Левицитам 500 таблетки по 500 мг 60 шт. (10х6)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

Левіцитам 250

(Levicitam 250)

 

Левіцитам 500

(Levicitam 500)

 

 

Склад:

діюча речовина: леветирацетам;

1 таблетка містить леветирацетаму 250 мг або 500 мг; 

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, коповідон, кросповідон, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry ІІ White (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е171)).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Леветирацетам.

Код ATС N03A Х14.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:

-     парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:                                           

      -    парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;

-          міоклонічних судом у дорослих і дітей віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;

-          первинно генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і  дітей  віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних  піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи їх достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. Добову дозу ділять на два однакових прийоми.

Монотерапію у дорослих і дітей віком від 16 років слід починати з дози 500 мг (по 250 мг 2 рази на добу).  Через  2  тижні  доза  може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). В подальшому дозу леветирацетаму можна збільшувати на 250 мг двічі на добу кожні два тижні в залежності від клінічної картини.  Максимальна добова доза становить 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу).

Додаткова терапія.

Як додаткову терапію у дітей віком від 6 років лікування слід починати з дози 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу. В залежності від клінічного ефекту та переносимості дозу можна збільшувати до 30 мг/кг маси тіла 2 рази на добу. Дозу не можна збільшувати або зменшувати більш ніж на 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні два тижні. Рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу. Лікар повинен призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування і кількість прийомів препарату в залежності від маси тіла і дози.

Лікування дітям з масою тіла 25 кг і менше бажано розпочинати з леветирацитаму у формі розчину.

Дітям з масою тіла більше 50 кг дозування призначають за схемою, наведеною для дорослих.

Дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг лікування слід починати з дози 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної картини і переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Змінювати дозу на 500 мг 2 рази на добу можна кожні 2-4 тижні.

Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, призначаючи препарат пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам літнього віку дозу слід коригувати залежно від рівня кліренсу креатиніну (КК).

Виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, КК для чоловіків можна розрахувати за формулою:

[140 – вік (у роках)] х маса тіла (кг)
КК (мл/хв) =-------------------------------------------------------------

72 х КК_{сироват.} (мг/дл)

 

КК для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення на коефіцієнт 0,85.

Потім КК коригують відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:

                   КК (мл/хв)

  КК (мл/хв/1,73 м²) =-------------------------------------------- (х 1,73)

                                                     ППТ пацієнта (м²)

Режим дозування при нирковій недостатності у дорослих і дітей з масою тіла більше 50 кг.

 

*У перший день лікування рекомендується прийом насичувальної дози 750 мг.

** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг.  

Для дітей застосовують таку формулу (формула Шварца):

 

                Ріст (см) х ks

КК (мл/хв/1,73 м²)  = -----------------------------------------------

                                         Креатинін сироватки (мг/дл)

У дітей віком до 13 років та підлітків-дівчаток ks = 0,55; у підлітків-хлопчиків ks = 0,7.

Рекомендації щодо корекції дози для дітей з порушенням ниркової функції з масою тіла менше 50 кг.

⁽¹⁾ В перший день лікування рекомендується застосовувати насичувальну дозу леветирацетаму 15 мг/кг.

⁽²⁾ Після діалізу рекомендується застосовувати додаткову дозу 5-10 мг/кг.

Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого й середнього ступенів тяжкості корекція режиму дозування не потрібна.

У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів з кліренсом креатиніну <60 мл/хв/1,73м² добову підтримувальну дозу рекомендовано знизити на 50 %.

Пацієнтам літнього віку (від 65 років) з нирковою недостатністю необхідно коригувати дозу відповідно до кліренсу креатиніну (див. таблицю).

 

Побічні реакції.

До найчастіших побічних реакцій при застосуванні леветирацетаму належать астенія, підвищена втомлюваність, сонливість.

