Риспетрил таблетки по 2 мг 20 шт. (10х2)
- Торговое название Риспетрил
- Действующее вещество Рисперидон
- Лекарственная форма Таблетки, покрытые оболочкой
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель Pharmascience Inc.
- Страна Канада
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 88280
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
РИСПЕТРИЛ
(RISPETRIL)
Склад:
діюча речовина: рисперидон (risperidone);
1 таблетка містить рисперидону 1 мг; 2 мг; 4 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;
склад оболонок:
1 мг – титану діоксид (Е 171), полідекстроза (Е 1200), гіпромелоза (Е 464), триетилцитрат
(Е 1505), макрогол.
2 мг: – спирт полівініловий, макрогол, титану діоксид (Е 171), тальк, барвник жовтий захід FCF
(Е 110).
4 мг – спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк; барвники: хіноліновий жовтий (Е 104), індигокармін (Е 132).
Лікарська форма.
Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 1 мг: білі, довгасті таблетки, вкриті оболонкою з відбітком «R 1» з обох сторін таблетки.
таблетки 2 мг: рожево-помаранчеві, довгасті таблетки, вкриті оболонкою, з обох сторін відбиток «R» і «2» з розподільчою рискою між ними.
таблетки 4 мг: світло-зелені, довгасті таблетки, вкриті оболонкою, з одного боку відбиток «R» і «4» з розподільчою рискою між ними, другий – гладенький;
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Рисперидон.
Код АТХ N05A X08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з ?1-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю ? з Н1-гістамінергічними та ?2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D2-антагоністом, що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.
Фармакокінетика.
Риспетрил у формі таблеток, що диспергуються у ротовій порожнині, та розчин для перорального застосування є біоеквівалентними до таблеток, вкритих оболонкою.
Риспетрил метаболізується до 9-гідроксириперидону, який має подібну до рисперидону фармакологічну дію (див. «Біотрансформація та виведення»).
Всмоктування.
Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі в межах від однієї до двох годин. Абсолютна біодоступність після перорального застосування рисперидону становить 70 \% (CV=25 \%). Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб.
Розподіл.
Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим ?1-глікопротеїном. Рисперидон на 90 \% зв’язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77 \%.
Біотрансформація та виведення.
Рисперидон метаболізується цитохромом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких метаболізаторів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у повільних метаболізаторів рисперидон перетворюється набагато повільніше. Хоча у швидких метаболізаторів концентрації рисперидону та 9-гідроксирисперидону нижчі, ніж у повільних метаболізаторів, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону у комбінації (тобто активної антипсихотичної фракції) після разової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболізаторів цитохрому CYP2D6 подібна.
Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує значно метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Через тиждень після застосування препарату 70 \% дози виводиться з сечею, 14 \% – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35-45 \% прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин.
Лінійність.
Концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз).
Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушеннями функції нирок, печінки.
Дослідження одноразового прийому препарату виявило у середньому на 43 \% вищий рівень концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі, на 38 \% довший період напіввиведення і зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 \% у пацієнтів літнього віку. Вища концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60 \% спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігались нормальні рівні концентрації рисперидону в плазмі, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі було збільшене на 35 \%.
Діти.
Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.
Стать, расова приналежність та куріння.
Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, віку чи звички курити на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Лікування шизофренії та інших психічних розладів, у тому числі підтримуюча терапія, у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на терапію, з метою запобігання рецидиву хвороби;
- лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах (допоміжна терапія у комбінації з нормотиміками як початкове лікування або як монотерапія на період тривалістю до 12 тижнів);
- короткочасне лікування вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим;
- симптоматичне лікування зухвалих опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю, які мають прояви деструктивної поведінки (імпульсивність, аутоагресія);
- симптоматичне лікування аутичних розладів у дітей віком від 5 років, у яких симптоми варіюють від гіперактивності до роздратованості (включаючи агресію, завдання собі тілесних ушкоджень, тривожність та патологічні циклічні дії).
Протипоказання.
Гіперчутливість до активного компоненту або до будь-якої допоміжної речовини у складі препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Розпад рисперидону до 9-гідроксирисперидону може пригнічуватися фенотіазинами, трициклічними антидепресантами та деякими бета-блокаторами, які зв’язуються з CYP 2D6. Таке пригнічення може призвести до збільшення концентрації рисперидону та зменшення активного метаболіту 9-гідроксирисперидону у плазмі. Хоча клінічні дані показали, що амітриптилін не пригнічує розпад рисперидону до 9-гідроксирисперидону, аналіз даних невеликої кількості пацієнтів, які одночасно застосовували ці лікарські засоби, підтверджує те, що клінічний ефект не змінюється.
Рисперидон – слабкий інгібітор CYP 2D6 in vitro. Тому не очікується, що Риспетрил буде суттєво пригнічувати виведення лікарських засобів, які метаболізуються цими ферментами.
При одночасному застосуванні лікарських засобів, які є індукторами ферментів, метаболізм рисперидону може збільшуватися. Карбамазепін знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. У пацієнтів, які одночасно застосовували карбамазепін, плазмові концентрації рисперидону та 9-гідроксирисперидону були у 1,7-3,7 раза нижчі. У поодиноких випадках при одночасному застосуванні карбамазепіну та рисперидону спостерігалися токсичні сироваткові концентрації карбамазепіну. Аналогічні ефекти (зниження концентрації в плазмі активної антипсихотичної фракції) можуть спостерігатись при використанні інших індукторів печінкових ферментів, таких як рифампіцин, фенітоїн та фенобарбітал, які індукують печінкові ферменти CYP 3А4 так як і Р-глікопротеін.
Було виявлено, що флуоксетин (20 мг/добу) та пароксетин (20 мг/добу) збільшують концентрацію рисперидону у плазмі у 2,5-2,8 та 3-9 разів відповідно. Флуоксетин не впливає на концентрацію
9-гідроксирисперидону у плазмі. Пароксетин у середньому знижує концентрацію 9-гідро-ксирисперидону у плазмі на 13 \%. Загалом концентрація активної антипсихотичної фракції збільшується на 50 \% при одночасному застосуванні флуоксетину та пароксетину. Якщо під час терапії Риспетрилом призначається або припиняється лікування флуоксетином та пароксетином, лікарю слід переглянути дозу Риспетрилу.
Рисперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими субстанціями
центральної дії виключно, у тому числі алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та бензодіазепінами внаслідок підвищеного ризику седації.Риспетрил може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, особливо у термінальній стадії
хвороби Паркінсона, мають прописуватись найменші ефективні дози.Циметидин у дозі 400 мг двічі на добу та ранітидин 150 мг двічі на добу збільшували AUC активної антипсихотичної фракції (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) на 8 \% та 20 \% відповідно, хоча це клінічно незначуще.
Вплив відміни лікування флуоксетином та пароксетином на фармакокінетику рисперидону або 9-гідроксирисперидону не досліджувався.
Еритроміцин (інгібітор CYP 3A4) не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.
Спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів.
Як і з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними препаратами класу Іа (хінідином, прокаїнамідом), антиаритмічними препаратами класу ІІІ (аміодароном, солатолом), трициклічними антидепресантами (амітриптиліном), тетрациклічними антидепресантами (мапролітином), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійними (хініном, мефлохіном), та з препаратами, які спричиняють електролітний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагнезіємію), брадикардію, чи засобами, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелік не є повним.
Інгібітори холінестерази, галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.
Застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) у комбінації з Риспетрилом дітям та підліткам не змінює фармакокінетику та ефективність Риспетрилу.
Верапаміл, інгібітор СYР ЗА4 та Р-глікопротеїну, підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові. Галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.
Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ?-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не концентрацію антипсихотичної фракції.
Одночасне застосування Риспетрилу перорально з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.
Фармакокінетичні показники літію значно не змінюються, якщо нейролептик, що застосовується одночасно, замінюється рисперидоном у дозі 3 мг два рази на добу. Сумісність рисперидону з літієм не досліджувалася. При одночасному застосуванні нейролептиків та літію спостерігалися випадки екстрапірамідних розладів та злоякісного нейролептичного синдрому. Частіше повідомлялося про випадки екстрапірамідних розладів та гіперкінезії при застосуванні літію з нейролептиками, ніж окремо літію.
Риспетрил не чинить клінічно значущих ефектів на фармакокінетику, вальпроату, дигоксину або топірамату.
Клоназепам, габапентин, ламотриджин, метилфенідат. Зважаючи на фармакокінетику рисперидону та зазначених діючих речовин взаємодії між ними не очікується. Хоча відповідних досліджень не проводилося.
Ризики застосування рисперидону одночасно з іншими лікарськими засобами систематично не вивчалися. Теоретично можливі взаємодії з усіма активними речовинами, які чинять дію на центральну нервову систему, отже слід бути обережними при призначенні рисперидону одночасно з іншими лікарськими засобами.
Інформацію щодо підвищеної смертності при одночасному застосуванні з фуросемідом у пацієнтів літнього віку з деменцією див. у розділі «Особливості застосування».
Особливості застосування.
Підвищений рівень летальності у пацієнтів літнього віку з деменцією.
Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з таким у пацієнтів з групи плацебо. Частота випадків летальності становила 4,0 \% порівняно з 3,1 \% у групі плацебо. Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років). Результати досліджень показали, що пацієнти літнього віку з деменцією, які лікувались звичайними антипсихотичними засобами, мають малий підвищений ризик летальності, порівняно з тими, які не лікувались. Не існує повних даних, згідно з якими можна дати сувору оцінку рівня ризику, до того ж, причина підвищеного ризику невідома. Неможливо чітко визначити масштаб, на який можна поширити результати оглядових досліджень, які стосуються підвищеної смертності, пов’язаної із застосуванням антипсихотичного препарату як противаги певним(/ій) характеристикам(/ці) пацієнтів.
Цереброваскулярні побічні ефекти.
Ризик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинною деменцією в порівнянні з деменцією Альцгеймера. Таким чином, у пацієнтів з іншими типами деменції Риспетрил застосовувати не рекомендовано.
Риспетрил потрібно використовувати тільки протягом короткого терміну при безперервній агресії у пацієнтів з помірною та важкою деменцією Альцгеймера на додаток до нефармакологічного лікування, яке були обмеженим або неефективним і, коли присутній потенційний ризик заподіяння шкоди собі чи іншим.
Пацієнти повинні регулярно оглядатися у лікаря для оцінки необхідності продовження лікування.
