Ко-пренесса таблетки по 4 мг/1.25 мг 30 шт. (10х3)
- Торговое название Ко-Пренесса
- Действующее вещество Индапамид, Периндоприл
- Лекарственная форма Таблетки
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель KRKA, d.d.
- Страна Словения
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 127557
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Ко-Пренеса?
(CO-PRENESSA?)
Склад:
діючі речовини: периндоприлу терт-бутиламін, індапамід;
1 таблетка містить 2 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 0,625 мг індапаміду, або 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 1,25 мг індапаміду, або 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 2,5 мг індапаміду;
допоміжні речовини: кальцію хлорид, гексагідрат; лактоза, моногідрат; кросповідон; целюлоза мікрокристалічна; натрію гідрокарбонат; кремнію діоксид колоїдний водний; магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 2 мг/0,625 мг: круглі, злегка двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями та вигравійованою короткою лінією з одного боку;
таблетки 4 мг/1,25 мг: круглі, злегка двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями та насічкою з одного боку;
таблетки 8 мг/2,5 мг: круглі, злегка двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору з насічкою з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту. Периндоприл і діуретики. Код ATХ C09B A04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ко-Пренеса® – це комбінація периндоприлу терт-бутиламінової солі, інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та індапаміду, сульфонамідного діуретика. Його фармакологічна дія зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) та їх адитивним синергізмом.
Фармакологічний механізм дії
Пов’язаний з препаратом Ко-Пренеса®
Ко-Пренеса® характеризується додатковим посиленням антигіпертензивної дії обох компонентів.
Пов’язаний з периндоприлом
Периндоприл є інгібітором АПФ, що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II, судинозвужувальну речовину; крім того, фермент стимулює секрецію альдостерону адреналовою системою, а також спричиняє розпад вазодилататорного агента брадикініну з утворенням неактивного гептапептиду.
Інгібування АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові, що підвищує активність реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну) та знижує секрецію альдостерону. Периндоприл також чинить антигіпертензивну дію у пацієнтів з низьким і нормальним рівнем реніну у плазмі крові.
Це призводить до зменшення периферичного опору судин завдяки дії на судини м’язів і нирок без затримання солі та води або рефлекторної тахікардії при постійному лікуванні.
Периндоприл діє через свій активний метаболіт – периндоприлат. Інші метаболіти є неактивними.
Периндоприл зменшує навантаження на серце шляхом вазодилататорного ефекту на вени, який, можливо, спричинений змінами у метаболізмі простагландинів (зниження переднавантаження); шляхом зниження загальної периферичної резистентності (зниження післянавантаження).
У дослідженнях, проведених з участю пацієнтів із серцевою недостатністю, спостерігалося зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків; зниження загального опору периферичних судин; збільшення серцевого викиду та нормалізація серцевого індексу; збільшення регіонального кровообігу у м’язах.
Значно покращуються показники тестів із фізичним навантаженням.
Пов’язаний з індапамідом
Індапамід – це похідний сульфонаміду з кільцем індолу, фармакологічно споріднений з тiазидними діуретиками. Індапамід зменшує реабсорбцiю натрію у кортикальному сегментi. Він пiдвищує видiлення натрiю i хлору в сечу, меншою мірою – виділення калiю i магнiю, таким чином призводить до збiльшення дiурезу та антигіпертензивної дії.
Характеристика антигіпертензивної дії
Пов’язана з препаратом Ко-Пренеса®
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, препарат проявляє залежний від дози антигіпертензивний ефект на діастолічний та систолічний артеріальний тиск у положенні лежачи або стоячи.
Цей антигіпертензивний ефект триває 24 години. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без виникнення тахіфілаксії.
У разі припинення застосування препарату ефекту відміни не виникає.
Протягом клінічних досліджень супутній прийом периндоприлу та індапаміду спричиняв антигіпертензивні ефекти синергічної природи порівняно з кожним окремим компонентом.
Вплив низькодозової комбінації Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг, на серцево-судинну захворюваність та летальність не вивчали.
Пов’язана з периндоприлом
Периндоприл проявляє активність при слабкій, помірній та тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи. Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового прийому препарату і триває протягом не менше 24 годин. Периндоприл має високий рівень остаточного блокування інгібітору АПФ (приблизно 80 \%) через 24 години після прийому.
У пацієнтів зі зворотною реакцією стабілізація артеріального тиску відбувається у середньому протягом 1 місяця лікування і підтримується без появи тахіфілаксії.
Припинення лікування не супроводжується синдромом відміни.
Периндоприл має судинорозширювальні властивості та покращує еластичність великих артерій, коригує структурні зміни в артеріях та спричиняє зменшення гіпертрофії лівого шлуночка. Додаткова терапія тіазидним діуретиком призводить до додаткового синергізму.
Комбінація інгібітора АПФ та тіазиду зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком, порівняно з одним компонентом.
Пов’язана з індапамідом
Індапамід як монотерпія має антигіпертензивний ефект, що триває 24 години. Це відбувається при дозах, за яких діуретичний ефект є слабким.
Його антигіпертензивна дія пропорційна покращанню відповідності артерій та зниженню загальної та артеріолярної судинної резистентності. Індапамід знижує гіпертрофію лівого шлуночка.
При збільшенні дози тіазидного діуретика та тіазид-споріднених діуретиків протигіпертонічний ефект досягає своєї межі, а побічні ефекти продовжують збільшуватися. Якщо лікування неефективне, дозу не слід збільшувати.
Більше того, було доведено, що при короткочасному, середньому та довгостроковому лікуванні пацієнтів з артеріальної гіпертензією індапамід не впливає на метаболізм лiпiдiв (тригліцеридів, ліпопротеїдів низької та високої щільності); не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет.
Фармакокінетика.
Пов’язана з препаратом Ко-Пренеса®
Супутній прийом периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні властивості порівняно з прийомом окремих складових.
Пов’язана з периндоприлом
Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується у травному тракті, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіввиведення периндоприлу з плазми крові становить 1 годину.
Периндоприл є проліками. 27 \% від загальної кількості периндоприлу, що всмоктався, перетворюється на активний метаболіт периндоприлат. Крім цього, утворюється ще п’ять неактивних метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається протягом 3-4 годин.
Оскільки наявність їжі у шлунку призводить до зниження перетворення периндоприлу на периндоприлат і тому – до зменшення біодоступності, периндоприл слід застосовувати перорально як разову добову дозу вранці перед прийомом їжі.
