Пренеса таблетки по 4 мг 30 шт. (10х3) - КРКА
- Торговое название Пренеса
- Действующее вещество Периндоприл
- Лекарственная форма Таблетки
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель KRKA, d.d.
- Страна Словения
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 87837
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Пренеса?
(Prenessa?)
Склад:
діюча речовина: периндоприлу терт-бутиламін;
1 таблетка містить 2 мг, або 4 мг, або 8 мг периндоприлу у вигляді солі терт-бутиламіну;
допоміжні речовини: кальцію хлорид гексагідрат, лактози моногідрат, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 2 мг: від білого до майже білого кольору, круглі, трохи двоопуклі, зі скошеними краями;
таблетки по 4 мг: від білого до майже білого кольору, овальні, трохи двоопуклі, зі скошеними краями та насічкою з одного боку.
таблетки 8 мг: від білого до майже білого кольору, круглі, трохи двоопуклі, зі скошеними краями та насічкою з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Периндоприл. Код АТХ С09А А04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Периндоприл є інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. Ангіотензинперетворювальний фермент, або кіназа, є ексопептидазою, що дає можливість перетворювати ангіотензин I на ангіотензин II, а також спричиняє розпад вазодилататорного агента брадикініну з утворенням неактивного гептапептиду. Гальмування активності ангіотензинперетворювального ферменту призводить до зменшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові, підвищення активності реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну) і зниження секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворювальний фермент блокує брадикінін, гальмування активності цього ферменту призводить до збільшення активності циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, а отже – до активації системи простагландинів. Такий механізм сприяє дії інгібіторів АПФ щодо зниження артеріального тиску і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад, кашель).
Периндоприл в організмі перетворюється на активний метаболіт – периндоприлат. Інші метаболіти не демонструють активності в інгібуванні АПФ в експериментальних умовах.
Артеріальна гіпертензія.
Периндоприл проявляє активність при слабкій, помірній і тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи.
Периндоприл знижує загальний периферичний опір, що призводить до зменшення системного артеріального тиску. Збільшення периферичного кровообігу відбувається практично без зміни частоти серцевих скорочень. Як правило, відбувається збільшення ниркового кровотоку, при цьому швидкість клубочкової фільтрації практично не змінюється.
Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після однократного прийому та зберігається щонайменше 24 години: співвідношення Т/Р (максимальна ефективність/мінімальна ефективність упродовж доби) периндоприлу становить 87-100 \%. Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без тахіфілаксії.
У разі припинення застосування периндоприлу ефекту відміни не виникає.
Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Клінічні дослідження довели, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій.
Комбінована терапія з тіазидним діуретиком виявляє адитивний синергійний ефект. Комбінація інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком.
Серцева недостатність.
В експериментальних дослідженнях застійну серцеву недостатність було викликано перев’язуванням коронарної артерії та доведено що, Периндоприл зменшує гіпертрофію міокарду та надмірну кількість субендокардіального колагену, відновлює співвідношення міозину до ізоензиму, та знижує частоту виникнення реперфузійної аритмії.
Периндоприлу тертбутиламін полегшує роботу серця шляхом зменшення перед- та післянавантаження на серце.
Дослідження за участю пацієнтів із серцевою недостатністю продемонстрували:
- зменшення тиску наповнення правого та лівого шлуночків,
- зниження системного периферичного опору,
- збільшення серцевого індексу та покращення серцевого викиду,
- збільшення регіонального м’язового кровотоку в міокарді.
У ході порівняльних досліджень перше призначення 2 мг периндоприлу пацієнтам із серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не було пов’язане з будь-яким достовірним зниженням артеріального тиску порівняно з таким при застосуванні плацебо.
Фармакокінетика.
Абсорбція.
Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину.
Периндоприл є проліками. 27 \% від загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту – периндоприлату, препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому.
Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність, тому добову дозу периндоприлу тертбутиламіну рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою.
Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові.
Розподіл.
Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування периндоприлату з білками плазми становить 20 \%, головним чином ? з ангіотензинперетворювальним ферментом, але цей показник є дозозалежним.
Виведення.
Периндоприлат виводиться із сечею. Період остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через 4 дні від початку лікування.
Особливі групи пацієнтів.
Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Рекомендовано підбирати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності (кліренсу креатиніну).
Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв.
Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу.
Клінічні характеристики.
Показання.
– Артеріальна гіпертензія.
– Серцева недостатність.
– Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями.
– Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документально підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця.
– Довготривале лікування зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами дослідження EUROPA).
Протипоказання.
– Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого інгредієнта препарату, а також до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).
– Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).
– Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
– Одночасне призначення з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен пацієнтам хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
– Протипоказаний жінкам, що планують вагітність та вагітним.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Лікарські засоби що викликають гіперкаліємію.
Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть викликати виникнення гіперкаліємії, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), гепарини, імуносупресори такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасний прийом вказаних лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії.
Протипоказано (див. розділ «Протипоказання») одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном пацієнтам хворим на цукровий діабет або пацієнтам з порушеною функцією нирок з огляду на підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, кардіоваскулярної захворюваності і смертності та не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування») всім іншим групам пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину: за даними літератури відомо, що у пацієнтів з встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або з цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно до монотерапії препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.
Естрамустин: підвищення ризику виникнення побічних реакції, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).
Калійзберігаючі діуретики (наприклад, триамтерен, амілорид), солі калію: виникнення гіперкаліємії (можливо летальної) особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю (адитивний гіперкаліємічний ефект). Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»). Однак, якщо одночасне призначення вищезазначених речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг калію плазми крові.
Літій. При застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію можливе оборотне підвищення концентрації літію у плазмі і, відповідно, підвищення ризику його токсичної дії. Не рекомендується застосовувати периндоприл з препаратами літію. У разі доведеної необхідності такого призначення обов’язково ретельно контролювати рівень літію у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування, що потребує особливої уваги.
Протидіабетичні засоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби). Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш вірогідно цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Баклофен: посилення антигіпертензивного ефекту. За необхідності слід контролювати артеріальний тиск та адаптувати дозу антигіпертензивних засобів.
Діуретики: у пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищенню об’єму циркулюючої крові або споживанню солі перед початком терапії периндоприлом тертбутиламіном. Лікування слід розпочинати з низьких доз та поступово їх збільшувати.
При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом), або необхідно призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням.
При застійній серцевій недостатності на фоні прийому діуретика прийом інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо після зниження дози діуретика.
У будь-якому випадку, необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) на протязі перших тижнів лікування інгібітором АПФ.
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон). У разі одночасного застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на день з низькими дозами інгібітору АПФ необхідно:
- у випадку недотримання рекомендацій щодо призначення даної комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо летальної) під час лікування пацієнтів з серцевою недостатністю ІІ-ІV класу по NYHA та фракцією викиду < 40 \%, які попередньо лікувалися інгібітором АПФ та петльовим діуретиком;
- перед призначенням такої комбінації слід впевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності;
- рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту ? 3 г/добу. Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ?2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику погіршення функції нирок, у тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід відновити водний баланс, а також необхідно приділити увагу моніторингу функції нирок одразу після призначення комбінованої терапії та, періодично надалі.
Одночасне застосування, що потребує деякої уваги.
Антигіпертензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу тертбутиламіну. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами, або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вільдагліптин): у пацієнтів, яким призначено комбінацію гліптину та інгібітору АПФ можливе підвищення ризику виникнення ангіоедеми внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептилпептидази-ІV (ДПП- ІV).
Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).
Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Золото: нітратоподібна реакція (симптомами є: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) зустрічається рідко у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).
Естрогени.
При одночасному застосуванні можливе зменшення антигіпертензивної дії препарату за рахунок затримки рідини в організмі.
Засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку, разом із інгібіторами АПФ підвищують ризик нейтропенії та/або агранулоцитозу.
Алкоголь, діуретики, антигіпертензивні засоби, трициклічні антидепресанти потенціюють гіпотензивний ефект периндоприлу та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
Особливості застосування.
Перед початком та під час застосування препарату необхідно проводити моніторинг артеріального тиску, функцій нирок і калію у плазмі крові.
Стабільна ішемічна хвороба серця:
У випадку, якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом відбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед тим як вирішувати питання про продовження терапії.
Артеріальна гіпотензія.
Прийом інгібіторів АПФ може спричинити зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігається рідше у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією та є більш вірогідною у пацієнтів з гіповолемією, у тих, хто приймає діуретики, знаходиться на дієті з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням, або у пацієнтів з тяжкою ренін-залежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія є більш вірогідною у пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш вірогідне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно знаходитися під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Такі самі застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9 \% (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові та підвищення артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприлу тертбутиламін може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є передбачуваним і зазвичай не потребує відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може з’явитися необхідність зниження дози або відміни препарату.
Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і інші інгібітори АПФ, периндоприлу тертбутиламін призначають з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).
Ниркова недостатність.
У випадку ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкова доза периндоприлу призначається відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а далі – залежно від відповіді пацієнта на лікування. Моніторинг калію та креатиніну є звичайним стандартом для таких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).
У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках – із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною.
У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. У таких пацієнтів лікування слід починати під ретельним спостереженням лікаря з маленьких доз та з обережною титрацією доз. Враховуючи вищесказане, лікування діуретиками може сприяти виникненню артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування периндоприлу тертбутиламіном.
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприлу тертбутиламін призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характерно для пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю. Може стати необхідним зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу тертбутиламіну.
Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі.
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран та приймають супутню терапію інгібіторами АПФ, виникали реакції анафілактичного типу. Тому для таких пацієнтів необхідно прийняти рішення щодо використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних препаратів.
Пацієнти після трансплантації нирки.
Досвід щодо призначення периндоприлу тертбутиламіну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу тертбутиламіну (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити препарат і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначення антигістамінних препаратів може бути корисним для зменшення симптомів.
Ангіоневротичний набряк, пов`язаний з набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідно термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнтам слід знаходитись під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів, що виникли та стабілізації стану.
Пацієнти, які в анамнезі мали ангіоневротичний набряк, що не був пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ, знаходяться в групі підвищеного ризику щодо виникнення ангіоедеми під час прийому інгібітору АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп’ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно виключити під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ).
Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використанням декстрансульфату, можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітору АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.
Печінкова недостатність.
Випадки, коли на фоні прийому інгібітору АПФ розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та прогресує у швидкоплинний некроз печінки та іноді смерть, зустрічаються рідко. Механізм розвитку даного синдрому не відомий. Пацієнтам, у яких розвинулася жовтяниця або значне підвищення печінкових ферментів на фоні прийому інгібітору АПФ, необхідно припинити його прийом та отримати відповідне медичне обстеження і лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія.
Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо на тлі існуючого порушення функції нирок. Іноді у вищезазначених пацієнтів можуть розвиватися серьозні інфекції, які в поодиноких випадках не відповідають на інтенсивну антибіотикотерапію. Якщо периндоприл призначається таким пацієнтам, рекомендовано періодично контролювати кількість лейкоцитів крові та пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, лихоманку).
Расовий фактор.
Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як й інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.
Кашель.
Повідомлялося про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після відміни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.
Хірургічне втручання/анестезія
Периндоприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що викликають гіпотензію. Препарат слід відмінити за один день до хірургічного втручання. У разі виникнення артеріальної гіпотензії, якщо вважається що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об’єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, еплеренону, триамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або ті пацієнти, що приймають інші препарати, які спричинюють підвищення концентрації калію в сироватці крові (наприклад гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та з частим моніторингом рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти, хворі на цукровий діабет
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літій
Одночасний прийом літію та периндоприлу зазвичай не рекомендований (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Калійзберігаючі препарати, харчові добавки, що містять калій або замінники солі з калієм
Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими препаратами або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Наявні повідомлення щодо виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, інсульту, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності), особливо при одночасному прийомі препаратів, що впливають на РААС. Комбінація інгібітору АПФ (іАПФ) з блокатором рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) або з аліскіреном враховуючи подвійну блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи не рекомендована.
Пацієнтам хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) одночасний прийом з аліскіреном протипоказаний (див розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Допоміжні речовини
До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкою спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендується приймати периндоприлу тертбутиламін.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність: застосування інгібіторів АПФ протипоказане під час вагітності.
Пацієнток при плануванні вагітності слід перевести на альтернативну антигіпертензивну терапію, що має доведений профіль безпеки для вагітних. Після встановлення вагітності лікування інгібіторами АПФ необхідно негайно припинити та, за необхідності, призначити альтернативну терапію.
Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та неонатальної токсичності.
У випадку, якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через можливість виникнення артеріальної гіпотензії.
Годування груддю: не рекомендується застосування периндоприлу тертбутиламіну в період годування груддю у зв'язку з відсутністю даних щодо його проникнення у грудне молоко. Під час годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти.
Фертильність: вплив на репродуктивну здатність або фертильність відсутній.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Периндоприлу тертбутиламін не чинить прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з автоматизованими системами. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами. Як результат, здатність керувати транспортними засобами або працювати з автоматизованими системами може бути зниженою.
Спосіб застосування та дози.
Препарат призначений дорослим для перорального застосування.
Рекомендується застосовувати периндоприл 1 раз на добу вранці перед вживанням їжі.
Дозу підбирати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, профілю пацієнта та показників артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).
Артеріальна гіпертензія.
Периндоприл можна призначати у монотерапії або в комбінації з препаратами інших класів антигіпертензивних засобів.
Рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу, вранці.
Пацієнтам із високою активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (особливо пацієнтам із реноваскулярною артеріальною гіпертензією, порушенням водно-електролітного балансу, серцевою недостатністю або тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнтам літнього віку) через можливість виникнення раптового зниження артеріального тиску (гіпотензія першої дози) рекомендується початкова доза 2 мг під наглядом лікаря, якщо потрібно – в умовах стаціонару.
Через 1 місяць лікування дозу можна підвищити до максимальної дози – 8 мг 1 раз на добу.
На початку терапії периндоприлом можливе виникнення симптоматичної гіпотензії, особливо у пацієнтів, які застосовують діуретики. Таким пацієнтам розпочинати лікування периндоприлом слід з обережністю, оскільки у них може бути дефіцит води та/або солі. Якщо це можливо, слід припинити застосування діуретику за 2-3 дні до початку лікування периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»).
Для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, якщо не можна припиняти застосування діуретиків, лікування периндоприлом слід розпочинати з добової дози 2 мг. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Подальше підвищення дозування периндоприлу має здійснюватися залежно від показників артеріального тиску, а при необхідності лікування діуретиками може бути відновлено.
Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг, яка може бути підвищена до 4 мг через 1 місяць лікування, а потім, у разі необхідності, залежно від функцій нирок – до 8 мг з урахуванням функції нирок (див. таблицю нижче).
Серцева недостатність.
Пацієнтам із серцевою недостатністю, яким периндоприлу тертбутиламін зазвичай призначають одночасно з діуретиком, що виводить калій, та/або дигоксином, та/або ?-блокатором лікування рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом та з початкової дози 2 мг, яка приймається вранці. Через 2 тижні, за умови доброї переносимості препарату, дозу можна підвищити до 4 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта.
Лікування пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю та інших пацієнтів із групи високого ризику (з порушенням функцій нирок та схильністю до порушень рівня електролітів, пацієнтів, які отримують одночасну терапію діуретиками та/або вазодилататорами) слід розпочинати під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).
У пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, зокрема у пацієнтів із дефіцитом електролітів з гіпонатріємією або без неї, у пацієнтів із гіповолемією або у тих, хто отримував інтенсивну терапію діуретиками, слід провести корекцію вищезазначених станів, якщо можна, до початку терапії периндоприлом. Артеріальний тиск, функцію нирок та рівень калію у сироватці крові слід ретельно контролювати до початку та в ході лікування периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»).
Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документально підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця.
Початкова доза периндоприлу становить 4 мг 1 раз на добу вранці. Через 2 тижні, за умови гарної переносимості та з урахуванням функцій нирок, дозу підвищити до 8 мг 1 раз на добу.
Пацієнтам літнього віку спочатку призначати препарат у дозі 2 мг 1 раз на добу впродовж 1-го тижня, впродовж наступного тижня – 4 мг 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозування підвищити до 8 мг 1 раз на добу. Дозу можна підвищити тільки за умови доброї переносимості попередньої більш низької дози.
Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями.
Початкова доза периндоприлу для пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі становить 2 мг на добу у вигляді однократної ранкової дози. Після 2 тижнів лікування дозу підвищити до 4 мг на добу та застосовувати впродовж ще 2 тижнів перед початком введення індапаміду.
Необхідний ретельний контроль артеріального тиску.
Периндоприл можна призначити у комбінації з індапамідом або перейти на застосування фіксованої комбінації периндоприлу та індапаміду як перед, так і в ході лікування периндоприлом.
Лікування розпочати у строки від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.
Пацієнти з порушенням функцій нирок.
Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю залежить від кліренсу креатиніну.
Кліренс креатиніну (мл/хв)
Рекомендована доза
ClCr ? 60
4 мг/добу
30 < ClCr < 60
2 мг/добу
15 < ClCr < 30
2 мг через добу
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі *, ClCr < 15
2 мг у день проведення діалізу
* Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, слід застосовувати периндоприл після проведення гемодіалізу.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують підбору дози препарату (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Діти.
