациентам с почечной недостаточностью необходима корректировка дозы: при CLCR 30-60 мл/мин дозу кларитромицина следует уменьшить на 50% до максимальной дозы 1 таблетка пролонгированного действия в сутки; при CLCR 30 мл/мин дозу кларитромицина необходимо снизить на 75%. В этом случае данную форму препарата не следует применять, поскольку она не позволяет адекватно снизить дозу. Дозы кларитромицина, превышающие 1 г/сут, не следует применять вместе с ритонавиром.
Такие же корректировки дозы следует проводить для пациентов с ухудшающейся функцией почек при применении ритонавира как фармакокинетического усилителя вместе с другими ингибиторами ВИЧ-протеазы, включая атазанавир и саквинавир.
Воздействие кларитромицина на фармакокинетику других лекарственных средств.
Антиаритмические средства. Существуют постмаркетинговые сообщения о развитии пируэтной желудочковой тахикардии, возникшей при одновременном применении кларитромицина с хинидином или дизопирамидом. Рекомендуется проводить ЭКГ-мониторинг для своевременного обнаружения удлинения QT-интервала. Во время терапии кларитромицина следует следить за концентрациями этих препаратов в сыворотке крови. В постмаркетинговом периоде сообщалось о развитии гипогликемии при одновременном применении кларитромицина и дизопирамида, поэтому необходим мониторинг уровня глюкозы при одновременном применении этих средств.
Пероральные гипогликемические средства/инсулин. При совместном применении с определенными гипогликемическими средствами, такими как натеглинид и репаглинид, кларитромицин может ингибировать энзим СYP3A, что может вызвать гипогликемию. Рекомендован тщательный мониторинг уровня глюкозы.
CYP3A-связанные взаимодействия. Совместное применение кларитромицина, известного как ингибитор фермента CYP3A, и препарата, главным образом метаболизирующего CYP3A, может привести к повышению концентрации последнего в плазме крови, что в свою очередь может усилить или продлить его терапевтический эффект и риск возникновения побочных реакций. Следует соблюдать осторожность при применении кларитромицина пациентам, получающим терапию лекарственными средствами – субстратами CYP3A, особенно если CYP3A-субстрат имеет узкий терапевтический диапазон (например карбамазепин) и/или в значительной степени метаболизируется этим энзимом. Может потребоваться изменение дозы и, по возможности, тщательный мониторинг сывороточных концентраций метаболизируемого CYP3A лекарственного средства для пациентов, одновременно применяющих кларитромицин.
Известно (или предполагается), что нижеперечисленные лекарственные препараты или группы препаратов метаболизируются одним и тем же CYP3A-изоферментом: альпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопирамид, алкалоиды спорыньи, ловастатоном, например варфарин, ривароксабан, апиксабан), пимозид, хинидин, рифабутин, силденафил, симвастатин, такролимус, терфенадин, триазолам и винбластин, но этот список не является полным. Подобный механизм взаимодействия отмечен при применении фенитоина, теофиллина и вальпроата, метаболизирующихся другим изоферментом системы цитохрома Р450.
Пероральные антикоагулянты прямого действия. Пероральный антикоагулянт прямого действия Дабигатран является субстратом для эфлюксного переносчика Р-гликопротеина (Pgp). Ривароксабан и апиксабан метаболизируются CYP3A4 и также являются субстратом Pgp. Применение пероральных антикоагулянтов прямого действия, таких как дабигатран, ривароксабан и апиксабан, совместно с кларитромицином требует осторожности, особенно для пациентов с высоким риском кровотечения (см. раздел «Особенности применения»).
Омепразол. Применение кларитромицина (500 мг каждые 8 часов) в комбинации с омепразолом (40 мг/сут) у взрослых здоровых добровольцев приводило к повышению равновесных концентраций омепразола (Cmax, AUC0-24, t1/2 повышалось на 30%, 89% и 3 ). При применении только омепразола среднее значение рН желудочного сока при измерении в течение 24 ч составляло 5,2, при совместном применении омепразола с кларитромицином – 5,7.
