Нексиум таблетки по 40 мг 14 шт. (7х2)
- Торговое название Нексиум
- Действующее вещество Эзомепразол
- Лекарственная форма Таблетки, покрытые оболочкой
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель AstraZeneca AB
- Страна Швеция
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 39957
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
НЕКСІУМ
(NEXIUM)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить езомепразолу магнію тригідрату, що відповідає 20 мг або
40 мг езоміпразолу;
допоміжні речовини: гліцерол моностеарат 40-55, гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза, магнію стеарат, метакрилатний сополімер (тип А), целюлоза мікрокристалічна, парафін синтетичний, макрогол 6000, полісорбат 80, кросповідон, натрію стеарилфумарат, цукор сферичний, тальк, титану діоксид (E 171), триетилцитрат, барвники: для 20 мг: заліза оксид червоно-коричневий, заліза оксид жовтий (Е 172), для 40 мг: заліза оксид червоно-коричневий (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонного насоса.
Код АТС А02В С05.
Клінічні характеристики.
Показання.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба:
– лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту;
– для довготривалого лікування з метою запобігання рецидиву;
– симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.
У комбінації з антибактеріальними засобами для ерадикації Helicobacter pylori:
– лікування виразки дванадцятипалої кишки, пов'язаної з Helicobacter pylori;
– запобігання рецидивам пептичних виразок у хворих на виразки, спричинені Helicobacter pylori.
Лікування та профілактика виразок, спричинених тривалим застосуванням нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ):
– лікування виразок, спричинених терапією НПЗЗ;
– профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки у пацієнтів групи ризику у зв’язку з прийомом НПЗЗ.
Профілактика рецидиву кровотечі виразок шлунка або дванадцятипалої кишки після лікування препаратом Нексіум, розчин для інфузій.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона.
Протипоказання.
Відома підвищена чутливість до езомепразолу, до заміщених бензимідазолів або до інших компонентів препарату.
Нексіум, як і інші інгібітори протонного насоса, не слід застосовувати разом з атазанавіром, нелфінавіром.
Дитячий вік до 12 років.
Спосіб застосування та дози. Таблетки Нексіум слід ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не можна розжовувати або подрібнювати.
Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна рекомендувати розчинити таблетку у
100 мл негазованої води. Не можна використовувати ніякі інші рідини, оскільки вони можуть пошкодити кишковорозчинну оболонку. Воду у склянці слід збовтати, щоб таблетка розчинилася. Випити рідину з мікрогранулами одразу або протягом 30 хвилин. Слід набрати ще півсклянки води, ополоснути стінки водою та випити. Мікрогранули не слід розжовувати або дрібнити.
Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна ввести таблетку через назогастральний зонд, попередньо розчинивши її у півсклянці негазованої води. Дуже важливо, щоб шприц і зонд для цієї процедури були відповідними.
Введення препарату через назогастральний зонд:
- Покласти таблетку у відповідний шприц і заповнити його приблизно 25 мл води та 5 мл повітря. Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води для запобігання утрудненню проходження таблетки через зонд.
- Струшувати шприц протягом 2 хвилин, щоб таблетка розпалася.
- Тримати шприц вертикально, наконечником догори, перевірити прохідність наконечника.
- Прикласти шприц до зонда, утримуючи його вертикально.
- Струсити шприц та перевернути його наконечником униз. Швидко ввести 5-10 мл рідини. Перевернути шприц після введення та знову струсити (шприц слід тримати вертикально, щоб не забити наконечник).
- Перевернути шприц знову та ввести ще 5-10 мл рідини у зонд. Повторювати процедуру, поки шприц не стане пустим.
- Для змивання будь-яких залишків препарату слід заповнити шприц 25 мл води та
5 мл повітря, струсити шприц, перевернути його та швидко ввести рідину. Для деяких
зондів може знадобитися 50 мл води.
Дорослі та діти віком старше 12 років
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту: 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Додаткові
4 тижні рекомендуються для пацієнтів, у яких езофагіт не був вилікуваний або зберігаються його симптоми.
Довготривале лікування рецидивів у пацієнтів із вилікуваним езофагітом: 20 мг 1 раз на добу.
Симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби: 20 мг 1 раз на добу пацієнтам без езофагіту. Якщо контроль симптомів не досягається протягом 4 тижнів лікування, пацієнта слід обстежити. При усуненні симптомів для подальшого контролю може бути достатньо застосування 20 мг 1 раз на добу. Для дорослих можна застосовувати схему
“у разі потреби”, приймаючи по 20 мг 1 раз на добу. У пацієнтів, які застосовували НПЗЗ та у яких існує ризик розвитку виразок шлунка або дванадцятипалої кишки, подальший контроль симптомів з використанням схеми “у разі потреби” не рекомендується.
Дорослі
У комбінації з антибактеріальними засобами для ерадикації Helicobacter pylori
Лікування виразки дванадцятипалої кишки, пов'язаної з Helicobacter pylori: 20 мг Нексіуму з 1г амоксициліну та 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу протягом 7 днів.
Запобігання рецидивам пептичних виразок у хворих на виразки, спричинені Helicobacter pylori: 20 мг Нексіуму з
Лікування та профілактика виразок, спричинених тривалим застосуванням НПЗЗ
Лікування виразок шлунка, спричинених терапією НПЗЗ: рекомендована доза становить
20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить 4-8 тижнів.
Профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованих з лікуванням НПЗЗ у пацієнтів групи ризику: рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу.
Профілактика рецидиву кровотечі виразок шлунка або дванадцятипалої кишки після лікування препаратом Нексіум, розчин для інфузій
По 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Періоду перорального лікування Нексіумом передує терапія, спрямована на пригнічення кислотності, яка полягає у застосуванні Нексіуму, розчину для інфузій.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона: 40 мг 2 рази на добу. Дозування слід підбирати індивідуально, тривалість лікування визначається клінічними показаннями. Відповідно до отриманних клінічних данних, у більшості пацієнтів захворювання може бути контрольованим при прийомі від 80 та 160 мг езомепразолу на добу. Якщо доза перевищує 80 мг/добу, її потрібно розподілити на два прийоми.
Порушення функції нирок
Корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Через відсутність досліду застосування Нексіуму для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю таким хворим препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Порушення функції печінки
Не потребують корекції дози для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки. Для пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки максимальна доза Нексіуму не має перевищувати 20 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Пацієнти літнього віку
Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.
Діти віком до 12 років
Нексіум не слід застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо такого застосування відсутні.
Побічні реакції. Під час клінічних досліджень та після впровадження езомепразолу у широку медичну практику повідомлялося про наведені нижче побічні ефекти. Не було виявлено дозозалежних ефектів. Небажані явища класифікувались залежно від частоти виникнення: часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1 000, <1/100); рідко (>1/10 000, <1/1 000) та дуже рідко (<1/10 000).
Порушення системи кровотворення
Рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.
Дуже рідко: агрунолоцитоз, панцитопенія.
Порушення імунної системи
Рідко: реакції гіперчутливості, такі як лихоманка, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція/шок.
Порушення метаболізму
Нечасто: периферичні набряки.
Рідко: гіпонатріємія.
Дуже ріко: гіпомагніємія; тяжка гіпомагніємія може призвести до гіпольціємії.
Психічні розлади
Нечасто: безсоння.
Рідко: збудження, депресія, сплутаність свідомості.
Дуже рідко: агресія, галюцинації.
Порушення нервової системи
Часто: головний біль.
Нечасто: слабкість, парестезія, сонливість.
Рідко: порушення смаку.
Порушення зору
Рідко: нечіткість зору.
Порушення з боку органа слуху
Нечасто: запаморочення.
Порушення дихальної системи
Рідко: бронхоспазм.
Порушення травлення
Часто: біль у животі, запори, діарея, здуття живота, нудота, блювання.
Нечасто: сухість у роті.
Рідко: стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту.
Дуже рідко: мікроскопічний коліт.
Порушення гепатобіліарної системи
Нечасто: підвищення рівнів печінкових ферментів.
Рідко: гепатит з або без жовтяниці.
Дуже рідко: печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Порушення шкіри та м?яких тканин
Нечасто: дерматит, свербіж, кропив’янка, висип.
Рідко: алопеція, фоточутливість.
Дуже рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
Скелетно-м’язові порушення
Рідко: артралгія, міалгія.
Дуже рідко: м’язова слабкість.
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи
Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит.
Порушення репродуктивної системи:
Дуже рідко: гінекомастія.
Загальні порушення
Рідко: слабкість, підсилення потовиділення.
Передозування. Дані щодо передозування обмежені. Шлунково-кишкові симптоми та слабкість описані після прийому 280 мг езомепразолу. Разова доза езомепразолу 80 мг не спричинить тяжких побічних ефектів. Спеціальний антидот невідомий.