Ефективність та безпека застосування дітям (до 18 років) не вивчалися. Тому периндоприлу тертбутиламін призначати дітям не рекомендується.
Передозування.
Інформації про передозування периндоприлу недостатньо. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бути наступними: артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель тощо.
При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину натрію хлориду 0,9 \%
(9 мг/мл). У випадку виникнення артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтальне положення з низьким узголів’ям. У разі можливості слід забезпечити пацієнту інфузії ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення резистентної до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму. Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Побічні реакції.
Психічні порушення: порушення сну та настрою.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, вертиго, парестезія, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості.
З боку органів зору: порушення зору.
З боку органів слуху: шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: пальпітація, тахікардія, артеріальна гіпотензія (особливо після застосування першої дози).
Дуже рідко поширені: внаслідок раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ризику можуть виникнути аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт.
Повідомлялося також про випадки виникнення васкулітів.
З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння: кашель, диспное, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт.
Порушення метаболізму та обміну речовин: гіпоглікемія, гіпонатріємія.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, розлади травлення, діарея і запор, сухість у роті, панкреатит.
З боку печінки та жовчного міхура: цитолітичний або холестатичний гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки, язика, голосової щілини, гортані, кропив’янка, реакції фоточутливості, перфігоїд, гіпергідроз, поліморфна еритема.
З боку скелетно-м’язового апарату, сполучної та кісткової тканин: м’язові судоми, артралгія, міалгія.
З боку нирок і сечового міхура: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція.
Загальні порушення: астенія, підвищення потовиділення, біль у грудній клітці, нездужання, периферичні набряки, гіпертермія, падіння.
З боку системи крові та лімфатичної системи: зниження рівня гемоглобіну, гематокрит, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, еозинофілія, випадки агранулоцитозу і панцитопенії.
У пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази спостерігалися поодинокі випадки гемолітичної анемії.
Можливе підвищення сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові, виникнення оборотної гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю, реноваскулярною гіпертензією. Підвищення рівня печінкових трансаміназ та рівня білірубіну в сироватці крові відзначались як рідко поширені.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. 10 таблеток у блістері; по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/ KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/ Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Состав
Действующее вещество: периндоприл;
1 таблетка содержит 2 мг или 4 мг или 8 мг периндоприла в виде соли терт-бутиламина;
Другие составляющие: кальция хлорид гексагидрат, лактозы моногидрат, кросповидон, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.
Лекарственная форма
Таблетки.
Основные физико-химические свойства: таблетки по 2 мг: от белого до почти белого цвета круглые, немного выпуклые, со скошенными краями; таблетки по 4 мг: от белого до почти белого цвета овальные, немного двояковыпуклые, со скошенными краями и насечкой с одной стороны; таблетки 8 мг: от белого до почти белого цвета круглые, слегка двояковыпуклые, со скошенными краями и насечкой с одной стороны.Фармакотерапевтическая группа
Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), монокомпонентны. Периндоприл. Код ATX C09A A04.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Механизм действия
Периндоприл – ингибитор фермента, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II (ангиотензинпревращающий фермент АПФ). Преобразовательный фермент или киназа – это экзопептидаза, которая делает возможным превращение ангиотензина И в сосудосуживающий ангиотензин ІІ, а также приводит к распаду вазодилататора брадикинина в неактивный гептапептид. Ингибирование АПФ приводит к уменьшению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что повышает активность ренина в сыворотке крови (по механизму обратной связи) и снижает секрецию альдостерона. Поскольку АПФ инактивирует брадикинин, ингибирование АПФ также приводит к повышению активности циркулирующей и местной калликреин-кининовой системы (и, таким образом, также приводит к активации системы простагландинов). Этот механизм действия приводит к снижению АД ингибиторами АПФ и частично отвечает за появление некоторых побочных эффектов (например кашля).
Периндоприл действует через активный метаболит – периндоприлат. Остальные метаболиты не демонстрируют активности в ингибировании АПФ в экспериментальных условиях.
Фармакодинамический эффект
Артериальная гипертензия
Периндоприл эффективно снижает АД при всех стадиях артериальной гипертензии: легкой, умеренной и тяжелой; снижение систолического и диастолического АД наблюдается у пациента как в положении лежа, так и в положении стоя.
Периндоприл уменьшает сопротивление периферических сосудов, что приводит к снижению АД. В результате увеличивается периферический кровоток без влияния на частоту сердечных сокращений.
Как правило, увеличивается и почечный кровоток, в то время как скорость клубочковой фильтрации (СКР) обычно не меняется.
Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4–6 ч после однократного приема и сохраняется не менее 24 ч: соотношение Т/Р (минимальная эффективность/максимальная эффективность в течение суток) периндоприла составляет 87–100%.
Артериальное давление снижается быстро. У пациентов, ответивших на лечение, нормализация АД происходит в течение месяца и сохраняется без тахифилаксии.
При прекращении применения периндоприла эффекта отмены не возникает.
Периндоприл уменьшает гипертрофию левого желудочка.
Клинические исследования показали, что периндоприл обладает сосудорасширяющими свойствами. Он улучшает упругость больших артерий и уменьшает соотношение толщины стенки к просвету сосуда для малых артерий.
Комбинированная терапия с тиазидным диуретиком проявляет аддитивный синергический эффект. Комбинация ингибитора АПФ и тиазидного диуретика также уменьшает риск гипокалиемии, вызванной диуретиком.
Сердечная недостаточность
В экспериментальных исследованиях застойная сердечная недостаточность вызвана перевязыванием коронарной артерии и доказано, что периндоприл уменьшает гипертрофию миокарда и избыточное количество субэндокардиального коллагена, восстанавливает соотношение миозина к изоэнзиму и снижает частоту реперфузии.
Периндоприл тертбутиламин облегчает работу сердца путем уменьшения пред- и посленагрузки на сердце.
Исследования с участием пациентов с сердечной недостаточностью продемонстрировали:
- уменьшение давления наполнения правого и левого желудочков,
- снижение системного периферического сопротивления,
- увеличение сердечного индекса и улучшение сердечного выброса,
– увеличение регионального мышечного кровотока в миокарде.
В ходе сравнительных исследований первое назначение 2 мг периндоприла пациентам с сердечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести не было связано с каким-либо достоверным снижением АД по сравнению с таковым при применении плацебо.
Клиническая эффективность и безопасность
Пациенты со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС)
EUROPA – это международное мультицентровое рандомизированное двойное слепое плацебо-контролируемое клиническое исследование, продолжавшееся 4 года. 12218 пациентов старше 18 лет были рандомизированы на группы: 6110 пациентов принимали 8 мг периндоприла и 6108 пациентов принимали плацебо. В исследовании принимали участие пациенты с подтвержденной ИБС и без клинических симптомов сердечной недостаточности. В общей сложности 90% пациентов перенесли в анамнезе инфаркт миокарда и/или операцию по реваскуляризации. Большинство пациентов в исследовании получали периндоприл в дополнение к стандартной терапии: дезагрегантов, гиполипидемических препаратов и β-блокаторов.
Основным критерием эффективности была установлена совокупная оценка возникновения сердечно-сосудистой летальности, нелетального инфаркта миокарда и/или остановки сердца с последующим успешным запуском. Лечение периндоприлом в дозе 8 мг 1 раз в сутки привело к достоверному абсолютному уменьшению показателя первичной конечной точки исследования на 1,9% (уменьшение относительного риска на 20%, 95% СИ [9,4; 28,6] – p
Применение детям
Безопасность и эффективность периндоприла у детей и подростков до 18 лет установлена не была.
В открытом клиническом исследовании без групп сравнения 62 детям в возрасте от 2 до 15 лет, у которых скорость клубочковой фильтрации составляла > 30 мл/мин/1,73 м 2 , назначали периндоприл в средней дозе 0,07 мг/кг. Дозу препарата подбирали индивидуально, с повышением до максимальной 0,135 мг/кг/сут в зависимости от профиля пациента и ответа артериального давления на лечение. 59 пациентов принимали участие в исследовании в течение 3 месяцев, 36 пациентов продолжили лечение как минимум до 24 месяцев (средняя продолжительность исследования 44 месяца). Систолическое и диастолическое артериальное давление оставалось стабильным (с момента включения пациента в исследование до последнего визита) у пациентов, которые предварительно лечились другими антигипертензивными препаратами и снижались у пациентов, предварительно не получавших лечение. Более 75% детей имели систолическое и диастолическое АД ниже 95-го перцентиля во время их последнего визита в исследовании. Профиль безопасности применения у детей соответствовал известному профилю безопасности периндоприла.