Силденафил, тадалафил и варденафил. Одновременное назначение клариротмицина с силденафилом, тадалафилом или варденафилом, которые как минимум частично метаболизируются CYP3A, скорее всего, приведет к увеличению экспозиции ингибитора фосфодиэстеразы, что может потребовать уменьшения дозы ингибитора фосфодиэстеразы.
Теофиллин, карбамазепин. Результаты клинических исследований показали, что существует незначительное, но статистически значимое (p≤0,05) увеличение концентрации теофиллина или карбамазепина в плазме крови при их одновременном применении с кларитромицином.
Толтеродин. Толтеродин в основном метаболизируется 2D6-изоформой цитохрома Р450 (CYP2D6). Однако в популяции пациентов без CYP2D6 метаболизм происходит через CYP3A. В этой популяции подавление CYP3A приводит к значительному повышению плазменных концентраций толтеродина. Для таких пациентов снижение дозы толтеродина может потребоваться при его применении с ингибиторами CYP3A, такими как кларитромицин.
Триазолбензодиазепины (например, альпразолам, мидазолам, триазолам). При применении мидазолама и кларитромицина (500 мг 2 раза в сутки) AUC мидазолама увеличивалась в 2,7 раза после введения и в 7 раз после перорального применения мидазолама. Следует избегать комбинированного применения перорального мидазолама и кларитромицина. При в/в применении мидазолама с кларитромицином следует проводить тщательный мониторинг состояния пациента для своевременной коррекции дозы. Следует соблюдать такие же меры предосторожности при применении других бензодиазепинов, которые метаболизируются CYP3A, включая триазолы и альпразолы. Для бензодиазепинов, элиминация которых не зависит от CYP3A (темазепам, нитразепам, лоразепам), развитие клинически значимого взаимодействия с кларитромицином маловероятно.
Существуют постмаркетинговые сообщения о лекарственном взаимодействии и развитии побочных явлений со стороны центральной нервной системы (такие как сонливость и спутанность сознания) при совместном применении кларитромицина и триазолама. Следует наблюдать за пациентом с учетом возможного усиления фармакологических эффектов со стороны ЦНС.
Двусторонне направлены лекарственные взаимодействия.
Атазанавир. Применение кларитромицина (500 мг дважды в сутки) с атазанавиром (400 мг один раз в сутки), являющимися субстратами и ингибиторами CYP3A, приводило к увеличению экспозиции кларитромицина в 2 раза и уменьшению экспозиции 14-ОН-кларитромицина на 7 на 28%. Поскольку кларитромицин имеет большой терапевтический диапазон, нет необходимости снижать дозу пациентам с нормальной почечной функцией. Дозу кларитромицина необходимо уменьшить на 50% для пациентов с клиренсом креатинина 30-60 мл/мин и на 75% для пациентов с клиренсом креатинина.
Блокираторы кальциевых каналов. Из-за риска артериальной гипотензии с осторожностью следует применять кларитромицин одновременно с блокаторами кальциевых каналов, метаболизирующихся CYP3A4 (такими как верапамил, амлодипин, дилтиазем). При взаимодействии могут повышаться плазменные концентрации как кларитромицина, так и блокаторов кальциевых каналов. У пациентов, получавших кларитромицин вместе с верапамилом, наблюдались артериальная гипотензия, брадиаритмия и лактоацидоз.
Итроконазол. Кларитромицин и итраконазол являются субстратами и ингибиторами CYP3A, поэтому кларитромицин может повышать плазменные уровни итраконазола и наоборот. При применении итраконазола вместе с кларитромицином пациенты должны находиться под наблюдением для выявления проявлений или симптомов усиленного или пролонгированного фармакологического эффекта.