Езомепразол значною мірою зв’язується з протеїнами плазми крові і тому не діалізується. Лікування – симптоматичне.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Клінічні дані щодо застосування Нексіуму для лікування вагітних обмежені. Досліди на тваринах не показали прямого або опосередкованого негативного впливу на розвиток ембріона/плода. Слід з обережністю призначати препарат вагітним жінкам.
Невідомо, чи проникає езомепразол у грудне молоко. Не було проведено досліджень щодо застосування езомепразолу жінкам, які годують груддю, тому Нексіум не слід застосовувати у період годування груддю.
Діти.
Нексіум не слід застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо такого застосування відсутні.
Особливості застосування.
У разі наявності тривожних симптомів (наприклад, виражене зменшення маси тіла, нудота, дисфагія, гематемезіс або мелена) та у випадках, коли виразка шлунка підозрюється або наявна, необхідно виключити злоякісність, оскільки застосування Нексіуму може змінити симптоми та відтермінувати визначення правильного діагнозу.
Пацієнтам, які застосовують препарат протягом тривалого часу (особливо особи, які приймають його більше року), слід перебувати під регулярним наглядом.
Пацієнтам, які застосовують препарат “у разі потреби”, слід повідомити лікаря у разі зміни характеру симптомів. При призначенні езомепразолу необхідно брати до уваги його взаємодію з іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на концентрацію езомепразолу у плазмі крові.
При призначенні езомепразолу для ерадикації Helicobacter pylori необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії всіх компонентів потрійної терапії. Кларитроміцин є потужним інгібітором CYP3A4, і необхідно враховувати його протипоказання та взаємодію (якщо застосовується потрійна терапія пацієнтам, які приймають одночасно з езомепразолом інші лікарські засоби, які метаболізуються CYP3A4, такі, наприклад, як цизаприд).
Даний лікарський засіб містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід призначати цей препарат.
Застосування інгібіторів протонної помпи може дещо підвищити ризик шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella та Campylobacter.
Не рекомендується супутньо застосовувати езомепразол та атазанавір. Якщо комбінації атазанавіру з інгібіторами протонної помпи уникнути неможливо, рекомендується ретельно наглядати за пацієнтами в умовах стаціонару, а також підвищити дозу атазанавіру до 400 мг з 100 мг ритонавіру; дозу езомепразолу 20 мг перевищувати не слід.
У здорових осіб відзначалася фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/добова підтримуюча доза 75 мг) та езомепразолом (40 мг на добу перорально), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелу у середньому на 40\% та зменшення максимальної інгібуючої активності (АДФ-індукованої) щодо агрегації тромбоцитів в середньому на 14\%. Відповідно до цього, застосування окремо езомепразолу та клопідогрелу слід уникати.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі
з іншими механізмами.
Лікування препаратом Нексіум не впливає на здатність керувати автомобілем або роботу з іншими механізмами. У випадках, якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення та нечіткість зору, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив езомепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів. Знижена кислотність шлункового соку при застосуванні езомепразолу може збільшити або зменшити абсорбцію лікарських речовин, якщо їх абсорбція залежить від кислотності шлункового соку.
Як й у випадку з іншими препаратами, що зменшують внутрішньошлункову кислотність, абсорбція таких препаратів, як кетоконазол, ітраконазол, а також ерлотиніб може зменшуватися, тоді як всмоктування таких препаратів, як дигоксин, може підвищуватися під час лікування езомепразолом та ацетилсаліциловою кислотою. Одночасне застосування омепразолу (20 мг на день) та дигоксину у здорових осіб підвищувало біодоступність дигоксину на 10 \% (у двох з десяти осіб – на 30 \%).
Відзначалася взаємодія омепразолу з деякими інгібіторами протеази. Клінічна значимість та механізми таких взаємодій невідомі. Підвищена рН шлунка у період лікування омепразолом може змінювати всмоктування інгібіторів протеази. Інший можливий механізм взаємодії полягає у пригніченні CYP 2C19. Повідомлялося, що при супутньому застосуванні з омепразолом рівні атазанавіру та нелфінавіру у сироватці крові знижувалися, тому їх одночасне застосування не рекомендується. Зважаючи на подібність фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних властивостей омепразолу та езомепразолу, не рекомендується застосовувати езомепразол одночасно з атазанавіром. Супутнє застосування езомепразолу з нелфінавіром протипоказане.
Езомепразол інгібує CYP2С19 – головний фермент, який метаболізує езомепразол. Тому при застосуванні езомепразолу у комбінації з препаратами, які метаболізуються CYP2С19 (такими як діазепам, циталопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн), концентрація цих препаратів у плазмі крові може бути підвищена, тому може бути необхідним зменшення їх дози. Це слід враховувати, особливо при призначенні езомепразолу “у разі потреби”. Одночасне застосування 30 мг езомепразолу призводить до зниження кліренсу CYP2C19 субстрату діазепаму на 45 \%. Одночасне застосування 40 мг езомепразолу призводить до збільшення рівня фенітоїну у плазмі крові на 13 \% у хворих на епілепсію. Рекомендується контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі крові при призначенні або відміні терапії езомепразолом. У клінічних дослідженнях застосування 40 мг езомепразолу пацієнтам, які приймали варфарин, показало, що час коагуляції був у межах норми. Пост-маркетинговий досвід перорального застосування езомепразолу свідчить про кілька поодиноких випадків клінічно значущого підвищення міжнародного нормалізованого відношення (INR) у період одночасного застосування езомепразолу та варфарину. Рекомендується проводити моніторинг INR на початку та при закінченні одночасного лікування езомепразолом та варфарином або іншими похідними кумарину.
Омепразол, як і езомепразол, діє як інгібітор CYP 2C19. Застосування омепразолу у дозі 40 мг здоровими добровольцями під час дослідження призводило до збільшення Cmax та площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) для цилостазолу на 18 \% та 26 \% відповідно, та для одного з його активних метаболітів на 29 \% та 69 \% відповідно.
У здорових добровольців одночасне застосування 40 мг езомепразолу з цизапридом призводило до збільшення площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) на 32 \% та збільшення часу напіввиведення (t1/2) на 31 \%, але не відбувалося помітного збільшення пікового рівня цизаприду у плазмі крові. Помірно пролонгований QT-інтервал спостерігався після прийому цизаприду окремо, який далі не збільшувався при застосуванні цизаприду у комбінації з езомепразолом.
При одночасному застосуванні езомепразолу сповіщалось про підвищення рівню сироватки такролімусу.
Повідомлялося про підвищення рівню метотрексату у крові у деяких пацієнтів при одночасному прийомі з інгібіторами протонної помпи. За необхідності вводити метотрексат у високих дозах слід розглянути питання про тимчасову відміну езомепразолу.
Відмічалося, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними засобами. Клінічна значущість та механізм такої взаємодії не завжди відомі. Підвищення шлункового рН протягом застосування омепразолу може змінювати всмоктування антиретровірусних препаратів. Інші механізми взаємодії, можливо, пов’язані із ферментом CYP 2C19. У випадку застосування деяких антиретровірусних засобів, таких як атазанавір та нелфінавір, відмічали знижені рівні останніх у сироватці крові при одночасному застосуванні з омепразолом. Через це супутнє застосування омепразолу та таких препаратів як атазанавір та нелфінавір не рекомендується. Повідомлялося про підвищення рівнів у сироватці інших антиретровірусних засобів, таких як саквінавір. Існують також інші антиретровірусні препарати, при одночасному застосуванні з омепразолом рівні яких у сироватці крові лишалися незмінними. Через схожі фармакодинамічні ефекти та фармакокінетичні властивості омепразолу та езомепразолу одночасне застосування езомепразолу та антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, не рекомендоване.
Застосування омепразолу (40 мг 1 раз на добу) разом з атазанавіром 300 мг та ритонавіром 100 мг у здорових добровольців спричиняло суттєве послаблення дії атазанавіру (приблизно
75 \% зменшення AUC, Cmax, Cmin). Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не компенсувало вплив омепразолу на ефективність атазанавіру. Інгібітори протонного насоса, включаючи езомепразол, не слід застосовувати разом з атазанавіром.
Езомепразол не продемонстрував клінічно суттєвого впливу на фармакокінетику амоксициліну або хінідину. При одночасному короткотривалому застосуванні езомепразолу та напроксену або рофекоксибу клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не відзначалося.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику езомепразолу. Езомепразол метаболізується CYP2С19 і CYP3А4. Одночасне застосування езомепразолу та інгібітору CYP3А4 кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) призводило до збільшення експозиції езомепразолу вдвічі. Одночасне застосування езомепразолу та комбінованного інгібітору CYP2С19 і CYP3А4, такого як вориконазол, може спричиняти збільшення експозиції езомепразолу більш ніж у 2 рази.