Був продемонстрований лінійний взаємозв’язок між дозою периндоприлу та його експозицією у плазмі крові. Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування з білками незначне (з АПФ зв’язується менше 20 \% периндоприлату), але залежить від концентрації.
Периндоприлат виводиться із сечею, а період напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин, призводячи до стабільного стану протягом 4 днів.
В осіб літнього віку та пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю знижується виведення периндоприлату. При порушенні функції нирок рекомендується змінювати дозу залежно від ступеня порушення (кліренс креатиніну).
Периндоприлат виводиться з кровообігу шляхом діалізу, його кліренс становить 70 мл/хв.
При цирозі печінки змінюється кінетика периндоприлу, при цьому печінковий кліренс початкової молекули зменшується наполовину, проте кількість утвореного периндоприлату не змінюється, тому при цьому захворюванні дозу препарату можна не змінювати.
Пов’язана з індапамідом
Індапамід вивільнюється швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті.
Максимальна концентрація індапаміду в сироватці крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Зв’язування індапаміду з білками плазми крові становить 79 \%.
Період напіввиведення з плазми крові становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). Регулярний прийом препарату не призводить до накопичення індапаміду. 70 \% індапаміду виводиться здебільшого нирками та 22 \% виводиться разом з калом у вигляді неактивних метаболітів.
Фармакокінетичні параметри препарату є незмінними у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Клінічні характеристики.
Показання.
Есенціальна гіпертензія.
Протипоказання.
Пов’язані з периндоприлом
– Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату, а також до інших інгібіторів АПФ.
– Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.
– Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
– Одночасне призначення з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
– Вагітні або жінки, які планують завагітніти.
Пов’язані з індапамідом
- Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфонамідів.
- Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).
- Печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки.
- Гіпокаліємія.
Пов’язані з препаратом Ко-Пренеса®
Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг, 4 мг/1,25 мг та 8 мг/2,5 мг
- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
У зв’язку з відсутністю достатнього терапевтичного досвіду препарат Ко-Пренеса® не слід застосовувати:
- пацієнтам, які перебувають на діалізі.
- пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю.
Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг
- Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).
Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг
- Тяжкі та помірні порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 60 мл/хв).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Спільні для периндоприлу та індапаміду
Супутнє застосування не рекомендується
При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в сироватці крові та з’являлись ознаки токсичності. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може додатково підвищувати ризик літієвої токсичності при прийманні інгібіторів АПФ. Застосування периндоприлу з літієм не рекомендується, але якщо комбінована терапія є необхідною, cлід проводити ретельний контроль рівня літію в сироватці крові.
Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження
Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Необхідно проводити моніторинг артеріального тиску та функції нирок, у разі необхідності слід скоригувати дозування.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
Прийом НПЗП (зокрема ацетилсаліцилової кислоти в режимах протизапального дозування, інгібіторів циклооксигенази-2 та неселективних НПЗП, може спричинити зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗП та інгібітори АПФ додатково підвищують рівень калію в сироватці крові, що може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливість гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Комбінацію слід приймати з обережністю, особливо це стосується пацієнтів літнього віку. Пацієнтів слід забезпечити адекватною кількістю рідини та слід розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії, а також періодичного контролю надалі.
Супутнє застосування, що потребує спостереження
Іміпрамінподібні антидепресанти (трициклічні препарати), нейролептики: посилення гіпотензивної дії та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (додатковий ефект).
Кортикостероїди, тетракозактид: зменшення гіпотензивної дії (затримка солі та води під впливом кортикостероїдів).
Інші антигіпертензивні засоби: застосування інших антигіпертензивних лікарських засобів з комбінацією периндоприл/індапамід може призвести до додаткового ефекту зниження артеріального тиску.
Пов’язані з периндоприлом
Супутнє застосування не рекомендується
Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен – один або в комбінації), калієві добавки або сольові замінники, що містять калій.
Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові (можливо, летального). Таку комбінацію слід призначати з обережністю, з частим моніторингом каліємії та проведенням ЕКГ у випадках, коли одночасний прийом показаний у зв’язку з наявністю підтвердженої гіпокаліємії.
Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження
Протидіабетичні препарати (інсулін, гіпоглікемічні сульфонаміди. Також є повідомлення з каптоприлом та еналаприлом).
Застосування інгібіторів АПФ може збільшити гіпоглікемічний ефект у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають інсулін чи гіпоглікемічні сульфонаміди. Гіпоглікемічні епізоди є дуже рідкісними (покращання переносимості глюкози з подальшим зниженням потреби інсуліну).
Супутнє застосування, що потребує спостереження
Алопуринол, цитостатики або імуносупресанти, системні кортикостероїди (системне застосування) або прокаїнамід: супутнє введення цих препаратів та інгібіторів АПФ може призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії.
Анестетики: інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивні ефекти певних анестетиків.
Діуретики (тіазидні або петльові діуретики): попереднє застосування високих доз діуретиків може спричинити зменшення об’єму рідини та ризик артеріальної гіпотензії після початку терапії периндоприлом.
Золото: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія).
Пов’язані з індапамідом
Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження
Препарати, що спричиняють шлуночкову тахікардію типу «пірует»: через ризик гіпокаліємії індапамід слід застосовувати з обережністю при супутньому прийомі лікарських засобів, що спричиняють шлуночкову тахікардію типу «пірует», таких як: антиаритмічні засоби класу Ia (хінідин, гідрохінін, дизопірамід); антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід, бретиліум); деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульприд, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид); інші речовини, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин IV, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін IV, метадон, астемізол, терфенадин. Потрібно запобігати низькому рівню калію та у разі необхідності коригувати його: здійснювати моніторинг QT-інтервалу.
Препарати, що знижують калій, амфотерицин B (внутрішньовенне введення), системні глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системне введення), тетракозактид, стимулювальні проносні засоби: підвищується ризик гіпокаліємії (адитивна дія). Слід перевіряти рівень калію у плазмі та, у разі необхідності, коригувати його; особлива обережність потрібна під час застосування глікозидів дигіталісу. Не слід застосовувати проносні препарати, що стимулюють перистальтику.
Серцеві глікозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль.
Супутнє застосування, що потребує спостереження
Метформін: при функціональній нирковій недостатності, пов’язаній із застосуванням діуретиків, особливо петльових, збільшується ризик виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок застосування метформіну. Не слід застосовувати метформін при рівні креатиніну у плазмі крові вище 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоконтрастні засоби: у разі дегідратації, пов’язаної із застосуванням діуретиків при застосуванні йодоконтрастних засобів, особливо у високих дозах, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.
