Ваш город Киев?
Да Нет
Заказать звонок
Ваш город Киев
Каталог товаров
Заказать звонок

Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)

Есть в наличии
Артикул 96476
27.3 грн
Упаковка
блистер
Доставка Киев
  • Самовывоз из аптек сети «Мед-сервис»
    - В наличии у 97 из 119 аптек
    бесплатно
  • Доставка «Нова Пошта» по тарифам перевозчика
  • Курьером «Нова Пошта» по тарифам перевозчика
  • Доставка курьером до 250 грн 50 грн
  • Доставка курьером от 250 грн бесплатно
Особенности применения
Взрослым можно
Взрослым
можно
Детям с 6-ти лет, только при нарушениях сердечного ритма
Детям
с 6-ти лет, только при нарушениях сердечного ритма
Беременным нельзя
Беременным
нельзя
Кормящим нельзя
Кормящим
нельзя
Аллергикам с осторожностью
Аллергикам
с осторожностью
Диабетикам можно
Диабетикам
можно
Водителям с осторожностью
Водителям
с осторожностью
Характеристики
Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)
  • Торговое название Верапамил
  • Действующее вещество Верапамил
  • Лекарственная форма Таблетки, покрытые оболочкой
  • Температура хранения от +15°C до +25°C
  • Признак Отечественный
  • Производитель Дарница, ФФ, ЧАО
  • Страна Украина
  • Условия отпуска По рецепту
  • Особенности

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

     

    ВЕРАПАМІЛ-ДАРНИЦЯ

    (VERAPAMIL-DARNITSA)

     

    Склад:

    діюча речовина:  verapamil;

    1 таблетка містить верапамілу гідрохлориду 40 мг;

    допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кукурудзяний крохмаль, гіпромелоза, кроскармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, сепіфілм  752 білий, макрогол 4000.

     

    Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

     

    Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи  кальцію з переважною дією на серце. Похідні фенілалкіламіну. Код АТС С08D A01.

     

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    • Ішемічна хвороба серця, включаючи: стабільну стенокардію напруження; нестабільну стенокардію (прогресуюча стенокардія, стенокардія спокою), вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала), постінфарктну стенокардію у пацієнтів без серцевої недостатності, якщо не показані b-адреноблокатори.
    • Аритмії: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь зі швидким атріовентрикулярним проведенням (за винятком синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW)).
    • Артеріальна гіпертензія.

     

    Протипоказання.

    • Кардіогенний шок.
    • Гострий інфаркт міокарда з ускладненнями (брадикардія, артеріальна гіпотензія, недостатність лівого шлуночка).
    • II і III ступінь атріовентрикулярної блокади (крім пацієнтів, яким імплантований штучний водій ритму) та синоатріальної блокади.
    • Синдром слабкості синусового вузла (крім пацієнтів, яким імплантований штучний водій ритму).
    • Відома гіперчутливість до верапамілу або до будь-якого іншого компонента препарату.
    • Застійна серцева недостатність.
    • Мерехтіння/тріпотіння передсердь при наявності додаткових провідних шляхів (WPW-синдром та LGL-синдром).
    • Під час лікування верапамілом не слід застосовувати одночасно внутрішньовенно   ?- адреноблокатори (за винятком інтенсивної терапії).

     

    Спосіб застосування та дози.

    Дози підбираються індивідуально для кожного пацієнта. Препарат слід приймати не розсмоктуючи та не розжовуючи з достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води, у жодному випадку не грейпфрутовий сік), краще за все під час або одразу після їди.

    Дорослі та підлітки з масою тіла більше 50 кг:

    Ішемічна хвороба серця, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння передсердь. Рекомендована добова доза становить 120-480 мг, розподілених на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза – 480 мг.

    Артеріальна гіпертензія. Рекомендована добова доза становить 120-360 мг, розподілених на 3 прийоми.

    Діти старшого дошкільного віку до 6-ти років, тільки при порушеннях серцевого ритму:

    рекомендоване дозування у межах 80-120 мг на добу, розподілених на 2-3 разові дози.

    Діти 6-14 років, тільки при порушеннях серцевого ритму: рекомендоване дозування у межах 80-360 мг на добу, розділених на 2-4 разові дози.

    Порушення функції печінки. У хворих з обмеженою функцією печінки залежно від ступеня тяжкості дія верапамілу гідрохлориду посилюється та подовжується через уповільнення розпаду лікарського засобу. Тому у таких випадках дозування слід встановлювати з особливою обережністю та починати з малих доз (наприклад, для хворих з обмеженою функцією печінки спочатку 2-3 рази на добу 40 мг, відповідно 80-120 мг на добу).