Інгібітор CYP2C19 та CYP3A4 воріконазол призводив до підвищення AUC? омепразолу на
280 \%.
Корекцію дози езомепразолу слід розглянути у пацієнтів з тяжким печінковим порушенням та у випадку призначення довготривалого лікування.
Результати досліджень у здорових осіб продемонстрували наявність фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/добова підтримуюча доза 75 мг) та езомепразолом (40 мг на добу перорально), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелу у середньому на 40\% та зменшення максимального пригнічення (АДФ-індукованого) агрегації тромбоцитів в середньому на 14\%.
Проте, залишається незрозумілим, до якої міри ця взаємодія може мати клінічне значення. Виходячи з результатів одного проспективного рандомізованого (але не завершеного) дослідження (за участі понад 3760 осіб; порівнювалося лікування плацебо та омепразолом 20 мг пацієнтів, що лікувалися клопідогрелем та ацетилсаліциловою кислотою) та нерандомізованих post-hoc аналізів даних з великих проспективних рандомізованих досліджень з клінічних виходів (у понад 4700 пацієнтів), відсутні будь-які свідчення про підвищення ризику патологічних серцево-судиних виходів на фоні одночасного застосування клопідогрелу та ІПП, у тому числі езомепразолу.
Ряд обсерваційних досліджень продемонстрували суперечливі результати щодо того, чи підвищується ризик СС тромбоемболічних явищ, якщо пацієнт отримує клопідогрел разом із ІПП.
У дослідженні за участі здорових осіб, у якому вивчали застосування клопідогрелу разом із комбінацією 20 мг езомепразолу та 81 мг ацетилсаліцилової кислоти у порівнянні із клопідогрелем у монорежимі, відзначали зниження експозиції активного метаболіту клопідогрелу майже на 40\%. Проте, максимальна інгібуюча активність (АТФ-індукованої) щодо агрегації тромбоцитів у цих осіб була однаковою у групах, де приймали клопідогрел окремо та клопідогрел + комбінація (езомепразол + ацетилсаліцилова кислота) що, напевне, пояснюється одночасним введенням низької дози ацетилсаліцилової кислоти.
Препарати, що індукують CYP2C19, CYP3A4 чи обидва ферменти (такі як рифампіцин чи трава звіробою), можуть призводити до зниження рівнів езомепразолу у сироватці шляхом прискорення його метаболізму.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Езомепразол є S-ізомером омепразолу, який знижує секрецію шлункового соку завдяки специфічно направленому механізму дії. Він є специфічним інгібітором протонного насоса у парієтальній клітині. R- та S-ізомери омепразолу мають однакову фармакодинамічну активність.
Езомепразол є слабкою основою, він концентрується та переходить у активну форму у висококислотному середовищі секреторних канальців парієтальної клітини, де він інгібує фермент Н+К+-АТФази – кислотного насоса, а також пригнічує базальну та стимульовану секрецію кислоти.
Вплив на секрецію шлункового соку
Після перорального прийому 20 мг і 40 мг езомепразолу дія настає протягом години. Після повторного прийому 20 мг езомепразолу 1 раз на добу протягом 5 днів середній пік викиду кислоти після стимуляції пентагастрином знижується на 90 \% при визначенні цього показника через 6-7 годин після прийому дози на 5-й день.
Через 5 днів прийому езомепразолу по 20 мг і 40 мг перорально рівень рН шлунка був більшим 4 у середньому протягом 13 і 17 годин відповідно та більше 24 годин – у пацієнтів із симптоматичним рефлюкс-езофагітом. Частина пацієнтів, у яких рівень рН шлунка був більшим 4 протягом 8, 12 і 16 годин відповідно, після прийому 20 мг езомепразолу становив
76 \%, 54 \% та 24 \%. Відповідні пропорції для езомепразолу 40 мг становили 97 \%, 92 \% та
56 \%.
При використанні AUC у якості непрямого показника плазмової концентрації, була показана залежність пригнічення секреції кислоти від експозиції препарату.
Терапевтичні ефекти пригнічення секреції кислоти
Лікування рефлюкс-езофагіту езомепразолом 40 мг було успішним приблизно у 70 \% хворих після 4 тижнів лікування та у 93 \% – після 8 тижнів лікування.
Застосування езомепразолу 20 мг двічі на добу протягом одного тижня разом із відповідними антибіотиками призводило до успішної ерадикації Helicobacter pylori приблизно у 90 \% хворих. Після такого лікування протягом одного тижня не було необхідності у проведенні подальшої монотерапії антисекреторними препаратами для успішного загоєння виразки та усунення симптомів неускладненої виразки дванадцятипалої кишки.
За даними рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого клінічного дослідження, застосування Нексіуму у пацієнтів з ендоскопічно підтвержденою кровотечею пептичної виразки через 3 дні лікування частота рецидиву кровотечі групи Нексіуму була значно меншою і становила 5,9 \% порівняно з 10,3 \% у групі прийому плацебо. Через 30 днів після лікування частота рецидиву кровотечі у групі прийому Нексіуму становила 7,7 \%, а у групі прийому плацебо –13,6 \%.
Інші ефекти, пов’язані з пригніченням секреції кислоти
У період застосування антисекреторних препаратів концентрація гастрину у плазмі крові збільшується у відповідь на зниження секреції кислоти.
Збільшення кількості ECL-клітин, можливо, пов’язано з підвищенням рівня гастрину у плазмі крові, що спостерігалось у деяких пацієнтів при довготривалому застосуванні езомепразолу.
Були отримані повідомлення про кілька випадків підвищення частоти виникнення гранулярних кіст у шлунку при тривалому застосуванні антисекреторних препаратів. Ці явища є фізіологічним наслідком тривалого пригнічення секреції кислоти і мають доброякісний та оборотний характер.
Зниження секреції шлункового соку внаслідок застосування будь-якого інгібітору протонної помпи збільшує у шлунку кількість бактерій, присутніх у гастроінтестинальному тракті в нормі. Лікування інгібіторами протонної помпи може призводити до підвищення ризику гастроінтестинальної інфекції, що спричинена, наприклад, Salmonella або Campilobacter.
Нексіум був більш ефективним порівняно з ранітидином при лікуванні виразок шлунка у пацієнтів, які лікувалися НПЗЗ (нестероїдними протизапальними препаратами), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Нексіум був ефективним при профілактиці виразок шлунка та дванадцятипалої кишки у пацієнтів, які лікувалися НПЗЗ (у пацієнтів старше 60 років та/або з виразкою в анамнезі), у тому числі ЦОГ-2 селективні НПЗЗ.
Фармакокінетика.
Езомепразол є кислотолабільним і застосовується перорально у формі гранул у кишковорозчинній оболонці. Конверсія в R-ізомер in vivo є незначною. Абсорбція езомепразолу відбувається швидко, пікові концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через
1-2 години після прийому дози. Абсолютна біодоступність становить 64 \% після разової дози 40 мг і зростає до 89 \% після повторного прийому 1 раз на добу. 20 мг езомепразолу відповідає значенню 50 \% і 68 \%. Об’єм розподілу у здорових добровольців у стані рівноваги становить 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол на 97 \% зв’язується з протеїнами плазми.
Прийом їжі уповільнює та зменшує абсорбцію езомепразолу, однак це не впливає на ефект езомепразолу на кислотність у порожнині шлунка.
Метаболізм і виведення
Езомепразол повністю метаболізується за допомогою цитохромної системи Р450 (CYP). Основна частина метаболізму езомепразолу залежить від поліморфного CYP2С19, що відповідає за виникнення гідрокси- і дезметилметаболітів езомепразолу. Інша частина залежить від другої специфічної ізоформи, CYP3А4, яка відповідає за виникнення езомепразолсульфону – головного метаболіту у плазмі крові.
Параметри, наведені нижче, головним чином відображають фармакокінетику в осіб із функціональним ферментом CYP2С19 (екстенсивних метаболізаторів).
Загальний кліренс плазми крові становить близько 17 л/год після разової дози та близько
9 л/год після повторного прийому. Період напіввиведення з плазми становить близько
1,3 години після повторного прийому дози 1 раз на добу. Фармакокінетика езомепразолу вивчалась у дозах до 40 мг двічі на добу. Площа, обмежена кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу, збільшується при повторному прийомі езомепразолу. Це збільшення є дозозалежним і спричиняє більш ніж дозопропорційні збільшення AUC після повторного застосування. Ці часозалежність та дозозалежність пояснюються зниженням метаболізму першого проходження та системним кліренсом, пов’язаним із пригніченням ферменту CYP2С19 езомепразолом та/або його сульфметаболітом. Езомепразол повністю виводиться із плазми між дозами без тенденції до акумуляції при прийомі препарату 1 раз на добу.
Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію шлункового соку. Близько 80 \% пероральної дози езомепразолу виводиться у формі метаболітів із сечею, інші – з фекаліями. Менше 1 \% вихідної лікарської речовини виявляється у сечі.
Особливі групи хворих
Приблизно 2,9±1,5 \% популяції пацієнтів мають недостатність ферменту CYP2С19 (їх називають слабкими метаболізаторами). У цих осіб метаболізм езомепразолу, відповідно, здебільшого здійснюється CYP3А4. Після повторного прийому 1 раз на добу 40 мг езомепразолу середнє значення площі, обмеженої кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу, у слабких метаболізаторів приблизно на 100 \% вища, ніж в осіб з нормальним функціонуванням ферменту CYP2С19 (екстенсивних метаболізаторів). Середня пікова концентрація у плазмі крові збільшується приблизно на 60 \%. Ці результати не мають жодного впливу на дозування езомепразолу.
Метаболізм езомепразолу не зазнає суттєвих змін у пацієнтів літнього віку (від 71 до 80 років).
Після разової дози езомепразолу 40 мг середнє значення площі, обмеженої кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу, у жінок на 30 \% вища порівняно з чоловіками. Жодної різниці, пов’язаної зі статтю, не спостерігалось при повторному прийомі препарату 1 раз на добу. Ці результати не впливають на дозування езомепразолу.
Пацієнти з порушенням функції печінки/нирок
Метаболізм езомепразолу у пацієнтів зі слабкою та помірною дисфункцією печінки може бути порушеним. Швидкість метаболізму знижується у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, що призводить до збільшення площі, обмеженої кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу, в 2 рази. Таким чином, максимальна доза для пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки становить 20 мг. Езомепразол та його метаболіти не мають тенденції до кумуляції під час прийому препарату 1 раз на добу.
Досліджень у хворих із порушеною функцією нирок не проводилось. Оскільки нирки відповідають за виведення метаболітів езомепразолу, а не головної вихідної сполуки, зміни у метаболізмі у хворих з порушенням функції нирок не очікуються.
Застосування у педіатрії
Діти віком 12-18 років: після багаторазового застосування 20 мг та 40 мг езомепразолу загальний вплив та час досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі був таким же, як і у дорослих.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 20 мг: світло-рожевого кольору, овальні, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки з відбитком 20 mG з одного боку та
таблетки по 40 мг: рожевого кольору, овальні, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки з відбитком 40 mG з одного боку та
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Таблетки по 20 мг. По 7 таблеток у блістері. По 1 або по 2 блістери у картонній коробці.
Таблетки по 40 мг. По 7 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. АстраЗенека АБ, Швеція/AstraZeneca AB, Sweden.
Місцезнаходження.
Гертуневеген, Содертал'є, 151 85, Швеція/ Gartunavagen, Sodertalje, 151 85, Sweden.
- Покласти таблетку у відповідний шприц і заповнити його приблизно 25 мл води та 5 мл повітря. Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води для запобігання утрудненню проходження таблетки через зонд.
Состав
Действующее вещество : эзомепразол;
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит эзомепразол магния тригидрат, соответствующий 40 мг эзомепразола;
Другие составляющие : глицерол моностеарат, гидроксипропилцеллюлоза, гипромелоза, магния стеарат, метакрилатный сополимер (тип А), целлюлоза микрокристаллическая, парафин синтетический, макрогол, полисорбат 80, кросповидон, натрия стеарилфумарат, сахар1, сахар 1 трат;
Красители: железа оксид красновато-коричневый (Е 172).
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
Розовая, овальная, двояковыпуклая, покрытая пленочной оболочкой таблетка с отпечатком 40 mG с одной стороны и с другой стороны.
Фармакотерапевтическая группа
Средства для лечения пептической язвы и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни. Ингибиторы протонной помпы. Код АТХ А02В С05.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Эзомепразол является S-изомером омепразола, который уменьшает секрецию кислоты в желудке благодаря специфическому направленному механизму действия. Он является специфическим ингибитором протонной помпы (ИПП) париетальных клеток. R- и S-изомеры омепразола проявляют подобную фармакодинамическую активность.
Механизм действия
Эзомепразол – это слабое основание, которое концентрируется и превращается в активную форму в очень кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток, где ингибирует фермент Н + К + -АТФ-азу – протонную помпу – и подавляет как базальную, так и стимулированную секрецию кислоты.
Фармакодинамические эффекты
После применения 20 и 40 мг эзомепразола перорально начало действия лекарственного средства наблюдается в течение одного часа. После повторного применения 20 мг эзомепразола один раз в сутки в течение пяти дней в пятый день средняя максимальная секреция кислоты после стимуляции пентагастрином снижается на 90% при измерении через 6–7 часов после приема последней дозы лекарственного средства.
Через пять дней применение эзомепразола в дозах 20 мг и 40 мг перорально у пациентов с гастроэзофагеальной симптоматической рефлюксной болезнью (ГЭРБ) в течение 24-часового периода уровень внутрижелудочного рН выше 4 поддерживался в среднем в течение 13 и 17 часов соответственно. Доля пациентов, у которых после приема эзомепразола в дозе 20 мг рН желудка поддерживалась на уровне более 4 в течение 8, 12 и 16 часов, составляла соответственно 76%, 54% и 24%. Соответствующие частицы при применении эзомепразола в дозе 40 мг составляли 97%, 92% и 56%.
С помощью AUC в качестве опосредованного параметра концентрации лекарственного средства в плазме крови была продемонстрирована зависимость между угнетением секреции кислоты и содержанием эзомепразола в плазме.
При применении эзомепразола в дозе 40 мг примерно 78% пациентов с рефлюксным эзофагитом выздоравливают через четыре недели, 93% – через восемь недель лечения.
Через одну неделю применения эзомепразола в дозе 20 мг дважды в сутки вместе с соответствующими антибиотиками примерно у 90% пациентов наблюдается успешная эрадикация H. pylori .
После эрадикационной терапии в течение одной недели нет необходимости в дальнейшей монотерапии антисекреторными лекарственными средствами для эффективного лечения язвы и устранения симптомов у пациентов с неосложненными язвами двенадцатиперстной кишки.
В рандомизированном, двойно слепом, плацебо-контролируемом клиническом исследовании пациентов с эндоскопически доказанным кровотечением пептической язвы класса Iа, Ib, IIа или IIb (9%, 43%, 38% и 10% соответственно) по Форресту рандомизировали к группам применения. раствор для инфузий (n=375), или плацебо (n=389). После эндоскопического гемостаза пациентам вводили эзомепразол в дозе 80 мг в виде внутривенной инфузии продолжительностью 30 минут с последующей длительной инфузией со скоростью 8 мг/час или плацебо в течение 72 часов. После начального 72-часового периода всех пациентов переводили на открытый пероральный прием лекарственного средства Нексиум в дозе 40 мг в течение 27 дней для подавления кислотной секреции. Частота повторного кровотечения в течение 3 суток составила 5,9% в группе приема Нексиума и 10,3% в группе приема плацебо. Через 30 дней после терапии частота повторных кровотечений в группе приема Нексиума и плацебо составила соответственно 7,7% и 13,6%.
В период лечения антисекреторными лекарственными средствами уровни гастрина в сыворотке крови возрастают в ответ на понижение секреции кислоты. Уровень хромогранина А (CgA) также возрастает в результате уменьшения кислотности желудочного сока. Из-за повышения уровня CgA возможно влияние на результаты лабораторных исследований выявления нейроэндокринных опухолей. Согласно опубликованным данным, по меньшей мере, за 5–14 дней до измерения уровня CgA необходимо прекратить применение ингибиторов протонной помпы. Это позволит уровню CgA, который может быть ложно повышен после лечения ингибиторами протонной помпы (ИПП), вернуться в диапазон нормальных значений.
Во время длительной терапии эзомепразолом как у детей, так и у взрослых наблюдалось увеличение количества энтерохромафинообразных клеток (enterochromaffin-like cells (ECL)), которое, возможно, было вызвано повышением сывороточных уровней гастрина. Эти результаты считаются клинически незначительными.
На фоне длительного лечения антисекреторными лекарственными средствами отмечался некоторый рост частоты желудочных гландулярных кист. Такие конфигурации являются физиологическим следствием выраженного угнетения секреции желудочного сока; они доброкачественны по природе и проходят после завершения лечения.