Солі кальцію: ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.
Циклоспорин: ризик підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові без будь-яких змін рівнів циклоспорину в кровообігу, навіть у разі відсутності зменшення об’єму рідини/солі.
Особливості застосування.
Застосування, що потребує особливого застереження
Спільні для периндоприлу та індапаміду
У 2 \% пацієнтів, які приймали таблетки Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).
У 4 \% пацієнтів, які приймали таблетки Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).
У 6 \% пацієнтів, які приймали таблетки Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).
Для комбінації препарату Ко-Пренеса® 2 мг/0,625 мг у низькій дозі не було виявлено жодного значного зменшення побічних реакцій препарату порівняно з найменшими дозволеними дозами окремих монокомпонентів, за винятком гіпокаліємії. Не можна виключати підвищену частоту появи ідіосинкратичних реакцій, якщо пацієнт одночасно піддається впливу двох нових для нього антигіпертензивних препаратів. Щоб мінімізувати ризик, необхідно проводити ретельний контроль стану пацієнта.
Літій.
Одночасний прийом літію та комбінацій периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендований.
Пов’язані з периндоприлом
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) або аліскірену не рекомендована.
Але при необхідності може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.
Неможливе одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ для пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2), одночасний прийом з аліскіреном протипоказаний (див розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Нейтропенія/агранулоцитоз
Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія розвивалися у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику при прийомі інгібіторів АПФ нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід застосовувати з особливою обережністю при лікуванні пацієнтів з колагеновими судинними захворюваннями або пацієнтів, яким проводиться лікування за допомогою імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, а також при комбінації деяких із цих факторів ризику, особливо на тлі порушення функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися тяжкі інфекції, які у певних випадках не піддавалися інтенсивній терапії антибіотиками. Якщо для лікування таких пацієнтів застосовували периндоприл, проводився періодичний контроль кількості лейкоцитів та інструктаж пацієнтів щодо необхідності повідомлення лікаря про будь-які ознаки інфекції (наприклад запалення горла, гарячка).
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк
У пацієнтів, яких лікували інгібітором АПФ, включаючи периндоприл, у деяких випадках з’являвся ангіоневротичний набряк обличчя, губ, слизових оболонок, язика, глотки та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягом лікування. У такому випадку застосування периндоприлу необхідно негайно припинити і розпочати ретельне обстеження до повного зникнення симптомів. У разі набряку обличчя та губ стан може поліпшитися без лікування, але застосування антигістамінів може полегшити симптоми.
Ангіоневротичний набряк гортані може бути летальним. При набряку язика, голосової щілини або гортані імовірне виникнення обструкції дихальних шляхів. У цих випадках необхідне застосування невідкладної терапії. Вона може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або підтримку вільної прохідності дихальних шляхів.
Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів афро-американської раси, ніж у будь-якої іншої.
Пацієнти з випадками ангіоневротичного набряку, не пов’язаного із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ.
Рідко повідомлялося про ангіоневротичний набряк кишечнику у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. У цих пацієнтів був абдомінальний біль (з нудотою чи блюванням або без них); у деяких випадках не було жодного попереднього ангіоневротичного набряку обличчя, а рівні естерази С-1 були нормальними. Ангіоневротичний набряк був діагностований за допомогою процедур, включаючи комп’ютерну томографію органів черевної порожнини або ультразвукове дослідження, або при хірургічному втручанні, а симптоми покращилися після припинення прийому інгібітору АПФ. Ангіоневротичний набряк кишечнику слід включити в диференціальний діагноз пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та у яких присутній абдомінальний біль.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації
У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації (наприклад, до осиної або бджолиної отрути), повідомлялося про окремі випадки довготривалих анафілактоїдних реакцій, що становили загрозу для життя. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією під час процедури десенсибілізації та уникати тим, які проходять імунотерапію отрутою. Однак ці реакції можна усунути за допомогою тимчасового припинення застосування інгібіторів АПФ щонайменше протягом 24 годин до лікування у пацієнтів, які потребують одночасно і застосування інгібіторів АПФ, і десенсибілізації.
Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)
Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНЩ з сульфатом декстрану, трапляються анафілактоїдні реакції, що становлять загрозу для життя. Такі реакції усувають тимчасовою відміною прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.
Пацієнти, яким проводиться гемодіаліз
У пацієнтів, яким проводився діаліз із високопроточними мембранами (наприклад, AN 69®) і які одночасно одержували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися анафілактоїдні реакції. Для таких пацієнтів необхідно розглянути можливість застосування інших типів діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.
Калійзберігаючі діуретики, сольові замінники, що містять калій
Комбінація калійзберігаючих діуретиків, сольових замінників, що містять калій, та периндоприлу, як правило, не рекомендується.
Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш вірогідне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно знаходитися під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Такі самі застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.
Ішемічна хвороба серця
Якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом відбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед тим як вирішувати питання про продовження терапії.
Пов’язані з індапамідом
У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.
Світлочутливість
Повідомлялося про випадки реакції світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендується припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.
Застосування, що потребує застереження
Спільні для периндоприлу та індапаміду
Порушення функції нирок
При нирковій недостатності помірного та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <60 мл/хв) лікування препаратом Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг та Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг протипоказано.
Якщо під час застосування препарату у пацієнтів з артеріальною гіпертензію без існуючих видимих ознак порушення функції нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності, застосування препарату необхідно припинити з можливістю відновлення лікування з меншою дозою або одним зі складових препарату. Таким пацієнтам необхідно проводити моніторинг калію та креатиніну через 2 тижні від початку лікування та кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або з існуючим порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів зі стенозом ниркової артерії.
Цей препарат не рекомендовано застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.
Пацієнти після трансплантації нирки.
Досвід щодо призначення периндоприлу тертбутиламіну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.
Артеріальна гіпотензія і дефіцит води та електролітів
Існує ризик різкого зниження артеріального тиску у пацієнтів з існуючим дефіцитом натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркових артерій). Тому необхідно систематично перевіряти наявність симптомів дефіциту води та електролітів, що можуть виникнути при блюванні або діареї.
Таким пацієнтам необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.
При виникненні значної артеріальної гіпотензії у пацієнта може бути потрібним внутрішньовенне введення 0,9 \% розчину хлориду натрію. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення об’єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску лікування можна розпочати з нижчої дози або одним із компонентів препарату.
Рівень калію
Комбінація периндоприлу та індапаміду не виключає можливість виникнення гіпокаліємії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет або у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого іншого препарату, що містить діуретик, слід проводити регулярний моніторинг рівня калію.
