Вазилип таблетки по 40 мг 28 шт. (7х4)
- Торговое название Вазилип
- Действующее вещество Симвастатин
- Лекарственная форма Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель KRKA, d.d.
- Страна Словения
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 52078
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Вазиліп®
(Vasilip®)
Склад:
діюча речовина: симвастатин;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 40 мг симвастатину;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, бутилгідроксіанізол (Е 320), кислота лимонна безводна, кислота аскорбінова, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат;
плівкова оболонка: гіпромелоза, тальк, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі, злегка двоопуклі, білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеним краєм та з насічкою з одного боку.
Фармакотерапевтична група.
Гіполіпідемічні засоби, монокомпонентні. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази.
Код АТX С10А А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Після перорального прийому симвастатин із неактивного лактону гідролізується у печінці до відповідної активної бета-гідроксикислотної форми, яка має потужну активність у гальмуванні ГМГ-КоА-редуктази (3-гідроксі-3-метил-глутарил коензим А редуктази). Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонат (початкова і лімітувальна стадія біосинтезу холестерину).
Підтверджено, що симвастатин знижує як нормальні, так і підвищені концентрації ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ). ЛПНЩ утворюються з ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і переважно катаболізуються високоспорідненими рецепторами ЛПНЩ. Механізм ЛПНЩ-знижувального ефекту симвастатину може бути пов’язаний як зі зниженням концентрації холестерину ЛПДНЩ (Х-ЛПДНЩ), так і з індукцією рецепторів ЛПНЩ, що призводить до скорочення продукування та підвищення катаболізму холестерину ЛПНЩ (Х-ЛПНЩ). Також при застосуванні симвастатину істотно знижується рівень аполіпопротеїну B. Крім того, симвастатин помірно збільшує рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Х-ЛПВЩ) і знижує рівень тригліцеридів у плазмі. У результаті цих змін зменшуються співвідношення загального холестерину до Х-ЛПВЩ і Х-ЛПНЩ до Х-ЛПВЩ.
Ішеміча хвороба серця (ІХС)
У дослідженні HPS (Heart Protection Study) результат терапії симвастатином було оцінено у 20536 пацієнтів (віком від 40 до 80 років) із гіполіпідемією чи без неї, з ішемічною хворобою серця та іншими оклюзійними артеріальними захворюваннями або цукровим діабетом. У цьому дослідженні, яке тривало близько 5 років, 10 269 пацієнтів приймали симвастатин у дозі 40 мг на день, 10267 пацієнтів приймали плацебо. На початку дослідження 6793 пацієнти (33 \%) мали рівень ЛПНЩ нижче 116 мг/дл, 5063 пацієнти (25 \%) мали рівень від 116 мг/дл до 135 мг/дл, 8680 пацієнтів (42 \%) мали рівень більше 135 мг/дл.
Лікування симвастатином у дозі 40 мг на день порівняно з плацебо значно зменшує летальність з різних причин у пацієнтів (1328, або 12,9 \%, проти 1507, або 14,7 \%, відповідно; р=0,0003), у зв’язку зі зменшенням летальності від інфаркту міокарда на 18 \% (587, або 5,7 \%, проти 707, або 6,9 \%; р=0,0005; зниження абсолютного ризику 1,2 \%). Зниження летальності від несудинних захворювань не досягло статистичної значущості. Також симвастатин зменшує ризик великих коронарних приступів (складений кінцевий показник із нелетального інфаркту міокарда та летальності від ІХС) на 27 \% (р<0,0001). Симвастатин зменшує потребу у проходженні процедури реваскуляції коронарних артерій (у тому числі аортокоронарне шунтування або транслюмінальна коронарна ангіопластика) та процедури реваскуляції периферичних та некоронарних судин на 30 \% (р<0,0001) та 16 \% (р=0,006) відповідно.
Симвастатин зменшує ризик виникнення інсульту на 25 \% (р<0,0001), ішемічного інсульту –на 30 \% (р < 0,0001). Крім того, у підгрупі пацієнтів із цукровим діабетом симвастатин зменшує ризик розвитку макроваскулярних ускладнень, а отже необхідність процедури реваскуляції периферичних судин (хірургія чи ангіопластика), ампутації нижніх кінцівок, а також знижує ризик виникнення виразок на ногах на 21 \% (р = 0,0293). Пропорційне зниження частоти подій було однаковим у кожній підгрупі досліджуваних пацієнтів: без коронарних захворювань але із серцево-судинними захворюваннями чи периферичними захворюваннями судин, чоловіків та жінок у віці до або після 70 років, із наявністю або відсутністю гіпертензії на початку досліджень, зокрема із рівнем холестерину ЛПНЩ нижче 3,0 ммоль/л.
У дослідженні 4S (Scandinavian Simvastatin Survival Study) вплив на загальну летальність був оцінений на 4444 пацієнтах із ІХС та рівнем холестерину 212-309 мг/дл (5,5-8,0 ммоль/л). У цьому багатоцентровому рандомізованому подвійно-сліпому плацебо-контрольованому дослідженні пацієнти зі стенокардією або перенесеним інфарктом міокарда (ІМ) лікувалися за допомогою дієти зі звичайним доглядом, симвастатином у дозі 20-40 мг на день (n=2221) або плацебо (n=2223) із середньою тривалістю лікування 5,4 року. Симвастатин зменшує ризик летального наслідку на 30 \% (зниження абсолютного ризику 3,3 \%). Ризик летального наслідку від ІХС було зменшено на 42 \% (зниження абсолютного ризику 3,5 \%). Симвастатин також зменшує ризик випадків великих коронарних приступів (летальний наслідок від ІХС та безсимптомний нелетальний інфаркт міокарда) на 34 \%. Крім того, симвастатин значно знижує ризик летальних та нелетальних випадків серцево-судинних захворювань (інсульт та транзиторна ішемічна атака) на 28 \%. Немає статично значущої відмінності між групами у разі летального наслідку не від серцево-судинних захворювань.
Первинна гіперхолестеринемія та комбінована гіперліпідемія
У дослідженнях, де порівнюються ефективність та безпечність симвастатину у дозі 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг на день у пацієнтів із гіперхолестеринемією, середнє зниження холестерину ЛПНЩ було 30 \%, 38 \%, 41 \% та 47 \% відповідно. У дослідженнях пацієнтів із комбінованою (змішаною) формою гіперліпідемії, які приймали 40 мг та 80 мг симвастатину, середнє зниження тригліцеридів було 28 \% та 33 \% відповідно (плацебо 2 \%), а середні збільшення холестерину ЛПВЩ становили відповідно 13 та 16 \% (плацебо 3 \%) відповідно.
Фармакокінетика.
Симвастатин – неактивний лактон, in vivo легко гідролізується утворюючи бета-гідроксикислотний потужний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Гідроліз відбувається головним чином у печінці; швидкість гідролізу у плазмі крові людини є дуже низькою.
Абсорбція
Симвастатин добре всмоктується і піддається екстенсивній екстракції у печінці при первинному проходженні. Екстрагування у печінці залежить від печінкового кровотоку. Печінка є основним місцем дії активної форми. Після перорального прийому симвастатину наявність бета-гідроксикислоти у системному кругообігу становить менше 5 \% дози. Максимальна концентрація активних інгібіторів у плазмі крові досягається приблизно через 1-2 години після прийому симвастатину. Супутній прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату.
Фармакокінетичні дослідження прийому однієї або кількох доз симвастатину показали, що після багаторазового прийому препарату не відбувається накопичення лікарського засобу.
Розподіл
Зв’язування симвастатину та його активних метаболітів з білками плазми крові становить ? 95 \%.
Виведення
Симвастатин є субстратом CYP3A4. Основними метаболітами симвастатину у плазмі крові людини є бета-гідроксикислота та 4 додаткові активні метаболіти. Після перорального прийому симвастатину, міченого радіоактивним ізотопом, 13 \% препарату виводиться із сечею і 60 \% з фекаліями протягом 96 годин. Речовина, знайдена у фекаліях, являє собою частину адсорбованого лікарського засобу, що виводиться з жовчю, та частину препарату, що не абсорбувалась. Після внутрішньовенного введення метаболіту бета-гідроксикислоти, його період напіврозпаду становить 1,9 години. У середньому лише 0,3 \% внутрішньовенної дози виводиться із сечею у формі інгібіторів.
Клінічні характеристики.
Показання.
Гіперхолестеринемія
Лікування первинної гіперхолестеринемії або змішаної дисліпідемії, як доповнення до дієти, коли відповідь на дієту та інші немедикаментозні засоби лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) є недостатньою.
Лікування гомозиготної сімейної гіперхолестеринемії, як доповнення до дієти та іншого ліпідознижувального лікування (наприклад аферезу ліпідів низької щільності), якщо такі методи лікування не є достатніми.
Серцево-судинна профілактика
Зниження серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з явною атеросклеротичною серцево-судинною хворобою або цукровим діабетом, з нормальними або підвищеними рівнями холестерину, як додаткова терапія для корекції інших факторів ризику та до іншої кардіопротективної терапії (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Протипоказання.
Гіперчутливість до симвастатину або до будь-якого іншого компонента препарату.
Захворювання печінки у гострій стадії або стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові невідомого генезу;
Супутній прийом потужних інгібіторів CYP3A4 (препаратів, що збільшують AUC приблизно в 5 разів або більше), таких як ітраконазол, кетоконазол, посаконазол, вориконазол, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавір), боцепревір, телапревір, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин та нефазодон (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Супутній прийом гемфіброзилу, циклоспорину або даназолу.
Вагітність або період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії вивчали лише у дорослих.
Фармакодинамічні взаємодії
Взаємодія з гіполіпідемічними лікарськими засобами, що можуть спричинити міопатію
Ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, збільшується при одночасному застосуванні симвастатину з фібратами і ніацином (нікотинова кислота) ? 1 г/добу. Окрім того, існує фармакокінетична взаємодія з гемфіброзилом, що призводить до збільшення рівня симвастатину у плазмі. Немає жодного доказу, що при одночасному застосуванні симвастатину і фенофібрату ризик розвитку міопатії вищий, ніж при застосуванні цих препаратів окремо. Щодо інших фібратів немає належних даних з фармаконагляду і фармакокінетики. У поодиноких випадках виникнення міопатії/рабдоміолізу асоціюється із сумісним застосуванням симвастатину та ліпідознижувальної дози ? 1 г/добу ніацину.
Фармакокінетичні взаємодії
Рекомендації для застосування засобів, що вступають у взаємодію, наведено у таблиці нижче.
Взаємодії лікарських засобів, пов’язані зі зростанням ризику міопатії/рабдоміолізу
Речовини, що вступають у взаємодію
Рекомендації
Потужні інгібітори CYP3A4:
ітраконазол
кетоконазол
позаконазол
вориконазол
еритроміцин
кларитроміцин
телітроміцин
інгібітори протеази ВІЛ (нелфінавір)
боцепревір
телапревір
нефазодон
циклоспорин
даназол
гемфіброзил
протипоказане застосування разом із симвастатином
Інші фібрати (за винятком фенофібрату)
не перевищувати щоденної дози 10 мг симвастатину
Аміодарон
амлодипін
верапаміл
дилтіазем
не перевищувати 20 мг симвастатину на добу
Фузидинова кислота
не рекомендується із симвастатином
Грейпфрутовий сік
рекомендовано уникати вживання
Вплив інших лікарських засобів на симвастатин
Взаємодії з участю CYP3A4
Симвастатин є субстратом цитохрому P450 3A4. Потужні інгібітори цитохрому P450 3A4 підвищують ризик виникнення міопатії та рабдоміолізу внаслідок зростання концентрації ГМГ-КоА-редуктази у плазмі під час терапії симвастатином. До таких інгібіторів належать ітраконазол, кетоконазол, посаконазол, вориконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавір), боцепревір, телапревір та нефазодон. Супутній прийом ітраконазолу призводить до зростання експозиції симвастатинової кислоти (активного метаболіту бета-гідроксикислоти) більш ніж у 10 разів, телітроміцину – більш ніж у 11 разів.
