- Торговое название Теотард
- Действующее вещество Теофиллин
- Лекарственная форма Таблетки
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Отечественный
- Производитель Sopharma AD
- Страна Болгария
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 38167
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТЕОТАРД
(TEOTARD)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка пролонгованої дії містить теофіліну 300 мг;
допоміжні речовини: метакрилатного сополімеру дисперсія, поліакрилатна дисперсія, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат.
Лікарська форма.
Таблетки пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група.
Антиастматичні засоби для системного застосування. Ксантини. Код АТС R03D A04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування і профілактика бронхіальної астми, хронічного бронхіту та емфіземи легень.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до теофіліну, інших похідних ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін) або до будь-якої із допоміжних речовин, епілепсія; глаукома; порфірія; одночасне застосування теофіліну та ефедрину у дітей; гострий період інфаркту міокарда, гострі порушення серцевого ритму (гостра тахіаритмія), виражена артеріальна гіпертензія, гіпертиреоз, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, тяжкі порушення функцій печінки.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки застосовують перорально після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Доза препарату залежить від клінічного перебігу хвороби, маси тіла пацієнта, віку, особливостей метаболізму.
Дозування для дітей
Теотард не застосовують для лікування дітей до 12 років, оскільки пропоновану форму випуску складно дозувати для цього віку.
Дорослі та діти з масою тіла більше
Початкова доза 300 мг на добу, розподілена на 2 прийоми (з інтервалом 12 годин). Через 3 дні у разі відсутності серйозних побічних дій дозу можна збільшити до 600 мг на добу, також розподілену на 2 прийоми.
Пацієнти літнього віку із серцево-судинними захворюваннями та/або порушеннями функції печінки і нирок
Добова доза препарату становить 8 мг/кг маси тіла.
Максимальний терапевтичний ефект починає проявлятися на 3-4-й день після початку лікування.
Дозування підбирається індивідуально, але зазвичай таблетки приймають 2 рази на добу. Лікування розпочинають з невеликих доз, які поступово збільшують до максимального терапевтичного ефекту. У пацієнтів з найбільш тяжким клінічним проявом симптомів слушним є застосування більш високих ранкових чи вечірніх доз.
Для пацієнтів у яких симптоми утримуються в нічний час або днем, незалежно від проведення іншої терапії або якщо вони не отримували теофілін, їх терапія може бути доповнена у вигляді рекомендованої одноразової ранішньої або вечірньої добової дози теофіліну.
При призначенні високих доз у ході лікування контролюють концентрації теофіліну у плазмі (терапевтична концентрація знаходиться у межах 10-15 мкг/мл).
Загальна доза не має перевищувати 24 мг/кг маси тіла для дітей і 13 мг/кг для дорослих. Незважаючи на це, рівень теофіліну у плазмі, визначений через 4-8 годин після застосування і не менш, ніж через три дні після кожної зміни дози, дає більш точну оцінку необхідності конкретної дози через наявність значних індивідуальних відмінностей у ступені виведення у окремих пацієнтів.
Наступна таблиця може бути використана як інструкція щодо правильного дозування.
Концентрація у плазмі (мкг/мл)
Результат
Направлення (якщо клінічно показано)
> 10
Занадто низька
Збільшення дози на 25 \%
10-20
Нормальна
Підтримуюча доза
20-25
Дуже висока
Зменшення дози на 10 \%
25-30
Дуже висока
Пропуск наступної дози і подальше зменшення дози на 25 \%
< 30
Дуже висока
Пропуск наступних двох доз і подальше зменшення дози на 50 \%
Побічні реакції.
Побічні реакції зазвичай спостерігаються при плазмових концентраціях теофіліну > 20 мкг/мл.
У більшості випадків вони зникають при застосуванні більш низьких доз.
Побічні дії представлені з розподілом за системно-органними класами і невідомою частотою (з існуючих даних неможливо винести оцінку).
Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції.
Порушення з боку метаболізму і харчування: гіперурикемія, гіпокаліємія та/або гіперкальціємія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, рабдоміоліз.
Психічні порушення: збудження, безсоння, особливо у дітей; занепокоєння, марення.
Порушення з боку нервової системи: головний біль, тремор, сплутаність свідомості, судоми, дратівливість, запаморочення, порушення сну.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, подразнення шлунка, гастроезофагеальний рефлюкс, нудота, блювання, анорексія, випадкова діарея, стимуляція секреції кислоти шлункового соку.
Порушення з боку серця: пальпітація, аритмія, тахікардія.
Судинні порушення: зниження артеріального тиску.
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: підвищений діурез, особливо у дітей, затримка сечі у чоловіків літнього віку.
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: свербіж, висипання, кропив’янка, ексфоліативний дерматит.
Загальні розлади: підвищення температури тіла, відчуття жару, слабкість.
Побічні дії, що спостерігалися, у більшості випадків залежать від дози і їх можна уникнути за допомогою точного розрахунку та індивідуалізації дозування.
Передозування.
Тяжка інтоксикація може бути спричинена застосуванням дози понад
Симптоми: тяжкі симптоми можуть розвинутися через 12 годин після передозування лікарських форм з пролонгованим вивільненням.