Саквиновир. Применение кларитромицина (500 мг дважды в сутки) с саквинавиром (мягкие желатиновые капсулы, 1200 мг трижды в сутки), являющимися субстратами и ингибиторами CYP3A, приводило к увеличению AUC равновесного состояния саквинавира на 177% и Сmax саквиру. применением только саквинавира. При этом AUC и Сmax кларитромицина увеличивались примерно на 40% по сравнению с применением только кларитромицина. Нет необходимости в корректировке доз, если оба лекарства применяют одновременно в течение ограниченного промежутка времени и в вышеупомянутых дозах/лекарственных формах. Результаты исследования лекарственного взаимодействия с применением мягких желатиновых капсул могут не соответствовать эффектам, которые наблюдаются при применении саквинавира в форме твердых желатиновых капсул. Результаты исследования лекарственного взаимодействия с применением только саквинавира могут не соответствовать эффектам, которые наблюдаются при терапии саквинавиром/ритонавиром. Если саквинавир применять вместе с ритонавиром, необходимо учитывать возможные эффекты ритонавира на кларитромицин (см. выше).
Остальные виды взаимодействий.
Аминогликозиды. С осторожностью следует применять кларитромицин одновременно с другими ототоксическими средствами, особенно с аминогликозидами.
Колхицын. Колхицин является субстратом CYP3A и P-гликопротеина (Pgp). Известно, что кларитромицин и другие макролиды могут ингибировать CYP3A и Pgp. При одновременном применении кларитромицина и колхицина угнетение Pgp и/или CYP3A кларитромицина может привести к повышению экспозиции колхицина. Необходимо наблюдать состояние пациентов для выявления клинических симптомов токсичности колхицина. Дозу колхицина необходимо снизить при одновременном применении с кларитромицином для пациентов с нормальной почечной и печеночной функцией. Совместное применение кларитромицина с колхицином пациентам с почечной или печеночной недостаточностью противопоказано.
Дигоксин. Дигоксин считается субстратом P-гликопротеина (Pgp). Известно, что кларитромицин может подавлять Pgp. При одновременном применении подавления Pgp может привести к повышению экспозиции дигоксина. При постмаркетинговом наблюдении сообщалось о повышении концентрации дигоксина в плазме крови пациентов, применявших кларитромицин вместе с дигоксином. У некоторых пациентов развились признаки дигиталисной токсичности, в том числе потенциально летальные аритмии. Следует тщательно контролировать концентрацию дигоксина в плазме крови пациентов при его применении с кларитромицином.
Зидовудин. Одновременное применение кларитромицина и зидовудина у ВИЧ-инфицированных пациентов может вызвать снижение равновесных концентраций зидовудина в плазме крови. Кларитромицин может препятствовать абсорбции перорального зидовудина при одновременном приеме; этого в значительной степени можно избежать, соблюдая 4-часовой интервал между приемами кларитромицина и зидовудина. О таком взаимодействии при применении суспензии кларитромицина и зидовудина или дидеоксиинозина детям не сообщалось. Такое взаимодействие маловероятно при назначении кларитромицина для внутривенного введения.
Фенитоин и вальпроат. Были спонтанны и опубликованы сообщения о взаимодействии ингибиторов CYP3A, включая кларитромицин, с лекарственными средствами, которые не считаются метаболизируемыми CYP3A (например с фенитоином и вальпроатом). Рекомендуется определение уровней этих лекарственных средств в плазме крови при одновременном назначении их с кларитромицина. Сообщалось о повышении их уровней в плазме крови.
Лансопрозол.
Атазанавир. Лансопразол, как и другие ингибиторы протонной помпы, снижает концентрацию атазанавира (ингибитора ВИЧ-протеаз), всасывание которого зависит от желудочной кислотности, поэтому может влиять на терапевтическое действие атазанавира и развитие резистентности к ВИЧ-инфекции. Противопоказано одновременное применение атазанавира и лансопразола.
Лекарственные средства метаболизируются системой цитохромов P450. Лансопразол может повышать в плазме крови концентрацию препаратов, метаболизирующихся CYP3A4 (варфарин, антипирин, индометацин, ибупрофен, фенитоин, пропранолол, преднизолон, диазепам, кларитромицин или терфенадин).
Лекарственные средства, угнетающие CYP2C19 (флувоксамин). Флувоксамин приводит к значительному повышению (в 4 раза) концентрации лансопразола в плазме крови. При одновременном применении необходима коррекция дозы лансопразола.
Лекарственные средства, индуцирующие CYP2C19 и CYP3A4 (рифампицин, трава зверобоя). Индукторы CYP2C19 и CYP3A4 могут значительно снизить концентрацию лансопразола в плазме крови. При одновременном применении необходима коррекция дозы лансопразола.