Данные клинических исследований при двойной блокаде ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС)
Сопутствующее применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II было исследовано в двух широкомасштабных рандомизированных контролируемых исследованиях [ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone и Ramipril Global Endpoint Trial) и VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy).
ONTARGET — исследование с участием пациентов с сердечно-сосудистым или цереброваскулярным заболеванием в анамнезе или сахарным диабетом ІІ типа, сопровождающееся признаками поражения органа-мишени. VA NEPHRON-D — исследование с участием пациентов с сахарным диабетом ІІ типа и диабетической нефропатией.
Исследования не выявили значимого благоприятного влияния для пациентов с заболеваниями почек и/или сердечно-сосудистой системы и на летальность от них, в то время как по сравнению с монотерапией отмечался повышенный риск развития гиперкалиемии, острого поражения почек и/или гипотонии. Учитывая схожесть фармакодинамических свойств, эти результаты также применимы для других ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II.
Сопутствующее применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II противопоказано пациентам с диабетической нефропатией.
ALTITUDE (исследование алискирена при диабете II типа с использованием конечных точек сердечно-сосудистого заболевания и заболевания почек) — исследование преимуществ лечения при добавлении алискирена к стандартной терапии ингибитором АПФ или блокатором рецептора ангиотензина II пациентов с сахарным диабетом II типа и/или хроне сердечно-сосудистым заболеванием. Исследование было остановлено ранее в связи с повышенным риском нежелательных последствий. Летальность от сердечно-сосудистых заболеваний, случаи возникновения инсульта, а также сообщения о нежелательных явлениях и серьезных осложнениях (гиперкалиемия, артериальная гипотензия и нарушения функции почек) были наиболее частыми в группе, принимавшей алискирен, по сравнению с группой плацебо.
Фармакокинетика
Абсорбция
После приема внутрь периндоприл быстро всасывается, максимальная концентрация в сыворотке крови достигается в течение 1 часа. Период полураспада периндоприла в сыворотке крови составляет 1 час.
Периндоприл является пролекарством. 27% от общего количества принимаемого периндоприла определяется в крови в виде активного метаболита – периндоприлата. Кроме активного метаболита – периндоприлата, препарат образует 5 метаболитов, которые неактивны. Максимальная концентрация периндоприлата в сыворотке крови достигается через 3–4 ч после приема.
Прием пищи уменьшает превращение периндоприла в периндоприлат, следовательно, его биодоступность уменьшается, поэтому суточную дозу периндоприла рекомендуется принимать однократно утром перед едой.
Отмечается линейная зависимость между дозой периндоприла и их концентрацией в плазме крови.
Распределение
Объем распределения несвязанного периндоприлата составляет примерно 0,2 л/кг. Связывание периндоприлата с белками плазмы крови составляет 20%, главным образом – с АПФ, но этот показатель является дозозависимым.
Вывод
Периндоприлат выводится с мочой. Период окончательного полувыведения несвязанной фракции составляет около 17 часов. Стадия равновесной концентрации в сыворотке крови наступает через 4 дня после начала лечения.
Особые группы пациентов
Летний возраст
Выведение периндоприлата замедляется у пациентов пожилого возраста, а также у пациентов с сердечной или почечной недостаточностью.
Нарушение функции почек
Рекомендуется подбирать дозу пациентам с почечной недостаточностью, учитывая степень недостаточности (клиренса креатинина). Диализный клиренс периндоприлата – 70 мл/мин.
Нарушение функции печени
Кинетика периндоприла изменяется у пациентов с циррозом печени: печеночный клиренс периндоприла уменьшается вдвое. Однако количество образующегося периндоприлата не уменьшается. Следовательно, таким пациентам не следует корректировать дозу.
Показания
– артериальная гипертензия.
– сердечная недостаточность.
– Предотвращение повторного инсульта у пациентов с цереброваскулярными заболеваниями.
– Предотвращение сердечно-сосудистых осложнений у пациентов с документально подтвержденной стабильной ишемической болезнью сердца.
Длительное лечение снижает риск возникновения инфаркта миокарда и сердечной недостаточности (по результатам исследования EUROPA).
Противопоказания
– Повышенная чувствительность к действующему веществу или любому другому компоненту препарата, а также другим ингибиторам АПФ.
– Наличие ангионевротического отека в анамнезе, связанного с предварительным лечением ингибиторами АПФ (см. раздел «Особенности применения»).
– Наследственный или идиопатический ангионевротический отек.
– Одновременное назначение с препаратами, содержащими действующее вещество алискирен, пациентам с сахарным диабетом или с почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации 2) (см. разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
– период беременности или планирование беременности.
– Одновременное применение с терапией сакубитрилом/валсартаном (см. разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
– Экстракорпоральное лечение, которое приводит к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
– Значительный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной функционирующей почки (см. раздел «Особенности применения»).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Данные клинических исследований свидетельствуют, что двойная блокада РААС путем одновременного приема ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискирена ассоциируется с более высокой частотой побочных реакций, таких как гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (включая острую почечную недостаточность) , что влияет на РААС (см. разделы "Фармакодинамика", "Противопоказания" и "Особенности применения").
Лекарственные средства, вызывающие гиперкалиемию
Некоторые лекарственные средства или терапевтические классы лекарственных средств могут привести к возникновению гиперкалиемии, а именно: алискирен, соли калия, калийсберегающие диуретики, ингибиторы АПФ, блокаторы рецепторов ангиотензина II, нестероидные противовоспалительные средства (НПВС), такие как гепарины, иммуносупрессоры, . Одновременный прием указанных лекарственных средств повышает риск гиперкалиемии.
Одновременное применение противопоказано (см. раздел «Противопоказания»)
Алискирен
У пациентов с сахарным диабетом или у пациентов с нарушенной функцией почек риск возникновения гиперкалиемии, ухудшение функции почек и кардиоваскулярной заболеваемости и летальности повышается.
Экстракорпоральное лечение приводит к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями, такими как высокопроточные мембраны для диализа или гемофильтрации (например полиакриловые мембраны) и для афереза липопротеидов низкой плотности с декстрансульфатом, что может привести к повышению риска возникновения тяжелых анафилактоидных реакций. ). При необходимости такого лечения следует рассмотреть возможность использования диализных мембран разного типа или назначения разных классов антигипертензивных препаратов.
Сакубитрил/валсартан
Одновременное применение периндоприла с сакубитрилом/валсартаном противопоказано, поскольку одновременное ингибирование неприлизина и АПФ может привести к повышению риска развития ангионевротического отека. Приступать к применению сакубитрила/валсартана следует не ранее чем через 36 ч после приема последней дозы периндоприла. Терапию периндоприлом следует начинать не ранее чем через 36 ч после приема последней дозы сакубитрила/валсартана (см. разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Одновременное применение не рекомендовано (см. раздел «Особенности применения»)
Алискирен
У пациентов с сахарным диабетом или пациентов с нарушениями функции почек риск возникновения гиперкалиемии, ухудшение функции почек и кардиоваскулярной заболеваемости и летальности повышается.
Одновременное применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина.
По данным литературы известно, что у пациентов с установленным атеросклерозом, сердечной недостаточностью или с сахарным диабетом с поражением органов-мишеней одновременное применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина сопровождалось повышением частоты возникновения артериальной гипотензии, обмороки, гиперкалиемии и гиперкалиемии. почечной недостаточности) по сравнению с монотерапией препаратами, влияющими на РААС. Двойная блокада (т. е. комбинация ингибитора АПФ с блокаторами рецепторов ангиотензина II) может быть применена в индивидуальных случаях и под тщательным контролем функции почек, уровня калия и АД.
Эстрамустин
Повышается риск возникновения побочных реакций, таких как ангионевротический отек (ангиоэдема).
Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол)
У пациентов, одновременно применяющих котримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол) , возможно повышение риска развития гиперкалиемии (см. раздел «Особенности применения»).
Калийсберегающие диуретики (например, триамтерен, амилорид), добавки калия или заменители солей, содержащих калий
Хотя калий обычно остается в пределах нормы, у некоторых пациентов, получающих периндоприл, может возникнуть гиперкалиемия. Калийсберегающие диуретики (например, спиронолактон, триамтерен или амилорид), добавки калия или заменители соли, содержащие калий, могут привести к значительному увеличению уровня калия в сыворотке крови. Следует также соблюдать осторожность при одновременном применении периндоприла с другими агентами, повышающими содержание калия в сыворотке крови, например с триметопримом и котримоксазолом (триметоприм/сульфаметоксазол), поскольку известно, что триметоприм действует как калийсберегающий диуретик амилорид. Поэтому одновременное применение периндоприла с указанными выше препаратами не рекомендуется. Но если одновременное назначение вышеупомянутых веществ необходимо, их следует применять с осторожностью и тщательно контролировать уровень калия в сыворотке крови.
