- Торговое название Гинекит
- Действующее вещество Азитромицин, Секнидазол, Флуконазол
- Лекарственная форма Комбинированные упаковки таблеток, покрытых оболочкой
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель Synmedic Laboratories
- Страна Индия
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 55957
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ГІНЕКИТ®
(GYNEKIT®)
Склад:
діюча речовина: azithromycin;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить азитроміцину дигідрату еквівалентно азитроміцину 1000 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000, барвник понсо 4R (Е 124);
діюча речовина: secnidazole;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить секнідазолу 1000 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171);
діюча речовина: fluconazol;
1 таблетка містить флуконазолу 150 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію кроскармелоза.
Лікарська форма.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки азитроміцину: таблетки темно-рожевого кольору, довгастої форми, двоопуклі, з рискою, вкриті плівковою оболонкою;
таблетки секнідазолу: таблетки білого кольору, довгастої форми, двоопуклі, з рискою, вкриті плівковою оболонкою. На поверхні таблеток можлива наявність вкраплень;
таблетки флуконазолу: таблетки білого кольору, круглої форми, з плоскою поверхнею, з рискою.
Фармакотерапевтична група.
Протимікробні та антисептичні препарати, що застосовуються в гінекології. Код АТХ G01А.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Гінекит – набір, який складається з 3 лікарських засобів: азитроміцин – протимікробний засіб для системного застосування, макролід; секнідазол – протипротозойний препарат групи нітроімідазолів з антибактеріальною дією; флуконазол – протигрибковий засіб для системного застосування, похідне триазолу.
Азитроміцин – антибіотик широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію на S. pyogenes, S. pneumoniae та H. influenzae, бактеріостатичну дію щодо стафілококів і більшості аеробних грамнегативних бактерій.
Активний відносно таких мікроорганізмів:
аеробних грампозитивних бактерій – Staphilococcus aureus, Streptococcus spp. (у тому числі Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes / група А/), Corynebacterium diphteriae;
аеробних грамнегативних бактерій – Haemophilus (influenzae, parainfluenzae, ducreui), Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Salmonella, Shigella, Aeromonas, Bordetella (pertussis, parapertussis, burgdorferi), Neisseria gonorrhoeae, Campylobacter spp., Legionella pneumophila, Pasteurella mutocida;
анаеробних бактерій – Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.;
активний також щодо Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Treponema pallidum, Toxoplasma gondi, Borrelia burgdorferi, Helicobacter pylori, Listeria spp., Mycobacterium avium, Complex, Ureaplasma urelyticum.
Існує повна перехресна резистентність між еритроміцином, азитроміцином, іншими макролідами і лінкозамідами для Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептокока групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus, включно з метицилінрезистентним S. aureus (MRSA).
Азитроміцин менш активний порівняно з еритроміцином і кларитроміцином відносно ентерококів, чутливих до еритроміцину.
Секнідазол – характеризується бактерицидним (проти грампозитивних та грамнегативних анаеробних бактерій) та амебіцидним (внутрішньо- та зовнішньокишковим) ефектом. Секнідазол особливо активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia. Проникаючи всередину клітини мікроорганізму, секнідазол активується в результаті відновлення 5-нітрогрупи, за рахунок чого взаємодіє з клітинною ДНК. Відбувається порушення її спіралеподібної структури та руйнування ниток, інгібування нуклеотидного синтезу та загибель клітини.
Флуконазол є похідним триазолу з фунгістатичним ефектом, який специфічно інгібує синтез ергостеролу у клітинах грибів, пригнічуючи ферменти системи цитохрому Р450. Це призводить, як вважають, до виникнення дефектів у клітинній мембрані. Діапазон його застосування охоплює ряд патогенів, включаючи Candida albicans, Cryptococcus spp. та дерматофіти. Candida krusei, Candida glabrata резистентні до флуконазолу. Флуконазол не ефективний щодо лікування інфекцій, спричинених видами Aspergillus.
Фармакокінетика.
Азитроміцин.
Швидко абсорбується з травного тракту. Застосування разом з їжею знижує абсорбцію азитроміцину.
Біодоступність становить приблизно 37 \%. Максимальні концентрації у плазмі досягаються протягом 2-3 годин після прийому препарату.
Швидко розподіляється в тканинах та рідинах організму. Добре проникає в дихальні шляхи, органи й тканини урогенітального тракту, в шкіру та м’які тканини. Накопичується внутрішньоклітинно, за рахунок чого концентрації препарату в тканинах майже в 50 разів перевищують концентрацію в плазмі крові. Азитроміцин у великій кількості накопичується у фагоцитах і фібробластах. Фагоцити транспортують препарат до місця запалення. Азитроміцин зберігається в бактерицидних концентраціях у місці запалення протягом 5-7 днів після прийому останньої дози.
Зв’язування з білками плазми крові змінюється залежно від концентрації – приблизно 50 \% при 0,02- 0,05 мкг/мл; приблизно 7 \% при 1 мкг/мл. Середній об’єм розподілу при досягненні стабільної концентрації становить 31,1 л/кг.
Приблизно 35 \% азитроміцину метаболізується в печінці шляхом диметилювання.
Понад 59 \% виводиться з жовчю та приблизно 4,5 \% – із сечею в незміненому вигляді.
Період напіввиведення із сироватки крові становить – 11-14 годин при вимірюванні в інтервалі від 8 до 24 годин після застосування одноразової дози; однак після застосування декількох доз період напіввиведення приблизно дорівнює періоду напіввиведення з тканин. Період напіввиведення з тканин – 2-4 дні.
Секнідазол.
Після застосування внутрішньо секнідазол швидко та повністю абсорбується з травного тракту. Біодоступність становить приблизно 80 \%. Секнідазол проходить через гематоенцефалічний бар’єр, проникає в грудне молоко. Період напіввиведення секнідазолу становить приблизно 25 годин, що дозволяє спростити схему прийому препарату, зробивши її більш зручною для пацієнтів.
Флуконазол.
Після перорального застосування флуконазол добре всмоктується. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90 \%. Прийом їжі не впливає на всмоктування флуконазолу. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 0,5-1,5 години. Рівноважна концентрація (на рівні 90 \%) досягається через 4-5 днів при прийомі один раз на добу.
Період напіввиведення становить приблизно 30 годин. Концентрація флуконазолу в плазмі пропорційна дозі. Об’єм розподілу наближається до загального вмісту води в організмі. Зв’язування з білками плазми є відносно низьким (11-12 \%).
Флуконазол добре проникає в усі рідини організму. Рівні препарату в слині та мокротинні такі ж самі, як і концентрація його в плазмі крові. Високі концентрації флуконазолу в шкірі, вищі за сироваткові показники, досягаються в роговому шарі, шарі епідерміс-дерма і в потових залозах. Флуконазол накопичується в роговому шарі шкіри.
Флуконазол виводиться, головним чином, нирками. Приблизно 80 \% введеної дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну.
Циркулюючі метаболіти не встановлені. Період напіввиведення з плазми становить приблизно 30 годин.
Подовжений період напіввиведення з плазми є основою малодозової терапії вагінальних кандидозів.
Фармакокінетичні параметри флуконазолу в осіб літнього віку.
В осіб віком понад 65 років фармакокінетичні параметри дещо вищі, ніж зареєстровані у молодих. Відмінність накопичення флуконазолу в пацієнтів літнього віку пов’язана зі зниженими показниками ниркової функції у хворих цієї вікової категорії.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування захворювань, спричинених чутливою до препарату змішаною мікрофлорою, що передаються статевим шляхом (гострий неспецифічний уретрит, цервіцит, кольпіт, вагініт).
Протипоказання.
Підвищена індивідуальна чутливість до азитроміцину, секнідазолу, флуконазолу та інших похідних нітроімідазолу, азолу, еритроміцину, макролідних або кетолідних антибіотиків, а також до будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Одночасне застосування флуконазолу з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та метаболізуються за допомогою ферменту CYP2A4 (наприклад цизаприду, астемізолу, пімозиду, хінідину та еритроміцину). Одночасне застосування флуконазолу та терфенадину пацієнтам, які застосовують флуконазол багаторазово у дозах 400 мг на добу та вище (згідно з результатами досліджень взаємодії багаторазового застосування).
Одночасне застосування азитроміцину з похідними ріжків через теоретичну можливість виникнення ерготизму.
Патологічні зміни з боку формули крові (виражена лейкопенія), у тому числі в анамнезі. Гострі порушення мозкового кровообігу, паркінсонізм, депресія, тяжкі порушення функції печінки, лямбліоз, органічні захворювання ЦНС.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Азитроміцин
Слід з обережністю призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими препаратами, які можуть подовжувати інтервал-QT.
Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшилися на 30 \%. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому антациду.
Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.
Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії при одночасному прийомі азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну ситуацію до призначення одночасного прийому цих ліків. Якщо комбіноване лікування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.
Кумаринові антикоагулянти: повідомлялося про підвищену тенденцію до кровотеч у зв’язку з одночасним застосуванням азитроміцину та варфарину або кумарин-подібних пероральних антикоагулянтів. Необхідно приділяти увагу частоті моніторингу протромбінового часу.
Дигоксин: повідомлялося, що у деяких пацієнтів певні макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину треба пам’ятати про можливість підвищення концентрацій дигоксину і проводити моніторинг рівнів дигоксину.
Метилпреднізолон: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.
Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в комбінації з терфенадином.
Теофілін: азитроміцин не впливає на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими добровольцями. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищених рівнів теофіліну в сироватці крові.
Зидовудин: 1000 мг одноразові дози та 1200 мг або 600 мг багаторазові дози азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику та виділення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних нез’ясовна, але може бути корисною для пацієнтів.
Диданозин: при одночасному застосуванні добових доз у 1200 мг азитроміцину з диданозином не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.
Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. Нейтропенія спостерігалася у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом з азитроміцином не був встановлений.
Нелфінавір: застосування нелфінавіру спричиняє збільшення концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нелфінавіром не рекомендується, є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.
Похідні ріжків: з огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.
Відомо, що макролідні антибіотики вступають у реакцію з астемізолом, триазоламом, мідазоламом і альфентанілом. Оскільки даних про взаємодію між азитроміцином і зазначеними вище засобами немає, рекомендується здійснювати ретельний моніторинг пацієнтів, якщо ці препарати застосовуються одночасно.
Про вплив азитроміцину на рівні циметидину в крові не повідомлялося.
На відміну від більшості макролідних антибіотиків азитроміцин не чинить впливу на цитохром Р450, і на цей час не надходило даних про взаємодію між азитроміцином і зазначеними вище препаратами.
Секнідазол
Антикоагулянти: секнідазол при одночасному застосуванні посилює дію непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину та індандіону), підвищується ризик виникнення кровотеч.
Дисульфірам: сумісний прийом з секнідазолом може спричиняти параноїдальні реакції та психози.
Алкоголь: поєднання з алкоголем спричиняє симптоми дисульфірамоподібної реакції (спазми у животі, нудота, блювання, головний біль, приплив крові до обличчя), можливі деліріозні напади та запаморочення.
Препарати літію: при одночасному застосуванні з секнідазолом підвищується концентрація літію в плазмі крові.
Недеполяризуючі міорелаксанти (векуронію бромід): не рекомендується поєднувати з секнідазолом.
Амоксицилін: при одночасному застосуванні з секнідазолом підвищується активність щодо Helicobacter pylori (амоксицилін пригнічує розвиток резистентності).
Флуконазол.
Протипоказано сумісне застосування флуконазолу з нижчезазначеними лікарськими засобами.