Комбінація з ітраконазолом, кетоконазолом, позаконазолом, вориконазолом, інгібіторами протеази ВІЛ (нелфінавір), боцепревіром, телапревіром еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном, а також з гемфіброзилом, циклоспорином та даназолом протипоказана (див. розділ «Протипоказання»). Якщо лікування потужними інгібіторами CYP3A4 (препаратами, що збільшують AUC в 5 разів або більше) неможливо уникнути, терапію симвастатином потрібно припинити на час проведення курсу лікування. Застосування симвастатину з деякими іншими менш потужними інгібіторами CYP3A4: флюконазолом, верапамілом і дилтіаземом – слід проводити з обережністю.
Флюконазол
Зрідка повідомлялося про випадки рабдоміолізу, що асоціювався з супутнім прийомом симвастатину та флюконазолу (див. розділ «Особливості застосування»).
Циклоспорин
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу зростає при поєднаному застосуванні циклоспорину з симвастатином; тому таке застосування протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Хоча механізм дії не повністю зрозумілий, було продемонстровано, що циклоспорин збільшує AUC інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Збільшення AUC симвастатину відбувається, насамперед, через пригнічення CYP3A4.
Даназол
Через ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу, що збільшується при супутньому застосуванні даназолу з симвастатином, таке застосування протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Гемфіброзил
Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти у 1,9 рази, можливо через гальмування каскаду реакцій глюкуронідації. Супутнє застосування з гемфіброзилом протипоказане.
Аміодарон
Ризик міопатії та рабдоміолізу підвищується під час супутнього прийому симвастатину з аміодароном (див. розділ «Особливості застосування»). У ході клінічного дослідження про міопатію повідомили 6 \% пацієнтів, які приймали симвастатин 80 мг та аміодарон. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу для пацієнтів, які приймають цей препарат супутньо з аміодароном.
Блокатори кальцієвих каналів
Верапаміл
Ризик виникнення міопатії і рабдоміолізу збільшується при супутньому застосуванні верапамілу з симвастатином у дозі 40 мг або 80 мг.
Фармакокінетичні дослідження показали, що одночасне застосування верапамілу призводить до збільшення експозиції симвастатинової кислоти в 2,3 разу, насамперед через пригнічення CYP3A4. Таким чином, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу для пацієнтів, які приймають цей препарат супутньо з верапамілом.
Дилтіазем
Ризик виникнення міопатії і рабдоміолізу збільшується при супутньому застосуванні дилтіазему та симвастатину у дозі 80 мг. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які приймають симвастатин у дозі 40 мг та дилтіазем, не збільшувався. У фармакокінетичному дослідженні супутній прийом дилтіазему викликав зростання експозиції симвастатинової кислоти у 2,7 разу, насамперед через пригнічення CYP3A4. Таким чином, для пацієнтів, які отримують супутнє лікування дилтіаземом, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу.
Амлодипін
Пацієнти, які приймають амлодипін супутньо з симвастатином, мають підвищений ризик розвитку міопатії. У фармакокінетичному дослідженні супутній прийом амлодипіну викликав зростання експозиції симвастатинової кислоти у 1,6 разу.
Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу для пацієнтів, які приймають цей препарат супутньо з амлодипіном.
Помірні інгібітори CYP3A4
Пацієнти, які приймають інші лікарські засоби, що мають помірний інгібуючий ефект на CYP3A4, супутньо з симвастатином, особливо з вищими дозами симвастатину, мають підвищений ризик появи міопатії (див. розділ «Особливості застосування»).
Ніацин (нікотинова кислота)
Рідкісні випадки міопатії/рабдоміолізу асоціювалися з супутнім прийомом ліпідомодифікувальних доз (?1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти). У ході фармакокінетичного дослідження супутній прийом однократно дози 2 г нікотинової кислоти пролонгованої дії з симвастатином 20 мг призвів до помірного підвищення AUC симвастатину і симвастатинової кислоти та концентрацій Cmax симвастатинової кислоти в плазмі.
Фузидинова кислота
Імовірність розвитку міопатії підвищуватись при супутньому призначенні фузидинової кислоти зі статинами, у тому числі симвастатином. Супутній прийом цієї комбінації може спричинити підвищення концентрації обох препаратів у плазмі. Механізм такої взаємодії на цей час невідомий. При застосуванні симвастатину повідомлялося про поодинокі випадки розвитку рабдоміолізу (включаючи летальні випадки). Якщо вважається за необхідне застосування фузидинової кислоти, лікування симвастатином слід припинити на час лікування фузидиновою кислотою (див. розділ «Особливості застосування»).
Грейпфрутовий сік
Сік грейпфрута містить компоненти, які інгібують CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію в плазмі крові препаратів, які метаболізуються під впливом CYP3A4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази після вживання 250 мл соку на день є мінімальним (становить приблизно 13 \% інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові і вимірюється площею під кривою «концентрація–час») і не має клінічного значення. Проте споживання великого об’єму соку значно підвищує рівень інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові, у зв’язку з цим необхідно уникати вживання соку грейпфрута при застосуванні симвастатину (див. розділ «Особливості застосування. Міопатія/рабдоміоліз»).
Колхіцин
При супутньому прийомі колхіцину та симвастатину у хворих на ниркову недостатність спостерігалися випадки виникнення міопатії та рабдоміолізу. За пацієнтами, які приймають таку комбінацію ліків, рекомендується ретельно наглядати.
Рифампіцин
Оскільки рифампіцин є потужним індуктором CYP3A4, у пацієнтів, які довгий час його приймають (наприклад, терапія туберкульозу) може виникнути втрата ефективності симвастатину. У фармакокінетичному дослідженні у здорових волонтерів AUC симвастатинової кислоти зменшилась на 93 \% при супутньому прийомі з рифампіцином.
Вплив симвастатину на фармакокінетику інших лікарських засобів
Симвастатин не має пригнічувальної дії на цитохром P450 3A4. Таким чином, очікується, що симвастатин не впливатиме на плазмові концентрації речовин, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450 3A4.
Оральні антикоагулянти
У двох клінічних дослідженнях, в одному з яких брали участь здорові волонтери, в іншому – хворі на гіперхолестеринемію, було встановлено, що симвастатин у дозі 20-40 мг/добу помірно посилює дію кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час, виражений згідно з міжнародним нормалізованим відношенням (МНВ), збільшився з базового значення 1,7 до 1,8 у здорових добровольців і з 2,6 до 3,4 у пацієнтів. Дуже рідко повідомлялося про випадки підвищення МНВ. У пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, до початку лікування симвастатином необхідно визначити протромбіновий час, а потім досліджувати його протягом початкового періоду лікування з метою виявлення можливих істотних змін протромбінового часу. Після підтвердження стабільності протромбінового часу дослідження проводять через інтервали, рекомендовані для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. Якщо дозу симвастатину змінено або його прийом припинено, необхідно знову підтвердити стабільність протромбінового часу. Лікування симвастатином не пов’язувалося з виникненням кровотеч або зі змінами протромбінового часу у пацієнтів, які не приймають антикоагулянтів.
Особливості застосування.
Міопатія/рабдоміоліз
Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, може спричинити міопатію, що проявляється у вигляді м'язового болю, хворобливості або загальної слабкості, та супроводжується зростанням активності креатинфосфокінази більш ніж у 10 разів вище верхньої межі норми. Міопатія може проявлятися у формі рабдоміолізу, що іноді супроводжується гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Ризик міопатії збільшується за рахунок підвищення інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази у плазмі крові.
Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу залежить від дози препарату.
Ризик появи міопатії більший у пацієнтів, які приймають 80 мг симвастатину, порівняно з таким у пацієнтів, які отримують терапію іншими статинами з подібною ефективністю щодо зниження холестерину ЛПНЩ. Тому дозу препарату 80 мг потрібно застосовувати тільки пацієнтам з тяжкою гіперхолестеринемією та з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень, які не досягли ефекту від лікування нижчими дозами, коли очікується, що користь переважатиме потенційні ризики. Для пацієнтів, які приймають симвастатин 80 мг і яким потрібна супутня терапія, слід застосовувати нижчу дозу симвастатину або інший статин з меншим потенціалом взаємодії з лікарськими засобами (див. нижче «Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу», див. розділи «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вимірювання креатинкінази
Рівень креатинкінази не слід вимірювати після енергійних фізичних вправ або за наявності будь-якої іншої причини підвищення креатинкінази, оскільки це ускладнює тлумачення результатів. При значному підвищенні рівнів креатинкінази на початку (більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми) рівні слід повторно виміряти через 5-7 днів для підтвердження результатів.
Перед лікуванням
Усіх пацієнтів, що починають терапію симвастатином, а також пацієнтів, яким було збільшено дозу симвастатину, потрібно попередити про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення будь-яких м'язових болів неясного характеру або м'язової слабкості.
Слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів з факторами ризику розвитку рабдоміолізу. Рівень креатинкінази слід виміряти до початку лікування в таких випадках:
· літній вік (вік ? 65 років) пацієнта;
· жіноча стать;
· порушення функції нирок;
· неконтрольований гіпотиреоз;
· наявність в особистому або сімейному анамнезі спадкових порушень з боку м’язів;
· наявність в анамнезі м’язової токсичності, спричиненої статином або фібратом;
· зловживання спиртним.
У таких ситуаціях ризик лікування слід розглядати відносно можливої користі, також рекомендується клінічний моніторинг. Якщо раніше у пацієнта було порушення з боку м’язів при прийомі фібрату або статину, лікування іншим засобом цього класу потрібно починати з обережністю.
При значному вихідному підвищенні рівнів креатинкінази (більше ніж у 5 разів вище верхньої межі норми) лікування не слід розпочинати.
Під час лікування
При виникненні болю, слабкості або спазмів під час прийому пацієнтом статину слід виміряти рівні креатинкінази. Якщо виявлено, що ці рівні, за відсутності серйозних фізичних навантажень, значно підвищені (більше ніж у 5 разів перевищують верхю межу норми), лікування слід припинити. Якщо симптоми з боку м’язів є тяжкими та викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо рівні креатинкінази менше ніж у 5 разів вище верхньої межі норми, то слід розглянути необхідність припинення лікування. Якщо підозрюється міопатія з будь-якої іншої причини, лікування слід припинити.
Якщо симптоми зникли та рівні креатинкінази повернулись до норми, слід розглянути доцільність повторного прийому того ж статину або альтернативного статину у низькій дозі та під ретельним контролем.
Вищий відсоток міопатії спостерігався у пацієнтів, яким збільшували дозу до 80 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»). Рекомендовано проводити періодичне визначення рівня креатинкінази, оскільки це допоможе виявити субклінічні випадки міопатії. Однак немає достовірних даних про те, що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії.
Терапію симвастатином потрібно тимчасово припинити у пацієнтів за кілька днів до виконання вибірних великих оперативних втручань, а також після медичних або хірургічних втручань.
Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу
1. Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу значно збільшується при супутньому застосуванні симвастатину з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як ітраконазол, кетоконазол, посаконазол, вориконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавір), боцепревір, телапревір, нефазодон, а також з гемфіброзилом, циклоспорином та даназолом. Застосування цих лікарських засобів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу також збільшується при супутньому застосуванні аміодарону, амлодипіну, верапамілу або дилтіазему з певними дозами симвастатину. Комбінованого застосування симвастатину в дозах понад 20 мг на добу разом з аміодароном, амлодипіном, верапамілом або дилтіаземом слід уникати (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування симвастатину з інгібіторами CYP3A4, ітраконазолом, кетоконазолом, посаконазолом, вориконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавіром), боцепревіром, телапревіром, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном протипоказано (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо терапію потужними інгібіторами CYP3A4 (препаратами, що збільшують AUC в 5 разів або більше) неможливо відмінити, слід припинити терапію симвастатином на час приймання цих препаратів (та розглянути варіант застосування альтернативного статину). Крім того, слід з обережністю одночасно застосовувати симвастатин з певними менш потужними інгібіторами CYP3A4: флюконазолом, верапамілом, дилтіаземом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід уникати вживання грейпфрутового соку разом із симвастатином.
2. Застосування симвастатину з гемфіброзилом протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Через підвищений ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу для пацієнтів, які приймають симвастатин з іншими фібратами, крім фенофібрату (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід з обережністю призначати фенофібрат з симвастатином, оскільки кожен з цих препаратів може спричинити міопатію.
3. Ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, збільшується при супутньому застосуванні фузидинової кислоти зі статинами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Симвастатин не слід приймати одночасно з фузидиновою кислотою. Були повідомлення про рабдоміоліз (включаючи декілька летальних випадків) у пацієнтів, які приймали цю комбінацію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам, для яких застосування системної фузидинової кислоти є життєво важливим, лікування статином слід припинити на час лікування фузидиновою кислотою. Пацієнту слід порекомендувати негайно звернутись до лікаря у разі появи у нього слабкості або болю у м’язах. Терапію статином можна відновити через сім днів після прийому останньої дози фузидинової кислоти. У виняткових випадках, коли необхідне довготривале системне лікування фузидиновою кислотою, наприклад для лікування тяжких інфекцій, супутній прийом симвастатину та фузидинової кислоти можливий, але під ретельним медичним спостереженням.
4. Пацієнти, які приймають інші лікарські засоби, що мають помірний інгібуючий ефект на CYP3A4, супутньо з симвастатином, особливо з високими дозами симвастатину, мають підвищений ризик розвитку міопатії. При супутньому прийомі симвастатину з помірним інгібітором CYP3A4 (препарати, які збільшують AUC у 2-5 разів) може потребуватися коригування дози симвастатину. Для застосування разом з окремими помірними інгібіторами CYP3A4, наприклад дилтіаземом, рекомендується максимальна доза 20 мг симвастатину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
5. Рідкісні випадки міопатії/рабдоміолізу асоціювались із супутнім прийомом інгібіторів ГМК-КoA-редуктази та ліпідомодифікувальних доз (? 1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти); кожен з цих препаратів може викликати міопатію.
Лікарі, які призначають комбіновану терапію симвастатином та ліпідомодифікувальними дозами (? 1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти) або препаратами, що містять ніацин, повинні добре зважити потенційну користь та ризики і ретельно спостерігати за пацієнтами на предмет появи болю або слабкості в м’язах, зокрема протягом перших місяців терапії та при збільшенні дози будь-якого з цих лікарських препаратів.
6. Слід з обережністю лікувати пацієнтів китайської національності симвастатином (зокрема дозами 40 мг або вище) супутньо з ліпідомодифікувальними дозами (? 1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти) або препаратами, що містять ніацин. Оскільки ризик міопатії при прийомі статинів залежить від дози, пацієнтам китайської національності не рекомендується застосування симвастатину 80 мг з ліпідомодифікувальними дозами (? 1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти) або препаратами, що містять ніацин. Невідомо, чи існує підвищений ризик міопатії у інших пацієнтів азійського походження, які приймають симвастатин супутньо з ліпідомодифікувальними дозами (? 1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти) або препаратами, що містять ніацин.
Вплив на печінку
У клінічних дослідженнях у деяких дорослих пацієнтів, які одержували симвастатин, відзначалося стійке підвищення рівня печінкових ферментів (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми). При відміні препарату активність трансаміназ зазвичай поступово повертається до початкового рівня. Перед початком лікування, а потім – відповідно до клінічних показань усім пацієнтам рекомендується проводити функціональні печінкові проби. У пацієнтів, для яких планується підвищити дозу симвастатину до 80 мг на добу, функціональні печінкові проби потрібно проводити до початку титрування, потім через 3 місяці після досягнення дози 80 мг на добу, після чого періодично повторювати (наприклад, 1 раз у півроку) протягом усього першого року лікування. Особливу увагу варто приділяти пацієнтам, у яких підвищений рівень сироваткових трансаміназ. Цим пацієнтам контроль функції печінки слід проводити на початку лікування, а надалі – частіше ніж звичайно. У випадках, коли рівень трансаміназ зростає, особливо при стійкому перевищенні в 3 рази від верхньої межі норми, препарат потрібно відмінити. Слід зауважити, що аланінамінотрансфераза може виходити з м’язової тканини, тому підвищення аланінамінотрансферази з креатинкіназою може вказувати на міопатію (див. вище «Міопатія/рабдоміоліз»). Рідко повідомлялося про летальну та нелетальну печінкову недостатність у пацієнтів, які приймали статини, у тому числі симвастатин. При появі серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемії або жовтяниці під час лікування препаратом слід негайно перервати терапію. Якщо не знайдено альтернативної етіології, не слід знову розпочинати прийом препарату. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають спиртним.
При лікуванні симвастатином, як і іншими гіполіпідемічними засобами, спостерігалося помірне (менше як у 3 рази вище верхньої межі норми) збільшення активності сироваткових трансаміназ. Ці зміни з'являлися незабаром після початку лікування, часто мали минущий характер, не супроводжувалися жодними симптомами та не вимагали скасування терапії.
Цукровий діабет
Деякі дані вказують на те, що статини як клас підвищують рівень глюкози в крові, у деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету в майбутньому можуть спричинити рівень гіперглікемії, при якому рекомендується розпочинати лікування цукрового діабету. Однак над цим ризиком переважає користь зниження статинами судинного ризику, і тому він не повинен бути причиною для припинення лікування статинами. Потрібно проводити моніторинг стану пацієнтів з ризиком (глюкоза натще 5,6-6,9 ммоль/л, індекс маси тіла > 30 кг/м2, підвищені тригліцериди, артеріальна гіпертензія), як клінічний, так і біохімічний, відповідно до національних настанов.
Інтерстиціальне захворювання легень
Виняткові випадки інтерстиціального захворювання легень спостерігались після прийому деяких статинів, особливо при довготривалому прийомі. Характерними ознаками інтерстиціального захворювання легень можуть бути диспное, непродуктивний кашель, погіршення здоров’я в цілому (втома, втрата маси тіла та лихоманка). У разі підозри на розвиток у пацієнта інтерстиціального захворювання легень лікування статинами слід припинити.
Офтальмологічне обстеження
При відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на даний час дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.
Застосування особам літнього віку
Ефективність застосування симвастатину для хворих віком від 65 років під час контрольованих клінічних досліджень оцінювалась відносно зниження рівнів загального холестерину та холестерину ЛПНЩ і виявилась такою ж, як і у загальній популяції. Збільшення частоти побічних ефектів не відзначено.
Особливі застереження щодо допоміжних речовин
Оскільки препарат містить лактозу, це необхідно враховувати при застосуванні хворим зі спадковою непереносимістю лактози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування симвастатину вагітним жінкам протипоказане.
Жодні контрольовані клінічні дослідження з участю вагітних жінок не проводились, безпека застосування наразі не встановлена. Є рідкісні повідомлення про вродженні аномалії після внутрішньоутробного впливу інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази.
Хоча немає жодних доказів, що частота випадків вроджених аномалій у нащадків пацієнтів, які приймають симвастатин чи інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, відрізняється від загальної частоти, лікування матері симвастатином може зменшити рівень мевалонату, що є прекурсором у синтезі холестерину у плода.
Атеросклероз – це хронічний процес. Відмова від гіполіпідемічних лікарських засобів під час вагітності не повинна значно впливати на результати довготривалого лікування первинної холестеринемії. Тому симвастатин не слід застосовувати вагітним жінкам та жінкам, які намагаються завагітніти чи підозрюють, що вони вагітні.
Прийом симвастатину слід призупинити на весь термін вагітності або до того часу, поки не буде підтвердження, що жінка не вагітна (див. розділ «Протипоказання»).
Годування груддю
Застосування симвастатину жінкам у період годування груддю протипоказане.
Невідомо, чи проникає симвастатин або його метаболіти у грудне молоко. Оскільки багато лікарських засобів проникає у грудне молоко і є можливість виникнення серйозних побічних реакцій, жінкам, які приймають симвастатин, слід припинити годування груддю. (див. розділ «Протипоказання»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
З огляду на можливість виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення та судоми, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Добові дози Вазиліпу® – від 5 мг (застосовувати лікарську форму з відповідним дозуванням) до 80 мг перорально один раз на добу ввечері. Підбір дози Вазиліпу® слід здійснювати з інтервалами не менше ніж 4 тижні до максимальної добової дози 80 мг, що приймається один раз на добу ввечері. Доза 80 мг рекомендується тільки для пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних ускладнень, які не досягли цілей лікування за допомогою нижчих доз, та коли очікується, що користь переважатиме потенційні ризики (див. розділ «Особливості застосування», «Фармакодинаміка»).
Гіперхолестеринемія
Пацієнту слід призначити стандартну холестеринознижувальну дієту, якої він повинен дотримуватися протягом усього курсу лікування препаратом.
Звичайно початкова доза становить 10-20 мг на добу, яка приймається одноразово, ввечері. Для пацієнтів, яким необхідне значне (більше як на 45 \%) зниження рівня Х-ЛПНЩ, початкова доза може становити 20-40 мг один раз на добу ввечері. Підбір доз, за необхідності, потрібно здійснювати, як викладено вище.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія
Рекомендована початкова доза Вазиліпу® ? 40 мг на добу одноразово ввечері. Препарат слід застосовувати як доповнення до іншого ліпідознижувального лікування (наприклад аферезу ЛПНЩ) або якщо таке лікування недоступне.
Серцево-судинна профілактика
Звичайна доза Вазиліпу® для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (у поєднанні з гіперліпідемією або без неї) становить 20-40 мг на добу одноразово ввечері. Медикаментозну терапію можна почати одночасно із дієтою та фізкультурою. Підбір доз, за необхідності, потрібно здійснювати, як викладено вище.
Супутня терапія
Вазиліп® ефективний у вигляді монотерапії, а також у поєднанні із секвестрантами жовчних кислот. Дозу слід приймати або не менш як за 2 години до, або не менш як через 4 години після прийому секвестранту жовчних кислот.
Для пацієнтів, які приймають Вазиліп® одночасно з фібратами, крім гемфіброзилу (див. розділ «Протипоказання»), або з фенофібратом, доза препарату не повинна перевищувати 10 мг/день. Для пацієнтів, які одночасно з препаратом приймають аміодарон, амлодипін, верапаміл або дилтіазем, добова доза Вазиліпу® не повинна перевищувати 20 мг (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»).
Дозування при нирковій недостатності
Для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю немає необхідності зміни дозування.
Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозі 10 мг на добу і, якщо таке дозування вважається необхідним, препарат слід призначати з обережністю.
Застосування літнім пацієнтам
Немає потреби в корегуванні дози.