Литий
При применении ингибиторов АПФ с препаратами лития возможно обратимое повышение концентрации лития в сыворотке крови и соответственно повышение риска его токсического действия. Не рекомендуется применять периндоприл с препаратами лития. В случае доказанной необходимости такого назначения обязательно тщательно контролировать уровень лития в сыворотке крови (см. раздел «Особенности применения»).
Одновременное применение, требующее особого внимания
Противодиабетические средства (инсулин, пероральные сахароснижающие средства)
Эпидемиологические исследования предполагают, что одновременное применение ингибиторов АПФ и сахароснижающих средств (инсулин, пероральные сахароснижающие средства) может привести к усилению сахароснижающего эффекта с риском развития гипогликемии. Наиболее вероятно этот феномен может возникать в первые недели комбинированного лечения и у пациентов с почечной недостаточностью.
БаклофенУсиливает антигипертензивный эффект. При необходимости следует контролировать АД и адаптировать дозу антигипертензивных средств.
Диуретики, не содержащие калий
У пациентов, принимающих диуретики, особенно тех, у кого нарушен водно-электролитный обмен, возможно чрезмерное снижение артериального давления после начала лечения ингибитором АПФ. Вероятность развития гипотензивного эффекта уменьшается благодаря отмене диуретика, повышению объема циркулирующей крови или потреблению соли перед началом терапии периндоприлом. Лечение следует начинать с низких доз и постепенно увеличивать.
При артериальной гипертензии , когда предварительно назначенный диуретик мог вызвать недостаточность воды/электролитов, его необходимо отменить перед началом лечения ингибитором АПФ (в таких случаях прием диуретика может быть восстановлен с течением времени), или необходимо назначить ингибитор АПФ в низкой дозе с постепенным ее повышением.
При застойной сердечной недостаточности на фоне приема диуретика прием ингибитора АПФ следует начинать с минимальной дозы, возможно после снижения дозы диуретика.
В любом случае необходимо контролировать функцию почек (уровень креатинина) в течение первых недель лечения ингибитором АПФ.
Калийсберегающие диуретики (еплеренон, спиронолактон)
При одновременном применении эплеренона или спиронолактона в дозах от 12,5 мг до 50 мг/сут с низкими дозами ингибитора АПФ необходимо:
- в случае несоблюдения рекомендаций по назначению данной комбинации существует риск возникновения гиперкалиемии (возможно летальной) во время лечения пациентов с сердечной недостаточностью ІІ-ІV класса по шкале Нью-Йоркской кардиологической ассоциации (NYHA) и фракцией выброса
- перед назначением такой комбинации следует убедиться в отсутствии гиперкалиемии и нарушении функции почек;
- рекомендуется проводить тщательный мониторинг калиемии и креатининемии еженедельно во время первого месяца лечения и ежемесячно в дальнейшем.
Нестероидные противовоспалительные средства (НПВС), включая ацетилсалициловую кислоту ≥ 3 г/сут.
Возможно ослабление антигипертензивного эффекта при одновременном применении ингибиторов АПФ с НПВС такими как: ацетилсалициловая кислота в противовоспалительных дозах, ингибиторы ЦОГ-2, неселективные НПВС. Одновременное применение ингибиторов АПФ и НПВС может привести к увеличению риска ухудшения функции почек, в том числе вероятности развития ОПН, повышению уровня калия в плазме крови, особенно у пациентов с нарушениями функции почек в анамнезе. Такую комбинацию следует назначать с осторожностью, в частности, пациентам пожилого возраста. Пациентам следует восстановить водный баланс, а также необходимо уделить внимание контролю функции почек сразу после назначения комбинированной терапии и периодически в дальнейшем.
Рацекадотрил
Известно, что лечение ингибиторами АПФ (например периндоприлом) может привести к развитию ангионевротического отека. Этот риск может увеличиваться при одновременном применении с рацекадотрилом (лекарственным средством, используемым для лечения острой диареи).
Ингибиторы mTOR (например сиролимус, эверолимус, темсиролимус)
Пациенты, одновременно применяющие ингибиторы mTOR, возможно повышение риска развития ангионевротического отека (см. раздел «Особенности применения»).
Одновременное применение, требующее некоторого внимания
Антигипертензивные средства и вазодилататоры: одновременное применение антигипертензивных средств может повысить гипотензивный эффект периндоприла. Одновременное применение с нитроглицерином и другими нитратами или другими вазодилататорами может способствовать дополнительному снижению артериального давления.
Глиптины (линаглиптин, саксаглиптин, ситаглиптин, вилдаглиптин): у пациентов, которым назначена комбинация глиптина и ингибитора АПФ, возможно повышение риска возникновения ангиоэдемы вследствие того, что глиптин снижает активность дипептилпептидазы-IV (ДПП-IV).
Одновременное применение некоторых анестетиков, трициклических антидепрессантов или антипсихотропных средств с ингибиторами АПФ может привести к дальнейшему снижению АД (см. раздел «Особенности применения»).
СимпатомиметикиМогут ослаблять антигипертензивное действие ингибиторов АПФ.
Препараты золота: нитратоподобная реакция (симптомы: покраснение лица, тошнота, рвота и артериальная гипотензия) возникают редко у пациентов, одновременно принимающих ингибиторы АПФ, включая периндоприл, и инъекционные препараты золота (ауротиомалат натрия).
Особенности применения
Перед началом и во время применения препарата необходимо проводить мониторинг АД, функций почек и уровня калия в плазме крови.
Стабильная ИБС
В случае, если в течение первого месяца лечения периндоприлом произошел эпизод нестабильной стенокардии (любой тяжести), необходимо тщательно взвесить соотношение риск/польза перед тем, как решать вопрос о продолжении терапии.
Артериальная гипотензия
Прием ингибиторов АПФ может привести к снижению артериального давления. Симптоматическая артериальная гипотензия наблюдается реже у пациентов с неосложненной артериальной гипертензией и более вероятно у пациентов с гиповолемией, у принимающих диуретики, находится на диете с ограничением количества соли, у пациентов на диализе, у пациентов с диареей или рвотой, или с тяжелой ренин-зависимой артериальной гипертензией (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Побочные реакции»). Симптоматическая артериальная гипотензия более вероятно у пациентов с симптоматической сердечной недостаточностью, с сопутствующей почечной недостаточностью или без нее. Возникновение симптоматической артериальной гипотензии вероятнее всего у пациентов с более тяжелой степенью сердечной недостаточности, принимающих большие дозы петлевых диуретиков, страдающих гипонатриемией или почечной недостаточностью функционального характера. Для снижения риска симптоматической артериальной гипотензии во время начала терапии и на этапе подбора доз пациентам необходимо находиться под наблюдением врача (см. раздел «Способ применения и дозы» и «Побочные реакции»). Такие же оговорки существуют для пациентов с ИБС или цереброваскулярными заболеваниями, у которых чрезмерное снижение артериального давления может привести к возникновению инфаркта миокарда или инсульта.
При возникновении артериальной гипотензии пациенту следует предоставить горизонтальное положение с низким изголовьем и при необходимости ввести внутривенно 0,9% (9 мг/мл) раствор натрия хлорида. Транзиторная гипотензия не является противопоказанием для дальнейшего применения препарата, обычно можно применять без каких-либо препятствий после восстановления объема крови и повышения артериального давления.
У некоторых пациентов с застойной сердечной недостаточностью с нормальным или пониженным артериальным давлением периндоприл может привести к дополнительному снижению системного артериального давления. Этот эффект предсказуем и обычно не требует отмены препарата. Если артериальная гипотензия становится симптоматической, может возникнуть необходимость снижения дозы или отмены препарата.
Стеноз аортального и митрального клапанов/гипертрофическая кардиомиопатия
Как и другие ингибиторы АПФ, периндоприл следует назначать с осторожностью пациентам со стенозом митрального клапана или обструкцией выхода из левого желудочка (аортальный стеноз или гипертрофическая кардиомиопатия).
Нарушение функции почек
В случае почечной недостаточности (клиренс креатинина «Способ применения и дозы»), а затем – в зависимости от ответа пациента на лечение. Мониторинг уровня калия и креатинина является обычным стандартом для таких пациентов (см. «Побочные реакции»).
У пациентов с симптоматической сердечной недостаточностью артериальная гипотензия, возникающая в начале применения ингибиторов АПФ, может привести к нарушению функции почек, в некоторых случаях – с возникновением ОПН, которая обычно обратима.