Серед пацієнтів з деменцією, яких лікували рисперидоном, спостерігався вищий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (церебро-васкулярні та минущі ішемічні напади) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік – 85 років; віковий проміжок – 73-97 років).
У пацієнтів літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів у 3,3 \% (33/989) пацієнтів, які лікувалися рисперидоном, порівняно з 1,2 \% (8/693) пацієнтів, які застосовували плацебо. Слід ретельно зважити всі ризики та переваги призначення рисперидону, особливо фактори ризику серцевого нападу. З особливою обережністю слід призначати рисперидон пацієнтам з деменцією, у яких наявна артеріальна гіпертензія, захворювання серцево-судинної системи, та пацієнтам з судинною деменцією. Слід проінструктувати пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, негайно повідомляти про ознаки можливих серцево-судинних нападів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікування, включаючи переривання терапії рисперидоном.
Одночасне застосування з фуросемідом.
У пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосовуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 \%; середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) порівняно з таким у пацієнтів, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 \%; середній вік – 84 років, діапазон – 70-96 років) або тільки фуросемідом (4,1 \%; середній вік – 80 років, діапазон – 67-90 років). Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному тіазидними діуретиками, які застосовувались у низькій дозі) не було асоційоване з подібними результатами.
Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації або одночасного застосування з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат. Не виявлено підвищення показника летальності у пацієнтів, які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоном. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією.
Діти.
Перед призначенням Риспетрилу дітям, слід ретельно зважити співвідношення ризик-користь. Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання «симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвало-опозиційних розладів та або інших розладів соціальної поведінки» та «аутичні розлади» досліджувалися лише у дітей віком від 5 років. Тому не слід призначати рисперидон дітям з такими показаннями віком до 5 років.
Немає досвіду застосування рисперидону дітям віком до 15 років для лікування шизофренії та та дітям віком від 10 років для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.
Для дітей доступні дані базуються на клінічних дослідженнях тривалістю 1 рік. Ці дані показують, що не відбувається впливу на ріст та розвиток. Вплив на ріст та розвиток при лікуванні тривалістю більше одного року невідомий. Тому слід проводити регулярний клінічний моніторинг ендокринної системи, включаючи вимірювання зросту та маси тіла, контроль статевого розвитку, потенційних пролактинзалежних ефектів, дослідження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів.
Сонливість.
Сонливість часто спостерігалася у дітей з аутизмом. Більшість випадків були від легкого до помірного ступеня тяжкості. Переважно сонливість спостерігалася на початку лікування, з найбільшою частотою впродовж перших двох тижнів лікування, та самостійно минала, середня тривалість становила 16 днів. Пацієнтам з сонливістю можна розглянути можливість зміни режиму дозування.
Ортостатична гіпотензія.
Через ?1-літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалась під час одночасного застосування рисперидону та антигіпертензивних засобів. Риспетрил слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Слід розглянути можливість зменшення дози при виникненні гіпотензії.
Подовження інтервалу QT.
Дуже рідко спостерігалися випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати рисперидон, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, брадикардією чи порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки може підвищуватися ризик аритмогенних реакцій, як і при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.
Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.
При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.
Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.
Лікарі повинні зважувати небезпеку або користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Риспетрилу, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково до екстрапірамідних симптомів маніфестація такої підвищеної чутливості може включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.
Нейролептичний злоякісний синдром.
При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів відмічаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостре порушення функції нирок. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Риспетрил.
Регуляція температури тіла.
Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким призначено Риспетрил, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме – інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.
Гіперглікемія та цукровий діабет.
Гіперглікемія або загострення існуючого діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування рисперидоном. Ці клінічні спостереження рекомендовано враховувати пацієнтам, хворим на діабет, та пацієнтам з факторами ризику розвитку цукрового діабету.
Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігались випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Агранулозитоз спостерігався дуже рідко (<1/10 000 пацієнтів). За пацієнтами зі значущим зменшенням кількості білих кров’яних тілець в анамнезі або з медикаментіндукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону як тільки з’являться ознаки значущого зменшення кількості білих кров’яних тілець та немає інших причин для виникнення цього явища. За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1х109/л) лікування рисперидоном слід припинити.
Венозна тромбоемболія.
Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування рисперидоном та провести відповідні превентивні заходи.
Збільшення маси тіла.
У пацієнтів, що застосовують Риспетрил, є ризик підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.
Пріапізм.
Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування Риспетрилом унаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії.
Протиблювотний ефект.
Серед властивостей рисперидону відмічався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів, як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку.
Порушення функції печінки та нирок.
У пацієнтів з порушенням функції нирок антипсихотична фракція виводиться повільніше, ніж у дорослих з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки збільшена концентрація у плазмі вільної фракції рисперидону.
Гіперпролактинемія.
Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв’язку стосовно застосування антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не показано, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Риспетрил потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з імовірними пролактинзалежними пухлинами.
Судоми.
Слід з обережністю застосовувати Риспетрил пацієнтам, які мають напади судом чи інші стани в анамнезі, які потенційно знижують судомний поріг.
Допоміжні речовини.
Таблетки, вкриті оболонкою, містять лактозу. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати препарат Риспетрил, таблетки, вкриті оболонкою.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено розладів репродуктивної системи, спостерігався опосередкований вплив на рівень пролактину. Тератогенного впливу виявлено не було. Контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводилися.
У новонароджених спостерігалися оборотні екстрапірамідні симптоми, якщо антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) застосовувалися матір’ю протягом останнього триместру вагітності. Ці симптоми включали ажитацію, незвично підвищений або знижений м’язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу, у деяких – потребувався моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація.
Риспетрил не рекомендується застосовувати під час вагітності, окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування Риспетрилом під час вагітності, не слід робити це раптово.
У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини у невеликих кількостях. У окремих випадках 4,3 \% дози, яку застосовувала мати, у вигляді активної антипсихотичної фракції діючої речовини визначалось у грудному молоці. У разі необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Риспетрил може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом унаслідок потенційного впливу на нервову систему та органи зору (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.
Спосіб застосування та дози.
Звичайна доза
Риспетрил можна застосовувати один або два рази на добу. Дози більше ніж 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері).
Для досягнення дози 0,25-2,5 мг рекомендується застосовувати Риспетрил, розчин оральний.
Шизофренія
Дорослі (віком до 65 років).
Риспетрил можна призначати один або два рази на добу.
Розпочинати прийом слід з 2 мг Риспетрилу на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова доза.
Максимальна добова доза препарату становить 10 мг.
Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, дози, що перевищують цей рівень, застосовувати не можна.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).
Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг два рази на добу шляхом підвищення на 0,5 мг два рази на добу. У разі необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін.
Маніакальні епізоди при біполярних розладах (дорослі та діти віком від 10 років).
Рекомендована початкова доза Риспетрил – 2 мг один раз на добу, ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6 мг на добу.
Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні Риспетрилу необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності Риспетрилу при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо Риспетрил застосовують у комбінації з нормотиміками, терапію можна припинити раніше, оскільки початок ефекту від лікування можна очікувати у перші тижні терапії. Навіть після появи першої відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів, що застосовувались для лікування, у тому числі Риспетрилу.
Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією.
Рекомендована початкова доза – 0,25 мг два рази на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0,25 мг два рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг два рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг двічі на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози один раз на день.
Відміна лікування Риспетрилом повинна відбутися не пізніше ніж через три місяці від початку терапії, терапію можна поновити лише у разі, якщо поведінкові розлади з’являються знову.
Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки.
Пацієнти з масою тіла >
Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг один раз на день. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг один раз на день, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг один раз на день.
Пацієнти (діти віком від 5 років та дорослі) з масою тіла <
Рекомендована початкова доза – 0,25 мг один раз на день. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг один раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати
0,75 мг один раз на день.
Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування Риспетрилу необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.
Аутизм (діти віком від 5 років).
Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.
Пацієнти з масою тіла <
Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,25 мг. Слід підтримувати дозу 0,5 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,25 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.
Пацієнти з масою тіла ?
Рекомендована початкова доза – 0,5 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,5 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.
Дози Риспетрилу для дітей з аутизмом (добова доза в мг/день)
Маса тіла
Початкова доза
(дні 1-3)
Рекомендована підтримуюча доза
(дні 4-14+)
Збільшення дози
(за необхідності)
Діапазон доз
<
0,25 мг
0,5 мг
+0,25 мг з інтервалом ? 2 тижні
< 20 кг: 0,5-1,25 мг
? 20 кг: 0,5-2,5 мг*
?
0,5 мг
1,0 мг
+0,5 мг з інтервалом
? 2 тижні
1,0-2,5 мг*
* Пацієнти з масою тіла більше
Риспетрил можна застосовувати один або два рази на добу.
Пацієнтам, у яких виникає сонливість після прийому препарату, краще застосовувати добову дозу Риспетрилу перед сном. Приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість, що особливо відмічалося протягом початкової фази лікування.
Як тільки досягнута адекватна клінічна відповідь, слід розглянути можливість поступового зменшення дози задля досягнення оптимального відношення клінічної ефективності та безпечності.
Недостатньо інформації для визначення рекомендованої тривалості лікування рисперидоном пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений спеціаліст повинен проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.
При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад екстрапірамідних розладів, пізньої дискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу Рисперидону або припинити лікування.
Для досягнення дози 0,25-1 мг рекомендується застосовувати Риспетрил, розчин оральний.
Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільніше, ніж у пацієнтів із здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується.
Незалежно від показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз, титрування дози повинно бути повільнішим.
Риспетрил потрібно застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів.
Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами.
Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Риспетрил рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Риспетрил рекомендується розпочати застосування замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.
Діти.
Препарат застосовують для симптоматичного лікування виключно розладів соціальної поведінки, зухвало-опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки, а також аутичних розладів поведінки дітям віком від 5 років.
Передозування.
Симптоми.
Ознаки та симптоми передозування, що спостерігались, – це відомі побічні реакції препарату, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння-мерехтіння, асоційоване з передозуванням препаратом рисперидон у комбінації з пароксетином.У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів.
Лікування.
Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину після прийому препарату. Показане серцево-судинне моніторування, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.
Риспетрил не має специфічного антидоту. Таким чином, слід виконувати відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.Побічні реакції.
Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомляється є паркінсонізм, головний біль та безсоння.
У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.
Інфекції та інвазії: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, вірусна інфекція, інфекції, інфекція вуха, тонзиліт, целюліт, отит середнього вуха, інфекція ока, локалізована інфекція, акродерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз, хронічний отит середнього вуха.