Пов’язані з периндоприлом
Кашель
При застосуванні інгібіторів АПФ іноді з’являється сухий кашель – непродуктивний, стійкий і зникає після припинення терапії. Кашель, спричинений інгібіторами АПФ, має розглядатися як частина диференціального діагнозу кашлю. Якщо призначення інгібітору АПФ все ще є переважним, можна розглянути питання щодо продовження лікування.
Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у випадку серцевої недостатності, водного та електролітного дисбалансу)
Значна стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, особливо під час значного водного та електролітного дисбалансу (сувора дієта з обмеженням натрію або подовжене лікування діуретиками), спостерігалася у пацієнтів, артеріальний тиск яких спочатку був низьким, у випадках стенозу ниркових артерій, при серцевій недостатності із застійними явищами або цирозом з набряком та асцитом.
Таким чином, блокування цієї системи інгібітором АПФ може спричинити, особливо у момент першого введення та протягом перших 2 тижнів лікування, несподіване зниження артеріального тиску та/або підвищення рівнів креатиніну у плазмі крові, демонструючи функціональну ниркову недостатність. Іноді це може носити вигляд гострого нападу, хоча і рідко, та з різним періодом нападу.
У таких випадках лікування слід розпочинати з низької дози, а дозу підвищувати поступово.
Пацієнти літнього віку
Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівні калію. Початкову дозу слід скоригувати відповідно до реакції артеріального тиску, особливо у випадках водного та електролітного дисбалансу, з метою уникнення несподіваного виникнення артеріальної гіпотензії.
Пацієнти з наявним атеросклерозом
Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, але особливу увагу слід приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця або недостатністю мозкового кровообігу для того, щоб лікування розпочинати з низької дози.
Реноваскулярна гіпертензія
Лікуванням реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Однак інгібітори АПФ можуть бути прийнятними для пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, які чекають на хірургічну корекцію, або якщо така операція неможлива.
Прийом препарату Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, не рекомендується пацієнтам з наявним стенозом ниркових артерій або з підозрою на нього.
Якщо Ко-Пренеса® призначена пацієнтам з наявним стенозом ниркових артерій або з підозрою на нього, лікування слід розпочинати у лікарні з низької дози та слід перевіряти функцію нирок та рівні калію, оскільки у деяких пацієнтів розвивалася функціональна ниркова недостатність, яка була оборотна при припиненні лікування.
Інші групи пацієнтів ризику
У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV ступеня) або у пацієнтів з інсулінозалежним цукровим діабетом (зі спонтанними тенденціями до підвищених рівнів калію) лікування слід розпочинати під медичним наглядом зі зменшеною початковою дозою, тому препарат Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, не підходить як початкова доза. Не слід припиняти прийом бета-блокаторів гіперчутливим пацієнтам із коронарною недостатністю: до бета-блокатора слід додати інгібітор АПФ.
Пацієнти, хворі на цукровий діабет
Пацієнтам хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або застосовують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень цукру в крові під час перших місяців лікування інгібітором АПФ.
Расова приналежність
Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, менш ефективно знижує АТ у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж в осіб інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у плазмі крові таких хворих.
Хірургія/загальна анестезія
Інгібітори АПФ можуть спричиняти артеріальну гіпотензію у разі анестезії, особливо коли анестетик, що вводиться, є препаратом з гіпотензивним потенціалом.
Таким чином, рекомендується, щоб лікування інгібіторами АПФ пролонгованої дії, такими як периндоприл, було припинено при можливості за день до хірургічного втручання.
Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія
Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів зі стенозом аортального клапана.
Печінкова недостатність
Лікування інгібітором АПФ іноді супроводжувалося появою синдрому, що розпочинався як холеостатична жовтяниця з прогресуванням до блискавичного некрозу печінки та (іноді) з летальним наслідком. Механізм такого синдрому не з’ясований. При появі жовтяниці або при значному підвищенні активності ферментів печінки необхідно припинити застосування інгібіторів АПФ та провести медичне спостереження та лікування.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм чи інших препаратів, що спричиняють підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або сольових замінників, у яких міститься калій, зокрема у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного збільшення калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. При необхідності проведення такого паралельного лікування слід регулярно визначати рівень калію у сироватці крові.
Пов’язані з індапамідом
Водний та електролітний баланс
Рівні натрію
Концентрацію натрію у плазмі крові необхідно визначати перед початком лікування та через рівні проміжки часу під час лікування. Всі діуретики можуть спричиняти гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Оскільки зменшення концентрації натрію у плазмі крові спочатку може бути безсимптомним, необхідним є регулярний моніторинг. У пацієнтів літнього віку та хворих на цироз печінки визначення концентрації натрію у плазмі крові потрібно здійснювати частіше.
Рівні калію
Головним ризиком лікування тіазидами та тіазидними діуретиками є зниження концентрації калію та гіпокаліємія. У пацієнтів, які погано харчуються та/або приймають одразу кілька препаратів, у пацієнтів літнього віку, у хворих на цироз печінки і асцит, з ішемічною хворобою серця і серцевою недостатністю необхідно попередити появу гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л).
У таких пацієнтів гіпокаліємія збільшує кардіотоксичність препаратів дигіталісу і ризик появи аритмій.
Пацієнти з подовженим інтервалом QT також знаходяться під певним ризиком, коли причина може бути або спадкова, або ятрогенна. Гіпокаліємія (а також брадикардія) таким чином є фактором, що сприяє розвитку небезпечних аритмій, зокрема поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует», іноді з летальним наслідком.
У всіх випадках таким хворим потрібно частіше контролювати рівень калію у плазмі крові. Перше вимірювання концентрації калію у плазмі крові слід провести протягом першого тижня після початку лікування.
При виявленні низьких рівнів калію слід провести коригування дозування.
Рівні кальцію
Тіазидні і споріднені діуретики можуть зменшувати виведення кальцію із сечею і спричиняти незначне транзиторне збільшення концентрації кальцію у плазмі крові. Стійка гіперкальціємія може бути озумовлена наявністю гіперпаратиреозу. Тому лікування діуретиком слід припинити до перевірки функції паращитовидної залози.
Глюкоза в крові
У хворих на цукровий діабет важливо контролювати рівень глюкози у крові, зокрема при гіпокаліємії.
Сечова кислота
У пацієнтів з гіперурикемією може спостерігатися тенденція до нападів подагри.
Функція нирок та діуретики
Тіазидні і споріднені діуретики ефективніші при нормальній функції нирок або при незначному її порушенні (рівень креатиніну у плазмі крові дорослих нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л).