Цизаприд: повідомлялося про розвиток побічних реакцій з боку серця, у тому числі про пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» у пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол та цизаприд. Контрольоване дослідження продемонструвало, що одночасне застосування 200 мг флуконазолу 1 раз на добу та 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значного підвищення рівня цизаприду у плазмі крові та до подовження інтервалу QT. Одночасне застосування флуконазолу та цизаприду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Терфенадин: через випадки розвитку тяжких серцевих аритмій, спричинених подовженням інтервалу QTc, у пацієнтів, які застосовують азольні протигрибкові лікарські засоби одночасно з терфенадином, були проведені дослідження взаємодії цих препаратів. У ході досліджень при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу не було виявлено подовження інтервалу QT. Інше дослідження при застосуванні флуконазолу у дозах 400 мг та 800 мг на добу продемонструвало, що застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу або вище значно підвищує рівень терфенадину у плазмі крові при одночасному застосуванні цих препаратів. Сумісне застосування флуконазолу у дозах 400 мг або вище з терфенадином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). При застосуванні флуконазолу у дозах нижче 400 мг на добу одночасно з терфенадином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.
Астемізол: сумісне застосування флуконазолу та астемізолу може знизити кліренс астемізолу. Спричинене цим підвищення концентрації астемізолу у плазмі крові може призвести до подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках – до пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та астемізолу протипоказане.
Пімозид та хінідин: сумісне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду або хінідину, хоча відповідних досліджень in vitro та in vivo не проводили. Підвищення концентрації пімозиду або хінідину у плазмі крові може спричиняти подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках призводити до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину протипоказане.
Еритроміцин: одночасне застосування еритроміцину та флуконазолу потенційно може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует») та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Застосування комбінації цих лікарських засобів протипоказане.
Не рекомендується одночасне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів.
Галофантрин: флуконазол може спричинити підвищення концентрації галофантрину у плазмі крові за рахунок пригнічення CYP3A4. Одночасне застосування цих лікарських засобів може призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует») та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Слід уникати застосування комбінації цих лікарських засобів.
Сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів вимагає обережності та коригування дози.
Вплив інших лікарських засобів на флуконазол.
Дослідження взаємодії продемонстрували, що одночасне вживання їжі, циметидин, антациди або подальше опромінення усього тіла для пересадки кісткового мозку не має клінічно значущого впливу на абсорбцію флуконазолу при його пероральному застосуванні.
Рифампіцин: одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводило до зниження площі під кривою «концентрація-час» (AUC) на 25 \% та скорочувало період напіввиведення флуконазолу на 20 \%. Тому для пацієнтів, які застосовують рифампіцин, слід розглянути доцільність підвищення дози флуконазолу.
Вплив флуконазолу на інші лікарські засоби.
Флуконазол є потужним інгібітором ізоферменту 2C9 цитохрому P450 (CYP) та помірним інгібітором CYP3A4. Також флуконазол є інгібітором CYP2С19. Окрім спостережуваних/ документально підтверджених взаємодій, що описані нижче, при одночасному застосуванні із флуконазолом існує ризик підвищення у плазмі крові концентрацій інших сполук, що метаболізуються CYP2C9 та CYP3A4. Тому застосовувати такі комбінації препаратів слід з обережністю; при цьому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Пригнічувальна дія флуконазолу на ферменти зберігається протягом 4-5 діб після його застосування у зв’язку з його тривалим періодом напіввиведення.
Альфентаніл: під час одночасного застосування альфентанілу у дозі 20 мкг/кг та флуконазолу у дозі 400 мг здоровим добровольцям спостерігалося двократне збільшення AUC10, можливо через інгібування CYP3A4. Може бути необхідним коригування дози альфентанілу.
Амітриптилін, нортриптилін: флуконазол посилює дію амітриптиліну та нортриптиліну. Рекомендується вимірювати концентрації 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну на початку комбінованої терапії та через 1 тиждень. У разі необхідності слід відкоригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну.
Амфотерицин В: як свідчать дані досліджень, одночасне застосування флуконазолу та амфотерицину призводило до таких результатів: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції C. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції Cryptococcus neoformans та антагонізм двох препаратів при системній інфекції A. fumigatus. Клінічне значення результатів, отриманих у ході досліджень, невідоме.
Антикоагулянти: як і при застосуванні інших азольних протигрибкових засобів, при одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину повідомлялося про випадки розвитку кровотеч (гематом, носової кровотечі, шлунково-кишкових кровотеч, гематурії та мелени) у поєднанні із подовженням протромбінового часу. При одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину спостерігалося підвищення протромбінового часу у 2 рази, ймовірно внаслідок пригнічення метаболізму варфарину через CYP2С9. Слід ретельно контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які одночасно застосовують кумаринові антикоагулянти. Може бути необхідною корекція дози варфарину.
Бензодіазепіни короткої дії, наприклад мідазолам, триазолам: призначення флуконазолу після перорального застосування мідазоламу призводило до значного підвищення концентрації мідазоламу та до посилення психомоторних ефектів. Одночасне застосування флуконазолу у дозі 200 мг та мідазоламу у дозі 7,5 мг перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 3,7 та 2,2 раза відповідно. Застосування флуконазолу у дозі 200 мг/добу та 0,25 мг триазоламу перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 4,4 та 2,3 раза відповідно. При одночасному застосуванні флуконазолу та триазоламу спостерігалося потенціювання та пролонгація ефектів триалозаму.
Якщо пацієнту, який отримував лікування флуконазолом, слід одночасно призначити терапію бензодіазепінами, дозу останніх слід зменшити та встановити належний нагляд за станом пацієнта.
Карбамазепін: флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну та спричиняє підвищення рівня карбамазепіну у сироватці крові на 30 \%. Існує ризик розвитку проявів токсичності з боку карбамазепіну. Може бути необхідним коригування дози карбамазепіну залежно від рівня його концентрації та дії препарату.
Блокатори кальцієвих каналів: деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін та фелодипін) метаболізуються ферментом CYP3A4. Флуконазол може підвищувати системну експозицію блокаторів кальцієвих каналів. Рекомендований ретельний моніторинг щодо розвитку побічних реакцій.
Целекоксиб: при одночасному застосуванні флуконазолу (200 мг на добу) та целекоксибу (200 мг) Cmax та AUC целекоксибу підвищувалися на 68 \% та 134 \% відповідно. При одночасному застосуванні целекоксибу та флуконазолу може бути необхідним зменшення дози целекоксибу вдвічі.
Циклофосфамід: одночасне застосування циклофосфаміду та флуконазолу призводить до підвищення рівня білірубіну та креатиніну в сироватці крові. Ці препарати можна застосовувати одночасно, зважаючи на ризик підвищення концентрації білірубіну та креатиніну в сироватці крові.
Фентаніл: повідомлялося про один летальний випадок інтоксикації фентанілом внаслідок можливої взаємодії фентанілу та флуконазолу. До того ж, у дослідженні за участю 12 здорових добровольців було продемонстровано, що флуконазол значно уповільнював елімінацію фентанілу. Підвищення концентрації фентанілу може призвести до пригнічення дихання, тому слід ретельно контролювати стан пацієнта. Може бути необхідною корекція дози фентанілу.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази: сумісне застосування флуконазолу та інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP3A4 (аторвастатин та симвастатин), або інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP2C9 (флувастатин), підвищує ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів слід ретельно спостерігати за пацієнтом щодо виникнення симптомів міопатії та рабдоміолізу і проводити моніторинг рівня креатинкінази. У випадку значного підвищення рівня креатинкіази, а також при діагностуванні або підозрі на міопатію/рабдоміоліз застосування інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази слід припинити.
Імуносупресори (наприклад циклоспорин, еверолімус, сиролімус і такролімус).
Циклоспорин: флуконазол значно підвищує концентрацію та AUC циклоспорину. При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг/добу та циклоспорину у дозі 2,7 мг/кг/добу спостерігалося збільшення AUC циклоспорину у 1,8 раза. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови зменшення дози циклоспорину залежно від його концентрації.
Еверолімус: хоча досліджень in vitro та in vivo не проводили, флуконазол може підвищувати концентрацію еверолімусу в сироватці крові через пригнічення CYP3А4.
Сиролімус: флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу у плазмі крові, ймовірно, шляхом пригнічення метаболізму сиролімусу ферментом CYP3A4 та P-глікопротеїном. Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови коригування дози сиролімусу залежно від рівня концентрації та ефектів препарату.
Такролімус: флуконазол може підвищувати концентрації такролімусу в сироватці крові до 5 разів при його пероральному застосуванні через пригнічення метаболізму такролімусу ферментом CYP3A4 у кишечнику. При внутрішньовенному застосуванні такролімусу не спостерігалося значних змін фармакокінетики. Підвищені рівні такролімусу асоціюються із нефротоксичністю. Дозу такролімусу для перорального застосування слід знижувати залежно від концентрації такролімусу.
Лозартан: флуконазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (E-31 74), що обумовлює більшу частину антагонізму до рецепторів ангіотензину II під час застосування лозартану. Рекомендовано здійснювати постійний моніторинг артеріального тиску у пацієнтів.
Метадон: флуконазол може підвищувати концентрацію метадону у сироватці крові. При одночасному застосуванні метадону та флуконазолу може бути необхідним коригування дози метадону.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): при одночасному застосуванні з флуконазолом Cmax та AUC флурбіпрофену підвищувалися на 23 \% та 81 \% відповідно порівняно із відповідними показниками при застосуванні тільки флурбіпрофену. Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном 400 мг) Cmax та AUC фармакологічно активного ізомеру S-(+)-ібупрофену підвищувалися на 15 \% та 82 \% відповідно, порівняно із відповідними показниками при застосуванні тільки рацемічного ібупрофену.
Хоча спеціальних досліджень не проводили, флуконазол потенційно здатний підвищувати системну експозицію інших НПЗП, що метаболізуються CYP2C9 (наприклад напроксену, лорноксикаму, мелоксикаму, диклофенаку). Рекомендовано періодично здійснювати моніторинг побічних реакцій та токсичних проявів, пов’язаних із НПЗП. Може знадобитися коригування дози НПЗП.
Фенітоїн: флуконазол пригнічує метаболізм фенітоїну в печінці. Одночасне багаторазове застосування 200 мг флуконазолу та 250 мг фенітоїну внутрішньовенно призводить до підвищення AUC24 фенітоїну на 75 \% та Сmin на 128 \%. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід проводити моніторинг концентрації фенітоїну у сироватці крові для уникнення розвитку токсичної дії фенітоїну.
Преднізон: повідомлялося про випадок, коли у пацієнта після трансплантації печінки на тлі застосування преднізону розвинулася гостра недостатність кори надниркових залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом. Припинення застосування флуконазолу, ймовірно, спричинило посилення активності CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. Слід ретельно стежити за пацієнтами, які протягом тривалого часу одночасно застосовують флуконазол та преднізон, з метою попередження розвитку недостатності кори надниркових залоз після припинення застосування флуконазолу.
Рифабутин: флуконазол підвищує концентрацію рифабутину в сироватці крові, що призводить до збільшення AUС рифабутину до 80 \%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину повідомлялося про випадки розвиток увеїту. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід брати до уваги симптоми токсичної дії рифабутину.
Саквінавір: флуконазол підвищує AUC та максимальна концентрація (Cmax) саквінавіру приблизно на 50 \% та 55 \% відповідно через пригнічення метаболізму саквінавіру у печінці ферментом CYP3A4 та через інгібування P-глікопротеїну. Взаємодії між флуконазолом та саквінавіром/ ритонавіром не досліджувалися, тому вони можуть бути більш вираженими. Може бути необхідним коригування дози саквінавіру.
