- Торговое название Коронал
- Действующее вещество Бисопролол
- Лекарственная форма Таблетки, покрытые оболочкой
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель Sanofi Aventis
- Страна Словакия
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 75912
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
КОРОНАЛ® 5
(CORONAL® 5)
КОРОНАЛ® 10
(CORONAL® 10)
Склад:
діюча речовина: bisoprolol;
1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу фумарату;
допоміжні речовини:
Коронал® 5: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172);
Коронал® 10: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
Коронал® 5: світло-жовті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, які мають роздільну риску з одного боку.
Коронал® 10: світло-рожеві двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, які мають роздільну риску з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори b-адренорецепторів.
Код АТХ C07A B07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бісопролол – високоселективний b1-адреноблокатор. При застосуванні у терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембраностабілізуючих властивостей. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню ЧСС і зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску, збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зменшення кінцево-діастолічного тиску і подовження діастоли. Препарат має дуже низьку спорідненість із b2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із b2-рецепторами ендокринної системи.
Максимальний ефект бісопрололу настає через 3-4 години після прийому. Період напіввиведення з плазми становить 10-12 годин, що призводить до 24-годинної ефективності після одноразового прийому. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні прийому. При короткочасному застосуванні препарату у пацієнтів з ішемічною хворобою серця без хронічної серцевої недостатності бісопролол знижував частоту серцевих скорочень та ударний об’єм і завдяки цьому зменшував серцевий викид і споживання кисню міокардом. При тривалому застосуванні препарату він зумовлював зниження периферичного опору судин, яка спочатку зростала.
Крім того, наразі продовжується обговорення впливу b-блокаторів на зниження активності реніну плазми крові.
Фармакокінетика.
Всмоктуваність. Після прийому внутрішньо Коронал® добре адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 90 \% після перорального застосування і не залежить від прийому їжі. Фармакокінетика бісопрололу і концентрація у плазмі крові лінійні у діапазоні доз від 5 мг до 20 мг. Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається через 2-3 години.
Розподіл. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 30 \%.
Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50 \% біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50 \% виводиться нирками у незміненому вигляді. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що бісопролол метаболізується з участю CYP3A4 (~ 95 \%), CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Період напіввиведення становить 10-12 год.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Артеріальна гіпертензія;
- ішемічна хвороба серця (стенокардія);
- хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозидами.
Протипоказання.
- Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує інотропної терапії;
- кардіогенний шок;
- атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму);
- синдром слабкості синусового вузла;
- виражена синоатріальна блокада;
- симптоматична брадикардія;
- симптоматична артеріальна гіпотензія;
- тяжка форма бронхіальної астми або тяжкі хронічні обструктивні захворювання легень;
- пізні стадії порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно;
- феохромоцитома, що не лікувалася;
- метаболічний ацидоз;
- підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.
Лікування хронічної серцевої недостатності.
- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.
Усі показання.
- Антагоністи кальцію типу верапамілу, меншою мірою – дилтіазему: негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади у пацієнтів, які приймають b-блокатори.
- Антигіпертензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксинідин, рилменідин): можуть призвести до зниження частоти серцевих скорочень та серцевого викиду, а також спричинити вазодилатацію. При комбінованій терапії раптова відміна цих засобів може підвищити ризик рефлекторної гіпертензії.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).
- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можуть підвищувати негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.
Усі показання. Антагоністи кальцію типу дигідропіридину (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можуть підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю. Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): можуть підвищувати негативний вплив на атріовентрикулярну провідність.
- b-блокатори місцевої дії (наприклад такі, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): дія бісопрололу може підсилюватися.
- Парасимпатоміметики: можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності, підвищується ризик брадикардії.
- Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: посилюється дія цих препаратів. Ознаки гіпоглікемії можуть бути замасковані. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних b-блокаторів.
- Засоби для анестезії: зменшується рефлекторна тахікардія, підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).
- Серцеві глікозиди (препарати наперстянки): можуть знижувати частоту серцевих скорочень, збільшують час атріовентрикулярної провідності.
- Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можуть послаблювати гіпотензивний ефект бісопрололу.
- b-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): застосування у комбінації з препаратом Коронал® може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів.
- Симпатоміметики, які активують ?- і b-адренорецептори (наприклад адреналін, норадреналін): підвищують артеріальний тиск. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних b-блокаторів.
- Одночасне застосування з антигіпертензивними препаратами, а також з іншими лікарськими засобами, що здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин): підвищують ризик артеріальної гіпотензії.
Можливі комбінації.