У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну в плазмі крові слід коригувати відносно віку, маси тіла та статі, відповідно до формули Кокрофта:
clcr = (140 – вік) x маса тіла/0,814 x рівень креатиніну у плазмі крові,
де: вік виражений у роках, маса тіла – у кілограмах, рівень креатиніну у плазмі крові – в мікромоль/літр.
Ця формула підходить для чоловіків літнього віку та має бути адаптована для жінок шляхом помноження результату на 0,85.
Гіповолеємія, що виникає на початку лікування через втрату води і натрію внаслідок застосування діуретика, може спричиняти зниження клубочкової фільтрації. Це може призвести до збільшення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові. У пацієнтів з нормальною функцією нирок така транзиторна функціональна ниркова недостатність зникає без будь-яких наслідків, але при вже існуючій нирковій недостатності вона може погіршити стан.
Спортсмени
Спортсменам слід враховувати, що цей препарат містить активну речовину (індапамід), що може спричиняти позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.
Допоміжні речовини
Через наявність у складі препарату лактози даний лікарський засіб не слід призначати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази, порушенням всмоктування глюкози та/або галактози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та у разі необхідності призначити альтернативну терапію.
Період годування груддю
Застосування препарату у період годування груддю протипоказане через наявність даних щодо проникнення індапаміду у грудне молоко. Немає даних щодо проникнення периндоприлу у грудне молоко.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спільні для периндоприлу, індапаміду та Ко-Пренеси®
Ні дві активні речовини, ні комбінація безпосередньо не впливають на пильність, але у деяких пацієнтів можуть виникнути індивідуальні реакції, пов’язані з низьким артеріальним тиском, особливо на початку лікування або в поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами.
У результаті здатність керувати автомобілем або працювати з іншими технічними засобами може погіршитися.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг
Звичайна доза становить 1 таблетку Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг, на добу у вигляді одноразового дозування, яку бажано прийняти вранці перед прийомом їжі. Якщо артеріальний тиск не регулюється протягом одного місяця лікування, дозу можна подвоїти.
Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг
Таблетки Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, показані пацієнтам, у яких артеріальний тиск відповідно не регулюється монотерапією лише периндоприлом.
Звичайна доза становить 1 таблетку Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, на добу у вигляді одноразового дозування, яку бажано прийняти вранці перед прийомом їжі.
При можливості рекомендується індивідуальне титрування дози за компонентами. Таблетку Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг, слід призначати, коли артеріальний тиск відповідно не регулюється таблетками Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг (коли це припустимо).
У разі наявності клінічних показань приймається рішення про безпосередній перехід від монотерапії периндоприлом до прийому таблеток Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг.
Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг
Таблетки Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, показані для лікування артеріальної гіпертензії як заміна у пацієнтів, які вже приймають периндоприл та індапамід паралельно у таких самих дозах.
Звичайна доза становить 1 таблетку Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг, на добу у вигляді одноразового дозування, яку бажано прийняти вранці перед прийомом їжі.
Максимальна добова доза становить 1 таблетку Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг.
Пацієнти літнього віку
Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг
Лікування слід розпочинати зі звичайної дози – 1 таблетка Ко-Пренеса®, 2 мг/0,625 мг, на добу.
Ко-Пренеса®, 4 мг/1,25 мг
Лікування слід розпочинати відповідно до реакції артеріального тиску та функції нирок.
Ко-Пренеса®, 8 мг/2,5 мг
Пацієнтам літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові слід коригувати відповідно до віку, маси тіла та статі. Якщо функція нирок у нормі, пацієнтам літнього віку можна призначати лікування відповідно до реакції артеріального тиску.
Пацієнти з порушенням функції нирок
При нирковій недостатності помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом протипоказане.
Пацієнти з порушенням функції печінки
При тяжких порушеннях функції печінки лікування протипоказано.
Пацієнтам із помірними порушеннями функцій печінки коригування дозування не потрібне.
Діти.
Препарат не рекомендовано застосовувати для лікування дітей через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.
Передозування.
Можливе виникнення наступних симптомів: артеріальна гіпотензія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Порушення водно-електролітного балансу (низькі рівні натрію, низькі рівні калію).
Лікування. Першою допомогою є швидке виведення препарату з організму шляхом промивання шлунка та/або прийому активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу в медичній установі. При появі артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення з низьким узголів’ям. Рекомендоване лікування слід проводити внутрішньовенним введенням 0,9 \% розчину натрію хлориду або застосовувати будь-який інший метод волемічного збільшення. Периндоприл можна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Побічні реакції.
Наступні побічні ефекти, що можуть з’явитися під час лікування, класифіковані за наступною частотою:
дуже поширені (?1/10), поширені (?1/100, <1/10), непоширені (?1/1000, <1/100), рідко поширені (?1/10000, <1/1000), дуже рідко поширені (<1/10000), включаючи поодинокі повідомлення.
З боку системи крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко поширені: тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
Про анемію повідомлялося під час лікування інгібіторами АПФ за особливих обставин (у пацієнтів з пересадженою ниркою, у пацієнтів, які проходили сеанси гемодіалізу).
З боку психіки.
Непоширені: порушення настрою або сну.
З боку нервової системи.
Поширені: головний біль, вертиго, запаморочення, парестезія.
Дуже рідко поширені: непритомність, сплутаність свідомості.
З боку органів зору.
Поширені: порушення зору.
З боку органів слуху.
Поширені: шум у вухах.
З боку судинної системи
Поширені: ортостатична або артеріальна гіпотензія.
Дуже рідкісні: інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота невідома: васкуліт.
З боку серцевої системи
Дуже рідко поширені: аритмія, включаючи брадикардію, тріпотіння передсердь, стенокардія та інфаркт міокарда внаслідок раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, шлуночкова тахікардія типу «пірует», яка може бути летальною.
З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння
Поширені: про сухий кашель повідомлялося при застосуванні інгібіторів АПФ. Він характеризується своєю стійкістю та зникає при припиненні лікування. При появі цього симптому слід враховувати причину прийому ліків;
задишка.
Непоширені: бронхоспазм.
Дуже рідко поширені: еозинофільна пневмонія, риніт.
З боку травного тракту
Поширені: запор, сухість у роті, нудота, епігастральний біль, абдомінальний біль, розлади смаку, блювання, диспепсія, діарея.
Дуже рідко поширені: панкреатит.
З боку печінки та жовчного міхура.
Дуже рідко поширені: цитолітичний або холестатичний гепатит.