З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: гіперчутливість, гіперчутливість до препарату, анафілактична реакція.
З боку ендокринної системи: порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку метаболізму: підвищення апетиту, зниження апетиту, цукровий діабетс, анорексія, полідипсія, підвищення рівня холестерину, підвищення рівня тригліцеридів, зменшення маси тіла, гіпоглікемія, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня гаммаглутамілтранферази, діабетичний кетоацидоз, водна інтоксикація.
З боку психіки: безсоння, тривога, хвилювання, розлади сну, депресія, сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, апатія, нервовість, аноргазмія, притуплений афект.
З боку нервової системи: паркінсонізмb, головний біль, акатизіяb, запаморочення, треморb, дистоніяb, сонливість, седація, летаргія, дискінезіяb, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, синкопе, порушення свідомості, цереброваскулярні розлади, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мовлення, порушення координації, гіпестезія, розлади смакових відчуттів, судоми, парестезія, злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні розлади, церебральна ішемія, розлади руху, тремор голови, спотворення смаку.
З боку органа зору: нечіткість зору, кон’юнктивіт, очна гіперемія, виділення з очей, набрякання очей, сухість очей, збільшення сльозовиділення, світлобоязнь, зниження гостроти зору, закочування очей, глаукома, оклюзія ретинальної артерії.
З боку органа слуху: біль у вухах, тиніт, вертиго.
З боку серцевої діяльності: тахікардія, атріовентрикулярна блокада, блокада пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття.
З боку судинної системи: артеріальна гіпертензія, гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, легеневий емболізм, тромбоз глибоких вен.
З боку дихальної системи: диспное, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, фаринголарингеальний біль, свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, легеневий застій, розлади дихання, хрипи, набрякання дихальних шляхів, дистонія, синдром нічного апное, гіпервентиляція.
З боку травної системи: блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний біль, диспепсія, сухість у роті, відчуття дискомфорту у шлунку, зубний біль, дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалома, гастроентерит, непрохідність кишечнику, панкреатит, набрякання губ, хейліт.
З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипи, еритема, ангіоневротичний набряк, пошкодження шкіри, розлади шкіри, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема, лупа.
З боку кістково-м’язової системи: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, м’язова слабкість, міальгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість суглобів, м’язово-скелетний біль у грудній клітці, рабдоміоліз.
З боку сечовидільної системи: енурез, затримка сечі, дизурія, нетримання сечі, полакіурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: аменорея, статева дисфункція, порушення ерекції, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, вагінальні виділення, пріапізм.
Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених.
Загальні розлади: пірексія, втома, периферичний набряк, астенія, біль у грудній клітці, набряк обличчя, порушення ходи, незвичні відчуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у грудній клітці, озноб, падіння, генералізований набряк, гіпотермія, синдром відміни препарату, відчуття холоду у кінцівках, біль.
Лабораторні дослідження: збільшення пролактину в кровіа, збільшення маси тіла, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, відхилення на кардіограмі, підвищення рівня глюкози крові, збільшення трансаміназ, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення температури тіла, підвищення кількості еозинофілів, зменшення рівня гемоглобіну, збільшення креатинфосфокінази крові, зниження температури тіла.
a Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї.
b Можуть виникати екстрапірамідні симптоми: паркінсонізм (гіперсекреція слини, скутість у м’язах та суглобах, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, м’язова напруженість, акінезія, ригідність потиличних м’язів, м’язова ригідність, паркінсонічна хода та порушення глабелярного рефлексу), акатизія (неспокій, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (м’язові посмикування, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія.
Дистонія включає м’язові спазми, гіпертонус, кривошию, мимовільні м’язові скорочення, м’язові контрактури, блефароспазм, рух очних яблук, параліч язика, спазми обличчя, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плеуротонус, спазм язика та тризм. Тремор включає паркінсонічний тремор спокою. Слід зазначити, що включений більш широкий спектр симптомів, які не обов’язково мають екстрапірамідне походження.
c Повідомлялося про цукровий діабет у 0,18 \% пацієнтів, які застосовували рисперидон, порівняно з 0,11 \% у групі, де застосовували плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 \% у пацієнтів, які приймали рисперидон.
Збільшення маси тіла.Порівняння кількості пацієнтів, які застосовували рисперидон, та пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 \% у дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймали рисперидон (18 \%) порівняно з такою у пацієнтів, що застосовували плацебо (9 \%). У дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ?7 \% була співставною з такою у групі, що приймала рисперидон (2,5 \%), та у групі, що приймала плацебо (2,4 \%), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 \%).
У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом досліджень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на
Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів
Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомлялось з більшою, ніж у категорії дорослих пацієнтів, частотою, описані нижче.
Пацієнти літнього віку з деменцією.
Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень з частотою 1,4 \% та 1,5 \% відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі побічні реакції повідомлялося з частотою ? 5 \% у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.
Діти.
Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості.
Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ? 5 \% та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, абдомінальний біль, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.
Вміст допоміжних речовин.
Містить оранжево-жовтий S (E 110). Може викликати алергічні реакції.
Термін придатності. 5 років
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С, в оригінальній упаковці.
Упаковка.
Таблетки по 1, 2, 4 мг по 60 таблеток у флаконах.
Таблетки по 2 мг по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Фармасайнс Інк./Pharmascience Inc.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності
6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н4Р 2Т4, Канада/
6111 Royalmount Avenue 100, Montreal, Quebec, H4P 2T4 Canada.
Состав
Действующее вещество: рисперидон (рисперидон);
1 таблетка содержит рисперидон 1 мг; 2 мг; 4 мг;
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, натрия лаурилсульфат, микрокристаллическая целлюлоза, крахмал кукурузный, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный;
Состав оболочек:
1 мг – титана диоксид (Е 171), полидекстроза (Е 1200), гипромелоза (Е 464), триэтилцитрат (Е 1505), макрогол.
2 мг: – спирт поливиниловый, макрогол, титана диоксид (Е 171), тальк, краситель желтый запах FCF (Е 110).
4 мг – спирт поливиниловый, титана диоксид (Е 171), макрогол, тальк; красители: хинолиновый желтый (Е 104), индигокармин (Е 132).
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
Таблетки 1 мг: белые, продолговатые таблетки, покрытые оболочкой с оттиском «R1» с обеих сторон таблетки;
Таблетки 2 мг: розовато-оранжевые, продолговатые таблетки, покрытые оболочкой, с обеих сторон отпечаток «R» и «2» с распределительной чертой между ними;
Таблетки 4 мг: светло-зеленые, продолговатые таблетки, покрытые оболочкой, с одной стороны отпечаток «R» и «4» с распределительной чертой между ними, второй – гладкий;
Фармакотерапевтическая группа
Антипсихотические средства. Рисперидон.
Код АТН N05A X08.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Рисперидон – это селективный моноаминергический антагонист с уникальными свойствами. Он проявляет высокую аффинность в отношении серотонинергических 5-НТ2 и дофаминергических D2-рецепторов. Рисперидон связывается также сА'1-адренергическими рецепторами и с меньшей аффинностью – с Н1-гистаминергическими иа2-адренергическими рецепторами. Рисперидон не проявляет аффинности в отношении холинергических рецепторов. Хотя рисперидон является мощным D2-антагонистом, связывающим с его эффективностью по поводу продуктивной симптоматики шизофрении, он не вызывает значительного угнетения моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию по сравнению с классическими нейролептиками. Сбалансированный центральный антагонизм в отношении серотонина и дофамина уменьшает склонность к экстрапирамидным побочным эффектам и расширяет терапевтическое влияние препарата с охватом отрицательных и аффективных симптомов шизофрении.
Фармакокинетика
Риспетрил в форме таблеток, диспергирующихся в полости рта, и раствор для перорального применения биоэквивалентны таблеткам, покрытым оболочкой.
Риспетрил метаболизируется до 9-гидроксириперидона, который имеет сходное с рисперидоном фармакологическое действие (см. Биотрансформация и выведение).
Всасывание.
После приема внутрь рисперидон полностью абсорбируется и достигает пиковых концентраций в плазме в пределах от одного до двух часов. Абсолютная биодоступность после перорального применения рисперидона составляет 70% (CV=25%). Пища не влияет на абсорбцию, поэтому рисперидон можно назначать независимо от приема пищи. Равновесная концентрация рисперидона в организме у большинства пациентов достигается в течение 1 дня. Равновесная концентрация 9-гидроксирисперидона достигается в течение 4–5 суток.
Деление.
Рисперидон быстро распределяется в организме. Объем распределения составляет 1-2 л/кг. В плазме рисперидон связывается с альбумином и кислым α1-гликопротеином. Рисперидон на 90% связывается с белками плазмы, 9-гидроксирисперидон – на 77%.
Биотрансформация и выведение.
Рисперидон метаболизируется цитохромом CYP2D6 к 9-гидроксирисперидону, оказывающему аналогичное рисперидону фармакологическое действие. Рисперидон и 9-гидроксирисперидон образуют активную антипсихотическую фракцию. Цитохром CYP2D6 подвергается генетическому полиморфизму. У быстрых метаболизаторов CYP2D6 рисперидон быстро превращается в 9-гидроксирисперидон, тогда как у медленных метаболизаторов рисперидон превращается гораздо медленнее. Хотя у быстрых метаболизаторов концентрации рисперидона и 9-гидроксирисперидона ниже, чем у медленных метаболизаторов, фармакокинетика рисперидона и 9-гидроксирисперидона в комбинации (т. е. активной антипсихотической фракции) после разовой и многократных доз CY в D.
Другим путем метаболизма рисперидона является N-дезалкилирование. исследованиев пробирке на микросомах печени человека показали, что рисперидон в клинически значимых концентрациях значительно не подавляет метаболизм лекарственных средств, метаболизирующихся изоферментами цитохрома Р450, включая CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2A. Через неделю после применения препарата 70% дозы выводится с мочой, 14% – с калом. Концентрация рисперидона и 9-гидроксирисперидона в моче равна 35-45% принятой дозы. Другую часть составляют неактивные метаболиты. После перорального приема у больных психозой период полувыведения составляет примерно 3 часа. Период полувыведения 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции достигает 24 часов.
Линейность.
Концентрации рисперидона в плазме крови пропорциональны дозе препарата (в пределах терапевтических доз).
Пациенты пожилого возраста и пациенты с нарушением функции почек, печени.
