Ламотрин 100 таблетки по 100 мг 60 шт. (10х6)
- Торговое название Ламотрин
- Действующее вещество Ламотригин
- Лекарственная форма Таблетки
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Производитель Acino Pharma AG
- Страна Украина
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 351865
- Особенности Ламотрин 100 таблетки по 100 мг №10 Производитель Фарма Старт, ООО, г.Киев, Украина Международное название Lamotrigine Код АТС NСредства, действующие на нервную систему N03Противоэпилептические средства N03AПротивоэпилептические средства N03AXПрочие противоэпилептические средства N03AX09Ламотригин Фармакотерапевтическая группа Противоэпилептические средства. Ламотриджин. Регистрация № UA/2112/01/02 от 06.10.2014. Приказ № 705 от 06.10.2014 Склад діюча речовина: ламотриджин; 1 таблетка містить ламотриджину 25 мг або 50 мг, або 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), лактоза моногідрат, магнію стеарат. Лікарська форма Таблетки. основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою (Ламотрин 50 та Ламотрин 100), без риски (Ламотрин 25). Фармакотерапевтична група Протиепілептичні засоби. Ламотриджин. Код АТХ N03A X09. Фармакологічні властивості Фармакодинаміка. Ламотриджин – похідне фенілтриазину – протиепілептичний засіб, механізм дії якого пов’язаний з блокадою потенціалзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільнення збуджуючих нейротрансмітерів, насамперед глутамату (амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу). Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністю абсорбується у травному тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 2,5 години. Прийом їжі подовжує цей час, але не впливає на ступінь абсорбції. Зв’язування з білками плазми становить 55 \%. Ламотриджин зазнає інтенсивного метаболізму, основним метаболітом є N-глюкуронід. У дорослих період напіввиведення становить 29 годин. Ламотриджин має лінійний фармакологічний профіль. У дітей період напіввиведення менший, ніж у дорослих. Виводиться, головним чином, у вигляді метаболітів та частково у незміненому вигляді, переважно з сечею. Спеціальні групи пацієнтів. Діти. Кліренс залежно від маси тіла у дітей вищий, ніж у дорослих, з найвищими показниками у дітей віком до 5 років. Період напіввиведення ламотриджину у дітей зазвичай коротший, ніж у дорослих, із середнім значенням приблизно 7 годин, при одночасному застосуванні з такими індукторами ензимів як карбамазепін та фенітоїн, та підвищенням середнього значення до періоду від 45 до 50 годин при одночасному застосуванні винятково з вальпроатом. Пацієнти літнього віку. Повідомлялось, що результати фармакокінетичного аналізу у групах пацієнтів, який включав як пацієнтів літнього віку, так і молодих пацієнтів з епілепсією, які приймали участь в одному дослідженні, виявили, що кліренс ламотриджину не змінився до клінічно значущого показника. Є дані, що після одноразових доз явний кліренс зменшився на 12 \% з 35 мл/хв/кг у віці 20 років до 31 мл/хв/кг у віці 70 років. Зниження після 48 тижнів лікування становило 10 \% від 41 до 37 мл/хв між молодою та літньою групами. Повідомлялось, що фармакокінетика ламотриджину була вивчена у пацієнтів літнього віку, яким була призначена одноразова доза 150 мг. Також повідомлялося, що середнє значення кліренсу у пацієнтів літнього віку (0,39 мл/хв/кг) знаходиться між середнім значенням кліренсу (від 0,31 до 0,65 мл/хв/кг), отриманого у дослідженнях, проведених серед дорослих пацієнтів не літнього віку після отримання ними одноразової дози від 30 до 450 мг. Пацієнти з порушенням функцій нирок. Відомо, що пацієнтам із хронічними порушеннями функцій нирок, та пацієнтам, що проходять гемодіаліз, була надана єдина доза у 100 мг ламотриджину. Середні значення CL/F становили 0,42 мл/хв/кг (хронічні порушення функцій нирок), 0,33 мл/хв/кг (період між гемодіалізом) та 1,57 мл/хв/кг (під час гемодіалізу) порівняно з 0,58 мл/хв/кг у здорових пацієнтів. Середній період напіввиведення з плазми крові становив 42,9 години (хронічні порушення функцій нирок), 57,4 годин (період між гемодіалізом) та 13,0 годин (під час гемодіалізу), порівняно з 26,2 годинами у здорових пацієнтів. У середньому приблизно 20 \% (від 5,6 до 35,1) від присутньої у тілі кількості ламотриджину знижувалось впродовж чотиригодинної сесії гемодіалізу. Для даної групи пацієнтів визначення початкової дози ламотриджину має базуватись на режимі прийому протиепілептичних препаратів пацієнтом; зниження підтримуючої дози може бути ефективним для пацієнтів зі значною функціональною нирковою недостатністю. Пацієнти з порушенням функцій печінки. Фармакокінетичне дослідження одноразової дози проводилось з участю пацієнтів із різним ступенем порушення функцій печінки та здорових добровольцях. Середнє значення явного кліренсу ламотриджину становило 0,31 мл/хв/кг, 0,24 мл/хв/кг та 0,10 мл/хв/кг у пацієнтів зі ступенем А, В та С (за класифікацією Чайльда-П’ю) порушення функцій печінки відповідно порівняно з 0,34 мл/хв/кг у здорових пацієнтів. Зазвичай початкова, підвищена та підтримуюча дози мають бути зменшені приблизно на 50 \% у пацієнтів із помірним ступенем порушення функцій печінки (за класифікацією Чайльда-П’ю ступінь В) та на 75 \% у пацієнтів з тяжким ступенем (за класифікацією Чайльда-П’ю ступінь С) порушення функцій печінки. Підвищену та підтримуючу дози необхідно коригувати залежно від реакції на лікування. Показання Епілепсія. Дорослі та діти віком від 12 років: монотерапія та додаткова терапія парціальних та генералізованих нападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто. Діти віком від 2 до 12 років: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто. Після досягнення контролю нападів прийом допоміжних препаратів можна припинити і продовжити монотерапію препаратом Ламотрин. Монотерапія типових малих епілептичних нападів. Біполярні розлади у дорослих. Для запобігання фазам емоційних порушень у хворих на біполярні розлади, переважно попереджаючи депресивні епізоди. Протипоказання Гіперчутливість до ламотриджину або до інших компонентів препарату. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій Встановлено, що уридиндифосфоглюкуронілтрансфераза – це фермент, який відповідає за метаболізм ламотриджину. Немає достовірних доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значущу стимуляцію або пригнічення окиснювальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, і малоймовірно, що може виникнути взаємодія між ламотриджином та лікарськими засобами, які метаболізуються цитохромними Р450 ферментами. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, однак цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків. Таблиця 1 Вплив інших ліків на глюкуронізацію ламотриджину Ліки, які значно пригнічують глюкуронізацію ламотриджину Ліки, які значно індукують глюкуронізацію ламотриджину Ліки, які не пригнічують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину Вальпроат Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Рифампіцин Лопінавір/ритонавір Атазановір/ритонавір* Комбінація «етинілестрадіол/левоноргестрель»** Літій Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід Арипіпразол * Докладну інформацію щодо дозування див. у підрозділі «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози». ** Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не вивчались, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину (див. підрозділ «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози» щодо вказівок з дозування для жінок, що приймають гормональні контрацептиви та підрозділ «Гормональні контрацептиви» розділу «Особливості застосування»). Взаємодія з протиепілептичними препаратами (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Вальпроат, який гальмує глюкуронізацію ламотриджину, уповільнює метаболізм ламотриджину і збільшує його середній період напіввиведення приблизно в 2 рази. Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), що індукують мікросомальні ферменти печінки, індукують метаболізм глюкуронізації ламотриджину та прискорюють метаболізм ламотриджину. Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи, що включають запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору та нудоту у пацієнтів, які отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища зазвичай зникають при зменшенні дози карбамазепіну. Подібні ефекти проявилися при дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну (лікарський засіб, що не пригнічує та не індукує печінкові ферменти). Відомо, що у дослідженні на здорових дорослих добровольцях, які застосовували дозу ламотриджину 200 мг та дозу окскарбазепіну 1200 мг, було виявлено, що окскарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину, а ламотриджин у свою чергу не змінював метаболізм окскарбазепіну. Повідомлялось, що у дослідженні на здорових пацієнтах було виявлено, що сумісне застосування фелбамату у дозі 1200 мг 2 рази на добу і ламотриджину у дозі 100 мг 2 рази на добу впродовж 10 днів не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику останнього. Доступні дані вказують на те, що відповідно до даних ретроспективного аналізу плазмових рівнів у пацієнтів, які застосовували ламотриджин із або без габапентину, було виявлено, що габапентин не змінює наявний рівень кліренсу ламотриджину. Відомо, що потенційна медикаментозна взаємодія між леветирацитамом та ламотриджином була вивчена шляхом оцінювання рівня концентрацій обох препаратів у сироватці крові під час плацебо контрольованих клінічних досліджень. Відповідно до цих даних речовини не змінюють фармакокінетику одна одної. Стійка концентрація ламотриджину у плазмі крові не змінюється при сумісному застосуванні з прегабаліном (200 мг 3 рази на добу). Фармакокінетичної взаємодії між ламотриджином та прегабаліном немає. Топірамат не впливає на плазмову концентрацію ламотриджину. Застосування ламотриджину на 15 \% збільшує концентрацію топірамату. Відомо, що за даними дослідження, застосування зонісаміду (200-400 мг/добу) разом із ламотриджином (150-500 мг/добу) впродовж 35 днів для лікування епілепсії не мало суттєвого впливу на фармакокінетику ламотриджину. Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі крові, доступні дані досліджень показують, що ламотриджин не впливає на концентрацію у плазмі крові супутніх протиепілептичних засобів. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не впливає на зв’язування інших протиепілептичних препаратів з білками сироватки крові. Взаємодія з іншими психотропними речовинами (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікарські засоби, які не пригнічують та не індукують печінкові ферменти (літій, бупропіон, оланзапін, арипіпразол). Відомо, що при одночасному застосуванні 100 мг/добу ламотриджину та 2 г глюконату літію, впродовж 6 днів, фармакокінетика літію не змінювалась. Застосування багаторазових пероральних доз бупропіону не мають статистично значущого впливу на фармакокінетику ламотриджину, спостерігається лише слабке підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину. Оланзапін зменшує площу під кривою «концентрація-час» (АUС) та максимальну концентрацію (Cmax) ламотриджину в середньому на 24 \% і 20 \% відповідно. Такий виражений ефект у клінічній практиці зустрічається рідко. Ламотриджин у дозі 200 мг не впливає на фармакокінетику оланзапіну. Багаторазові пероральні дози ламотриджину 400 мг на добу не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону при прийомі разової дози 2 мг. При сумісному застосуванні 2 мг рисперидону з ламотриджином повідомлялося про виникнення сонливості. Доступні дані вказують на те, що не було виявлено жодного випадку сонливості при застосуванні тільки ламотриджину. У пацієнтів з біполярними розладами, які отримували ламотриджин (?100 мг/добу), та арипіпразол з поступовим збільшенням дози від 10 мг/кг до 30 мг/кг впродовж 7 днів, та призначенням ще впродовж 7 днів, спостерігалося приблизно 10 \% зменшення Сmax та AUC ламотриджину. Не очікується, що ефект таких змін буде мати клінічні наслідки. Результати експериментів in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину, N-глюкуроніду, лише мінімальною мірою впливає амітриптилін, бупропіон, клоназепам, флуоксетин, галоперидол або лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна визначити, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2D6. Результати дослідів in vitro дають підстави стверджувати, що на кліренс ламотриджину не можуть впливати клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон. Взаємодія з гормональними контрацептивами. Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину. Є дані, що комбінація «етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг» (препарати, які значно індукують печінкові ферменти) збільшує виведення ламотриджину приблизно у 2 рази, що у свою чергу спричиняє зменшення площі під кривою AUC та Cmax ламотриджину, в середньому на 52\% та 39\% відповідно. За умови тижневої перерви в застосуванні контрацептиву (так званий тиждень без контрацептиву), концентрація ламотриджину в сироватці крові поступово зростала, досягаючи концентрації, що була приблизно в 2 рази вище, ніж при сумісному застосуванні препаратів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та розділ «Особливості застосування»). Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів. Відомо, що за даними досліджень, у жінок незмінна доза ламотриджину 300 мг не впливала на фармакокінетику етинілестрадіолу, який є частиною комбінованої таблетки перорального контрацептиву. Спостерігалось постійне невелике збільшення виведення левоноргестрелю, що у свою чергу спричиняло зменшення площі під кривою AUC та Cmax левоноргестрелю у середньому на 19 \% та 12 \% відповідно. Виміри сироваткового рівня фолікулостимулюючого гормону та лютеїнізуючого гормону, та естрадіолу впродовж дослідження показало пригнічення яєчникової гормональної активності у деяких жінок, хоча виміри рівня прогестерону у сироватці крові виявили, що немає ніяких гормональних симптомів овуляції у жодної із жінок. Вплив змін рівня сироваткових фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів та незначного збільшення виведення левоноргестрелю на овуляторну активність яєчників невідомий (див. підрозділ «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози» щодо дозування для жінок, що приймають гормональні контрацептиви та підрозділ «Гормональні контрацептиви» розділу «Особливості застосування»). Відомо, що вплив ламотриджину у добовій дозі понад 300 мг не досліджувався. Повідомлялось, що дослідження інших гормональних контрацептивів також не проводились. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лікарські засоби, які значно індукують печінкові ферменти (рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір). Рифампіцин впливає на рівень виведення (збільшує) і період напіврозпаду (зменшує) ламотриджину внаслідок індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. Лопінавір/ритонавір приблизно у два рази знижує плазмову концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. Для пацієнтів, які отримують супутню терапію лопінавіром/ритонавіром, слід застосовувати режим лікування, рекомендований для супутнього застосування ламотриджину з відповідними індукторами глюкуронізації (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) зменшує AUC та Сmax ламотриджину у плазмі крові (у дозі 100 мг) у середньому на 32 \% та 6 \% відповідно (див. підрозділ «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози»). Дані вивчення in vitro впливу ламотриджину на органічні катіонні транспортери 2 (ОКТ 2) продемонстрували, що ламотриджин, але не N(2)-глюкуронід метаболіт, є інгібітором ОКТ 2 у потенційно клінічно значущих концентраціях. Ці дані демонструють, що ламотриджин є інгібітором ОКТ 2 з IC50 показниками 53,8 ?М та 186 ?М відповідно (див. розділ «Особливості застосування»). Взаємодія із залученням лабораторних тестів. Повідомлялось про взаємодію ламотриджину з тестами, що застосовуються для швидкого визначення деяких лікарських засобів у сечі, результатом чого можуть стати хибно-позитивні показники, особливо при визначенні фенциклидину. Для підтвердження позитивних результатів необхідно застосувати альтернативний більш специфічний хімічний метод. Особливості застосування Спеціальні застереження. Якщо Ламотрин забезпечує задовільний контроль нападів, інші протиепілептичні препарати можна відмінити. При переведенні хворого на монотерапію препаратом Ламотрин або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів при лікуванні препаратом Ламотрин слід враховувати можливість зміни фармакокінетики ламотриджину. Шкірні висипання. Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна реакція з боку шкіри у вигляді висипань (див. розділ «Побічні реакції»). У більшості випадків висипання помірні і минають без лікування, однак повідомлялося про виникнення тяжких шкірних реакцій, які вимагають госпіталізації та відміни препарату. До них належать випадки виникнення висипань, що потенційно загрожують життю, зокрема синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих. У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково сприйняті за інфекцію, тому лікарям слід приділити увагу можливості розвитку побічної реакції на препарат у дітей, у яких виникають висипання і гарячка впродовж перших 8 тижнів терапії. Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов’язаний із високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а також із супутнім застосуванням вальпроату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). З обережністю слід призначати ламотриджин пацієнтам, у яких були алергія або висипання при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота появи помірних висипань після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була у 3 рази вищою, ніж у групі без такого анамнезу. При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та відмінити прийом ламотриджину, якщо немає доказів, що шкірні висипання не пов’язані із застосуванням препарату. Не рекомендується повторно призначати лікування ламотриджином, якщо воно було припинено через появу висипань. У разі необхідності повторного призначення препарату слід зважити очікувану користь від лікування і можливий ризик. Реакції гіперчутливості. Повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами, що включають гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки та асептичний менінгіт (див. розділ «Побічні реакції»). Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфаденопатія) можуть виникати навіть при відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, при відсутності інших причин, припинити прийом ламотриджину. У більшості випадків після відміни препарату асептичний менінгіт має зворотний розвиток, але у деяких випадках може повертатися при повторному призначенні ламотриджину. Повторне призначення ламотриджину спричиняє швидке повернення симптомів, що часто мають більш тяжкий характер. Пацієнтам, яким ламотриджин був відмінений у зв’язку з появою асептичного менінгіту при попередньому його призначенні, призначати ламотриджин повторно не слід. Суїцидальний ризик. Також є дані, що хворі на епілепсію мають підвищений ризик суїцидальності, оскільки у них можуть виникати симптоми депресії та/або біполярного розладу. Від 25\% до 50 \% пацієнтів з біполярними розладами мають хоча б одну суїцидальну спробу, і вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних намірів і поведінки (суїцидальність) незалежно від того, чи застосовували вони препарати для лікування біполярних розладів, зокрема ламотриджин. За даними мета-аналізу із застосуванням протиепілептичних препаратів, включаючи ламотриджин, було продемонстровано незначне збільшення ризику суїцидальних намірів та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, але наявні дані не виключають можливості збільшення цього ризику через застосування ламотриджину. Тому за пацієнтами слід ретельно спостерігати на наявність у них ознак суїцидальних намірів та поведінки. У разі появи таких ознак пацієнтам та тим, хто доглядає за ними, слід звернутися за медичною допомогою. Клінічне погіршення при біполярному розладі. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які приймають ламотриджин з приводу біполярних розладів, щоб не пропустити клінічне погіршення (яке включає появу нових симптомів) або суїцидальність, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дози. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, а також у тих, хто демонстрував значною мірою суїцидальні наміри до початку лікування, може бути більший ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що буде вимагати ретельного спостереження під час лікування. Пацієнти та особи, які доглядають за пацієнтами, повинні бути попереджені про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/спроб або схильністю до самоушкодження для своєчасного звернення по медичну допомогу при виникненні цих симптомів. При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни у терапевтичний режим з можливим припиненням лікування у пацієнтів з проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникли раптово і не є частиною вже існуючих симптомів. Припинення прийому препарату. При лікуванні епілепсії раптова відміна ламотриджину, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком випадків, коли стан пацієнта потребує раптової відміни препарату (наприклад, при появі висипань), дозу ламотриджину слід зменшувати поступово протягом щонайменше 2 тижнів. Після раптової відміни препарату у пацієнтів з біполярними розладами не відзначали збільшення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій. Тому таким пацієнтам припиняти застосування препарату можна одразу, без поступового зменшення дози. Пацієнти літнього віку (від 65 років). Змінювати дозу немає необхідності. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів середнього віку. Гормональні контрацептиви. Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину. Були отримані дані, що комбінація «етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг» збільшує виведення ламотриджину приблизно в 2 рази, що у свою чергу зменшує рівень ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для отримання максимального терапевтичного ефекту у більшості випадків треба буде збільшити (шляхом титрування) підтримуючу дозу ламотриджину (в 2 рази). У жінок, які ще не застосовують препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину і вже застосовують гормональні контрацептиви з тижневою перервою між курсами (так званий тиждень без контрацептивів), може спостерігатися поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви. Це підвищення буде більшим, якщо дозу ламотриджину збільшити за декілька днів до або впродовж тижневої перерви. Докладну інформацію щодо дозування див. у підрозділі «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози». Тому жінкам, які розпочинають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів, слід постійно перебувати під наглядом лікаря і у більшості випадків їм потрібна буде корекція дози ламотриджину. Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не були вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину. Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів. Повідомлялось, що за результатами клінічного дослідження щодо вивчення взаємодії, було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелю та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці крові у випадку, коли ламотриджин застосовували разом із гормональними контрацептивами (комбінація «етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг») (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий. Але не можна відкидати можливості, що у деяких пацієнтів, які одночасно застосовують ламотриджин і гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнтам слід своєчасно повідомляти про зміни у менструальному циклі, наприклад, про появу раптової кровотечі. Жінки, які приймають гормональні контрацептиви. Жінки, які починають приймати гормональні контрацептиви або завершують курс застосування пероральних контрацептивів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря для проведення коригування підтримуючої дози ламотриджину (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Не можна ігнорувати можливість зниження ефективності гормональних контрацептивів при їхньому одночасному застосуванні з ламотриджином. У деяких пацієнток, які приймають пероральні контрацептиви, можливі зміни менструального циклу, про що вони повинні своєчасно інформувати лікаря. Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ОКТ 2). Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через білки органічних катіонних транспортерів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Це може спричиняти збільшення плазмового рівня деяких препаратів, що екскретуються головним чином вищенаведеним шляхом. Тому застосування ламотриджину із субстратами ОКТ 2, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад, з дофетилідом, не рекомендується. Дигідрофолатредуктаза. Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні ламотриджину можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні ламотриджину не відбувається будь-яких істотних змін кількості гемоглобіну, середнього об’єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці крові та еритроцитах протягом 1 року, а також концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років. Порушення функцій нирок. У пацієнтів з термінальною стадією порушення функції нирок концентрація ламотриджину у плазмі крові суттєво не змінюється. Однак можлива кумуляція глюкуронідного метаболіту. Застосовувати препарат для лікування пацієнтів з ураженням нирок слід з обережністю. Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі протиепілептичного лікування, для пацієнтів зі значною нирковою недостатністю слід зменшувати підтримуючу дозу ламотриджину. Порушення функції печінки. Початкова доза, збільшення доз та підтримуюча доза повинні бути зменшені загалом на 50 \% у пацієнтів з помірним та на 75 \% з тяжким порушенням функції печінки. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються відповідно до клінічного ефекту. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин. Ламотрин не слід приймати пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія. Раптове припинення прийому ламотриджину, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як, наприклад, при появі висипань), дозу ламотриджину слід зменшувати поступово, не менше 2 тижнів. За опублікованими даними, тяжкі епілептичні напади можуть спричиняти рабдоміоліз, поліорганну недостатність та синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, інколи з летальним наслідком. Аналогічні випадки можливі і на тлі лікування ламотриджином. Може спостерігатися суттєве клінічне погіршення у частоті виникнення нападів замість покращення стану. У пацієнтів, які мають більше ніж 1 тип нападів, покращення контролю за одним типом нападів слід ретельно зважити порівняно з погіршенням контролю за іншим типом нападів. Лікування ламотриджином може загострювати міоклонічні напади. Є дані, що відповідь на лікування комбінацією з індукторами ферментів є слабшою, ніж на лікування комбінацією протиепілептичними засобами, що не індукують ферменти. Причина цього невідома. При лікуванні дітей з типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнтів. Біполярні розлади. Діти та підлітки. Лікування антидепресантами пов’язано з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та поведінки у дітей та підлітків із великими депресивними розладами та іншими психічними розладами. Фертильність. Відомо, що застосування ламотриджину у ході репродуктивних досліджень на тваринах не порушувало фертильності. Даних про вплив ламотриджину на фертильність у людей немає. Тератогенність. Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик вроджених вад плоду людини, якщо жінка у період вагітності лікується інгібіторами фолатів. Відомо, що репродуктивні токсикологічні дослідження ламотриджину на тваринах у дозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенного ефекту. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат. Застосування у період вагітності або годування груддю. Ризик, пов’язаний із застосуванням протиепілептичних препаратів загалом. Спеціальні поради необхідно надавати жінкам репродуктивного віку. При плануванні вагітності необхідність лікування протиепілептичними засобами слід переглянути. Жінкам, хворим на епілепсію і які вже лікуються, слід уникати раптового переривання протиепілептичної терапії, оскільки це може спричинити загострення нападів та мати тяжкі наслідки як для жінки, так і для дитини. Ризик виникнення вроджених аномалій у дітей, матері яких лікувалися проти- епілептичними лікарськими засобами, вищий порівняно з таким у загальній популяції приблизно на 3 \%. Найпоширенішими дефектами, про які повідомлялося, є розщілина губи (заяча губа), вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Ризик виникнення вроджених вад вищий при комбінованій протиепілептичній терапії порівняно з монотерапією, тому слід, де це можливо, використовувати монотерапію. Ризик, пов’язаний із застосуванням ламотриджину. Вагітність. За доступними даними, у жінок які отримували монотерапію ламотриджином у І триместрі вагітності, загалом не було відчутного збільшення ризику виникнення більшості вроджених вад розвитку, однак за даними обмеженої кількості реєстрів повідомлялося про збільшений ризик виникнення такої вродженої вади, як ізольована розщілина ротової порожнини. За доступними даними контрольованих досліджень не було продемонстровано збільшення ризику розвитку ізольованої розщілини ротової порожнини порівняно з іншими вадами після застосування ламотриджину. У разі необхідності терапії ламотриджином у період вагітності слід застосовувати найменші можливі терапевтичні дози. Даних про застосування ламотриджину при комбінованій терапії недостатньо, щоб зробити висновок, чи має ламотриджин вплив на ризик виникнення вад розвитку, асоційованих з іншими препаратами. Як і інші препарати, ламотриджин слід призначати у період вагітності тільки у випадку, якщо очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода. Ламотриджин має слабкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу і тому теоретично може підвищити ризик порушення ембріонального розвитку шляхом зменшення рівня фолієвої кислоти (див. розділ «Особливості застосування»). Тому слід зважити на необхідність прийому фолієвої кислоти при плануванні та у ранні строки вагітності. Фізіологічні зміни під час вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Були випадки зменшення рівня ламотриджину у період вагітності, що потенційно збільшували ризик втрати контролю за нападами. Тому вагітним, які застосовують ламотриджин, слід постійно перебувати під наглядом лікаря. Після народження дитини рівень ламотриджину може швидко збільшитися з потенційним ризиком виникнення дозозалежних побічних реакцій. Тому рівень ламотриджину у сироватці крові слід перевіряти перед, у період вагітності та після пологів. У разі необхідності дозу ламотриджину слід модифікувати для підтримки концентрації ламотриджину у сироватці крові на тому рівні, що був до вагітності, або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні реакції після народження дитини. Період годування груддю. Повідомлялось, що ламотриджин виділяється у грудне молоко у варіабельних концентраціях. При цьому рівень ламотриджину у немовляти може досягати 50 \% відповідного рівня у матері. Тому у деяких дітей, які знаходились на грудному годуванні, рівень ламотриджину у сироватці крові може досягати рівнів, при яких можливий фармакологічний ефект. У зв’язку з цим користь від годування груддю повинна бути порівнянна з можливим ризиком виникнення побічних реакцій у дитини. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Доступні дані вказують на те, що ефект ламотриджину, пов’язаний із координацією зору, руху очей, управління тілом і суб’єктивний седативний ефект не відрізняються від такого у плацебо. У період лікування ламотриджином можливі побічні реакції неврологічного характеру, такі як запаморочення та диплопія. Пацієнти повинні оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином та проконсультуватися з лікарем стосовно можливості керування автомобілем і роботи з рухомими механізмами на тлі прийому ламотриджина, оскільки реакція на лікування протисудомними препаратами характеризується індивідуальними відмінностями. Спосіб застосування та дози Препарат Ламотрин, таблетки, слід ковтати не розжовуючи. При неможливості дозування препарату Ламотрин дітям, необхідно приймати ламотриджин в іншій лікарській формі та у відповідному дозуванні. Повторний початок лікування. Коли пацієнту, який припинив лікування, поновлюють лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози тому, що існує ризик виникнення висипань через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. Чим більшим є інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у 5 разів час напіввиведення, дозу ламотриджину збільшують до підтримуючої дози відповідно до існуючої схеми. Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином, якщо лікування було припинено у зв’язку з появою висипань унаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь та можливий ризик від лікування. Епілепсія. При монотерапії. Дорослі та діти віком від 12 років (див. таблицю 2). Початкова доза препарату Ламотрин становить 25 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, потім приймати 50 мг/добу впродовж наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу за 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 500 мг/добу. Діти віком від 2 до12 років (див. таблицю 3). Початкова доза препарату Ламотрин для лікування типових абсансів становить 0,3 мг/кг/маси тіла/добу за 1-2 прийоми на добу впродовж 2 тижнів, потім приймати 0,6 мг/кг/маси тіла/добу за 1-2 прийоми на добу впродовж наступних 2 тижнів. У подальшому дозу підвищувати на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 1-10 мг/кг/добу за 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів з типовими абсансами може знадобитися більша доза. Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати. При комбінованій терапії. Дорослі та діти віком від 12 років (див. таблицю 2). Для пацієнтів, які застосовують вальпроат (окремо або з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза препарату Ламотрин становить 25 мг через добу впродовж 2 тижнів, потім – по 25 мг кожну добу впродовж наступних 2 тижнів. Після цього дозу слід збільшувати (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу за 1-2 прийоми. Для пацієнтів, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза препарату Ламотрин становить 50 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, у подальшому – 100 мг/добу за 2 прийоми впродовж 2 тижнів. Потім дозу необхідно збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/добу за 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути необхідною доза у 700 мг/добу. Для пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза препарату Ламотрин становить 25 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, у подальшому – 50 мг 1 раз на добу впродовж наступних 2 тижнів. Після цього дозу необхідно збільшувати (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/добу за 1-2 прийоми. Діти віком від 2 до 12 років (див. таблицю 3). Дітям, які отримують вальпроат натрію у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова доза препарату Ламотрин становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом впродовж 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом впродовж 2 тижнів. Далі дозу необхідно збільшувати (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза дорівнює 1-5 мг/кг маси тіла за 1-2 прийоми (максимальна – 200 мг/добу). Для дітей, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза препарату Ламотрин становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми впродовж 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу впродовж наступних 2 тижнів. Далі дозу слід збільшувати (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза дорівнює 5-15 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми (максимально 400 мг/добу). Для дітей, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза препарату Ламотрин становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1-2 прийоми впродовж 2 тижнів, у подальшому – 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 1-2 прийоми впродовж наступних 2 тижнів. Після цього дозу необхідно збільшувати (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг на добу за 1-2 прийоми. Максимальна доза – 200 мг/добу. Найімовірніше, діти віком 2-6 років будуть потребувати призначення підтримуючої дози препарату Ламотрин у верхній межі рекомендованого діапазону дозування. Для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини. Таблиця 2 Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих і дітей віком від 12 років Режим лікування І-ІІ тиждень ІІІ-ІV тиждень Підтримуюча терапія Монотерапія 25 мг 1 раз/добу 50 мг 1 раз/добу 100-200 мг/добу (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням добової дози на 50-100 мг кожні 1-2 тижні Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незалежно від інших супутніх препаратів 25 мг через день (тобто 12,5 мг/добу) 25 мг 1 раз/добу 100-200 мг/добу (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25-50 мг кожні 1-2 тижні Комбінована терапія без вальпроату натрію Ця схема лікування повинна застосовуватися з: фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину 50 мг 1 раз/добу 100 мг на добу (2 прийоми) 200-400 мг/добу (за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози максимум на 100 мг кожні 1-2 тижні Ця схема лікування повинна застосовуватися разом з іншими препаратами, які істотно не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину 25 мг 1 раз/добу 50 мг 1 раз/добу 100-200 мг/добу (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози максимум на 50-100 мг кожні 1-2 тижні Пацієнтам, які застосовують протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку схему лікування як і для пацієнтів, які застосовують ламотриджин з вальпроатом. У зв’язку з ризиком виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого збільшення дози не можна перевищувати. Таблиця 3 Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей віком від 2 до 12 років (загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу) Режим лікування І-ІІ тиждень ІІІ-ІV тиждень Підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів 0,3 мг/кг маси тіла на добу (за 1-2 прийоми) 0,6 мг/кг маси тіла на добу (за 1-2 прийоми) 1-10 мг/кг маси тіла на добу (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні Максимальна доза – 200 мг/добу Комбінована терапія з вальпроатом натрію незалежно від інших супутніх препаратів 0,15 мг/кг маси тіла на добу (1 прийом) 0,3 мг/кг маси тіла на добу (1 прийом) 1-5 мг/кг маси тіла на добу (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні. Максимальна доза – 200 мг/добу Комбінована терапія без вальпроату натрію Схема лікування при одночасному прийомі з: фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину 0,6 мг/кг маси тіла на добу (2 прийоми) 1,2 мг/кг маси тіла на добу (2 прийоми) 5-15 мг/кг маси тіла на добу (за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг маси тіла на добу кожні 1-2 тижні. Максимальна доза – 400 мг/добу Ця схема лікування повинна застосовуватись щодо інших препаратів, які суттєво не індукують чи пригнічують глюкуронізацію ламотриджину 0,3 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) 1-10 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 0,6 мг/кг маси тіла на добу кожні 1-2 тижні. Максимальна доза – 200 мг/добу Дітям, які застосовують протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином не відома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, котрі приймають ламотриджин із вальпроатом. При неможливості дозування препарату Ламотрин дітям, необхідно приймати ламотриджин в іншій лікарській формі та у відповідному дозуванні. Діти віком до 2 років. Дія ламотриджину у якості монотерапії для лікування дітей віком до 2 років або в якості додаткової терапії для лікування дітей віком до 1 місяця не вивчалась. Достатньої інформації щодо ефективності та безпеки ламотриджину у якості додаткової терапії парціальних нападів у дітей від 1 місяця до 2 років недостатньо, тому препарат не рекомендується застосовувати у цій віковій категорії. Загальні рекомендації для лікування епілепсії. При припиненні застосування супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів при лікуванні ламотриджином слід зважити на ефект, що може виникнути при цьому на фармакокінетику ламотриджину. Біполярні розлади. Дорослі. Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати. Ламотрин рекомендується застосовувати пацієнтам із біполярними розладами з підвищеним ризиком депресивних епізодів у майбутньому. Слід дотримуватися наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози впродовж 6 тижнів (див. таблицю 4), після чого прийом інших психотропних та/або протиепілептичних препаратів може бути припинений у разі клінічної доцільності (див. таблицю 5). Слід розглянути необхідність додаткової терапії з метою попередження маніакальних епізодів, так як ефективність застосування препарату Ламотрин при маніакальному синдромі достеменно не встановлена. Таблиця 4 Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих з біполярними розладами Режим лікування І-ІІ тиждень ІІІ-ІV тиждень V тиждень Стабілізуюча доза* (VI тиждень) А) Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, з вальпроатом 12,5 мг (25 мг через день) 25 мг 1 раз/добу 50 мг (1 раз/добу або за 2 прийоми) 100 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми (максимальна добова доза – 200 мг) Б) Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Ця схема лікування повинна застосовуватися з: фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину 50 мг (1 раз/добу) 100 мг/добу (за 2 прийоми) 200 мг/добу (за 2 прийоми) 300 мг/добу на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/добу у разі необхідності на 7-й тиждень (за 2 прийоми) В) Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують чи пригнічують глюкуронізацію ламотриджину 25 мг (1 раз/добу) 50 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) 100 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми) 200 мг (від 100 до 400 мг) (1 раз на добу або за 2 прийоми) Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату. * Стабілізуюча доза може бути змінена залежно від клінічного ефекту. А) Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, з вальпроатом. Початковою дозою для пацієнтів, які застосовують як супутню терапію такий інгібітор глюкуронізації, наприклад, як вальпроат, є 25 мг через день впродовж 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу необхідно збільшити до 50 мг на добу (за 1-2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на добу (за 1-2 прийоми). Однак дозу можна збільшити до максимальної 200 мг/добу залежно від клінічної відповіді. Б) Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не застосовують інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему лікування слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. Початковою дозою для пацієнтів, які застосовують препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не застосовують вальпроат, є 50 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, потім 100 мг/добу (розподілена на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 200 мг/добу (за 2 прийоми) на 5-й тиждень. Дозу можна збільшити до 300 мг/добу на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг/добу (за 2 прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня. В) Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») Початковою дозою для цих пацієнтів є 25 мг 1 раз на добу впродовж 2 тижнів, потім 50 мг/добу (за 1-2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 100 мг/добу на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200 мг/добу (за 1-2 прийоми). Однак під час клінічних досліджень застосовували дози у межах 100-400 мг. Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози застосування інших психотропних препаратів може бути припинено згідно з наведеною нижче схемою (див. таблицю 5). Таблиця 5 Підтримуюча стабілізаційна доза ламотриджину при біполярних розладах з наступним припиненням прийому супутніх психотропних або протиепілептичних засобів Режим лікування I тиждень II тиждень III тиждень А) З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату Подвоїти стабілізуючу дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень (за 1 тиждень з 100 мг/добу до 200 мг/добу) Підтримувати цю дозу 200 мг/добу (за 2 прийоми)* Б) З подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози. Ця схема лікування повинна застосовуватися з: фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг В) З подальшим припиненням прийому інших препаратів, які суттєво не пригнічують чи індукують глюкуронізацію ламотриджину Підтримуюча доза 200 мг/добу за 2 прийоми (від 100 до 400 мг) * Доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг/добу. Примітка. Пацієнтам, які застосовують протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, при якому зберігається існуюча доза препарату Ламотрин і її корекція проводиться на основі клінічного стану. А) З подальшим припиненням застосування інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату. Стабілізаційну дозу ламотриджину необхідно подвоїти і тримати на цьому рівні після припинення прийому вальпроату. Б) З подальшим припиненням застосування індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від початкової підтримуючої дози. Цю схему лікування слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. Дозу ламотриджину необхідно поступово зменшити впродовж 3 тижнів після припинення застосування препаратів, що індукують глюкуронізацію. В) З подальшим припиненням застосування інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Необхідно зберігати рівень дози, досягнутої після режиму її підвищення. Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів із біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів. Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, однак на підставі даних щодо взаємодії лікарських засобів може бути рекомендована така схема (таблиця 6). Таблиця 6 Зміна добового дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів Режим лікування Підтримуюча доза ламо-триджину (мг/добу) І тиждень ІІ тиждень З ІІІ-го тижня Додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату, залежно від дози ламотриджину 200 мг 100 мг Підтримувати цю дозу (100 мг/добу) 300 мг 150 мг Підтримувати цю дозу (150 мг/добу) 400 мг 200 мг Підтримувати цю дозу (200 мг/добу) Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину хворим, які не приймають вальпроат, і залежно від дози ламотриджину. 200 мг 200 мг 300 мг 400 мг 150 мг 150 мг 225 мг 300 мг Цю схему лікування слід застосовувати з: - фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину 100 мг 100 мг 150 мг 200 мг Додаткове призначення інших препаратів, які суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу) за 2 прийоми (від 100 до 400 мг) Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, необхідно застосовувати схему лікування, рекомендовану для супутнього застосування вальпроату. Припинення прийому ламотриджину пацієнтам з біполярними розладами. Не відзначалось підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату порівняно з плацебо. Тому припинити прийом препарату можна одразу без поступового зменшення дози. Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів. Жінки, які застосовують гормональні контрацептиви. А) Початок лікування ламотриджином для пацієнтів, які вже приймають гормональні контрацептиви. Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи до схеми збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшувати за рекомендованою схемою у випадках, коли ламотриджин додається до вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин додається при відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину (див. табл. 2 та табл. 4). Б) Початок курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і які не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину. Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде збільшити у 2 рази. Рекомендується від початку лікування гормональними контрацептивами дозу ламотриджину збільшувати від 50 до 100 мг/добу кожного тижня відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення дози не буде необхідне. В) Припинення курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину. Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде зменшити до 50 \%. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до 100 мг кожного тижня (не більше 25 \% загальної дози за тиждень) протягом 3 тижнів, якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше. Застосування разом з атазанавіром/ритонавіром. Хоча застосування атазанавіру/ритонавіру зменшує концентрацію ламотриджину в плазмі крові, змінювати рекомендовані схеми збільшення дозування препарату Ламотрин не потрібно, базуючись на застосуванні атазановіру/ритонавіру. Збільшення дози препарату має базуватися на рекомендаціях залежно від схем застосування препарату Ламотрин: або Ламотрин додається до вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину), або до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або Ламотрин додається при відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину. У пацієнтів, які вже застосовують підтримуючі дози препарату Ламотрин та не застосовують індуктори глюкуронізації, дозу препарату Ламотрин можна збільшувати, якщо додається лікування атазанавіром/ритонавіром, або зменшувати, якщо лікування атазанавіром/ритонавіром припиняється. Хворі літнього віку (віком від 65 років). Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів середнього віку. Порушення функцій печінки. Початкову дозу, збільшення дози та підтримуючу дозу необхідно зменшити загалом на 50 \% у пацієнтів з помірним (шкала Чайлд-П’ю, ступінь В) та на 75 \% – з тяжким (шкала Чайлд-П’ю, ступінь С) порушенням функцій печінки. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються згідно з клінічним ефектом. Порушення функцій нирок. При призначенні хворим із порушенням функцій нирок слід дотримуватись обережності. При лікуванні хворих із термінальною стадією порушення функції нирок початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі протиепілептичного лікування, при лікуванні хворих зі значним порушенням функції нирок слід зменшувати підтримуючу дозу ламотриджину. Діти. Відсутня достатня інформація щодо застосування препарату Ламотрин для лікування дітей віком до 2 років, хворих на епілепсію, тому застосовувати препарат не рекомендується цій віковій категорії. Ламотриджин не показаний для застосування дітям та підліткам (до 18 років) з біполярними розладами через те, що ефективність препарату не було встановлено та у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних намірів (див. розділ «Особливості застосування»). Передозування Повідомлялося про випадки гострого передозування при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози, включаючи летальні випадки. Симптоми: запаморочення, головний біль, сонливість, блювання, атаксія, ністагм, порушення свідомості, великі епілептичні напади, кома, подовження інтервалу QRS на електрокардіограмі (затримка внутрішньошлуночкової провідності). Лікування: для зменшення всмоктування препарату рекомендується промивання шлунка і застосування ентеросорбентів. Пацієнта необхідно госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії для проведення відповідної симптоматичної та підтримуючої терапії. Побічні реакції Побічні реакції, про які стало відомо під час досліджень з лікування епілепсії та біполярних розладів, наведено у 2 підрозділах за вищевказаними показаннями. Додаткові побічні реакції, що були виявлені протягом післяреєстраційного фармаконагляду при застосуванні препарату за обома показаннями, представлені у окремому підрозділі. Для оцінки загального профілю безпеки ламотриджину слід брати до уваги інформацію з усіх трьох підрозділів. Для оцінки частоти виникнення побічної дії використовувалась така класифікація: дуже часто (? 1/10), часто (? 1/100 - < 1/10), нечасто (? 1/1000 - < 1/100), рідко (? 1/10 000 - < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000). Епілепсія. Доступні дані вказують на те, що перераховані нижче побічні реакції були виявлені під час проведення клінічних досліджень з лікування епілепсії. Для оцінки загального профілю безпеки застосування ламотриджину їх слід брати до уваги разом з тими, що вказані у двох інших підрозділах: «Біполярні розлади» та «Додаткові побічні реакції». З боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже часто: шкірні висипання. Рідко: синдром Стівенса-Джонсона. Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз. Відомо, що при проведенні досліджень у дорослих комбінованого лікування шкірні висипання спостерігалися у 10 \% хворих, які застосовували ламотриджин, та у 5 \% хворих, котрі застосовували плацебо. Висипання були причиною припинення застосування препарату у 2 \% хворих. Доступні дані вказують на те, що шкірні висипання мали макуло-папульозний характер, частіше виникали впродовж 8 тижнів від початку лікування та зникали після припинення застосування ламотриджину (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялось про виникнення тяжких життєво небезпечних шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Є дані, що більшість пацієнтів одужує після припинення прийому препарату, у деяких із них залишаються необоротні рубці; у поодиноких випадках ці симптоми призводили до летального наслідку (див. розділ «Особливості застосування»). Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов’язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а також із супутнім застосуванням вальпроату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Також повідомлялось, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різноманітними системними симптомами (див. підрозділ «З боку імунної системи»). З боку системи крові і лімфатичної системи. Дуже рідко: гематологічні відхилення (що включають нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію та агранулоцитоз), лімфаденопатія. Гематологічні відхилення та лімфаденопатія можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані з синдромом гіперчутливості (див. підрозділ «З боку імунної системи»). З боку імунної системи. Дуже рідко: синдром гіперчутливості, включаючи гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, порушення з боку печінки та крові, дисеміновану внутрішньосудинну коагуляцію (ДВК) та поліорганну недостатність. Шкірні висипання можуть бути складовою синдрому гіперчутливості, який супроводжувався різноманітними системними симптомами, включаючи гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функцій печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до розвитку ДВК та поліорганної недостатністі. Важливо пам’ятати, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, гарячка, лімфаденопатія) можуть виникати і при відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів необхідно негайно обстежити хворого і припинити лікування препаратом Ламотрин, якщо розвиток симптомів не можна пояснити іншою причиною. Психічні порушення. Часто: агресивність, дратівливість; дуже рідко: тик, галюцинації та сплутаність свідомості. З боку нервової системи. Дуже часто: головний біль; часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; нечасто: атаксія; рідко: ністагм. З боку органів зору. Нечасто: диплопія, пелена перед очима. З боку шлунково-кишкового тракту. Під час монотерапії. Часто: нудота, блювання та діарея. За іншими даними. Дуже часто: нудота, блювання; часто: діарея. З боку гепатобіліарної системи. Дуже рідко: підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай пов’язані з реакціями гіперчутливості, але описані окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Дуже рідко: симптоми системного червоного вовчака. Загальні порушення. Часто: стомлюваність. Біполярні розлади. Доступні дані вказують на те, що вказані нижче побічні реакції були виявлені під час проведення клінічних досліджень з лікування біполярних розладів. Для оцінки загального профілю безпеки застосування ламотриджину їх слід брати до уваги разом з тими, що вказані у двох інших підрозділах: «Епілепсія» та «Післяреєстраційне застосування». З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: сухість у роті. З боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже часто: шкірні висипання; рідко: синдром Стівенса-Джонсона. За відомими даними усіх клінічних досліджень (контрольованих і неконтрольованих), у хворих на біполярний розлад шкірні висипання відзначалися у 12 \% пацієнтів, які лікувалися ламотриджином. Тоді як у контрольованих дослідженнях шкірні висипання спостерігалися у 8 \% хворих, які лікувалися ламотриджином, порівняно з 6 \% хворих, які застосовували плацебо. З боку нервової системи. Дуже часто: головний біль; часто: тривожне збудження, сонливість, запаморочення. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: артралгія. Загальні розлади. Часто: біль, біль у спині. Післяреєстраційне застосування. Цей підрозділ включає побічні реакції із повідомлень про післяреєстраційне застосування за обома показаннями. Для оцінки загального профілю безпеки застосування ламотриджину їх слід брати до уваги разом з тими, що вказані у двох інших підрозділах: «Епілепсія» та «Біполярні розлади». З боку шкіри та підшкірної тканини. Рідко: алопеція. Психічні порушення. Дуже рідко: нічні кошмари. З боку нервової системи. Дуже часто: сонливість, атаксія, головний біль, запаморочення; часто: ністагм, тремор, безсоння; рідко: асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко: тривожне збудження, порушення рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз. Ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів, які мають цю хворобу. Є окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у хворих без цієї патології. З боку органів зору. дуже часто: диплопія, пелена перед очима; рідко: кон’юнктивіт. З боку шлунково-кишкового тракту. дуже часто: нудота, блювання; часто: діарея. Тільки епілепсія. З боку нервової системи. Дуже рідко: збільшення частоти нападів. Термін придатності 3 роки. Умови зберігання Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Упаковка По 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 6 блістерів у пачці з картону. Категорія відпуску За рецептом. Виробник ТОВ «Фарма Старт». Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8. У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «Фарма Старт» за адресою: бул. Івана Лепсе, 8, м. Київ, 03124, тел/факс:+38 044 281 2333.
Состав
Действующее вещество: ламотриджин;
1 таблетка содержит ламотриджина 25 мг или 50 мг или 100 мг;
Другие составляющие: целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный безводный, повидон, крахмалгликолят натрия (тип А), лактоза моногидрат, магния стеарат.
Лекарственная форма
Таблетки.
Основные физико-химические свойства: таблетки белого или почти белого цвета, круглой формы, с выпуклой поверхностью, с риской (Ламотрин 50 и Ламотрин 100), без риска (Ламотрин 25).
Фармакотерапевтическая группа
Противоэпилептические средства. Ламотриджин. Код ATX N03A X09.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Ламотриджин – производное вещество фенилтриазина – противоэпилептическое средство, механизм действия которого связан с блокадой потенциалзависимых натриевых каналов пресинаптических мембран нейронов в фазе медленной инактивации и угнетением избыточного высвобождения возбуждающих нейротрансмиттеров, прежде всего глутамата (аминокислоты).
Фармакокинетика
После приема внутрь препарат быстро и полностью абсорбируется в пищеварительном тракте. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 2,5 часа.
Ламотриджин подвергается интенсивному метаболизму, основным метаболитом является N-глюкуронид.
У взрослых период полувыведения составляет 29 часов. Ламотриджин имеет линейный фармакологический профиль. У детей период полувыведения меньше, чем у взрослых. Выводится главным образом в виде метаболитов и частично в неизмененном виде, преимущественно с мочой. У детей период полувыведения меньше, чем у взрослых.
Особые группы пациентов.
Дети.
Клиренс в зависимости от массы тела у детей выше, чем у взрослых, самые высокие показатели – у детей младше 5 лет. Период полувыведения ламотриджина у детей обычно более короткий, чем у взрослых, со средним значением примерно 7 часов при одновременном применении с такими индукторами энзимов, как карбамазепин и фенитоин, и повышением среднего значения до 45-50 часов при одновременном применении исключительно с вальпроатом.
Пациенты пожилого возраста.
Сообщалось, что результаты фармакокинетического анализа в группах пациентов, включавших как пациентов пожилого возраста, так и молодых пациентов с эпилепсией, участвовавших в одном исследовании, обнаружил, что клиренс ламотриджина не изменился клинически значимой мерой. Есть данные, что после однократных доз явный клиренс уменьшился на 12% с 35 мл/мин/кг у пациентов 20 лет до 31 мл/мин/кг у пациентов 70 лет. Снижение после 48 недель лечения составило 10% от 41 мл/мин у молодых пациентов до 37 мл/мин у пожилых пациентов. Сообщалось, что фармакокинетика ламотриджина была изучена у пациентов пожилого возраста, которым была назначена однократная доза 150 мг. Также сообщалось, что среднее значение клиренса у пожилых пациентов (0,39 мл/мин/кг) находится между средним значением клиренса (от 0,31 до 0,65 мл/мин/кг), полученного в исследованиях, проведенных среди взрослых пациентов не пожилого возраста после получения одноразовой дозы от 30 до 450 мг.
Пациенты с нарушением функций почек.
Во время исследований пациентам с хроническими нарушениями функций почек и пациентам на гемодиализе была применена однократная доза в 100 мг ламотриджина. Средние значения CL/F составляли 0,42 мл/мин/кг (хронические нарушения функций почек), 0,33 мл/мин/кг (период между гемодиализом) и 1,57 мл/мин/кг (во время гемодиализа) по сравнению с 0,58 мл/мин/кг у здоровых пациентов. Средний период полувыведения из плазмы крови составил 42,9 ч (хронические нарушения функций почек), 57,4 ч (период между гемодиализом) и 13,0 ч (во время гемодиализа), по сравнению с 26,2 ч у здоровых пациентов. В течение четырехчасовой сессии гемодиализа количество ламотриджина снижалось примерно на 20% (от 5,6 до 35,1). Для данной группы пациентов определение начальной дозы ламотриджина должно основываться на режиме приема противоэпилептических препаратов пациентом; понижение поддерживающей дозы может быть эффективным для пациентов со значительной функциональной почечной недостаточностью.
Пациенты с нарушением функций печени.
Фармакокинетическое исследование однократной дозы проводилось с участием пациентов с разной степенью нарушения функций печени и здоровых добровольцев. Среднее значение явного клиренса ламотриджина составляло 0,31 мл/мин/кг, 0,24 мл/мин/кг и 0,10 мл/мин/кг у пациентов со степенью А, В и С (по классификации Чайльда – Пью) нарушение функций печени соответственно по сравнению с 0,34 мл/мин/кг у здоровых пациентов. Обычно начальная, повышенная и поддерживающая дозы должны быть уменьшены приблизительно на 50% у пациентов с умеренной степенью нарушения функций печени (степень В по классификации Чайльда-Пью) и на 75% у пациентов с тяжелой степенью (степень С по классификации Чайльда-П нарушение функций печени. Повышенную и поддерживающую дозы следует корректировать в зависимости от реакции на лечение.
Показания
Эпилепсия.
Взрослые и дети от 13 лет : монотерапия и дополнительная терапия парциальных и генерализованных приступов эпилепсии, включая тонико-клонические приступы, а также приступы, связанные с синдромом Леннокса - Гасто. Лекарственное средство Ламотрин назначают как дополнительную терапию, но при синдроме Леннокса – Гасто он может быть назначен как начальный противоэпилептический препарат (ПЭП).
Дети от 2 до 12 лет : дополнительная терапия эпилепсии, в частности парциальных и генерализованных приступов, включая тонико-клонические приступы, а также приступы, связанные с синдромом Леннокса – Гасто.
Монотерапия типичных абсансов.
Биполярные расстройства у взрослых.
Взрослые (возраст от 18 лет).
Для предотвращения депрессивных состояний у больных с биполярным расстройством I типа, которые преимущественно страдают депрессивными состояниями.
Ламотриджин не показан для неотложной терапии маниакальных или депрессивных эпизодов.
Противопоказания
Гиперчувствительность к ламотриджину или другим компонентам лекарственного средства.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий
Было установлено, что уридин 5'-дифосфо (УДФ)-глюкуронил трансфераза (УГТ) – это фермент, отвечающий за метаболизм ламотриджина. Таким образом, индуцирующие или ингибирующие глюкуронизацию препараты могут влиять на клиренс ламотриджина. Индукторы фермента цитохрома Р450 3А4 (CYP3A4) сильного или умеренного действия, которые, как известно, индуцируют УГТ, также могут усилить метаболизм ламотриджина.
Те препараты, которые, как доказано, оказывают клинически значимое влияние на метаболизм ламотриджина, изложены в таблице 1. Специальные рекомендации по дозированию этих лекарственных средств представлены в разделе «Способ применения и дозы».
Нет доказательств того, что ламотриджин может повлечь за собой клинически значимую стимуляцию или угнетение окислительных ферментов цитохрома Р450. Ламотриджин может индуцировать свой метаболизм, однако этот эффект умеренный и не имеет значительных клинических последствий.
Таблица 1
Влияние других лекарств на глюкуронизацию ламотриджина
Лекарство, значительно подавляющее глюкуронизацию ламотриджина |
Лекарство, значительно индуцирующее глюкуронизацию ламотриджина |
Лекарство, которое не подавляет и не индуцирует глюкуронизацию ламотриджина |
---|---|---|
Вальпроат |
Карбамазепин Фенитоин Примидон Фенобарбитал Рифампицин Лопинавир/ритонавир Атазановир/ритонавир* Комбинация «этинилэстрадиол/левоноргестрель»** |
Литий Бупропион Оланзапин Окскарбазепин Фелбомат Габапентин Леветирацетам Прегабалин Топирамат Зонизамид Арипипразол Лакозамид Перемпанел |
* О дозировке см. подраздел «Общие рекомендации по дозировке для особых групп пациентов» раздела «Способ применения и дозы».