Інші побічні реакції, які можуть виникати при застосуванні лікарського засобу:

з боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, амнезія, летаргія, розлади координації/атаксія, судоми, гіперкінезія, дискінезія, тремор, порушення  рівноваги, порушення уваги, сплутаність свідомості, погіршення пам’яті, парестезія, хореоатетоз;

з боку психіки: збудження, депресія, емоційна нестабільність, зміни настрою, ворожість, агресивність, безсоння, знервованість, дратівливість, розлад особистості, галюцинації, психотичні розлади, аномальні думки та поведінка, гнів, самогубство, спроби самогубства й думки про суїцид, тривожність, панічні атаки;

з боку травної системи: абдомінальний біль, діарея, диспепсія, нудота, блювання, в окремих випадках – панкреатит;

з боку печінки та жовчовивідних шляхів: печінкова недостатність, гепатити. Препарат впливає на результати печінкових проб;

з боку обміну речовин: анорексія (ризик підвищується при одночасному застосуванні з топіраматом), збільшення маси тіла, втрата маси тіла;

з боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго;

з боку органів зору: диплопія, втрата чіткості зору;

з боку скелетних м’язів та з’єднувальної тканини: міалгія, м’язова слабкість;

рани, інтоксикації та ускладнення: випадкові травми;

інфекції та інвазії: інфекційні захворювання, назофарингіт;

з боку дихальної системи: кашель;

з боку шкіри та її похідних: шкірне висипання; алопеція (у багатьох випадках відновлення волосяного покриву спостерігалося після відміни препарату), свербіж, екзема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема;

з боку крові: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія (в деяких випадках з пригніченням кісткового мозку).

 

Передозування.

Симптоми: сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, сплутаність свідомості, кома.

Лікування: прийом активованого вугілля та промивання шлунка. Спеціального антидоту немає. Якщо необхідно, проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (виводиться  до 60 %).

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Даних щодо застосування леветирацетаму жінками в період вагітності немає. Результати досліджень на тваринах свідчать про репродуктивну токсичність леветирацетаму. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків призначення препарату за життєвими показаннями, оскільки необхідно  враховувати, що перерви в проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення стану, а це може завдати шкоди здоров’ю як матері, так і плода. Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, фізіологічні зміни під час вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. Найбільш виражене зниження концентрації леветирацетаму може бути у третьому триместрі (до 60% від вихідної концентрації до вагітності). Леветирацетам  проникає в грудне молоко, тому годування груддю не рекомендовано. Якщо ж леветирацетам необхідно застосовувати в період годування груддю, необхідно зважити користь і ризик лікування, а також важливість годування груддю.

 

Діти.

Препарат у формі таблеток не рекомендований до застосування дітям до 6 років. Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані у розділі «Показання».  Дітям віком до 6 років або маса тіла яких менше 25 кг застосовується леветирацетам в іншій лікарській формі.

 

Особливості застосування.

У разі необхідності  припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, у дорослих і дітей з масою тіла 50 кг та більше – зменшуючи разову дозу на 500 мг двічі на добу кожні 2-4 тижні; у дітей з масою тіла менше 50 кг – зменшення разової дози повинно здійснюватися не більш ніж на 10 мг/кг маси тіла двічі на добу кожні 2 тижні).

Відомі на сьогодні дані щодо застосування препарату дітям не припускають впливу на процеси росту і статевого дозрівання.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку (від 65 років); при тяжких порушеннях функції печінки; нирковій недостатності. Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю й пацієнтам літнього віку дозу необхідно коригувати залежно від рівня кліренсу креатиніну. Пацієнтам із тяжкими порушеннями печінкових функцій рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату.

Випадки суїциду, спроб суїциду і суїцидальних думок відмічалися у хворих на фоні лікування леветирацетамом. Пацієнтів слід попередити про необхідність повідомляти лікарю про появу будь-яких симптомів депресії і/або суїцидальних думок.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність до керування автотранспортом і роботи з механізмами не проводилося. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість та інші симптоми, пов’язані із впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними при виконанні робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарат не взаємодіє з іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, фенобарбіталом, ламотриджином, габапентином, примідоном). Допускається, що кліренс леветирацетаму на 22 % вище у дітей, які приймають ферментовмісні протисудомні засоби, однак корекція дози не потрібна.

Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетики пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівні лютеїнізуючого  гормону  і  прогестерону) не змінюються.  Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетики дигоксину й варфарину; показник протромбінового часу залишається незмінним. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби й варфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