Застосування дітям та підліткам (10-17 років)
Для дітей та підлітків (хлопці вікової стадії Таннера ІІ і старші та дівчата, у яких принаймні один рік присутній менструальний цикл) віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією рекомендована звичайна початкова доза становить 10 мг один раз на добу ввечері. До початку лікування симвастатином дітям та підліткам слід призначити стандартну холестеринознижувальну дієту, якої слід дотримуватися під час лікування симвастатином.
Рекомендовані дози – 10-40 мг на добу; максимальна рекомендована доза становить 40 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально, згідно з метою лікування, за рекомендаціями лікування в педіатрії (див. розділ «Особливості застосування», «Фармакодинаміка»). Підбір дози слід проводити з інтервалами в 4 тижні або більше.
Досвід застосування препарату дітям препубертатного віку обмежений.
Діти.
Безпека та ефективність симвастатину для підлітків-дівчат, у яких щонайменше 1 рік тому почалися менструації, та хлопчиків віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперліпідемією оцінювалася в контрольованому клінічному дослідженні. Профіль побічних ефектів у пацієнтів, що приймали симвастатин, був подібний до такого у пацієнтів, які приймали плацебо. Дози більше 40 мг не досліджувалися у цій групі пацієнтів. У дослідженні не було зафіксовано вплив симвастатину на ріст та статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу у дівчаток (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Побічні ефекти»).
Дівчата мають бути проінформовані щодо необхідності контрацепції при застосуванні симвастатину.
Застосування симвастатину не досліджували у пацієнтів віком до 10 років, а також у дівчаток, у яких ще не почалися менструації.
Вплив довготривалого застосування на фізичний, інтелектуальний та статевий розвиток невідомий.
Передозування.
На цей час відомо про кілька випадків передозування, максимальна прийнята доза становила
Побічні реакції.
З боку крові та лімфатичної системи:
анемія.
З боку психіки:
безсоння;
депресія.
З боку нервової системи:
головний біль, парестезія, запаморочення, периферична нейропатія;
погіршення пам’яті.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення:
інтерстиціальна хвороба легенів (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку шлунково-кишкового тракту:
запор, абдомінальний біль, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання;
панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
гепатит/жовтяниця;
летальна та нелетальна печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
висипання, свербіж, алопеція.
З боку кістково-м’язової системи:
міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз з нирковою недостатністю або без неї, міалгія, м’язові спазми, судоми, міозити, поліміозити;
тендіопатія, іноді ускладнена розривами.
З боку статевих органів та молочної залози:
еректильна дисфункція.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
астенія.
Повідомлялося про випадки вираженого синдрому гіперчутливості, що включав деякі з таких проявів: ангіоневротичний набряк, синдром по типу вовчака, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), артрит і артралгія, кропив’янка, фотосенсибілізація, гарячка, припливи, задишка та нездужання.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень:
збільшення рівня трансаміназ у сироватці крові (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, ??глутамілтранспептидази), підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня сироваткової креатинкінази.
При прийомі статинів, включаючи Вазиліп®, повідомляли про підвищення HbA1c та рівнів глюкози сироватки в стані натще.
Були повідомлення про порушення когнітивної функції (наприклад втрата пам’яті, забудькуватість, порушення пам’яті, сплутаність свідомості), пов’язані із застосуванням статинів, включаючи симвастатин. У цілому, випадки були несерйозними та оборотними після припинення прийому статину; час до початку появи симптомів (від 1 дня до кількох років) та зникнення симптомів (у середньому 3 тижні) був різним.
Дуже рідко спостерігалися випадки імуноопосередкованої некротичної міопатії (ІОНМ), аутоімунної міопатії, пов’язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується слабкістю проксимальних м’язів і підвищенням рівня креатинкінази в сироватці, які не зникають незважаючи на припинення прийому статинів.
Додаткові побічні ефекти, які спостерігалися після прийому деяких статинів:
- порушення сну, у тому числі безсоння та нічні жахи;
- статева дисфункція;
- цукровий діабет: частота залежить від наявності/відсутності факторів ризику (рівень глюкози натще ? 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м2 , підвищений рівень тригліцеридів, гіпертензія в історії хвороби).
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 таблеток у блістері, по 2 або по 4, або по 12 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/
KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/
Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Состав
Действующее вещество: симвастатин;
1 таблетка, покрытая оболочкой, содержит 40 мг симвастатина;
Вспомогательные вещества: лактоза, крахмал кукурузный, бутилгидроксианизол (Е 320), лимонная кислота, аскорбиновая кислота, крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат
Пленочная оболочка: гипромеллоза, тальк, пропиленгликоль, титана диоксид (Е 171).
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства: круглые, слегка двояковыпуклые, белого цвета таблетки, покрытые пленочной оболочкой, со скошенным краем и с насечкой с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа
Гиполипидемические средства, монокомпонентных. Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы.
Код АТX С10А А01.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
После приема симвастатин с неактивного лактона гидролизуется в печени до соответствующей активной бета-гидроксикислотного формы, имеет мощную активность в торможении ГМГ-КоА-редуктазы (3-гидрокси-3-метилглютарил-КоА-редуктазы). Этот фермент катализирует превращение ГМГ-КоА в мевалонат (начальная и лимитирующий стадии биосинтеза холестерина).
Подтверждено, что симвастатин снижает как нормальные, так и повышенные концентрации липопротеидов низкой плотности (ЛПНП). ЛПНП образуются из липопротеидов очень низкой плотности (ЛПОНП) и преимущественно катаболизируются високоспоридненимы рецепторами ЛПНП. Механизм ЛПНП-понижающего эффекта симвастатина может быть связан как со снижением концентрации холестерина ЛПОНП (Х-ЛПОНП), так и с индукцией рецепторов ЛПНП, что приводит к сокращению выработки и повышения катаболизма холестерина ЛПНП (Х-ЛПНП). Также при применении симвастатина существенно снижается уровень аполипопротеина B. Кроме того, симвастатин умеренно повышает уровень холестерина липопротеидов высокой плотности (Х-ЛПВП) и снижает уровень триглицеридов в плазме крови. В результате этих изменений уменьшаются соотношение общего холестерина к Х-ЛПВП и Х-ЛПНП к Х-ЛПВП.
Ишемическая болезнь сердца (ИБС)
В исследовании HPS (Heart Protection Study) результат терапии симвастатином было оценено в 20536 пациентов (в возрасте от 40 до 80 лет) с гиполипидемиею или без нее, с ишемической болезнью сердца и другими окклюзионными артериальной заболеваниями или сахарным диабетом. В этом исследовании, которое длилось около 5 лет, 10 269 пациентов принимали симвастатин в дозе 40 мг в сутки, 10267 пациентов принимали плацебо. В начале исследования 6793 пациентов (33%) имели уровень ЛПНП ниже 116 мг/дл, 5063 пациента (25%) имели уровень от 116 мг/дл до 135 мг/дл, 8680 пациентов (42%) имели уровень более 135 мг/дл.
Лечение симвастатином в дозе 40 мг в сутки по сравнению с плацебо значительно уменьшает летальность по разным причинам у пациентов (1328, или 12,9%, против 1507, или 14,7%, соответственно; р = 0,0003), в связи с уменьшением летальности от инфаркта миокарда на 18% (587, или 5,7%, против 707, или 6,9%; р = 0,0005, снижение абсолютного риска 1,2%). Снижение летальности от несосудистых заболеваний не достигло статистической значимости. Также симвастатин снижает риск больших коронарных приступов (составленный конечный показатель с нелетального инфаркта миокарда и летальности от ИБС) на 27% (р <0,0001). Симвастатин снижает потребность в прохождении процедуры реваскуляции коронарных артерий (в том числе аортокоронарное шунтирование или транслюминальная коронарная ангиопластика) и процедуры реваскуляции периферических и некоронарных сосудов на 30% (р <0,0001) и 16% (р = 0,006) соответственно.
Симвастатин снижает риск возникновения инсульта на 25% (р <0,0001), ишемического инсульта -на 30% (р <0,0001). Кроме того, в подгруппе пациентов с сахарным диабетом симвастатин снижает риск развития макроваскулярных осложнений, а следовательно, необходимость процедуры реваскуляции периферических сосудов (хирургия или ангиопластика), ампутации нижних конечностей, а также снижает риск возникновения язв на ногах на 21% (р = 0, 0293). Пропорциональное снижение частоты событий было одинаковым в каждой подгруппе исследуемых пациентов без коронарных заболеваний, но с сердечно-сосудистыми заболеваниями или периферическими заболеваниями сосудов, мужчин и женщин в возрасте до или после 70 лет, с наличием или отсутствием гипертензии в начале исследований, в частности с уровнем холестерина ЛПНП ниже 3,0 ммоль / л.
В исследовании 4S (Scandinavian Simvastatin Survival Study) влияние на общую летальность был оценен на 4444 пациентах с ИБС и уровнем холестерина 212-309 мг/дл (5,5-8,0 ммоль / л). В этом многоцентровом рандомизированном вдвойне-слепом плацебо-контролируемом исследовании пациенты со стенокардией или перенесенным инфарктом миокарда (ИМ) лечились с помощью диеты с обычным уходом, симвастатином в дозе 20-40 мг в сутки (n = 2221) или плацебо (n = 2223) со средней продолжительностью лечения 5,4 года. Было показано, что симвастатин снижает риск летального исхода на 30% (снижение абсолютного риска 3,3%). Риск летального исхода от ИБС был уменьшен на 42% (снижение абсолютного риска 3,5%). Симвастатин также уменьшает риск случаев больших коронарных приступов (летальный исход от ИБС и бессимптомно нелетального инфаркта миокарда) на 34%. Кроме того, симвастатин значительно снижает риск летальных и нелетальных случаев сердечно-сосудистых заболеваний (инсульт и транзиторная ишемическая атака) на 28%. Есть статически значимой различия между группами в случае летального исхода не от сердечно-сосудистых заболеваний.
Первичная гиперхолестеринемия и комбинированная гиперлипидемия
В исследованиях, где сравниваются эффективность и безопасность симвастатина в дозе 10 мг, 20 мг, 40 мг и 80 мг в сутки у пациентов с гиперхолестеринемией, среднее снижение холестерина ЛПНП было 30%, 38%, 41% и 47% соответственно. В исследованиях пациентов с комбинированной (смешанной) формой гиперлипидемии, принимавших 40 мг и 80 мг симвастатина, среднее снижение триглицеридов было 28% и 33% соответственно (плацебо 2%), а средние увеличение холестерина ЛПВП составляли соответственно 13 и 16% (плацебо 3 %) соответственно.
Фармакокинетика
Симвастатин - неактивный лактон, in vivo легко гидролизуется, образуя бета-гидроксикислотный мощный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы. Гидролиз происходит главным образом в печени; скорость гидролиза в плазме крови человека очень низкая.
Фармакокинетические свойства оценивали с участием взрослых. Фармакокинетические данные в отношении детей и подростков отсутствуют.
Абсорбция
Симвастатин хорошо всасывается и подвергается экстенсивной экстракции в печени при первичном прохождении. Экстрагирования в печени зависит от печеночного кровотока. Печень является основным местом действия активной формы. После приема симвастатина наличие бета-гидроксикислоты в системном кругооборота составляет менее 5% дозы. Максимальная концентрация активных ингибиторов в плазме крови достигается через 1-2 часа после приема симвастатина. Сопутствующий прием пищи не влияет на абсорбцию препарата.
Фармакокинетические исследования приема одной или нескольких доз симвастатина показали, что после многократного приема препарата не происходит накопления препарата.
Распределение
Связывание симвастатина и его активных метаболитов с белками плазмы крови составляет ≥ 95%.