** Другие пероральные контрацептивы и гормоносодержащие препараты не изучались, но они могут аналогично влиять на фармакокинетические свойства ламотриджина (см. подраздел «Общие рекомендации по дозировке для особых групп пациентов» раздела «Способ применения и дозы» по дозировке для женщин, принимающих гормональные контрацептивы. , и подразделение «Гормональные контрацептивы» раздела «Особенности применения»).
Взаимодействие с противоэпилептическими препаратами (см. также раздел «Способ применения и дозы»).
Вальпроат, тормозящий глюкуронизацию ламотриджина, замедляет метаболизм ламотриджина и увеличивает его средний период полувыведения примерно в 2 раза.
Некоторые противоэпилептические препараты (такие как фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и примидон), индуцирующие микросомальные ферменты цитохрома Р450, индуцируют метаболизм глюкуронизации ламотриджина и ускоряют метаболизм ламотриджина.
Имеются сообщения о побочных явлениях со стороны центральной нервной системы, включающих головокружение, атаксию, диплопию, помутнение зрения и тошноту у пациентов, получавших карбамазепин одновременно с ламотриджином. Эти явления обычно исчезают при уменьшении дозы карбамазепина. Подобные эффекты проявились при исследовании ламотриджина и окскарбазепина с участием взрослых добровольцев, но уменьшение дозы не было изучено. Известно, что в исследовании на здоровых взрослых добровольцах, применявших дозу ламотриджина 200 мг и дозу окскарбазепина 1200 мг, было обнаружено, что окскарбазепин не изменял метаболизм ламотриджина, а ламотриджин в свою очередь не изменял метаболизм.
Сообщалось, что в исследовании с участием добровольцев было выявлено, что совместное применение фелбамата в дозе 1200 мг 2 раза в сутки и ламотриджина в дозе 100 мг 2 раза в сутки в течение 10 дней не оказывало клинически значимого влияния на фармакокинетику.
Согласно данным ретроспективного анализа плазменных уровней у пациентов, применявших ламотриджин, с габапентином или без, было обнаружено, что габапентин не изменяет существующий уровень клиренса ламотриджина.
Известно, что потенциальное медикаментозное взаимодействие между леветирацитамом и ламотриджином было изучено путем оценки уровня концентраций обоих препаратов в сыворотке крови во время плацебоконтролированных клинических исследований. Согласно этим данным вещества не изменяют фармакокинетику друг друга.
Устойчивая концентрация ламотриджина в плазме крови не изменяется при совместном применении с прегабалином (200 мг 3 раза в сутки). Фармакокинетического взаимодействия между ламотриджином и прегабалином нет.
Топирамат не оказывает влияния на плазменную концентрацию ламотриджина. Применение ламотриджина на 15% увеличивает концентрацию топирамата.
Известно, что по данным исследования применение зонисамида (200-400 мг/сут) вместе с ламотриджином (150-500 мг/сут) в течение 35 дней для лечения эпилепсии не оказало существенного влияния на фармакокинетику ламотриджина.
На концентрацию ламотриджина в плазме крови не влияло совместное применение лакозамида (200, 400 или 600 мг/сут) в плацебоконтролированных клинических испытаниях у пациентов с парциальными приступами судорог. По данным из трех плацебоконтролированных клинических исследований дополнительного одновременного приема перемпанеля у пациентов с парциальными и первичными генерализованными тонико-клоническими приступами, наивысшая исследованная доза перемпанеля (12 мг/сут) увеличила клиренс ламотриджина менее чем на 10%. Этот эффект не считается клинически значимым.
Хотя описаны случаи изменения концентрации других противоэпилептических препаратов в плазме крови, доступные данные исследований показывают, что ламотриджин не влияет на концентрацию в плазме сопутствующих противоэпилептических средств. Результаты исследований in vitro показали, что ламотриджин не оказывает влияния на связывание других противоэпилептических препаратов с белками сыворотки крови.
Взаимодействие с другими психотропными веществами (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Известно, что при одновременном применении 100 мг/сут ламотриджина и 2 г глюконата лития, применявшегося 2 раза в сутки в течение 6 дней 20 пациентам, фармакокинетика лития не изменялась. Применение многократных пероральных доз бупропиона не оказывает статистически значимого влияния на фармакокинетику ламотриджина в исследовании на 12 пациентах, наблюдается лишь слабое повышение уровня глюкуронида ламотриджина. Известно, что в исследовании с участием взрослых добровольцев 15 мг оланзапина уменьшали площадь под кривой «концентрация-время» (AUS) и максимальную концентрацию (Cmax) ламотриджина в среднем на 24% и 20% соответственно. Такой выраженный эффект в клинической практике встречается редко. Ламотриджин в дозе 200 мг не влияет на фармакокинетику оланзапина. Многократные пероральные дозы ламотриджина 400 мг/сут не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона при приеме разовой дозы 2 мг. При совместном применении 2 мг рисперидона с ламотриджином сообщалось о возникновении сонливости. Доступные данные указывают на то, что не было обнаружено ни одного случая сонливости при применении только ламотриджина.
Известно, что в клиническом исследовании с привлечением 18 взрослых пациентов с биполярным расстройством, получавших ламотриджин (≥ 100 мг/сут) и арипипразол с постепенным увеличением дозы от 10 до 30 мг/кг в течение 7 дней, а затем еще в течение 7 дней наблюдалось примерно 10% уменьшения Сmax и AUC ламотриджина. Не ожидается, что этот эффект будет иметь клинические последствия.
Результаты экспериментов in vitro показали, что на формирование первичного метаболита ламотриджина, 2-N-глюкуронида, лишь в минимальной степени влияет амитриптилин, бупропион, клоназепам, флуоксетин, галоперидол или лоразепам. По данным изучения метаболизма буфуралола в микросомах печени человека можно определить, что ламотриджин не снижает клиренс препаратов, метаболизирующихся главным образом с помощью CYP 2D6.
Результаты опытов in vitro позволяют утверждать, что на клиренс ламотриджина не могут влиять клозапин, фенелзин, рисперидон, сертралин или тразодон.
Взаимодействие с гормональными контрацептивами.
Воздействие гормональных контрацептивов на фармакокинетику ламотриджина.
Есть данные, что комбинация «этинилестрадиол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг» увеличивает выведение ламотриджина примерно в 2 раза, что в свою очередь приводит к уменьшению площади под кривой AUC и Cmax ламотриджина в среднем на 52% и 39% соответственно. При недельном перерыве в применении контрацептива (так называемая неделя без контрацептива) концентрация ламотриджина в сыворотке крови постепенно возрастала, достигая концентрации, которая была примерно в 2 раза выше, чем при совместном применении препаратов (см. Способ применения и дозы) и раздел "Особенности применения").
Воздействие ламотриджина на фармакокинетику гормональных контрацептивов.
Известно, что, по данным исследований, у женщин неизменная доза ламотриджина 300 мг не влияла на фармакокинетику этинилэстрадиола, который является частью комбинированной таблетки перорального контрацептива. Наблюдалось небольшое увеличение выведения левоноргестреля, что в свою очередь приводило к уменьшению площади под кривой AUC и Cmax левоноргестреля в среднем на 19% и 12% соответственно. Замеры сывороточного уровня фолликулостимулирующего гормона и лютеинизирующего гормона и эстрадиола в ходе исследования показали угнетение яичниковой гормональной активности у некоторых женщин, хотя измерения уровня прогестерона в сыворотке крови обнаружили, что нет никаких гормональных симптомов овуляции у одной из женщин. Влияние изменений уровня сывороточных фолликулостимулирующего и лютеинизирующего гормонов и незначительного увеличения выведения левоноргестреля на овуляторную активность яичников неизвестно (см. подраздел «Общие рекомендации по дозировке для особых групп пациентов» раздела «Способ применения и дозы» относительно дозирования для женщин, "Гормональные контрацептивы" раздела "Особенности применения"). Известно, что влияние ламотриджина в дозе более 300 мг не исследовалось. Сообщалось, что исследования других гормональных контрацептивов также не проводились.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами.
Известно, что в исследовании с участием 10 мужчин-добровольцев, принимавших рифампицин, увеличивался уровень выведения и уменьшался период полувыведения ламотриджина вследствие индукции печеночных ферментов, ответственных за глюкуронизацию.
Для пациентов, получающих сопутствующую терапию рифампицином, следует применять режим лечения, рекомендованный для лечения ламотриджином и соответствующими индукторами глюкуронизации (см. способ применения и дозы).
По данным исследований, с участием здоровых добровольцев, лопинавир/ритонавир примерно вдвое снижают плазменную концентрацию ламотриджина путем индукции глюкуронизации.
Для пациентов, получающих сопутствующую терапию лопинавиром/ритонавиром, следует применять режим лечения, рекомендованный для сопутствующего применения ламотриджина с соответствующими индукторами глюкуронизации (см. «Способ применения и дозы»).
Применение атазанавира/ритонавира (300 мг/100 мг) уменьшает AUC и Сmax ламотриджина в плазме крови (в дозе 100 мг) в среднем на 32% и 6% соответственно (см. подраздел «Общие рекомендации по дозировке для особых групп пациентов» раздела « Способ применения и дозы. Данные изучения in vitro влияния ламотриджина на органические катионные транспортеры 2 (ОКТ 2) продемонстрировали, что ламотриджин, но не N(2)-глюкуронид метаболит, является ингибитором ОКТ 2 в потенциально клинически значимых концентрациях. Ламотриджин является ингибитором ОКТ 2 с показателями IC50 53,8 μМ и 186 μМ соответственно (см. раздел «Особенности применения»).
Взаимодействие с использованием лабораторных тестов.
Сообщалось о взаимодействии ламотриджина с тестами, применяемыми для быстрого определения некоторых лекарственных средств в моче, результатом чего могут стать ложноположительные показатели, особенно при определении фенциклидина. Для подтверждения положительных результатов необходимо использовать альтернативный более специфический химический метод.
Особенности применения
Кожные сыпи
В первые 8 недель от начала лечения ламотриджином может возникать побочная реакция со стороны кожи в виде сыпи. В большинстве случаев сыпь умеренная и проходит без лечения, однако сообщалось о возникновении тяжелых кожных реакций, требующих госпитализации и отмены лекарственного средства. К ним относятся случаи возникновения сыпей, потенциально угрожающих жизни, в частности, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз, а также лекарственная реакция с эозинофилией и системными симптомами (DRESS); также известна как синдром гиперчувствительности (HSS) (см. раздел «Побочные реакции»).
Известно, что у взрослых, принимавших участие в исследованиях с соблюдением современных рекомендаций по дозировке ламотриджина, частота тяжелых кожных сыпей составляла примерно 1 на 500 больных эпилепсией. Приблизительно у половины этих случаев диагностировался синдром Стивенса-Джонсона (1 на 1000).
У детей риск возникновения серьезных кожных сыпей выше, чем у взрослых. Известно, что, по данным исследований с применением ламотриджина, частота случаев сыпей, приводивших к госпитализации, у детей варьирует от 1 на 300 до 1 на 100 больных.
У детей первые признаки кожной сыпи могут быть ошибочно восприняты за инфекцию, поэтому врачам следует помнить о возможности развития побочной реакции на препарат у детей, у которых возникают сыпь и лихорадка в течение первых 8 недель терапии.
Общий риск возникновения кожных высыпаний, очевидно, тесно связан с высокими начальными дозами ламотриджина и превышением рекомендуемой схемы увеличения доз при терапии ламотриджином (см. Способ применения и дозы), а также сопутствующим применением вальпроата (см. Способ применение и дозы»).
С осторожностью следует назначать ламотриджин пациентам, у которых были аллергия или сыпь при применении других противоэпилептических препаратов в анамнезе, поскольку частота появления умеренных сыпей после лечения ламотриджином у этой группы пациентов была в 3 раза выше, чем в группе без такого анамнеза.
Все пациенты (взрослые и дети), у которых появилась сыпь, должны быть немедленно осмотрены врачом и немедленно прекратить лечение ламотриджином, за исключением тех случаев, когда развитие сыпи не связано с приемом ламотриджина. Не рекомендуется восстанавливать прием ламотриджина в случаях, когда предыдущее его назначение было отменено в связи с развитием кожных реакций, если только ожидаемый терапевтический эффект от применения не превышает риск возникновения побочных реакций. Если применение ламотриджина привело к развитию синдрома Стивенса-Джонсона, токсического эпидермального некролиза или лекарственной реакции с эозинофилией и системными симптомами, восстанавливать прием ламотриджина нельзя.
Сообщалось, что кожная сыпь является частью DRESS-синдрома, также известен как синдром гиперчувствительности. Это состояние сопровождается различными системными симптомами, включающими лихорадку, лимфаденопатию, отек лица, изменения крови, нарушение функции печени, почек и асептический менингит (см. «Побочные реакции»). Синдром может иметь разные степени тяжести и изредка может приводить к диссеминированному внутрисосудистому свертыванию крови и полиорганной недостаточности. Ранние признаки гиперчувствительности (например, лихорадка и лимфаденопатия) могут возникать даже при отсутствии кожных сыпей. При наличии таких симптомов пациента следует немедленно осмотреть и при отсутствии других причин прекратить прием ламотриджина. В большинстве случаев после отмены асептический менингит имеет обратное развитие, но в некоторых случаях может возвращаться при повторном назначении ламотриджина. Повторное назначение ламотриджина приводит к быстрому возвращению симптомов, часто имеющих более тяжелый характер. Пациентам, которым ламотриджин был отменен в связи с появлением асептического менингита при его предварительном назначении, назначать ламотриджин повторно нельзя.