Є дані, що пробенецид (500 мг 4 рази на добу), блокуючи секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту леветирацетаму, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші препарати, які виводяться за допомогою активної канальцевої секреції, також здатні знижувати нирковий кліренс метаболіту. Вплив леветирацетаму на пробенецид не досліджувався, вплив леветирацетаму на інші препарати, які активно секретуються, наприклад нестероїдні протизапальні засоби, сульфаніламіди і метотрексат, невідомий. Немає даних про вплив антацидних препаратів на всмоктування леветирацетаму. Ступінь всмоктування леветирацетаму не змінюється в залежності від прийому їжі, але швидкість всмоктування знижується. Дані про взаємодію леветирацетаму з алкоголем відсутні.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Леветирацетам – похідне піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду) – за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомих    протиепілептичних препаратів. На підставі проведених досліджень in vitro і in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основних характеристик нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са2+ шляхом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу і зниження вивільнення Са2+ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- і гліцин-регульованого току, викликане дією цинку і β-карболінами. Окрім того, в ході досліджень in vitro леветирацетам зв’язувався зі специфічними ділянками в тканинах мозку гризунів. Місцем зв’язування є білок синаптичних везикул 2А, який бере участь у злитті везикул і вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість леветирацетаму і відповідних аналогів до білка синаптичних везикул 2А корелювала з потужністю їх протисудомної дії в моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають можливість припустити, що взаємодія між леветирацетамом і білком синаптичних везикул 2А може частково пояснити механізм протиепілептичної дії препарату. 

Леветирацетам забезпечує захист від судом в широкому спектрі моделей парціальних та первинно генералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.

Активність препарату підтверджена щодо як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/ фотопароксизмальна реакція).

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального застосування леветирацетам добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Всмоктування відбувається повністю й  носить лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі крові може бути  передбачена  залежно від прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь  всмоктування леветирацетаму не залежить від дози й часу прийому їжі. Біодоступність становить приблизно 100 %. Максимальна концентрація в плазмі (С_mах) досягається через 1,3 години після перорального застосування леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому застосуванні становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважна концентрація досягається через 2 доби при дворазовому застосуванні препарату.

Розподіл. Зв’язування леветирацетаму і його основного метаболіту з білками плазми становить менше 10 %. Об’єм розподілу (V_d) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг.

Метаболізм. Метаболізм леветирацетаму в організмі людини незначний. Основний шлях метаболізму (24% дози) – ферментний гідроліз ацетамідної групи. Утворення основного фармакологічно неактивного метаболіту (ucb L057) відбувається без участі цитохрому Р450 печінки. Гідроліз ацетамідної групи спостерігається у великій кількості клітин, включаючи клітини крові.

Також було визначено два другорядних метаболіти. Один утворюється внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% від дози), другий – внаслідок розімкнення піролідонового кільця (0,9% від дози).

В ході дослідів іn vitro леветирацетам і його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ цитохрому Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 і 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) і епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти іn vitro.

В культурі гепатоцитів людини леветирацетам проявляв слабкий вплив або ж зовсім не впливав на кон’югацію етинілестрадіолу чи на CYP1A1/2. Тому взаємодія леветирацетаму з іншими речовинами малоймовірна.  

Виведення. Період напіввиведення (T_1/2) препарату із плазми крові дорослої людини становить 7 ± 1 годину і не залежить від способу введення й режиму дозування. Середній рівень загального кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг. 95 % препарату виводиться нирками (приблизно 93% дози виводиться протягом 48 годин). З калом виводиться тільки 0,3% дози. Кумулятивне виведення з сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становить відповідно 66% і 24% від дози в перші 48 годин. Нирковий кліренс леветирацетаму й неактивного основного метаболіту (ucb L057) становить відповідно 0,6 і 4,2 мл/хв/кг.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку період напіввиведення збільшується на 40 % і становить 10-11 годин, що пов’язано з погіршенням функції нирок у цієї категорії пацієнтів.

Діти віком 4-12 років.

Після застосування разової дози (20 мг/кг) у дітей, хворих на епілепсію, період напіввиведення становить 6 годин. Видимий кліренс становить 1,43 мл/хв/кг. Після повторного перорального застосування (20-60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (4-12 років) леветирацетам всмоктується швидко. Фармакокінетика леветирацетаму у дітей носить лінійний характер, і в межах доз від 20 до 60 мг/кг/добу С_max досягається через 0,5-1 годину. Період    напіввиведення    становить   близько   5 годин.   Видимий   загальний   кліренс  – 1,1 мл/хв/кг.

Порушення функції нирок.

Видимий загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується корегувати підтримувальну дозу леветирацетаму відповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з анурією в термінальній стадії хвороби нирок період напіввиведення становить приблизно 25 та 3,1 години відповідно в період між сеансами діалізу і під час його проведення. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51 % леветирацетаму.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого й середнього ступенів тяжкості значимих змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50 % через супутню ниркову недостатність.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 250 мг або 500 мг: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ТОВ «Фарма Старт».

 

Місцезнаходження. Україна, 03124, м. Київ, бульв. І. Лепсе, 8.