У некоторых пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки при применении ингибиторов АПФ наблюдалось повышение уровня мочевины и креатинина в сыворотке крови, обычно возвращавшихся в норму после прекращения лечения. Это особенно касается пациентов с почечной недостаточностью. При наличии сопутствующей реноваскулярной гипертензии риск возникновения тяжелой гипотензии и почечной недостаточности повышается. Для таких пациентов лечение следует начинать под тщательным наблюдением врача с маленьких доз и с осторожной титрацией доз. Поскольку лечение диуретиками может способствовать возникновению артериальной гипотензии, их следует отменить и проводить мониторинг функции почек в первые недели лечения периндоприлом.
У некоторых пациентов с артериальной гипертензией, у которых до начала лечения не было выявлено реноваскулярных заболеваний, наблюдалось увеличение уровня мочевины и креатинина в сыворотке крови, обычно незначительное и временное, особенно при одновременном применении с диуретиком. Но это более типично для пациентов с уже имеющейся почечной недостаточностью. Может потребоваться снижение дозы и/или отмена диуретика и/или периндоприла.
Пациенты, находящиеся на гемодиализе
У пациентов, находящихся на гемодиализе с использованием высокопроточных полиакриловых мембран и применяющих сопутствующую терапию ингибиторами АПФ, возникали реакции анафилактического типа. Поэтому для таких пациентов необходимо принять решение по использованию другого типа диализных мембран или другого класса антигипертензивных препаратов.
Пациенты после трансплантации почки
Опыт назначения периндоприла пациентам после недавно перенесенной операции по трансплантации почки отсутствует.
Реноваскулярная гипертензия
При назначении ингибиторов АПФ пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки повышается риск возникновения гипотензии и почечной недостаточности (см. раздел «Противопоказания»). Предрасполагающим фактором может быть лечение диуретиками. Утрата функции почек может проявляться минимальными изменениями в уровне креатинина в сыворотке крови даже у пациентов со стенозом артерии одной из почек.
Гиперчувствительность/ангионевротический отек
Сообщалось о редких случаях возникновения ангионевротического отека лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка, голосовой щели и/или гортани у пациентов при применении ингибиторов АПФ, в том числе периндоприла (см. раздел «Побочные реакции»). Это может произойти во время лечения. В таких случаях необходимо срочно отменить препарат и установить соответствующее наблюдение за состоянием пациента до полного исчезновения симптомов. В тех случаях, когда отек распространяется только в зоне лица и губ, состояние пациента, как правило, улучшается без лечения. Назначение антигистаминных препаратов может оказаться полезным для уменьшения симптомов.
Ангионевротический отек, связанный с отеком гортани, может привести к летальным исходам. В случаях, когда отек распространяется на язык, голосовую щель или гортань, что приводит к обструкции дыхательных путей, необходимо срочное проведение неотложной терапии, которая может включать введение адреналина и/или обеспечения проходимости дыхательных путей. Пациентам следует находиться под тщательным контролем до полного исчезновения симптомов, возникших и стабилизации состояния.
Пациенты, которые в анамнезе имели ангионевротический отек, не связанный с приемом ингибитора АПФ, находятся в группе повышенного риска развития ангионевротического отека во время приема ингибитора АПФ (см. раздел «Противопоказания»).
Сообщалось о редких случаях возникновения интестинального ангионевротического отека у пациентов во время лечения ингибиторами АПФ. У таких пациентов наблюдалась абдоминальная боль (с тошнотой или рвотой или без них); в некоторых случаях не наблюдалось предварительного ангионевротического отека лица и уровень С-1 эстеразы был в норме. Диагноз интестинального ангионевротического отека был установлен во время компьютерной томографии брюшной полости или ультразвукового исследования или во время хирургического вмешательства. После отмены ингибитора АПФ симптомы ангионевротического отека исчезали. Интестинальный ангионевротический отек необходимо исключить при дифференциальном диагнозе у пациентов с абдоминальной болью, принимающих ингибиторы АПФ.
Одновременное применение периндоприла с сакубитрилом/валсартаном противопоказано из-за повышенного риска развития ангионевротического отека (см. раздел «Противопоказания»). Приступать к применению сакубитрила/валсартана следует не ранее чем через 36 ч после приема последней дозы периндоприла. При прекращении лечения сакубитрилом/валсартаном терапию периндоприлом следует начинать не ранее чем через 36 ч после приема последней дозы сакубитрила/валсартана (см. разделы «Противопоказания» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Одновременное применение других ингибиторов нейтральной эндопептидазы (НЭП) (например рацекадотрила) и ингибиторов АПФ также может привести к повышению риска развития ангионевротического отека (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий). Поэтому перед началом лечения ингибиторами НЭП (например рацекадотрилом) пациентам, применяющим периндоприл, следует провести тщательную оценку соотношения польза/риск.
Пациенты, одновременно принимающие ингибиторы mTOR (например сиролимус, эверолимус, темсиролимус), могут относиться к группе повышенного риска развития ангионевротического отека (например отека дыхательных путей или языка, с нарушениями функции дыхания или без) (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). и другие виды взаимодействий»).
Анафилактоидные реакции во время плазмафереза липопротеидов низкой плотности (ЛНП)
Редко у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, во время проведения плазмафереза ЛНП с использованием декстрансульфата могут возникнуть опасные для жизни анафилактоидные реакции. Развития анафилактоидных реакций можно избежать, если перед проведением каждого плазмафереза временно прекращать лечение ингибиторами АПФ.
Анафилактические реакции во время десенсибилизирующей терапии
У пациентов, принимающих ингибиторы АПФ во время десенсибилизирующего лечения препаратами, содержащими пчелиный яд, могут возникать анафилактоидные реакции. Этих реакций можно избежать при временном прекращении применения ингибитора АПФ, но реакции могут возникнуть снова при неосторожном проведении провокационных проб.
Печеночная недостаточность
Случаи, когда на фоне приема ингибитора АПФ развивается синдром, начинающийся с холестатической желтухи и прогрессирующий в быстротечный некроз печени и иногда летальное последствие, возникают редко. Механизм развития данного синдрома неизвестен. Пациентам, у которых развилась желтуха или значительное повышение печеночных ферментов на фоне приема ингибитора АПФ, необходимо прекратить прием и получить соответствующее медицинское обследование и лечение (см. раздел «Побочные реакции»).
Нейтропения/агранулоцитоз/тромбоцитопения/анемия
Среди пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, были зарегистрированы случаи нейтропении/агранулоцитоза, тромбоцитопении и анемии. У пациентов с нормальной почечной функцией и при отсутствии других факторов риска нейтропения возникает редко. Периндоприл следует назначать очень осторожно пациентам с коллагенозами, во время терапии иммуносупрессорами, аллопуринолом или прокаинамидом, или при сочетании этих отягощающих факторов, особенно на фоне существующего нарушения функции почек. Иногда у вышеупомянутых пациентов могут развиваться серьезные инфекции, которые в редких случаях не отвечают на интенсивную антибиотикотерапию. Если периндоприл назначать таким пациентам, рекомендуется периодически контролировать количество лейкоцитов в крови и пациенты должны знать, что необходимо уведомлять о каком-либо проявлении инфекционного заболевания (боль в горле, лихорадку).
Расовые особенности
Ингибиторы АПФ чаще вызывают возникновение ангионевротического отека у пациентов негроидной расы, чем у других рас. Как и другие ингибиторы АПФ, периндоприл менее эффективно снижает артериальное давление у пациентов негроидной расы, чем у других рас, что, возможно, объясняется низким уровнем ренина в крови пациентов с артериальной гипертензией этой расы.
Кашель
Сообщалось о возникновении кашля на фоне терапии ингибиторами АПФ. По характеристикам кашель непродуктивный, устойчивый и прекращается после отмены препарата. Кашель, вызванный приемом ингибиторов АПФ, следует учитывать при проведении дифференциального диагноза кашля.
Хирургическое вмешательство/анестезия
Периндоприл может блокировать вторичное образование ангиотензина II в ответ на компенсаторное высвобождение ренина у пациентов при хирургическом вмешательстве или во время анестезии препаратами, вызывающими гипотензию. Препарат следует отменить за день до хирургического вмешательства. В случае возникновения АГ, если считается, что она вызвана указанным механизмом, состояние пациента можно нормализовать увеличением объема циркулирующей крови.
Гиперкалиемия
У некоторых пациентов на фоне приема ингибиторов АПФ, включая периндоприл, отмечалось увеличение концентрации калия в сыворотке крови. К факторам риска возникновения гиперкалиемии относятся почечная недостаточность, ухудшение функции почек, возраст (более 70 лет), сахарный диабет, интеркуррентные состояния, такие как дегидратация, острая сердечная декомпенсация, метаболический ацидоз и одновременное применение калийсберегающих диуретиков, например спиронолак ), пищевых добавок, содержащих калий, или заменителей соли с калием; или пациенты, принимающие другие препараты, вызывающие повышение концентрации калия в сыворотке крови (например гепарин, котримоксазол, также известный как триметоприм/сульфаметоксазол).