Симптоми з боку травної системи: нудота, блювання (часто тяжке), діарея, епігастральний біль і гемотемезіс. Якщо болі в животі продовжуються, це може бути панкреатит.
Неврологічні симптоми: занепокоєння, тремор, м'язова гіпертонія, посилені рефлекси кінцівок і судоми, марення. Кома може розвинутися у дуже тяжких випадках.
Симптоми з боку серцево-судинної системи: синусова тахікардія є звичайною реакцією, ектопічний ритм, надшлуночкова і шлуночкова тахікардія, різке зниження артеріального тиску, артеріальна гіпотензія.
Симптоми порушення метаболізму: гіпокаліємія (через перехід калію з плазми в клітини), яка може розвинутися швидко і у тяжкій формі. Можуть спостерігатися гіперглікемія, гіпомагнезіємія, метаболітний ацидоз і рабдоміоліз.
Лікування: активоване вугілля або промивання шлунка є придатними при значному передозуванні протягом 1-2 годин після застосування. Багаторазові дози активованого вугілля, введеного перорально, можуть сприяти виведенню теофіліну. Терміново та багаторазово вимірюється концентрація калію в плазмі, коригується гіпокаліємія. У разі застосування великих кількостей калію може розвинутись гіперкаліємія під час відновлення. Якщо рівень калію у плазмі низький, слід якомога швидше виміряти концентрацію магнію у плазмі.
При лікуванні шлуночкових аритмій слід уникати таких антиаритмічних препаратів, що мають протисудомну дію, таких як лідокаїн, через ризик загострення судом.
При тяжких отруєннях концентрації теофіліну у плазмі вимірюються регулярно, до нормалізації показників. Для усунення блювання слід застосовувати антиеметики, такі як метоклопрамід або ондансетрон.
При тахікардії з адекватним серцевим дебітом – краще не застосовувати лікування. Бета-блокатори можна призначати в крайньому випадку, але не у випадку, якщо пацієнт хворіє на астму. Ізольовані судоми можна контролювати внутрішньовенним введенням діазепаму. Необхідно виключити наявність гіпокаліємії.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Теофілін проникає через плацентарний бар'єр. Адекватні дані добре контрольованих досліджень вагітних жінок відсутні. Не рекомендується призначення препарату під час вагітності, оскільки не доведена його безпечність.
Застосування препарату у період вагітності можливе лише при наявності суворих медичних показань, ретельному розрахунку дози і при проведенні контролю за станом матері та плода, оскільки теофілін у кінці вагітності може пригнічувати скорочення матки.
Годування груддю. Теофілін проникає у грудне молоко і може спричинити підвищену дратівливість новонародженого. Його застосування матерям, які годують груддю, допускається тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує ризик для новонародженого.
Діти.
Препарат не застосовується для лікування дітей до 12 років.
Особливості застосування.
- Теотард слід з обережністю призначати і тільки у разі гострої потреби при нестабільній стенокардії, захворюваннях серця, при яких може спостерігатися тахіаритмія; при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, порушенні функцій нирок та печінки, пацієнтам з виразковою хворобою в анамнезі і пацієнтам віком старше 60 років.
- Застосування теофіліну при вираженому атеросклерозі судин, сепсисі можливе з обережністю під наглядом лікаря при наявності показань до застосування теофіліну.
- Обмеження щодо застосування теофіліну при гастроезофагеальному рефлюксі пов’язане з впливом на гладкі м’язи кардіоезофагеального сфінктера, що може погіршити стан при гастроезофагеальному рефлюксі, посилюючи рефлюкс.
- Тютюнопаління та вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу теофіліну і, відповідно, до зменшення його терапевтичного ефекту і необхідності застосування більш високих доз.
- Під час лікування теофіліном необхідно проводити уважне спостереження та зменшити дозу при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю, хронічним алкоголізмом, порушенням функції печінки (особливо цироз), зі зниженою концентрацією кисню в крові (гіпоксемія), з постійно підвищеною температурою тіла, хворим на пневмонію або з вірусними інфекціями (особливо при захворюванні на грип) через можливе зниження кліренсу теофіліну. Одночасно необхідно контролювати рівні теофіліну у плазмі, що перевищують нормальні.
- Необхідне проведення уважного спостереження при лікуванні теофіліном пацієнтів з серцевою аритмією, артеріальною гіпертензією, іншими кардіоваскулярними захворюваннями, гострими фебрильними станами.
- У пацієнтів із судомними станами в анамнезі слід уникати застосування теофіліну і вдаватися до альтернативного лікування.
- Підвищеної уваги вимагає застосування препарату у пацієнтів, які страждають безсонням, а також у чоловіків літнього віку з попереднім збільшенням передміхурової залози в анамнезі, через ризик затримки сечі.
- У разі необхідності застосування амінофіліну (теофілін-етилендіамін), пацієнтам, які вже застосовували Теотард, необхідно знову моніторувати рівні теофіліну в плазмі.
- Зважаючи на неможливість гарантувати біоеквівалентність між окремими препаратами, що містять теофілін з пролонгованим вивільненням, перехід від терапії препаратом Теотард таблетки з пролонгованим вивільненням до іншого препарату групи ксантинів з пролонгованим вивільненням, необхідно проводити за допомогою повторного титрування дози та після клінічної оцінки.