Похідні сульфонілсечовини: при одночасному застосуванні флуконазол пролонгує період напіввиведення пероральних похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду) при їх застосуванні здоровим добровольцям. Рекомендується проводити частий контроль цурку в крові та відповідним чином знижувати дозу похідних сульфонілсечовини при одночасному застосуванні із флуконазолом.
Теофілін: у плацебо-контрольованому дослідженні взаємодії препаратів застосування флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призводило до зниження середнього кліренсу теофіліну в плазмі крові на 18 \%. За пацієнтами, які застосовують теофілін у високих дозах або які мають підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід встановити нагляд щодо виявлення ознак розвитку токсичної дії теофіліну. Терапію слід змінити при появі ознак токсичності.
Алкалоїди барвінку: хоча відповідних досліджень не проводили, флуконазол, ймовірно через інгібування CYP3A4, може спричиняти підвищення концентрації алкалоїдів барвінку у плазмі крові (наприклад вінкристину та вінбластину), що призводить до розвитку нейротоксичних ефектів.
Вітамін А: повідомлялося, що у пацієнтів, які одночасно застосовували трансретиноєву кислоту (кислотна форма вітаміну А) та флуконазол, спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС у формі псевдотумору головного мозку, що зник після відміни флуконазолу. Ці лікарські засоби можна застосовувати одночасно, але слід пам’ятати про ризик виникнення побічних реакцій з боку ЦНС.
Вориконазол (інгібітор CYP2С9 та CYP3А4): одночасне застосування вориконазолу перорально (по 400 мг кожні 12 годин протягом 1 дня, потім по 200 мг кожні 12 годин протягом 2,5 дня) та флуконазолу перорально (400 мг в перший день, потім по 200 мг кожні 24 години протягом 4 днів) 8 здоровим добровольцям чоловічої статі призводило до підвищення Сmax та AUC? вориконазолу у середньому до 57 \% (90 \% ДІ: 20 \%, 107 \%) та 79 \% (90 \% ДІ: 40 \%, 128 \%) відповідно. Не відомо, чи призводить зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу або флуконазолу до усунення такого ефекту. При застосуванні вориконазолу після флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних ефектів, асоційованих із вориконазолом.
Зидовудин: флуконазол підвищує Сmax та AUC зидовудину на 84 \% та 74 \% відповідно, що зумовлено зниженням кліренсу зидовудину приблизно на 45 \% при його пероральному застосуванні. Період напіввиведення зидовудину був також подовжений приблизно на 128 \% після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. За пацієнтами, які застосовують таку комбінацію лікарських засобів, слід спостерігати щодо розвитку побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням зидовудину. Можна розглянути доцільність зниження дози зидовудину.
Азитроміцин: у ході досліджень оцінювали вплив азитроміцину та флуконазолу на фармакокінетику один одного при їх одночасному пероральному разовому застосуванні у дозах 1200 мг та 800 мг відповідно. Жодних значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.
Пероральні контрацептиви: при багаторазовому застосуванні флуконазолу у дозі 50 мг впливу на рівень гормонів не було виявлено, тоді як при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу спостерігалося збільшення АUС етинілестрадіолу на 40 \% та левоноргестрелу – на 24 \%. Це свідчить про те, що багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може впливати на ефективність комбінованого перорального контрацептиву.
Особливості застосування.
Перед початком лікування препаратом Гінекит® необхідно зробити посів і визначити чутливість мікрофлори до препаратів, що входять до його складу.
Хворі з інфекційними уретритами та цервіцитами перед початком лікування препаратом Гінекит® повинні пройти відповідні серологічні тести щодо сифілісу.
Азитроміцин.
Оскільки азитроміцин елімінується переважно через печінку, пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки застосовувати препарат слід з обережністю.
При наявності у пацієнтів ознак порушення функції печінки слід припинити застосування препарату.
Як і у випадку застосування інших антибіотиків, слід проводити контроль щодо можливого прояву ознак суперінфекції, яка викликана нечутливими мікроорганізмами, включаючи гриби.
Імовірність розвитку діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, слід брати до уваги щодо усіх пацієнтів з діареєю, що виникла після застосування антибіотиків. Необхідно уважно аналізувати анамнез, оскільки повідомлялося, що пов’язана з Clostridium difficile діарея може розвинутися через 2 місяці після прийому антибактеріальних препаратів.
У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (GRF < 10 мл/хв) спостерігали 33 \% збільшення системної експозиції з азитроміцином.
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, які асоціювались із ризиком розвитку серцевої аритмії та пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», спостерігались при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовженої серцевої реполяризації, тому слід з обережністю призначати лікування пацієнтам: із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT; які проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, що, як відомо, подовжують інтервал QT, наприклад антиаритмічні препарати класу ІА і ІІІ, цизаприд і терфенадин; з порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії; з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Секнідазол.
Секнідазол не слід призначати хворим з дискразією крові в анамнезі. При лікуванні препаратом може проявлятися оборотна нейтропенія. Кількість лейкоцитів відновлюється після припинення лікування. Під час застосування препарату слід уникати вживання алкоголю.
Флуконазол.
У поодиноких випадках застосування флуконазолу може супроводжуватися токсичними ураженнями печінки, у тому числі з летальним наслідком (в основному вони спостерігаються у хворих із тяжкими супутніми захворюваннями).
Гепатотоксична дія флуконазолу, як правило, оборотна, ознаки її зникають після припинення терапії. Необхідно спостерігати за хворими, в яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки, з метою виявлення ознак більш тяжкого ураження печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов’язані з флуконазолом, препарат необхідно відмінити.
Під час лікування флуконазолом у хворих дуже рідко можуть зустрічатися ексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні великої кількості препаратів. Якщо у хворого з поверхневою грибковою інфекцією з’являються висипи, які можна пов’язати з флуконазолом, препарат слід відмінити.
У поодиноких випадках, як і для інших азолів, можливе виникнення анафілактичних реакцій.
Галофантрин. Галофантрин є субстратом ферменту CYP3А4 і пролонгує інтервал QTс при застосуванні у рекомендованих терапевтичних дозах. Одночасне застосування галофантрину та флуконазолу не рекомендується.
Флуконазол слід призначати з обережністю пацієнтам з потенційною схильністю до аритмії. Пацієнтам із захворюванням печінки, серця та нирок необхідно проконсультуватися з лікарем перед початком лікування флуконазолом.
Цитохром Р450. Флуконазол є потужним інгібітором ферменту CYP2C9 та помірним інгібітором ферменту CYP3А4. Також флуконазол є інгібітором ферменту CYP2C19. Слід спостерігати за станом пацієнтів, які одночасно застосовують флуконазол та препарати з вузьким терапевтичним вікном, що метаболізуються за участю CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4.
Терфенадин. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнта при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу у дозі менше 400 мг на добу.
Позитивна динаміка симптомів зазвичай розпочинається через 24 години. Однак повне їх зникнення може відбутися за кілька днів. Якщо протягом кількох днів у пацієнта не відбулося покращення, слід звернутися до лікаря.
Пацієнтам із порушенням функцій нирок препарат слід застосовувати з обережністю.
До складу допоміжних речовин таблеток азитроміцину входить барвник понсо 4R, який може спричиняти гіперчутливість та тяжкі алергічні реакції.
Пацієнтам з потенційною схильністю до аритмії флуконазол слід призначати з обережністю.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У період вагітності протипоказано застосування препарату.
Годування груддю під час лікування препаратом слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
У чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути сонливість, порушення координації рухів. Тому у період лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки з набору приймають за такою схемою: ранок - таблетка С (секнідазол
Таблетки секнідазолу приймають двічі на день під час їди з метою запобігання подразнюючій дії на слизову оболонку травного тракту.
Таблетки азитроміцину приймають одноразово за 1 годину до або через 2 години після їди.
Таблетки флуконазолу приймають незалежно від прийому їжі.
За необхідності залежно від перебігу захворювання можна призначити повторний курс, але не раніше ніж через 7 днів після завершення першого курсу лікування.
Кількість курсів лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта (наприклад, по одному набору на 1, 2, 7, 14, 21 дні або по одному набору на 1, 3, 5, 7, 14 дні).
Діти.
Препарат протипоказаний дітям віком до 18 років.
Передозування.
Азитроміцин.
Симптоми: біль у животі, нудота, блювання, діарея, іноді анорексія, запор. Можливий розвиток холестатичного гепатиту з підвищенням активності печінкових трансаміназ, жовтушністю склер та видимих слизових оболонок. З боку центральної нервової системи можливі нездужання, слабкість, головний біль, запаморочення, порушення слуху.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля та відповідне симптоматичне лікування для підтримання функцій життєво важливих органів і систем.
Секнідазол.
Симптоми: можливе посилення побічних ефектів.
Лікування: специфічного антидоту не існує. За необхідності проводять симптоматичну терапію.
Флуконазол.
Симптоми: галюцинації, нудота, блювання, діарея.
Лікування: промивання шлунка. Флуконазол виводиться, в основному, із сечею, тому форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу в плазмі крові приблизно на 50 \%. Терапія симптоматична.
Побічні реакції.
Азитроміцин.
З боку системи крові: тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, можлива транзиторна слабко виражена нейтропенія.
Психічні розлади: агресивність, гіперактивність, тривога та нервозність.
З боку нервової системи: запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками), зміна смаку та відчуття запахів, парестезія, астенія, безсоння, гіпестезія, психомоторна активність, міастенія гравіс.
З боку органів слуху: погіршення слуху, настання глухоти та/або дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: повідомлялося про сильне серцебиття, аритмію (включаючи шлуночкову тахікардію) (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Можливе подовження інтервалу QT і тріпотіння/мерехтіння шлуночків, аритмія типу «пірует», артеріальна гіпотензія.
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття в животі (біль/спазми), рідкі випорожнення, метеоризм, порушення травлення, анорексія, гастрит, запор, зміна кольору язика, можливі псевдомембранозний коліт, панкреатит.
З боку печінки: гепатит та холестатична жовтяниця, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки; можливі випадки некротичного гепатиту і дисфункції печінки, що можуть призводити до летального наслідку; печінкова недостатність, фульмінантний гепатит.
З боку шкіри: алергічні реакції, включаючи свербіж, висипання, ангіоневротичний набряк, кропив’янку; тяжкі шкірні реакції, поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; світлочутливість.
З боку кістково-м’язової системи: артралгія.
З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
Інфекції та інвазії: оральний та вагінальний кандидоз, вагінальні інфекції, кандидоз.
Загальні порушення: підвищена втомлюваність, біль у грудях, слабкість, астенія, набряк.
З боку репродуктивної системи: вагініт.
З боку органів зору: порушення зору.
Системні порушення: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичні реакції.
Лабораторні дослідження:зниження кількості лімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів і зниження кількості бікарбонатів у крові, підвищення вмісту білірубіну, сечовини, креатиніну у плазмі крові, збільшення активності АСТ, АЛТ, зміни вмісту калію в крові. Наведені зміни мали оборотний характер.
Секнідазол.
З боку травного тракту: порушення травлення, нудота, біль у ділянці шлунка, блювання, біль у животі,глосит, стоматит.
З боку органів чуття: металевий присмак у роті.
З боку шкіри: кропив’янка, свербіж, шкірні висипання.
З боку системи крові: лейкопенія.
З боку нервової системи: запаморочення, порушення координації рухів, атаксія, парестезії, полінейропатії, головний біль.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості.
Флуконазол.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: анафілаксія.
Метаболічні порушення: зниження апетиту, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіпокаліємія.
З боку нервової системи: головний біль, безсоння, сонливість, судоми, запаморочення, парестезії, тремор.
З боку органів слуху: вертиго.
З боку серцево-судинної системи: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT.
З боку травного тракту: біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання, запор, диспепсія, метеоризм, сухість у роті.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази, холестаз, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну, печінкова недостатність, гепатоцелюлярний некроз, гепатити, гепатоцелюлярне ураження.
