Грипго таблетки 100 шт. (10х10)
- Торговое название Грипго
- Действующее вещество Парацетамол, Фенилэфрин, Хлорфенирамин
- Лекарственная форма Таблетки
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель Кусум Фарм, ООО
- Страна Индия
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 82892
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ГРИПГО®
(GRIPGO®)
Склад:
діючі речовини: парацетамол; кофеїн безводний; фенілефрину гідрохлорид; хлорфеніраміну малеат;
1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, кофеїну безводного 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки, капсулоподібної форми, білого кольору.
Фармакотерапевтична група.
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Грипго® – це комбінований лікарський засіб, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу.
Парацетамол – це аналгетик-антипіретик, який має жарознижувальні і знеболювальні властивості, що пов’язано із впливом парацетамолу на гіпоталамічний центр терморегуляції і його можливістю інгібувати синтез простагландинів.
Кофеїн – це алкалоїд з групи метилксантинів, який безпосередньо стимулює дихальний і судинний центри головного мозку, покращує фізичний і емоційний стан пацієнтів, завдяки чому зменшуються прояви астенії при інфекційних захворюваннях. Збільшує аналгезуючий ефект парацетамолу.
Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметичний засіб, який, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух, вираженість ексудативних проявів, що сприяє покращенню носового дихання. Стимулює переважно альфа-адренорецептори, завдяки чому відбувається звуження периферичних судин і зменшення їх проникності, зменшується утворення слизового секрету.
Хлорфеніраміну малеат – антигістамінний засіб, який має протиалергічну дію. Конкурентно блокує гістамінові H1-рецептори і перешкоджає розвитку ефектів гістаміну, усуває нежить, свербіж у носі, сльозотечу та різь в очах.
Фармакокінетика.
Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30-60 хвилин. Період напіввиведення із плазми крові становить 1-4 години. Рівномірно розподіляються по всіх рідинах організму.
Зв’язування з білками варіабельне. Термін знеболювальної дії препарату – 4-6 годин, жарознижувальної дії – 6-8 годин. Виводиться переважно нирками у формі кон’югованих метаболітів, менше 5 \% екскретується у незміненому вигляді.
Кофеїн і його водорозчинні солі швидко всмоктуються в кишечнику (в тому числі й товстому). Період напіввиведення із плазми крові становить близько 5-10 годин. Основна частина деметилюється і окислюється. Близько 10 \% виділяється нирками у незміненому вигляді.
Фенілефрину гідрохлорид має низьку біодоступність внаслідок нерівномірної абсорбції і впливу моноамінооксидази у шлунково-кишковому тракті і печінці при «першому проходженні». Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Підкислення сечі прискорює виведення із організму.
Хлорфеніраміну малеат повільно всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2,5-6 годин, 70 \% його зв’язується з білками плазми крові. Біодоступність становить від 25 \% до 50 \% від прийнятої дози. Хлорфенірамін піддається метаболізму при «першому проходженні» у печінці, значною мірою метаболізується у печінці з утворенням метаболітів дезметил- і дідезметилхлорфеніраміну. Хлорфенірамін розподіляється по всьому організму, проходить через гематоенцефалічний бар’єр. Метаболіти та препарат виводяться, головним чином, із сечею у незміненому вигляді протягом 4-6 годин. Виведення залежить від рН сечі та ступеня виділення. У дітей відмічається більш швидке і екстенсивне всмоктування, виведення і період напіввиведення.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування грипу та інших гострих респіраторних вірусних захворювань (пропасниці, головного болю, закладеності носа, риніту, синуситу, болю у горлі, болю в очах, болю у м’язах, кашлю).
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, інших похідних ксантинів (теофілін, теобромін), опіоїдів, антигістамінних, симпатоміметичних амінів.
- Тяжкі серцево-судинні захворювання, включаючи нестабільну стенокардію, декомпенсовану серцеву недостатність, порушення провідності, вроджений подовжений QT-інтервал або тривалий прийом препаратів, які подовжують QT-інтервал, аритмії, брадикардія, виражений атеросклероз, в тому числі коронарних судин, схильність до спазму судин, тяжку форму ішемічної хвороби серця; тяжка артеріальна гіпертензія, гострий період інфаркту міокарда, органічні захворювання серцево-судинної системи.
- Виражені порушення функції печінки та нирок.
- Аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, гостра затримка сечі при гіпертрофії передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура.
- Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення, стенозуюча виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, пілородуоденальна обструкція; гострий панкреатит,
- епілепсія.
- Захворювання крові (у т.ч. виражена анемія, лейкопенія), порушення кровотворення.
- Ендокринні захворювання (гіпертиреоз, цукровий діабет, феохромоцитома, тиреотоксикоз).
- Захворювання легень, включаючи бронхіальну астму; ризик виникнення дихальної недостатності.
- Закритокутова глаукома.
- Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази,
- Алкоголізм,
- Підвищена збудливість, порушення сну, епілепсія, алкоголізм,
- Вроджена гіпербілірубінемія.
- Літній вік.
- Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами, ?-блокаторами; з інгібіторами МАО та впродовж 2 тижнів після припинення їх застосування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Для парацетамолу.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися метоклопрамідом та домперідоном і зменшуватися холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі. Періодичне застосування не має значного ефекту.
Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.
Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Для кофеїну.
Кофеїн при одночасному застосуванні посилює ефект аналгетиків-антипіретиків (покращує біодоступність), похідних ксантину, a- та ?-адреноміметиків, психостимулювальних, тиреотропних засобів, ерготаміну (покращується всмоктування ерготаміну з травного тракту).
Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.
Кофеїн збільшує імовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами.
Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ; знижує концентрацію літію у крові.
Ототоксичні та фотосенсибілізуючі препарати при одночасному застосуванні можуть підсилювати побічні ефекти.
Для фенілефрину гідрохлориду.
Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) – підвищує ризик виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами – призводить до порушення серцебиття або інфаркту міокарда. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи) з підвищенням ризику виникнення гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.
Для хлорфеніраміну малеату.
Хлорфеніраміну малеат посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, засобів, що пригнічують центральну нервову систему (транквілізатори, барбітурати), протипаркінсонічних препаратів.
Не застосовувати одночасно з алкоголем. Хлорфеніраміну малеат при одночасному застосуванні з алкоголем потенціюють дію один одного.
Одночасне застосування зі снодійними засобами, барбітуратами, заспокійливими засобами, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками, алкоголем посилює дію хлорфеніраміну малеату.
Мапротилін (чотирициклічний антидепресант) та інші препарати антихолінергічної дії: може посилитись антихолінергічна дія цих препаратів або таких антигістамінних засобів, як хлорфенірамін.
Особливості застосування.
Не перевищувати рекомендовані дози.
Не застосовувати одночасно препарати, які містять парацетамол, та з іншими протизастудними засобами; з седативними, снодійними засобами. Ризик передозування підвищується при алкогольних захворюваннях печінки. Під час лікування слід виключити вживання алкоголю, який посилює седативний ефект хлорфеніраміну малеату і гепатотоксичність парацетамолу.
Якщо симптоми захворювання не зникають або головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.
При застосуванні препарату слід уникати надмірного вживання кави, міцного чаю, інших тонізуючих напоїв та лікарських засобів, що містять кофеїн. Це може спричинити проблеми зі сном, тремор, напруження, дратівливість, відчуття серцебиття.
3 обережністю застосовувати при компенсованій серцевій недостатності, пацієнтам, у яких існує ризик виникнення судомних нападів, пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, персистуючим або хронічним кашлем, який виникає внаслідок куріння чи емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишковою секрецією харкотиння, пацієнтам з вродженим подовженим інтервалом QT або у випадках тривалого прийому препаратів, що можуть продовжувати QT інтервал.
Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень вмісту в крові глюкози. Застосування препарату може зумовити позитивний аналітичний результат допінг-контролю.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитись з лікарем, якщо ви застосовуєте варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект та пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки.
Фенілефрин може спричинити прискорення пульсу, запаморочення або сильне серцебиття; пацієнтів, відповідно, слід про це попередити.
У разі випадкового передозування хворому необхідно негайно звернутись до лікаря, навіть, якщо самопочуття не погіршилось.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Грипго протипоказаний у період вагітності. На період лікування препаратом годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У період лікування слід уникати керування транспортними засобами, роботи з механізмами та інших небезпечних видів діяльності.
Спосіб застосування та дози.
Дорослим і дітям старше 12 років призначати по 1 таблетці 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні.
Діти.
Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.
Передозування.
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.
Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.