- Теофілін може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот та рівень катехоламінів у сечі.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Деякі побічні ефекти (наприклад запаморочення) можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами. Пацієнтів необхідно поінформувати, щоб вони не сідали за кермо і не працювали з небезпечними механічними засобами, доки не переконаються у тому, що вони нормально реагують на лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
- Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, примідон, аміноглютетимід, магнію гідроксид, ізопротеренол, літій, морацизин, рифампіцин, ритонавір та сульфінпіразон спричиняють збільшення кліренсу теофіліну, тому необхідно застосовувати його в більш високих дозах.
- Зменшення кліренсу теофіліну і, відповідно, зниження дози може бути необхідним при застосуванні: алопуринолу, пробенециду, карбімазолу, ранітидину, циметидину, фторхінолонів (офлаксоцину, норфлоксацину, при застосуванні ципрофлоксацину необхідно зменшити дозу мінімум на 60 \%, еноксацину – на 30 \%,), макролідів (кларитроміцину, еритроміцину), антагоністів кальцію (дилтіазему, верапамілу), дисульфіраму, флуконазолу, інтерферону, ізоніазиду, метотрексату, мексилетину, нізатидину, пропафенону, пропранололу, окспентифіліну, пентоксифіліну, фенілбутазону, фуросеміду, іміпенему, лінкоміцину, парацетамолу, такрину, тиклопідину, вакцини проти грипу, тіабендазолу, вілоксазину гідрохлориду та пероральних контрацептивів. Слід уникати комбінації теофіліну і флувоксаміну. У разі неможливості уникнути цієї комбінації пацієнтам необхідноі приймати половину дози теофіліну та уважно контролювати плазмові концентрації теофіліну.
- Одночасне застосування теофіліну з бета-блокаторами може антагонізувати його бронходилатуючий ефект; з кетаміном – може знизити судомний поріг; з доксапрамом – спричинити стимуляцію центральної нервової системи.
- Теофілін може посилювати ефект діуретиків та резерпіну.
- Теофілін може знижувати ефективність аденозину, літію карбонату та антагоністів бета-рецепторів.
- З особливою обережністю слід застосовувати комбінації теофіліну і бензодіазепіну, галотану і ломустину. Наркоз галотаном може викликати серйозні порушення серцевого ритму у пацієнтів, які приймають теофілін.
- Існують суперечливі докази потенціювання ефектів теофіліну при грипозних станах.
- Слід уникати одночасного застосування препарату Теотард і великої кількості їжі та напоїв, що містять метилксантини (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола та подібні тонізуючі напої), лікарських препаратів, що містять похідні ксантину (кофеїн, теобромін, пентоксифілін), альфа і бета-адренергічні агоністи (селективні і неселективні) і глюкагон, зважаючи на потенціювання ефектів теофіліну.
- Ксантини можуть потенціювати гіпокаліємію, обумовлену терапією бета-2-агоністами, стероїдами, діуретиками і гіпоксією. Це стосується госпіталізованих пацієнтів з тяжкою астмою та викликає необхідність контролювати рівні калію в сироватці крові.
- Плазмова концентрація теофіліну може бути знижена одночасним застосуванням із препаратами рослинного походження, що містять звіробій (Hypericum perforatum).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії теофіліну включає:
- інгібування ензиму фосфодіестерази, що спричиняє підвищення рівнів цАМФ;
- антагонізм по відношенню до аденозинових рецепторів;
- інгібування внутрішньоклітинного вивільнення кальцію;
- стимулювання вивільнення катехоламінів;
- протизапальну дію через пригнічення активності Т-лімфоцитів, еозинофілів і нейтрофілів.
Теофілін має дві різні дії на дихальні шляхи пацієнтів з оборотними обструктивними захворюваннями: розслаблює гладку мускулатуру (бронходилатація) і пригнічує відповідь дихальних шляхів при стимуляції (небронходилатуючий протизапальний профілактичний ефект).
Фармакокінетика.
Фармакокінетика теофіліну варіюється у досить широких межах під впливом різних факторів, таких як стать, вік, маса тіла пацієнта тощо. Крім того, деякі супутні захворювання або відхилення від нормальних фізіологічних процесів організма та одночасне застосування з іншими лікарськими засобами можуть значно змінити фармакокінетичні характеристики теофіліну.
Резорбція. Теофілін швидко і повністю резорбується після перорального прийому у формі розчинів або твердих лікарських форм. Після прийому дорослими разової дози 5 мг/кг середня максимальна концентрація у сироватці крові становить приблизно 10 мкг/мл (межі: 5-15 мкг/мл) і досягається через 1-2 години після застосування. Застосування теофіліну у твердих дозованих лікарських формах під час прийому їжі або його одночасне застосування з антацидами не спричиняє клінічно значущих змін у його резорбції.