    Не приймати препарат у положенні лежачи.

    Верапамілу гідрохлорид не можна призначати хворим з інфарктом міокарда протягом        7 днів після події.

    Після тривалої терапії препарат слід відміняти, поступово знижуючи дозу.

    Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від стану пацієнта та перебігу захворювання.

     

    Побічні реакції.

    З боку серцево-судинної системи: AV-блокада І, II або III ступеня, синусова брадикардія, зупинка синусового вузла, периферичні набряки, відчуття серцебиття, збільшення частоти серцевих скорочень (тахікардія), артеріальна гіпотензія, припливи крові, може розвинутися або загостритися серцева недостатність.

    З боку травного тракту: виникнення нудоти,  блювання, запор, біль, дискомфорт у животі, кишкова непрохідність, гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча).

    З боку нервової системи: може з’явитися головний біль, екстрапірамідні розлади, парестезії, тремор.

    З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення, дзвін у вухах.

    З боку шкіри і підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, макулопапульозні висипання, алопеція, еритромелалгія, кропив’янка, свербіж, спостерігалися крововиливи у шкіру або слизові оболонки (пурпура).

    З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція, гінекомастія, галакторея.

    З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: міалгія, артралгія, м?язова слабкість.

    З боку імунної системи: гіперчутливість.

    З боку організму в цілому: підвищена втомлюваність.

    Лабораторні дослідження: підвищення рівня печінкових ферментів та пролактину у сироватці крові.

    Повідомлялося про параліч (тетрапарез), асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути обумовлене проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар?єр внаслідок пригнічення верапамілом CYP3A4 та P-gp. Комбіноване застосування колхіцину та верапамілу не рекомендоване.

     

    Передозування.

    Симптоми отруєння при передозуванні верапамілом залежать від кількості прийнятого препарату, часу, коли були вжиті детоксикаційні заходи, та віку пацієнта.

    Переважають такі симптоми: значне зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму (брадикардія, пограничні ритми з AV-дисоціацією та AV-блокадою високого ступеня), що можуть спричинити шок та зупинку серця, запаморочення аж до коматозного стану, ступор, гіперглікемія, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок з набряком легенів, порушення функції нирок та судоми.

    Терапевтичні заходи спрямовані на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.

    Загальні заходи: промивання шлунка рекомендується навіть у разі, якщо минуло більше   12 годин з моменту прийому препарату і моторика травного тракту не визначається (відсутність кишкових шумів). Загальні реанімаційні заходи включають непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардіостимуляцію. Гемодіаліз не показаний. Гемофільтрації і, можливо, плазмаферез можуть бути корисними (антагоністи кальцію добре зв'язуються з білками плазми крові).

    Особливі заходи: усунення кардіодепресивних впливів, артеріальної гіпотензії і брадикардії. Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньовенно вводять 10-20 мл 10 \% розчину глюконату кальцію (2,25-4,5 ммоль). При необхідності можна повторити введення або провести додаткову краплинну інфузію (наприклад, 5 ммоль/год).

    Додаткові заходи: при AV-блокаді II і III ступеня, синусовій брадикардії, зупинці серця застосовують атропін, ізопреналін, орципреналін або кардіостимуляцію. У випадку артеріальної гіпотензії внаслідок кардіогенного шоку та артеріальної вазодилатації застосовують допамін (до 25 мкг/кг за хвилину), добутамін (до 15 мкг/кг за хвилину) або норадреналін. Концентрації кальцію у сироватці крові повинні відповідати верхній межі норми або бути трохи вищими за норму. У зв’язку з вазодилатацією на ранніх етапах здійснюється введення замісної рідини (розчин Рінгера або 0,9 \% розчин натрію хлориду).

    Верапаміл не може бути виведений за допомогою гемодіалізу.

     

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Препарат не слід приймати у I та II триместрах вагітності. Прийом у III триместрі вагітності – тільки у разі крайньої потреби, коли результат перевищує ризик для матері та плоду. Верапаміл проникає через плаценту та виявляється у пуповинній крові.

    Біологічно активна речовина проникає у грудне молоко. Обмежені дані перорального прийому за участю людини свідчать, що доза верапамілу, яка потрапляє в організм новонародженого, є низькою (0,1-1 \% від дози, прийнятої матір'ю), тому застосування верапамілу може бути сумісним із годуванням груддю. Зважаючи на ризик появи серйозних побічних реакцій у новонароджених, яких годують груддю, верапаміл у період годування груддю слід застосовувати тільки у разі крайньої потреби для матері.