Лекарственные средства, при всасывании которых важно значение рН. Лансопразол вызывает длительное угнетение желудочной секреции, поэтому теоретически возможно влияние лансопразола на биодоступность препаратов, для которых при всасывании значение рН важно (итраконазол, эфиры ампициллина).
Амоксициллин. Клинических проявлений взаимодействий лансопразола с амоксициллином не наблюдалось.
Сукральфат и антацидные лекарственные средства могут уменьшать биодоступность лансопразола, поэтому лансопразол необходимо принимать минимум через 1 час после применения данных препаратов.
Нестероидные противовоспалительные лекарственные средства. Не выявлено клинически значимого взаимодействия между лансопразолом и нестероидными противовоспалительными лекарственными средствами.
Теофиллин. При одновременном применении лансопразола с теофиллином (CYP1A2, CYP3A) отмечается умеренное повышение (10%) клиренса теофиллина, но клиническое значение их взаимодействий маловероятно. Однако для поддержания клинически эффективных концентраций теофиллина отдельным больным необходима коррекция дозы теофиллина в начале или при прекращении лечения лансопразолом.
Варфарин. Лансопразол не влияет на фармакокинетику варфарина и протромбиновое время. Повышение MHO и протромбинового времени может привести к кровотечениям и даже к летальному исходу.
Дигоксин. При одновременном применении дигоксина и лансопразола наблюдается повышение уровня дигоксина в плазме крови.
Такролимус. При одновременном применении лансопразола и такролимуса может повышаться концентрация такролимуса в плазме крови, особенно у пациентов с трансплантацией.
Тинидазол.
Тинидазол совместим с сульфаниламидами и антибиотиками (аминогликозиды, эритромицин, рифампицин, цефалоспорины).
Не рекомендуется назначать вместе с этионамидом .
ФенобарбиталУскоряет инактивацию в печени.
Тинидазол усиливает эффект косвенных коагулянтов (для уменьшения риска развития кровотечений рекомендуется уменьшать их дозу на 50%).
Алкоголь. Одновременное применение тинидазола и алкоголя может приводить к дисульфирамоподобной реакции, поэтому такой комбинации следует избегать.
Антикоагулянты. Препараты с подобной химической структурой потенцируют эффекты антикоагулянтов для перорального применения. Следует часто проверять показатели протромбинового времени и при необходимости корректировать дозу антикоагулянта.
Особенности применения
Длительное или повторное применение антибиотиков, в том числе кларитромицина, может вызвать чрезмерный рост нечувствительных бактерий и грибов. При возникновении суперинфекции следует прекратить применение кларитромицина и начать соответствующую терапию.
Применение любой антимикробной терапии, в том числе кларитромицина, для лечения инфекции H. pylori может привести к возникновению микробной резистентности. У небольшого количества пациентов может развиться резистентность микроорганизмов H. pylori к кларитромицину.
При применении кларитромицина сообщалось о нарушении функции печени, включая повышенный уровень печеночных ферментов, гепатоцеллюлярный и/или холестатический гепатит с желтухой или без нее. Нарушение функции печени может быть тяжелой и обычно обратимым. В некоторых случаях сообщалось о печеночной недостаточности с летальным исходом, что в основном была ассоциирована с тяжелыми общими болезнями и/или сопутствующим медикаментозным лечением. Необходимо немедленно прекратить применение кларитромицина при возникновении таких проявлений и симптомов гепатита как анорексия, желтуха, потемнение мочи, зуд или боли в области живота.
О развитии диареи от легкой степени тяжести до псевдомембранозного колита с летальным исходом, вызванного Clostridium difficile , сообщалось при применении практически всех антибактериальных препаратов, в том числе кларитромицина. Следует всегда помнить о возможности развития диареи, вызванной Clostridium difficile, у всех пациентов с диареей после применения антибиотиков. Кроме того, необходимо тщательно собрать анамнез, поскольку о развитии диареи, вызванной Clostridium difficile, сообщалось даже через 2 месяца после применения антибактериальных препаратов.