Розподіл. Зв'язується з білками плазми (переважно альбумінами) приблизно на 60 \%. Незв'язаний теофілін розподіляється в рідині організму, слабо розподіляється в жирах організму. Приблизний об’єм розподілу становить 0,45 л/кг (у межах 0,3-
Теофілін вільно проникає через плаценту в грудне молоко і цереброспінальну рідину. Його концентрація в слині приблизно дорівнює концентрації незв'язаного з сироватковими протеїнами теофіліну. Збільшення об’єм розподілу теофіліну обумовлено, головним чином, зниженням його зв'язування з протеїнами сироватки і спостерігається у передчасно народжених дітей, пацієнтів з цирозом печінки, нескоригованою ацидемією, у дорослих пацієнтів і вагітних у третьому триместрі вагітності. У деяких випадках можуть виявитися ознаки інтоксикації при загальній (зв'язаний + незв'язаний) концентрації теофіліну в сироватці у терапевтичних межах (10-20 мкг/мл), зумовлені підвищеною концентрацією фармакологічно активного теофіліну, незв'язаного з протеїнами сироватки.
Аналогічно, у пацієнтів зі зниженим рівнем зв'язування теофіліну з протеїнами може спостерігатися субтерапевтична загальна концентрація препарату, тоді як концентрація фармакологічно активного незв'язаного теофіліну знаходиться у терапевтичних межах. Вимірювання лише загальної концентрації теофіліну в сироватці може призвести до недоречного і потенційно небезпечного збільшення дози. Концентрація незв'язаного з протеїнами сироватки теофіліну повинна знаходитися у межах 6-12 мкг/мл.
Метаболізм. При пероральному застосуванні теофілін не має значущого ефекту «першого проходження» через печінку. У дорослих та дітей старше одного року приблизно 90 \% від дози метаболізується в печінці. Біотрансформується відбувається шляхом деметилювання до 1-метилксантину і 3-метилксантину і гідроксилювання до 1,3-диметилсечової кислоти. За участі ксантиноксидази 1-метилксантин гідроксилюється до 1-метилсечової кислоти. Близько 6 \% від дози теофіліну N-деметилюється до кофеїну. Деметилювання теофіліну до 3-метилксантину каталізується цитохромом P450 2E1, а P450 3А3 каталізує гідроксилювання до 1,3-диметилсечової кислоти. Деметилювання до 1-метилксантину, ймовірно, каталізується або цитохромом P4501A2, або подібним цитохромом.
У новонароджених шлях N-деметилювання відсутний, тоді як шлях гідроксилювання здійснюється недостатньою мірою. Активність цих двох метаболітних шляхів повільно зростає, досягаючи максимальних рівнів після однорічного віку.
Кофеїн і 3-метилксантин є активними метаболітами теофіліну. Метилксантин має приблизно 1/10 фармакологічної активності теофіліну і сироваткові концентрації у дорослих з нормальною функцією нирок становлять < 1 мкг/мл. У пацієнтів із захворюваннями нирок 3-метилксантин може кумулюватися до концентрацій, приблизно рівних з концентраціями неметаболізованого теофіліну. Концентрації кофеїну завжди непомітні, незалежно від функції нирок. У новонароджених кофеїн може кумулюватися до концентрацій, приблизно рівних з концентраціями неметаболізованого теофіліну і, таким чином, надавати фармакологічний ефект.
Виведення. У новонароджених приблизно 50 \% від введеної дози теофіліну екскретується у незміненому вигляді з сечею. Після перших трьох місяців приблизно 10 \% від введеної дози теофіліну виводиться у незміненому вигляді з сечею. Інша частина виводиться із сечею головним чином у вигляді 1,3-диметилсечової кислоти (35-40 \%), 1-метилсечової кислоти (20-25 \%) і 3-метилксантину (15-20 \%). Оскільки невелика частина теофіліну виділяється у незміненому вигляді та його активні метаболіти (кофеїн, 3-метилксантин) не накопичуються до клінічно значущих рівнів при наявності ниркових захворювань, не виникає необхідності у зменшенні дози у дорослих та дітей старше 3-місячного віку. І навпаки, у новонароджених, зважаючи на велику частину незміненого теофіліну і кофеїну, що виділяються з сечею, необхідно обережно зменшувати дозу і часто вимірювати його сироватковий рівень, особливо у новонароджених з ушкодженням функції нирок.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
круглі таблетки правильної форми, діаметром
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати в оригінальній упаковці (у сухому, захищеному від світла місці) при температурі не вище 25 °С.
Упаковка.
По 10 таблеток пролонгованої дії у блістері з ПВХ плівки і алюмінієвої фольги. По 5 блістерів у картонній пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробники.
Дільниця виробництва:
АТ «Уніфарм».
Дільниця вторинного пакування:
АТ «Уніфарм»; ПАТ «Вітаміни».
Відповідальний за випуск серії:
АТ «Софарма»; ПАТ «Вітаміни».
Місцезнаходження.
Дільниця виробництва:
АТ «Уніфарм».
1797, Софія, вул. Трайко Станоєва, 3, Болгарія.
Дільниця вторинного пакування:
АТ «Уніфарм».
1797, Софія, вул. Трайко Станоєва, 3, Болгарія.
ПАТ «Вітаміни».
20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Ленінської Іскри, 31, Україна.
Відповідальний за випуск серії:
АТ «Софарма».
1220, Софія, Ілієнське шосе, 16, Болгарія.
ПАТ «Вітаміни».
20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Ленінської Іскри, 31, Україна.
Состав
Действующее вещество: теофиллин;
1 таблетка пролонгированного действия содержит теофиллина 300 мг;
Вспомогательные вещества: метакрилатного сополимера дисперсия, полиакрилатная дисперсия, целлюлоза микрокристаллическая, тальк, магния стеарат.