Вывод
Симвастатин является субстратом CYP3A4 (см. Разделы «Противопоказания» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Основными метаболитами симвастатина в плазме крови человека является бета-гидроксикислоты и 4 дополнительные активные метаболиты. После приема симвастатина, меченного радиоактивным изотопом, 13% выводится с мочой и 60% с фекалиями в течение 96 часов. Вещество, найденное в фекалиях, представляет собой часть адсорбированного лекарственного средства, выводится с желчью, и часть препарата, не абсорбувалася. После введения метаболита бета-гидроксикислоты его период полураспада составляет 1,9 часа. В среднем только 0,3% дозы выводится с мочой в виде ингибиторов.
Симвастатин активно увлекается гепатоцитами с помощью носителя ОАТР1В1.
Симвастатин является субстратом ефлюксного носителя белка резистентности рака молочной железы (BCRP).
Пациенты особых групп
Полиморфизм SLCO1B1
В носителей аллеля c.521T> C гена SLCO1B1 наблюдается уменьшена активность белка ОАТР1В1. Средняя экспозиция (AUC) главного активного метаболита - симвастатиновой кислоты - составляет 120% в гетерозиготных носителей (СТ) аллеля С и 221% у гомозиготных (СС) носителей по сравнению с пациентами, которые имеют распространенный генотип (ТТ). Аллель С в европейской популяции возникает с частотой 18%, при этом гомозиготный генотип СС обнаруживают с частотой 1,5%. У пациентов с полиморфизмом гена SLCO1B1 существует риск повышенной экспозиции симвастатиновой кислоты, может увеличивать риск развития рабдомиолиза (см. Раздел «Особенности применения»).
Показания
Гиперхолестеринемия
Лечение первичной гиперхолестеринемии или смешанной дислипидемии как дополнение к диете, когда ответ на диету и другие немедикаментозные средства лечения (например физические упражнения, снижение массы тела) недостаточно.
Лечение гомозиготной семейной гиперхолестеринемии как дополнение к диете и другой липидоснижающей лечения (например афереза липидов низкой плотности), если такие методы лечения не являются надлежащими.
Сердечно-сосудистая профилактика
Снижение сердечно-сосудистой смертности и заболеваемости у пациентов с явной атеросклеротической сердечно-сосудистой болезнью или сахарным диабетом, с нормальными или повышенными уровнями холестерина, как дополнительная терапия для коррекции других факторов риска и к другой Кардиопротекторный терапии (см. Раздел «Фармакологические свойства »).
Противопоказания
- Гиперчувствительность к симвастатина или к любому другому компоненту препарата.
- Заболевания печени в острой стадии или стойкое повышение уровня трансаминаз в сыворотке крови неизвестного генеза.
- Сопутствующий прием мощных ингибиторов CYP3A4 (препаратов, увеличивает AUC примерно в 5 раз или более), таких как итраконазол, кетоконазол, Посаконазол, вориконазол, ингибиторы ВИЧ-протеазы (например нелфинавир), боцепревир, телапревир, эритромицин, кларитромицин, телитромицин и нефазодон (см. раздел «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
- Сопутствующий прием гемфиброзила, циклоспорина или даназол (см. Разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
- Беременность или период кормления грудью (см. Раздел «Применение в период беременности или кормления грудью»).
- Пациентам с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, которые одновременно получают ломитапид и симвастатин в дозе более 40 мг (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Взаимодействие с другими лекарственными препаратами и другие виды взаимодействий
Взаимодействия изучали только у взрослых.
Фармакодинамические взаимодействия
Взаимодействие с гиполипидемическими лекарственными средствами, которые при приеме отдельно могут вызвать миопатии
Риск развития миопатии, включая рабдомиолиз, увеличивается при одновременном применении симвастатина с фибратами и ниацина (никотиновая кислота) ≥ 1 г/сут. Кроме того, существует фармакокинетическая взаимодействие с гемфиброзилом, что приводит к увеличению уровня симвастатина в плазме крови (см. Ниже «Фармакокинетические взаимодействия» и разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»). Нет ни одного доказательства, что при одновременном применении симвастатина и фенофибрата риск развития миопатии выше, чем при применении этих препаратов в отдельности. Что касается других фибратов - нет надлежащих данных с фармаконадзора и фармакокинетики. В редких случаях возникновения миопатии / рабдомиолиза ассоциируется с совместным применением симвастатина и липидоснижающей дозы ≥ 1 г/сут ниацина (см. Раздел «Особенности применения»).
Фармакокинетические взаимодействия
Рекомендации к применению средств, вступают во взаимодействие, приведены в таблице ниже (см. Также разделы «Способ применения и дозы», «Противопоказания», «Особенности применения»).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами, ассоциируется с повышенным риском миопатии / рабдомиолиза
|
Вещества, вступающие во взаимодействие |
Рекомендации |
|
Мощные ингибиторы CYP3A4 итраконазол кетоконазол позаконазол вориконазол эритромицин кларитромицин телитромицин ингибиторы ВИЧ протеазы (нелфинавир) боцепревир телапревир нефазодон циклоспорин даназол гемфиброзил |
Противопоказано применение с симвастатином |
|
Другие фибраты (за исключением фенофибрата) |
Не превышать ежедневной дозы 10 мг симвастатина |
|
фузидиновую кислота |
Не рекомендуется с симвастатином |
|
Ниацин (никотиновая кислота) (≥ 1 г/сут) |
Не рекомендуется назначать вместе с симвастатином пациентам монголоидной расы |
|
Амиодарон амлодипин верапамил дилтиазем елбасвир гразопревир |
Не превышать 20 мг симвастатина в сутки |
|
Ломитапид |
Пациентам с ГоСГ (гомозиготной семейной гиперхолестеринемией) симвастатин назначают в дозе не выше 40 мг в сутки. |
|
Грейпфрутовый сок |
Рекомендуется избегать употребления |
Влияние других лекарственных средств на симвастатин взаимодействия с участием CYP3A4
Симвастатин является субстратом цитохрома P450 3A4. Мощные ингибиторы цитохрома P450 3A4 повышают риск возникновения миопатии и рабдомиолиза вследствие роста концентрации ГМГ-КоА-редуктазы в плазме крови во время терапии симвастатином. К таким ингибиторов принадлежат итраконазол, кетоконазол, Посаконазол, вориконазол, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, ингибиторы ВИЧ-протеазы (например, нелфинавир), боцепревир, телапревир и нефазодон. Сопутствующий прием итраконазола приводит к росту экспозиции симвастатиновой кислоты (активного метаболита бета-гидроксикислоты) более чем в 10 раз, телитромицина - более чем в 11 раз.
Комбинация с итраконазолом, кетоконазолом, позаконазол, вориконазолом, ингибиторами протеазы ВИЧ (например, нелфинавир), боцепревир, телапревиром эритромицин, кларитромицин, телитромицином, нефазодоном, а также гемфиброзилом, циклоспорином, даназолом и с лекарственными средствами, содержащими кобицистат, противопоказана (см. раздел «Противопоказания»). Если лечение мощными ингибиторами CYP3A4 (препаратами, увеличивают AUC в 5 раз или более) невозможно избежать, терапию симвастатином следует прекратить на время проведения курса лечения. Применение симвастатина с некоторыми другими менее мощными ингибиторами CYP3A4: флуконазолом, верапамилом и дилтиаземом - следует проводить с осторожностью (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Особенности применения»).
Флуконазол
Изредка сообщали о случаях рабдомиолиза, что ассоциировался с сопутствующим приемом симвастатина и флюконазола (см. Раздел «Особенности применения»).
Циклоспорин
Риск развития миопатии / рабдомиолиза возрастает при одновременном применении циклоспорина с симвастатином; поэтому такое применение противопоказано (см. разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»). Хотя механизм действия не полностью понятен, было продемонстрировано, что циклоспорин увеличивает AUC ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы. Увеличение AUC симвастатина происходит прежде всего из-за подавления CYP3A4 и / или белка ОАТР1В1.
Даназол
За риска развития миопатии и рабдомиолиза, что увеличивается при одновременном применении даназол с симвастатином, такое применение противопоказано (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Гемфиброзил
Гемфиброзил увеличивает AUC симвастатиновой кислоты в 1,9 раза, возможно, из-за торможения каскада реакций глюкуронизации и / или белка ОАТР1В1 (см. Разделы «Противопоказания» и
«Особенности применения»). Одновременное применение с гемфиброзилом противопоказано.
Фузидиновую кислота
Риск миопатии, включая рабдомиолиз, может повышаться при сопутствующего приема системной фузидиновую кислоты и статинов. Сопутствующий прием этой комбинации может привести к повышению концентрации обоих препаратов в плазме крови. Механизм такого взаимодействия (фармакодинамика и / или фармакокинетика) в настоящее время неизвестен. Были сообщения о рабдомиолиз (включая некоторые летальные случаи) у пациентов, принимавших эту комбинацию. Если считается необходимым применение фузидиновую кислоты, в настоящее время лечение симвастатином следует прекратить (см. Раздел «Особенности применения»).
Амиодарон
Риск миопатии и рабдомиолиза повышается при сопутствующего приема симвастатина с амиодароном (см. Раздел «Особенности применения»). В ходе клинического исследования о миопатии сообщили 6% пациентов, принимавших симвастатин 80 мг и амиодарон. Поэтому доза симвастатина не должна превышать 20 мг для пациентов, принимающих препарат попутно с амиодароном.
Блокаторы кальциевых каналов
- Верапамил
Риск миопатии и рабдомиолиза увеличивается при одновременном применении верапамила с симвастатином в дозе 40 мг или 80 мг (см. Раздел «Особенности применения»).
Фармакокинетические исследования показали, что одновременное применение верапамила приводит к увеличению экспозиции симвастатиновой кислоты в 2,3 раза, в первую очередь из-за подавления CYP3A4. Таким образом, доза симвастатина не должна превышать 20 мг для пациентов, принимающих этот препарат попутно с верапамилом.
- Дилтиазем
Риск миопатия и рабдомиолиза увеличивается при одновременном применении дилтиазема и симвастатина в дозе 80 мг (см. Раздел «Особенности применения»). В Фармакокинетические исследования сопутствующий прием дилтиазема вызывал рост экспозиции симвастатиновой кислоты в 2,7 раза, в первую очередь из-за подавления CYP3A4. Таким образом, для пациентов, получающих сопутствующее лечение дилтиаземом, доза симвастатина не должна превышать 20 мг в сутки.
- Амлодипин
Пациенты, принимающие амлодипин сопутствующее с симвастатином, имеют повышенный риск развития миопатии. В Фармакокинетические исследования одновременный прием амлодипина вызывал рост экспозиции симвастатиновой кислоты в 1,6 раза. Поэтому доза симвастатина не должна превышать 20 мг для пациентов, принимающих этот препарат сопутствующее амлодипина.
Ломитапид
Риск миопатии и рабдомиолиза пидвищуетья при одновременном применении ломитапиду и симвастатина (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»). Так что для пациентов с ГоСГ при одновременном назначении с ломитапидом доза симвастатина не должна превышать 40 мг в сутки.
Умеренные ингибиторы CYP3A4
Пациенты, принимающие другие лекарственные средства, имеющие умеренный ингибирующий эффект на CYP3A4, попутно с симвастатином, особенно с высокими дозами симвастатина, имеют повышенный риск появления миопатии (см. Раздел «Особенности применения»).
Ингибиторы белка-носителя ОАТР1В1
Симвастатиновой кислота является субстратом белка-носителя ОАТР1В1. Одновременное назначение лекарственных средств, которые известны как ингибиторы белка-носителя ОАТР1В1, может приводить к увеличению концентрации симвастатиновой кислоты в плазме крови и к повышению риска развития миопатии (см. Разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Ингибиторы билкa резистентности рака молочной железы (BCRP)
Одновременное применение с ингибиторами BCRP (включая лекарственные средства, содержащие елбасвир или гразопревир) может привести к повышению концентрации симвастатина в плазме крови и повышение риска развития миопатии (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Особенности применения»).