В случае развития тяжелых острых реакций гиперчувствительности, таких как анафилаксия, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, DRESS, болезнь Шенлейна-Геноха, терапию кларитромицина следует немедленно прекратить и начать соответствующее лечение.
Сообщалось об усилении симптомов myasthenia gravis у пациентов, применявших кларитромицин.
Следует соблюдать осторожность при одновременном применении кларитромицина с пероральными антикоагулянтами прямого действия, такими как дабигатран, ривароксабан и апиксабан, особенно пациентам с высоким риском возникновения кровотечения (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Тинидазол влечет за собой потемнение мочи.
Препарат выводится печенью и почками. Следует соблюдать осторожность при применении препарата пациентам с недостаточностью функции печени, с умеренной или тяжелой степенью недостаточности функции почек.
Из-за риска удлинения интервала QT следует с осторожностью применять препарат пациентам с ишемической болезнью сердца, тяжелой сердечной недостаточностью, брадикардией (ушибов/минуту) или при совместном применении с другими препаратами, ассоциирующимися с удлинением интервала QT (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами). и другие виды взаимодействий»).
С осторожностью следует применять препарат одновременно с триазолбензодиазепинами (например триазолам), внутривенным мидазоламом, ототоксическими средствами (особенно с аминогликозидами), индукторами фермента цитохрома СYP3A4, статинами (применение с ловастатином и симвастатином/симвастатином/ или инсулином, пероральными антикоагулянтами (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Во время лечения запрещается употребление алкогольных напитков из-за возможного развития дисульфирамоподобной реакции (спазмы в животе, тошнота, рвота).
Препараты с подобной химической структурой в отношении тинидазола потенцируют эффекты антикоагулянтов для перорального применения. Следует часто проверять показатели протромбинового времени и при необходимости корректировать дозу антикоагулянта.
Следует учитывать возможную перекрестную резистентность между кларитромицином и другими макролидами, а также линкомицином и клиндамицином.
Препарат рекомендуется назначать пациентам, ранее не применявшим препараты группы нитроимидазолов.
Капсулы лансопразола содержат сахар, который следует учитывать больным сахарным диабетом.
Применение в период беременности и кормлении грудью
КлатинолПротивопоказан в период беременности или кормления грудью.
Безопасность применения кларитромицина в период беременности или кормления грудью не установлена. Ввиду результатов проведенных исследований на животных и опыта применения людей, вредное влияние на развитие эмбриона и плода не может быть исключено. Некоторые обсервационные исследования, в которых оценивалось влияние кларитромицина в I и II триместрах беременности, установили повышенный риск невынашивания беременности по сравнению с отсутствием антибактериальной терапии или с использованием других антибактериальных средств в этот же период. Доступные эпидемиологические исследования риска возникновения пороков развития при применении макролидов включая кларитромицин в период беременности показали противоречивые результаты. Кларитромицин не следует применять в период беременности без тщательной оценки соотношения польза/риск.
Кларитромицин проникает в грудное молоко в малых количествах. Было установлено, что количество кларитромицина, получающего ребенка, находящегося исключительно на грудном кормлении, составляет примерно 1,7% от дозы для матери с поправкой на ее массу тела.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Применение препарата не влияет на способность управлять транспортными средствами или работать с потенциально опасными механизмами, а также заниматься деятельностью, требующей быстроты реакции и согласованности действий. Но, учитывая возможные побочные действия, следует соблюдать осторожность во время лечения Клатинолом .
Способ применения и дозы
Решение о схеме лечения, дозах препаратов и сроках лечения должен принимать врач. Рекомендуемая схема применения и дозирования: 1 стрип или блистер, содержащий 2 капсулы лансопразола, 2 таблетки кларитромицина и 2 таблетки тинидазола, рассчитанный на 1 сутки лечения. Утром принимать 1 капсулу лансопразола и по 1 таблетке кларитромицина и тинидазола, вечером повторить прием препаратов.
Дополнительно к приему комбинированного ежедневного набора необходимо принимать по 250 мг кларитромицина 2 раза в сутки вместе с предложенной схемой.
Рекомендуется 14-дневная терапия, соответствующая современным стандартам.
Дети.