Исследование однократного приема препарата выявило в среднем на 43% более высокий уровень концентрации активной антипсихотической фракции в плазме, на 38% более длительный период полувыведения и снижение клиренса активной антипсихотической фракции на 30% у пациентов пожилого возраста. Высшая концентрация активной антипсихотической фракции в плазме крови и снижение клиренса активной антипсихотической фракции в среднем на 60% наблюдались у пациентов с почечной недостаточностью. У пациентов с печеночной недостаточностью наблюдались нормальные уровни концентрации рисперидона в плазме, но среднее значение свободной фракции рисперидона в плазме было увеличено на 35%.
Дети.
Фармакокинетика рисперидона, 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции у детей подобна таковой у взрослых.
Пол, расовая принадлежность и курение.
Популяционный фармакокинетический анализ не показал видимого влияния пола, возраста или привычки курить на фармакокинетику рисперидона или активной антипсихотической фракции.
Показания
– лечение шизофрении и других психических расстройств, в том числе поддерживающая терапия, у пациентов, у которых наблюдался ответ на терапию, с целью предотвращения рецидива болезни;
– временное лечение маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах (вспомогательная терапия в комбинации с нормотимиками как начальное лечение или монотерапия на период продолжительностью до 12 недель). Для пациентов, у которых не наблюдается ответа на лечение, следует рассмотреть другие варианты лечения, включая прекращение применения лекарственного средства Риспетрил.
Лечение можно продолжать до 12 недель, если рисперидон не применяют в сочетании с нормотимиками. Такое удлиненное лечение применяют для закрепления ответа пациента. В комбинации с нормотимиками лечение лекарственным средством Риспетрил можно прекратить быстрее, поскольку терапевтическое действие нормотимиков в комбинации с рисперидоном проявляется в первые несколько недель лечения.
Исследований по предотвращению рецидивов не проводилось.
В связи с особенностями течения болезни и лекарственных средств, применяемых для лечения, включая Риспетрил, следует обращать внимание на возникновение симптомов депрессии после появления первоначального ответа на лечение.
– кратковременное лечение (до 12 недель) выраженной агрессии или тяжелых психических симптомов у пациентов с деменцией Альцгеймеровского типа при существовании угрозы причинения вреда себе или другим и при отсутствии ответа на нефармакологические методы лечения (см. раздел «Способ применения и дозы» и «Особенности применения »);
– симптоматическое лечение дерзких оппозиционных расстройств или других расстройств социального поведения у детей, подростков и взрослых с умственным развитием ниже среднего или умственной отсталостью, имеющих проявления деструктивного поведения (импульсивность, аутоагрессия);
- симптоматическое лечение аутических расстройств у детей от 5 лет, у которых симптомы варьируют от гиперактивности до раздражительности (включая агрессию, нанесение телесных повреждений, тревожность и патологические циклические действия). Лечение следует начинать и проводить под наблюдением опытного врача. Применение лекарственных средств должно являться частью интегрированного подхода к лечению, включая социальные и психотерапевтические методы лечения.
Противопоказания
Гиперчувствительность к активному компоненту или любому вспомогательному веществу в составе лекарственного средства.
Деменция и симптомы заболевания Паркинсона (ригидность, брадикинезия и паркинсонические нарушения осанки).
Деменция и подозрение на деменцию с тельцами Леви (кроме симптомов деменции, по меньшей мере, два из таких симптомов: паркинсонизм, визуальные галлюцинации, шаткость походки).
Взаимодействие с другими лекарственными препаратами и другие виды взаимодействий
Фармакодинамические взаимодействия.
Средства центрального действия и алкоголь.
Рисперидон следует с осторожностью применять в комбинации с другими субстанциями центрального действия, в том числе алкоголем, опиатами, антигистаминными средствами и бензодиазепинами из-за повышенного риска седации.
Леводопа и агонисты допамина.
Риспетрил может проявлять антагонистические эффекты к леводопе и другим антагонистам допамина. Если такая комбинация считается необходимой, особенно в терминальной стадии болезни Паркинсона, следует назначать наименьшие эффективные дозы каждого из препаратов.
Лекарственные средства с гипотензивным эффектом.
В постмаркетинговый период наблюдались случаи клинически значимой гипотензии при одновременном применении рисперидона и антигипертензивных лекарственных средств.
Лекарственные средства, удлиняющие интервал QT.
Как и с другими антипсихотиками, следует соблюдать осторожность при назначении рисперидона с лекарственными средствами, удлиняющими интервал QT, например с антиаритмическими препаратами (хинидином, дизопирамидом, прокаинамидом, пропафеноном, амиодароном, соталолом), трициклическими антидепрессантами, некоторыми антигистаминными препаратами, другими антипсихотиками, некоторыми противомалярийными (хинином, мефлохином), и с препаратами, вызывающими электролитный дисбаланс (гипокалиемию, гипомагнезиемию), брадикардию, или средствами, которые угнетают печеночный метаболизм рисперидона. Данный перечень ориентировочный и не полный.
Психостимулятори.
Применение рисперидона в сочетании с психостимуляторами (например метилфенидатом) может привести к появлению экстрапирамидных симптомов после корректировки дозы одного или обоих препаратов (см. раздел «Особенности применения»).
Палиперидон.
Одновременное применение перорального Риспетрила с палиперидоном не рекомендуется, поскольку палиперидон является активным метаболитом рисперидона и их комбинация может привести к дополнительному воздействию активной антипсихотической фракции.
Фармакокинетические взаимодействия.
Пища не влияет на абсорбцию Риспетрила.
Рисперидон главным образом метаболизируется с участием CYP2D6 и в меньшей степени – CYP3А4. Рисперидон и его активный метаболит 9-гидроксирисперидон являются субстратами Р-гликопротеина (P-гп). Вещества, модифицирующие активность CYP2D6 или мощные ингибиторы или индукторы активности CYP3А4 и/или P-гп, могут влиять на фармакокинетику активной антипсихотической фракции рисперидона.
Мощные ингибиторы CYP2D6.
При одновременном применении Риспетрила с мощным ингибитором CYP2D6 может повышаться концентрация рисперидона в плазме крови, но меньше концентрации активной антипсихотической фракции. Высшие дозы мощного ингибитора CYP2D6 (например, пароксетина см. ниже) могут повышать концентрацию активной антипсихотической фракции рисперидона. Ожидается, что другие ингибиторы CYP2D6, такие как хинидин, могут оказывать влияние на концентрацию рисперидона в плазме крови подобным образом. В начале одновременного применения, а также при отмене применения пароксетина, хинидина или другого сильного ингибитора CYP2D6, особенно в больших дозах, врач должен просмотреть дозу Риспетрила.
Ингибиторы CYP3А4 и P-гп.
Одновременное применение Риспетрила с сильными ингибиторами CYP3А4 и/или Р-ГП может существенно повысить концентрацию активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме крови. В начале одновременного применения, а также при отмене итраконазола или других мощных ингибиторов CYP3А4 и/или Р-гликопротеина врач должен просмотреть дозу Риспетрила.
Индукторы CYP3А4 и P-гп.
Одновременное применение Риспетрила с мощными индукторами CYP3А4 и/или Р-ГП может снизить концентрацию активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме крови. В начале терапии, а также при отмене карбамазепина или других сильных индукторов CYP3А4/Р-гликопротеина врач должен просмотреть дозу Риспетрила. Эффект применения индукторов CYP3А4 зависит от времени, максимальное влияние может быть достигнуто, по меньшей мере, через 2 недели после начала лечения. Соответственно, после прекращения применения индукция CYP3А4 может длиться не менее 2 недель.
Лекарственные средства с высокой степенью связывания с белками.
При применении рисперидона вместе с другими лекарственными средствами, значительно связывающимися с белками плазмы, клинически выраженного вытеснения любого препарата из белковой фракции не наблюдалось. При одновременном применении с таким лекарственным средством следует ознакомиться с его инструкцией по медицинскому применению относительно путей метаболизма и необходимости корректировки дозы.
Дети.
Исследования взаимодействия проводились только с участием взрослых пациентов. Неизвестно, могут ли полученные результаты применяться к детям.
Одновременное применение психостимуляторов (например, метилфенидата) с Риспетрилом у детей не влияло на фармакокинетику и эффективность Риспетрила.
Воздействие других лекарственных средств на фармакокинетику рисперидона.
Антибактериальные лекарственные средства
Эритромицин, умеренный ингибитор CYP3А4 и ингибитор Р-гп не изменяет фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции. Рифампицин, сильный индуктор CYP3А4 и индуктор Р-гп, снижает концентрацию активной антипсихотической фракции в плазме крови.
Ингибиторы холинэстеразы
Донепезил и галантамин, субстраты CYP2D6 и CYP3А4, не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.
Противоэпилептические лекарственные средства
Карбамазепин, мощный индуктор CYP3А4 и индуктор Р-гп, показал влияние на снижение концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме крови. Аналогичный эффект может наблюдаться при применении фенитоина и фенобарбитала, также индукторами печеночных ферментов CYP3А4 и Р-гликопротеина. Топирамат умеренно снижает биодоступность рисперидона и не влияет на биодоступность активной антипсихотической фракции. Маловероятно, что это взаимодействие может повлиять на клинически значимый эффект.
Противогрибковые лекарственные средства
Итраконазол, мощный ингибитор CYP3А4 и ингибитор Р-гп, в дозе 200 мг/сут повышает концентрацию активной антипсихотической фракции в плазме крови примерно на 70% при одновременном применении с рисперидоном в дозах от 2 до 8 мг/сут. Кетоконазол, мощный ингибитор CYP3А4 и ингибитор Р-гп, в дозе 200 мг/сут повышает концентрацию рисперидона и снижает концентрацию 9-гидроксирисперидона в плазме крови.
Антипсихотические лекарственные средства
Фенотиазины могут увеличивать концентрацию рисперидона в плазме крови, но не активной антипсихотической фракции.
Противовирусные лекарственные средства
Ингибиторы протеазы: данные исследований отсутствуют; поскольку ритонавир является мощным ингибитором CYP3А4 и слабым ингибитором CYP2D6, ритонавир и ингибиторы протеазы, усиленные ритонавиром, могут повысить концентрацию активной антипсихотической фракции рисперидона.
Бета-блокаторы
Некоторые бета-адренорецепторы могут повысить концентрацию рисперидона, однако не влияют на концентрацию активной антипсихотической фракции в плазме крови.
Блокаторы кальциевых каналов
Верапамил, умеренный ингибитор CYP3А4 и ингибитор Р-гп повышает концентрацию рисперидона и активной антипсихотической фракции в плазме крови.