- Мефлохін: можуть підвищувати ризик розвитку брадикардії.
- Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищують гіпотензивний ефект
b-блокаторів. Є ризик розвитку гіпертонічного кризу.- Рифампіцин: можливе незначне скорочення періоду напіврозпаду бісопрололу через індукцію печінкових ферментів, що метаболізують препарат. Коригування дози зазвичай не потрібно.
- Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу.
Особливості застосування.
Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:
- цукровий діабет з різкими коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гіпоглікемії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;
- сувора дієта;
- проведення десенсибілізаційної терапії;
- атріовентрикулярна блокада I ступеня;
- стенокардія Принцметала;
- порушення периферичного кровообігу (на початку терапії можливе посилення скарг);
- загальна анестезія.
Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів
b-адренорецепторів. У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування
b-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда протягом наркозу, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування b-блокаторів під час інтраопераційного періоду. Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації падіння тиску. У разі відміни бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії.На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів з такими захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу, тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні пороки серця, інфаркт міокарда за останні 3 місяці.
Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію типу верапаміл або дилтіазем, із антиаритмічними препаратами 1 класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення тонусу дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз b2-симпатоміметиків.
Як і інші b-блокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати анафілактичні реакції. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект.
Пацієнтам з псоріазом (у т.ч. в анамнезі) слід застосовувати b-блокатори (наприклад бісопролол) після ретельного співвідношення користь/ризик.
Пацієнтам із феохромоцитомою призначати препарат Коронал® тільки на тлі попередньої терапії ?-адреноблокаторами. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату. При застосуванні препарату Коронал® може відзначатися позитивний результат при проведенні допінгконтролю.
На початку лікування препаратом необхідно проводити регулярний моніторинг.
У разі необхідності терапію препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу. Важливо не припиняти раптово прийом препарату, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, за винятком випадків нагальної необхідності, оскільки це може призвести до транзиторного погіршення стану пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Бісопролол слід з обережністю призначати пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією, що супроводжуються серцевою недостатністю.
Застосування у період вагітності або годування груддю. У період вагітності препарат застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що асоційоване із затримкою росту плода, внутрішньоутробною смертю плода, викиднем або передчасними пологами. У плода та у новонародженої дитини можуть спостерігатися різні побічні ефекти (наприклад гіпоглікемія та брадикардія). Якщо лікування b-блокатором необхідне, бажано щоб це був b1-селективний b-блокатор. Коронал® не рекомендовано призначати у період вагітності, за винятком випадків, коли існує нагальна необхідність такого лікування. Якщо лікування бісопрололом було розцінене як необхідне, слід моніторувати матково-плацентарну гемодинаміку та розвиток плода. Якщо препарат спричинив будь-які несприятливі ефекти при вагітності або для плода, слід зважити доцільність застосування альтернативного лікування.
Після пологів новонароджений повинен знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 діб.
Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне молоко або безпеки впливу на грудних дітей немає, тому не рекомендується застосовувати Коронал® у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У дослідженні, в якому брали участь пацієнти з ішемічною хворобою серця, бісопролол не погіршував здатність керувати транспортними засобами.
Проте через індивідуальну варіабельність реакцій на бісопролол здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами може порушуватися. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату.
Спосіб застосування та дози.
Препарат Коронал® слід приймати не розжовуючи, вранці незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія).
Рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка Коронал® 5) на добу. У випадку помірної гіпертензії (діастолічний тиск до
У разі необхідності добова доза може бути підвищена до 10 мг (1 таблетка Коронал® 10) на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг на добу.
Зміна та коригування дози встановлюються лікарем індивідуально, залежно від стану пацієнта.
Коронал® обов’язково слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця, що супроводжується серцевою недостатністю.
Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності – серцевими глікозидами.
Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензинових рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори b-адренорецепторів, діуретики і, при необхідності, серцеві глікозиди.
Коронал® призначати для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.
Лікування хронічної серцевої недостатності препаратом Коронал® розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.
- 1,25 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом 1 тижня, підвищуючи до
- 2,5 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до
- 3,75 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до
- 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до
- 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до
- 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу як підтримуюча терапія.
* На початку терапії хронічної серцевої недостатності рекомендується застосовувати дозування 2,5 мг. Для отримання дозування 2,5 мг таблетку Коронал® 5 можна розділити навпіл. Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.
На початку лікування стійкої хронічної недостатності необхідно проводити регулярний моніторинг. Протягом фази титрування необхідний контроль за наступними показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності.
Модифікація лікування.
Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта лікування препаратом продовжувати.