При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС ? запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи ? нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
Симптоми передозування, зумовлені дією фенілефрину та хлорфеніраміну малеату: головний біль, гіпергідроз, сонливість, безсоння, зміни поведінки, неспокій, дратівливість, тремор, судоми, гіперрефлексія, запаморочення, нудота, блювання, тахікардія, аритмії, екстрасистолія.
При передозуванні хлорфеніраміну малеату стан може варіювати від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми, включаючи мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, атонію кишечнику; пригнічення центральної нервової системи супроводжується розладами дихання та порушеннями роботи серцево-судинної системи.
При передозуванні кофеїну відзначаються такі симптоми: зневоднення, гіпертермія, дзвін у вухах, біль в епігастральній ділянці, збільшення частоти діурезу, екстрасистолія, тахікардія, прискорене дихання, аритмія, вплив на центральну нервову систему (запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість, психомоторне збудження, стан афекту, тривожність, тремор, блювання, судоми, конвульсії, ажитація, занепокоєння, делірій, підвищена тактильна або больова чутливість).
Лікування передозування: При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн, згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосовувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.
Побічні реакції.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний, кропив’янка), анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз.
З боку центральної нервової системи: психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, зміни поведінки, відчуття страху, тривога, дратівливість, порушення сну, безсоння, сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, тремор, відчуття поколювання і тяжкості у кінцівках, шум у вухах, головний біль, кома, судоми, підвищена збудливість, епілептичні напади, дискінезія.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ, закладеність носа.
З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.
З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, нудота, блювання, сухість у роті, гіперсалівація, печія, дискомфорт і біль в епігастрії, загострення виразкової хвороби, метеоризм, діарея, запор.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз), гепатотоксичність.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. При тривалому застосуванні у високих дозах можливе ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету.
Метаболічні порушення: порушення обміну цинку, міді.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, у т.ч. гемолітична анемія, синці чи кровотечі; сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі у серці), тромбоцитоз, гіперпротеїнемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз.
При тривалому застосуванні у високих дозах можлива апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку нирок та сечовидільної системи: при застосуванні високих доз – нефрототоксичність (включаючи папілярний некроз), порушення сечовипускання, затримка сечі та утруднення сечовипускання, дизурія, інтерстиціальний нефрит, підвищення кліренсу креатиніну, збільшення екскреції натрію та кальцію, асептична піурія, ниркова коліка.
При тривалому застосуванні у високих дозах можливе ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія або рефлекторна брадикардія, аритмія, задишка, біль у серці, дистрофія міокарда (дозо залежний ефект при тривалому застосуванні), прискорене серцебиття.
Інші: загальна слабкість, посилене потовиділення, можливе хибне підвищення сечової кислоти в крові, що визначається методом Bittner; незначне підвищення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти, ванілілмигдалевої кислоти та катехоламінів у сечі.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру у паперовому конверті № 4. По 50 конвертів у картонній упаковці №200 (4х50).
По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній упаковці № 10. По 10 картонних упаковок у картонній коробці №100 (10х10).
Категорія відпуску.
Без рецепта ? № 4, № 10 у блістерах.
За рецептом ? № 100 (10х10), №200 (4х50) у блістерах.
Виробник.
КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
СП 289 (А), РІІКО Індл. Ареа, Чопанкі, Бхіваді (Радж.), Індія.
- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, інших похідних ксантинів (теофілін, теобромін), опіоїдів, антигістамінних, симпатоміметичних амінів.
Состав
Действующие вещества: парацетамол (paracetamol), кофеин безводный (caffeine anhydrous), фенилэфрин гидрохлорид (phenylephrine hydrochloride), хлорфенирамина малеат (chlorpheniramine maleate);
1 таблетка содержит парацетамола 500 мг, кофеина безводного 30 мг, фенилэфрина гидрохлорида 10 мг, хлорфенирамина малеата 2 мг;
Другие составляющие: целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармелоза, магния стеарат.
Лекарственная форма
Таблетки.
Основные физико-химические свойства: двояковыпуклые капсулообразные таблетки белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа
Анальгетики и антипиретики. Парацетамол, комбинации без психолептиков. Код ATX N02B E51.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Грипго – это комбинированное лекарственное средство, действие которого обусловлено входящими в его состав компонентами.
Парацетамол – это анальгетик-антипиретик, обладающий жаропонижающими и обезболивающими свойствами, что связано с его влиянием на гипоталамический центр терморегуляции и способностью ингибировать синтез простагландинов.