Лекарственная форма
Таблетки пролонгированного действия.
Основные физико-химические свойства: круглые таблетки правильной формы, диаметром 10 мм с фаской и насечкой с одной стороны, белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа
Другие препараты для системного применения при обструктивных заболеваниях дыхательных путей. Ксантины. Код АТХ R03D A04.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Механизм действия теофиллина включает:
- Ингибирование фермента фосфодиэстеразы, что приводит к повышению уровней цАМФ;
- антагонизм по отношению к аденозиновых рецепторов
- ингибирование внутриклеточного высвобождения кальция
- стимулирования высвобождения катехоламинов;
- противовоспалительное действие, достигается путем подавления активности Т-лимфоцитов, эозинофилов и нейтрофилов.
Теофиллин имеет две различные воздействия на дыхательные пути пациентов с обратными обструктивными заболеваниями: расслабляет гладкую мускулатуру (бронходилатация) и подавляет ответ дыхательных путей при стимуляции (не бронходилатирующее противовоспалительное профилактический эффект).
Фармакокинетика
Фармакокинетика теофиллина варьируется в достаточно широких пределах под воздействием различных факторов, таких как пол, возраст, масса тела пациента. Кроме того, некоторые сопутствующие заболевания или отклонения от нормальных физиологических процессов организма и одновременное применение с другими лекарственными средствами могут значительно изменить фармакокинетические характеристики теофиллина.
Резорбция.Теофиллин быстро и полностью всасывается после приема внутрь в форме растворов или твердых дозированных лекарственных форм. После приема разовой дозы 5 мг/кг у взрослых средняя максимальная концентрация в сыворотке крови составляет примерно 10 мкг/мл (в пределах 5-12 мкг/мл) и достигается через 5 часов после применения. Применение теофиллина в твердых дозированных лекарственных формах во время приема пищи или его одновременное применение с антацидами не оказывает клинически значимых изменений в его резорбции.
Распределение.Связывается с белками плазмы (в основном с альбуминами) примерно на 60%. Несвязанный теофиллин распределяется в жидкостях организма, слабо распределяется в жирах организма. Объем распределения составляет 0,45 л/кг (в пределах 0,3-0,7 л/кг).
Теофиллин свободно проникает через плаценту в грудное молоко и СМЖ. Его концентрация в слюне примерно равна концентрации несвязанного с белками сыворотки крови теофиллина. Увеличение объема распределения теофиллина обусловлено, главным образом, снижением его связывания с белками плазмы крови и наблюдается у преждевременно рожденных детей, пациентов с циррозом печени, нескорректированный ацидемией, у взрослых пациентов и беременных в III триместре беременности. В некоторых случаях могут проявиться признаки интоксикации при общей (связанный + несвязанный) концентрации теофиллина в сыворотке в терапевтических пределах (10-20 мкг/мл), обусловленные повышенной концентрацией фармакологически активного теофиллина, несвязанного с белками плазмы крови.
Аналогично, у пациентов с пониженным уровнем связывания теофиллина с белками может наблюдаться субтерапевтической общая концентрация, тогда как концентрация фармакологически активного несвязанного теофиллина находится в терапевтических пределах. Измерение только общей концентрации теофиллина в сыворотке крови может привести к неуместного и потенциально опасного увеличения дозы. Концентрация несвязанного с белками плазмы крови теофиллина должна находиться в пределах 5-12 мкг/мл.
Метаболизм.При пероральном применении теофиллин не имеет значимого эффекта «первого прохождения» через печень. У взрослых и детей в возрасте от одного года примерно 90% от дозы метаболизируется в печени. Метаболизируется путем деметилирования до
1 метилксантина и 3-метилксантина и гидроксилирования до 1,3-диметилмочевой кислоты.
1-метилксантин гидроксилируется ксантиноксидазы до 1 метилмочевой кислоты. Примерно 6% дозы теофиллина N-деметилируется к кофеину. Деметилирования теофиллина до
3-метилксантина катализируется цитохромом P450 2E1, а P450 3А3 катализирует гидроксилирование до 1,3-диметилмочевой кислоты. Деметилирования до 1 метилксантина, вероятно, катализируется или цитохрома P450 1A2, или подобным цитохрома.
У новорожденных путь N-деметилирования отсутствует, тогда как путь гидроксилирования осуществляется в недостаточной степени. Активность этих двух метаболических путей медленно растет, достигая максимальных уровней после годовалого возраста.
Кофеин и 3-метилксантин являются активными метаболитами теофиллина. Метилксантин имеет примерно 1/10 фармакологической активности теофиллина и концентрации в сыворотке крови у взрослых с нормальной функцией почек составляют <1 мкг/мл. У пациентов с заболеваниями почек
3-метилксантин может кумулироваться до концентраций, примерно равных с концентрациями неметаболизованного теофиллина. Концентрации кофеина всегда незаметны, независимо от функции почек. У новорожденных кофеин может кумулироваться до концентраций, примерно равных с концентрациями неметаболизованного теофиллина и, таким образом, оказывать фармакологический эффект.