Лекарственные средства для лечения заболеваний желудочно-кишечного тракта
Антагонисты Н2-рецепторов: циметидин и ранитидин, слабые ингибиторы CYP2D6 и CYP3А4 повышают биодоступность рисперидона и минимально влияют на биодоступность активной антипсихотической фракции.
СИОЗС и трициклические антидепрессанты
Флуоксетин, мощный ингибитор CYP2D6, повышает концентрацию рисперидона в плазме крови, но меньше концентрации активной антипсихотической фракции. Пароксетин, мощный ингибитор CYP2D6, повышает концентрацию рисперидона в плазме крови, но (в дозе до 20 мг/сут) меньше, чем концентрацию активной антипсихотической фракции. Однако более высокие дозы пароксетина могут повысить концентрацию активной антипсихотической фракции. Трициклические антидепрессанты могут повышать концентрацию рисперидона в плазме крови, но не активной антипсихотической фракции. Амитриптилин не влияет на фармакокинетику рисперидона и активную антипсихотическую фракцию. Сертралин, слабый ингибитор CYP2D6 и флувоксамин, слабый ингибитор CYP3А4 в дозах до 100 мг/сут не вызывают клинически важных изменений концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона. Однако дозы сертралина или флувоксамина, превышающие 100 мг/сут, могут повысить концентрацию активной антипсихотической фракции рисперидона.
Воздействие рисперидона на фармакокинетику других лекарственных средств.
Противоэпилептические лекарственные средства
Рисперидон не оказывает клинически важного влияния на фармакокинетику вальпроата или топирамата.
Антипсихотические лекарственные средства
Арипипразол, субстрат CYP2D6 и CYP3А4: пероральные или инъекционные лекарственные формы рисперидона не влияют на фармакокинетику арипипразола и его активный метаболит дегидроарипипразола.
Гликозиды наперстянки
Рисперидон не оказывает клинически важного влияния на фармакокинетику дигоксина.
Литий
Рисперидон не оказывает клинически важного влияния на фармакокинетику лития.
Одновременное применение рисперидона с фуросемидом.
См. раздел См. раздел «Особенности применения» по повышению летальности у пациентов пожилого возраста с деменцией при одновременном применении с фуросемидом.
Особенности применения
Пациенты пожилого возраста с деменцией.
Повышенный уровень смертности.
Среди пациентов пожилого возраста с деменцией, лечившихся атипичными антипсихотическими препаратами, наблюдался повышенный уровень летальности по сравнению с таковым у пациентов из группы плацебо в метаанализе 17 контролируемых исследований атипичных антипсихотических препаратов, включая рисперидон. В плацебоконтролируемом исследовании с применением рисперидона больным этой категории частота летальных исходов составляла 4,0% по сравнению с 3,1% в группе плацебо. Средний возраст умерших пациентов был 86 лет (диапазон – 67–100 лет). Специфический профиль факторов риска смертности в группе пациентов, принимавших рисперидон, не определен. Причины смерти были типичными для этой возрастной группы (от 65 лет) и включали сердечно-сосудистые и цереброваскулярные заболевания, опухоли, инфекции (например, пневмония) и сахарный диабет.
Одновременное применение с фуросемидом.
В ходе плацебоконтролируемого исследования у пациентов пожилого возраста с деменцией повышенный уровень летальности наблюдался при одновременном применении фуросемида с рисперидоном (7,3%; средний возраст – 89 лет, диапазон – 75–97 лет) по сравнению с таковым у пациентов, которые лечились только рисперидоном (3,1%; средний возраст – 84 лет, диапазон – 70-96 лет) или только фуросемидом (4,1%; средний возраст – 80 лет, диапазон – 67–90 лет). Повышение уровня смертности среди пациентов, лечившихся одновременно рисперидоном и фуросемидом, наблюдалось в ходе двух клинических исследований из четырех. У пациентов, одновременно применявших рисперидон с другими диуретиками, повышенного уровня смертности зафиксировано не было.
Патофизиологические механизмы для объяснения этого факта не установлены. Причина смерти тоже не была единственной. Однако следует соблюдать особую осторожность, назначая препарат в таких случаях, а также необходимо провести оценку рисков и пользы этой комбинации или комбинации с другими потенциальными диуретиками, прежде чем назначать препарат. Независимо от лечения, дегидратация была общим фактором риска летальности, и ее следует тщательно контролировать у пациентов с деменцией.
Цереброваскулярные побочные эффекты.
В ходе плацебоконтролированных клинических исследований у пациентов с деменцией, которых лечили рисперидоном, наблюдался более высокий уровень цереброваскулярных побочных эффектов (инсульты и транзиторные ишемические атаки) с летальным исходом по сравнению с теми, кто получал плацебо (средний возраст – 73-95 лет; ).
Комбинированные данные шести плацебоконтролированных исследований с участием пациентов пожилого возраста с деменцией (в возрасте от 65 лет) продемонстрировали возникновение цереброваскулярных расстройств (в том числе тяжелых) у 3,3% (33/989) пациентов, лечившихся рисперидоном, по сравнению с 1,2% (8/693) пациентов, применявших плацебо. Соотношение между группами Риспетрила и плацебо (соотношение шансов; 95% ДИ) составляло 2,96 (1,33; 7,45), в подгруппе пациентов с сосудистой деменцией – 5,26 (1,18; 48,11).
Риск цереброваскулярных побочных эффектов значительно выше у пациентов со смешанной или сосудистой деменцией по сравнению с деменцией Альцгеймера. Поэтому пациентам с другими типами деменции, кроме деменции Альцгеймера, не следует назначать лечение рисперидоном.
Следует тщательно взвесить все риски и преимущества назначения Риспетрила пациентам пожилого возраста с деменцией, особенно риска инсульта. С особой осторожностью следует назначать Риспетрил пациентам с деменцией, имеющим артериальную гипертензию, заболевания сердечно-сосудистой системы и пациентам с сосудистой деменцией. Следует проинструктировать пациентов и лиц, ухаживающих за ними, немедленно сообщать о признаках возможных сердечно-сосудистых приступов, таких как внезапная слабость, онемение лица, рук или ног, а также расстройства речи и зрения. Следует немедленно рассмотреть все возможные варианты лечения, включая прерывание терапии Риспетрилом.
Дети.
Перед назначением Риспетрила детям следует тщательно взвесить соотношение «риск-польза». Необходимо регулярно тщательно оценивать потребность в продолжении лечения. Показания «симптоматическое лечение расстройств социального поведения, дерзко-оппозиционных расстройств и других расстройств социального поведения» и «аутические расстройства» исследовались только у детей в возрасте от 5 лет. Поэтому не следует назначать рисперидон детям с такими показаниями в возрасте до 5 лет.
Нет опыта применения рисперидона детям до 15 лет для лечения маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах.
Применение рисперидона ассоциировано с незначительными прибавками массы тела и индекса массы тела (ИМТ). Перед началом лечения рекомендуется начальное измерение массы тела и регулярный мониторинг массы тела в течение лечения. Изменения роста в долгосрочных открытых расширенных исследованиях были в пределах ожидаемых норм в соответствии с возрастом. Влияние длительного лечения рисперидоном на половое созревание и рост не изучалось достаточным образом.
Из-за потенциального влияния длительной гиперпролактинемии на рост и половое созревание у детей следует учесть необходимость регулярного клинического контроля эндокринологического статуса пациента, включая измерение роста, массы тела, контроль полового созревания, менструального цикла и других явлений, зависимых от пролактина.
Результаты малого постмаркетингового исследования методом наблюдения продемонстрировали, что пациенты 8–16 лет, получавших рисперидон, были в среднем на 3,0–4,8 см выше, чем те, кто получал другие антипсихотические лекарственные средства. Данных этого исследования недостаточно для определения того, влияет ли рисперидон на окончательный рост во взрослом возрасте или результаты измерений напрямую зависят от влияния рисперидона на рост костей, само заболевание оказывает влияние на рост костей, является ли это результатом лучшего контроля заболевания и как результат – фиксация большего роста.
Во время лечения рисперидоном следует регулярно контролировать наличие экстрапирамидных симптомов и других нарушений движения.
Относительно рекомендаций по дозировке для детей см. См. раздел «Способ применения и дозы».
Сонливость.
Во время плацебоконтролированных исследований сонливость часто наблюдалась у детей с аутизмом. Большинство случаев было от легкой до умеренной степени тяжести. Преимущественно сонливость наблюдалась в начале лечения, с наибольшей частотой в течение первых двух недель лечения и самостоятельно проходила, средняя продолжительность составляла 16 дней. Пациентам с сонливостью можно рассмотреть возможность изменения режима дозировки.
Ортостатическая гипотензия.
Из-за α1-литической активности рисперидона, особенно в начале лечения, может наблюдаться ортостатическая гипотензия. В постмаркетинговый период клинически значимая гипотензия наблюдалась при одновременном применении рисперидона и антигипертензивных средств. Риспетрил следует с осторожностью применять пациентам с известными кардиоваскулярными заболеваниями (такими как сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, нарушение проводимости, дегидратация, гиповолемия или цереброваскулярные заболевания). В этих случаях дозу следует титровать (см. «Способ применения и дозы»). Следует рассмотреть возможность снижения дозы при возникновении гипотензии.
Удлинение интервала QT.
В ходе клинических исследований удлинение интервала QT не было ассоциировано с рисперидоном. В постмаркетинговый период очень редко сообщалось о случаях удлинения интервала QT. Следует осторожно применять Риспетрил, как и другие антипсихотические средства, пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями, нарушениями электролитного обмена (гипокалиемия, гипомагниемия) или удлинением интервала QT в семейном анамнезе. Также следует соблюдать осторожность при одновременном применении с препаратами, удлиняющими интервал QT.
Поздняя дискинезия/экстрапирамидные симптомы.
При применении препаратов со свойствами дофаминовых рецепторов антагонистов отмечалось возникновение поздней дискинезии, характеризующейся непроизвольными ритмическими движениями (преимущественно языка и/или лица). Возникновение экстрапирамидных симптомов является фактором риска поздней дискинезии. Если возникают признаки и симптомы поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос отмены всех антипсихотических препаратов.
Следует соблюдать осторожность при одновременном применении психостимуляторов (например метилфенидата) и рисперидона, поскольку при корректировке дозы любого или обоих лекарственных средств могут возникать экстрапирамидные симптомы. Рекомендуемая постепенная отмена лечения психостимуляторами (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Болезнь Паркинсона и деменция с тельцами Леви.