Курс лікування препаратом Коронал® тривалий.
Не слід припиняти лікування раптово та змінювати рекомендовану дозу без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю.
Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця. Для пацієнтів з порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно. Пацієнтам з тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) і пацієнтам з тяжкою формою печінкової недостатності доза не повинна перевищувати добову дозу 10 мг препарату Коронал®.
Хронічна серцева недостатність. Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки та/або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю.
Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.
Діти. Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні.
Передозування.
Найчастішими ознаками передозування препаратом Коронал® є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату.
У випадку передозування необхідно негайно звернутися до лікаря.
Залежно від ступеня передозування необхідно припинити лікування препаратом та проводити підтримуючу і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу.
При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводити ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках вводити штучного водія ритму.
При артеріальній гіпотензії: прийом судинозвужувальних препаратів, внутрішньовенне введення глюкагону.
При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: інфузійне введення ізопреналіну; при необхідності – кардіостимуляція.
При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів і вазодилататорів.
При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад ізопреналін), b2-адреноміметики та/або амінофілін.
При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.
Побічні реакції.
Небажані ефекти класифікують за наступними категоріями:
З боку серця: брадикардія (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю), порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця), ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
З боку нервової системи: запаморочення*, головний біль*, парестезія, синкопе, амнезія***.
З боку органів зору: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз), кон’юнктивіт, порушення зору.
З боку органів слуху: погіршення слуху***, дзвін/шум у вухах***.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі та хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, алергічний риніт*.
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, запор, біль у животі.
З боку шкіри та сполучних тканин: реакції гіперчутливості – свербіж, почервоніння, висипання, надмірна пітливість, алопеція***, псоріазоподібне висипання. При лікуванні
b-блокаторами може спостерігатися погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.З боку кістково-м’язової системи: м’язова слабкість, м’язові болі, судоми, артропатія.
З боку печінки: гепатит, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).
З боку судинної системи: відчуття холоду або оніміння в кінцівках, ортостатична артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпотензія (особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю), погіршення симптомів переміжної кульгавості, погіршення перебігу синдрому Рейно.
З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція, викривлення статевого члена***.
Психічні розлади: депресія, порушення сну*, пригнічений настрій*, емоційна лабільність***, нічні кошмари*, галюцинації.
Лабораторні показники: підвищення рівня тригліцеридів у крові.
Загальні розлади: астенія (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*, астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).
Метаболічні та аліментарні розлади: зниження толерантності до глюкози**, аномальне збільшення маси тіла***.
* Ці симптоми особливо імовірні на початку лікування препаратом. Вони зазвичай легкі і часто зникають протягом кількох тижнів від початку лікування.
** У пацієнтів з латентним або маніфестним цукровим діабетом може знижуватися толерантність до глюкози. Можуть маскуватися симптоми гіпоглікемії.
*** Ці симптоми спостерігалися у пацієнтів, які отримували b-блокатори.
У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6 блістерів у картонній коробці.
По 15 таблеток у блістері; по 2 або по 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
АТ «Санека Фармасьютікалз».
Місце знаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Нітрянська 100, 920 27 Глоговець, Словацька Республіка.
Состав
Действующее вещество: bisoprolol;
1 таблетка содержит 5 мг или 10 мг бисопролола фумарата;
Другие составляющие:
Коронал 5 : целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, гипромелоза, макрогол 400, титана диоксид (Е 171), железа оксид желтый (Е 17
Коронал 10: микрокристаллическая целлюлоза, крахмал кукурузный, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, гипромелоза, макрогол 400, титана диоксид (Е 171), железа оксид красный (Е 1
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
Коронал 5 : светло-желтые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, имеющие раздельную черту с одной стороны.
Коронал 10: светло-розовые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, имеющие раздельную черту с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа
Селективные блокаторы b-адренорецепторов.
Код ATX C07A B07.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Бисопролол – высокоселективный β1-адреноблокатор. Не обладает внутренней симпатомиметической активностью и клинически выраженными мембраностабилизирующими свойствами. Препарат имеет очень низкое родство с β2-рецепторами гладкой мускулатуры бронхов и сосудов, а также с β2-рецепторами, участвующими в метаболической регуляции. Таким образом, бисопролол не влияет на сопротивление дыхательных путей и β2-опосредованные метаболические эффекты. Селективность бисопролола по отношению к β1-адренорецепторам распространяется за пределы терапевтического диапазона доз.
Бисопролол не оказывает выраженного отрицательного инотропного эффекта.