Кофеин – это алкалоид из группы метилксантинов, который оказывает стимулирующее действие на центральную нервную систему, главным образом на кору головного мозга, дыхательный и сосудодвигательный центры, повышает умственную и физическую работоспособность, уменьшает сонливость, ощущение усталости и ослабляет действие средств. . Увеличивает анальгезирующий эффект парацетамола.
Гидрохлорид фенилэфрина – симпатомиметическое средство, которое уменьшает отек слизистой носа и придаточных пазух, а также выраженность экссудативных проявлений, что способствует улучшению носового дыхания. Стимулирует преимущественно альфаадренорецепторы, благодаря чему происходит сужение и уменьшение проницаемости периферических сосудов, а также уменьшается образование слизистого секрета.
Хлорфенирамина малеат – антигистаминное средство, оказывающее противоаллергическое действие. Конкурентно блокирует гистаминовые H1-рецепторы и препятствует развитию эффектов гистамина, устраняет насморк, зуд в носу, слезотечение и резь в глазах.
Фармакокинетика
ПарацетамолБыстро и почти полностью абсорбируется в желудочно-кишечном тракте (ЖКТ). Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 30-60 мин. Период полувыведения составляет 1-4 часа. Равномерно распределяется по всем жидкостям организма. Связывание с белками плазмы вариабельно; от 20 до 30% может связываться при концентрациях, возникающих при острой интоксикации. Выводится преимущественно почками в форме конъюгированных метаболитов.
КофеИнИ его водорастворимые соли быстро всасываются в кишечнике (в том числе и толстом) и быстро распределяются во всех органах и тканях организма. Связь с белками крови (альбуминами) - 25-36%
Период полувыведения из плазмы крови составляет около 5-10 часов. Основная часть деметилируется и окисляется. Около 10% выделяется почками в неизмененном виде. Кофеин и его метаболиты выводятся почками (у взрослых 1-2% кофеина выводится в неизмененном виде).
Гидрохлорид фенилэфрина имеет низкую биодоступность вследствие неравномерной абсорбции и влияния моноаминооксидазы в ЖКТ и печени при «первом прохождении». Выводится почками в виде метаболитов. Подкисление мочи ускоряет выведение из организма.
Хлорфенирамина малеат медленно всасывается из ЖКТ, максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2,5-6 часов, 70% его связывается с белками плазмы крови. Биодоступность составляет от 25 до 50% от принятой дозы. Хлорфенирамин подвергается метаболизму при «первом прохождении» в печени, в значительной степени метаболизируется в печени с образованием метаболитов дезметил- и дидезметилхлорфенирамина. Хлорфенирамин распределяется по всему организму, проходит через гематоэнцефалический барьер. Метаболиты и препарат выводятся главным образом с мочой в неизмененном виде в течение 4-6 часов. Выведение зависит от рН мочи и степени выделения. У детей отмечается более быстрое и экстенсивное всасывание, выведение и период полувыведения.
Показания
Лечение симптомов гриппа и других острых респираторных вирусных заболеваний: лихорадки, головных болей, заложенности носа, ринита, синусита, боли в горле, боли в мышцах, кашля.
Противопоказания
· Повышенная чувствительность к любому компоненту препарата, другим производным ксантинов (теофиллин, теобромин), опиоидам, антигистаминным, симпатомиметических аминов.
· тяжелые заболевания сердечно-сосудистой системы (в том числе нестабильная стенокардия; декомпенсированная сердечная недостаточность; нарушение ритма и проводимости сердца (включая сердечные аритмии; врожденное удлинение интервала QT; длительный прием препаратов, удлиняющих QT-интервал); выраженный атеросклероз; коронарных) сосудов, склонность к спазму сосудов, тяжелая форма ишемической болезни сердца, тяжелая артериальная гипертензия;
· тяжелые нарушения функции печени (в том числе врожденная гипербилирубинемия; синдром Жильбера).
· тяжелые нарушения функции почек.
· заболевания предстательной железы (аденома предстательной железы с затрудненным мочеиспусканием; острая задержка мочи при гипертрофии предстательной железы; обструкция шейки мочевого пузыря).
· Заболевания желудочно-кишечного тракта (язва желудка и двенадцатиперстной кишки в стадии обострения; стенозирующая язва желудка и двенадцатиперстной кишки; пилородуоденальная обструкция; острый панкреатит).
· эпилепсия.
· повышенная возбудимость; нарушение сна.
· заболевания крови (в том числе выраженная анемия; лейкопения; нарушение кроветворения; дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы).