Также были сообщения о реакциях фоточувствительности, связанных с применением ламотриджина (см. раздел «Побочные реакции»). В нескольких случаях реакция возникала при применении высокой дозы (400 мг или более), после увеличения дозы или быстром титровании. Если у пациента с признаками фоточувствительности (например, сильный солнечный ожог) подозрение на фоточувствительность, связанную с ламотриджином, следует рассмотреть возможность прекращения лечения. Если продолжение лечения ламотриджином считается клинически оправданным, пациенту следует рекомендовать избегать воздействия солнечного света и искусственного ультрафиолетового света и соблюдать защитные меры (например, использование защитной одежды и солнцезащитных средств).
Гемофагоцитарный лимфогистиоцитоз (ГЛГ)
Сообщалось о ГЛГ у пациентов, принимавших ламотриджин (см. раздел «Побочные реакции»). ГЛГ характеризуется такими признаками и симптомами как лихорадка, сыпь, неврологические симптомы, гепатоспленомегалия, лимфаденопатия, цитопения, повышение сывороточной концентрации ферритина, гипертриглицеридемия и нарушение функции печени и свертывания крови. Симптомы возникают обычно в течение 4 недель от начала лечения.
Пациентам следует проинформировать о симптомах, связанных с ГЛГ, а также им следует посоветовать немедленно обратиться к врачу в случае появления этих симптомов во время лечения ламотриджином.
Необходимо осмотреть пациентов, у которых развиваются эти признаки и симптомы, и рассмотреть диагноз ГЛГ. Следует немедленно прекратить терапию ламотриджином, если другая причина развития симптомов не может быть установлена.
Клиническое ухудшение и суицидальный риск
У больных эпилепсией могут возникать симптомы депрессии и/или биполярного расстройства и существуют свидетельства того, что больные эпилепсией и биполярным расстройством имеют повышенный суицидальный риск.
По данным мета-анализа с применением противоэпилептических препаратов, включая ламотриджин, было продемонстрировано незначительное увеличение риска суицидальных побуждений и поведения. Механизм этого риска неизвестен, но имеющиеся данные не исключают возможности увеличения этого риска из-за применения ламотриджина. Поэтому за пациентами следует тщательно наблюдать суицидальные намерения и поведения. В случае появления таких признаков пациентам и ухаживающим за ними следует обратиться за медицинской помощью.
Необходимо тщательно наблюдать за пациентами, принимающими ламотриджин по поводу биполярных расстройств, чтобы не пропустить клиническое ухудшение (включающее появление новых симптомов) или суицидальность, особенно в начале курса лечения или во время изменения дозы.
Пациенты, имеющие в анамнезе суицидальное поведение или мысли или в значительной степени демонстрировавшие суицидальные намерения до начала лечения, имеют больший риск появления суицидальных мыслей или суицидальных попыток, что потребует тщательного наблюдения во время лечения.
Пациентов и лиц, ухаживающих за ними, следует предупредить о необходимости наблюдения за любым ухудшением их состояния (включая появление новых симптомов) и/или появлением суицидальных намерений/проб или склонности к самоповреждению для своевременного обращения за помощью при возникновении этих симптомов.
При этом следует оценить ситуацию и внести соответствующие изменения в терапевтический режим, а если нужно прекратить лечение пациентов с проявлениями клинического ухудшения (включая появление новых симптомов) и/или появлением суицидальных намерений/поведения, особенно если эти симптомы тяжелые, возникли внезапно и не являются частью уже имеющихся симптомов.
Гормональные контрацептивы
Влияние гормональных контрацептивов на эффективность ламотриджина
Были получены данные, что комбинация этинилэстрадиол 30 мкг/левоноргестрель 150 мкг увеличивает выведение ламотриджина примерно в 2 раза, что в свою очередь уменьшает уровень ламотриджина (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий). Для получения максимального терапевтического эффекта в большинстве случаев нужно будет увеличить (путем титрования) поддерживающую дозу ламотриджина (в 2 раза). У женщин, еще не применяющих препараты-индукторы глюкуронизации ламотриджина и уже применяющих гормональные контрацептивы с недельным перерывом между курсами (так называемая неделя без контрацептивов), может наблюдаться постепенное временное повышение уровня ламотриджина во время недельного перерыва. Это повышение будет больше, если дозу ламотриджина увеличить за несколько дней до или в течение недельного перерыва (подробная информация по дозировке – в разделе «Общие рекомендации по дозировке для особых групп пациентов» раздела «Способ применения и дозы»). Поэтому женщинам, которые начинают принимать пероральные контрацептивы или заканчивают курс применения пероральных контрацептивов, следует находиться под наблюдением врача, и в большинстве случаев им потребуется коррекция дозы ламотриджина.
Другие пероральные контрацептивы и гормоносодержащие препараты не были изучены, но они могут аналогично влиять на фармакокинетические свойства ламотриджина.
Влияние ламотриджина на эффективность гормональных контрацептивов
Сообщалось, что по результатам клинического исследования по изучению взаимодействия было выявлено незначительное увеличение выведения левоноргестреля и изменения уровня фолликулостимулирующего и лютеинизирующего гормонов в сыворотке крови в случае, когда ламотриджин применяли вместе с гормональными контрацептивами (комбинация «этинилестрадиг 3 · раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Влияние этих изменений на овуляцию яичников неизвестно. Но нельзя исключать возможность, что у некоторых пациентов, одновременно применяющих ламотриджин и гормональные контрацептивы, эти изменения приводят к снижению эффективности последних. Поэтому пациентам следует своевременно сообщать об изменениях в менструальном цикле, например, о появлении внезапного кровотечения.
Дигидрофолатредуктаза
Ламотриджин является слабым ингибитором дигидрофолатредуктазы, поэтому при длительном применении ламотриджина возможно его влияние на метаболизм фолатов. Однако при длительном применении ламотриджина не происходит каких-либо существенных изменений количества гемоглобина, среднего объема эритроцитов, концентрации фолатов в сыворотке крови и эритроцитах в течение 1 года, а также концентрации фолатов в эритроцитах в течение 5 лет.
Нарушение функций почек
У пациентов с терминальной стадией нарушения функции почек концентрация ламотриджина в плазме крови существенно не меняется. Однако возможна кумуляция глюкуронидного метаболита. Применять препарат для лечения пациентов с поражением почек следует с осторожностью.
Пациенты, принимающие другие препараты, содержащие ламотриджин
Ламотрин не следует принимать пациентам, которые уже лечатся любым другим препаратом, содержащим ламотриджин, без консультации врача.
Бругадообразные изменения на ЭКГ
Сообщалось о развитии аритмогенной аномалии ST-T, а также типичных бругадоподобных изменений ЭКГ у пациентов, получавших ламотриджин. В этой связи перед применением ламотриджина пациентам с синдромом Бругада следует тщательно рассмотреть возможность такого лечения.
Применение у детей
Информация о влиянии ламотриджина на рост, половое созревание, а также когнитивное, эмоциональное и поведенческое развитие детей отсутствует.
Эпилепсия
Внезапное прекращение приема ламотриджина, как и других противоэпилептических средств, может спровоцировать увеличение частоты приступов. За исключением случаев, когда состояние пациента требует внезапного прекращения приема препарата (как, например, при появлении сыпи), дозу ламотриджина следует уменьшать постепенно, не менее 2 недель.
По опубликованным данным, тяжелые эпилептические приступы могут вызвать рабдомиолиз, полиорганную недостаточность и синдром диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови, иногда с летальным исходом. Аналогичные случаи возможны и на фоне лечения ламотриджином. Может наблюдаться существенное клиническое ухудшение частоты возникновения приступов вместо улучшения состояния. У пациентов, имеющих более 1 типа приступов, улучшение контроля над одним типом приступов следует тщательно взвесить по сравнению с ухудшением контроля над другим типом приступов. Лечение ламотриджином может обострять миоклонические приступы.
Есть данные, что ответ на лечение комбинацией с индукторами ферментов слабее, чем на лечение комбинацией противоэпилептическими средствами, не индуцирующими ферменты. Причина этого не известна.
При лечении детей с типичными малыми эпилептическими приступами эффект достигается не у всех пациентов.
Меры безопасности, связанные с биполярным расстройством
Дети (до 18 лет)
Лечение антидепрессантами связано с повышенным риском суицидальных побуждений и поведения у детей (до 18 лет) с большими депрессивными расстройствами и другими психическими расстройствами.
Лекарственное средство содержит лактозу, поэтому пациентам с такими редкими наследственными заболеваниями как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или нарушение мальабсорбции глюкозы-галактозы, не следует его принимать.
Лекарственное средство содержит менее 1 ммоль натрия (23 мг) на таблетку, то есть практически свободно от натрия.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Риск, связанный с применением противоэпилептических препаратов в целом.
Женщинам детородного возраста требуется консультация специалиста. Следует рассмотреть вопрос лечения противоэпилептическими препаратами, когда женщина планирует беременность. У женщин, получающих лечение по поводу эпилепсии, необходимо избегать резкой отмены противоэпилептических препаратов, поскольку это может привести к рецидиву эпилептических приступов, что может иметь серьезные последствия для женщины и плода. В любых случаях следует отдавать предпочтение монотерапии, поскольку применение комбинированной терапии ПЭП может быть связано с повышением риска развития врожденных пороков по сравнению с монотерапией в зависимости от применяемых ПЭП.
Риск, связанный с применением ламотриджина.
Беременность.
Большое количество данных о беременных женщинах, получавших монотерапию ламотриджином в течение первого триместра беременности (более 8700), не указывают на существенное повышение риска возникновения серьезных врожденных пороков развития, в том числе оральных ущелий. Исследования на животных показали эмбриофетальную токсичность.
Если терапия ламотриджином считается необходимой в период беременности, рекомендуется его применение в минимально возможной терапевтической дозе.
Ламотриджин оказывает слабое ингибиторное влияние на дигидрофолатредуктазу и поэтому теоретически может повысить риск нарушения эмбрионального развития путем уменьшения уровня фолиевой кислоты (см. «Особенности применения»). Поэтому следует учесть необходимость приема фолиевой кислоты при планировании и в ранние сроки беременности.
Физиологические изменения во время беременности могут влиять на уровень ламотриджина и его терапевтический эффект. Были случаи уменьшения уровня ламотриджина в период беременности, что потенциально увеличивало риск потери контроля над приступами. После родов уровень ламотриджина может быстро увеличиться с возможным риском возникновения дозозависимых побочных реакций. Поэтому уровень ламотриджина в сыворотке крови следует проверять до, в период беременности и после родов. В случае необходимости дозу ламотриджина следует модифицировать для поддержания концентрации ламотриджина в сыворотке крови на уровне, который был до беременности, или адаптировать в соответствии с клиническим состоянием. Дополнительно следует контролировать дозозависимые побочные реакции после рождения ребенка.
Период кормления грудью.
Сообщалось, что ламотриджин выделяется грудным молоком в вариабельных концентрациях. При этом уровень ламотриджина у грудного ребенка может достигать 50% соответствующего уровня у матери. Поэтому у некоторых детей, находившихся на грудном кормлении, уровень ламотриджина в сыворотке крови может достигать уровней, при которых возможен фармакологический эффект. В этой связи польза от кормления грудью должна быть сравнима с возможным риском возникновения побочных реакций у ребенка. Если женщина, получающая лечение ламотриджином, решает кормить грудью, необходимо тщательно наблюдать за малышом и отслеживать нежелательные явления, такие как седативный эффект, сыпь, недостаточный прирост массы тела.
Фертильность.
Известно, что применение ламотриджина в ходе репродуктивных исследований на животных не нарушало фертильность. Данных о влиянии ламотриджина на фертильность у людей нет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Доступные данные указывают на то, что эффект ламотриджина, связанный с координацией зрения, движения глаз, управлением телом и субъективный седативный эффект, не отличаются от такового в плацебо. В период лечения ламотриджином возможны побочные неврологические реакции, такие как головокружение и диплопия. Пациенты должны оценить собственную реакцию на лечение ламотриджином и проконсультироваться с врачом о возможности управления автомобилем и работе с подвижными механизмами на фоне приема ламотриджина, поскольку реакция на лечение противосудорожными препаратами характеризуется индивидуальными отличиями.
Способ применения и дозы
Лекарственное средство Ламотрин, таблетки, следует глотать не разжевывая и не разламывая.
Если расчетная доза ламотриджина (например, для лечения детей, страдающих эпилепсией, или пациентов с нарушением функции печени) не является кратной целым таблеткам, вводимая доза должна соответствовать ближайшему меньшему количеству целых таблеток.
При невозможности дозирования Ламотрин для детей необходимо применять ламотриджин в другой лекарственной форме и в соответствующей дозировке.
Повторное начало лечения.
Когда пациенту, прекратившему лечение, возобновляют лечение, нужно четко установить необходимость увеличения поддерживающей дозы, так как существует риск возникновения сыпи из-за высокой начальной дозы и превышения рекомендуемой схемы повышения дозы ламотриджина. Чем больше интервал после приема предварительной дозы, тем больше внимания нужно уделить режиму увеличения дозы до уровня поддерживающей дозы. Когда интервал после прекращения приема ламотриджина превысил в 5 раз полувыведение, дозу ламотриджина увеличивают до поддерживающей дозы в соответствии с существующей схемой.
Не рекомендуется повторно начинать лечение ламотриджином, если лечение было прекращено в связи с появлением сыпи вследствие предварительного лечения ламотриджином. В таком случае при решении вопроса повторного назначения препарата необходимо учесть ожидаемую пользу и возможный риск лечения.
Эпилепсия.
Рекомендации по увеличению дозы и поддерживающие дозы для взрослых и детей от 13 лет (таблица 2), а также для детей от 2 до 12 лет (таблица 3) приведены ниже. Из-за риска развития сыпи не следует превышать начальную дозу и темп ее дальнейшего увеличения (см. раздел «Особенности применения»).
В случае прекращения применения сопутствующих ПЭП или добавления других ПЭП/лекарственных средств к схемам лечения, содержащим ламотриджин, следует учитывать влияние, которое они могут оказать на фармакокинетику ламотриджина (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Таблица 2
Рекомендованная схема лечения эпилепсии для взрослых и детей от 13 лет.