Вывод. У новорожденных примерно 50% от введенной дозы теофиллина выводится в неизмененном виде с мочой. После первых трех месяцев примерно 10% от введенной дозы теофиллина выводится в неизмененном виде с мочой. Другая часть выводится с мочой главным образом в виде 1,3-диметилмочевой кислоты (35-40%), 1-метилмочевой кислоты (20-25%) и 3-метилксантина (15-20%). Поскольку небольшая часть теофиллина выводится в неизмененном виде и его активные метаболиты (кофеин, 3-метилксантин) не накапливаются в клинически значимых уровней при наличии почечных заболеваний, возникает необходимость в уменьшении дозы у взрослых и детей старше 3 месяцев. И наоборот, у новорожденных, учитывая большую часть неизмененного теофиллина и кофеина, выделяемых с мочой, необходимо осторожно уменьшать дозу и часто измерять его уровень в сыворотке крови, особенно у новорожденных с нарушением функции почек.
Показания
Симптоматическое лечение и профилактика бронхиальной астмы, хронического бронхита и эмфиземы легких.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к теофиллина, другим производным ксантина (кофеин, пентоксифиллин, теобромин) или к любой из вспомогательных веществ; эпилепсия глаукома порфирия; одновременное применение теофиллина и эфедрина у детей острый период инфаркта миокарда, острые нарушения сердечного ритма (острая тахиаритмия), выраженная артериальная гипертензия, гипертиреоз, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в стадии обострения, тяжелые нарушения функции печени.
Взаимодействие с другими лекарственными препаратами и другие виды взаимодействий
- Барбитураты, карбамазепин, фенитоин, примидон, аминоглютетимид, магния гидроксид, изопротеренол, литий, морацизин, рифампицин, ритонавир и сульфинпиразон вызывают увеличение клиренса теофиллина, поэтому необходимо применять его в высоких дозах.
- Уменьшение клиренса теофиллина и, соответственно, снижение дозы может потребоваться при применении: аллопуринола, пробенецида, карбимазола, ранитидина, циметидина, фторхинолонов (офлоксацина, норфлоксацина, при применении ципрофлоксацина необходимо уменьшить дозу минимум на 60%, эноксацином - на 30%), макролидов (кларитромицина, эритромицина), антагонистов кальция (дилтиазема, верапамила), дисульфирама, флуконазола, интерферона, изониазида, метотрексата, мексилетина, низатидина, пропафенона, пропранолола, окспентифилину, пентоксифиллина, фенилбутазоном, фуросемида, имипенема, линкомицина, парацетамола, такрина, тиклопидина, вакцины против гриппа, тиабендазол, вилоксазина гидрохлорида и пероральныхконтрацептивов. Следует избегать комбинации теофиллина и флувоксамина.В случае невозможности избежать этой комбинации пациентам необходимо принимать половину дозы теофиллина и внимательно контролировать концентрации теофиллина в плазме крови.
- Одновременное применение теофиллина с бета-блокаторами может антагонизировать его бронходилатирующим эффект; с кетамином - может уменьшить судорожный порог; с доксапрамом - вызвать стимуляцию центральной нервной системы.
- Теофиллин может усиливать эффект диуретиков и резерпина.
- Теофиллин может снижать эффективность аденозина, лития карбоната и антагонистов бета-рецепторов.
- С особой осторожностью следует применять комбинации теофиллина и аденозина, бензодиазепина, галотана и СииНУ.Наркоз галотаном может повлечь серьезные нарушения сердечного ритма у пациентов, принимающих теофиллин.
- Существуют противоречивые доказательства потенцирование эффектов теофиллина при гриппозных состояниях.
- Следует избегать одновременного применения Теотард и большого количества пищи и напитков, содержащих метилксантины (кофе, чай, какао, шоколад, кока-кола и подобные тонизирующие напитки), лекарственных препаратов, содержащих производные ксантина (кофеин,теобромин,пентоксифиллин), альфа и бета-адренергические агонисты(селективные и неселективные)и глюкагон,несмотря на потенцирование эффектов теофиллина.
- Ксантины могут усиливать гипокалиемию, обусловленную терапией бета-2-агонистов, стероидами, диуретиками и гипоксией. Это касается госпитализированных пациентов с тяжелой астмой и вызывает необходимость контролировать уровень калия в сыворотке крови.
- Плазменная концентрация теофиллина может быть снижена при одновременном применении с препаратами растительного происхождения, содержащие зверобой (Hypericumperforatum).
Особенности применения
- Теотард следует с осторожностью назначать и только в случае крайней необходимости при нестабильной стенокардии, заболеваниях сердца, при которых может наблюдаться тахиаритмия, при гипертрофической обструктивной кардиомиопатии, нарушении функций почек и печени, пациентам с язвенной болезнью в анамнезе и пациентам в возрасте от 60 лет.
- Применение теофиллина при выраженном атеросклерозе сосудов, сепсисе возможно с осторожностью под наблюдением врача при наличии показаний к применению теофиллина.
- Ограничения по применению теофиллина при гастроэзофагеального рефлюкса связано с влиянием на гладкие мышцы кардиоэзофагеального сфинктера, что может ухудшить состояние при гастроэзофагеального рефлюкса, усиливая рефлюкс.
- Курение и употребление алкоголя могут привести к повышению клиренса теофиллина и, соответственно, к уменьшению его терапевтического эффекта и необходимости применения более высоких доз.