Уменьшение кислотности желудочного сока по любым причинам, в том числе вследствие применения ингибиторов протонной помпы, приводит к увеличению в желудке количества бактерий, обычно присутствующих в желудочно-кишечном тракте. Лечение ингибиторами протонной помпы может несколько увеличивать риск желудочно-кишечных инфекций, обусловленных, например, Salmonella и Campylobacter , и у госпитализированных пациентов, возможно, также Clostridium difficile .
Клиническая эффективность
В двух исследованиях с ранитидином как активным компаратором была показана лучшая эффективность лекарственного средства Нексиум в лечении желудочных язв у пациентов, применявших нестероидные противовоспалительные лекарственные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2).
В двух исследованиях по плацебо как компаратору была продемонстрирована лучшая эффективность лекарственного средства Нексиум в профилактике язв желудка и двенадцатиперстной кишки у пациентов (в возрасте > 60 лет и/или с уже имеющейся язвой), применявших НПВП, в том числе селективные ингибиторы ЦОГ-2.
Дети
В исследовании, проведенном с участием детей с ГЭРБ (возрастом от
Фармакокинетика
Всасывание
Эзомепразол неустойчив в кислой среде, поэтому для перорального использования используют гранулы с кишечнорастворимым покрытием. В условиях in vivo лишь незначительная часть эзомепразола превращается в R-изомер. Лекарственное средство быстро абсорбируется: максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1–2 ч после приема. Абсолютная биодоступность эзомепразола после однократного приема дозы 40 мг составляет 64% и возрастает до 89% при ежедневном приеме один раз в сутки. Для дозы 20 мг эзомепразола эти показатели составляют 50% и 68% соответственно.
Прием пищи замедляет и снижает всасывание эзомепразола, однако это не влияет на действие эзомепразола на внутрижелудочную кислотность.
Распределение
Выраженный объем распределения при равновесной концентрации у здоровых добровольцев составляет около 0,22 л/кг массы тела. Эзомепразол на 97% связывается с белками плазмы.
Биотрансформация
Эзомепразол полностью подвергается метаболизму с участием системы цитохрома Р450 (CYP). Основная часть метаболизма эзомепразола зависит от полиморфной изоформы CYP2C19, отвечающей за образование гидрокси- и дезметилметаболитов эзомепразола. Метаболизм оставшейся части обеспечивается другой специфической изоформой, CYP3A4, которая отвечает за образование эзомепразол сульфона, основного метаболита, проявляющегося в плазме крови.
Вывод
Приведенные ниже параметры отражают в основном характер фармакокинетики у пациентов с активным ферментом CYP2C19, у которых метаболизм происходит быстро.
Общий плазменный клиренс составляет примерно 17 л/ч после однократного приема лекарственного средства и примерно 9 л/ч после многократного приема. Период полувыведения из плазмы крови составляет около 1,3 ч при систематическом приеме лекарственного средства один раз в сутки. Эзомепразол полностью выводится из плазмы крови между приемами и тенденции к его накоплению в организме при применении один раз в сутки не наблюдается.
Основные метаболиты эзомепразола не влияют на секрецию кислоты желудочного сока. При пероральном применении эзомепразола до 80% дозы выводится в виде метаболитов с мочой, остальные выводятся с фекалиями. В моче обнаруживается менее 1% неизмененного эзомепразола.
Линейность/нелинейность
Фармакокинетика эзомепразола исследовалась при применении лекарственного средства в дозах до 40 мг дважды в сутки. Площадь, ограниченная кривой зависимости концентрации лекарственного средства в плазме крови от времени, увеличивается при повторном приеме эзомепразола. Это увеличение является дозозависимым и приводит к нелинейному росту соотношения «доза AUC» после повторного применения лекарственного средства. Эта зависимость от времени и дозы обусловлена снижением метаболизма первого прохождения и системного клиренса, возможно связанным с угнетением фермента CYP2C19 эзомепразолом и/или его сульфонметаболитом.
Особые группы пациентов
Медленные метаболизаторы
Приблизительно 2,9±1,5% населения не имеет функционального фермента CYP2C19 и называется медленными метаболизаторами. У таких лиц метаболизм эзомепразола, вероятно, катализируется преимущественно CYP3A4. После многократного применения эзомепразола в дозе 40 мг один раз в сутки средняя площадь под кривой «концентрация в плазме крови – время» была примерно на 100% выше медленных метаболизаторов, чем у лиц с функциональным ферментом CYP2C19 (быстрых метаболизаторов). Средняя максимальная концентрация в плазме крови была повышена примерно на 60%. Эти данные не требуют изменений в дозировке эзомепразола.
Пол
После однократного применения эзомепразола в дозе 40 мг средняя площадь под кривой «концентрация в плазме крови – время» у женщин примерно на 30% выше, чем у мужчин. В зависимости от пола разница не отмечается при повторном применении лекарственного средства один раз в сутки. Эти данные не влияют на дозировку эзомепразола.
Нарушение функции печени
Метаболизм эзомепразола у пациентов с легкими или умеренными нарушениями функции печени может быть нарушен. У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени скорость метаболизма снижается, в результате чего площадь под кривой зависимости концентрации эзомепразола в плазме крови со временем возрастает вдвое. Поэтому максимальная доза для пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени не должна превышать 20 мг. Эзомепразол или его основные метаболиты не выявляют тенденцию к накоплению при применении один раз в сутки.
Нарушение функции почек
Не проводилось исследований с участием пациентов с пониженной функцией почек. Поскольку почки отвечают за выведение метаболитов эзомепразола, но не за выведение основного соединения, изменения метаболизма эзомепразола у пациентов с нарушением функции почек не ожидается.
Пациенты пожилого возраста
Метаболизм эзомепразола незначительно изменяется у пациентов пожилого возраста (71–80 лет).
Дети 12 – 18 лет
После повторного применения эзомепразола в дозе 20 мг и 40 мг общая экспозиция (AUC) и время до достижения максимальной концентрации лекарственного средства в плазме крови (tmax) у детей 12–18 лет были схожими со значениями AUC и tmax у взрослых в случае применения обоих доз эзомепразола.
Показания
Нексиум, таблетки, покрытые пленочной оболочкой, показаны взрослым пациентам при таких состояниях:
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ):
- лечение эрозивного рефлюкс-эзофагита.
Длительное лечение после внутривенного применения лекарственного средства для профилактики рецидива кровотечения из пептических язв.
Лечение синдрома Золлингера – Эллисона.
Нексиум, таблетки, покрытые пленочной оболочкой, показаны детям от 12 лет при следующих состояниях:
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ):
- лечение эрозивного рефлюкс-эзофагита.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к действующему веществу, замещенным бензимидазолам или любому из вспомогательных веществ, перечисленных в разделе «Состав».
Эзомепразол не следует применять одновременно с нелфинавиром (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Воздействие эзомепразола на фармакокинетику других лекарственных средств
Ингибиторы протеазы
Отмечалось взаимодействие омепразола с некоторыми ингибиторами протеазы. Клиническая значимость и механизмы таких зарегистрированных взаимодействий не всегда известны. Повышенные уровни рН желудочного сока в период лечения омепразолом могут изменять всасывание ингибиторов протеазы. Другие возможные механизмы взаимодействия заключаются в подавлении активности CYP2C19.
Сообщалось, что при сопутствующем применении с омепразолом уровни атазанавира и нелфинавира в сыворотке крови снижались, поэтому их сопутствующее применение не рекомендуется. При сопутствующем применении омепразола (40 мг один раз в сутки) вместе с атазанавиром 300 мг/ритонавиром 100 мг у здоровых добровольцев экспозиция атазанавира существенно снижалась (значения AUC, Cmax и Cmin уменьшались примерно на 75%). Увеличение дозы атазанавира до 400 мг не компенсировало влияния омепразола на экспозицию атазанавира. При сопутствующем применении омепразола (20 мг/сут) с атазанавиром 400 мг/ритонавиром 100 мг у здоровых добровольцев отмечалось снижение экспозиции атазанавира примерно на 30% по сравнению с экспозицией, отмеченной при ежедневном применении 300 мг атазанавира/200 мг в сутки. Сопутствующее применение омепразола (40 мг/сут) приводило к уменьшению средних значений AUC, Cmax и Cmin нелфинавира на 36-39%, а средние значения AUC, Cmax и Cmin фармакологически активного метаболита М8 снижались на 75-92%. Из-за сходства фармакодинамических эффектов и фармакокинетических свойств омепразола и эзомепразола не рекомендуется применять эзомепразол одновременно с атазанавиром (см. раздел «Особенности применения»); сопутствующее применение эзомепразола с нелфинавиром противопоказано (см. раздел «Противопоказания»).