· эндокринные заболевания (гипертиреоз; сахарный диабет; феохромоцитома; тиреотоксикоз).
· заболевания дыхательной системы (в том числе бронхиальная астма; риск возникновения дыхательной недостаточности).
· закрытоугольная глаукома.
· алкоголизм.
· детский возраст до 12 лет.
· пожилой возраст (старше 60 лет).
· период беременности или кормления грудью.
· одновременный прием из:
- ингибиторами моноаминооксидазы (МАО) и в течение 2 недель после прекращения их применения;
- трициклическими антидепрессантами;
- бета-блокаторами.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Следует избегать одновременного применения препарата с другими лекарственными средствами, содержащими парацетамол или другие действующие вещества, входящие в состав препарата Грипго .
Особенности взаимодействия препарата обусловлены свойствами его составляющих.
Для парацетамола.
Скорость всасывания парацетамола может увеличиваться метоклопрамидом и домперидоном и уменьшаться холестирамином. Антикоагулянтный эффект варфарина и других кумаринов может быть усилен при одновременном длительном регулярном ежедневном применении парацетамола с повышением риска кровотечения. Периодическое применение не оказывает значительного эффекта.
Барбитураты уменьшают жаропонижающий эффект парацетамола.
Антисудорожные препараты (включая фенитоин, барбитураты, карбамазепин), стимулирующие активность микросомальных ферментов печени, могут усиливать токсическое влияние парацетамола на печень вследствие повышения степени превращения препарата в гепатотоксические метаболиты. При одновременном применении парацетамола с гепатотоксическими средствами увеличивается токсическое влияние препаратов на печень.
Одновременное применение высоких доз парацетамола с изониазидом повышает риск развития гепатотоксического синдрома.
Одновременное применение парацетамола с азидотимидином может привести к развитию нейтропении. Парацетамол снижает эффективность диуретиков.
Не применять одновременно с алкоголем.
Для кофеина.
Кофеин при одновременном применении усиливает эффект анальгетиков-антипиретиков (улучшает биодоступность), производных ксантина, a- и β-адреномиметиков, психостимулирующих, тиреотропных средств, эрготамина (улучшается всасывание эрготамина из пищеварительного тракта).
Циметидин, гормональные контрацептивы, изониазид усиливают действие кофеина.
Кофеин увеличивает вероятность поражения печени гепатотоксическими препаратами.
Кофеин снижает эффект опиоидных анальгетиков, анксиолитиков, снотворных и седативных средств, является антагонистом наркоза и других препаратов, подавляющих центральную нервную систему, конкурентным антагонистом препаратов аденозина, АТФ; уменьшает концентрацию лития в крови.
Ототоксические и фотосенсибилизирующие препараты
При одновременном применении могут усугублять побочные эффекты.
Кофеин снижает гипотензивное действие гуанетидина, который в свою очередь повышает альфа-адреностимулирующую активность фенилэфрина. Кофеин усиливает действие косвенных антикоагулянтов (производных кумарина). Метоклопрамид повышает, а холестирамин снижает скорость всасывания кофеина. Антидепрессанты, противопаркинсонические и антипсихотические препараты, фенотиазиновые производные повышают риск задержки мочи, сухости во рту, запоров. Глюкокортикостероиды повышают риск развития глаукомы.
Для фенилэфрина гидрохлорида.
Гидрохлорид фенилэфрина не следует применять с альфа-блокаторами, другими антигипертензивными средствами, фенотиазиновыми производными (например прометазин), бронходилататорными симпатомиметическими средствами, гуанетидином, наперстянкой, алкалоидами раувольфии, индометацином; препаратами, влияющими на аппетит, амфетаминообразными психостимуляторами, стимуляторами родов, анестетиками, алкалоидами спорыньи, другими препаратами, стимулирующими центральную нервную систему, теофиллином.
Применение фенилэфрина гидрохлорида с индометацином и бромокриптином может привести к тяжелой артериальной гипертензии. Одновременное применение фенилэфрина гидрохлорида с симпатомиметическими аминами, дигоксином и сердечными гликозидами повышает риск аритмий и инфаркта миокарда.
Возможно повышение сосудосуживающего действия препарата при одновременном его применении со стимуляторами родовой деятельности и аритмий при применении с анестетиками. Возможно значительное повышение АД при одновременном внутривенном введении алкалоидов спорыша.