З боку шкіри та підшкірної тканини: висипання, свербіж, медикаментозний дерматит, кропив’янка, підвищене потовиділення, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, алопеція.
З боку кістково-м’язової системи: міалгія.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність, нездужання, астенія, гарячка.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.
Упаковка.
Комбі-упаковка № 1:
– по 1 таблетці азитроміцину, 2 таблетки секнідазолу, 1 таблетці флуконазолу у блістері; по 1 блістеру у картонній пачці;
Комбі-упаковка № 5:
– по 1 таблетці азитроміцину, 2 таблетки секнідазолу, 1 таблетці флуконазолу у блістері; по 1 блістеру в картонній пачці; по 5 пачок у пачці.
Комбі-упаковка № 1:
– по 1 таблетці азитроміцину, 2 таблетки секнідазолу, 1 таблетці флуконазолу у стрипі; по 1 стрипу у картонній пачці;
Комбі-упаковка № 5:
– по 1 таблетці азитроміцину, 2 таблетки секнідазолу, 1 таблетці флуконазолу у стрипі; по 1 стрипу в картонній пачці; по 5 пачок у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Оптімус Дженерікс Лімітед/Optimus Generics Limited.
Місцезнаходження виробника.
Плот № Ес-8, Ес-9, Ес-13 та Ес-14, Ей Пі Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін Індастріал Парк, Полепаллі (ВI), Єдчерла (ЕM), Махабубнагар, ІH - 509 301, Індія/
Plot No S-8, S-9, S-13 & S-14, APIIC, Pharma Sez, Green Industrial Park, Polepally (V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, In-509 301, India.
Заявник
Органосин Лайф Саєнсиз Пвт., Лтд./Organosyn Life Sciences Pvt. Ltd.
Місцезнаходження заявника
C-88, Kirti Nagar, New Delhi-110 015, India/Сі-88, Кірті Нагар, Нью Делі-110 015, Індія.
Состав
Действующее вещество: азитромицин;
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит дигидрата азитромицина эквивалентно азитромицину 1000 мг;
Другие составляющие: крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, повидон, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия кроскармелоза, натрия крахмальгликолят (тип А), гипромелоза, тальк, титана диоксид 01 ;
Действующее вещество: secnidazole;
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит секнидазол 1000 мг;
Другие составляющие: целлюлоза микрокристаллическая, повидон, магния стеарат, тальк, натрия крахмальгликолят (тип А), гипромелоза, полиэтиленгликоль 6000, титана диоксид (Е 171);
Действующее вещество: fluconazol;
1 таблетка содержит флуконазол 150 мг;
Другие составляющие: крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, повидон, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия крахмалгликолят (тип А), натрия кроскармелоза.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Таблетки.
Основные физико-химические свойства:
Таблетки азитромицина : таблетки темно-розового цвета, продолговатой формы, двояковыпуклые, с риской, покрытые пленочной оболочкой;
Таблетки секнидазола: таблетки белого цвета, продолговатой формы, двояковыпуклые, с риской, покрытые пленочной оболочкой. На поверхности таблеток возможно наличие вкраплений;
Таблетки флуконазола: таблетки белого цвета, круглой формы с плоской поверхностью, с фасками с обеих сторон, с риской на одной стороне.
Фармакотерапевтическая группа
Противомикробные и антисептические препараты, применяемые в гинекологии.
Код АТХ G01А.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Гинекит – набор, состоящий из 3 лекарственных средств: азитромицин – противомикробное средство для системного применения, макролид; секнидазол – противопротозойный препарат группы нитроимидазолов с антибактериальным действием; Флуконазол – противогрибковое средство для системного применения, производное триазола.
Азитромицин – антибиотик широкого диапазона деяния. Оказывает бактерицидное действие на S. pyogenes, S. pneumoniae и H. influenzae , бактериостатическое действие в отношении стафилококков и большинства аэробных грамотрицательных бактерий.
Активен в отношении следующих микроорганизмов:
Аэробных грамположительных бактерий – Staphilococcus aureus, Streptococcus spp. (в том числе Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes /группа А/ ) , Corynebacterium diphteriae;
Аэробных грамотрицательных бактерий - Haemophilus (influenzae, parainfluenzae, ducreui), Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Salmonella, Shigella, Aeromonas, Bordetella (pertussis, parapertussis, burgdorferi, Neisseria gonorrhoea
Анаэробных бактерий – Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.;
Активен также в отношении Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Treponema pallidum, Toxoplasma gondi, Borrelia burgdorferi, Helicobacter pylori, Listeria spp., Mycobacterium avium, Complex, Ureaplasma.
Существует полная перекрестная резистентность между эритромицином, азитромицином, другими макролидами и линкозамидами для Streptococcus pneumoniae , бета-гемолитического стрептококка группы А, Enterococcus faecalis и Staphylococcus aureus , включая метициллин.
Азитромицин менее активен по сравнению с эритромицина и кларитромицина в отношении энтерококков, чувствительных к эритромицину.
СекнидазолХарактеризуется бактерицидным (против грамположительных и грамотрицательных анаэробных бактерий) и амебицидным (внутри- и внешнекишечным) эффектом. Секнидазол особенно активен в отношении Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia. Проникая внутрь клетки микроорганизма, секнидазол активируется в результате восстановления 5-нитрогруппы, за счет чего взаимодействует с клеточной ДНК. Происходит нарушение ее спиралевидной структуры и разрушение нитей, ингибирование нуклеотидного синтеза и гибель клетки.
ФлуконазолЯвляется производным триазола с фунгистатическим эффектом, который специфически ингибирует синтез эргостерола в клетках грибов, подавляя ферменты системы цитохрома Р450. Это приводит, как полагают, к возникновению дефектов в клеточной мембране. Диапазон его применения охватывает ряд патогенов, включая Candida albicans , Cryptococcus spp . и дерматофиты. Candida krusei, Candida glabrata резистентны к флуконазолу. Флуконазол не эффективен при лечении инфекций, вызванных видами Aspergillus .
Фармакокинетика
Азитромицин.
Быстро абсорбируется из пищеварительного тракта. Применение вместе с пищей снижает абсорбцию азитромицина.
Биодоступность составляет около 37%. Максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение 2–3 ч после приема препарата.
Быстро распределяется в тканях и жидкостях организма. Хорошо проникает в дыхательные пути, органы и ткани урогенитального тракта, кожу и мягкие ткани. Накапливается внутриклеточно, за счет чего концентрация препарата в тканях почти в 50 раз превышает концентрацию в плазме крови. Азитромицин в большом количестве скапливается в фагоцитах и фибробластах. Фагоциты транспортируют препарат к месту воспаления. Азитромицин сохраняется в бактерицидной концентрации в месте воспаления в течение 5–7 дней после приема последней дозы.
Связывание с белками плазмы крови изменяется в зависимости от концентрации: примерно 50% при 0,02–0,05 мкг/мл; приблизительно 7% при 1 мкг/мл. Средний объем распределения при достижении стабильной концентрации составляет 31,1 л/кг.
Приблизительно 35% азитромицина метаболизируется в печени путем деметилирования.
Более 59% выводится с желчью и примерно 4,5% с мочой в неизмененном виде.
Период полувыведения из сыворотки крови составляет 11–14 ч при измерении в интервале от 8 до 24 ч после применения однократной дозы; однако после применения нескольких доз период полувыведения приблизительно равен периоду полувыведения из тканей. Период полувыведения из тканей – 2–4 дня.
Секнидазол.
После применения внутрисекнидазол быстро и полностью абсорбируется из пищеварительного тракта. Биодоступность составляет около 80%. Секнидазол проходит через гематоэнцефалический барьер, проникает в грудное молоко. Период полувыведения секнидазола составляет около 25 часов, что позволяет упростить схему приема препарата, сделав ее более удобной для пациентов.
Флуконазол.
После перорального использования флуконазол хорошо всасывается. Абсолютная биодоступность составляет около 90%. Прием пищи не влияет на всасывание флуконазола. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 0,5–1,5 часа. Равновесная концентрация (на уровне 90%) достигается через 4–5 дней при приеме один раз в день.
Период полувыведения составляет около 30 часов. Концентрация флуконазола в плазме крови пропорциональна дозе. Объем распределения близится к общему содержанию воды в организме. Связывание с белками плазмы крови является относительно низким (11–12%).
Флуконазол хорошо проникает во все жидкости организма. Уровни препарата в слюне и мокроте такие же, как и концентрация его в плазме крови. Высокие концентрации флуконазола в коже выше сывороточных показателей достигаются в роговом слое, слое эпидермис-дерма и в потовых железах. Флуконазол скапливается в роговом слое кожи.
Флуконазол выводится главным образом почками. Приблизительно 80% введенной дозы выводится с мочой в неизмененном виде. Клиренс флуконазола пропорционален клиренсу креатинина.
Циркулирующие метаболиты не установлены. Период полувыведения из плазмы составляет около 30 часов.
Удлиненный период полувыведения из плазмы является основой малодозовой терапии вагинальных кандидозов.
Фармакокинетические параметры флуконазола у пожилых людей.
У лиц старше 65 лет фармакокинетические параметры несколько выше, чем зарегистрированные у молодых. Различие накопления флуконазола у пациентов пожилого возраста связано с пониженными показателями почечной функции у больных этой возрастной категории.
Показания
Лечение заболеваний, вызванных чувствительной к препарату смешанной микрофлорой, передающихся половым путем (острый неспецифический уретрит, цервицит, кольпит, вагинит).
Противопоказания
Повышенная индивидуальная чувствительность к азитромицину, секнидазолу, флуконазолу и другим производным нитроимидазолу, азолу, эритромицину, макролидным или кетолидным антибиотикам, а также любым вспомогательным веществам, входящим в состав препарата. Одновременное применение флуконазола с другими лекарственными средствами, удлиняющими интервал QT и метаболизированными с помощью фермента CYP2A4 (например, цизаприда, астемизола, пимозида, хинидина и эритромицина). Одновременное применение флуконазола и терфенадина пациентам, которые применяют флуконазол многократно в дозах 400 мг/сут (согласно результатам исследований взаимодействия многократного применения).
Одновременное применение азитромицина с производными спорыньи (из-за теоретической возможности возникновения эрготизма).
Патологические конфигурации со стороны формулы крови (выраженная лейкопения), в том числе в анамнезе. Острые нарушения мозгового кровообращения, паркинсонизм, депрессия, тяжелые нарушения функции печени, лямблиоз, органические заболевания ЦНС (ЦНС).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Азитромицин
Следует с осторожностью назначать азитромицин пациентам с другими препаратами, которые могут продлевать интервал QT.
Антациды
При изучении влияния одновременного применения антацидов на фармакокинетику азитромицина в целом не наблюдалось изменений биодоступности, хотя плазменные пиковые концентрации азитромицина уменьшились на 25%. Не следует принимать одновременно азитромицин и антациды.
Цетиризин
У здоровых добровольцев при одновременном применении азитромицина в течение 5 дней с цетиризином 20 мг в равновесном состоянии отсутствовали явления фармакокинетического взаимодействия или существенные изменения интервала QT.
Карбамазепин
В исследовании фармакокинетического взаимодействия у здоровых добровольцев азитромицин не оказал значительного влияния на плазменные уровни карбамазепина или его активные метаболиты.
Циклоспорин
В фармакокинетическом исследовании с участием здоровых добровольцев, получавших пероральную дозу азитромицина 500 мг/сут в течение 3 дней, а затем однократную пероральную дозу циклоспорина 10 мг/кг, было продемонстрировано значительное повышение Сmax и AUC0-5 циклоспорина. Поэтому следует проявлять осторожность при одновременном применении этих препаратов. Если комбинированное лечение считается оправданным, необходимо проводить тщательный мониторинг уровня циклоспорина и соответственно регулировать дозировку.