     

    Діти.

    Препарат у даній лікарській формі застосовується  дітям при порушеннях серцевого ритму.

     

    Особливості застосування.

    При застосуванні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам:

    • з AV-блокадою І ступеня;
    • з артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск <  90 мм рт. ст.);
    • з брадикардією (частота серцевих скорочень < 50 ударів за хвилину);
    • з фібриляцією/тріпотінням передсердь та супутнім синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (ризик виникнення шлуночкової тахікардії);
    • з тяжким ступенем печінкової недостатності;
    • з порушеннями нервово-м'язової провідності (Myastenia gravis, синдром Ламберта- Ітона, прогресуюча м'язова дистрофія Дюшена).

    Хоча дані досліджень показали, що ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику верапамілу у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, було кілька повідомлень, які свідчать про те, що верапаміл у пацієнтів із нирковою недостатністю слід застосовувати з обережністю та під ретельним наглядом.

    Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

    Під час застосування препарату слід уникати вживання страв та напоїв з грейпфрутом. Грейпфрут може підвищити рівень верапамілу гідрохлориду у плазмі крові.

     

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

    Залежно від індивідуальної реакції здатність до керування транспортними засобами або роботи з механізмами може бути порушена. Особливо це стосується початкової фази лікування, при підвищенні дози або при зміні гіпотензивного препарату.

     

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Верапамілу гідрохлорид метаболізується цитохромом Р450 CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2С18. Верапаміл є інгібітором ферментів CYP3A4 та Р-глікопротеїнів        (Р-gp). Повідомлялося про клінічно важливі взаємодії з інгібіторами CYP3A4, що супроводжувалися підвищенням рівня верапамілу у плазмі крові, у той час як індуктори CYP3A4 спричинювали зниження плазмових рівнів верапамілу гідрохлориду, тому необхідний моніторинг на предмет взаємодії з іншими лікарськими засобами.

    Антиаритмічні засоби, b-адреноблокатори: взаємне посилення кардіоваскулярної дії    (AV-блокада високого ступеня, значне зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску).

    Хінідин: зменшення орального кліренсу хінідину (~35 \%). Може розвинутися артеріальна гіпотензія, а у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією – набряк легенів.

    Флекаїнідин: мінімальна дія на кліренс флекаїнідину у плазмі крові (< ~ 10 \%); не впливає на кліренс верапамілу у плазмі крові.

    Метопролол: збільшення AUC метопрололу (~ 32,5 \%) та Сmах (~ 41 \%) у пацієнтів зі стенокардією.

    Пропранолол: збільшення AUC пропранололу (~ 65 \%) та Сmах (~94 \%) у пацієнтів зі стенокардією.

    Гіпотензивні засоби, діуретики, вазодилататори: посилення гіпотензивного ефекту.

    Празозин, теразозин: додатковий гіпотензивний ефект (празозин: підвищення Сmах празозину (~ 40 \%) без впливу на період напіввиведення; теразозин: підвищення AUC теразозину (~ 24 \%) та Сmах (~ 25 \%)).

    Противірусні (ВІЛ) засоби: плазмові концентрації верапамілу можуть зростати. Призначають з обережністю або може бути необхідним зниження дози верапамілу.

    Карбамазепін: підвищення рівня карбамазепіну, підвищення нейротоксичних побічних ефектів карбамазепіну – диплопія, головний біль, атаксія, запаморочення. Підвищення AUC карбамазепіну (~ 46 \%) у хворих з рефрактерною парціальною епілепсією.

    Літій: підвищення нейротоксичності літію.

    Протимікробні засоби: кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин: можливе підвищення рівнів верапамілу.

    Рифампіцин: можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зниження AUC верапамілу          (~ 97 \%), Сmах (~ 94 \%), біодоступності після перорального застосування (~ 92 \%).

    Колхіцин: комбіноване призначення з верапамілом не рекомендоване через збільшену експозицію колхіцину.

    Сульфінпіразон: підвищення орального кліренсу верапамілу у 3 рази, біодоступності – на 60 \%. Може спостерігатися зниження гіпотензивного ефекту.

    Нейром’язові блокатори: можливе посилення дії через верапамілу гідрохлорид.

    Ацетилсаліцилова кислота: підвищена можливість кровоточивості.