Атропина сульфат блокирует рефлекторную брадикардию, вызванную фенилэфрином, и увеличивает вазопрессорный ответ на фенилэфрин. Одновременный прием фенилэфрина с β-адреноблокаторами может привести к артериальной гипертензии и чрезмерной брадикардии с возможной сердечной блокадой. Следует с осторожностью применять с гормонами щитовидной железы, препаратами, влияющими на сердечную проводимость (сердечные гликозиды, антиаритмические препараты). При одновременном применении с препаратами, обусловливающими выведение калия, например с некоторыми диуретиками типа фуросемида, возможно усиление гипокалиемии и уменьшение артериальной чувствительности к таким вазопрессорным препаратам как фенилэфрин.
Не следует применять вместе с другими сосудосуживающими средствами (при любом пути введения последних).
Одновременный прием фенилэфрина и других симпатомиметиков может привести к дополнительной стимуляции центральной нервной системы к чрезвычайно высокому уровню, сопровождающемуся нервозностью, раздражительностью, бессонницей. Также вероятны нападения судорог. Кроме того, одновременный прием других симпатомиметиков вместе с фенилэфрином может привести к увеличению сосудосуживающего действия или сердечно-сосудистого действия любого из этих двух медицинских препаратов.
Для хлорфенирамина малеата.
Хлорфенирамина малеат усиливает антихолинергическое действие атропина, спазмолитиков, подавляющих центральную нервную систему (транквилизаторы, барбитураты), противопаркинсонических препаратов.
Не применять одновременно с алкоголем. Хлорфенирамина малеата при одновременном применении с алкоголем потенцируют действие друг друга.
Одновременное применение со снотворными средствами, барбитуратами, успокаивающими средствами, нейролептиками, транквилизаторами, анестетиками, наркотическими анальгетиками, алкоголем усиливает действие хлорфенирамина малеата.
Мапротилин (четырехциклический антидепрессант) и другие препараты антихолинергического действия: может усилиться антихолинергическое действие этих препаратов или антигистаминных средств как хлорфенирамин.
Особенности применения
Не превышать рекомендуемые дозы.
Не применять одновременно препараты, содержащие парацетамол, поскольку это может привести к передозировке. Передозировка парацетамола может привести к печеночной недостаточности, которая может обусловить необходимость пересадки печени или привести к смерти.
Не использовать одновременно седативные, снотворные или другие противопростудные средства.
Если симптомы заболевания не исчезают или головная боль становится постоянной, следует обратиться к врачу.
Риск передозировки увеличивается при алкогольных заболеваниях печени. Во время лечения следует исключить употребление алкоголя, который усиливает седативный эффект хлорфенирамина малеата и гепатотоксичность парацетамола. Следует учитывать, что у больных с алкогольным нецирротическим поражением печени увеличивается риск гепатотоксического действия парацетамола.
Пациентам, ежедневно принимающим анальгетики при артритах легкой формы, необходимо проконсультироваться с врачом, прежде чем применять препарат.
У пациентов с тяжелыми инфекциями, такими как сепсис, сопровождающиеся снижением уровня глутатиона, при приеме парацетамола может повыситься риск метаболического ацидоза. Симптомами метаболического ацидоза являются глубокое, учащенное или затрудненное дыхание, тошнота, рвота, потеря аппетита. Следует немедленно обратиться к врачу при появлении этих симптомов.
При применении препарата следует избегать чрезмерного употребления кофе, крепкого чая, других тонизирующих напитков и лекарственных средств, содержащих кофеин. Это может вызвать проблемы со сном, тремор, напряжение, раздражительность, сердцебиение.
Препарат может влиять на результаты лабораторных исследований содержания в крови глюкозы и мочевой кислоты. Применение препарата может вызвать положительный аналитический результат допинг-контроля.
Перед применением препарата необходимо посоветоваться с врачом, если пациент применяет варфарин или подобные препараты, обладающие антикоагулянтным эффектом, и пациентам с нарушением функции почек и печени.
Фенилэфрин может вызвать ускорение пульса, головокружение или сильное сердцебиение; пациентов соответственно следует об этом предупредить.
При случайной передозировке больному необходимо немедленно обратиться к врачу, даже если самочувствие не ухудшилось.
Хранить препарат вне поля зрения детей и в недоступном для детей месте.
Применение в период беременности и кормлении грудью
ГрипгоПротивопоказан в период беременности. На период лечения препаратом кормление грудью следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
В период лечения следует избегать вождения транспортных средств, работы с механизмами и других опасных видов деятельности.