Максимальный эффект бисопролола наступает через 3-4 ч после перорального приема. Период полувыведения из плазмы крови составляет 10-12 часов, что приводит к 24-часовой эффективности после однократного приема. Максимальный антигипертензивный эффект достигается через 2 нед приема.
При интенсивной терапии у пациентов с ишемической болезнью сердца без хронической сердечной недостаточности бисопролол уменьшает сердечный выброс и потребность миокарда в кислороде благодаря уменьшению частоты сердечных сокращений (ЧСС) и ударного объема. При длительной терапии повышенное периферическое сопротивление уменьшается. Также в основе антигипертензивного эффекта -блокаторов лежит механизм действия снижения активности ренина в плазме.
Бисопролол ингибирует реакцию на симпатоадренергическую активность, блокируя рецепторы сердца. Это приводит к замедлению сердцебиения и снижению сократительной функции миокарда, что приводит к снижению потребности миокарда в кислороде. Благодаря этому достигается желаемый эффект у пациентов со стенокардией и ишемической болезнью сердца.
Фармакокинетика
Абсорбция . После приема внутрь более 90% бисопролола абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Абсорбция не зависит от еды. Значение эффекта первого следования составляет ≤ 10%. Биодоступность составляет около 90%.
Деление. Объем распределения составляет 3,5 л/кг. Связывание с белками плазмы крови составляет около 30%.
Метаболизм и выведение . Бисопролол выводится из организма двумя путями: 50% биотрансформируется в печени с образованием неактивных метаболитов и выводится почками, 50% выводится почками в неизмененном виде. Общий клиренс бисопролола составляет 15 л/ч. Благодаря длительному периоду полувыведения (10-12 ч) препарат сохраняет терапевтический эффект в течение 24 ч при применении 1 раз в сутки.
Линейность . Фармакокинетика бисопролола линейна, ее показатели не зависят от возраста.
Особые группы пациентов. Поскольку бисопролол выводится из организма почками и печенью в равной степени, у пациентов с нарушениями функции печени или нарушениями функции почек коррекция дозирования не требуется. Фармакокинетика у пациентов со стабильной хронической сердечной недостаточностью и нарушениями функции печени или почек не изучалась. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью ІІІ функционального класса (в NYHA) уровень бисопролола в плазме крови выше и период полувыведения длиннее по сравнению со здоровыми добровольцами. Максимальная концентрация в плазме крови в равновесном состоянии составляет 64±21 нг/мл при суточной дозе 10 мг и периоде полувыведения 17±5 часов.
Показания
- артериальная гипертензия;
- ишемическая заболевание сердца (стенокардия);
- хроническая сердечная недостаточность с систолической дисфункцией левого желудочка в комбинации с ингибиторами АПФ, диуретиками, при необходимости – с сердечными гликозидами.
Противопоказания
- острая сердечная недостаточность или сердечная недостаточность в состоянии декомпенсации, требующей инотропной терапии;
- кардиогенный шок;
- атриовентрикулярная блокада II и III степени (за исключением таковой у пациентов с искусственным водителем ритма);
- синдром слабости синусового узла;
- синоатриальная блокада;
- симптоматическая брадикардия;
- симптоматическая артериальная гипотензия;
- тяжелая форма бронхиальной астмы;
- поздние стадии нарушения периферического кровообращения или болезни Рейно;
- не лечившаяся феохромоцитома;
- метаболический ацидоз;
- повышенная чувствительность к бисопрололу или другим компонентам препарата.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий
Не рекомендуется применять комбинации.
Лечение хронической сердечной недостаточности.
- Антиаритмические средства I класса (например, хинидин, дизопирамид, лидокаин, фенитоин, флекаинид, пропафенон): возможно потенцирование эффекта относительно атриовентрикулярной проводимости и усиление отрицательного инотропного эффекта.
Все показания.
- Антагонисты кальция (группы верапамила, в меньшей степени – дилтиазема): негативное влияние на сократительную функцию миокарда и атриовентрикулярную проводимость. Введение верапамила у пациентов, принимающих β-блокаторы, может привести к выраженной артериальной гипотензии и атриовентрикулярной блокаде.
- Гипотензивные препараты с центральным механизмом действия (клонидин, метилдопа, моксонидин, рилменидин): возможно ухудшение сердечной недостаточности вследствие снижения центрального симпатического тонуса (снижение ЧСС и сердечного выброса, вазодилатация). Внезапная отмена препарата, особенно если предшествует отмена блокаторов β-адренорецепторов, может повысить риск возникновения рикошетной гипертензии.
Комбинации, которые следует применять с осторожностью .