Кумариновые антикоагулянты
В исследовании фармакокинетического взаимодействия азитромицин не изменял антикоагулянтный эффект однократной дозы 15 мг варфарина, назначенного здоровым добровольцам. В постмаркетинговый период было получено сообщение о потенцировании антикоагулянтного эффекта после одновременного применения азитромицина и пероральных антикоагулянтов типа кумарина. Хотя причинная связь установлена не была, следует проводить мониторинг протромбинового времени в случае назначения азитромицина пациентам, получающим пероральные антикоагулянты типа кумарина.
Дигоксин и колхицин
Сообщалось, что сопутствующее применение макролидных антибиотиков, включая азитромицин, и субстратов Р-гликопротеина, таких как дигоксин и колхицин, приводит к повышению уровня субстрата Р-гликопротеина в сыворотке крови. Следовательно, при сопутствующем применении азитромицина и дигоксина следует учитывать возможность повышения концентрации дигоксина в сыворотке крови.
Метилпреднизолон
В исследовании фармакокинетического взаимодействия у здоровых добровольцев азитромицин не оказал значительного влияния на фармакокинетику метилпреднизолона.
Мидазолом
У здоровых добровольцев одновременное применение азитромицина 500 мг/сут в течение 3 дней не вызывало клинически значимых изменений фармакокинетики и фармакодинамики мидазолама, применявшегося как однократная доза 15 мг.
Терфенадин
В фармакокинетических исследованиях не сообщалось о взаимодействии между азитромицином и терфенадином. Как и в случае других макролидных антибиотиков, азитромицин необходимо с осторожностью назначать в комбинации с терфенадином.
Теофиллин
Отсутствуют данные о клинически существенном фармакокинетическом взаимодействии при одновременном применении азитромицина и теофиллина здоровыми добровольцами.
Триазолам
Одновременное применение здоровыми добровольцами 500 мг азитромицина в первый день и 250 мг второго дня с 0,125 мг триазолама существенно не влияло на все фармакокинетические показатели триазолама по сравнению с применением триазолама и плацебо.
Зидовудин
Одноразовые дозы 1000 мг и многократные дозы 1200 мг или 600 мг азитромицина оказали незначительное влияние на плазменную фармакокинетику и выделение с мочой зидовудина или его глюкуронидных метаболитов. Однако прием азитромицина повышал концентрацию фосфорилированного зидовудина, клинически активного метаболита в мононуклеарах в периферическом кровообращении. Клиническая значимость этих данных не выяснена, но они могут быть полезны при лечении пациентов.
Азитромицин не оказывает существенного взаимодействия с печеночной системой цитохрома Р450. Считается, что препарат не оказывает фармакокинетического лекарственного взаимодействия, характерного для эритромицина и других макролидов. Азитромицин не приводит к индукции или инактивации печеночного цитохрома Р450 через цитохром-метаболитный комплекс.
Диданозин
При одновременном применении суточных доз 1200 мг азитромицина с 400 мг диданозина в сутки у шести ВИЧ-положительных добровольцев не выявлено влияния на фармакокинетику диданозина в равновесном состоянии по сравнению с плацебо.
Рифабутин
Одновременное применение азитромицина и рифабутина не влияло на плазменные концентрации этих препаратов в сыворотке крови. Нейтропения наблюдалась у пациентов, принимавших одновременно азитромицин и рифабутин. Хотя нейтропения была связана с применением рифабутина, причинная связь с одновременным приемом с азитромицином не была установлена.
Нелфинавир
Одновременное применение азитромицина (1200 мг) и нелфинавира в равновесных концентрациях (750 мг 3 раза в сутки) приводит к повышению концентрации азитромицина. Клинически значимых побочных явлений не наблюдалось, следовательно, нет необходимости в регулировании дозы.
Производные рожков
Учитывая теоретическую возможность возникновения эрготизма, одновременное применение азитромицина с производными спорыньи не рекомендуется.
Были проведены фармакокинетические исследования применения азитромицина и приведенных ниже препаратов, метаболизм которых в значительной степени происходит с участием цитохрома Р450.
Аторвастатин
Одновременное применение аторвастатина (10 мг/сут) и азитромицина (500 мг/сут) не вызывало изменения концентраций аторвастатина в плазме крови (на основе анализа ингибирования ГМГ-КоА-редуктазы). Однако в постмаркетинговый период были зарегистрированы случаи рабдомиолиза у пациентов, применявших азитромицин со статинами.
Эфавиренц
Одновременное применение однократной дозы азитромицина 600 мг и 400 мг эфавиренца ежедневно в течение 7 дней не вызывало какого-либо клинически существенного фармакокинетического взаимодействия.
Флуконазол
Одновременное применение однократной дозы 1200 мг азитромицина не приводит к изменению фармакокинетики однократной дозы флуконазола 800 мг. Общая экспозиция и период полувыведения азитромицина не изменились при одновременном применении флуконазола, однако наблюдалось клинически незначительное снижение Сmax (18%) азитромицина.
Индинавир
Одновременное применение однократной дозы азитромицина 1200 мг не оказывает статистически достоверного влияния на фармакокинетику индинавира, которое принимают в дозе 800 мг 3 раза в сутки в течение 5 дней.
Силденафил
У обычных здоровых добровольцев мужского пола не было обнаружено влияния азитромицина (500 мг/сут в течение 3 дней) на значения AUC и Cmax силденафила или его основного циркулирующего метаболита.
Триметоприм/сульфаметоксазол
Одновременное применение двойной концентрации триметоприма/сульфаметоксазола (160 мг / 800 мг) в течение 7 дней с азитромицином 1200 мг на 7-е сутки не оказывало существенного влияния на максимальные концентрации, общую экспозицию или экскрецию с мочой триметоприма или сульфаметоксазол. Значения концентраций азитромицина в сыворотке крови соответствовали наблюдаемым в других исследованиях.
Циметидин
В фармакокинетическом исследовании влияния однократной дозы циметидина, принятой за 2 ч до приема азитромицина, на фармакокинетику азитромицина никаких изменений в фармакокинетике азитромицина не наблюдалось.
В отличие от большинства макролидных антибиотиков азитромицин не оказывает влияния на цитохром Р450, и в настоящее время не поступало данных о взаимодействии между азитромицином и указанными выше препаратами.
Секнидазол
Антикоагулянты
Секнидазол при одновременном применении усиливает действие косвенных антикоагулянтов (производных кумарина и индандиона), повышается риск кровотечений.
Дисульфирам
Совместимый прием с секнидазолом может вызывать параноидальные реакции и психозы.
Варфарин
При одновременном применении с секнидазолом возможно усиление антикоагулянтного эффекта варфарина. При одновременном применении этих лекарственных средств следует проводить тщательный мониторинг состояния пациента и показателя протромбинового времени, а в случае необходимости – провести коррекцию дозы.
Алкоголь
Сочетание с алкоголем приводит к симптомам дисульфирамообразной реакции (спазмы в животе, тошнота, рвота, головная боль, приток крови к лицу), возможны делириозные приступы и головокружение.
Препараты лития
При одновременном применении с секнидазолом повышается концентрация лития в плазме крови.
Циклоспорин
При одновременном применении с секнидазолом возможно повышение концентрации плазмы циклоспорина. При одновременном применении этих лекарственных средств следует проводить тщательный мониторинг уровня циклоспорина и креатинина в плазме крови.
5-фторурацил
При одновременном применении с секнидазолом усиливается клиренс 5-фторурацила, что приводит к повышению его токсичности.
Недеполяризующие миорелаксанты (векурония бромид)
Не рекомендуется совмещать с секнидазолом.
Амоксициллин
При одновременном применении с секнидазолом повышается активность в отношении Helicobacter pylori (амоксициллин ингибирует развитие резистентности).
Флуконазол
Противопоказано совместное применение флуконазола с нижеперечисленными лекарственными средствами.
Цизаприд
Сообщалось о развитии побочных реакций со стороны сердца, в том числе о пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт» у пациентов, одновременно применявших флуконазол и цизаприд. В контролируемом исследовании одновременное применение 200 мг флуконазола 1 раз в сутки и 20 мг цизаприда 4 раза в сутки приводило к повышению уровня цизаприда в плазме крови и к удлинению интервала QT. Одновременное применение флуконазола и цизаприда противопоказано (см. «Противопоказания»).
Терфенадин
Из-за случаев развития тяжелых сердечных аритмий, вызванных удлинением интервала QTc, у пациентов, применяющих азольные противогрибковые лекарственные средства одновременно с терфенадином, были проведены исследования взаимодействия этих препаратов. В ходе исследований при применении флуконазола в дозе 200 мг/сут не было выявлено удлинение интервала QTc. Другое исследование при применении флуконазола в дозах 400 мг и 800 мг/сут продемонстрировало, что применение флуконазола в дозах 400 мг/сут значительно повышает уровень терфенадина в плазме крови при одновременном применении этих препаратов. Совместимое применение флуконазола в дозах 400 мг или выше с терфенадином противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). При применении флуконазола в дозах ниже 400 мг/сут одновременно с терфенадином следует проводить тщательный мониторинг состояния пациента.
Астемизол
Совместное применение флуконазола и астемизола может снизить клиренс астемизола. Вызванное этим повышение концентрации астемизола в плазме крови может привести к удлинению интервала QT, в редких случаях – пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт». Одновременное применение флуконазола и астемизола противопоказано.
Пимозид и хинидин
Совместное применение флуконазола и пимозида или хинидина может приводить к угнетению метаболизма пимозида или хинидина, хотя соответствующие исследования in vitro и in vivo не проводились. Повышение концентрации пимозида или хинидина в плазме крови может вызвать удлинение интервала QT, в редких случаях приводить к развитию пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт». Одновременное применение флуконазола и пимозида или хинидина противопоказано.
Эритромицин
Одновременное применение эритромицина и флуконазола потенциально повышает риск развития кардиотоксичности (удлинение интервала QT, пароксизмальная желудочковая тахикардия типа «пируэт» ) и, как следствие, внезапной сердечной смерти. Применение композиции этих лекарственных средств противопоказано.
*/ Не рекомендуется одновременное применение флуконазола и нижеупомянутых лекарственных средств .
Галофантрин
Флуконазол может привести к повышению концентрации галофантрина в плазме крови за счет угнетения CYP3A4. Одновременное применение этих лекарственных средств может повысить риск развития кардиотоксичности (удлинение интервала QT, пароксизмальная желудочковая тахикардия типа «пируэт») и, как следствие, внезапной сердечной смерти. Следует избегать применения комбинации этих лекарственных средств.
Совместное применение флуконазола и лекарственных средств требует осторожности.
Амиодарон
Одновременное применение флуконазола с амиодароном может привести к удлинению QT-интервала. Флуконазол следует с осторожностью применять вместе с амиодароном, особенно при назначении высокой дозы флуконазола (800 мг).
Воздействие других лекарственных средств на флуконазол
Исследования взаимодействия продемонстрировали, что одновременное употребление пищи, применение циметидина, антацидов или дальнейшее облучение всего тела для пересадки костного мозга не оказывает клинически значимого влияния на абсорбцию флуконазола при его пероральном применении.
Гидрохлоротиазид
В исследовании фармакокинетического взаимодействия одновременно многократное применение гидрохлоротиазида у здоровых добровольцев, получавших флуконазол, повышало концентрацию флуконазола в плазме крови на 40%. Такие параметры взаимодействия не требуют изменений в режиме дозировки флуконазола для пациентов, одновременно получающих мочегонные средства.
Совместное применение флуконазола и нижеперечисленных лекарственных средств требует осторожности и корректировки дозы.