Способ применения и дозы
Взрослым и детям от 12 лет назначать по 1 таблетке 3-4 раза в сутки с интервалами между приемами не менее 4 часов. Максимальная суточная доза – 4 таблетки. Максимальный срок применения без консультации врача – 3 дня, последующий прием – по рекомендации врача.
Дети.
Препарат противопоказан детям до 12 лет.
Передозировка
Симптомы.
Признаки и симптомы передозировки отдельных компонентов препарата Грипго можно распределить следующим образом:
Связан с парацетамолом.
Поражение печени возможно у взрослых, принявших 10 г и более парацетамола и у детей, принявших более 150 мг/кг массы тела. У пациентов с факторами риска (длительное лечение карбамазепином, фенобарбитоном, фенитоином, примидоном, рифампицином, зверобоем или другими лекарственными средствами, индуцирующими ферменты печени; регулярное употребление чрезмерных количеств алкоголя; ) применение 5 г или более парацетамола может привести к поражению печени.
Симптомы передозировки в первые 24 часа: бледность, тошнота, рвота, анорексия и боль в животе. Поражение печени может оказаться явным через 12-48 часов после передозировки. Возникают нарушения метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. При тяжелом отравлении печеночная недостаточность может прогрессировать в энцефалопатию, кровоизлияния, гипогликемию, ком и летальное последствие. Острая почечная недостаточность с острым некрозом канальцев может проявляться сильной поясничной болью, гематурией, протеинурией и развиться даже при отсутствии тяжелого поражения печени. Отмечались также сердечная аритмия и панкреатит.
При длительном применении в больших дозах со стороны органов кроветворения может развиться апластическая анемия, панцитопения, агранулоцитоз, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения. При приеме больших доз со стороны ЦНС возможно головокружение, психомоторное возбуждение и нарушение ориентации; со стороны мочевыделительной системы – нефротоксичность (почечная колика, интерстициальный нефрит, капиллярный некроз).
Связанные с фенилэфрином гидрохлоридом и хлорфенирамином малеатом.
Симптомы передозировки, обусловленные действием фенилэфрина и хлорфенирамина малеата:
Головные боли, гипергидроз, сонливость, бессонница, изменения поведения, беспокойство, раздражительность, тремор, судороги, гиперрефлексия, головокружение, тошнота, рвота, тахикардия, аритмии, экстрасистолия.
Связан с хлорфенирамином малеатом.
При передозировке хлорфенирамина малеата состояние может варьировать от угнетенного до возбужденного (беспокойство и судороги). Могут наблюдаться атропиноподобные симптомы, включая мидриаз, фотофобию, сухость кожи и слизистых оболочек, повышение температуры тела, атонию кишечника; угнетение центральной нервной системы сопровождается расстройствами дыхания и нарушениями работы сердечно-сосудистой системы.
Связанные с кофеином.
При передозировке кофеина отмечаются следующие симптомы: обезвоживание, гипертермия, звон в ушах, боль в эпигастральной области, увеличение частоты диуреза, экстрасистолия, тахикардия, учащенное дыхание, аритмия, воздействие на центральную нервную систему (головокружение, бессонница, бессонница, состояние аффекта, тревожность, тремор, рвота, судороги, конвульсии, ажитация, беспокойство, делирий, повышенная тактильная или болевая чувствительность).
Лечение передозировки.
При передозировке необходима скорая медицинская помощь. Пациент следует немедленно доставить в больницу, даже если отсутствуют ранние симптомы передозировки. Симптомы могут быть ограничены тошнотой и рвотой или не могут отражать тяжести передозировки или риска поражения органов. Следует рассмотреть лечение активированным углем, если избыточная доза парацетамола была принята в пределах 1 часа. Концентрацию парацетамола в плазме крови следует измерять через 4 часа или позже после приема (более ранние концентрации не достоверны). Лечение N-ацетилцистеином может быть применено в течение 24 ч после приема парацетамола, но максимальный защитный эффект наступает при его применении в течение 8 ч после приема. Эффективность антидота резко снижается после этого времени. При необходимости пациенту внутривенно следует вводить N-ацетилцистеин согласно установленному перечню доз. При отсутствии рвоты можно применять метионин перорально как подходящую альтернативу в отдаленных районах вне больницы.