Применение пищевых добавок, содержащих калий, калийсберегающих диуретиков или заменителей соли с калием, особенно у пациентов с нарушениями функции почек, может привести к значительному повышению уровня калия в сыворотке крови. Гиперкалиемия может повлечь за собой возникновение серьезной, иногда летальной аритмии. Если одновременное применение периндоприла и какого-либо из вышеупомянутых веществ считается уместным, их следует применять с осторожностью и с частым мониторингом уровня калия в сыворотке крови (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Пациенты с сахарным диабетом
Пациентам с сахарным диабетом, принимающим пероральные сахароснижающие средства или инсулин, необходимо тщательно контролировать уровень гликемии в течение первого месяца терапии ингибиторами АПФ (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Литий
Одновременный прием лития и периндоприла обычно не рекомендован (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Калийсберегающие препараты, пищевые добавки, содержащие калий или заменители соли с калием
Одновременное применение периндоприла с калийсберегающими препаратами или содержащими калий пищевыми добавками не рекомендуется (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС)
Существуют данные, что одновременный прием ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискирена повышает риск возникновения гипотензии, гиперкалиемии и снижения функции почек (включая ОПН). Поэтому двойная блокада РААС путем одновременного приема ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискирена не рекомендована (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Если лечение с одновременным применением двух блокаторов РААС считается абсолютно необходимым, оно может происходить только под наблюдением специалиста и при частом тщательном мониторинге функции почек, уровня электролитов и артериального давления. Ингибиторы АПФ и блокаторы рецепторов ангиотензина II не следует одновременно применять пациентам с диабетической нефропатией.
Первичный альдостеронизм
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не будут отвечать на лечение антигипертензивными препаратами, действующими путем ингибирования РААС. Поэтому предназначение данного лекарственного средства не рекомендовано.
Вспомогательные вещества
В состав препарата входит лактоза, поэтому пациентам с редкой наследственной непереносимостью галактозы, синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы, недостаточностью лактазы Лаппа не рекомендуется принимать периндоприл.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Применение ингибиторов АПФ противопоказано в период беременности .
Пациенток при планировании беременности следует перевести на альтернативную антигипертензивную терапию, имеющую доказанный профиль безопасности для беременных. После беременности лечение ингибиторами АПФ необходимо немедленно прекратить и, в случае необходимости, назначить альтернативную терапию.
Эпидемиологические данные относительно риска тератогенного воздействия при применении ингибиторов АПФ в течение I триместра беременности не убедительны, однако некоторый рост риска не исключен. За исключением случаев, когда продолжение терапии ингибиторами АПФ считается необходимым, пациенткам, планирующим беременность, следует назначить альтернативную антигипертензивную терапию с установленным профилем безопасности по применению в период беременности.
Если диагностирована беременность, лечение ингибиторами АПФ следует немедленно прекратить и при необходимости начать альтернативное лечение.
Известно, что терапия ингибиторами АПФ во время ІІ и ІІІ триместра вызывает фетотоксичность (снижение функции почек, маловодие, замедление окостенения костей черепа) и неонатальную токсичность (почечную недостаточность, гипотензию, гиперкалиемию). Если ингибиторы АПФ применяли с ІІ триместра беременности, рекомендовано ультразвуковое исследование для проверки функции почек и состояния костей черепа. Новорожденных, чьи матери применяли ингибиторы АПФ, следует тщательно проверять на наличие гипотензии (см. разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Кормление грудью: не рекомендуется применение периндоприла в период кормления грудью в связи с отсутствием данных по его проникновению в грудное молоко. При кормлении грудью желательно назначить альтернативное лечение с более исследованным профилем безопасности, особенно при кормлении новорожденного или недоношенного младенца.
Фертильность:Влияние на репродуктивную способность или фертильность не обнаружено.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Периндоприл не оказывает прямого влияния на способность управлять транспортными средствами или другими механизмами. Но у некоторых пациентов могут возникать индивидуальные реакции, связанные со снижением АД, особенно в начале лечения или при одновременном применении с другими антигипертензивными препаратами. В результате, скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами может быть снижена.
Способ применения и дозы.Препарат предназначен для перорального применения.
Рекомендуется применять периндоприл 1 раз в сутки утром перед едой.
Дозу подбирать индивидуально для каждого пациента с учетом показаний для применения, профиля пациента и показателей артериального давления (см. раздел «Особенности применения»).
Артериальная гипертензия
Периндоприл можно назначать в монотерапии или комбинации с препаратами других классов антигипертензивных средств.
Рекомендуемая начальная дозировка составляет 4 мг 1 раз в сутки, утром.
Пациентам с высокой активностью РААС (особенно пациентам с реноваскулярной артериальной гипертензией, нарушениями водно-электролитного баланса, сердечной недостаточностью или тяжелой артериальной гипертензией, а также пациентам пожилого возраста) из-за возможности возникновения внезапного снижения артериального давления (гипотензия первой наблюдением врача, если нужно – в условиях стационара.
Через 1 месяц лечения дозу можно повысить до максимальной дозы – 8 мг 1 раз в сутки.
В начале терапии периндоприлом возможно возникновение симптоматической гипотензии, особенно у пациентов, применяющих диуретики. Таким пациентам приступить к лечению периндоприлом следует с осторожностью, поскольку у них может быть дефицит воды и/или соли. Если это возможно, следует прекратить диуретик за 2–3 дня до начала лечения периндоприлом (см. раздел «Особенности применения»).
Для пациентов с артериальной гипертензией, если нельзя прекращать применение диуретиков, лечение периндоприлом следует начинать с дозы 2 мг 1 раз в сутки. У таких пациентов следует контролировать функцию почек и уровень калия в сыворотке крови. Дальнейшее повышение дозы периндоприла должно осуществляться в зависимости от показателей АД, в случае необходимости лечение диуретиками может быть восстановлено.
Пациентам пожилого возраста лечение следует начинать с дозы 2 мг, которая может быть повышена до 4 мг через 1 месяц лечения, а затем, в случае необходимости, в зависимости от функций почек до 8 мг с учетом функции почек (см. таблицу ниже).
Сердечная недостаточность
Пациентам с сердечной недостаточностью, которым периндоприл обычно назначают одновременно с диуретиком, выводящим калий, и/или дигоксином, и/или β-блокатором лечения, рекомендуется начинать под тщательным контролем и с начальной дозы 2 мг, которую принимать утром. Через 2 недели, при хорошей переносимости препарата, дозу можно повысить до 4 мг 1 раз в сутки. Дозу подбирают индивидуально, в зависимости от клинического состояния пациента.
Лечение пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью и других пациентов из группы высокого риска (с нарушениями функции почек и склонностью к нарушениям уровня электролитов; пациенты, получающие одновременную терапию диуретиками и/или вазодилататорами) следует начинать под тщательным медицинским наблюдением (см. раздел «Особенности применения »).
Пациентам с высоким риском возникновения симптоматической гипотензии, в частности пациентам с дефицитом электролитов с гипонатриемией или без нее, пациентам с гиповолемией или у тех, кто получал интенсивную терапию диуретиками, следует провести коррекцию вышеупомянутых состояний, если возможно, до назначения периндоприла. Артериальное давление, функцию почек и уровень калия в сыворотке крови следует тщательно контролировать как до, так и во время лечения (см. раздел «Особенности применения»).
Предотвращение возникновения повторного инсульта у пациентов с цереброваскулярными заболеваниями
Начальная доза для пациентов с цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе составляет 2 мг 1 раз в сутки утром. После 2 нед лечения дозу следует повысить до 4 мг/сут и применять в течение еще 2 нед перед началом введения индапамида.
Необходим тщательный контроль АД.
Периндоприл можно назначить в комбинации с индапамидом или перейти на применение фиксированной комбинации периндоприла и индапамида как перед, так и при лечении периндоприлом.
Лечение начать в сроки от 2 недель до нескольких лет после первоначального инсульта.
Предотвращение сердечно-сосудистых осложнений у пациентов с документально подтвержденной стабильной ИБС
Начальная доза периндоприла составляет 4 мг 1 раз в сутки утром. Через 2 недели, при хорошей переносимости и с учетом функции почек, дозу следует повысить до 8 мг 1 раз в сутки.
Пациентам пожилого возраста назначать препарат в дозе 2 мг 1 раз в сутки утром в течение первой недели; в течение следующей недели – 4 мг 1 раз в сутки. Через 2 недели при хорошей переносимости и с учетом функции почек дозу следует повысить до 8 мг. Повышение дозы возможно только при хорошей переносимости предыдущей дозы.
Пациенты с нарушениями функции почек
Дозировка для пациентов с почечной недостаточностью зависит от клиренса креатинина.