Врачи должны взвешивать опасность или пользу при назначении антипсихотических средств, включая Риспетрил, пациентам с болезнью Паркинсона или деменцией с тельцами Леви. Применение рисперидона может усугубить течение болезни Паркинсона. Пациенты, больные любым из указанных выше заболеваний, могут иметь повышенный риск нейролептического злокачественного синдрома, а также повышенную чувствительность к антипсихотическим препаратам (например, спутанность сознания, притупление болевой чувствительности и неустойчивость осанки с частыми падениями в дополнение к экстрапирамидным симптомам).
Злокачественный нейролептический синдром.
При применении классических нейролептических лекарственных средств отмечаются случаи возникновения злокачественного нейролептического синдрома, характеризующегося гипертермией, ригидностью мышц, нестабильностью вегетативных функций, нарушением сознания и повышением уровня креатинфосфокиназы. Дополнительные признаки включают миоглобинурию (рабдомиолиз) и ОПН. При развитии нейролептического синдрома необходимо отменить все антипсихотические препараты, включая Риспетрил.
Регуляция температуры тела.
Антипсихотические лекарственные средства могут нарушать способность тела к понижению основной температуры тела. Рекомендуется соответствующий уход пациентам, которым назначен Риспетрил, если они будут подвергаться воздействию условий, которые могут вызвать повышение основной температуры тела, а именно – интенсивные физические тренировки, влияние высоких температур внешней среды, сопроводительная терапия препаратами с антихолинергической активностью или воздействие обезвоживания.
Гипергликемия и сахарный диабет.
Сообщалось о гипергликемии, сахарном диабете или обострении существующего диабета во время лечения препаратом Риспетрил. Оценка связи между применением атипичных антипсихотиков и отклонениями уровня глюкозы затруднена из-за повышенного риска возникновения сахарного диабета у больных шизофренией и повышения частоты заболеваемости сахарным диабетом у населения вообще. Таким образом, связь между применением атипичных антипсихотических препаратов и побочными реакциями, связанными с гипергликемией, до конца не ясна. Хотя эпидемиологические исследования указывают на повышенный риск побочных реакций, связанных с гипергликемией, у пациентов, леченных атипичными нейролептиками. Каждому пациенту, применяющему атипичные антипсихотические препараты, следует проверять наличие симптомов гипергликемии и сахарного диабета.
Лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз.
При применении антипсихотических средств, включая рисперидон, наблюдались случаи лейкопении, нейтропении и агранулоцитоза. Агранулозитоз наблюдался очень редко (9/л) лечение рисперидоном следует прекратить и следить за количеством лейкоцитов до восстановления.
Венозная тромбоэмболия.
Описаны случаи венозной тромбоэмболии при применении антипсихотических препаратов. Поскольку пациенты, лечащиеся антипсихотическими лекарственными средствами, часто имеют факторы риска возникновения венозной тромбоэмболии, все возможные факторы развития тромбоэмболии необходимо идентифицировать перед и во время лечения рисперидоном и провести соответствующие превентивные мероприятия.
Увеличение массы тела.
При применении препарата Риспетрил сообщалось о случаях значительного повышения массы тела. Рекомендованный контроль массы тела.
Приапизм.
Существует возможность возникновения приапизма при лечении Риспетрилом вследствие его альфа-адренергического блокирующего действия. О случаях приапизма сообщалось в постмаркетинговый период.
Противорвотный эффект.
В доклиническом изучении свойств рисперидона отмечался противорвотный эффект. Это свойство может маскировать симптомы передозировки некоторых лекарств или таких состояний, как обструкция кишечника, синдром Рея и опухоли мозга.
Нарушение функции печени и почек.
Пациентам с нарушением функции печени и почек рекомендуется назначать половину начальной и поддерживающей доз (см. «Способ применения и дозы»).
Гиперпролактинемия.
Гиперпролактинемия является частым побочным явлением в лечении рисперидоном. Пациентам с побочными явлениями, которые могут зависеть от уровня пролактина в плазме (например гинекомастией, менструальными расстройствами, ановуляцией, нарушениями способности к зачатию, снижением либидо, эректильной дисфункцией и галактореей), рекомендован контроль уровня пролактина.
Исследования на культурах тканей указывают, что рост клеток в опухолях молочной железы человека может быть стимулирован пролактином. Хотя до сих пор четкой связи применения антипсихотических средств клиническими и эпидемиологическими исследованиями не показано, рекомендуется с осторожностью назначать рисперидон пациентам с соответствующей патологией в анамнезе. Риспетрил следует с осторожностью применять пациентам с имеющейся гиперпролактинемией и пролактинозависимыми опухолями, например пролактиномой гипофиза, или возможными пролактинозависимыми опухолями, такими как эпителиальные опухоли молочной железы.
Судороги.
Следует с осторожностью применять Риспетрил пациентам, имеющим приступы судорог или другие состояния в анамнезе, потенциально снижающих судорожный порог.
Интраоперационный синдром атонической радужки (ИСАР).
Во время операций по удалению катаракты наблюдался интраоперационный синдром атонической радужки у пациентов, лечившихся антагонистами α1-адренергических рецепторов, в т. ч. рисперидоном.
Исар может повышать риск осложнений операции на глазу в течение и после хирургического вмешательства. Следует сообщить хирургу-офтальмолога о применении антипсихотических лекарственных средств в прошлом или в период проведения операции. Потенциальные преимущества прекращения терапии препаратами с α1-блокирующим действием перед операцией не установлены, следует учесть риск отмены лечения антипсихотическими средствами.
Вспомогательные вещества.
Таблетки Риспетрила содержат лактозу. Пациенты с наследственной непереносимостью галактозы, лактазной недостаточностью или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы не должны принимать препарат Риспетрил, таблетки, покрытые оболочкой.
Пациентам с гиперчувствительностью к азокрасителям (Е 110), ацетилсалициловой кислоте и другим ингибиторам синтеза простагландинов Риспетрил, таблетки, покрытые оболочкой, следует применять с осторожностью.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность.
Контролируемых исследований с участием беременных женщин не проводилось. Хотя во время исследований на животных не было обнаружено тератогенного воздействия, наблюдалось опосредованное влияние на уровень пролактина.
У новорожденных, матери которых применяли антипсихотические средства (в том числе рисперидон) в течение последнего триместра беременности, существует риск возникновения обратимых экстрапирамидных симптомов и/или синдрома отмены препарата. Эти симптомы включают ажитацию, необычно повышенный или пониженный мышечный тонус, тремор, сонливость, расстройства дыхания или проблемы с кормлением. Эти осложнения могут быть разной тяжести. В некоторых случаях они сами исчезали через определенный промежуток времени, в некоторых – необходим мониторинг состояния младенцев в отделении интенсивной терапии или длительная госпитализация.
Риспетрил не рекомендуется применять в период беременности, кроме случаев жизненной необходимости. Если необходимо прекратить лечение Риспетрилом во время беременности, не следует делать это внезапно.
Кормление грудью.
В ходе исследований на животных рисперидон и 9-гидроксирисперидон выделялись в грудное молоко. Есть наблюдение, что рисперидон и 9-гидроксирисперидон могут также выделяться в грудное молоко человека в небольших количествах. В отдельных случаях 4,3% дозы, которую применяла мать, в виде активной антипсихотической фракции действующего вещества определялось в грудном молоке. При необходимости приема препарата кормление грудью следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Риспетрил может иметь небольшое или умеренное влияние на способность управлять автотранспортом из-за потенциального воздействия на нервную систему и органы зрения (см. «Побочные реакции»). В процессе лечения рекомендуется воздерживаться от управления автотранспортом или работы с другими механизмами, пока не станет известна индивидуальная чувствительность пациентов к препарату.
Способ применения и дозы
Обычная доза
Риспетрил можно использовать один или два раза в сутки. Дозы более 8 мг следует разделять на два приема (утром и вечером). Прием пищи не влияет на абсорбцию препарата Риспетрил.
Рекомендуется постепенное прекращение лечения. После резкого прекращения применения высоких доз антипсихотических препаратов очень редко наблюдались острые симптомы отмены, включая тошноту, рвоту, потливость, бессонницу. Также возможен рецидив психотических симптомов, сообщалось о появлении самопроизвольных движений (например, акатизия, дистония и дискинезия).
Для достижения дозы 0,25–2,5 мг рекомендуется применять Риспетрил, раствор оральный.
Шизофрения и другие психические расстройства
Взрослые (до 65 лет).
Риспетрил можно назначать один или два раза в день.
Начать прием следует с 2 мг Риспетрила в сутки, на второй день дозу можно увеличить до 4 мг. После этого дозу можно поддерживать без изменений или, при необходимости, продолжать индивидуальную коррекцию дозы. Для большинства пациентов рекомендуемая доза составляет 4–6 мг/сут. Некоторым пациентам может быть показано постепенное повышение дозы или пониженная начальная дозировка.
Максимальная суточная дозировка препарата составляет 10 мг.
Дозы, превышающие 10 мг/сут, не выявили более высокой эффективности по сравнению с меньшими дозами, но они могут вызывать появление экстрапирамидных симптомов. Поскольку безопасность доз, превышающих 16 мг/сут, не изучалась, дозы, превышающие этот уровень, применять нельзя.
При необходимости дополнительной седации можно одновременно применять бензодиазепин.
Пациенты пожилого возраста (возраст от 65 лет).
Рекомендуемая начальная доза – по 0,5 мг два раза в день. При необходимости дозу можно увеличить до 1–2 мг дважды в сутки путем повышения на 0,5 мг два раза в сутки.
Маниакальные эпизоды при биполярных расстройствах
Взрослые и дети от 15 лет.
Рекомендуемая начальная доза Риспетрил – 2 мг 1 раз в сутки, вечером. Дозу можно индивидуально увеличить добавлением 1 мг/сут не чаще чем через каждые 24 часа. Рекомендуемый диапазон доз – от 2 до 6 мг/сут.
Как и при других видах симптоматического лечения, при длительном применении Риспетрила необходимо периодически пересматривать дозы и корректировать их в течение всей терапии. Нет данных об эффективности Риспетрила при лечении острой биполярной мании продолжительностью более 12 недель. Если Риспетрил применяют в сочетании с нормотимиками, терапию можно прекратить раньше, поскольку начало эффекта от лечения можно ожидать в первые недели терапии. Даже после первого ответа на лечение следует учитывать возможность повторного возникновения симптомов депрессии из-за особенностей течения болезни и побочных реакций лекарственных средств, применявшихся для лечения, в том числе Риспетрила.
Пациенты пожилого возраста (65 лет).