Побочные реакции
Со стороны иммунной системы: реакции повышенной чувствительности, включая анафилаксию, анафилактический шок, ангионевротический отек.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд, гиперемия, крапивница, сыпь на коже и слизистых оболочках (обычно генерализованные, эритематозные), мультиформная экссудативная эритема (в т. ч. синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некро.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, спутанность сознания, запятая, судороги, дискинезия, тремор, ощущение покалывания и тяжести в конечностях.
Психические расстройства: психомоторное возбуждение и нарушение ориентации, беспокойство, изменение поведения, чувство страха, тревожность, раздражительность, нарушение сна, бессонница, сонливость, галлюцинации, депрессивные состояния, повышенная возбудимость, эпилептические приступы.
Со стороны дыхательной системы: бронхоспазм у пациентов, чувствительных к аспирину и другим НПВС, заложенность носа, перение в горле, осиплость голоса.
Со стороны органов слуха: шум в ушах.
Со стороны органов зрения: нарушение зрения и аккомодации, мидриаз, повышение внутриглазного давления, сухость глаз.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: снижение аппетита, тошнота, рвота, сухость во рту, гиперсаливация, изжога, дискомфорт и боль в эпигастрии, обострение язвенной болезни, метеоризм, диарея, запор.
Со стороны гепатобилиарной системы: нарушение функции печени, повышение активности печеночных ферментов, как правило, без развития желтухи, гепатонекроз (при применении высоких доз).
Со стороны эндокринной системы: гипогликемия, вплоть до гипогликемической комы. При продолжительном применении в высоких дозах возможно повреждение инсулярного аппарата поджелудочной железы (гипергликемия, глюкозурия) и нарушение синтеза гликогена вплоть до появления сахарного диабета.
Со стороны крови и лимфатической системы : анемия, в т. ч. гемолитическая анемия, кровоподтеки или кровоподтеки; сульфгемоглобинемия и метгемоглобинемия (цианоз, одышка, боли в сердце), тромбоцитоз, гиперпротеинемия, эритропения, нейтрофильный лейкоцитоз.
При продолжительном применении в высоких дозах возможна апластическая анемия, панцитопения, агранулоцитоз, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны почек и мочевыводящей системы: при применении высоких доз – нефрототоксичность (включая папиллярный некроз), нарушение мочеиспускания, задержка мочи и затруднение мочеиспускания, дизурия, интерстициальный нефрит, повышение клиренса креатинина, увеличение экскреции натрия и кальция, а.
При длительном применении в высоких дозах возможно повреждение гломерулярного аппарата почек, кристаллурия, образование уратных, цистиновых и/или оксалатных конкрементов в почках и мочевыводящих путях.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипертензия, тахикардия или рефлекторная брадикардия, аритмия, одышка, боли в сердце, дистрофия миокарда (дозозависимый эффект при длительном применении), учащенное сердцебиение.
Другие:Общая слабость, возможно ложное повышение мочевой кислоты в крови, определяемое методом Bittner; незначительное повышение 5-гидроксииндолуксусной кислоты, ванилилминдальной кислоты и катехоламинов в моче.
Срок годности
4 года.
Условия хранения
Хранить при температуре не выше 25 С в оригинальной упаковке.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 4 таблетки в блистере; по 1 блистеру в картонной упаковке №4 (4х1).
По 4 таблетки в блистере; по 50 блистеров в картонной упаковке №200 (4х50).
По 10 таблеток в блистере; по 1 блистеру в картонной упаковке №10 (10х1).
По 10 таблеток в блистере; по 1 блистеру в картонной упаковке №10.
По 10 картонных упаковок в картонной коробке №100 (10х1х10).
По 10 таблеток в блистере; по 10 блистеров в картонной упаковке №100 (10х10).
Категория отпуска
Без рецепта – №4 (4х1), №10 (10х1) в блистерах.
По рецепту – №200 (4х50), №100 (10х10), №100 (10х1х10) в блистерах.
Производитель
КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД/
KUSUM HEALTHCARE PVT LTD.
Адрес
СП-289(A), РИИКО Индастриал ареа, Чопанки, Бхивади, Дист. Алвар (Раджастан), Индия/
SP-289(A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajastan), Индия.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Грипго таблетки 100 шт. (10х10)?
Какое действующее вещество товара - Грипго таблетки 100 шт. (10х10)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Грипго (Таблетки)?
Какая страна производитель препарата?
Жаропонижающие препараты
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.