Рифампицин
Одновременное применение флуконазола и рифампицина уменьшало площадь под кривой концентрация – время (AUC) на 25% и сокращало период полувыведения флуконазола на 20%. Поэтому следует рассмотреть целесообразность повышения дозы флуконазола для пациентов, применяющих рифампицин.
Воздействие флуконазола на другие лекарственные средства.
Флуконазол является умеренным ингибитором цитохрома P450 (CYP) изофермента 2C9 и 3A4. Флуконазол является мощным ингибитором изофермента CYP2C19. Помимо наблюдаемых/документально подтвержденных нижеописанных взаимодействий при одновременном применении с флуконазолом существует риск повышения в плазме крови концентраций других соединений, метаболизирующихся CYP2C9 , CYP2C19 и CYP3A4. Поэтому применять такие комбинации препаратов следует с осторожностью; при этом необходимо тщательно наблюдать состояние пациентов. Угнетающее действие флуконазола на ферменты сохраняется в течение 4–5 суток после его применения в связи с его длительным периодом полувыведения.
Альфентанил
При одновременном применении альфентанила в дозе 20 мкг/кг и флуконазола в дозе 400 мг здоровым добровольцам наблюдалось двукратное увеличение AUC10, возможно из-за ингибирования CYP3A4. Может потребоваться корректировка дозы альфентанила.
Амитриптилин, нортриптилин
Флуконазол усиливает действие амитриптилина и нортриптилина. Рекомендуется измерять концентрацию 5-нортриптилина и/или S-амитриптилина в начале комбинированной терапии и через 1 неделю. При необходимости следует откорректировать дозу амитриптилина/нортриптилина.
Амфотерицин В
Как свидетельствуют данные исследований, одновременное применение флуконазола и амфотерицина приводило к следующим результатам: небольшой аддитивный противогрибковый эффект при системной инфекции C. albicans , отсутствие взаимодействия при внутричерепной инфекции Cryptococcus neoformans и антагонизм двух препаратов при системной инфекции A. fumigatus . Клиническое значение результатов, полученных в ходе исследований, не известно.
Антикоагулянты
Как и при применении других азольных противогрибковых средств, при одновременном применении флуконазола и варфарина сообщалось о случаях развития кровотечений (гематом, носового кровотечения, желудочно-кишечных кровотечений, гематурии и мелены) в сочетании с удлинением протромбинового времени. При одновременном применении флуконазола и варфарина наблюдалось повышение протромбинового времени в 2 раза, вероятно, вследствие угнетения метаболизма варфарина через CYP2С9. Следует тщательно контролировать протромбиновое время у пациентов, одновременно применяющих кумариновые антикоагулянты или инданедион. Может потребоваться коррекция дозы варфарина.
Бензодиазепины короткого действия, например мидазолам, триазолам
Назначение флуконазола после перорального применения мидазолама приводило к значительному повышению концентрации мидазолама и усилению психомоторных эффектов. Одновременное применение флуконазола в дозе 200 мг и мидазолама в дозе 7,5 мг перорально приводило к повышению AUC и периоду полувыведения мидазолама в 3,7 и 2,2 раза соответственно. Применение флуконазола в дозе 200 мг/сут и 0,25 мг триазолама перорально приводило к повышению AUC и периода полувыведения триазолама в 4,4 и 2,3 раза соответственно. При одновременном применении флуконазола и триазолама наблюдалось потенцирование и пролонгация эффектов триалозама.
Если пациенту, получавшему лечение флуконазолом, следует одновременно назначить терапию бензодиазепинами, дозу последних следует уменьшить и установить надлежащий надзор за состоянием пациента.
Карбамазепин
Флуконазол подавляет метаболизм карбамазепина и приводит к повышению уровня карбамазепина в сыворотке крови на 30%. Есть риск развития проявлений токсичности со стороны карбамазепина. Может потребоваться корректировка дозы карбамазепина в зависимости от уровня его концентрации и действия препарата.
Блокаторы кальциевых каналов
Некоторые антагонисты кальция (нифедипин, исрадипин, амлодипин и фелодипин) метаболизируются ферментом CYP3A4. Флуконазол может повышать системную экспозицию блокаторов кальциевых каналов. Рекомендован тщательный мониторинг развития побочных реакций.
Целекоксиб
При одновременном применении флуконазола (200 мг/сут) и целекоксиба (200 мг) Cmax и AUC целекоксиба повышались на 68% и 134% соответственно. При одновременном применении целекоксиба и флуконазола может потребоваться уменьшение дозы целекоксиба вдвое.
Циклофосфамид
Одновременное применение циклофосфамида и флуконазола приводит к повышению уровня билирубина и креатинина в сыворотке крови. Эти препараты можно применять одновременно, но следует учитывать риск повышения концентрации билирубина и креатинина в сыворотке крови.
Фентанил
Сообщалось об одном летальном случае интоксикации фентанилом, причиной которой могло быть взаимодействие фентанила и флуконазола. К тому же, в исследовании с участием здоровых добровольцев было продемонстрировано, что флуконазол значительно замедлял элиминацию фентанила. Повышение концентрации фентанила может привести к угнетению дыхания, поэтому следует тщательно контролировать состояние пациента. Может потребоваться коррекция дозы фентанила.
Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы
Совместное применение флуконазола и ингибиторов ГМГ-КoA-редуктазы, метаболизирующихся CYP3A4 (аторвастатин и симвастатин), или ингибиторов ГМГ-КoA-редуктазы, метаболизирующихся CYP2C9 (флувастатин), повышает риск развития мифологии. В случае необходимости одновременного применения этих препаратов следует тщательно наблюдать за пациентом по поводу возникновения симптомов миопатии и рабдомиолиза и проводить мониторинг уровня креатинкиназы. При значительном повышении уровня креатинкиназы, а также при диагностировании или подозрении на миопатию/рабдомиолиз применение ингибиторов ГМГ-КoA-редуктазы следует прекратить.
Ибритинид
Умеренные ингибиторы СYP3А4, такие как флуконазол, повышают концентрацию бритиниба в плаге, увеличивая риск токсичности. Если невозможно избежать такой комбинации препаратов, следует снизить дозу ибритиниба до 280 мг один раз в сутки (2 капсулы) и обеспечить клинический мониторинг.
Ивакофтор
Одновременное применение флуконазола с ивакафтором, регулятором трансмембранной проводимости при муковисцидозе (CFTR), увеличивало экспозицию ивакафтора в 3 раза, а экспозицию гидроксиметиливакафтора (M1) - в 1,9 раза. Пациентам, одновременно принимающим умеренные ингибиторы CYP3A, такие как флуконазол и эритромицин, рекомендуется снижение дозы ивакафтора до 150 мг один раз в сутки.
Олапариб
Умеренные ингибиторы CYP3A4, такие как флуконазол, повышают плазменные концентрации олапариба; их одновременное применение не рекомендуется. Если такой комбинации нельзя избежать, прием олапариба ограничивают 200 мг дозами дважды в сутки.
Иммуносупрессоры (например циклоспорин, эверолимус, сиролимус и такролимус).
Циклоспорин
Флуконазол значительно повышает концентрацию и циклоспорин AUC. При одновременном применении флуконазола в дозе 200 мг/сут и циклоспорина в дозе 2,7 мг/кг/сут наблюдалось увеличение AUC циклоспорина в 1,8 раза. Эти препараты можно применять одновременно при уменьшении дозы циклоспорина в зависимости от его концентрации.
Эверолимус
Хотя исследования in vitro и in vivo не проводились, флуконазол может повышать концентрацию эверолимуса в сыворотке крови из-за угнетения CYP3А4.
Сиролимус
Флуконазол повышает концентрацию сиролимуса в плазме крови, вероятно путем угнетения метаболизма сиролимуса ферментом CYP3A4 и P-гликопротеином. Эти препараты можно применять одновременно при корректировке дозы сиролимуса в зависимости от уровня концентрации и эффектов препарата.
Такролимус
Флуконазол может повышать концентрацию такролимуса в сыворотке крови до 5 раз при его пероральном применении из-за угнетения метаболизма такролимуса ферментом CYP3A4 в кишечнике. При в/в применении такролимуса не наблюдалось значительных изменений фармакокинетики. Повышенные уровни такролимуса ассоциируются с нефротоксичностью. Дозу такролимуса для перорального применения следует снижать в зависимости от концентрации такролимуса.
Лозартон
Флуконазол ингибирует метаболизм лозартана к его активному метаболиту (E-31 74), что обуславливает большую часть антагонизма к рецепторам ангиотензина II во время применения лозартана. Рекомендуется мониторинг артериального давления у пациентов.
Метадон
Флуконазол может повышать концентрацию метадона в сыворотке крови. При одновременном применении метадона и флуконазола может потребоваться корректировка дозы метадона.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)
При одновременном применении с флуконазолом Cmax и AUC флурбипрофена повышались на 23% и 81% по сравнению с соответствующими показателями при применении только флурбипрофена. Аналогично при одновременном применении флуконазола с рацемическим ибупрофеном 400 мг Cmax и AUC фармакологически активного изомера S-(+)-ибупрофена повышались на 15% и 82% соответственно по сравнению с соответствующими показателями при применении только рацемического ибупрофена.
Хотя специальных исследований не проводили, флуконазол потенциально способен повышать системную экспозицию других НПВП, метаболизирующихся CYP2C9 (например, напроксена, лорноксикама, мелоксикама, диклофенака). Рекомендуется мониторинг побочных реакций и токсических проявлений, связанных с НПВП. Может потребоваться корректировка дозы НПВП.
Фенитоин
Флуконазол ингибирует метаболизм фенитоина в печени. Одновременное применение 200 мг флуконазола и 250 мг фенитоина внутривенно приводит к повышению AUC24 фенитоина на 75% и Сmin на 128%. При одновременном применении этих лекарственных средств следует проводить мониторинг концентрации фенитоина в сыворотке крови во избежание развития токсического действия фенитоина.
Преднизон
Сообщалось о случае, когда у пациента после трансплантации печени на фоне применения преднизона развилась острая недостаточность коры надпочечников, возникшая после прекращения трехмесячного курса терапии флуконазолом. Прекращение применения флуконазола, вероятно, привело к усилению активности CYP3A4, что привело к ускорению метаболизма преднизона. Следует тщательно следить за пациентами, которые длительное время одновременно применяют флуконазол и преднизон, с целью предупреждения развития недостаточности коры надпочечников после прекращения применения флуконазола.
Рифабутин
Флуконазол повышает концентрацию рифабутина в сыворотке крови, что приводит к увеличению AUС рифабутина до 80%. При одновременном применении флуконазола и рифабутина сообщалось о случаях развития увеита. При применении такой комбинации лекарственных средств следует учитывать симптомы токсического действия рифабутина.
Саквиновир
Флуконазол повышает AUC и максимальную концентрацию (Cmax) саквинавира приблизительно на 50% и 55% соответственно из-за ингибирования метаболизма саквинавира в печени ферментом CYP3A4 и из-за ингибирования P-гликопротеина. Взаимодействия между флуконазолом и саквинавиром/ритонавиром не исследовались, поэтому они могут быть более выраженными. Может потребоваться корректировка дозы саквинавера.
Производные сульфонилмочевины
При одновременном применении флуконазол пролонгирует период полувыведения пероральных производных сульфонилмочевины (хлорпропамида, глибенкламида, глипизида и толбутамида) при их применении здоровым добровольцам. Рекомендуется проводить частый контроль сахара в крови и соответствующим образом снижать дозу производных сульфонилмочевины при одновременном применении с флуконазолом.