Не применять в педиатрической практике.
Передозировка
Кларитромицина.
Симптомы:Возможны реакции со стороны желудочно-кишечного тракта (тошнота, рвота, диарея). У одного пациента с биполярным психозом в анамнезе, принявшим 8 г кларитромицина, развились нарушения ментального статуса, параноидное поведение, гипокалиемия и гипоксемия.
Лечение:Необходимо немедленное промывание желудка и симптоматическое лечение. Гемодиализ и диализ не приводят к значительному изменению уровня кларитромицина в крови.
Лансопрозол.
Симптомы:Не описаны (однократный прием в дозе 600 мг не сопровождался клиническими проявлениями передозировки).
Лечение:При подозрении на передозировку рекомендуется проведение поддерживающей и симптоматической терапии. Гемодиализ не является эффективным.
Тинидазол.
Случаи передозировки не описаны.
Специфического антидота нет. Тинидазол удаляется при гемодиализе.
Побочные реакции
Кларитромицина.
Инфекции и инвазии: кандидоз, гастроэнтерит, инфекция, вагинальная инфекция; псевдомембранозный колит, рожистое воспаление.
Со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, нейтропения, тромбоцитемия, эозинофилия, агранулоцитоз, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, включая анафилактические и анафилактоидные реакции, ангионевротический отек.
Метаболические нарушения: анорексия, понижение аппетита, гипогликемия.
Психические нарушения: бессонница, тревожность, нервозность, крик, психозы, спутанность сознания, деперсонализация, депрессия, дезориентация, галлюцинации, кошмарные сновидения, мания.
Со стороны ЦНС: дисгевзия (нарушение вкусовой чувствительности), головная боль, искажение вкуса; сонливость, тремор, судороги, агевзия (потеря вкусовой чувствительности), паросмия, аносмия, парестезия.
Со стороны органов слуха и лабиринтные нарушения: головокружение, ухудшение слуха, звон в ушах, потеря слуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: удлинение интервала QT, сердцебиение, желудочковые тахикардии, в том числе пароксизмальная тахикардия типа «пируэт» (torsades de pointes ), кровоизлияние.
Со стороны дыхательной системы: носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительного тракта: диспепсия, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, гастрит, прокталгия, вздутие живота, запор, сухость во рту, отрыжка, острый панкреатит, изменение цвета языка, изменение цвета зубов, тошнота, рвота, изменение вкусовых ощущений, диарея, стоматит, глоссит.
Со стороны гепатобилиарной системы: отклонение от нормы функциональных тестов печени, холестаз, гепатит, повышение уровня AЛT, ACT, ГГТ, печеночная недостаточность, холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярная желтуха.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: сыпь, гипергидроз, зуд, макулопапулезная сыпь, токсическая эпидермальная некролиз, медикаментозная кожная реакция, сопровождающаяся эозинофилией и системными проявлениями (DRESS), акне, целлюлит, болезнь Шенлейна-Геноха, Стивенса-Джонсона, анафилактоидные реакции.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: мышечные спазмы, миалгия, рабдомиолиз. , колхицин или аллопуринол)), миопатия, артралгия.
Со стороны мочевыделительной системы: почечная недостаточность, интерстициальный нефрит.
Общие нарушения: недомогание, лихорадка, астения, боль в груди, озноб, повышенная утомляемость.
Лабораторные исследования: повышение уровня щелочной фосфатазы и лактатдегидрогеназы в плазме крови, повышение международного нормализованного соотношения, увеличение протромбинового времени, изменение цвета мочи.
При применении кларитромицина в форме порошка лиофилизированного для приготовления раствора для инфузий сообщалось о развитии следующих побочных реакций: потеря сознания, дискинезия, остановка сердца, фибрилляция предсердий, экстрасистолия, вазодилатация, астма, эмболияз, эмболияз ригидность, повышение уровней креатинина и мочевины плазмы крови.
Пациенты с нарушением иммунной системы.
У больных СПИДом и другими пациентами с нарушением иммунной системы, применявших высокие дозы кларитромицина дольше, чем рекомендовано, для лечения микобактериальных инфекций, часто трудно было отличить побочные реакции, связанные с применением препарата, и симптомы основного или сопутствующих заболеваний.