Клиренс креатинина (мл/мин) |
Рекомендуемая доза |
ClCr³ 60 |
4 мг/сутки |
30 Cr |
2 мг/сутки |
15 Cr |
2 мг через сутки |
Пациенты, находящиеся на гемодиализе*, ClCr |
2 мг в день проведения диализа |
*Диализный клиренс периндоприлата – 70 мл/мин. Пациентам, находящимся на гемодиализе, следует применять периндоприл после проведения гемодиализа.
Пациенты с печеночной недостаточностью
Пациенты с печеночной недостаточностью не нуждаются в подборе дозы препарата (см. разделы «Фармакокинетика» и «Особенности применения»).
Дети.
Эффективность и безопасность применения детям (до 18 лет) не изучалась, поэтому периндоприл назначать детям не рекомендуется.
Передозировка
Информации о передозировке периндоприла недостаточно. Симптомы, связанные с передозировкой ингибиторов АПФ, могут быть следующими: артериальная гипотензия, циркуляторный шок, нарушение электролитного баланса, почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, пальпитация, брадикардия, головокружение, тревожность, кашель.
При передозировке рекомендуется введение раствора натрия хлорида 0,9% (9 мг/мл). В случае возникновения артериальной гипотензии пациенту необходимо предоставить горизонтальное положение с низким изголовьем. В случае возможности следует обеспечить пациенту инфузию ангиотензина II и/или введение катехоламинов. Периндоприл можно удалить из системного кровообращения с помощью гемодиализа (см. раздел «Особенности применения»). При возникновении резистентной к лечению брадикардии показано применение искусственного водителя ритма. Необходимо установить постоянный мониторинг по основным показателям жизнедеятельности, концентрации электролитов и креатинина в сыворотке крови.
Побочные реакции
Профиль безопасности периндоприла соответствует профилю безопасности ингибиторов АПФ.
Наиболее частыми побочными реакциями, которые наблюдались при применении периндоприла в ходе клинических исследований: головокружение, головная боль, парестезии, вертиго, нарушение зрения, звон в ушах, артериальная гипотензия, кашель, одышка, боль в животе, запор, диарея, искажение вкуса (), диспепсия, тошнота, рвота, зуд, кожная сыпь, судороги мышц, астения.
Во время клинических исследований и послерегистрационного применения периндоприла наблюдались следующие побочные реакции с такой частотой возникновения: очень часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100,
Системы органов |
Побочные реакции |
Частота |
Со стороны крови и лимфатической системы |
Эозинофилия |
Нечасто* |
Лейкопения/нейтропения |
Очень редко |
|
Агранулоцитоз или панцитопения |
Очень редко |
|
Снижение уровня гемоглобина и гематокрита |
Очень редко |
|
Тромбоцитопения |
Очень редко |
|
Гемолитическая анемия у пациентов с врожденной недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы 1) |
Очень редко |
|
Со стороны метаболизма и обмена веществ |
Гиперкалиемия 1) , которая обратима после отмены препарата |
Нечасто* |
Гипонатриемия |
Нечасто* |
|
Гипогликемия 2) |
Нечасто* |
|
Со стороны психики |
Нарушение настроения |
Нечасто |
Нарушение сна |
Нечасто |
|
Со стороны нервной системы |
Головокружение |
Часто |
Головная боль |
Часто |
|
Сонливость |
Нечасто* |
|
Парестезия |
Часто |
|
Обморок |
Нечасто* |
|
Запутанность сознания |
Очень редко |
|
Вертиго |
Часто |
|
Со стороны органов зрения |
Нарушение зрения |
Часто |
Со стороны органов слуха и лабиринта |
Колокол в ушах |
Часто |
Со стороны сердца |
Пальпитация |
Нечасто* |
Тахикардия |
Нечасто* |
|
Стенокардия 1) |
Очень редко |
|
Инфаркт миокарда может возникать вследствие чрезмерного снижения АД у пациентов высокого риска 1) |
Очень редко |
|
Аритмия |
Очень редко |
|
Со стороны сосудистой системы |
Инсульт может возникать вследствие чрезмерного снижения АД у пациентов высокого риска. |
Очень редко |
Феномен Рейно |
Неизвестно |
|
Гипотензия (и связанные с ней симптомы) |
Часто |
|
Васкулит |
Нечасто* |
|
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения. |
Кашель |
Часто |
Одышка |
Часто |
|
Бронхоспазм |
Нечасто |
|
Эозинофильная пневмония |
Очень редко |
|
Ринит |
Очень редко |
|
Со стороны гепатобилиарной системы |
Цитолитический или холестатический гепатит 1) |
Очень редко |
Со стороны пищеварительной системы |
Боль в животе |
Часто |
Тошнота |
Часто |
|
Рвота |
Часто |
|
Диспепсия |
Часто |
|
Диарея |
Часто |
|
Запор |
Часто |
|
Нарушение вкуса (дисгевзия) |
Часто |
|
Сухость во рту |
Нечасто |
|
Панкреатит |
Очень редко |
|
Со стороны кожи и ее производных |
Сыпь |
Часто |
Зуд |
Часто |
|
Гипергидроз |
Нечасто |
|
Усиление симптомов псориаза |
Редко |
|
Пемфигоид |
Нечасто* |
|
Ангионевротический отек лица, конечностей, губ, слизистых, языка, голосовой щели и/или гортани, крапивница 1) |
Нечасто |
|
Реакции фоточувствительности |
Нечасто* |
|
Мультиформная эритема |
Очень редко |
|
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани |
Судороги мышц |
Часто |
Артралгия |
Нечасто* |
|
Миалгия |
Нечасто* |
|
Со стороны почек и мочевыделительной системы |
Почечная недостаточность |
Нечасто |
Острая почечная недостаточность |
Очень редко |
|
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез |
Эректильная дисфункция |
Нечасто |
Общие расстройства |
Периферические отеки |
Нечасто* |
Боль в грудной клетке |
Нечасто* |
|
Астения |
Часто |
|
Недомогание |
Нечасто* |
|
Гипертермия |
Нечасто* |
|
Лабораторные исследования |
Повышение уровня мочевины в крови |
Нечасто* |
Повышение уровня креатинина в крови |
Нечасто* |
|
Повышение уровня билирубина в крови |
Редко |
|
Повышение уровня печеночных ферментов |
Редко |
|
Повреждения, отравления и осложнения приема |
Падения |
Нечасто* |
*Частота была рассчитана по данным клинических исследований для побочных реакций, выявленных на основе спонтанных сообщений.
1) См. См. раздел «Особенности применения».
2) См. разделы "Особенности применения" и "Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий".
При применении других ингибиторов АПФ сообщалось о случаях возникновения синдрома нарушения секреции антидиуретического гормона (СПАДГ). Поэтому можно расценивать СПАДГ как вероятное осложнение, связанное с применением ингибиторов АПФ, включая периндоприл, с частотой возникновения «очень редко».
Клинические исследования
В период рандомизации в исследовании EUROPA была собрана информация только о серьезных случаях побочных реакций. У небольшого количества пациентов были выявлены серьезные побочные реакции: 16 (0,3%) из 6122 пациентов в группе периндоприла и 12 (0,2%) из 6107 пациентов в группе пациентов, получавших плацебо. Среди пациентов, получавших периндоприл, гипотензия наблюдалась у 6 пациентов, ангионевротический отек – 3 пациента и внезапная остановка сердца – 1 пациента. Пациенты, прекратившие участие в исследовании, 6,0% (n=366) жаловались на кашель, артериальную гипотензию или любую другую непереносимость периндоприла по сравнению с 2,1% (n=129) пациентов, принимавших плацебо.
Отчет о подозреваемых побочных реакциях
Отчет о предполагаемых побочных реакциях после регистрации лекарственного средства имеет немаловажное значение. Это позволяет вести непрерывное наблюдение баланса «польза/риск» лекарственного средства. Специалисты в области здравоохранения обязаны представлять информацию о любых предполагаемых побочных реакциях с помощью национальной системы отчетности.
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить при температуре не выше 30 С в оригинальной упаковке для защиты от воздействия влаги. Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка. 10 таблеток в блистере; по 3 или 6 или 9 блистеров в картонной коробке.Категория отпуска
По рецепту.
Производитель.КРКА, д. д., Новое место, Словения/KRKA, dd, Ново mesto, Словения.
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности. Облако цеста 6, 8501 Новое место, Словения/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Словения.Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Пренеса таблетки по 4 мг 30 шт. (10х3) - КРКА?
Какое действующее вещество товара - Пренеса таблетки по 4 мг 30 шт. (10х3) - КРКА?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Пренеса (Таблетки)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты от повышенного давления и сердца
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.