Рекомендуемая начальная доза – по 0,5 мг два раза в день. При необходимости дозу можно увеличить до 1–2 мг два раза в сутки, повышая на 0,5 мг два раза в сутки. Поскольку опыт применения пациентам пожилого возраста ограничен, рекомендуется осторожность.
Кратковременная терапия выраженной агрессии или тяжелых психических симптомов у пациентов с деменцией Альцгеймеровского типа
Рекомендуемая начальная доза – 0,25 мг два раза в день. При необходимости дозу можно увеличить путем повышения дозы на 0,25 мг два раза в сутки не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальная доза составляет 0,5 мг два раза в сутки. Однако для некоторых пациентов эффективную дозу можно увеличить до 1 мг дважды в день. По достижении оптимальной дозы можно рассмотреть возможность приема суточной дозы один раз в день. Как и при других видах симптоматического лечения, при длительном применении Риспетрила необходимо периодически пересматривать дозы и корректировать их в течение всей терапии.
Отмена лечения Риспетрилом должна произойти не позднее чем через три месяца после начала терапии, терапию можно восстановить только в случае, если поведенческие расстройства появляются снова.
Симптоматическое лечение расстройств социального поведения или агрессивного поведения.
Пациенты с массой тела > 50 кг
Рекомендуемая начальная дозировка составляет 0,5 мг один раз в день. При необходимости дозу следует корректировать путем добавления 0,5 мг один раз в день не чаще, чем через день. Оптимальная доза для большинства пациентов – 1 мг 1 раз в день. Однако для некоторых пациентов для достижения положительного эффекта достаточно не более 0,5 мг один раз в день, в то время как другие могут потребовать 1,5 мг один раз в день.
Пациенты с массой тела 50 кг
Рекомендуемая начальная доза – 0,25 мг один раз в день. При необходимости дозу можно корректировать путем добавления 0,25 мг один раз в день не чаще, чем через день. Оптимальная доза для большинства пациентов – 0,5 мг 1 раз в день. Однако для некоторых пациентов достаточно не более 0,25 мг один раз в сутки для достижения положительного эффекта, тогда как другие могут потребовать 0,75 мг один раз в день.
Как и при других видах симптоматического лечения, длительное применение Риспетрила необходимо периодически пересматривать и корректировать в течение всей терапии.
Нет опыта применения Риспетрила для симптоматического лечения расстройств социального поведения или агрессивного поведения у детей младше 5 лет.
Аутизм (дети от 5 лет).
Дозу следует подбирать индивидуально в зависимости от состояния пациента и клинического ответа.
Пациенты с массой тела 50 кг
Рекомендуемая начальная дозировка составляет 0,25 мг один раз в день. С 4 дня дозу можно увеличить на 0,25 мг. Следует поддерживать дозу 0,5 мг и на 14-й день провести оценку клинического ответа. Увеличение дозы на 0,25 мг с интервалом в 2 нед можно рассматривать только для пациентов с недостаточным клиническим ответом.
Пациенты с массой тела ≥50 кг
Рекомендуемая начальная доза – 0,5 мг 1 раз в день. С 4 дня дозу можно увеличить на 0,5 мг. Следует поддерживать дозу 1 мг и на 14-й день провести оценку клинического ответа. Увеличение дозы на 0,5 мг с интервалом в 2 нед можно рассматривать только для пациентов с недостаточным клиническим ответом.
Дозы Риспетрила для детей с аутизмом (суточная доза в мг/день)
|
Масса тела |
Начальная доза (дни 1–3) |
Рекомендуемая поддерживающая доза (дни 4–14+) |
Увеличение дозы (при необходимости) |
Диапазон доз |
|
50 кг |
0,25 мг |
0,5 мг |
+0,25 мг с интервалом ≥ 2 недели |
–1,25 мг ≥ 20 кг: 0,5 –2,5 мг* |
|
≥ 50 кг |
0,5 мг |
1,0 мг |
+0,5 мг с интервалом ≥ 2 недели |
1,0 –2,5 мг* |
* Пациенты с массой тела более 45 кг могут потребовать больших доз; максимальная доза, которая применялась при клинических исследованиях, составляла 3,5 мг/день.
Риспетрил можно использовать один или два раза в сутки.
Пациентам, у которых возникает сонливость после приема препарата, лучше использовать суточную дозу Риспетрила перед сном. Приблизительно две трети детей с аутизмом жаловались на слабость, что особенно отмечалось в течение начальной фазы лечения.
Как только достигнут адекватный клинический ответ, следует рассмотреть возможность постепенного уменьшения дозы для достижения оптимального отношения клинической эффективности и безопасности.
Недостаточно информации для определения рекомендуемой продолжительности лечения рисперидоном пациентов с аутизмом. Поэтому опытный специалист должен проводить тщательный мониторинг состояния пациента.
При возникновении тяжелых побочных реакций (например, экстрапирамидных расстройств, поздней дискинезии или неконтролируемого увеличения массы тела) следует уменьшить дозу Рисперидона или прекратить лечение.
Нет опыта применения Риспетрила для симптоматического лечения аутизма у детей младше 5 лет.
Для достижения дозы 0,25–1 мг рекомендуется применять Риспетрил, оральный раствор.
Пациенты с заболеваниями печени и почек.
У пациентов с нарушениями функции почек активная антипсихотическая фракция выводится из организма медленнее, чем у здоровых почек. У пациентов с нарушениями функции печени концентрация свободной фракции рисперидона в плазме крови увеличивается.
Независимо от показания этим пациентам назначается половина начальной и поддерживающей доз, титрование дозы должно быть медленнее.
Риспетрил следует применять с осторожностью данной категории пациентов.
Переход из терапии другими антипсихотическими средствами.
Если это клинически оправдано, во время терапии Риспетрилом рекомендуется постепенно прекратить предварительную терапию другими препаратами. При этом, если пациент переводится с терапии антипсихотическими препаратами в форме депо, лечение препаратом Риспетрил рекомендуется начать с применения вместо следующей запланированной инъекции. Периодически следует оценивать необходимость продолжения текущей терапии антипаркинсоническими препаратами.
Дети.
Рисперидон применяют для лечения расстройств социального поведения или агрессивного поведения, а также аутических расстройств у детей от 5 лет; для лечения маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах – у детей от 15 лет.
Передозировка
Симптомы.
Наблюдаемые признаки и симптомы передозировки – это известные побочные реакции препарата, проявляющиеся в усиленной форме: сонливость и седация, тахикардия и артериальная гипотензия, а также экстрапирамидные симптомы. При передозировке сообщалось о продлении интервала QT и судороги. Сообщалось о трепетании-мерцании, ассоциированном с передозировкой препаратом рисперидон в комбинации с пароксетином.
При острой передозировке следует проанализировать возможность лекарственного взаимодействия нескольких препаратов.
Лечение.
Необходимо обеспечить и поддерживать свободную проходимость дыхательных путей для обеспечения адекватной вентиляции и оксигенации. Следует рассмотреть возможность промывания желудка (после интубации, если пациент без сознания) и назначение активированного угля вместе с слабительным средством не позднее чем через час после приема препарата. Показано сердечно-сосудистое мониторирование, включающее непрерывную регистрацию ЭКГ для выявления возможных аритмий.
Риспетрил не имеет специфического антидота. Следовательно, следует выполнять соответствующие поддерживающие мероприятия. Артериальную гипотензию и сосудистый коллапс следует лечить такими мерами, как внутривенные вливания и/или симпатомиметические препараты. При развитии острых экстрапирамидных симптомов следует назначать антихолинергические препараты. Следует продолжать постоянное медицинское наблюдение и мониторинг до момента, когда пациент выздоровеет.
Побочные реакции
Частыми побочными реакциями (частота ≥ 10 %) являются паркинсонизм, седация/сонливость, головная боль и бессонница. Паркинсонизм и акатизия являются дозозависимыми побочными реакциями.
Приведенные ниже побочные реакции включают те, о которых сообщалось во время клинических испытаний и в постмаркетинговый период. Частота побочных реакций: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100 до
В каждой группе побочные реакции представлены в порядке убывания степени тяжести.