Тинидазол.
Со стороны пищеварительного тракта: диспептические расстройства, такие как снижение аппетита, тошнота, иногда рвота, диарея, боль в животе, анорексия, налет на языке, глоссит, стоматит.
Со стороны нервной системы и органов чувств: головокружение, головные боли, локомоторная атаксия, дизартрия, парестезии, гипестезия, периферическая невропатия, вертиго, нарушение чувствительности, металлический привкус во рту, приливы.
Общие нарушения: повышенная утомляемость, повышение температуры тела.
Со стороны крови и лимфатической системы: проходящая лейкопения.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: судорожные реакции.
Со стороны мочевыделительной системы: окрас мочи в темный цвет.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, крапивница, сыпь, зуд (единичные случаи), ангионевротический отек.
Лансопрозол.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: стенокардия, аритмия, брадикардия, боли в сердце, цереброваскулярные изменения (инсульт), артериальная гипертензия, артериальная гипотензия, мигрень, инфаркт миокарда, сердцебиение, шок (циркулярная недостаточность), вазодилат.
Со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, тромбоцитопения, эозинофилия, панцитопения или агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, нейтропения, тромботическая и тромбоцитопеническая пурпура.
Со стороны нервной системы: головные боли, нечасто: сонливость, головокружение, вертиго, гемиплегия, тремор, парестезии.
Психические нарушения: страх, депрессия, ажитация, амнезия, возбуждение, апатия, галлюцинации, враждебность, нервозность, бессонница, нарушение мышления, спутанность сознания.
Со стороны дыхательной системы: астма, бронхит, сильный кашель, фарингит, ринит, икота, носовое кровотечение, легочное кровотечение, пневмония, воспаление или инфекция верхних дыхательных путей.
Со стороны органов зрения: боли в глазах, расстройства зрения, затуманивание зрения, дефекты полей зрения.
Со стороны органов слуха: шум в ушах, глухота, средний отит.
Со стороны пищеварительного тракта: запор; боль в брюшной полости; диарея; тошнота; диспепсия; вкусовые расстройства; неприятный запах изо рта; сухость во рту/жажда; дисфагия; кардиоспазм; отрыжка; рвота; эзофагеальный стеноз; эзофагеальная язва; эзофагит; изменение цвета кала; метеоризм; полипы желудка; гастроэнтерит; колит; желудочно-кишечные геморрагии, в т. ч. ректальные; рвота с примесями крови (гематемезис); повышение аппетита или понижение аппетита; анорексия; повышенная саливация; мелена; стоматит; глоссит; панкреатит; тенезмы.
Со стороны гепатобилиарной системы: желтуха, гепатит, холелитиаз.
Со стороны эндокринной системы: сахарный диабет, зоб, гипергликемия/гипогликемия, гипотиреоз.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто – сыпь на коже; редко – зуд, крапивница, пурпура, ангионевротический отек, петехии или потеря волос, гипергидроз, акне, светочувствительность; очень редко – такие тяжелые генерализованные реакции, как токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона и полиморфная эритема.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: боли в суставах, мышцах или костях, артрит/артралгия, миалгия.
Со стороны урогенитальной системы: интерстициальный нефрит, который может привести к почечной недостаточности, глюкозурию, гематурию, альбуминурию, камни в почках, задержку мочи.
Со стороны репродуктивной системы: мочеполовые расстройства, импотенция, снижение либидо, увеличение молочных желез или гинекомастия, болезненность молочных желез, нарушение менструаций.
Общие нарушения: анафилактоидные/анафилактические реакции, анафилактический шок, увеличение живота, аллергические реакции, астения, кандидоз, карцинома, боль в спине, ригидность шеи, боль в груди (не всегда специфическая), боль в тазу, гиперемия лица, расстройства речи, , озноб, одышка, лихорадка, гриппоподобный синдром, инфекции (неспецифические), слабость.