Поодинокі повідомлення: у випадку печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Поширені: свербіж, висипання, макулопапульозні висипання.
Непоширені: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки, язика, голосової щілини, гортані, кропив’янка;
реакції підвищеної чутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до цього; алергічні та астматичні реакції; пурпура;
можливе погіршення вже існуючого гострого дисемінованого червоного вовчака.
Дуже рідко поширені: поліморфна еритема, токсичний некроліз епідермісу, синдром Стівенса-Джонсона.
Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості.
З боку скелетно-м’язового апарату, сполучної та кісткової тканин.
Поширені: м'язові судоми.
З боку нирок і сечового міхура.
Непоширені: ниркова недостатність.
Дуже рідко поширені: гостра ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Непоширені: імпотенція.
Загальні порушення
Поширені: астенія.
Непоширені: підвищене потовиділення.
За дослідженнями
Зниження рівня калію з гіпокаліємією, особливо у певних груп пацієнтів з підвищеним ризиком; гіпонатріємія з гіповолемією, що спричиняють зневоднення та ортостатичну гіпотонію; артеріальна гіпотензія; збільшення сечової кислоти у плазмі крові та глюкози в крові протягом лікування.
Незначне збільшення сечовини та креатиніну у плазмі крові, реверсивне після припинення застосування препарату. Це найчастіше відбувається у пацієнтів зі стенозом артерій нирок, артеріальною гіпертензією, які приймають діуретики, нирковою недостатністю.
Збільшення рівня калію зазвичай тимчасове.
Рідко поширені: підвищення рівня кальцію у плазмі крові.
Частота невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, підвищення рівня печінкових ферментів.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці.
По 15 таблеток у блістері; по 2 або 4, або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та його адреса провадження діяльності.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Состав
Действующие вещества: периндоприл, индапамид;
1 таблетка содержит 2 мг периндоприла терт-бутиламина и 0,625 мг индапамида, или 4 мг периндоприла терт-бутиламина и 1,25 мг индапамида, или 8 мг периндоприла терт-бутиламина и 2,5 мг индапамида;
Другие составляющие: кальция хлорид, гексагидрат; лактоза, моногидрат; кросповидон; целлюлоза микрокристаллическая; натрия гидрокарбонат; кремния диоксид коллоидный водный; стеарат магния.
Лекарственная форма
Таблетки.
Основные физико-химические свойства: таблетки 2 мг/0,625 мг: круглые, слегка двояковыпуклые таблетки от белого до почти белого цвета со скошенными краями и выгравированной короткой линией с одной стороны; таблетки 4 мг/1,25 мг: круглые, слегка двояковыпуклые таблетки от белого до почти белого цвета со скошенными краями и насечкой с одной стороны; таблетки 8 мг/2,5 мг: круглые, слегка двояковыпуклые таблетки от белого до почти белого цвета с насечкой с одной стороны.
Фармакотерапевтическая группа
Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента. Периндоприл и диуретика. Код ATX C09B A04.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Ко-Пренеса - это комбинация периндоприла терт-бутиламиновой соли, ингибитора ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) и индапамида, сульфонамидного диуретика. Фармакологическое действие препарата обусловлено свойствами каждого компонента (периндоприла и индапамида) и аддитивным синергизмом.
Механизм действия
Связан с препаратом Ко-Пренеса
Ко-Пренеса характеризуется дополнительным усилением антигипертензивного действия обоих компонентов.
Связан с периндоприлом
Периндоприл является ингибитором АПФ, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II, сосудосуживающее вещество; кроме того, фермент стимулирует секрецию альдостерона корой надпочечников, а также стимулирует распад вазодилататорного вещества брадикинина с образованием неактивного гептапептида.
Ингибирование АПФ приводит к уменьшению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что повышает активность ренина в плазме крови (за счет угнетения отрицательной обратной связи на высвобождение ренина) и снижает секрецию альдостерона. Периндоприл также оказывает антигипертензивное действие у пациентов с низким и нормальным уровнем ренина в плазме крови.
При постоянном лечении это приводит к уменьшению периферического сопротивления сосудов благодаря действию на сосуды мышц и почек без задержания соли и воды или рефлекторной тахикардии.
Периндоприл действует через активный метаболит – периндоприлат. Другие метаболиты неактивны.
Периндоприл уменьшает нагрузку на сердце путем вазодилататорного эффекта на вены, который может быть вызван изменениями в метаболизме простагландинов (снижение преднагрузки); путём снижения общего периферического сопротивления (снижение посленагрузки).
В исследованиях, проведенных с участием пациентов с сердечной недостаточностью, наблюдалось снижение давления наполнения левого и правого желудочков; понижение общего сопротивления периферических сосудов; увеличение сердечного выброса и нормализация сердечного индекса; увеличение регионального кровообращения в мышцах.
Значительно улучшаются показатели тестов с физической нагрузкой.
Связан с индапамидом
Индапамид – это производный сульфонамида с кольцом индола, фармакологически родственный тиазидным диуретикам. Индапамид уменьшает реабсорбцию натрия в кортикальном сегменте. Он повышает выделение натрия и хлора в мочу, в меньшей степени – выделение калия и магния, таким образом приводит к увеличению диуреза и антигипертензивного действия.
Характеристика антигипертензивного действия
Связано с препаратом Ко-Пренеса
У пациентов с артериальной гипертензией, независимо от возраста, препарат оказывает зависимый от дозы антигипертензивный эффект на диастолическое и систолическое АД в положении лежа или стоя.
Этот антигипертензивный эффект длится 24 часа.
Нормализация АД происходит в течение месяца и сохраняется без возникновения тахифилаксии.
При прекращении применения препарата эффекта отмены не возникает.
В течение клинических исследований сопутствующий прием периндоприла и индапамида вызывал антигипертензивные эффекты синергической природы по сравнению с каждым отдельным компонентом.
Влияние низкодозовой комбинации Ко-Пренеса, 2 мг/0,625 мг, на сердечно-сосудистую заболеваемость и летальность не изучали.
Связана с периндоприлом
Периндоприл проявляет активность при слабой, умеренной и тяжелой гипертензии. Он снижает систолическое и диастолическое АД как в положении лежа, так и в положении стоя. Максимальный гипотензивный эффект достигается через 4-6 часов после однократного приема препарата и длится не менее 24 часов. Периндоприл имеет высокий уровень окончательной блокировки ингибитора АПФ (около 80%) через 24 ч после приема.
У пациентов с ответной реакцией стабилизация артериального давления происходит в среднем в течение 1 месяца лечения и поддерживается без появления тахифилаксии.