- Во время лечения теофиллином необходимо внимательно наблюдать и уменьшить дозу при лечении пациентов с сердечной недостаточностью, хроническим алкоголизмом, нарушением функции печени (особенно цирроз), с пониженной концентрацией кислорода в крови (гипоксемия), с постоянно повышенной температурой тела, больным пневмонией или вирусными инфекциями (особенно при заболевании гриппом) из-за возможного снижения клиренса теофиллина. Одновременно необходимо контролировать уровень теофиллина в плазме, превышающих норму.
- Необходимо проведение внимательного наблюдения при лечении теофиллином пациентов с язвенной болезнью, сердечной аритмией, тяжелой артериальной гипертензией, то кардиоваскулярными заболеваниями, гипертиреоидизмом или острыми фебрильными состояниями.
- У пациентов с судорожными состояниями в анамнезе следует избегать применения теофиллина и прибегать к альтернативному лечению.
- Повышенного внимания требует применения препарата у пациентов, страдающих бессонницей, а также у мужчин пожилого возраста с предыдущим увеличением предстательной железы в анамнезе, из-за риска задержки мочи.
- В случае необходимости применения аминофиллина (теофиллин-этилендиамин), пациентам, которые уже применяли Теотард, необходимо снова мониторить уровне теофиллина в плазме крови.
- Учитывая невозможность гарантировать биоэквивалентность между отдельными препаратами, содержащими теофиллин с пролонгированным высвобождением, переход от терапии препаратом Теотард таблетки с пролонгированным высвобождением к другому препарата группы ксантинов с пролонгированным высвобождением, необходимо проводить с помощью повторного титрования дозы и после клинической оценки.
- Гипокалиемия, обусловленная терапией бета-агонистов, стероидами, диуретиками или гипоксией, может быть потенцированных ксантинами. Это касается госпитализированных пациентов с тяжелой астмой, и вызывает необходимость контролировать сывороточные уровни калия.
- Теофиллин может изменять некоторые лабораторные показатели: увеличивать количество жирных кислот и уровень катехоламинов в моче.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность. Теофиллин проникает через плацентарный барьер. Адекватные данные хорошо контролируемых исследований беременных женщин отсутствуют. Не рекомендуется назначать препарат в период беременности, поскольку не доказана его безопасность.
Применение препарата в период беременности возможно только при наличии строгих медицинских показаний, тщательном расчете дозы и при проведении контроля за состоянием матери и плода, поскольку теофиллин в конце беременности может подавлять сокращение матки.
Кормление грудью. Теофиллин проникает в грудное молоко и может вызвать повышенную раздражительность новорожденного. Его применение кормящим грудью, допускается только в том случае, если предполагаемая польза для матери превышает риск для новорожденного.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Некоторые побочные реакции (например головокружение) могут влиять на способность управлять автотранспортом и работать с механизмами. Пациентов следует проинформировать, чтобы они не садились за руль и не работали с опасными механизмами, пока не убедятся в том, что они нормально реагируют на лечение.
Способ применения и дозы
Препарат применять внутрь за 30-60 мин до еды или через 2 часа после еды, запивая достаточным количеством жидкости. Таблетку 300 мг можно разделить пополам, но нельзя измельчать, разжевывать или растворять в воде. В некоторых случаях, для уменьшения раздражающего действия на слизистую оболочку желудка, препарат необходимо принимать во время или сразу после еды.
Режим дозирования устанавливается индивидуально в зависимости от возраста, массы тела пациента и особенностей метаболизма.
Взрослые и дети старше 12 лет с массой тела более 45 кг.
Начальная суточная доза составляет 300 мг в 2 приема (с интервалом 12 часов). Через 3 дня при отсутствии серьезных побочных реакций дозу можно увеличить до 600 мг в сутки, также разделенную на 2 приема (по 1 таблетке по 300 мг 2 раза в сутки).
Повышение доз возможно только при условии хорошей переносимости.
Пациенты пожилого возраста с сердечно-сосудистыми заболеваниями и / или нарушениями функций печени и почек.
Рекомендуемая суточная доза составляет 8 мг/кг массы тела.
Максимальный терапевтический эффект начинает проявляться на 3-4-й день после начала лечения.
Дальнейшее повышение доз рекомендуется проводить на основании определения концентрации теофиллина в сыворотке крови.
Дозировка подбирать индивидуально, но обычно таблетки принимают 2 раза в сутки. У пациентов с наиболее тяжелым клиническим проявлением симптомов подходящим является применение более высоких утренних или вечерних доз.
Для пациентов у которых симптомы содержатся в ночное время или в день, независимо от проведения другой терапии или если они не получали теофиллин, их терапия может быть дополнена в виде рекомендованной одноразовой утренней или вечерней суточной дозы теофиллина.
При назначении высоких доз в ходе лечения контролируют концентрации теофиллина в плазме (терапевтическая концентрация находится в пределах 10-15 мкг/мл).
Общая доза не должна превышать 24 мг/кг массы тела для детей и 13 мг/кг для взрослых. Несмотря на это, уровень теофиллина в плазме, определенный через 4-8 часов после применения и не менее, чем через три дня после каждой смены дозы, дает более точную оценку необходимости конкретной дозы из-за наличия значительных индивидуальных различий в степени вывода в отдельных пациентов.