Схема лечения |
1-й + 2-й неделе |
3-й + 4-й неделе |
Обычная поддерживающая доза |
|
---|---|---|---|---|
Монотерапия: |
25 мг/сутки (один прием) |
50 мг/сут (один прием) |
100 – 200 мг/сутки (один или два приема). Для достижения поддерживающей дозы ее следует увеличивать максимум на 50-100 мг каждые одну или две недели до достижения оптимального ответа. Некоторым пациентам требовалась доза 500 мг/сут для достижения желаемого ответа. |
|
Дополнительная терапия с применением вальпроата (ингибитора глюкуронизации ламотриджина см. в разделе «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). |
||||
Эта схема лечения предполагает применение вальпроата, несмотря на применение других сопутствующих лекарственных средств. |
12,5 мг/сутки (принимать по 25 мг через день) |
25 мг/сутки (один прием) |
100 – 200 мг/сутки (один или два приема). Для достижения поддерживающей дозы ее следует увеличивать максимум на 25-50 мг каждые одну или две недели до достижения оптимального ответа. |
|
Дополнительная терапия без применения вальпроата и с применением индукторов глюкуронизации ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
||||
Эта схема лечения не предусматривает применения вальпроата, но предусматривает применение: фенитоина, карбамазепина, фенобарбитала, примидона, рифампицина, лопинавира/ритонавира. |
50 мг/сут (один прием) |
100 мг/сут (два приема) |
200 – 400 мг/сутки (два приема). Для достижения поддерживающей дозы ее следует увеличивать максимум на 100 мг каждые одну или две недели до достижения оптимального ответа. Некоторым пациентам требовалась доза 700 мг/сут для достижения желаемого ответа. |
|
Дополнительная терапия без применения вальпроата и индукторов глюкуронизации ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
||||
Эта схема лечения предполагает применение других лекарственных средств, не оказывающих значительного ингибиторного или индукторного воздействия на глюкуронизацию ламотриджина. |
25 мг/сутки (один прием) |
50 мг/сут (один прием) |
100 – 200 мг/сутки (один или два приема). Для достижения поддерживающей дозы ее следует увеличивать максимум на 50-100 мг каждые одну или две недели до достижения оптимального ответа. |
|
Пациентам, принимающим лекарственные средства с неизвестным влиянием на фармакокинетику ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий»), следует применять схему лечения, рекомендованную для одновременного применения ламотриджина и вальпроата. |
Таблица 3
Дети от 2 до 12 лет: рекомендованная схема лечения эпилепсии (общая суточная доза в мг/кг массы тела/сут).
Схема лечения |
1-й + 2-й неделе |
3-й + 4-й неделе |
Обычная поддерживающая доза |
|||
---|---|---|---|---|---|---|
Монотерапия типичных абсансов |
0,3 мг/кг/сутки (один или два приема в сутки) |
0,6 мг/кг/сутки (один или два приема в сутки) |
1 – 15 мг/кг/сутки (один или два приема в сутки). Для достижения поддерживающей дозы ее следует увеличивать максимум на 0,6 мг/кг/сут каждые одну или две недели до достижения оптимального ответа, максимальная поддерживающая доза – 200 мг/сут. |
|||
Дополнительная терапия с применением вальпроата (ингибитора глюкуронизации ламотриджина см. в разделе «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). |
||||||
Эта схема лечения предполагает применение вальпроата, несмотря на применение других сопутствующих лекарственных средств. |
0,15 мг/кг/сутки* (один прием в сутки) |
0,3 мг/кг/сутки (один прием в сутки) |
1 – 5 мг/кг/сутки (один или два приема в сутки). Для достижения поддерживающей дозы ее следует увеличивать максимум на 0,3 мг/кг/сут каждые одну или две недели до достижения оптимального ответа, максимальная поддерживающая доза – 200 мг/сут. |
|||
Дополнительная терапия без применения вальпроата и с применением индукторов глюкуронизации ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
||||||
Эта схема лечения не предусматривает применения вальпроата, но предусматривает применение фенинтоина, карбамазепина, фенобарбитала, примидона, рифампицина, лопинавира/ритонавира. |
0,6 мг/кг/сутки (два приема) |
1,2 мг/кг/сутки (два приема) |
5 – 15 мг/кг/сутки (один или два приема). Для достижения поддерживающей дозы ее следует увеличивать максимум на 1,2 мг/кг/сут каждые одну или две недели до достижения оптимального ответа, максимальная поддерживающая доза – 400 мг/сут. |
|||
Дополнительная терапия без применения вальпроата и индукторов глюкуронизации ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
||||||
Эта схема лечения предусматривает применение других лекарственных средств, не оказывающих значительного ингибиторного или индукторного воздействия на глюкуронизацию ламотриджина. |
0,3 мг/кг/сутки (один или два приема) |
0,6 мг/кг/сутки (один или два приема) |
1 – 10 мг/кг/сутки (один или два приема) Для достижения поддерживающей дозы ее следует увеличивать максимум на 0,6 мг/кг/сут каждые одну или две недели до достижения оптимального ответа, максимальная поддерживающая доза – 200 мг/сут. |
|||
Пациентам, принимающим лекарственные средства с неизвестным влиянием на фармакокинетику ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий»), следует применять схему лечения, рекомендуемую для одновременного применения ламотриджина и вальпроата. |
||||||
* Если расчетная суточная доза у пациентов, принимающих вальпроат, составляет 1 мг или более, но менее 2 мг, разрешается прием 2 мг ламотриджина, диспергируемых таблеток через день в течение 2 первых недель. Если расчетная доза у пациентов, принимающих вальпроат составляет менее 1 мг, принимать ламотриджин не рекомендуется. |
Для обеспечения поддержания терапевтической дозы необходимо контролировать массу тела и изменять дозу в случае изменения массы тела. Вполне вероятно, что пациенты в возрасте от двух до шести лет нуждаются в поддерживающей дозе, которая приближается к верхней границе рекомендуемого диапазона.
Если эпилептический контроль достигается с помощью дополнительной терапии, применение сопутствующих ПЭП можно отменить и продолжить монотерапию ламотриджином.
Дети до 2 лет.
Информации по эффективности и безопасности применения ламотриджина как дополнительной терапии парциальных приступов у детей от 1 месяца до 2 лет недостаточно, поэтому лекарственное средство не рекомендуется применять в этой возрастной категории. Если на основании клинической необходимости принято решение о терапии ламотриджином, см. См. раздел «Особенности применения».
Биполярные расстройства.
Рекомендуемое увеличение дозы и поддерживающие дозы для взрослых старше 18 лет приведены в таблицах ниже. Схема перехода включает увеличение дозы ламотриджина до поддерживающей стабилизационной дозы в течение шести недель (таблица 4), после чего другие психотропные и/или противоэпилептические препараты могут быть отменены при клинической целесообразности (таблица 5). Схемы корректировки дозы после дополнительного назначения других психотропных лекарственных средств и/или ПЭП приведены в таблице 6. Из-за риска развития сыпи начальная доза и темп дальнейшего повышения дозы не должны превышаться (см. раздел «Особенности применения»).
Таблица 4
Взрослые (возраст от 18 лет): рекомендованная схема увеличения дозы до достижения поддерживающей стабилизационной суточной дозы при лечении биполярных расстройств
Схема лечения |
1-й + 2-й неделе |
3-й + 4-й неделе |
5-я неделя |
Целевая стабилизационная доза (6-я неделя)* |
---|---|---|---|---|
Монотерапия ламотриджином или дополнительная терапия без применения вальпроата и индукторов глюкуронизации ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
||||
Эта схема лечения предполагает применение других лекарственных средств, не оказывающих значительного ингибиторного или индукторного воздействия на глюкуронизацию ламотриджина. |
25 мг/сутки (один прием) |
50 мг/сут (один или два приема) |
100 мг/сут (один или два приема) |
200 мг/сут – обычная целевая доза для получения оптимального ответа (один или два приема). В клинических исследованиях применялись дозы в диапазоне 100-400 мг/сут. |
Дополнительная терапия с применением вальпроата (ингибитор глюкуронизации ламотриджина – см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
||||
Эта схема лечения предполагает применение вальпроата, несмотря на применение других сопутствующих лекарственных средств. |
12,5 мг/сутки (по 25 мг через день) |
25 мг/сутки (один прием) |
50 мг/сут (один или два приема) |
100 мг/сут – обычная целевая доза для получения оптимального ответа (один или два приема). Можно применять максимальную дозу 200 мг/сут в зависимости от клинического ответа. |
Дополнительная терапия без применения вальпроата и с применением индукторов глюкуронизации ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
||||
Эта схема лечения не предусматривает применения вальпроата, но предусматривает применение фенитоина, карбамазепина, фенобарбитала, примидона, рифампицина, лопинавира/ритонавира. |
50 мг/сут (один прием) |
100 мг/сут (два приема) |
200 мг/сут (два приема) |
300 мг/сутки на 6-й неделе, в случае необходимости обычная целевая доза 400 мг/сутки увеличивается на 7-й неделе для достижения оптимального ответа (два приема) |
Пациентам, принимающим лекарственные средства с неизвестным влиянием на фармакокинетику ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий»), следует применять схему увеличения дозы, рекомендуемую для одновременного применения ламотриджина с вальпроатом. |
* Стабилизирующая доза может изменяться в зависимости от клинического эффекта.
Таблица 5
Взрослые (возраст от 18 лет): поддерживающая стабилизационная суточная доза после отмены применения сопутствующих лекарственных средств для лечения биполярных расстройств.
После достижения необходимой поддерживающей стабилизационной дозы другие психотропные препараты могут быть отменены в соответствии с приведенными ниже схемами.
Схема лечения |
Текущая стабилизационная доза ламотриджина (до прекращения приема) |
1-я неделя (начинается с прекращения приема) |
2-я неделя |
3-я неделя и далее* |
---|---|---|---|---|
Прекращение приема вальпроата (ингибитор глюкуронизации ламотриджина см. в разделе «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») в зависимости от начальной дозы ламотриджина. |
||||
При прекращении применения вальпроата стабилизационную дозу удваивают, не превышая уровня увеличения более чем на 100 мг/неделю. |
100 мг/сут |
200 мг/сут |
Поддерживают дозу 200 мг/сут (два приема) |
|
200 мг/сут |
300 мг/сут |
400 мг/сут |
Поддерживают дозу 400 мг/сут. |
|
Прекращение приема индукторов глюкуронизации ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») в зависимости от начальной дозы ламотриджина. |
||||
Эта схема лечения не предусматривает применения вальпроата, но предусматривает применение фенитоина, карбамазепина, фенобарбитала, примидона, рифампицина, лопинавира/ритонавира. |
400 мг/сут |
400 мг/сут |
300 мг/сут |
200 мг/сут |
300 мг/сут |
300 мг/сут |
225 мг/сутки |
150 мг/сутки |
|
200 мг/сут |
200 мг/сут |
150 мг/сутки |
100 мг/сут |
Прекращение приема лекарственных средств, не оказывающих значительного ингибиторного или индукторного воздействия на глюкуронизацию ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
|
Эта схема лечения предполагает применение других лекарственных средств, не оказывающих значительного ингибиторного или индукторного воздействия на глюкуронизацию ламотриджина. |
Поддерживают целевую дозу, полученную в результате увеличения (200 мг/сут в два приема) (диапазон доз 100 – 400 мг/сут) |
Для пациентов, принимающих лекарственные средства с неизвестным влиянием на фармакокинетику ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»), рекомендованная схема лечения ламотриджином предполагает начальное поддержание текущей дозы и последующую коррекцию дозы ламотриджина в зависимости от клинического ответа. |
* Доза может быть увеличена при необходимости до 400 мг/сут.
Таблица 6
Взрослые (возраст от 18 лет): коррекция суточной дозы при дополнительном назначении других препаратов для пациентов с биполярными расстройствами.
Клинического опыта изменения дозировки ламотриджина при назначении других препаратов отсутствует.
Однако на основе данных по взаимодействию лекарственных средств могут быть рекомендованы следующие схемы.
Схема лечения |
Текущая стабилизационная доза (до дополнительного назначения) |
1-я неделя (начинается с дополнительного назначения) |
2-я неделя |
3-я неделя и далее |
|
---|---|---|---|---|---|
Дополнительное назначение вальпроата (ингибитор глюкуронизации ламотриджина см. в разделе «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») в зависимости от начальной дозы ламотриджина. |
|||||
Эту схему лечения следует применять при дополнительном назначении вальпроата независимо от применения каких-либо сопутствующих лекарственных средств. |
200 мг/сут |
100 мг/сут |
Поддерживать дозу 100 мг/сут. |
||
300 мг/сут |
150 мг/сутки |
Поддерживать дозу 150 мг/сут. |
|||
400 мг/сут |
200 мг/сут |
Поддерживать эту дозу 200 мг/сут. |
|||
Дополнительное назначение индукторов глюкуронизации ламотриджина пациентам, не принимающим вальпроат (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») в зависимости от начальной дозы ламотриджина: |
|||||
Эту схему лечения следует применять при дополнительном назначении нижеупомянутых препаратов без применения вальпроата: Фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, примидон, рифампицин, лопинавир/ритонавир |
200 мг/сут |
200 мг/сут |
300 мг/сут |
400 мг/сут |
|
150 мг/сутки |
150 мг/сутки |
225 мг/сутки |
300 мг/сут |
||
100 мг/сут |
100 мг/сут |
150 мг/сутки |
200 мг/сут |
||
Дополнительное назначение лекарственных средств, не оказывающих значительного ингибиторного или индукторного воздействия на глюкуронизацию ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») |
|||||
Эту схему лечения следует применять при дополнительном назначении других лекарственных средств, которые не оказывают значительного ингибиторного или индукторного воздействия на глюкуронизацию ламотриджина. |
Поддерживают целевую дозу, полученную в результате увеличения (200 мг/сут; диапазон доз 100–400 мг/сут) |
||||
У пациентов, принимающих лекарственные средства с неизвестным влиянием на фармакокинетику ламотриджина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»), следует применять схему лечения, рекомендуемую для одновременного применения ламотриджина и вальпроата. |
Прекращение приема ламотриджина пациентам с биполярными расстройствами.