    Етанол: підвищення рівня етанолу у плазмі крові.

    Інгібітори ГМГ-КоА редуктази: лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази (симвастатин, аторвастатин, ловастатин) у пацієнтів, які приймають верапаміл, необхідно розпочинати з найнижчих можливих доз та поступово збільшуватися. Якщо пацієнту, який вже приймає верапаміл, необхідне призначення інгібітору ГМГ-КоА редуктази, слід врахувати необхідність зниження дози статинів і підібрати дозування відповідно до концентрації холестерину у плазмі крові.

    Аторвастатин: можливе підвищення рівня аторвастатину. Аторвастатин збільшує AUC верапамілу приблизно на 42,8 \%.

    Ловастатин: можливе підвищення рівня ловастатину.

    Симвастатин: збільшення AUC симвастатину приблизно у 2,6 раза, Сmах симвастатину – у 4,6 раза.

    Флувастатин, правастатин та розувастатин не метаболізуються цитохромом CYP3A4 та не взаємодіють з верапамілом.

    Дигоксин: у здорових людей підвищується Сmах дигоксину на 45-53 \%, Сss – на 42 \%, AUC – на 52 \%.

    Дигітоксин: зменшення кліренсу дигітоксину (~ 27 \%) та екстраренального кліренсу         (~ 29 \%).

    Циметидин: збільшується AUC R- (~ 25 \%) та S-верапамілу (~ 40 \%) з відповідним зниженням кліренсу R- та S-верапамілу.

    Антидіабетичні препарати (глібурид): підвищується Сmах глібуриду приблизно на 28 \%, AUC – на 26 \%.

    Теофілін: зниження орального та системного кліренсу приблизно на 20 \%, у курців – на        11 \%.

    Іміпрамін: збільшення AUC (~ 15 \%) без впливу на активний метаболіт дезипрамін.

    Доксорубіцин: при одночасному застосуванні доксорубіцину та верапамілу (перорально) підвищується AUC (~ 89 \%) та Сmах доксорубіцину у плазмі крові (~ 61 \%) у хворих з дрібноклітинним раком легенів. У хворих у стадії прогресуючої пухлини значних змін фармакокінетики доксорубіцину при одночасному внутрішньовенному застосуванні верапамілу не спостерігається.

    Фенобарбітал: підвищує оральний кліренс верапамілу у 5 разів.

    Буспірон: збільшення AUC та  Сmах у 3-4 рази.

    Мідазолам: збільшення AUC у 3 рази та Сmах – у 2 рази.

    Алмотриптан: збільшення AUC на 20 \%, Сmах – на 24 \%.

    Імунологічні препарати:

    Циклоспорин: збільшення AUC,  Сmах,  Сss  приблизно на 45 \%.

    Еверолімус, сіролімус, такролімус: можливе збільшення рівнів цих препаратів.

    Грейпфрутовий сік: збільшується AUC R- (~ 49 \%) та S-верапамілу (~ 37 \%), збільшується Сmах R- (~ 75 \%) та S-верапамілу (~ 51 \%) без зміни періоду напіввиведення та ниркового кліренсу.

    Звіробій продірявлений: зменшується AUC R- (~ 78 \%) та S-верапамілу (~ 80 \%) з відповідним зниженням Сmах.

     

     

     

     

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Верапаміл блокує трансмембранний потік іонів кальцію у кардіоміоцити та клітини гладких м'язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда у кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму у клітинах міокарда та непрямо впливає на зменшення постнавантаження. Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Антигіпертензивна ефективність верапамілу зумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) як рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається. Верапаміл чинить виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується. Нормальний рівень ЧСС не змінюється або незначно знижується.

    Фармакокінетика.

    Верапаміл швидко та майже повністю всмоктується у тонкому кишечнику. Ступінь всмоктування становить більше 90 \%. Середня абсолютна біодоступність у здорових добровольців після одноразового прийому препарату становить 22 \%, що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження. Біодоступність збільшується у 2 рази після багаторазового прийому.

    Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому дози. Період напіввиведення становить 3-7 годин при одноразовому прийомі та                      4,5-12 годин – при курсовому прийомі. Зв’язування з білками плазми крові становить 90 \%. Верапаміл майже повністю метаболізується, внаслідок чого утворюються різні метаболіти. Серед цих метаболітів тільки норверапаміл є фармакологічно активним.