В ходе сопутствующей терапии омепразолом (40 мг/сут) и саквинавиром (в сочетании с ритонавиром) сообщалось, что уровни саквинавира в сыворотке крови возрастали (80–100%). Лечение омепразолом в дозе 20 мг/сут не влияло на экспозицию даравинара (в сочетании с ритонавиром) и ампренавира (в сочетании с ритонавиром). Лечение эзомепразолом в дозе 20 мг/сут не влияло на экспозицию ампренавира (в сочетании с ритонавиром и без него). Лечение омепразолом в дозе 40 мг/сут не влияло на экспозицию лопинавира (в сочетании с ритонавиром).
Метотрексат
У некоторых пациентов наблюдалось повышение уровня метотрексата при сопутствующем применении с ингибиторами протонной помпы. При назначении метотрексата в высоких дозах следует рассмотреть возможность временной отмены эзомепразола.
Такролимус
При сопутствующем применении эзомепразола сообщалось об увеличении уровня такролимуса в сыворотке крови. Следует проводить усиленный мониторинг концентрации такролимуса, а также функции почек (клиренс креатинина); при необходимости – откорректировать дозировку такролимуса.
Лекарственные средства, всасывание которых зависит от рН
Уменьшение кислотности желудочного сока при лечении эзомепразолом и другими лекарственными средствами группы ИПП может снижать или повышать абсорбцию лекарственных средств, всасывание которых зависит от рН желудочного содержимого. Как и в случае с другими лекарственными средствами, уменьшающими внутрижелудочную кислотность, абсорбция таких лекарственных средств, как кетоконазол, итраконазол, а также эрлотиниб, может уменьшаться, тогда как всасывание таких лекарственных средств, как дигоксин, может повышаться во время лечения эзомепразолом. Одновременное применение омепразола (20 мг/сут) и дигоксина у здоровых добровольцев повышало биодоступность дигоксина на 10% (у двух из десяти испытуемых - до 30%). Редко регистрировались случаи токсичности, вызванной дигоксином. Однако следует соблюдать осторожность при назначении высоких доз эзомепразола пациентам пожилого возраста. Необходимо усилить клинический мониторинг дигоксина.
Метаболизируемые лекарственные средства с участием CYP2C19
Эзомепразол является ингибитором CYP2C19, основного фермента, метаболизирующего эзомепразол. Соответственно, при комбинации эзомепразола с лекарственными средствами, метаболизируемыми с участием CYP2C19, такими как диазепам, циталопрам, имипрамин, кломипрамин, фенитоин и т. д., концентрации этих лекарственных средств в плазме крови могут возрастать и может потребоваться уменьшение их дозы. Это, в частности, следует иметь в виду, когда эзомепразол предназначается для применения в режиме «при необходимости».
Диазепам
Сопутствующее применение эзомепразола в дозе 30 мг приводило к снижению клиренса диазепама, субстрата CYP2C19, на 45%.
Фенитоин
При сопутствующем применении эзомепразола в дозе 40 мг у пациентов с эпилепсией отмечался рост минимальной концентрации фенитоина в плазме крови на 13%. Рекомендуется контролировать уровень фенитоина в плазме крови в начале терапии эзомепразолом или в случае ее отмены.
Вориконазол
Применение омепразола (40 мг один раз в сутки) увеличивало Cmax и AUCτ вориконазола (субстрата CYP2C19) на 15% и 41% соответственно.
Цилостазол
Омепразол, а также эзомепразол действуют как ингибиторы CYP2C19. В ходе перекрестного исследования применение омепразола в дозе 40 мг здоровым добровольцам повышало Cmax и AUC цилостазола на 18% и 26% соответственно, а одного из его активных метаболитов – на 29% и 69% соответственно.
Цизаприд
У здоровых добровольцев при сопутствующем применении с эзомепразолом (40 мг) площадь под кривой зависимости концентрации цизаприда в плазме крови от времени (AUC) возрастала на 32%, а период его полувыведения (t½) рос на 31%, но значительного роста максимального уровня цизаприда в плазме крови не наблюдалось. Незначительное удлинение интервала QTc, наблюдавшееся при монотерапии цизапридом, при сопутствующем применении цизаприда с эзомепразолом не отмечалось (см. также раздел «Особенности применения»).
Варфарин
В клиническом исследовании было показано, что при сопутствующем применении эзомепразола в дозе 40 мг у пациентов на фоне терапии варфарином время коагуляции оставалось в приемлемых пределах. Однако в послерегистрационном периоде сообщалось о нескольких частных случаях клинически значимого повышения индекса международного нормализованного соотношения (МЧС) при сопутствующем применении этих лекарственных средств. Рекомендуется мониторинг в начале и после окончания совместного применения эзомепразола на фоне терапии варфарином или другими производными кумарина.
Клопидогрель
Результаты фармакокинетического (ФК)/фармакодинамического (ФД) взаимодействия между клопидогрелем (погрузочная доза 300 мг/поддерживающая доза 75 мг/сут) и эзомепразолом (перорально 40 мг/сут), полученные в ходе проведения исследований с участием здоровых добровольцев. метаболита клопидогреля в среднем на 40% и снижение максимального показателя ингибирования [индуцированной аденозиндифосфатом (АДФ)] агрегации тромбоцитов в среднем на 14%.
Во время проведения исследования с участием здоровых добровольцев, когда клопидогрель применялся вместе с эзомепразолом и ацетилсалициловой кислотой (АСК) в фиксированной комбинации доз (20 мг + 81 мг соответственно) по сравнению с применением клопидогреля в виде монотерапии, отмечалось снижение экспозиции активного метаболита 40%. Однако максимальные уровни ингибирования (индуцированной АДФ) агрегации тромбоцитов у этих лиц были одинаковыми в группе применения клопидогреля как монотерапии и в группе применения клопидогреля вместе с эзомепразолом и АСК.
В наблюдательных и клинических исследованиях получены противоречивые данные по клиническим аспектам ФК/ФД взаимодействия эзомепразола относительно крупных сердечно-сосудистых событий. Как меру сопутствующего применения эзомепразола и клопидогреля необходимо избегать.
Тестируемые лекарственные средства без клинически значимого взаимодействия
Амоксициллин и хинидин
Было отмечено, что эзомепразол не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику амоксициллина или хинидина.
Напроксен или рофекоксиб
В течение кратковременных исследований сопутствующего применения эзомепразола с напроксеном или рофекоксибом никакого фармакокинетического взаимодействия не было замечено.
Воздействие других лекарственных средств на фармакокинетику эзомепразола
Лекарственные средства, угнетающие активность CYP2C19 и/или CYP3A4
Эзомепразол метаболизируется ферментами CYP2C19 и CYP3A4. Сопутствующее применение эзомепразола и ингибитора CYP3A4 кларитромицина (500 мг дважды в сутки) приводит к удвоению экспозиции (AUC) эзомепразола. Сопутствующее применение эзомепразола и комбинированного ингибитора CYP2C19 и CYP3A4 может привести к более чем двукратному росту экспозиции эзомепразола. Ингибитор CYP2C19 и CYP3A4 вориконазол приводил к повышению AUCτ омепразола на 280%. Коррекция дозы эзомепразола, как правило, не требуется в какой-либо из этих ситуаций. Однако следует рассмотреть вопрос о коррекции дозы для пациентов с тяжелым нарушением функции печени и в случае, если показано длительное лечение.
Лекарственные средства, индуцирующие активность CYP2C19 и/или CYP3A4
Лекарственные средства, индуцирующие активность CYP2C19 или CYP3A4 (такие как рифампицин и зверобой) могут приводить к снижению уровней эзомепразола в сыворотке крови путем ускорения скорости его метаболизма.
Дети
Исследования врачебного взаимодействия проводились только с участием взрослых.
Особенности применения
При наличии каких-либо тревожных симптомов (например, таких как значительная беспричинная потеря массы тела, периодическая рвота, дисфагия, рвота с примесями крови или молота), а также при наличии язвы желудка или при подозрении на нее следует исключить наличие злокачественного новообразования, поскольку лечение Нексиум может привести к сглаживанию симптоматики и отсрочить установление диагноза.
Долгосрочное применение лекарственного средства
Пациенты, принимающие лекарственное средство в течение длительного периода (особенно пациенты, получающие лечение более года) должны находиться под регулярным наблюдением врача.
Лечение по необходимости
Пациенты, принимающие Нексиум по необходимости, должны быть проинструктированы о необходимости связаться со своим врачом при изменении характера симптомов.
Эрадикация Helicobacter pylori
При назначении эзомепразола для эрадикации Helicobacter pylori следует учесть возможность лечебных взаимодействий между всеми компонентами тройной терапии. Кларитромицин является мощным ингибитором CYP3A4, поэтому при назначении тройной терапии пациентам, получающим другие лекарственные средства, метаболизируемые с участием CYP3A4 (например цизаприд), необходимо учитывать возможные противопоказания и взаимодействия кларитромицина с этими лекарственными средствами.