Лечение артериальной гипертензии или ишемической болезни сердца (стенокардии).
- Антиаритмические средства I класса (например, хинидин, дизопирамид, лидокаин, фенитоин, флекаинид, пропафенон): возможно потенцирование эффекта относительно атриовентрикулярной проводимости и усиление отрицательного инотропного эффекта.
Все показания.
- Антагонисты кальция типа дигидропиридинового ряда (например нифедипин, фелодипин, амлодипин): возможно повышение риска возникновения артериальной гипотензии. Не исключается возможность отрицательного влияния на инотропную функцию миокарда у пациентов с сердечной недостаточностью.
- Антиаритмические препараты III класса (например, амиодарон): возможно потенцирование воздействия на атриовентрикулярную проводимость.
- β-блокаторы местного действия (например, содержащиеся в глазных каплях для лечения глаукомы): возможно усиление системных эффектов бисопролола.
- Парасимпатомиметика: возможно увеличение времени атриовентрикулярной проводимости и повышение риска брадикардии.
- инсулин и пероральные гипогликемизирующие средства: усиление гипогликемического действия. Блокада β-адренорецепторов может маскировать симптомы гипогликемии.
– Средства для анестезии: повышается риск угнетения функции миокарда и возникновения артериальной гипотензии (см. раздел «Особенности применения»).
- сердечные гликозиды: снижение ЧСС, увеличение времени атриовентрикулярной проводимости.
- Нестероидные противовоспалительные средства (НПВС): возможно ослабление гипотензивного эффекта бисопролола.
- β-симпатомиметики (например, орципреналин, изопреналин, добутамин): применение в комбинации с препаратом может привести к снижению терапевтического эффекта обоих средств. Для лечения аллергических реакций могут потребоваться более высокие дозы адреналина.
- Симпатомиметики, активирующие α- и β-адренорецепторы (например, адреналин, норадреналин): возможно проявление опосредованного через α-адренорецепторы сосудосуживающего эффекта, что приводит к повышению артериального давления и усилению перемежающейся хромоты. Подобное взаимодействие более вероятно при применении неселективных β-блокаторов.
При совместном применении с антигипертензивными средствами и средствами, оказывающими гипотензивный эффект (например, трициклические антидепрессанты, барбитураты, фенотиазин), возможно повышение риска артериальной гипотензии.
Возможны композиции.
– Мефлохин: возможно повышение риска развития брадикардии.
- ингибиторы МАО (за исключением ингибиторов МАО типа В): повышение гипотензивного эффекта β-блокаторов, но есть риск развития гипертонического криза.
Особенности применения
Лечение стабильной хронической сердечной недостаточности с применением бисопролола следует начинать с фазы титрования.
Пациентам с ишемической болезнью сердца лечение не следует прекращать внезапно без необходимости, так как это может привести к транзиторному ухудшению состояния. Инициирование и прекращение лечения бисопрололом требует регулярного мониторинга.
В настоящее время нет достаточного терапевтического опыта лечения сердечной недостаточности у пациентов со следующими заболеваниями и патологическими состояниями: сахарный диабет I типа (инсулинозависимый), тяжелые нарушения функции почек, тяжелые нарушения функции печени, рестриктивная кардиомиопатия, врожденные пороки сердца, гемодинамически значимые, инфаркт миокарда в течение последних 3 месяцев
Препарат следует применять с осторожностью пациентам при следующих состояниях:
– бронхоспазм (при бронхиальной астме, обструктивных заболеваниях дыхательных путей);
- сахарный диабет со значительными колебаниями уровня глюкозы в крови, при этом симптомы гипогликемии (тахикардия, сердцебиение, повышенная потливость) могут быть скрыты;
- строгая диета;
- проведение десенсибилизационной терапии (как и другие β-блокаторы, бисопролол может усиливать чувствительность к аллергенам и увеличивать тяжесть анафилактических реакций; в таких случаях лечение адреналином не всегда дает положительный терапевтический эффект);
- атриовентрикулярная блокада I степени;
- стенокардия Принцметала; наблюдались случаи коронарного спазма сосудов. Несмотря на высокую ß1-селективность, приступы стенокардии не могут быть полностью купированы при назначении бисопролола пациентам со стенокардией Принцметала.
- облитерирующие заболевания периферических артерий (в начале терапии возможно усиление жалоб);
– общая анестезия.