    Верапаміл та його метаболіти виводяться в основному нирками, лише 3-4 \% виводяться у незміненому вигляді. Близько 50 \% застосованої дози виводиться протягом 24 годин, 70 \% виводиться 5 днів. До 16 \% препарату виводиться з фекаліями. Нещодавно одержані дані свідчать, що немає різниці у фармакокінетиці верапамілу у людей зі здоровими нирками та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Період напіввиведення зростає у пацієнтів з цирозом печінки завдяки низькому кліренсу та великому об'єму розподілу.

     

    Фармацевтичні характеристики.

    Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею.

     

    Термін придатності. 2 роки.

     

    Умови зберігання.

    Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

     

    Упаковка.

    По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.

     

    Категорія відпуску. За рецептом.

     

    Виробник.

    ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

     

    Місцезнаходження.

    Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

Инструкция
Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ВЕРАПАМІЛ-ДАРНИЦЯ

(VERAPAMIL-DARNITSA)

 

Склад:

діюча речовина:  verapamil;

1 таблетка містить верапамілу гідрохлориду 40 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кукурудзяний крохмаль, гіпромелоза, кроскармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, сепіфілм  752 білий, макрогол 4000.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи  кальцію з переважною дією на серце. Похідні фенілалкіламіну. Код АТС С08D A01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

  • Ішемічна хвороба серця, включаючи: стабільну стенокардію напруження; нестабільну стенокардію (прогресуюча стенокардія, стенокардія спокою), вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала), постінфарктну стенокардію у пацієнтів без серцевої недостатності, якщо не показані b-адреноблокатори.
  • Аритмії: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь зі швидким атріовентрикулярним проведенням (за винятком синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW)).
  • Артеріальна гіпертензія.

 

Протипоказання.

  • Кардіогенний шок.
  • Гострий інфаркт міокарда з ускладненнями (брадикардія, артеріальна гіпотензія, недостатність лівого шлуночка).
  • II і III ступінь атріовентрикулярної блокади (крім пацієнтів, яким імплантований штучний водій ритму) та синоатріальної блокади.
  • Синдром слабкості синусового вузла (крім пацієнтів, яким імплантований штучний водій ритму).
  • Відома гіперчутливість до верапамілу або до будь-якого іншого компонента препарату.
  • Застійна серцева недостатність.
  • Мерехтіння/тріпотіння передсердь при наявності додаткових провідних шляхів (WPW-синдром та LGL-синдром).
  • Під час лікування верапамілом не слід застосовувати одночасно внутрішньовенно   β- адреноблокатори (за винятком інтенсивної терапії).

 

Спосіб застосування та дози.

Дози підбираються індивідуально для кожного пацієнта. Препарат слід приймати не розсмоктуючи та не розжовуючи з достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води, у жодному випадку не грейпфрутовий сік), краще за все під час або одразу після їди.

Дорослі та підлітки з масою тіла більше 50 кг:

Ішемічна хвороба серця, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння передсердь. Рекомендована добова доза становить 120-480 мг, розподілених на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза – 480 мг.

Артеріальна гіпертензія. Рекомендована добова доза становить 120-360 мг, розподілених на 3 прийоми.

Діти старшого дошкільного віку до 6-ти років, тільки при порушеннях серцевого ритму:

рекомендоване дозування у межах 80-120 мг на добу, розподілених на 2-3 разові дози.

Діти 6-14 років, тільки при порушеннях серцевого ритму: рекомендоване дозування у межах 80-360 мг на добу, розділених на 2-4 разові дози.

Порушення функції печінки. У хворих з обмеженою функцією печінки залежно від ступеня тяжкості дія верапамілу гідрохлориду посилюється та подовжується через уповільнення розпаду лікарського засобу. Тому у таких випадках дозування слід встановлювати з особливою обережністю та починати з малих доз (наприклад, для хворих з обмеженою функцією печінки спочатку 2-3 рази на добу 40 мг, відповідно 80-120 мг на добу).

Не приймати препарат у положенні лежачи.

Верапамілу гідрохлорид не можна призначати хворим з інфарктом міокарда протягом        7 днів після події.

Після тривалої терапії препарат слід відміняти, поступово знижуючи дозу.

Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від стану пацієнта та перебігу захворювання.

 

Побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: AV-блокада І, II або III ступеня, синусова брадикардія, зупинка синусового вузла, периферичні набряки, відчуття серцебиття, збільшення частоти серцевих скорочень (тахікардія), артеріальна гіпотензія, припливи крові, може розвинутися або загостритися серцева недостатність.

З боку травного тракту: виникнення нудоти,  блювання, запор, біль, дискомфорт у животі, кишкова непрохідність, гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча).