Ниацин (никотиновая кислота)
Редкие случаи миопатии / рабдомиолиза ассоциировались с сопутствующим приемом липидомодификувальних доз (≥1 г / сутки) ниацина (никотиновой кислоты). В ходе фармакокинетического исследования сопутствующий прием однократно дозы 2 г никотиновой кислоты пролонгированного действия с симвастатином 20 мг привел к умеренному повышению AUC симвастатина и симвастатиновой кислоты и концентраций Cmax симвастатиновой кислоты в плазме крови.
Грейпфрутовый сок
Сок грейпфрута подавляет активность цитохрома Р4503А4. Потребление больших количеств (более 1 л в сутки) грейпфрутового сока в сочетании с приемом симвастатина может привести к повышению действия симвастатиновой кислоты в 7 раз. Потребление 240 мл грейпфрутового сока утром и симвастатина вечером также приводило к увеличению действия в 1,9 раз. Поэтому необходимо избегать употребления сока грейпфрута при применении симвастатина.
Колхицин
При одновременном приеме колхицина и симвастатина у больных с почечной недостаточностью наблюдались случаи возникновения миопатии и рабдомиолиза. Пациенты, которые принимают такую комбинацию лекарств, рекомендуется тщательно следить.
Рифампицин
Поскольку рифампицин является мощным индуктором CYP3A4, у пациентов, долгое время его принимают (например, терапия туберкулеза) может потеря эффективности симвастатина. В фармакокинетических исследованиях у здоровых добровольцев AUC симвастатиновой кислоты уменьшилась на 93% при одновременном приеме рифампицина.
Влияние симвастатина на фармакокинетику других лекарственных средств
Симвастатин не имеет угнетающего действия на цитохром P450 3A4. Таким образом, ожидается, что симвастатин не будет влиять на плазменные концентрации веществ, которые метаболизируются с помощью цитохрома P450 3A4.
Оральные антикоагулянты
В двух клинических исследованиях, в одном из которых участвовали здоровые добровольцы, в другом - больные гиперхолестеринемией, было установлено, что симвастатин в дозе 20-40 мг/сут умеренно усиливает действие антикоагулянтов кумаринового: протромбиновое время, выраженное в соответствии с международным нормализованным отношением (МНО), увеличился с базового значения 1,7 до 1,8 у здоровых добровольцев и с 2,6 до 3,4 у пациентов. Очень редко сообщали о случаях повышения МНО. У пациентов, принимающих антикоагулянты кумаринового, до начала лечения симвастатином необходимо определить протромбиновое время и исследовать его в течение начального периода лечения с целью выявления возможных существенных изменений. После подтверждения стабильности ПВ исследования проводят через интервалы, рекомендованные для пациентов, принимающих антикоагулянты кумаринового. Если дозу симвастатина изменено или его прием прекращен, необходимо вновь подтвердить стабильность ПВ. Лечение симвастатином не связывали с возникновением кровотечений или с изменениями ПВ у пациентов, не принимающих антикоагулянтов.
Особенности применения
Миопатия / рабдомиолиз
Симвастатин, как и другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, может вызвать миопатию, что проявляется в виде мышечной боли, болезненности или общей слабости, и сопровождается ростом активности КФК более чем в 10 раз выше верхней границы нормы. Миопатия может проявляться в форме рабдомиолиза, иногда сопровождается острой почечной недостаточностью, обусловленной миоглобинурией. Риск миопатии увеличивается за счет повышения ингибирующей активности ГМГ-КоА-редуктазы в плазме крови.
Как и в случае с другими ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы, риск развития миопатии / рабдомиолиза зависит от дозы препарата.
В базе данных клинических исследований, в которых 41 413 пациентов принимали симвастатин, 24747 (примерно 60%) из которых были привлечены к исследованиям со средним периодом наблюдения по крайней мере 4 года, частота появления миопатии составляла примерно 0,03%, 0,08% и 0, 61% соответственно при дозах 20, 40 и 80 мг/сут. Во время этих исследований пациентов тщательно наблюдали и были исключены некоторые лекарственные средства, вступали во взаимодействие.
В ходе клинического исследования, в котором пациенты с инфарктом миокарда в анамнезе принимали симвастатин 80 мг/сут (средний период наблюдения 6,7 лет), частота миопатии составляла примерно 1,0% по сравнению с 0,02% для пациентов, принимавших 20 мг/сут. Примерно половина из этих случаев миопатии имела место в течение первого года лечения. Частота появления миопатии течение каждого следующего года лечения составляла примерно 0,1% (см. Разделы «Побочные реакции» и «Фармакологические свойства»).
Риск появления миопатии больше у пациентов, принимающих 80 мг симвастатина, по сравнению с пациентами, которые получают терапию другими статинами с подобной эффективностью по снижению Х-ЛПНП. Поэтому дозу 80 мг нужно применять только пациентам с тяжелой гиперхолестеринемией и с повышенным риском сердечно-сосудистых осложнений, не достигших эффекта от лечения ниже дозами, когда ожидается, что польза будет преобладать потенциальные риски. Для пациентов, принимающих симвастатин 80 мг и которым требуется сопутствующая терапия, следует применять более низкую дозу симвастатина или другой статин с меньшим потенциалом взаимодействия с лекарственными средствами (см. Ниже «Меры по снижению риска развития миопатии / рабдомиолиза», см. Разделы «Противопоказания» , «Способ применения и дозы», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
В клиническом исследовании, в котором пациенты с высоким риском сердечно-сосудистых заболеваний получали симвастатин в дозе 40 мг/сут (медиана периода наблюдения составила 3,9 года), частота развития миопатии составляла примерно 0,05% среди пациентов не китайской национальности (n = 7367), по сравнению с 0,24% среди пациентов китайской национальности (n = 5468). Несмотря на то, что в этом клиническом исследовании популяция монголоидной расы была представлена только китайской национальности, следует с осторожностью применять симвастатин пациентам монголоидной расы и назначать им маленькую дозу.
Пониженная функция транспортных белков
При пониженной функции транспортных белков печени семейства ОАТР может увеличиваться системная экспозиция симвастатиновой кислоты и повышаться риск миопатии и рабдомиолиза. Снижена функция может возникнуть как результат ингибирования взаимодействующих средств (например, циклоспорина) или у пациентов, являющихся носителями SLCO1B1 (c.521T> C) генотипа.
У пациентов, которые несут аллель гена SLCO1B1 (c.521T> C), кодирующего менее активный белок ОАТР1В1, отмечается увеличена системная экспозиция симвастатиновой кислоты и повышенный риск миопатии. Без привязки к генетического тестирования риск развития миопатии, связанной с высокими дозами (80 мг) симвастатина, составляет примерно 1%. Результаты исследования SEARCH показывают, что гомозиготные носители аллели С (которых обозначают как СС), которые принимают симвастатин в дозе 80 мг, имеют 15% -й риск развития миопатии в течение года, тогда какие риск у гетерозиготных носителей аллеля С (СТ) составляет 1, 5%.
Соответствующий показатель риска у пациентов с наиболее распространенным генотипом (ТТ) составляет 0,3% (см. Раздел «Фармакологические свойства»). Подобное специфическое генотипирование не распространенный в клинической практике. По возможности, прежде чем назначать симвастатин в дозе 80 мг отдельным пациентам, следует считать целесообразным проведение в них генотипирование на наличие аллеля С в рамках оценки соотношения польза-риск, и избегать назначения высоких доз носителям генотипа СС. Однако отсутствие этого гена по результатам генотипирования не исключает возможности развития миопатии у этих пациентов.
Измерение КФК
Уровень КФК не следует измерять после энергичных физических упражнений или при наличии любой другой причине повышения КФК, поскольку это затрудняет толкование результатов. При значительном повышении уровней КФК в начале (более чем в 5 раз по сравнению с верхней границей нормы) уровне следует повторно измерить через 5-7 дней для подтверждения результатов.
Перед лечением
Всех пациентов, которые начинают терапию симвастатином, а также пациентов, которым была увеличена дозу симвастатина, нужно предупредить о возможности возникновения миопатии и необходимости немедленного обращения к врачу в случае возникновения каких-либо невыясненных болей со стороны мышц или мягкие мышечной слабости.
Следует соблюдать осторожность при пациентов с факторами риска развития рабдомиолиза. Уровень КФК следует измерить до начала лечения в таких случаях:
- Пожилой возраст (≥ 65 лет) пациента;
- женский пол;
- нарушение функции почек
- неконтролируемый гипотиреоз
- наличие в личном или семейном анамнезе наследственных нарушений со стороны мышц,
- наличие в анамнезе токсического поражения мышц, вызванного статинами или фибратом;
- злоупотребление алкоголем.
В таких ситуациях риск лечения следует рассматривать относительно возможной пользы, также рекомендуется клинический мониторинг. Если раньше у пациента было нарушение со стороны мышц при приеме фибратов или статина, лечение другим средством этого класса нужно начинать с осторожностью.
При значительном начальном повышении уровней КФК (более чем в 5 раз выше верхней границы нормы) лечение не следует начинать.
Во время лечения
При возникновении боли, слабости или спазмов во время приема пациентом статина следует измерить уровни КФК. Если обнаружено, что эти уровни, при отсутствии серьезных физических нагрузок, значительно повышены (более чем в 5 раз превышают верхнюю границу нормы), лечение следует прекратить. Если симптомы со стороны мышц являются тяжкими и вызывают ежедневный дискомфорт, даже если уровень КФК менее чем в 5 раз выше верхней границы нормы, то следует рассмотреть необходимость прекращения лечения. Если подозревается миопатия с любой другой причины, лечение следует прекратить.
Очень редко наблюдались случаи иммуно опосредованных некротической миопатии (ИОНМ) во время или после лечения статинами. ИОНМ клинически характеризуется устойчивой слабостью проксимальных мышц и повышением уровня КФК в сыворотке крови, которые не исчезают, несмотря на прекращение приема статинов, признаками некротической миопатии на биопсии мышц без значительного воспаления, улучшением при применении иммунодепрессивных средств (см. Раздел «Побочные реакции »).
Если симптомы исчезли и уровни КФК вернулись к норме, следует рассмотреть целесообразность повторного приема того же или альтернативного статина в низкой дозе и под тщательным контролем.
Высокий процент миопатии наблюдался у пациентов, которым увеличивали дозу до 80 мг (см. Раздел «Фармакологические свойства. Фармакологические»). Рекомендуется проводить периодическое определение уровня КФК, поскольку это поможет выявить субклинические случаи миопатии. Однако нет достоверных данных о том, что такой мониторинг способен предотвратить развитие миопатии.
Терапию симвастатином нужно временно прекратить пациентам за несколько дней до выполнения плановых обширных оперативных вмешательств, а также после медицинских или хирургических вмешательств.
Меры по снижению риска развития миопатии, вызванной взаимодействием с другими лекарственными средствами (также см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»)
Риск развития миопатии и рабдомиолиза значительно увеличивается при одновременном применении симвастатина с мощными ингибиторами CYP3A4, такими как итраконазол, кетоконазол, Посаконазол, вориконазол, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, ингибиторы ВИЧ-протеазы (например, нелфинавир), боцепревир, телапревир, нефазодон, лекарственными средствами, содержащими кобицистат, а также с гемфиброзилом, циклоспорином, даназолом. Применение этих лекарственных средств противопоказано (см. «Противопоказания»).