У пациентов, которым планируется общая анестезия, применение блокаторов β-адренорецепторов уменьшает частоту возникновения аритмии и ишемии миокарда во время введения в наркоз, интубации и послеоперационного периода. Рекомендуется продолжать применение блокаторов β во время периоперационного периода. Необходимо обязательно предупредить врача-анестезиолога о приеме блокаторов β-адренорецепторов, поскольку врач должен учитывать потенциальное взаимодействие с другими лекарственными средствами, которое может привести к брадиаритмии, рефлекторной тахикардии и снижению возможностей рефлекторного механизма компенсации кровопотери. При отмене бисопролола перед оперативными вмешательствами дозу следует постепенно снизить и прекратить прием препарата за 48 часов до общей анестезии.
Комбинации бисопролола с антагонистами кальция верапамила или дилтиазема, с антиаритмическими препаратами I класса и с гипотензивными средствами центрального действия не рекомендуются (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Несмотря на то, что кардиоселективные β-блокаторы (ß1) оказывают меньшее влияние на функцию легких по сравнению с неселективными β-блокаторами, следует избегать их применения, как и всех β-блокаторов, при обструктивных заболеваниях дыхательных путей, если нет веских причин для проведения терапии. . При наличии этих причин препарат следует применять с осторожностью. У пациентов с обструктивными заболеваниями дыхательных путей лечение бисопрололом следует начинать с самой низкой возможной дозы и наблюдать за состоянием пациентов относительно новых симптомов (например, одышка, непереносимость физических нагрузок, кашель).
При бронхиальной астме или других хронических обструктивных заболеваниях легких, вызывающих симптомы, показана сопутствующая терапия бронходилататорами. В некоторых случаях на фоне приема препарата пациенты с бронхиальной астмой из-за повышения резистентности дыхательных путей могут нуждаться в более высоких дозах β2-симпатомиметиков.
Больным псориазом (в т. ч. в анамнезе) β-блокаторы (например, бисопролол) назначают после тщательного соотношения польза/риск.
Пациентам с феохромоцитомой назначают препарат только после назначения α-адреноблокаторами. Симптомы тиреотоксикоза могут замаскироваться на фоне приема препарата. При применении препарата может быть отмечен положительный результат при проведении допинг-контроля.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность. Бисопролол обладает фармакологическими свойствами, которые могут оказать вредное влияние на течение беременности и/или развитие плода/новорожденного. Обычно β-адреноблокаторы уменьшают плацентарный кровоток, что может вызвать задержку внутриутробного развития, внутриутробную смерть, самопроизвольный аборт или преждевременные роды. Могут развиться побочные эффекты у плода и новорожденного (например, гипогликемия, брадикардия). Если лечение β-блокаторами необходимо, желательно, чтобы это был β1-селективный адреноблокатор.
В период беременности препарат применяют только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Необходимо контролировать маточно-плацентарный кровоток и рост плода. В случае вредного воздействия на течение беременности или плода следует рассмотреть возможность альтернативного лечения.
После родов новорожденный должен находиться под кропотливым наблюдением. Симптомы гипогликемии и брадикардии можно ожидать в течение первых 3 дней.
Период кормления грудью. Данных по экскреции бисопролола в грудное молоко нет, поэтому не рекомендуется применять препарат во время кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
В процессе исследований с участием пациентов с ишемической болезнью сердца препарат не влиял на способность управлять автомобилем. Однако в индивидуальных случаях препарат может повлиять на способность управлять транспортными средствами или работать со сложными механизмами. Особое внимание необходимо уделять в начале лечения, изменении дозы препарата или при взаимодействии с алкоголем.
Способ применения и дозы
Препарат следует принимать не разжевывая, утром натощак во время или после завтрака, запивая небольшим количеством жидкости.
Артериальная гипертензия; ишемическая заболевание сердца (стенокардия).
Лечение следует начинать постепенно с низких доз с последующим повышением дозы. Рекомендуемая доза составляет 5 мг (1 таблетка по 5 мг) в сутки. При нетяжелой степени гипертензии (диастолическое давление до 105 мм рт. ст.) подходит доза 2,5 мг (½ таблетки препарата по 5 мг).
При необходимости суточная дозировка может быть повышена до 10 мг (1 таблетка препарата по 10 мг) в сутки. Дальнейшее увеличение дозы оправдано только в исключительных случаях. Максимальная рекомендуемая доза составляет 20 мг/сут.
Корректировку дозы проводит индивидуально в зависимости от частоты пульса и терапевтической пользы.
Хроническая сердечная недостаточность с систолической дисфункцией левого желудочка в сочетании с ингибиторами АПФ, диуретиками, при необходимости – с сердечными гликозидами.