Следующая таблица может быть использована как руководство по правильной дозировки.
| Концентрация в плазме (мкг/мл) | Результат | Направление (если клинически показано) |
| Ниже 10 | Слишком низкая | Увеличение дозы на 25% |
| 10-20 | Нормальная | Поддерживающая доза |
| 20-25 | Очень высокая | Уменьшение дозы на 10% |
| 25-30 | Очень высокая | Пропуск следующей дозы и дальнейшее уменьшение дозы на 25% |
| Более 30 | Очень высокая | Пропуск следующих двух доз и дальнейшее уменьшение дозы на 50% |
Дети.
Препарат не применять для лечения детей в возрасте до 12 лет.
Передозировка
Тяжелая интоксикация может быть вызвана применением дозы более 3 г у взрослых (40 мг/кг у детей). Летальная доза может составлять не менее 4,5 г у взрослых (60 мг/кг у детей), но как правило, она выше.
Симптомы: тяжелые симптомы могут развиться через 12 часов после передозировки лекарственных форм с пролонгированным высвобождением.
Симптомы со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота (часто тяжелое), диарея, боль в области эпигастрия и гематемезис. Если боли в животе продолжаются, это может быть панкреатит.
Неврологические симптомы:беспокойство, тремор, мышечная гипертония, усиленные рефлексы конечностей и судороги, бред. Кома может развиться в тяжелых случаях.
Симптомы со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая тахикардия является обычной реакцией, эктопический ритм, наджелудочковая и желудочковая тахикардия, резкое снижение артериального давления, артериальная гипотензия.
Симптомы нарушения метаболизма:гипокалиемия (через переход калия из плазмы в клетки), которая может развиться быстро и в тяжелой форме. Могут наблюдаться гипергликемия, гипомагнезиемия, метаболитных ацидоз и рабдомиолиз.
Лечение:Активированный уголь или промывание желудка пригодны при значительной передозировке в течение 1-2 часов после применения. Многократные дозы активированного угля, введенного перорально, могут способствовать выведению теофиллина. Срочно и многократно измеряется концентрация калия в плазме крови, корректируется гипокалиемия. В случае применения больших количеств калия может развиться гиперкалиемия при восстановлении. Если уровень калия в плазме низкий, следует как можно скорее измерить концентрацию магния в плазме крови.
При лечении желудочковых аритмий следует избегать применения таких антиаритмических препаратов, обладающих противосудорожным действием, как лидокаин, из-за риска обострения судорог.
При тяжелых отравлениях концентрации теофиллина в плазме измеряются регулярно, до нормализации показателей. Для устранения рвота следует применять антиэметики, такие как метоклопрамид или ондансетрон.
При тахикардии с адекватным сердечным дебитом - лучше не применять лечение. Бета-блокаторы можно назначать в крайнем случае, но не в случае, если пациент болеет астмой. Изолированные судороги можно контролировать введением диазепама. Необходимо исключить наличие гипокалиемии.
Побочные реакции
Побочные реакции обычно наблюдаются при плазменных концентрациях теофиллина> 20 мкг/мл. В большинстве случаев они исчезают при применении более низких доз.
На основании многолетнего применения теофиллина описаны следующие побочные действия, представлены по системно-органными классами:
Со стороны иммунной системы: гиперчувствительность, анафилактические и анафилактоидные реакции.
Со стороны метаболизма и питания: гиперурикемия, гипокалиемия и / или гиперкальциемия, гипергликемия, метаболический ацидоз, рабдомиолиз.
Психические нарушения: возбуждение, бессонница, особенно у детей беспокойство, бред.
Со стороны нервной системы: головная боль, тремор, спутанность сознания, судороги, раздражительность, головокружение, нарушение сна.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: боли в животе, раздражение желудка, гастроэзофагеальный рефлюкс, тошнота, рвота, анорексия, случайная диарея, стимуляция секреции желудочного сока.
Со стороны сердца: пальпитация, аритмия, тахикардия.
Со стороны сосудов: снижение артериального давления.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: повышенный диурез, особенно у детей, задержка мочи у мужчин пожилого возраста.
Со стороны кожи и подкожной ткани: зуд, сыпь, крапивница, эксфолиативный дерматит.
Общие нарушения: повышение температуры тела, ощущение жара, слабость.
Побочные реакции, которые наблюдались в большинстве случаев зависят от дозы и их можно избежать с помощью точного расчета и индивидуализации дозировки.
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить в недоступном для детей месте.
Хранить в оригинальной упаковке (в сухом, защищенном от света месте) при температуре не выше 25 °C.
Упаковка
По 10 таблеток пролонгированного действия в блистере из ПВХ пленки и алюминиевой фольги. По 5 блистеров в картонной пачке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
АО «Софарма».
АО «ВИТАМИНЫ».
Местонахождение производителей и адреса места осуществления их деятельности.
АО «Софарма».
Ул. Ильинское шоссе, 16, София, 1220, Болгария.
АО «ВИТАМИНЫ».
Украина, 20300, Черкасская обл., Г. Умань, ул. Успенская, 31.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Какое действующее вещество товара - Теотард Sopharma таблетки по 300 мг 50 шт.?
Какие условия хранения у Теотард (Таблетки)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты для лечения обструктивных заболеваний дыхательных путей
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.