Риск развития миопатии и рабдомиолиза также увеличивается при одновременном применении амиодарона, амлодипина, верапамила или дилтиазема с определенными дозами симвастатина (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Риск развития миопатии, включая рабдомиолиз, увеличивается при одновременном применении фузидиновую кислоты со статинами (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). У пациентов с ГоСГ при одновременном применении ломитапиду и симвастатина этот риск возрастает.
Применение симвастатина с ингибиторами CYP3A4, итраконазол, кетоконазол, Посаконазол, вориконазолом, ингибиторами ВИЧ-протеазы (например нелфинавиром), боцепревир, телапревиром, эритромицин, кларитромицин, телитромицином, нефазодоном и лекарственными средствами, содержащими кобицистат, противопоказано (см. Разделы «Противопоказания» , «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Если терапию мощными ингибиторами CYP3A4 (препаратами, увеличивают AUC в 5 раз или более) невозможно отменить, следует прекратить терапию симвастатином на время приема этих препаратов (и рассмотреть вариант применения альтернативного статина). Кроме того, следует с осторожностью применять одновременно симвастатин с определенными менее мощными ингибиторами CYP3A4: флуконазолом, верапамилом, дилтиаземом (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Следует избегать употребления грейпфрутового сока вместе с симвастатином.
Применение симвастатина с гемфиброзилом противопоказано (см. «Противопоказания»). -За повышенного риска развития миопатии и рабдомиолиза доза симвастатина не должна превышать 10 мг в сутки для пациентов, принимающих симвастатин с другими фибратами, кроме фенофибрата (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» ). Следует с осторожностью назначать фенофибрат с симвастатином, поскольку каждый из этих препаратов может вызвать миопатии.
Симвастатин не следует принимать одновременно с системными препаратами, содержащими фузидиевая кислота, или в течение 7 дней после отмены фузидиевая кислота. Если применение системной фузидиевая кислота необходимо, лечение статинами следует прекратить на весь период приема фузидиевая кислота. Были сообщения о рабдомиолиз (включая несколько летальных случаев) у пациентов, принимавших комбинацию фузидиевая кислота и статинов (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Пациенту следует немедленно обратиться к врачу в случае появления у него слабости или боли в мышцах, боли или болезненности. Терапию статинами можно восстановить через 7 дней после приема последней дозы фузидиновую кислоты. В исключительных случаях, когда необходимо длительное системное лечение фузидиновую кислотой, например, для лечения тяжелых инфекций, необходимость сопутствующего приема симвастатина и фузидиновую кислоты нужно рассматривать только в каждом отдельном случае и под тщательным медицинским контролем.
Комбинированного применения симвастатина в дозах более 20 мг в сутки вместе с амиодароном, амлодипином, верапамилом или дилтиаземом следует избегать (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). У пациентов с ГоСГ при одновременном применении ломитапиду и симвастатина риск миопатии возрастает (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Противопоказания» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Пациенты, принимающие другие лекарственные средства, имеющие умеренный ингибирующий эффект на CYP3A4, попутно с симвастатином, особенно с высокими дозами симвастатина, имеют повышенный риск развития миопатии. При одновременном приеме симвастатина с умеренным ингибитором CYP3A4 (препараты, которые увеличивают AUC в 2-5 раз) может потребоваться корректировка дозы симвастатина. Для применения совместно с отдельными умеренными ингибиторами CYP3A4, например дилтиаземом, рекомендуется максимальная доза 20 мг симвастатина (см. Раздел «Способ применения и дозы»).
Симвастатин является субстратом ефлюксного носителя белка резистентности рака молочной железы (BCRP).
Одновременное применение с ингибиторами BCRP (например, елбасвир и гразопревир) может привести к повышению концентрации симвастатина в плазме крови и повышение риска развития миопатии; поэтому коррекции дозы симвастатина может быть необходимым. Одновременное применение елбасвиру и гразопревиру с симвастатином не изучались, однако суточная доза симвастатина не должна превышать 20 мг для пациентов, получающих терапию препаратами, содержащими елбасвир или гразопревир (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Редкие случаи миопатии / рабдомиолиза ассоциировались с сопутствующим приемом ингибиторов ГМК-КоА-редуктазы и липидомодификувальних доз (≥ 1 г/сут) ниацина (никотиновой кислоты) каждый из этих препаратов может вызывать развитие миопатии.
В клиническом исследовании (медиана периода наблюдения составила 3,9 года), в котором принимали участие пациенты с высоким риском развития сердечно-сосудистых заболеваний и с хорошо контролируемым уровнем холестерина ЛПНП на фоне приема симвастатина в дозе 40 мг/сут вместе с эзетимиба в дозе 10 мг или без него, дополнительная польза для сердечно-сосудистой системы при добавлении липидомодифицирующей доз (≥ 1 г/сут) ниацина (никотиновой кислоты) не отличалась.
Врачи, которые рассматривают вариант комбинированной терапии симвастатином и липидомодификувальнимы дозами (≥ 1 г/сут) ниацина (никотиновой кислоты) или препаратами, содержащими ниацин, должны хорошо взвесить потенциальную пользу и риски и тщательно наблюдать за пациентами на предмет появления боли или слабости в г. мышцах, в частности в течение первых месяцев терапии и при увеличении дозы любого из этих лекарственных препаратов.
В исследовании частота развития миопатии составляла примерно 0,24% среди пациентов китайской национальности, принимавших симвастатин в дозе 40 мг или эзетимиб / симвастатин в дозе 10/40 мг, по сравнению с 0,24% пациентов китайской национальности, которым назначали симвастатин в дозе 40 мг эзетимиб / симвастатин в дозе 10/40 мг вместе с комбинированным препаратом модифицированного высвобождения никотиновой кислоты / ларопипранту 2000 мг / 40 мг. Несмотря на то, что в этом клиническом исследовании азиатская популяция была представлена только китайцами, поскольку частота развития миопатии у пациентов китайской национальности выше, чем среди пациентов не китайской национальности, назначать пациентам монголоидной расы одновременный прием симвастатина и липидомодифицирующей доз (≥ 1 г/сут) ниацина (никотиновой кислоты) не рекомендуется.
Аципимокс по структуре похож на ниацин. Несмотря на то, что аципимокс не исследовалась, риск развития токсического воздействия препарата на мышцы не исключен.
Влияние на печень
В клинических исследованиях у некоторых взрослых пациентов, получавших симвастатин, отмечали стойкое повышение уровня печеночных ферментов (более чем в 3 раза выше верхней границы нормы). При отмене препарата активность трансаминаз обычно постепенно возвращается к исходному уровню. Перед началом лечения, а затем - в соответствии с клиническими показаниями всем пациентам рекомендуется проводить функциональные печеночные пробы. У пациентов, для которых планируется повысить дозу симвастатина до 80 мг в сутки, функциональные печеночные пробы следует проводить до начала титрования, потом через 3 месяца после достижения дозы 80 мг в сутки и периодически повторять (например, 1 раз в полгода) на протяжении всего первого года лечения. Особое внимание следует уделять пациентам, у которых повышен уровень сывороточных трансаминаз. Этим пациентам контроль функции печени следует проводить в начале лечения, а в дальнейшем - чаще, как правило. В случаях, когда уровень трансаминаз возрастает, особенно при устойчивом превышении в 3 раза выше верхней границы нормы, препарат нужно отменить. Следует заметить, что аланинаминотрансфераза может исходить из мышечной ткани, поэтому повышение аланинаминотрансферазы с КФК может указывать на миопатии (см. Выше «Миопатия / рабдомиолиз»).
Редко сообщали о летальную и нелетальное печеночную недостаточность у пациентов, принимавших статины, в том числе симвастатин. При появлении серьезного поражения печени с клиническими симптомами и / или гипербилирубинемии или желтухи во время лечения следует немедленно прервать терапию. Если не найдено альтернативной этиологии, не следует снова начинать прием препарата. Препарат следует применять с осторожностью пациентам, которые злоупотребляют алкоголем.
При лечении симвастатином, как и другими гиполипидемическими средствами, наблюдалось умеренное (менее чем в 3 раза выше верхней границы нормы) увеличение активности сывороточных трансаминаз. Эти изменения появлялись вскоре после начала лечения, часто имели преходящий характер, не сопровождались никакими симптомами и не требовали отмены терапии.
Сахарный диабет
Некоторые данные указывают на то, что статины как класс повышают уровень глюкозы в крови, у некоторых пациентов с высоким риском развития сахарного диабета в будущем могут повлиять на уровень гипергликемии, при котором рекомендуется начинать лечение сахарного диабета. Однако пользу снижения статинами сосудистого риска преобладает, поэтому это не должно быть причиной для прекращения лечения статинами. Нужно проводить клинический и биохимический мониторинг состояния пациентов с определенным риском (глюкоза натощак 5,6-6,9 ммоль / л, индекс массы тела> 30 кг / м2, повышенные триглицериды, артериальная гипертензия), как клинический, так и биохимический, в соответствии с национальных установок.
Интерстициальное заболевание легких
Исключительные случаи интерстициального заболевания легких наблюдались после приема некоторых статинов, включая симвастатин, особенно при длительной терапии. Характерными признаками интерстициального заболевания легких могут быть одышка, непродуктивный кашель, ухудшение здоровья в целом (усталость, потеря массы тела и лихорадка). В случае подозрения на развитие у пациента интерстициального заболевания легких лечение статинами следует прекратить.
Офтальмологическое обследование
При отсутствии любого медикаментозного лечения увеличение площади помутнения хрусталика считается следствием процесса старения. Имеющиеся клинические исследования не указывают на существование вредного влияния симвастатина на хрусталик глаза человека.
Применение у пациентов пожилого возраста
Эффективность применения симвастатина для лечения больных старше 65 лет, получали его во время контролируемых клинических исследований, оценивалась в отношении снижения уровней общего и ЛПНП холестерина и оказалась такой же, как и для популяции в целом. Увеличение частоты побочных эффектов, которые оказывались клинически значимыми или по лабораторным показателям, не отмечено.
Особые предостережения относительно вспомогательных веществ
Препарат содержит лактозу. Пациентам с лактазной недостаточностью, галактоземией или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции не следует принимать этот препарат.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность
Применение симвастатина беременным женщинам противопоказано.
Никаких контролируемых клинических исследований при участии беременных женщин не проводилось, безопасность применения пока не установлена. Есть редкие сообщения о врожденные аномалии после внутриутробного воздействия ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы.
Были получены редкие сообщения о врожденных аномалиях после внутриматочной экспозиции к ингибиторам ГМК-КоА-редуктазы. Однако, анализ примерно 200 беременных, за которыми наблюдали проспективное и в которых в течение первого триместра была экспозиция к симвастатина или иного подобного ингибитора ГМК-КоА-редуктазы, частота врожденных аномалий была сопоставимой с таковой в общей популяции. Такого количества случаев беременности было статистически достаточно для исключения увеличения количества врожденных аномалий в 2,5 раза и выше по сравнению с частоты в общей популяции.
Хотя нет никаких доказательств того, что частота появления врожденных аномалий у потомков пациентов, принимавших симвастатин или другой подобный ингибитор ГМК-КоА-редуктазы, отличается от той, что наблюдается в общей популяции, лечение матери симвастатином может снизить у плода уровень мевалоната, который является прекурсором биосинтеза холестерина. Атеросклероз является хроническим процессом, и обычно прекращения приема гиполипидемических средств в период беременности имеет незначительно влиять на удаленный риск, связанный с первичной гиперхолестеринемией. По этим причинам симвастатин нельзя назначать беременным, а также женщинам, которые пытаются забеременеть или есть подозрение, что они беременны. Применение симвастатина следует приостановить на весь срок беременности или пока не будет подтверждения, что женщина не беременна (см. Раздел «Противопоказания»).