З боку нервової системи: може з’явитися головний біль, екстрапірамідні розлади, парестезії, тремор.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення, дзвін у вухах.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, макулопапульозні висипання, алопеція, еритромелалгія, кропив’янка, свербіж, спостерігалися крововиливи у шкіру або слизові оболонки (пурпура).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція, гінекомастія, галакторея.

З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: міалгія, артралгія, м¢язова слабкість.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку організму в цілому: підвищена втомлюваність.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня печінкових ферментів та пролактину у сироватці крові.

Повідомлялося про параліч (тетрапарез), асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути обумовлене проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар¢єр внаслідок пригнічення верапамілом CYP3A4 та P-gp. Комбіноване застосування колхіцину та верапамілу не рекомендоване.

 

Передозування.

Симптоми отруєння при передозуванні верапамілом залежать від кількості прийнятого препарату, часу, коли були вжиті детоксикаційні заходи, та віку пацієнта.

Переважають такі симптоми: значне зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму (брадикардія, пограничні ритми з AV-дисоціацією та AV-блокадою високого ступеня), що можуть спричинити шок та зупинку серця, запаморочення аж до коматозного стану, ступор, гіперглікемія, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок з набряком легенів, порушення функції нирок та судоми.

Терапевтичні заходи спрямовані на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.

Загальні заходи: промивання шлунка рекомендується навіть у разі, якщо минуло більше   12 годин з моменту прийому препарату і моторика травного тракту не визначається (відсутність кишкових шумів). Загальні реанімаційні заходи включають непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардіостимуляцію. Гемодіаліз не показаний. Гемофільтрації і, можливо, плазмаферез можуть бути корисними (антагоністи кальцію добре зв'язуються з білками плазми крові).

Особливі заходи: усунення кардіодепресивних впливів, артеріальної гіпотензії і брадикардії. Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньовенно вводять 10-20 мл 10 % розчину глюконату кальцію (2,25-4,5 ммоль). При необхідності можна повторити введення або провести додаткову краплинну інфузію (наприклад, 5 ммоль/год).

Додаткові заходи: при AV-блокаді II і III ступеня, синусовій брадикардії, зупинці серця застосовують атропін, ізопреналін, орципреналін або кардіостимуляцію. У випадку артеріальної гіпотензії внаслідок кардіогенного шоку та артеріальної вазодилатації застосовують допамін (до 25 мкг/кг за хвилину), добутамін (до 15 мкг/кг за хвилину) або норадреналін. Концентрації кальцію у сироватці крові повинні відповідати верхній межі норми або бути трохи вищими за норму. У зв’язку з вазодилатацією на ранніх етапах здійснюється введення замісної рідини (розчин Рінгера або 0,9 % розчин натрію хлориду).

Верапаміл не може бути виведений за допомогою гемодіалізу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не слід приймати у I та II триместрах вагітності. Прийом у III триместрі вагітності – тільки у разі крайньої потреби, коли результат перевищує ризик для матері та плоду. Верапаміл проникає через плаценту та виявляється у пуповинній крові.

Біологічно активна речовина проникає у грудне молоко. Обмежені дані перорального прийому за участю людини свідчать, що доза верапамілу, яка потрапляє в організм новонародженого, є низькою (0,1-1 % від дози, прийнятої матір'ю), тому застосування верапамілу може бути сумісним із годуванням груддю. Зважаючи на ризик появи серйозних побічних реакцій у новонароджених, яких годують груддю, верапаміл у період годування груддю слід застосовувати тільки у разі крайньої потреби для матері.

 

Діти.

Препарат у даній лікарській формі застосовується  дітям при порушеннях серцевого ритму.

 

Особливості застосування.

При застосуванні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам:

  • з AV-блокадою І ступеня;
  • з артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск <  90 мм рт. ст.);
  • з брадикардією (частота серцевих скорочень < 50 ударів за хвилину);
  • з фібриляцією/тріпотінням передсердь та супутнім синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (ризик виникнення шлуночкової тахікардії);
  • з тяжким ступенем печінкової недостатності;
  • з порушеннями нервово-м'язової провідності (Myastenia gravis, синдром Ламберта- Ітона, прогресуюча м'язова дистрофія Дюшена).