Стандартная терапия хронической сердечной недостаточности: ингибиторы АПФ (или блокаторы ангиотензиновых рецепторов при непереносимости ингибиторов АПФ), блокаторы β-адренорецепторов, диуретики и, при необходимости, сердечные гликозиды.
Препарат назначают для лечения пациентов с хронической сердечной недостаточностью без признаков обострения.
Терапию должен проводить врач с опытом лечения хронической сердечной недостаточности.
Лечение стабильной хронической сердечной недостаточности препаратом начинается согласно нижеприведенной схеме титрования, которую можно корректировать в зависимости от индивидуальных реакций организма.
- 1,25 мг* бисопролола фумарата 1 раз в сутки в течение 1 недели, если хорошо переносится, повысить до
- 2,5 мг* бисопролола фумарата 1 раз в сутки в течение следующей недели, если хорошо переносится, повысить до
- 3,75 мг* бисопролола фумарата 1 раз в сутки в течение следующей недели, если хорошо переносится, повысить до
- 5 мг бисопролола фумарата 1 раз в сутки в течение следующих 4 недель, если хорошо переносится, повысить до
- 7,5 мг бисопролола фумарата 1 раз в сутки в течение следующих 4 недель, если хорошо переносится, повысить до
- 10 мг бисопролола фумарата 1 раз в сутки в качестве поддерживающей терапии.
* В начале терапии хронической сердечной недостаточности рекомендуется применять дозировку 2,5 мг. Для получения дозировки 2,5 мг таблетку по 5 мг можно разделить пополам.
Максимальная рекомендованная доза фумарата бисопролола составляет 10 мг 1 раз в сутки.
В течение фазы титрования необходим контроль за такими показателями жизнедеятельности, как артериальное давление, частота сердечных сокращений и симптомами прогрессирования сердечной недостаточности. Симптомы могут развиваться с первого дня после начала лечения.
Модификация лечения .
Если максимальная рекомендуемая доза плохо переносится, возможно постепенное снижение дозы. Если во время фазы титрования или после нее наблюдается постепенное ухудшение сердечной недостаточности, развивается артериальная гипотензия или брадикардия, рекомендуется корректировка дозы препарата, что может потребовать временного снижения дозы бисопролола или, возможно, приостановки лечения. После стабилизации состояния пациента всегда следует рассматривать возможность повторной инициации лечения бисопрололом.
Не следует прекращать лечение внезапно, особенно пациентам с ишемической болезнью сердца, поскольку это может привести к ухудшению состояния пациента. При необходимости лечение препаратом рекомендуется завершать медленно, постепенно снижая дозу (например, уменьшая дозу вдвое еженедельно).
Лечение стабильной хронической сердечной недостаточности обычно длительное.
Курс лечения препаратом длительный и зависит от природы и тяжести заболевания.
Пациенты с печеночной и/или почечной недостаточностью.
Артериальная гипертензия; ишемическая болезнь сердца Для пациентов с нарушениями функции печени или почек легкой и средней степени тяжести подбор дозы обычно не требуется. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 20 мл/мин) и пациентам с тяжелой формой печеночной недостаточности доза не должна превышать суточную дозу 10 мг препарата. Имеются ограниченные данные по применению бисопролола пациентам на диализе. Необходимости изменять режим дозировки нет.
Хроническая сердечная недостаточность . Нет данных о фармакокинетике бисопролола у пациентов с хронической сердечной недостаточностью одновременно с нарушениями функции печени или почек, поэтому увеличивать дозу необходимо с осторожностью.
Пациенты пожилого возраста не нуждаются в корректировке дозы.
Дети.
Клинические данные по эффективности и безопасности применения препарата для лечения детей отсутствуют, поэтому препарат не следует применять этой категории пациентов.
Передозировка
Симптомы .
При передозировке (например, суточной дозе 15 мг вместо 7,5 мг) были зафиксированы случаи развития атриовентрикулярной блокады III степени, брадикардии и головокружения. Наиболее частыми признаками передозировки β-блокаторами являются брадикардия, артериальная гипотензия, острая сердечная недостаточность, гипогликемия и бронхоспазм. В настоящее время известно несколько случаев передозировки у пациентов с артериальной гипертензией и/или ишемической болезнью сердца (максимальная доза – 2000 мг бисопролола). Отмечались брадикардия и/или гипотензия. Все пациенты поправились. Существует широкая вариабельность индивидуальной чувствительности к однократной дозе бисопролола, пациенты с сердечной недостаточностью могут быть более чувствительны к препарату. Поэтому лечение следует начинать с постепенным увеличением дозировки (см. «Способ применения и дозы»).
Лечение.