|
Инфекции и инвазии |
|
|
Часто |
пневмония, бронхит, инфекции верхних дыхательных путей, синусит, инфекции мочевыводящих путей, инфекции уха, грипп |
|
Нечасто |
инфекции дыхательных путей, цистит, инфекции глаза, тонзиллит, онихомикоз, воспаление подкожной клетчатки, локализованная инфекция, вирусная инфекция, акародерматит |
|
Редко |
инфекция |
|
Со стороны крови и лимфатической системы |
|
|
Нечасто |
нейтропения, уменьшение количества лейкоцитов, тромбоцитопения, анемия, снижение гематокрита, увеличение количества эозинофилов |
|
Редко |
агранулоцитозс |
|
Со стороны иммунной системы |
|
|
Нечасто |
гиперчувствительность |
|
Редко |
анафилактическая реакцияс |
|
Со стороны эндокринной системы |
|
|
Часто |
гиперпролактинемияа |
|
Редко |
нарушение секреции антидиуретического гормона, присутствие глюкозы в моче |
|
Со стороны метаболизма и пищеварения |
|
|
Часто |
увеличение массы тела, повышение аппетита, снижение аппетита |
|
Нечасто |
сахарный диабетб, гипергликемия, полидипсия, уменьшение массы тела, анорексия, повышение уровня холестерина |
|
Редко |
водная интоксикацияс, гипогликемия, гиперинсулинемияс, повышение уровня триглицеридов в крови |
|
Очень редко |
диабетический кетоацидоз |
|
Со стороны психики |
|
|
Очень часто |
бессонницад |
|
Часто |
расстройства сна, ажитация, депрессия, тревога |
|
Нечасто |
мания, спутанность сознания, снижение либидо, нервозность, ночные ужасы |
|
Редко |
кататония, сомнамбулизм, расстройства питания, связанные со сном, притупленный аффект, аноргазмия |
|
Со стороны нервной системы |
|
|
Очень часто |
седация/сонливость, паркинсонизмд, головная боль |
|
Часто |
акатизияд, дистонияд, головокружение, дискинезияд, тремор |
|
Нечасто |
поздняя дискинезия, церебральная ишемия, отсутствие реакции на раздражители, потеря сознания, подавленный уровень сознания, судорогид, синкопе, психомоторная гиперактивность, расстройства равновесия, нарушение координации, постуральное головокружение, нарушение внимания, дизартрия, расстройства вкусовых ощущений, гипестезия, парестезия |
|
Редко |
злокачественный нейролептический синдром, цереброваскулярные расстройства, диабетическая кома, ритмическое покачивание головы |
|
Со стороны органов зрения |
|
|
Часто |
размытость зрения, конъюнктивит |
|
Нечасто |
светобоязнь, сухость глаз, увеличение слезоотделения, покраснение глаз |
|
Редко |
глаукома, нарушение движения глазных яблок, ротаторный нистагм, образование корки на краю века, интраоперационный синдром атонической радужкис |
|
Со стороны органов слуха |
|
|
Нечасто |
вертиго, тинит, боль в ушах |
|
Со стороны сердечной деятельности |
|
|
Часто |
тахикардия |
|
Нечасто |
фибрилляция предсердий, атриовентрикулярная блокада, нарушение проводимости сердца, удлинение интервала QT на электрокардиограмме, брадикардия, отклонение на электрокардиограмме, сердцебиение |
|
Редко |
синусовая аритмия |
|
Неизвестно |
синдром постуральной ортостатической тахикардии |
|
Со стороны сосудистой системы |
|
|
Часто |
артериальная гипертензия |
|
Нечасто |
гипотензия, ортостатическая гипотензия, приливы |
|
Редко |
легочная эмболия, тромбоз вен |
|
Со стороны дыхательной системы |
|
|
Часто |
диспноэ, фаринголарингеальная боль, кашель, эпистаксис, заложенность носа |
|
Нечасто |
аспирационная пневмония, легочный застой, ухудшение проходимости дыхательных путей, хрипы, свистящее дыхание, дисфония, расстройства дыхания |
|
Редко |
синдром ночного апноэ, гипервентиляция |
|
Со стороны пищеварительной системы |
|
|
Часто |
боль в животе, дискомфорт в животе, рвота, тошнота, запор, диарея, диспепсия, сухость во рту, зубная боль |
|
Нечасто |
недержание кала, фекалома, гастроэнтерит, дисфагия, вздутие живота |
|
Редко |
панкреатит, обструкция желудочно-кишечного тракта, отек языка, хейлит |
|
Очень редко |
непроходимость кишечника |
|
Со стороны гепатобилиарной системы |
|
|
Нечасто |
повышение уровня трансаминаз, повышение уровня гамма-глутамил-трансферазы, повышение уровня печеночных ферментов |
|
Редко |
желтуха |
|
Со стороны кожи и подкожной клетчатки |
|
|
Часто |
сыпь, эритема |
|
Нечасто |
крапивница, зуд, алопеция, гиперкератоз, экзема, сухость кожи, изменение цвета кожи, акне, себорейный дерматит, заболевания кожи, повреждение кожи |
|
Редко |
медикаментозная сыпь, перхоть |
|
Очень редко |
ангионевротический отек |
|
Со стороны костно-мышечной системы |
|
|
Часто |
мышечные спазмы,мышечно-скелетная боль, боль в спине, артралгия |
|
Нечасто |
повышение уровня креатинфосфокиназы, нарушение осанки, скованность суставов, опухание суставов, мышечная слабость, боль в шее |
|
Редко |
рабдомиолиз |
|
Со стороны мочевыделительной системы |
|
|
Часто |
недержание мочи |
|
Нечасто |
полакиурия, задержка мочи, дизурия |
|
Беременность, послеродовой период и неонатальные состояния |
|
|
Очень редко |
экстрапирамидные симптомы и/или синдром отмены препарата у новорожденныхс |
|
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез |
|
|
Нечасто |
эректильная дисфункция, нарушение эякуляции, аменорея, нарушение менструального циклад, гинекомастия, галакторея, половая дисфункция, боли в молочных железах, вагинальные выделения |
|
Редко |
приапизмс, задержка менструации, нагрубание молочных желез, увеличение молочных желез, выделение из молочных желез |
|
Общие расстройства |
|
|
Часто |
отекд, лихорадка, боль в грудной клетке, астения, усталость, боль |
|
Нечасто |
отек лица, озноб, повышение температуры тела, нарушение походки, жажда, дискомфорт в груди, лихорадка, необычные ощущения, дискомфорт |
|
Редко |
гипотермия, снижение температуры тела, ощущение холода в конечностях, синдром отмены препарата, уплотнениес |
|
Повреждение и отравление |
|
|
Часто |
падение |
|
Нечасто |
боль после хирургических вмешательств |
АГиперпролактинемия в некоторых случаях может приводить к гинекомастии, расстройствам менструального цикла, аменорее, ановуляции, галакторее, нарушению способности к зачатию, снижению либидо, эректильной дисфункции.
БВо время плацебоконтролированных исследований сообщалось о сахарном диабете у 0,18% пациентов, получавших рисперидон по сравнению с 0,11% в группе плацебо. Общая частота во всех клинических испытаниях составила 0,43% у пациентов, принимавших рисперидон.
С Не отмечалось в клинических исследованиях Риспетрила, однако было обнаружено в течение постмаркетингового наблюдения.
ДЭкстрапирамидные расстройства включают: паркинсонизм (гиперсекреция слюны, ригидность мышц, паркинсонизм, слюнотечение, феномен «зубчатого колеса», брадикинезия, гипокинезия, масковидное лицо, напряженность мышц, акинезия, ригидность затылочных мышц, ригидность мышц, паркинсон, паркинсонический тремор),акатизию (акатизия, беспокойство, гиперкинезия, синдром беспокойных ног), тремор, дискинезию (дискинезия, подергивание мышц, хореоатетоз, атетоз, миоклонус), дистонию.
Дистония включает дистонию, гипертонию, кривошию, самопроизвольные мышечные сокращения, миогенные контрактуры, блефароспазм, движение глазного яблока, паралич языка, тик (в области лица), ларингоспазм, миотонию, опистотонус, ротоглоточный спазм, плевро. Включен больший перечень симптомов, не обязательно имеющих экстрапирамидное происхождение.
Бессонница включает нарушение засыпания, интрасомническое расстройство.
Судороги включают большой эпилептический приступ.
Менструальные расстройства включают в себя нерегулярные менструации, олигоменорею.
Отек включает генерализованный отек, периферический отек, «точечный» отек.
Побочные реакции палиперидона
Палиперидон является активным метаболитом рисперидона, поэтому профили побочных реакций этих веществ (включая пероральные и инъекционные формы выпуска) подобны. В дополнение к указанным выше побочным реакциям, при применении палиперидона сообщалось о синдроме постуральной ортостатической тахикардии, который, вероятно, может наблюдаться и при применении Риспетрила.
Побочные реакции, свойственные антипсихотическим лекарственным средствам
Удлинение интервала QT
Как и при применении других антипсихотиков, в постмаркетинговый период сообщалось о продлении интервала QT при применении рисперидона. Также при применении антипсихотических препаратов сообщалось о других побочных реакциях со стороны сердца, удлиняющих интервал QT, таких как вентрикулярная аритмия, фибрилляция желудочков, вентрикулярная тахикардия, внезапная смерть, остановка сердца, трепетание-мерцание.
Венозная тромбоэмболия
На фоне применения антипсихотических средств зарегистрированы случаи развития венозной тромбоэмболии, включая легочную эмболию и тромбоз глубоких вен.
Увеличение массы тела
Сравнение количества пациентов, применявших Риспетрил, и пациентов, применявших плацебо и имеющих увеличение массы тела на 7% в плацебоконтролированных исследованиях продолжительностью от 6 до 8 недель, показали статистически значимую разницу в частоте случаев увеличения массы тела в группе пациентов, принимавших Риспетрил (18%), по сравнению с таковой у пациентов, применявших плацебо (9%). В ходе 3-недельных плацебоконтролированных исследований у взрослых пациентов с острой манией частота увеличения массы тела на ≥7% была сравнима с таковой в группе, принимавшей Риспетрил (2,5%), и в группе, принимавшей плацебо (2,4%) ), и была несколько выше в группе активного контроля (3,5%).
В популяции детей с нарушениями поведения в течение длительных исследований масса тела пациентов увеличивалась в среднем на 7,3 кг после 12 месяцев лечения. Ожидаемое увеличение массы тела для детей с нормальной массой тела в возрасте 5–12 лет – от 3 до 5 кг в год. Начиная с 12 лет увеличение массы тела для девушек остается от 3 до 5 кг в год, в то время как ребята набирают в среднем 5 кг в год.
Дополнительная информация об особых категориях пациентов
Побочные реакции у пациентов пожилого возраста с деменцией или у детей, о которых сообщалось с большей, чем у категории взрослых пациентов, описаны ниже.
Пациенты пожилого возраста с деменцией.
Транзиторная ишемическая атака и цереброваскулярные расстройства – побочные реакции, о которых сообщалось в течение клинических исследований с частотой 1,4% и 1,5% соответственно у пациентов пожилого возраста с деменцией. Кроме того, о таких побочных реакциях сообщалось с частотой ≥ 5% у пациентов пожилого возраста с деменцией и по меньшей мере с вдвое более высокой частотой, чем у других категорий взрослых пациентов: инфекции мочевыводящих путей, периферический отек, летаргия и кашель.
Дети.
В целом ожидаемые побочные реакции у детей схожи с взрослыми относительно частоты возникновения, типа и степени тяжести.
Побочные реакции, наблюдавшиеся у детей (в возрасте от 5 до 17 лет) с частотой ≥ 5% и с по меньшей мере вдвое более высокой частотой, чем у взрослых пациентов: сонливость/седация, усталость, головная боль, повышение аппетита, рвота, инфекции верхних дыхательных путей, заложенность носа, абдоминальная боль, головокружение, кашель, пирексия, тремор, диарея и энурез. Влияние длительного лечения рисперидоном на половое созревание и рост изучены недостаточно (см. раздел «Особенности применения»).
Содержимое вспомогательных веществ.
Содержит оранжево-желтый S (E 110). Может вызвать аллергические реакции.
Срок годности
5 лет
Условия хранения
Хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 25 °C в оригинальной упаковке.
Упаковка
Таблетки по 1, 2, 4 мг по 60 таблеток у флаконах.
Таблетки по 2 мг по 10 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Фармасайнс Инк. / Pharmascience Inc.
Адрес
6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н4Р 2Т4, Канада/
6111 Royalmount Avenue, 100, Монреаль, Квебек H4P 2T4 Канада.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Риспетрил таблетки по 2 мг 20 шт. (10х2)?
Какое действующее вещество товара - Риспетрил таблетки по 2 мг 20 шт. (10х2)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Риспетрил (Таблетки, покрытые оболочкой)?
Какая страна производитель препарата?
Антипсихотические препараты
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.