Хоча дані досліджень показали, що ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику верапамілу у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, було кілька повідомлень, які свідчать про те, що верапаміл у пацієнтів із нирковою недостатністю слід застосовувати з обережністю та під ретельним наглядом.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Під час застосування препарату слід уникати вживання страв та напоїв з грейпфрутом. Грейпфрут може підвищити рівень верапамілу гідрохлориду у плазмі крові.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Залежно від індивідуальної реакції здатність до керування транспортними засобами або роботи з механізмами може бути порушена. Особливо це стосується початкової фази лікування, при підвищенні дози або при зміні гіпотензивного препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Верапамілу гідрохлорид метаболізується цитохромом Р450 CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2С18. Верапаміл є інгібітором ферментів CYP3A4 та Р-глікопротеїнів        (Р-gp). Повідомлялося про клінічно важливі взаємодії з інгібіторами CYP3A4, що супроводжувалися підвищенням рівня верапамілу у плазмі крові, у той час як індуктори CYP3A4 спричинювали зниження плазмових рівнів верапамілу гідрохлориду, тому необхідний моніторинг на предмет взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Антиаритмічні засоби, b-адреноблокатори: взаємне посилення кардіоваскулярної дії    (AV-блокада високого ступеня, значне зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску).

Хінідин: зменшення орального кліренсу хінідину (~35 %). Може розвинутися артеріальна гіпотензія, а у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією – набряк легенів.

Флекаїнідин: мінімальна дія на кліренс флекаїнідину у плазмі крові (< ~ 10 %); не впливає на кліренс верапамілу у плазмі крові.

Метопролол: збільшення AUC метопрололу (~ 32,5 %) та Сmах (~ 41 %) у пацієнтів зі стенокардією.

Пропранолол: збільшення AUC пропранололу (~ 65 %) та Сmах (~94 %) у пацієнтів зі стенокардією.

Гіпотензивні засоби, діуретики, вазодилататори: посилення гіпотензивного ефекту.

Празозин, теразозин: додатковий гіпотензивний ефект (празозин: підвищення Сmах празозину (~ 40 %) без впливу на період напіввиведення; теразозин: підвищення AUC теразозину (~ 24 %) та Сmах (~ 25 %)).

Противірусні (ВІЛ) засоби: плазмові концентрації верапамілу можуть зростати. Призначають з обережністю або може бути необхідним зниження дози верапамілу.

Карбамазепін: підвищення рівня карбамазепіну, підвищення нейротоксичних побічних ефектів карбамазепіну – диплопія, головний біль, атаксія, запаморочення. Підвищення AUC карбамазепіну (~ 46 %) у хворих з рефрактерною парціальною епілепсією.

Літій: підвищення нейротоксичності літію.

Протимікробні засоби: кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин: можливе підвищення рівнів верапамілу.

Рифампіцин: можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зниження AUC верапамілу          (~ 97 %), Сmах (~ 94 %), біодоступності після перорального застосування (~ 92 %).

Колхіцин: комбіноване призначення з верапамілом не рекомендоване через збільшену експозицію колхіцину.

Сульфінпіразон: підвищення орального кліренсу верапамілу у 3 рази, біодоступності – на 60 %. Може спостерігатися зниження гіпотензивного ефекту.

Нейром’язові блокатори: можливе посилення дії через верапамілу гідрохлорид.

Ацетилсаліцилова кислота: підвищена можливість кровоточивості.

Етанол: підвищення рівня етанолу у плазмі крові.

Інгібітори ГМГ-КоА редуктази: лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази (симвастатин, аторвастатин, ловастатин) у пацієнтів, які приймають верапаміл, необхідно розпочинати з найнижчих можливих доз та поступово збільшуватися. Якщо пацієнту, який вже приймає верапаміл, необхідне призначення інгібітору ГМГ-КоА редуктази, слід врахувати необхідність зниження дози статинів і підібрати дозування відповідно до концентрації холестерину у плазмі крові.

Аторвастатин: можливе підвищення рівня аторвастатину. Аторвастатин збільшує AUC верапамілу приблизно на 42,8 %.

Ловастатин: можливе підвищення рівня ловастатину.

Симвастатин: збільшення AUC симвастатину приблизно у 2,6 раза, Сmах симвастатину – у 4,6 раза.

Флувастатин, правастатин та розувастатин не метаболізуються цитохромом CYP3A4 та не взаємодіють з верапамілом.

Дигоксин: у здорових людей підвищується Сmах дигоксину на 45-53 %, Сss – на 42 %, AUC – на 52 %.

Дигітоксин: зменшення кліренсу дигітоксину (~ 27 %) та екстраренального кліренсу         (~ 29 %).