При передозировке препарат прекращают и проводят поддерживающую и симптоматическую терапию. Есть ограниченные данные, что бисопролол трудно поддается диализу. При подозрении на передозировку в соответствии с ожидаемым фармакологическим действием и основываясь на рекомендациях для других β-блокаторов, следует рассмотреть нижеследующие общие мероприятия.
При брадикардии внутривенное введение атропина. Если отсутствует реакция, с осторожностью вводят изопреналин или другой препарат с положительным хронотропным эффектом. В исключительных случаях может потребоваться трансвенозное введение искусственного водителя ритма.
При артериальной гипотензии: введение жидкости и сосудосуживающих препаратов. Введение глюкагона может быть полезным.
При атриовентрикулярной блокаде II и III степени: тщательное наблюдение и инфузионное введение изопреналина или трансвенозное введение кардиостимулятора.
При обострении хронической сердечной недостаточности внутривенное введение диуретических средств, инотропных препаратов, вазодилататоров.
При бронхоспазме: бронхолитические препараты (например, изопреналин), β2-адреномиметики и/или аминофиллин.
При гипогликемии внутривенное введение глюкозы.
Побочные реакции
Нежелательные эффекты по частоте возникновения классифицируют по следующим категориям:
Очень часто (> 1/10), часто (> 1/100 и >1/1000 и >1/10000 и 1/1000), очень редко (имеющимся данным).
Со стороны сердца.
Очень часто брадикардия (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью).
Часто: признаки ухудшения сердечной недостаточности (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью).
Нечасто: нарушение атриовентрикулярной проводимости, брадикардия (у пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца), признаки ухудшения сердечной недостаточности (у пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца).
Со стороны нервной системы.
Часто: головокружение*, головная боль*.
Редко синкопе.
Со стороны органов зрения.
Редко: снижение слезоотделения (следует учитывать при ношении контактных линз).
Очень редко: конъюнктивит.
Со стороны органов слуха.
Редко: ухудшение слуха.
Со стороны дыхательной системы.
Нечасто: бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой или обструктивными заболеваниями дыхательных путей в анамнезе.
Редко аллергический ринит.
Со стороны пищеварительного тракта.
Часто: тошнота, рвота, диарея, запор.
Со стороны кожи и соединительных тканей.
Редко: реакции гиперчувствительности, включая зуд, покраснение, сыпь, ангионевротический отек.
Очень редко: алопеция. При лечении β-блокаторами может наблюдаться ухудшение состояния больных псориазом в виде псориатической сыпи.
Со стороны костно-мышечной системы.
Нечасто: мышечная слабость, судороги.
Со стороны печени.
Редко гепатит.
Со стороны сосудистой системы.
Часто: ощущение холода или онемения в конечностях, артериальная гипотензия (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью).
Нечасто: ортостатическая гипотензия (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью), артериальная гипотензия (у пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца).
Со стороны репродуктивной системы.
Редко: эректильная дисфункция.
Психические расстройства .
Нечасто: депрессия, нарушение сна.
Редко: ночные ужасы, галлюцинации.
Лабораторные характеристики.
Редко повышение уровня триглицеридов в крови, повышение активности печеночных ферментов в плазме крови (АСТ, АЛТ).
Общие нарушения.
Часто: астения (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью), утомляемость*.
Нечасто: астения (у пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца).
* Касается только пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца. Эти симптомы обычно возникают в начале терапии, слабо выражены и исчезают в течение первых 1-2 недель.
В случае побочных явлений или нежелательных реакций необходимо немедленно проинформировать врача.
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить в оригинальной упаковке в недоступном для детей месте при температуре не выше 25 °C.
Упаковка
По 10 таблеток в блистере; по 3 или по 6 блистеров в картонной коробке.
По 15 таблеток в блистере; по 2 или по 4 блистера в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
1. АО «Санека Фармасьютикалз».
2. CC «Зентива С. А.».
Адрес
1. Нитрянская 100, 920 27 Глоговец, Словацкая Республика.
2. Б-р. Теодор Паллады, 50, район 3, Бухарест, индекс 032266, Румыния.
Заявитель
ООО "Санофи-Авентис Украина".
Местонахождение заявителя.
Украина, 01033, г. Киев, ул. Жилянская, 48-50А.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Коронал 10 таблетки по 10 мг 30 шт. (10х3)?
Какое действующее вещество товара - Коронал 10 таблетки по 10 мг 30 шт. (10х3)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Коронал (Таблетки, покрытые оболочкой)?
Какая страна производитель препарата?
Бета блокаторы
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.