Лабораторные исследования: повышение уровня ACT, AЛT, щелочной фосфатазы, креатинина, глобулинов, гаммаглутамилтранспептидазы, повышение/снижение уровня лейкоцитов, нарушение соотношения А/Г, изменения количества эритроцитов, билирубинемия, эозинофилия, гиперлипидемия, гиперлипидемия, повышение снижение гемоглобина, повышение уровня калия, мочевины, соли в моче, повышение уровня глюкокортикоидов, повышение уровня липопротеидов низкой плотности, повышение/снижение тромбоцитов, повышение уровня гастрина, положительный тест на скрытую кровь, альбуминурию, глюкозурию, гематурию.
Срок годности
2 года.
Условия хранения
Хранить в недоступном для детей, защищенном от света месте при температуре не выше 30 °C.
Упаковка
Комбинированный набор для перорального применения №42: 2 таблетки желтого цвета круглой формы (тинидазола) + 2 таблетки желтого цвета продолговатой формы (кларитромицина) + 2 капсулы (лансопразола) – в стрипе; по 7 стрипов в картонной пачке с маркировкой на украинском языке.
Комбинированный набор для перорального применения №42: 2 таблетки желтого цвета круглой формы (тинидазола) + 2 таблетки желтого цвета продолговатой формы (кларитромицина) + 2 капсулы (лансопразола) – в блистере; по 7 блистеров в картонной пачке с маркировкой на украинском языке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Эвертоджен Лайф Саенсиз Лимитед / Evertogen Life Sciences Limited.
Адрес
Забор №: Эс-8, Эс-9, Эс-13/Пи и Эс-14/Пи Ти Ec Ай Ай Си, Фарма Эс И Зет, Грин Индастриал Парк, Полепалли (Ви), Эдчерла (Эм), Махабубнагар, Телангана, ИH-509 301, Индия /
Плотно: S-8, S-9, S-13/P&S-14/P TSIIC, Парма SEZ, Зеленый промышленный парк, Полепачи (V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, Telangana, IN-509 301, Индия
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Препарат мені призначили при хронічному гастриті. Поліпшення помітила вже через 2 дні: значно рідше почав з'являтися біль, а також помітно покращало загальне самопочуття. Дискомфорт у животі, здуття, метеоризм – це поступово пройшло. Зараз я почуваюся так, ніби й не маю жодного гастриту.
Да, набор действительно очень удобный и хороший, простой в использовании – с этим полностью согласна. Но для меня это слишком дорогое удовольствие, учитывая тот факт, что лечение не дает ожидаемых результатов из-за запущенной формы гастрита.
Зазвичай при виразці шлунку потрібно купувати купу ліків та приймати їх одночасно, нічого не переплутав. А тут набір Клатінол, що містить все, що потрібно, в одному стрипі, розрахованому на 1 добу – 2 капсули та 2 види таблеток по 2 шт. кожної. Для мене це дуже зручно!
Нещодавно від виразки шлунка почав приймати Клатінол за призначенням лікаря. Дуже подобається, що набір зручно та легко використовувати за призначенням. Плюс в інструкції все чітко та детально прописано. Лікування успішне, побічних ефектів немає.
Отзывы покупателей
Препарат мені призначили при хронічному гастриті. Поліпшення помітила вже через 2 дні: значно рідше почав з'являтися біль, а також помітно покращало загальне самопочуття. Дискомфорт у животі, здуття, метеоризм – це поступово пройшло. Зараз я почуваюся так, ніби й не маю жодного гастриту.
Да, набор действительно очень удобный и хороший, простой в использовании – с этим полностью согласна. Но для меня это слишком дорогое удовольствие, учитывая тот факт, что лечение не дает ожидаемых результатов из-за запущенной формы гастрита.
Зазвичай при виразці шлунку потрібно купувати купу ліків та приймати їх одночасно, нічого не переплутав. А тут набір Клатінол, що містить все, що потрібно, в одному стрипі, розрахованому на 1 добу – 2 капсули та 2 види таблеток по 2 шт. кожної. Для мене це дуже зручно!
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Клатинол комбинированный набор таблетки 42 шт.?
Какое действующее вещество товара - Клатинол комбинированный набор таблетки 42 шт.?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Клатинол (Комбинированные упаковки таблеток, покрытых оболочкой)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты от гастрита и язвы
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.