Желудочно-кишечные инфекции
Применение ингибиторов протонной помпы может несколько повысить риск развития желудочно-кишечных инфекций, таких как Salmonella и Campylobacter (см. раздел Фармакодинамика).
Всасывание витамина B12
Эзомепразол, как и все лекарственные средства, блокирующие секрецию кислоты в желудке, может уменьшать всасывание витамина В12 (цианокобаламина) вследствие развития гипо- или ахлоргидрии. Это следует учитывать при длительном лечении пациентов с пониженными запасами витамина B12 в организме или пациентов с факторами риска пониженного всасывания витамина B12.
Гипомагниемия
О тяжелой форме гипомагниемии сообщалось у пациентов, получавших лечение ингибиторами протонной помпы (ИПП), такими как эзомепразол, по меньшей мере, в течение трех месяцев, а в большинстве случаев – в течение года. Могут наблюдаться серьезные проявления гипомагниемии, такие как усталость, тетания, делирий, судороги, головокружение и желудочковая аритмия, но эти симптомы могут начаться незаметно и их можно упустить. В большинстве случаев состояние пациентов, у которых наблюдалась гипомагниемия, улучшалось после заместительной терапии магнием и прекращения лечения ИПП.
Относительно пациентов, которые, как ожидается, будут находиться на длительном лечении, или в отношении пациентов, получающих лечение ИПП совместно с дигоксином или лекарственными средствами, которые могут вызвать развитие гипомагниемии (например с диуретиками), медицинским работникам следует рассмотреть вопрос об определении уровней магния перед началом лечения ИПП и периодически в течение терапии.
Риск возникновения переломов
Ингибиторы протонной помпы, особенно при применении в больших дозах и в течение длительного лечения (> 1 года), в определенной степени могут повышать риск перелома бедра, запястья и позвоночника, преимущественно у пациентов пожилого возраста или при наличии других факторов риска. Данные, полученные в ходе наблюдений, свидетельствуют о том, что ингибиторы протонной помпы могут повышать общий риск переломов на 10-40%. Некоторые случаи увеличения количества переломов могут быть связаны с другими факторами риска. Пациенты с риском развития остеопороза должны получать лечение в соответствии с действующими клиническими рекомендациями и адекватным количеством витамина D и кальция.
Подострая кожная красная волчанка (ПЖЧВ)
При применении ингибиторов протонной помпы случаи ПЖЧВ были очень редки. В случае появления поражений, особенно на открытых солнцу участках кожи и если они сопровождаются артралгией, пациент должен немедленно обратиться за медицинской помощью, а медицинский работник должен рассмотреть вопрос о прекращении приема лекарственного средства Нексиум. Развитие ПЖЖВ после лечения одним из ингибиторов протонной помпы может увеличить риск появления ПШЧВ при применении других ингибиторов протонной помпы.
Комбинация с другими лекарственными средствами
Совместное применение эзомепразола с атазанавиром не рекомендуется (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Если комбинации атазанавира с ингибитором протонной помпы избежать невозможно, рекомендуется тщательно контролировать клиническое состояние пациентов, а также повысить дозу атазанавира до 400 мг со 100 мг ритонавира; дозу эзомепразола 20 мг не следует превышать.
Эзомепразол является ингибитором CYP2C19. Поэтому в начале или во время окончания лечения эзомепразол следует иметь в виду возможность взаимодействия эзомепразола с лекарственными средствами, метаболизм которых проходит при участии CYP2C19. Взаимодействие наблюдается между клопидогрелем и эзомепразолом (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Клиническая значимость этого взаимодействия остается неопределенной. Как меру сопутствующего применения эзомепразола и клопидогреля необходимо избегать.
Назначая эзомепразол для применения в режиме «при необходимости», в связи с колебаниями концентраций эзомепразола в плазме крови следует учитывать последствия взаимодействия лекарственного средства Нексиум с другими лекарственными средствами, см. См. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий».
Тяжелые кожные побочные реакции (SCARs)
В связи с лечением эзомепразолом сообщалось об очень редких случаях тяжелых кожных побочных реакций (SCARs), включая эритему многоформную (EM), синдром Стивенса – Джонсона (SJS), токсический эпидермальный некролиз (TEN) и реакцию на лекарственное средство с системными симптомами (DRESS), которые могут представлять угрозу жизни.
Пациенты должны быть проинформированы о возможных признаках и симптомах тяжелых кожных побочных реакций EM/SJS/TEN/DRESS и немедленно обращаться за консультацией к своему врачу в случае появления каких-либо характерных признаков или симптомов.
При появлении признаков и симптомов тяжелых кожных реакций следует немедленно прекратить прием эзомепразола и оказать дополнительную медицинскую помощь/обеспечить тщательный контроль состояния пациента.
Не следует повторно назначать лекарственное средство пациентам с EM/SJS/TEN/DRESS.
Сахароза
Данное лекарственное средство содержит сахарозу.
1 таблетка, покрытая плёночной оболочкой, по 40 мг содержит 30 мг сахарозы.
Пациентам с редкой наследственной непереносимостью фруктозы, глюкозогалактозной мальабсорбцией или сахаразоизомальтазной недостаточностью не следует принимать это лекарственное средство.
Воздействие на результаты лабораторных исследований
Из-за повышения уровня хромогранина А (CgA) возможно влияние на результаты лабораторных исследований выявления нейроэндокринных опухолей. Чтобы избежать такого воздействия, лечение эзомепразолом следует прекратить не менее 5 дней до измерения уровней СgA (см. раздел «Фармакодинамика»). Если после первого определения уровни CgA и гастрина не вернулись в референтный диапазон, анализ необходимо повторить через 14 дней после завершения лечения ингибитором протонной помпы.
Содержание натрия
В одной таблетке этого лекарственного средства содержится менее 1 ммоль натрия (23 мг), то есть его можно считать не содержащим натрия.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность
В настоящее время нет достаточного количества клинических данных о применении лекарственного средства Нексиум во время беременности. Данные эпидемиологических исследований применения рацемической смеси омепразола в период беременности свидетельствуют об отсутствии риска врожденных пороков развития и токсического воздействия лекарственного средства на плод. В исследованиях эзомепразола у животных не было выявлено прямого или косвенного вредного влияния на эмбриональное/фетальное развитие. В исследованиях рацемической смеси на животных не было выявлено прямого или косвенного вредного влияния на течение беременности, роды и постнатальное развитие. Следует осторожно назначать лекарственное средство беременным женщинам.
Умеренное количество данных по беременным женщинам (от 300 до 1000 случаев беременности) свидетельствует об отсутствии риска врожденных пороков развития или токсического влияния эзомепразола на состояние плода/здоровья новорожденного ребенка.
Результаты исследований на животных свидетельствуют об отсутствии прямого или косвенного вредного действия лекарственного средства на репродуктивную функцию за счет его токсического воздействия.
Кормление грудью
Неизвестно, проникает ли эзомепразол в грудное молоко человека. Информации о последствиях воздействия эзомепразола на новорожденных/грудных детей недостаточно. Эзомепразол не следует применять при кормлении грудью.
Фертильность
Результаты исследований рацемической смеси омепразола на животных указывают на отсутствие влияния омепразола на фертильность при пероральном применении лекарственного средства.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Эзомепразол оказывает незначительное влияние на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами. Сообщается о таких побочных реакциях, как головокружение (нечасто) и нечеткость зрения (редко) (см. раздел «Побочные реакции»). Если такие нарушения наблюдаются, пациентам не следует управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами.
Способ применения и дозы
Дозировка
Взрослые
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ)
- лечение эрозивного рефлюкс-эзофагита
40 мг один раз в день в течение 4 недель.
Пациентам с неизлеченным эзофагитом или стойкими симптомами рекомендуется дополнительно применять лекарственное средство в течение 4 недель.
Длительное лечение после внутривенного применения лекарственного средства для профилактики рецидива кровотечения из пептических язв:
40 мг один раз в сутки в течение 4 недель после введения лекарственного средства для профилактики рецидива кровотечения из пептических язв.
Лечение синдрома Золлингера – Эллисона
Рекомендуемая начальная доза лекарства Нексиум составляет 40 мг дважды в сутки. Далее дозу лекарственного средства корректируют индивидуально; лечение длится так долго, как этого требуют клинические показания. Исходя из имеющихся клинических данных, у большинства пациентов контроль состояния может быть достигнут при дозах от 80 до 160 мг эзомепразола в сутки. Если дозы превышают 80 мг/сут, дозу следует разделить и применять дважды в сутки.
Особые группы пациентов
Нарушение почечной функции
Пациентам с нарушением функции почек коррекция дозы не требуется. Из-за ограниченности опыта применения лекарственного средства пациентам с тяжелой почечной недостаточностью при лечении таких пациентов следует соблюдать осторожность (см. раздел Фармакокинетика).