По данным клинических исследований, не отмечалось повышение частоты, степени тяжести или типа побочных реакций после внезапной отмены препарата по сравнению с плацебо. Поэтому прекратить прием лекарственного средства можно без постепенного уменьшения дозы.
Дети (до 18 лет).
Ламотриджин не рекомендуется для применения детям с биполярными расстройствами (до 18 лет), поскольку рандомизированные исследования отмены не продемонстрировали его значительной эффективности и показали повышение уровня суицидальности (см. раздел «Особенности применения»).
Общие рекомендации по дозировке для особых групп пациентов.
Женщины, применяющие гормональные контрацептивы.
Известно, что применение комбинации этинилэстрадиол/левоноргестреля (30 мкг/150 мкг) повышает клиренс ламотриджина примерно вдвое, что приводит к снижению уровня ламотриджина. После титрования может потребоваться применение более высоких поддерживающих доз ламотриджина (почти вдвое больших) для достижения максимального терапевтического ответа. В течение недели, когда препарат не принимался, наблюдалось двукратное повышение уровня ламотриджина. Дозозависимые побочные реакции не исключаются. Поэтому следует рассмотреть вопрос о применении контрацепции, не предусматривающей недели, когда препарат не принимается, как терапии первой линии (например, постоянный прием гормональных контрацептивов или негормональные методы; см. разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Начало курса лечения гормональными контрацептивами у пациентов, уже принимающих поддерживающие дозы ламотриджина и не принимающих индукторы глюкуронизации ламотриджина. Поддерживающую дозу ламотриджина в большинстве случаев нужно будет увеличить в 2 раза. Рекомендуется с начала лечения гормональными контрацептивами дозу ламотриджина увеличивать от 50 до 100 мг/сут каждую неделю в соответствии с индивидуальным клиническим ответом на лечение. Увеличение дозы не должно превышать указанный уровень, если только согласно клиническому ответу на лечение такое увеличение дозы не потребуется.
Измерением концентрации ламотриджина в сыворотке крови до и после начала применения гормональных контрацептивов можно подтвердить, что базовая концентрация ламотриджина поддерживается. При необходимости дозу следует адаптировать. У женщин, принимающих гормональные контрацептивы, предусматривающие одну неделю неактивного лечения (неделю без применения таблеток), контроль уровня ламотриджина в сыворотке следует проводить в течение 3-й недели активного лечения, то есть с 15-го по 21-й день цикла приема таблеток. Необходимо рассмотреть возможность применения контрацептивных препаратов, не предусматривающих недели без приема таблеток, как терапии первой линии (например, постоянный прием гормональных контрацептивов или негормональные методы; см. разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий») .
Прекращение курса лечения гормональными контрацептивами у пациентов, уже принимающих поддерживающие дозы ламотриджина и не принимающих индукторы глюкуронизации ламотриджина. Поддерживающую дозу ламотриджина в большинстве случаев необходимо уменьшить до 50% (см. разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Рекомендуется суточную дозу ламотриджина постепенно уменьшать от 50 до 100 мг каждую неделю (не более 25% общей дозы в неделю) в течение 3 недель, если в соответствии с индивидуальным клиническим ответом на лечение не будет указано иначе.
Измерением концентрации ламотриджина в сыворотке крови до и после начала применения гормональных контрацептивов можно подтвердить, что базовая концентрация ламотриджина поддерживается. При необходимости дозу следует адаптировать. У женщин, принимающих гормональные контрацептивы, предусматривающие одну неделю неактивного лечения (неделю без применения таблеток), контроль уровня ламотриджина в сыворотке следует проводить в течение 3-й недели активного лечения, то есть с 15-го по 21-й день цикла приема таблеток. Образцы для оценки уровня ламотриджина после постоянного прекращения приема контрацептива не собирают в течение первой недели после прекращения его приема.
Начало терапии ламотриджином у женщин, уже принимающих гормональные контрацептивы.
Повышение дозы должно соответствовать рекомендациям по стандартной дозе, приведенным в таблицах.
Начало и прекращение приема гормональных контрацептивов пациентами, уже принимающими поддерживающие дозы ламотриджина, а также принимают индукторы глюкуронизации ламотриджина.
Корректировка рекомендуемой поддерживающей дозы ламотриджина не обязательна.
Применение вместе с атазанавиром/ритонавиром.
Корректировка рекомендуемой дозы ламотриджина в случае его добавления в терапию атазанавиром/ритонавиром не обязательна.
У пациентов, которые уже применяют поддерживающие дозы лекарственного средства Ламотрин и не применяют индукторы глюкуронизации, дозу Ламотрин можно увеличивать, если добавляется лечение атазанавиром/ритонавиром, или уменьшать, если лечение атазанавиром/ритонавиром прекращается. Контроль уровня ламотриджина в плазме крови следует проводить до и в течение 2 нед после начала или прекращения применения атазанавира/ритонавира для определения необходимости корректировки дозы ламотриджина (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Одновременное применение с лопинавиром/ритонавиром.
Корректировка рекомендуемой дозы ламотриджина в случае его добавления в терапию лопинавиром/ритонавиром не обязательна.
Пациентам, которые уже принимают поддерживающие дозы ламотриджина и не принимают индукторы глюкуронизации, при дополнительном назначении лопинавира/ритонавира может потребоваться увеличение дозы ламотриджина, а в случае прекращения применения лопинавира/ритонавира – ее уменьшение. Мониторинг уровня ламотриджина в плазме следует проводить до и в течение 2 нед после начала или прекращения применения лопинавира/ритонавира для определения необходимости корректировки дозы ламотриджина (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Пациенты пожилого возраста (возраст от 65 лет).
Корректировка дозы препарата в соответствии с рекомендованной схемой не обязательна. Фармакокинетика ламотриджина в этой возрастной группе не отличается от таковой у пациентов младше 65 лет.
Нарушение функций печени.
Начальную дозу, увеличение дозы и поддерживающую дозу необходимо уменьшить на 50% у пациентов с умеренным (степень В по классификации Чайлд-Пью) и на 75% – с тяжелым (степень С по классификации Чайлд-Пью) нарушением функций печени. . Увеличение дозы и поддерживающая доза корректируются по клиническому эффекту.
Нарушение функций почек.
При назначении больным с нарушением функций почек следует соблюдать осторожность. При лечении больных с терминальной стадией нарушения функции почек начальная доза ламотриджина базируется на индивидуальной схеме противоэпилептического лечения, при лечении больных со значительным нарушением функции почек следует уменьшать поддерживающую дозу ламотриджина (см. раздел «Особенности применения»).
Дети.
Действие ламотриджина в качестве монотерапии для лечения детей младше 2 лет или дополнительной терапии для лечения детей младше 1 месяца не изучалось. Эффективность и безопасность ламотриджина как дополнительной терапии парциальных приступов у детей от 1 месяца до 2 лет не установлены. Поэтому препарат не рекомендуется применять детям в этой возрастной категории.
Ламотриджин не показан для применения детям и подросткам (до 18 лет) с биполярными расстройствами из-за того, что эффективность препарата не была установлена и в связи с повышенным риском суицидальных намерений (см. раздел «Особенности применения»).
Передозировка
Симптомы и признаки
Сообщалось о случаях острой передозировки (при приеме доз, в 10–20 раз превышавших максимальные терапевтические дозы), включая летальные случаи. Симптомами передозировки были: атаксия, нистагм, нарушение сознания, большие эпилептические приступы, кома. Также при передозировке сообщалось о расширении комплекса QRS (задержка внутрижелудочковой проводимости). Расширение комплекса QRS до более 100 мсек может быть связано с более тяжелой токсичностью.
ПациентаНеобходимо госпитализировать в отделение интенсивной терапии для проведения соответствующей симптоматической и поддерживающей терапии. Необходимо применить терапию, направленную на снижение абсорбции (активированный уголь), если это необходимо. Дополнительное лечение назначается по клиническим показаниям. Нет опыта применения гемодиализа для лечения передозировки. У шести добровольцев с почечной недостаточностью 20% ламотриджина было выведено из организма во время 4-часового сеанса гемодиализа.
Побочные реакции
Побочные реакции для показаний к лечению эпилепсии и биполярных расстройств, основанных на имеющихся данных контролируемых клинических исследований и другого клинического опыта, указаны в таблице ниже. Частотные категории получены в ходе контролируемых клинических исследований (монотерапии эпилепсии (обозначены как †) и биполярного расстройства (обозначены как §)). Если частотные категории по клиническим данным исследований эпилепсии и биполярного расстройства отличаются, применяется самая низкая частота. При отсутствии данных контролируемых клинических исследований частотные категории были получены из другого клинического опыта.
Для оценки частоты возникновения побочного действия использовалась такая классификация: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100 до 1/10), нечасто (≥1/1000 до 1/100), редко (≥1/10000) до 1/1000), очень редко (1/10000).
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень часто - кожная сыпь 5†§ ; нечасто – алопеция, реакция фоточувствительности; редко – синдром Стивенса-Джонсона § ; очень редко – токсический эпидермальный некролиз, реакция на лекарства с эозинофилией и системными проявлениями.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: очень редко - гематологические отклонения 1 (включающие нейтропению, лейкопению, анемию, тромбоцитопению, панцитопению, апластическую анемию и агранулоцитоз), гемофагоцитарный лимфогистиоцитоз; неизвестно – лимфаденопатия 1 .
Со стороны иммунной системы: очень редко – синдром гиперчувствительности 2 ; неизвестно – гипогаммаглобулинемия.
Со стороны психики: часто – агрессивность, раздражительность; очень редко – тик, галлюцинации и спутанность сознания; неизвестно – кошмары.
Со стороны нервной системы: очень часто – головная боль § ; часто - сонливость †§ , бессонница † , головокружение †§ , тремор † , тревожное состояние § ; нечасто – атаксия † ; редко – нистагм † , асептический менингит (см. раздел «Особенности применения»); очень редко – неустойчивость, расстройства движения, обострение болезни Паркинсона 3 , экстрапирамидные эффекты, хореоатетоз , увеличение частоты приступов.
Со стороны органов зрения: нечасто – диплопия † , нечеткость зрения † ; редко – конъюнктивит.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто - тошнота , рвота и диарея , сухость во рту .
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко – повышение показателей функциональных печеночных тестов, нарушение функции печени 4 , печеночная недостаточность.
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: часто – артралгия § ; очень редко – волчанообразные реакции.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: неизвестно тубулоинтерстициальный нефрит, синдром тубулоинтерстициального нефрита и увеита.
Общие нарушения: часто - утомляемость † , боль § , боль в спине § .
Описание отдельных нежелательных реакций
1 Гематологические отклонения и лимфоденопатия могут быть связаны с реакцией лекарственного средства с эозинофилией и системными симптомами (DRESS)/синдромом гиперчувствительности (см. раздел «Особенности применения» и «Расстройства со стороны иммунной системы»).
2 Также сообщалось, что сыпь является частью синдрома, также известного как DRESS. Это состояние связано с различными системными симптомами, включая лихорадку, лимфаденопатию, отек лица, отклонения в параметрах крови и нарушение функции печени и почек. Синдром может иметь разные степени тяжести и в редких случаях может приводить к диссеминированному внутрисосудистому свертыванию крови и полиорганной недостаточности. Важно отметить, что ранние признаки гиперчувствительности (например, лихорадка и лимфоаденопатия) могут появляться даже при отсутствии кожной сыпи. При наличии таких симптомов пациента следует немедленно обследовать и при отсутствии других причин отменить прием ламотриджина.
3 Эти реакции наблюдались в клинической практике при других клинических состояниях.
Было отмечено, что ламотриджин может усугублять симптомы паркинсонизма у пациентов с болезнью Паркинсона, а также отдельные сообщения об экстрапирамидных эффектах и хореоатетозе у пациентов без этого состояния.
4 Нарушение функции печени обычно ассоциируется с реакциями гиперчувствительности, но описаны частные случаи без выраженных симптомов гиперчувствительности.
5 В клинических исследованиях среди взрослых кожная сыпь наблюдалась у 8–12 % пациентов, принимавших ламотриджин, и у 5–6 % пациентов, принимавших плацебо. Сыпь была причиной отмены препарата у 2% пациентов. Кожная сыпь имела макуло-папулезный характер, чаще всего возникала в течение восьми недель от начала лечения и исчезала после отмены ламотриджина (см. раздел «Особенности применения»). Сообщалось о возникновении тяжелых потенциально опасных для жизни кожных реакций, включая синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла) и реакцию на лекарства с эозинофилией и системными проявлениями (DRESS). Хотя большинство пациентов после отмены ламотриджина поправляются, у некоторых пациентов остаются необратимые рубцы; в редких случаях эти синдромы приводили к смерти (см. раздел «Особенности применения»).
Общий риск возникновения кожной сыпи, очевидно, тесно связан с:
- высокими начальными дозами ламотриджина и превышением рекомендуемой схемы увеличения дозы при терапии ламотриджином (см. Способ применения и дозы);
- одновременным применением вальпроата (см. «Способ применения и дозы»).
Также сообщалось, что кожная сыпь является частью синдрома гиперчувствительности, сопровождающегося различными системными симптомами (см. «Расстройства со стороны иммунной системы»).
Существуют сообщения о снижении минеральной плотности костной ткани, остеопении, остеопорозе и переломах у пациентов, находящихся на длительной терапии ламотриджином. Механизм, посредством которого ламотриджин влияет на костный метаболизм, не определен.
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить в недоступном для детей месте в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C.
Упаковка
По 10 таблеток в блистере; по 1, 3 или 6 блистеров в картонной пачке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
ООО "Фарма Старт".
Адрес
Украина, 03124, г. Киев, бульвар Вацлава Гавела, 8
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/

Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Ламотрин 100 таблетки по 100 мг 60 шт. (10х6)?
Какое действующее вещество товара - Ламотрин 100 таблетки по 100 мг 60 шт. (10х6)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Ламотрин (Таблетки)?
Какая страна производитель препарата?
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.