Теофиллин
В плацебо-контролируемом исследовании взаимодействия препаратов применение флуконазола по 200 мг в течение 14 дней приводило к снижению среднего клиренса теофиллина в плазме крови на 18%. За пациентами, применяющими теофиллин в высоких дозах или имеющими повышенный риск развития токсических проявлений теофиллина по другим причинам, следует установить наблюдение по выявлению признаков развития токсического действия теофиллина. Терапию следует изменить при появлении признаков токсичности.
Тофацитиниб
Воздействие тофацитиниба возрастает при одновременном применении с лекарственными средствами, вызывающими умеренное ингибирование CYP3A4 и мощное ингибирование CYP2C19 (например флуконазол). Поэтому рекомендуется снизить дозу тофацитиниба до 5 мг раз в сутки в комбинациях с этими препаратами.
Алкалоиды барвинка
Хотя соответствующие исследования не проводились, флуконазол, вероятно из-за ингибирования CYP3A4, может вызвать повышение концентрации алкалоидов барвинка в плазме крови (например винкристина и винбластина), что приводит к развитию нейротоксических эффектов.
Витамин А
Сообщалось, что у пациентов, одновременно применявших трансретиноевую кислоту (кислотную форму витамина А) и флуконазол, наблюдались побочные реакции со стороны ЦНС в форме псевдотумора головного мозга, исчезнувшего после отмены флуконазола. Эти лекарственные средства можно применять одновременно, но следует помнить о риске побочных реакций со стороны ЦНС.
Вориконазол (ингибитор CYP2C9, CYP2C19 и CYP3A4)
Одновременное применение перорально вориконазола (по 400 мг каждые 12 часов в течение 1 дня, затем по 200 мг каждые 12 часов в течение 2,5 дня) и флуконазола перорально (400 мг в первый день, затем по 200 мг каждые 24 часа в течение 4 дней). здоровым добровольцам мужского пола приводило к повышению Сmax и AUCτ вориконазола в среднем до 57% (90% ДИ: 20%, 107%) и 79% (90% ДИ: 40%, 128%) соответственно. Неизвестно, приводит ли снижение дозы и/или частоты применения вориконазола или флуконазола к устранению такого эффекта. При применении вориконазола после флуконазола следует проводить наблюдение по побочным эффектам, ассоциированным с вориконазолом.
Зидовудин
Флуконазол повышает Сmax и AUC зидовудина на 84% и 74% соответственно, что обусловлено снижением клиренса зидовудина примерно на 45% при его пероральном применении. Период полувыведения зидовудина был также продлен примерно на 128% после применения комбинации флуконазола и зидовудина. За пациентами, применяющими такую комбинацию лекарственных средств, следует наблюдать развитие побочных реакций, связанных с применением зидовудина. Можно рассмотреть целесообразность снижения дозы зидовудина.
Азитромицин
В ходе открытого рандомизированного трехстороннего перекрестного исследования, в котором приняли участие 18 здоровых добровольцев, оценивали влияние азитромицина и флуконазола на фармакокинетику друг друга при одновременном пероральном разовом применении в дозах 1200 мг и 800 мг соответственно. Никаких значимых фармакокинетических взаимодействий обнаружено не было.
Пероральные контрацептивы
Проводилось 2 фармакокинетических исследования многократного применения флуконазола и комбинированного перорального контрацептива. При применении флуконазола в дозе 50 мг влияния на уровень гормонов не было выявлено, тогда как при применении флуконазола в дозе 200 мг/сут наблюдалось увеличение АУС этинилэстрадиола на 40%, левоноргестрела – на 24%. Это свидетельствует о том, что многократное применение флуконазола в указанных дозах вряд ли может оказывать влияние на эффективность комбинированного перорального контрацептива.
Особенности применения
Перед началом лечения препаратом Гинекит необходимо произвести посев и определить чувствительность микрофлоры к препаратам, входящим в его состав.
Больные с инфекционными уретритами и цервицитами перед началом лечения препаратом Гинекит должны пройти соответствующие серологические тесты относительно сифилиса.
Азитромицин.
Аллергические реакции. Как и при применении эритромицина и других макролидных антибиотиков, при применении азитромицина возникали редкие серьезные аллергические реакции, включая ангионевротический отек и анафилаксию (в редких случаях – с летальным исходом) , дерматологические реакции, в том числе острый генерализованный экзант. Некоторые из этих реакций вызывали рецидивирующие симптомы и требовали более длительного наблюдения и лечения.
Поскольку азитромицин элиминируется преимущественно через печень, пациентам с тяжелыми заболеваниями печени применять препарат следует с осторожностью. Сообщалось о случаях фульминантного гепатита, что приводит к опасному для жизни нарушению функций печени у пациентов, при приеме азитромицина. Возможно, некоторые пациенты в анамнезе имели заболевание печени или применяли другие гепатотоксические лекарственные средства.
Необходимо проводить анализы/пробы функции печени в случае развития симптомов дисфункции печени, например быстро развивающейся астении, сопровождающейся желтухой, темной мочой, склонностью к кровотечениям или печеночной энцефалопатией.
При наличии у пациентов признаков нарушения функции печени следует прекратить применение препарата.
У пациентов, принимающих производные спорыньи, одновременное применение некоторых макролидных антибиотиков способствует быстрому развитию эрготизма. Отсутствуют данные о возможности взаимодействия между производными спорыньи и азитромицином. Однако из-за теоретической возможности эрготизма азитромицин не следует назначать одновременно с производными спорыньи.
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (почечный клиренс
Как и в случае применения других антибиотиков, следует контролировать признаки суперинфекции, вызванной нечувствительными организмами, включая грибы.
При приеме почти всех антибактериальных препаратов, включая азитромицин, сообщалось о диарее, ассоциированной Clostridium difficile (CDAD), серьезность которой варьировалась от слабо выраженной диареи до колита с летальным исходом. Лечение антибактериальными препаратами изменяет нормальную флору в толстой кишке, что приводит к чрезмерному росту C. difficile .
C. difficile продуцирует токсины А и В , способствующие развитию CDAD. Штаммы C. difficile, гиперпродуцирующие токсины, являются причиной повышенного уровня заболеваемости и летальности, поскольку эти инфекции могут быть резистентными к антимикробной терапии и требовать проведения коллектомии. Необходимо иметь в виду вероятность развития CDAD у всех пациентов с диареей, вызванной применением антибиотиков. Необходимо внимательно анализировать анамнез, поскольку сообщалось, что связанная с Clostridium difficile диарея может развиться через 2 месяца после приема антибактериальных препаратов.
Удлинение интервала. Удлинение сердечной реполяризации и интервала QT, которое ассоциировалось с риском развития сердечной аритмии и пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт», наблюдалось при лечении другими макролидными антибиотиками. Поскольку состояния, сопровождающиеся повышенным риском возникновения желудочковых аритмий (включая torsade de pointes ), могут привести к остановке сердца, азитромицин следует назначать с осторожностью пациентам с наличием проаритмических состояний (особенно женщинам и пациентам пожилого возраста), в частности пациентам: с врожденной или зарегистрированной интервала QT; проходящие лечение с применением других активных веществ, удлиняющих интервал QT, например антиаритмические препараты класса ИА (хинидин и прокаинамид) и ІІІ (дофетилид, амиодарон и соталол), цизаприд и терфенадин, нейролептические средства, такие как пимозид, антидепрессанты, такие как, а также фторхинолоны, такие как моксифлоксацин и левофлоксацин; с нарушением электролитного обмена, особенно в случае гипокалиемии и гипомагниемии; с клинически релевантной брадикардией, сердечной аритмией или тяжелой сердечной недостаточностью.
Миастения гравис. Сообщалось об обострении симптомов миастении гравис или о новом развитии миастенического синдрома у пациентов, получающих терапию азитромицином.
Секнидазол.
Секнидазол не следует назначать больным с дискразией крови в анамнезе. При лечении препаратом может проявляться обратимая нейтропения. Количество лейкоцитов восстанавливается после прекращения лечения. Во время применения препарата следует избегать употребления алкоголя с целью предотвращения развития побочных реакций, подобных возникающим при приеме дисульфирама (болезненные спазмы в животе, приливы, рвота и тахикардия).
В случае необходимости более длительного применения лекарственного средства, чем рекомендовано, следует осуществлять мониторинг гематологических показателей (в частности, количества лейкоцитов) и мониторинг состояния пациента по побочным реакциям, указывающим на развитие центральных и периферических нейропатий (таких как парестезия, атаксия, головокружение, судороги) .
Лекарственное средство следует с осторожностью применять пациентам с печеночной энцефалопатией.
При развитии нарушений координации движения, головокружения и/или спутанности сознания следует прекратить применение лекарственного средства.
При использовании лекарственного средства следует воздержаться от половых контактов. Флуконазол.
В редких случаях применение флуконазола может сопровождаться токсическими поражениями печени, в том числе с летальным исходом (в основном они наблюдаются у больных с тяжелыми сопутствующими заболеваниями). В случаях, когда развитие гепатотоксичности ассоциировалось с применением флуконазола, не была отмечена ее явная зависимость от общей суточной дозы препарата, длительности терапии, пола или возраста пациента.
Гепатотоксическое действие флуконазола, как правило, обратимо, признаки его исчезают после прекращения терапии. Необходимо наблюдать за больными, у которых во время лечения флуконазолом нарушаются показатели функции печени с целью выявления признаков более тяжелого поражения печени.
Пациентам следует проинформировать о симптомах, которые могут свидетельствовать о серьезном влиянии на печень (выраженная астения, анорексия, постоянная тошнота, рвота и желтуха). При появлении клинических признаков поражения печени, которые могут быть связаны с флуконазолом, препарат следует отменить.
Дерматологические реакции.
Сообщалось о реакции на лекарственное средство с эозинофилией и системными симптомами (DRESS-синдром).
При лечении флуконазолом у больных очень редко могут встречаться эксфолиативные кожные реакции, такие как синдром Стивенса – Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Больные СПИДом более подвержены развитию тяжелых кожных реакций при применении большого количества препаратов. Если у больного с поверхностной грибковой инфекцией появляется сыпь, которую можно связать с флуконазолом, препарат следует отменить. Если у пациента с инвазивной/системной грибковой инфекцией появляются сыпь на коже, за его состоянием следует тщательно наблюдать, а в случае развития буллезной сыпи или мультиформной эритемы применение флуконазола следует прекратить.
В отдельных случаях, как и в случае применения других азолов, возможно возникновение анафилактических реакций.
Сердечно-сосудистая система. Некоторые азолы, в том числе флуконазол, ассоциируются с удлинением интервала QТ на электрокардиограмме. Флуконазол удлиняет QT-интервал путем угнетения выпрямительного калиевого канала (Ikr). Удлинение интервала QТ вследствие действия других лекарственных средств (например, амиодарона) может усиливаться в результате угнетения фермента CYP3A4 цитохрома Р450. Сообщалось об очень редких случаях удлинения интервала QТ и пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт» при применении флуконазола. Эти сообщения касались пациентов с тяжелыми заболеваниями при сочетании многих факторов риска, таких как структурные заболевания сердца, нарушения электролитного обмена и одновременное применение других лекарственных средств, влияющих на интервал QТ. Пациенты с гипокалиемией и прогрессирующей сердечной недостаточностью имеют повышенный риск возникновения угрожающих жизни желудочковых аритмий и пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт».
Одновременное применение вместе с лекарственными средствами, пролонгирующими интервал QTс и метаболизированными с помощью фермента CYP3А4 цитохрома Р450, противопоказано.
Недостаточность надпочечников . Кетоконазол, как известно, приводит к недостаточности надпочечников, и это также может касаться флуконазола, хотя наблюдается редко. Сообщалось о случае, когда у пациента после трансплантации печени на фоне применения преднизона развилась острая недостаточность коры надпочечников, возникшая после прекращения трехмесячного курса терапии флуконазолом. Прекращение применения флуконазола, вероятно, привело к усилению активности CYP3A4, что привело к ускорению метаболизма преднизона. Следует тщательно следить за пациентами, которые длительное время одновременно применяют флуконазол и преднизон, с целью предупреждения развития недостаточности коры надпочечников после прекращения применения флуконазола.