Нарушение печеночной функции
Пациентам с нарушением функции печени от легкой до умеренной степени тяжести коррекция дозы не требуется. Максимальная доза лекарственного средства Нексиум для пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени не должна превышать 20 мг (см. раздел «Фармакокинетика»).
Пациенты пожилого возраста
Пациентам пожилого возраста коррекция дозы лекарственного средства не требуется.
Дети
Дети от 12 лет
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ)
- лечение эрозивного рефлюкс-эзофагита:
40 мг один раз в день в течение 4 недель.
Пациентам с неизлеченным эзофагитом или стойкими симптомами рекомендуется дополнительно применять лекарственное средство в течение 4 недель.
Дети до 12 лет
Нексиум, таблетки, покрытые пленочной оболочкой, не следует применять детям до 12 лет, поскольку данные по такому применению отсутствуют.
Способ применения и дозы
Таблетку следует глотать целиком, запивая жидкостью. Таблетки не следует разжевывать или измельчать. Для пациентов, испытывающих трудности при глотании, таблетки можно также растворить в половине стакана негазированной воды. Не следует использовать другие жидкости, поскольку они могут растворить кишечнорастворимую оболочку. Размешайте до распада таблеток, после чего жидкость с гранулами следует выпить сразу или в течение 30 минут. Наполнить стакан наполовину водой, размешать остатки и выпить. Не следует разжевывать или измельчать гранулы.
Для пациентов, которые не могут проглатывать, таблетки следует растворить в негазированной воде и ввести через желудочный зонд. Важно тщательно проверить пригодность выбранного шприца и зонда. Инструкции по подготовке и введению лекарственного средства через зонд приведены ниже.
Введение лекарственного средства через желудочный зонд
1. Поместите таблетку в соответствующий шприц и наберите в шприц около 25 мл воды и около 5 мл воздуха. Для некоторых зондов может потребоваться разведение лекарственного средства в 50 мл воды для того, чтобы избежать забивания зонда гранулами таблетки.
2. Сразу начинайте встряхивать шприц в течение примерно 2 минут для растворения таблетки.
3. Держите шприц наконечником вверх и убедитесь, что наконечник не забился.
4. Подключите шприц к зонду, продолжая удерживать шприц направленным вверх.
5. Встряхните шприц и переверните его наконечником вниз. Немедленно введите 5–10 мл растворенного лекарственного средства в зонд. После ввода поверните шприц в прежнее положение и встряхните (шприц нужно удерживать наконечником вверх во избежание забивания наконечника).
6. Переверните шприц наконечником вниз и введите еще 5–10 мл лекарственного средства в зонд. Повторите эту процедуру до полного стула шприца.
7. Наберите в шприц 25 мл воды и 5 мл воздуха и повторите пункт 5, если нужно, чтобы смыть оставшийся в шприце осадок. Для некоторых зондов необходимо набирать 50 мл воды.
Дети.
Нексиум, таблетки, покрытые пленочной оболочкой, не следует применять детям до 12 лет, поскольку данные по такому применению отсутствуют.
Применяют детям от 12 лет при следующих показаниях:
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ)
- лечение эрозивного рефлюкс-эзофагита.
Передозировка
В настоящее время данные относительно преднамеренной передозировки очень ограничены. Симптомы, описанные при приеме лекарственного средства в дозе 280 мг, включали симптомы желудочно-кишечного тракта и слабость. Разовый прием эзомепразола в дозе 80 мг не вызвал никаких отрицательных последствий. Специфический антидот неизвестен. Эзомепразол значительно связывается с белками плазмы крови, поэтому выведение с помощью диализа не значительно. Как и при любой передозировке, следует предоставить симптоматическое и общее поддерживающее лечение.
Побочные реакции
Резюме профиля безопасности
Среди побочных реакций, наиболее часто встречающихся во время проведения клинических исследований (а также в период послерегистрационного применения лекарственного средства), отмечаются головная боль, боль в животе, диарея и тошнота. Кроме того, профиль безопасности применения лекарственного средства одинаков для различных лекарственных форм, показаний для назначения лечения, возрастных групп и популяций пациентов. Дозозависимых побочных реакций обнаружено не было.
Список побочных реакций в форме таблицы
Ниже указаны побочные реакции на эзомепразол, возникновение которых регистрировали или подозревали во время клинических исследований лекарственного средства и в послерегистрационный период применения лекарственного средства. Ни одна из реакций не оказалась дозозависимой. Реакции приводятся в соответствии с частотой их возникновения: очень часто (≥1/10); часто (от ≥ 1/100 до
|
Класс систем и органов |
Частота |
Побочные реакции |
|
|
Со стороны крови и лимфатической системы |
Редко |
Лейкопения, тромбоцитопения |
|
|
Очень редко |
Агранулоцитоз, панцитопения |
||
|
Со стороны иммунной системы |
Редко |
Реакции гиперчувствительности, например лихорадка, ангионевротический отек и анафилактическая реакция/шок |
|
|
Со стороны обмена веществ и питания |
Нечасто |
Периферический отек |
|
|
Редко |
Гипонатриемия |
||
|
Частота неизвестна |
гипомагниемия (см. раздел «Особенности применения»); тяжелая форма гипомагниемии может коррелировать с гипокальциемией. Гипомагниемия также может быть связана с гипокалиемией |
||
|
Со стороны психики |
Нечасто |
Бессонница |
|
|
Редко |
Возбуждение, спутанность сознания, депрессия |
||
|
Очень редко |
Агрессия, галлюцинации |
||
|
Со стороны нервной системы |
Часто |
Головная боль |
|
|
Нечасто |
Головокружение, парестезия, сонливость |
||
|
Редко |
Нарушение вкуса |
||
|
Со стороны органов зрения |
Редко |
Нечеткость зрения |
|
|
Со стороны органов слуха и равновесия |
Нечасто |
Вертиго |
|
|
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения. |
Редко |
Бронхоспазм |
|
|
Со стороны желудочно-кишечного тракта |
Часто |
Боль в животе, запор, диарея, метеоризм, тошнота/рвота, железистые полипы дна желудка (доброкачественные) |
|
|
Нечасто |
Сухость во рту |
||
|
Редко |
Стоматит, желудочно-кишечный кандидоз |
||
|
Частота неизвестна |
Микроскопический колит |
||
|
Со стороны печени и желчевыводящих путей |
Нечасто |
Повышение уровня печеночных ферментов |
|
|
Редко |
Гепатит с желтухой или без нее |
||
|
Очень редко |
Печеночная недостаточность, энцефалопатия у пациентов с уже имеющимися заболеваниями печени |
||
|
Со стороны кожи и подкожной клетчатки |
Нечасто |
Дерматит, зуд, сыпь, крапивница |
|
|
Редко |
Алопеция, светочувствительность |
||
|
Очень редко |
Эритема многоформная (EM), синдром Стивенса – Джонсона (SJS), токсический эпидермальный некролиз (TEN), реакция на лекарственное средство с эозинофилией и системными симптомами (DRESS) |
||
|
Частота неизвестна |
Подострая кожная красная волчанка (см. раздел «Особенности применения») |
||
|
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани |
Нечасто |
Перелом бедра, запястья или позвоночника (см. раздел «Особенности применения»). |
|
|
Редко |
Артралгия, миалгия |
||
|
Очень редко |
Мышечная слабость |
||
|
Со стороны почек и мочевыделительной системы |
Очень редко |
Интерстициальный нефрит; у некоторых пациентов одновременно сообщается о почечной недостаточности |
|
|
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез |
Очень редко |
Гинекомастия |
|
|
Общие расстройства |
Редко |
Недомогание, усиленное потоотделение |
|
Сообщения о подозреваемых побочных реакциях
Важно сообщать о подозреваемых побочных реакциях в послерегистрационный период применения лекарственного средства. Это позволяет осуществлять непрерывный мониторинг соотношения польза/риск применения лекарственного средства. Специалисты в области здравоохранения обязаны сообщать о любых случаях подозреваемых побочных реакций через национальную систему отчетности.
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить при температуре выше 30 °C. Хранить в недоступном для детей месте.
Хранить в блистере для защиты от проникновения влаги.
Упаковка
По 7 таблеток в блистере; по 2 блистера в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
АстраЗенека АБ/ AstraZeneca AB.
Адрес
Гертуневеген, Содерталье, 151 85, Швеция/Gartunavagen, Sodertalje, 151 85, Sweden.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Нексиум таблетки по 40 мг 14 шт. (7х2)?
Какое действующее вещество товара - Нексиум таблетки по 40 мг 14 шт. (7х2)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Нексиум (Таблетки, покрытые оболочкой)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты от гастрита и язвы
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.