Кормление грудью
Неизвестно, проникает симвастатин или его метаболиты в грудное молоко. Поскольку многие лекарственные средства проникает в грудное молоко и есть возможность возникновения серьезных побочных реакций, женщинам, принимающим симвастатин, следует прекратить кормление грудью. (см. раздел «Противопоказания»).
Фертильность
Клинических исследований влияния симвастатина на фертильность человека не проводили. Симвастатин не влияет на фертильность самцов и самок крыс.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Симвастатин не имеет никакого или имеет незначительное влияние на способность управлять автомобилем и другими механизмами. Однако при управлении автомобилями или другими механизмами следует учесть редкие сообщения о головокружении.
Способ применения и дозы
Суточные дозы Вазилип - от 10 мг до 80 мг (применять лекарственную форму с соответствующим дозированием) перорально 1 раз в сутки вечером. Подбор дозы Вазилип следует осуществлять с интервалами не менее 4 недели до максимальной суточной дозы 80 мг, принимаемый 1 раз в сутки вечером. Доза 80 мг рекомендуется только для пациентов с тяжелой гиперхолестеринемией и высоким риском сердечно-сосудистых осложнений, не достигших целей лечения с помощью низких доз, и когда ожидается, что польза будет преобладать потенциальные риски (см. Разделы «Особенности применения», «Фармакодинамика») .
Гиперхолестеринемия
Пациенту следует назначить стандартную холестеринопонижающую диету, которой он должен придерживаться в течение всего курса лечения.
Обычно начальная доза составляет 10-20 мг в сутки, принимаемая однократно, вечером. Для пациентов, которым необходимо значительное (≥ 45%) снижение уровня ХС ЛПНП, начальная доза может составлять 20-40 мг 1 раз в сутки вечером. Подбор доз, в случае необходимости, нужно осуществлять, как указано выше.
Гомозиготная семейная гиперхолестеринемия
Рекомендованная начальная доза Вазилип - 40 мг в сутки однократно вечером. Препарат следует применять как дополнение к другому липидоснижающей лечения (например, афереза ЛПНП) или если такое лечение недоступно.
Для пациентов, которые одновременно с препаратом Вазилип принимают ломитапид, доза не должна превышать 40 мг/сут (см. Разделы «Противопоказания», «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Сердечно-сосудистая профилактика
Обычная доза Вазилип для пациентов с высоким риском развития ИБС (в сочетании с гиперлипидемией или без нее) составляет 20-40 мг в сутки однократно вечером. Медикаментозную терапию можно начать одновременно с диетой и физическими упражнениями. Подбор доз, в случае необходимости, нужно осуществлять, как указано выше.
Сопутствующая терапия
Вазилип эффективен в виде монотерапии, а также в сочетании с СЕКВЕСТРАНТЫ желчных кислот. Дозу следует принимать или не менее чем за 2 часа до или не менее через 4 часа после приема СЕКВЕСТРАНТЫ желчных кислот.
Для пациентов, принимающих Вазилип одновременно с фибратами, кроме гемфиброзила (см. Раздел «Противопоказания»), либо с фенофибратом, доза не должна превышать 10 мг/сут. Для пациентов, которые одновременно с препаратом принимают амиодарон, амлодипин, верапамил, дилтиазем или лекарственные средства, содержащие елбасвир или гразопревир, суточная доза Вазилип не должна превышать 20 мг (см. Разделы «Особенности применения», «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий »).
Почечная недостаточность
У пациентов с умеренной почечной недостаточностью нет необходимости изменения дозировки.
Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) следует тщательно взвесить целесообразность назначения препарата в дозе 10 мг в сутки и, если такая дозировка считается необходимым, препарат следует назначать с осторожностью.
Применение у пациентов пожилого возраста
Нет необходимости в коррекции дозы.
Применение детям и подросткам (10-17
Лет)детей и подростков (мальчики возрастной стадии Таннера ИИ и старше и девушки, у которых минимум 1 год присутствует менструальный цикл) в возрасте 10-17 лет с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг 1 раз в сутки вечером. До начала лечения симвастатином детям и подросткам следует назначить стандартную холестеринопонижающую диету, которой следует придерживаться при лечении симвастатином.
Рекомендуемые дозы - 10-40 мг в сутки максимальная рекомендуемая доза составляет 40 мг в сутки. Дозу следует подбирать индивидуально, в соответствии с целями лечения, по рекомендациям лечения в педиатрии (см. Разделы «Особенности применения», «Фармакодинамика»). Подбор дозы следует проводить с интервалами в 4 недели или больше.
Опыт применения препарата у детей подросткового возраста ограничен.
Дети.
Безопасность и эффективность симвастатина для пациентов в возрасте 10-17 лет с гетерозиготной семейной гиперлипидемией оценивали в контролируемом клиническом исследовании с участием мальчиков возрастной стадии Таннера II и подростков девушек, у которых не менее 1 год назад начались менструации. Профиль побочных эффектов у пациентов, принимавших симвастатин, был подобен таковому у пациентов, принимавших плацебо. Дозы более 40 мг не исследовали в этой группе пациентов. В исследовании не было зафиксировано влияние симвастатина на рост и половое развитие подростков, а также на продолжительность менструального цикла у девушек (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Побочные эффекты»).
Девушки должны быть проинформированы о необходимости контрацепции при применении симвастатина (см. Разделы «Противопоказания», «Применение в период беременности и кормления грудью»).
Применение симвастатина не исследовалась у пациентов в возрасте до 10 лет, а также у девушек, у которых еще не начались менструации.
Влияние длительного применения на физическое, интеллектуальное и половое развитие неизвестен.
Передозировка
В настоящее время известно о нескольких случаях передозировки, максимальная принятая доза составляла 3,6 г при этом у одного из пациентов не выявлено специфических симптомов. Все пациенты выздоровели без осложнений. В случае передозировки необходимо проводить симптоматические и поддерживающие меры, поскольку специфического лечения нет.
Побочные реакции
Частота нижеприведенных побочных явлений, о которых сообщили во время клинических исследований и / или в период постмаркетингового применения классифицируются по оценке их уровней в ходе крупных долговременных плацебо-контролируемых клинических исследований, включая HPS и 4S с участием соответственно 20536 и 4444 пациентов (см. «Фармакодинамика»). В HPS отмечались только серьезные побочные явления, а также миалгия, повышение трансаминаз сыворотки и КФК. В 4S записывались все указанные ниже побочные явления. Если в ходе этих исследований уровне при приеме симвастатина были ниже или подобные тем, что и при приеме плацебо, и были подобные спонтанные сообщения о явлениях, которые имели обоснованный причинная связь, эти побочные явления классифицировались как редкие.
В исследовании HPS (см. Фармакодинамика) с участием 20536 пациентов, получавших 40 мг / день симвастатина (n = 10269) или плацебо (n = 10267), профили безопасности были сопоставимы между пациентами, получавшими симвастатин, и пациентами, получавшими симвастатин, которые принимали плацебо в среднем в течение 5 лет обучения. Уровни прекращении участия за побочных эффектов были сопоставимыми (4,8% у пациентов, принимавших симвастатин 40 мг, и 5,1% у пациентов, принимавших плацебо). Частота миопатии составляла <0,1% у пациентов, принимавших симвастатин. Повышение трансаминаз (> 3 раз выше верхней границы нормы, подтвержденное повторным анализом) состоялось в 0,21% (n = 21) пациентов, принимавших симвастатин, по сравнению с 0,09% (n = 9) пациентов, принимавших плацебо.
Категории частоты побочных явлений: очень часто (> 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), редко (≥ 1/10000, <1 / 1000), очень редко (<1/10000), неизвестно (нельзя подсчитать по имеющимся данным).
Со стороны крови и лимфатической системы
Анемия.
Со стороны психики
Бессонница, депрессия.
Со стороны нервной системы
Головная боль, парестезии, головокружение, периферическая нейропатия; ухудшение памяти.
Респираторные, торакальные и медиастинальные нарушения
Интерстициальная болезнь легких (см. Раздел «Особенности применения»).
Со стороны желудочно-кишечного тракта
Запор, боль в животе, метеоризм, диспепсия, диарея, тошнота, рвота панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей
Гепатит / желтуха
Летальная и нелетальная печеночная недостаточность.
Со стороны кожи и подкожных тканей
Сыпь, зуд, алопеция.
Со стороны костно-мышечной системы
Миопатия (включая миозит), рабдомиолиз с почечной недостаточностью или без нее (см. Раздел «Особенности применения»), миалгия, спазмы мышц, судороги, миозиты, полимиозит;
Тендиопатия, иногда затруднена разрывами, иммуноопосредованных некротическая миопатия (ИОНМ) **.
** Очень редко наблюдались случаи иммуноопосредованных некротической миопатии (ИОНМ), аутоиммунной миопатии во время или после лечения статинами. ИОНМ клинически характеризуется устойчивой слабостью проксимальных мышц и повышением уровня КФК в сыворотке крови, которые не исчезают несмотря на прекращение приема статинов, признаками некротической миопатии на биопсии мышц без значительного воспаления, улучшением при применении иммунодепрессивных средств (см. Раздел «Особенности применения »).
Со стороны половых органов и молочной железы
Эректильная дисфункция.
Общие расстройства и нарушения в месте введения
Астения.
Изредка сообщали о случаях выраженного синдрома гиперчувствительности, включавший некоторые из таких проявлений: ангионевротический отек, волчаночноподобный синдром, ревматическая полимиалгия, дерматомиозит, васкулит, тромбоцитопения, эозинофилия, увеличение скорости оседания эритроцитов (СОЭ), артрит и артралгия, крапивница, фотосенсибилизация, лихорадка, приливы, одышка и недомогание.
Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований
Увеличение уровня трансаминаз в сыворотке крови (АлАТ, АсАТ, γ-глутамилтранспептидазы) (см. Раздел «Особенности применения. Влияние на печень»), повышение уровня щелочной фосфатазы, повышение уровня сывороточной КФК (см. Раздел « особенности применения »).
При приеме статинов, включая Вазилип, сообщали о повышении HbA1c и уровня глюкозы сыворотки в состоянии натощак.
Были сообщения о нарушении когнитивной функции (например потеря памяти, забывчивость, нарушение памяти, спутанность сознания), связанные с применением статинов, включая симвастатин. В целом случаи были несерьезными и оборотными после прекращения приема статина; время до начала появления симптомов (от 1 дня до нескольких лет) и исчезновения симптомов (в среднем 3 недели) был разным.
Очень редко наблюдались случаи иммуноопосредованных некротической миопатии (ИОНМ), аутоиммунной миопатии, связанной с применением статинов. ИОНМ характеризуется слабостью проксимальных мышц и повышением уровня КФК в сыворотке крови, которые не исчезают несмотря на прекращение приема статинов.
Дополнительные побочные эффекты, которые наблюдались после приема некоторых статинов
- Нарушения сна, в том числе бессонница и ночные кошмары;
- половая дисфункция
- сахарным диабетом частота зависит от наличия / отсутствия факторов риска (уровень глюкозы натощак ≥ 5,6 ммоль / л, ИМТ> 30 кг / м2, повышенный уровень триглицеридов, гипертензия в истории болезни).
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °C.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 7 таблеток в блистере, по 2 или по 4 или по 12 блистеров в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
КРКА, д. д., Ново место / KRKA, dd, Novo mesto.
Адрес
Шмарьешка цеста 6, 8501 Ново место, Словения / Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Вазилип таблетки по 40 мг 28 шт. (7х4)?
Какое действующее вещество товара - Вазилип таблетки по 40 мг 28 шт. (7х4)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Вазилип (Таблетки, покрытые пленочной оболочкой)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты для снижения уровня холестерина
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.