Прекращение лечения не сопровождается синдромом отмены.
Периндоприл обладает сосудорасширяющими свойствами и улучшает эластичность больших артерий, корректирует структурные изменения в артериях и приводит к уменьшению гипертрофии левого желудочка. Дополнительная терапия тиазидным диуретиком приводит к дополнительному синергизму.
Комбинация ингибитора АПФ и тиазида уменьшает риск гипокалиемии, вызванной диуретиком по сравнению с одним компонентом.
Данные клинических исследований при двойной блокаде ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС)
Сопутствующее применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II было исследовано в двух широкомасштабных рандомизированных контролируемых исследованиях [ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone и Ramipril Global Endpoint Trial) и VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy).
ONTARGET — исследование с участием пациентов с сердечно-сосудистым или цереброваскулярным заболеванием в анамнезе или сахарным диабетом ІІ типа, сопровождающееся признаками поражения органа-мишени. VA NEPHRON-D — исследование с участием пациентов с сахарным диабетом ІІ типа и диабетической нефропатией.
Исследования не выявили значимого благоприятного влияния для пациентов с заболеваниями почек и/или сердечно-сосудистой системы и на летальность от них, в то время как по сравнению с монотерапией отмечался повышенный риск развития гиперкалиемии, острого поражения почек и/или гипотонии. Учитывая схожесть фармакодинамических свойств, эти результаты также применимы для других ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II.
Сопутствующее применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II противопоказано пациентам с диабетической нефропатией.
ALTITUDE (исследование алискирена при диабете II типа с использованием конечных точек сердечно-сосудистого заболевания и заболевания почек) — исследование преимуществ лечения при добавлении алискирена к стандартной терапии ингибитором АПФ или блокатором рецептора ангиотензина II пациентов с сахарным диабетом II типа и/или хроне сердечно-сосудистым заболеванием. Исследование было прекращено досрочно из-за повышенного риска нежелательных последствий. Смертность от сердечно-сосудистых заболеваний, случаи возникновения инсульта, а также сообщения о нежелательных явлениях и серьезных осложнениях (гиперкалиемия, артериальная гипотензия или нарушения функции почек) были наиболее частыми в группе, принимавшей алискирен, по сравнению с группой плацебо.
Применение детям
Нет данных о применении препарата Ко-Пренеса детям.
Связана с индопамидом
Индапамид как монотерпия оказывает антигипертензивный эффект, длящийся 24 часа. Это происходит при дозах, при которых диуретический эффект слаб.
Его антигипертензивное действие пропорционально улучшению состояния артерий и понижению общего и артериолярного периферического сопротивления сосудов. Индапамид снижает гипертрофию левого желудочка.
При увеличении дозы тиазидного диуретика и тиазидродственных диуретиков антигипертонический эффект достигает своего предела, а побочные эффекты продолжают увеличиваться. Если лечение неэффективно, не следует увеличивать дозу.
Более того, было доказано, что при кратковременном, среднем и долгосрочном лечении пациентов с артериальной гипертензией индапамид не влияет на метаболизм липидов (триглицеридов, липопротеидов низкой и высокой плотности), не влияет на метаболизм углеводов, даже у больных артериальной сахарной.
Фармакокинетика
Связано с препаратом Ко-Пренеса
Сопутствующий прием периндоприла и индапамида не изменяет их фармакокинетические свойства по сравнению с приемом отдельных составляющих.
Связана с периндоприлом
Абсорбция и биодоступность
После приема периндоприл быстро всасывается в пищеварительном тракте, максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение 1 часа. Период полувыведения периндоприла из плазмы крови составляет 1 час.
Метаболизм
Периндоприл является пролекарством. 27% от общего количества всосавшегося периндоприла превращается в активный метаболит периндоприлат. Кроме того, образуется еще пять неактивных метаболитов. Максимальная концентрация периндоприлата в плазме крови достигается в течение 3-4 часов.
Поскольку наличие пищи в желудке приводит к снижению превращения периндоприла в периндоприлат и поэтому – к уменьшению биодоступности, периндоприл следует применять перорально как разовую суточную дозу утром перед едой.
Была продемонстрирована линейная взаимосвязь между дозой периндоприла и его экспозицией в плазме крови.
Распределение
Объем распределения несвязанного периндоприлата составляет около 0,2 л/кг. Связывание с белками незначительное (с АПФ связывается менее 20% периндоприлата), но зависит от концентрации.
Вывод
Периндоприлат выводится с мочой, а период полувыведения несвязанной фракции составляет примерно 17 часов, приводя к стабильному состоянию в течение 4 дней.
Линейность/нелинейность
Была продемонстрирована линейная взаимосвязь между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови.
Специальные группы
Пациенты пожилого возраста
У лиц пожилого возраста и пациентов с сердечной или почечной недостаточностью снижается выведение периндоприлата.
Нарушение функции почек
При нарушении функции почек рекомендуется изменять дозу в зависимости от степени нарушения (клиренс креатинина).
В случае диализа
Периндоприлат выводится из кровообращения путем диализа, его клиренс составляет 70 мл/мин.
Цирроз
При циррозе печени меняется кинетика периндоприла, при этом печеночный клиренс начальной молекулы уменьшается наполовину, однако количество образовавшегося периндоприлата не меняется, поэтому при этом заболевании дозу можно не изменять.
Связана с индопамидом
Абсорбция
Индапамид быстро высвобождается и почти полностью всасывается в пищеварительном тракте.
Распределение
Максимальная концентрация индапамида в сыворотке крови достигается через 1 час после приема препарата. Связывание индапамида с белками плазмы крови составляет 79%.
Биотрансформация и выведение
Период полувыведения из плазмы крови составляет от 14 до 24 часов (в среднем 18 часов). Регулярный прием препарата не приводит к накоплению индапамида. 70% индапамида выводится в основном почками и 22% выводится вместе с калом в виде неактивных метаболитов.
Нарушение функции почек
Фармакокинетические параметры препарата неизменны у пациентов с нарушениями функции почек.
Показания
Эссенциальная гипертензия.
Противопоказания
Связанные с периндоприлом
– Повышенная чувствительность к действующему веществу или любому другому компоненту препарата, а также другим ингибиторам АПФ.
– Наличие ангионевротического отека (Отек Квинке) в анамнезе, связанного с предварительным лечением ингибиторами АПФ (см. раздел «Особенности применения»).
– Наследственный или идиопатический ангионевротический отек.
– Одновременное назначение с препаратами, содержащими действующее вещество алискирен, пациентам с сахарным диабетом или с почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации 2) (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Особенности применения»).