Циметидин: збільшується AUC R- (~ 25 %) та S-верапамілу (~ 40 %) з відповідним зниженням кліренсу R- та S-верапамілу.

Антидіабетичні препарати (глібурид): підвищується Сmах глібуриду приблизно на 28 %, AUC – на 26 %.

Теофілін: зниження орального та системного кліренсу приблизно на 20 %, у курців – на        11 %.

Іміпрамін: збільшення AUC (~ 15 %) без впливу на активний метаболіт дезипрамін.

Доксорубіцин: при одночасному застосуванні доксорубіцину та верапамілу (перорально) підвищується AUC (~ 89 %) та Сmах доксорубіцину у плазмі крові (~ 61 %) у хворих з дрібноклітинним раком легенів. У хворих у стадії прогресуючої пухлини значних змін фармакокінетики доксорубіцину при одночасному внутрішньовенному застосуванні верапамілу не спостерігається.

Фенобарбітал: підвищує оральний кліренс верапамілу у 5 разів.

Буспірон: збільшення AUC та  Сmах у 3-4 рази.

Мідазолам: збільшення AUC у 3 рази та Сmах – у 2 рази.

Алмотриптан: збільшення AUC на 20 %, Сmах – на 24 %.

Імунологічні препарати:

Циклоспорин: збільшення AUC,  Сmах,  Сss  приблизно на 45 %.

Еверолімус, сіролімус, такролімус: можливе збільшення рівнів цих препаратів.

Грейпфрутовий сік: збільшується AUC R- (~ 49 %) та S-верапамілу (~ 37 %), збільшується Сmах R- (~ 75 %) та S-верапамілу (~ 51 %) без зміни періоду напіввиведення та ниркового кліренсу.

Звіробій продірявлений: зменшується AUC R- (~ 78 %) та S-верапамілу (~ 80 %) з відповідним зниженням Сmах.

 

 

 

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Верапаміл блокує трансмембранний потік іонів кальцію у кардіоміоцити та клітини гладких м'язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда у кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму у клітинах міокарда та непрямо впливає на зменшення постнавантаження. Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Антигіпертензивна ефективність верапамілу зумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) як рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається. Верапаміл чинить виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується. Нормальний рівень ЧСС не змінюється або незначно знижується.

Фармакокінетика.

Верапаміл швидко та майже повністю всмоктується у тонкому кишечнику. Ступінь всмоктування становить більше 90 %. Середня абсолютна біодоступність у здорових добровольців після одноразового прийому препарату становить 22 %, що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження. Біодоступність збільшується у 2 рази після багаторазового прийому.

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому дози. Період напіввиведення становить 3-7 годин при одноразовому прийомі та                      4,5-12 годин – при курсовому прийомі. Зв’язування з білками плазми крові становить 90 %. Верапаміл майже повністю метаболізується, внаслідок чого утворюються різні метаболіти. Серед цих метаболітів тільки норверапаміл є фармакологічно активним.

Верапаміл та його метаболіти виводяться в основному нирками, лише 3-4 % виводяться у незміненому вигляді. Близько 50 % застосованої дози виводиться протягом 24 годин, 70 % виводиться 5 днів. До 16 % препарату виводиться з фекаліями. Нещодавно одержані дані свідчать, що немає різниці у фармакокінетиці верапамілу у людей зі здоровими нирками та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Період напіввиведення зростає у пацієнтів з цирозом печінки завдяки низькому кліренсу та великому об'єму розподілу.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

 

Місцезнаходження.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

Показать еще
Отзывы
Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)
Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)
Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)
27.3 грн

Часто задаваемые вопросы

Сколько стоит Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)?

Цена на препарат "Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)" в онлайн аптеке Мед-Сервис составляет 27.3 за упаковку.

Какое действующее вещество товара - Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)?

Действующие вещества у препарата "Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2)" являются Верапамил.

Подходит ли это лекарство для детей?

с 6-ти лет, только при нарушениях сердечного ритма. Рекомендуем проконсультироваться с лечащим врачом для более детальной информации.

Какие условия хранения у Верапамил (Таблетки, покрытые оболочкой)?

Согласно инструкции производителя температура хранения Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2) составляет от +15°C до +25°C

Какая страна производитель препарата?

Страна производитель у Верапамил-Дарница таблетки по 40 мг 20 шт. (10х2) (Дарница, ФФ, ЧАО) - Украина.

Будьте всегда в курсе!
Узнавайте первыми о наших акциях и скидках
Введите E-mail