Галофантрин. Галофантрин является субстратом фермента CYP3А4 и пролонгирует QT интервал при применении в рекомендованных терапевтических дозах. Одновременное применение галофантрина и флуконазола не рекомендуется.
Цитохром р450. Флуконазол является умеренным ингибитором ферментов CYP2C9 и CYP3A4. Также флуконазол является мощным ингибитором фермента CYP2C19. Следует наблюдать за состоянием пациентов, одновременно применяющих флуконазол и препараты с узким терапевтическим окном, метаболизируемые с участием CYP2C9, CYP2C19 и CYP3A4.
Терфенадин. Следует тщательно наблюдать за состоянием пациента при одновременном применении терфенадина и флуконазола в дозе менее 400 мг/сут.
Положительная динамика симптомов обычно начинается через 24 часа. Однако полное их исчезновение может произойти через несколько дней. Если в течение нескольких дней у пациента не произошло улучшения, следует обратиться к врачу.
В редких случаях сообщалось о развитии анафилактических реакций.
Пациентам с нарушением функций почек следует применять с осторожностью.
В состав вспомогательных веществ таблеток азитромицина входит краситель понсо 4R, который может вызвать гиперчувствительность и тяжелые аллергические реакции.
Пациентам с потенциальной склонностью к аритмии следует назначать флуконазол с осторожностью.
Применение в период беременности и кормлении грудью
В период беременности противопоказано применение препарата.
Кормление грудью при лечении препаратом следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
У чувствительных больных при применении препарата могут возникнуть сонливость, нарушение координации движений .
Поэтому в период лечения следует воздерживаться от управления автотранспортом или работы с другими механизмами.
Способ применения и дозы
Таблетки из набора принимают по следующей схеме: утро – таблетка С (секнидазол 1 г), полдень – таблетка С (секнидазол 1 г), день – таблетка Ф (флуконазол 150 мг), вечер – таблетка А (азитромицин 1 г).
Таблетки секнидазола принимают дважды в день во время еды с целью предотвращения раздражающего действия на слизистую пищеварительного тракта.
Таблетки азитромицина принимают однократно за 1 ч до или через 2 ч после еды.
Таблетки флуконазола принимают независимо от еды.
При необходимости в зависимости от течения заболевания можно назначить повторный курс, но не ранее чем через 7 дней после завершения первого курса лечения.
Количество курсов лечения определяет врач индивидуально для каждого пациента (например, по одному набору на 1, 2, 7, 14, 21 день или по одному набору на 1, 3, 5, 7, 14 дня).
Дети.
Препарат противопоказан детям (до 18 лет).
Передозировка
Азитромицин.
Симптомы:Боль в животе, тошнота, рвота, диарея, иногда анорексия, запор. Возможно развитие холестатического гепатита с повышением активности печеночных трансаминаз, желтухой склеры и видимых слизистых. Со стороны центральной нервной системы возможны недомогание, слабость, головная боль, головокружение, нарушение слуха.
Лечение:Промывание желудка, применение активированного угля и соответствующее симптоматическое лечение для поддержки функций жизненно важных органов и систем.
Секнидазол.
Симптомы:Возможно усиление побочных эффектов, особенно со стороны нервной системы.
ЛечениеСпецифического антидота не существует. При необходимости проводят симптоматическую терапию. Рекомендуется обеспечить мониторинг состояния пациента в условиях стационара. При необходимости для выведения секнидазола из организма можно использовать гемодиализ.
Флуконазол.
Симптомы:Галлюцинации и параноидальное поведение, тошнота, рвота, диарея.
Лечение:Промывание желудка. Флуконазол выводится в основном с мочой, поэтому форсированный диурез может ускорить выведение препарата. Сеанс гемодиализа продолжительностью 3 ч снижает уровень флуконазола в плазме крови примерно на 50%. Терапия симптоматическая.
Побочные реакции
Азитромицин.
Со стороны системы крови: тромбоцитопения, лейкопения, гемолитическая анемия, возможна транзиторная слабо выраженная нейтропения, эозинофилия.
Психические нарушения: ажитация, агрессивность, гиперактивность, тревога и нервозность, делирий, галлюцинации, беспокойство.
Со стороны нервной системы: головокружение/вертиго, сонливость, синкопе, головная боль, судороги (было обнаружено, что они также вызываются другими макролидными антибиотиками), изменение вкуса и запахов, дисгевзия, парестезия, астения, бессонница, гипестезия, психомоторная повышенная миастения гравис, обморок , аносмия, агевзия, паросмия.
Со стороны органов слуха: вертиго, ухудшение слуха, наступление глухоты и/или звон в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сообщалось о сильном сердцебиении, аритмии (включая желудочковую тахикардию) (было обнаружено, что они также вызываются другими макролидными антибиотиками), пальпитация. Возможно удлинение интервала QT и трепетание / мерцание желудочков, аритмия типа «пируэт», артериальная гипотензия, приливы.
Со стороны респираторной системы: диспноэ, носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительного тракта: дисфагия, сухость во рту, язвы в полости рта, гиперсаливация, отрыжка, тошнота, рвота, диарея, неприятные ощущения в животе (боль/спазмы), жидкий стул, метеоризм, нарушение пищеварения, анорексия, диспепсия, га запор, изменение цвета языка, возможны псевдомембранозный колит, панкреатит.
Со стороны печени гепатит и холестатическая желтуха, включая патологические показатели функциональной пробы печени; возможные случаи некротического гепатита и дисфункции печени, которые могут приводить к летальному исходу; печеночная недостаточность (редко приводившая к летальному исходу), фульминантный гепатит.
Со стороны кожи: сухость кожи, гипергидроз, дерматит, аллергические реакции, включая зуд, сыпь, ангионевротический отек, крапивницу; тяжелые кожные реакции, полиморфная эритема, реакция на лекарственное средство с эозинофилией и системными симптомами, синдром Стивенса – Джонсона, токсический эпидермальный некролиз; светочувствительность, острый генерализованный экзантематозный пустулез.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, остеоартрит, миалгия, боли в спине, шее.
Со стороны мочевыделительной системы: дизурия, боли в почках, интерстициальный нефрит, ОПН.
Инфекции и инвазии: оральный и вагинальный кандидоз, вагинальные инфекции, кандидоз и другие грибковые инфекции, пневмония, бактериальные инфекции, фарингит, гастроэнтерит, нарушение функции дыхания, ринит, псевдомембранозный колит.
Общие нарушения: повышенная утомляемость, боль в груди, слабость, астения, отек, недомогание, гипертермия, периферический отек.
Со стороны репродуктивной системы: вагинит, маточное кровотечение, тестикулярные нарушения.
Со стороны органов зрения: нарушение зрения.
Системные нарушения: реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию, анафилактические реакции, ангионевротический отек.
Лабораторные исследования: увеличение количества тромбоцитов, снижение гематокрита, количества лимфоцитов, увеличение количества эозинофилов, базофилов, моноцитов, нейтрофилов, отклонение уровня натрия, повышение уровня бикарбоната, повышение уровня хлорида, повышение уровня глюкозы в крови, повышение содержания билирубина, мочевины, увеличение активности аспартатаминотрансферазы (АСТ), аланинаминотрансферазы (АЛТ), щелочной фосфатазы, изменения содержания калия в крови Приведенные изменения носили обратимый характер.
Секнидазол.
Со стороны пищеварительного тракта: нарушение пищеварения, тошнота, боли в области желудка, рвота, диарея, запор, боли в животе, глоссит, стоматит, анорексия.
Со стороны гепатобилиарной системы : гепатит.
Со стороны органов чувств: металлический вкус во рту.
Со стороны кожи: крапивница, зуд, кожная сыпь.
Со стороны системы крови: лейкопения, обратимая нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения.
Со стороны сердца: пальпитация.
Со стороны нервной системы: судороги, вертиго, головокружение, периферическая сенсорная нейропатия, сенсорно-моторный полиневрит, энцефалопатия (например, спутанность сознания) и подострый мозжечковый синдром (например, атаксия, дизартрия, нарушение моторики, нистагм и тремор) при прекращении лечения, парестезии, полинейропатии, головных болях.
Со стороны психики: психоз, спутанность сознания, галлюцинации.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, иногда имеющие тяжелое течение, ангионевротический отек, бронхоспазм, отек лица, периорбитальный отек и отек гортани, лихорадка, эритема и анафилактические реакции.
Флуконазол.
Со стороны крови и лимфатической системы: анемия, агранулоцитоз, лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: Анафилаксия.
Метаболические нарушения: снижение аппетита, гипертриглицеридемия, гиперхолестеринемия, гипокалиемия.
Со стороны нервной системы: головная боль, бессонница, сонливость, судороги, головокружение, парестезия, тремор, нарушение вкуса.
Со стороны органов слуха: вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: пароксизмальная желудочковая тахикардия типа «пируэт», удлинение интервала QT.
Со стороны пищеварительного тракта: боли в брюшной полости, диарея, тошнота, рвота, запор, диспепсия, метеоризм, сухость во рту.
Со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровня АЛТ, АСТ, щелочной фосфатазы, холестаз, желтуха, повышение уровня билирубина, печеночная недостаточность, гепатоцеллюлярный некроз, гепатиты, гепатоцеллюлярное поражение.
Со стороны кожи и подкожной ткани: сыпь, зуд, медикаментозный дерматит (включая фиксированный медикаментозный дерматит), крапивница, повышенное потоотделение, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса – Джонсона, острый генерализованный экзантематроцитоз, алопеция, реакция на лекарственное средство с эозинофилией и системными симптомами (DRESS-синдром).
Со стороны костно-мышечной системы: миалгия.
Общие нарушения: повышенная утомляемость, недомогание, астения, лихорадка.
Срок годности
2 года.
Условия хранения
Хранить в оригинальной упаковке в недоступном для детей месте при температуре не выше 30 °C.
Упаковка
Комби-упаковка №1:
– по 1 таблетке азитромицина, 2 таблетки секнидазола, 1 таблетке флуконазола в блистере; по 1 блистеру в картонной пачке.
Комби-упаковка №5:
– по 1 таблетке азитромицина, 2 таблетки секнидазола, 1 таблетке флуконазола в блистере; по 1 блистеру в картонной пачке; по 5 пачек в пачке.
Комби-упаковка №1:
– по 1 таблетке азитромицина, 2 таблетки секнидазола, 1 таблетке флуконазола в стрипе; по 1 стрипу в картонной пачке.
Комби-упаковка №5:
– по 1 таблетке азитромицина, 2 таблетки секнидазола, 1 таблетке флуконазола в стрипе; по 1 стрипу в картонной пачке; по 5 пачек в пачке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Эвертоджен Лайф Саенсиз Лимитед / Evertogen Life Sciences Limited.
Местонахождение производителя.
Забор №: Эс-8, Эс-9, Эс-13/Пи и Эс-14/Пи Ти Эс Ай Ай Си, Фарма Эс И Зет, Грин Индастриал Парк, Полепалли (Ви), Эдчерла (Эм), Махабубнагар, Телангана , ІH - 509 301, Индия/
Плотно: S-8, S-9, S-13/P&S-14/P TSIIC, Парма СЭЗ, Green Industrial Park, Полепачи (V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, Telangana IN-509 301, Индия.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Какое действующее вещество товара - *Гинекит табл п/о комби-уп №20?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Гинекит (Комбинированные упаковки таблеток, покрытых оболочкой)?
Какая страна производитель препарата?
Антибактериальные гинекологические препараты
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.