– Беременные или женщины, планирующие беременность.
– Сопутствующее применение с сакубитрилом/валсартаном (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Особенности применения»).
– Экстракорпоральные методы лечения, которые приводят к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
– Значительный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной функционирующей почки (см. раздел «Особенности применения»).
Связанные с индапамидом
- повышенная чувствительность к индапамиду, другим сульфонамидам.
- Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина 30 мл/мин).
- печеночная энцефалопатия или тяжелые нарушения функции печени.
- гипокалиемия.
- По общему правилу, лекарственное средство не рекомендуется назначать в комбинации с неантиаритмическими препаратами, что может повлечь за собой развитие пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт» (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
- период кормления грудью (см. раздел «Применение в период беременности или кормления грудью»).
Связан с препаратом Ко-Пренеса
Ко-Пренесса, 2 мг/0,625 мг, 4 мг/1,25 мг и 8 мг/2,5 мг
- повышенная чувствительность к любому компоненту препарата.
В связи с отсутствием достаточного терапевтического опыта препарат Ко-Пренеса не следует применять:
- пациентам, находящимся на гемодиализе.
- пациентам с нелеченной декомпенсированной сердечной недостаточностью.
Ко-Пренесса, 2 мг/0,625 мг, 4 мг/1,25 мг
- тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина 30 мл/мин).
Ко-Пренесса, 8 мг/2,5 мг
- тяжелые и умеренные нарушения функции почек (клиренс креатинина 60 мл/мин).
Взаимодействие с другими лекарственными препаратами и другие виды взаимодействий
Общие для периндоприла и индапамида
Сопутствующее применение не рекомендуется
При одновременном применении лития с ингибиторами АПФ отмечалось обратимое увеличение концентрации лития в сыворотке крови и появлялись признаки токсичности. Одновременное применение тиазидных диуретиков может дополнительно повышать риск литиевой токсичности при приеме ингибиторов АПФ. Применение периндоприла с литием не рекомендуется, но если комбинированная терапия необходима, следует проводить тщательный контроль уровня лития в сыворотке крови.
Сопутствующее применение, требующее особого наблюдения
Баклофен: усиление антигипертензивного действия. Необходимо проводить мониторинг АД и функции почек, в случае необходимости следует скорректировать дозировку.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)
Прием НПВП в частности ацетилсалициловой кислоты в режимах противовоспалительной дозировки, ингибиторов циклооксигеназы-2 и неселективных НПВП может привести к снижению антигипертензивного действия ингибиторов АПФ. Кроме того, НПВП и ингибиторы АПФ дополнительно повышают уровень калия в сыворотке крови, что может привести к ухудшению функции почек, включая возможность ОПН, особенно у пациентов с нарушениями функции почек. Комбинацию следует принимать с осторожностью, особенно это касается пациентов пожилого возраста. Пациентов следует обеспечить адекватным количеством жидкости и рассмотреть вопросы мониторинга функции почек после начала сопутствующей терапии, а также периодического контроля в дальнейшем.
Сопутствующее применение, требующее наблюдения
Имипраминоподобные антидепрессанты (трициклические препараты), нейролептики: усиление гипотензивного действия и увеличение риска развития ортостатической гипотензии (дополнительный эффект).
Связанные с периндоприлом
Данные клинических исследований свидетельствуют о том, что двойная блокада РААС путем одновременного приема ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискирена ассоциируется с более высокой частотой побочных реакций, таких как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (включая острую) применением одного препарата, влияющего на РААС (см. разделы «Фармакодинамика», «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Лекарственные средства, которые могут вызвать гиперкалиемию
Некоторые препараты или терапевтические классы лекарственных средств могут вызвать гиперкалиемию, как алискирен, соли калия, калийсберегающие диуретики, ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, нестероидные противовоспалительные средства, гепарины, иммуносупрессивные средства, такие как цикл. Комбинация этих препаратов повышает риск гиперкалиемии.
Противопоказанные комбинации
Алискирен
Одновременное применение периндоприла и алискирена у больных сахарным диабетом или у пациентов с нарушениями функции почек противопоказано из-за повышенного риска возникновения гиперкалиемии, ухудшения функции почек и кардиоваскулярной заболеваемости и летальности (см. раздел «Противопоказания»).
Экстракорпоральные методы лечения, которые приводят к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями, такими как высокопроточные мембраны для диализа или гемофильтрации (например, полиакриловые мембраны) и афереза липопротеинов низкой плотности с декстрансульфатом — повышается риск возникновения тяжелых анафилактоидных реакций. ). В случае необходимости такого лечения следует рассмотреть возможность использования диализной мембраны другого типа или другого класса антигипертензивных препаратов.
Сакубитрил/валсартан
Одновременное применение периндоприла с сакубитрилом/валсартаном противопоказано, поскольку одновременное применение ингибиторов АПФ и сакубитрила/валсартана повышает риск ангионевротического отека. Приступать к применению сакубитрила/валсартана следует не ранее чем через 36 ч после приема последней дозы периндоприла. Терапию периндоприлом следует начинать не ранее чем через 36 ч после приема последней дозы сакубитрила/валсартана (см. разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).
Сопутствующее применение не рекомендуется
Алискирен
Одновременное применение периндоприла и алискирена во всех других группах пациентов, кроме больных сахарным диабетом или пациентов с нарушениями функции почек, не рекомендуется из-за повышенного риска возникновения гиперкалиемии, ухудшения функции почек и кардиоваскулярной заболеваемости и летальности (см. раздел «Особенности применения»).
Сопутствующая терапия ингибиторами АПФ и блокаторами рецепторов ангиотензина
В литературе сообщалось, что у пациентов с установленным атеросклерозом, сердечной недостаточностью или у больных сахарным диабетом с поражением рецепторов одновременное применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина сопровождалось повышением частоты возникновения артериальной гипотензии, обморока, гиперкалиемии и погирей. недостаточности) по сравнению с монотерапией препаратами, влияющими на РААС. Применение двойной блокады (т. е. комбинации ингибитора АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II) возможно только в индивидуальных случаях с тщательным контролем функции почек, уровня калия и АД.
Эстрамустин
Существует риск повышения частоты возникновения таких побочных реакций как ангионевротический отек (ангиоэдем).
Калийсберегающие диуретики (например, триамтерен, амилорид…), калий (соли)
Гиперкалиемия (потенциально летальная), особенно в сочетании с нарушениями функции почек (аддитивное гиперкалимическое действие). Сочетание периндоприла с вышеперечисленными препаратами не рекомендуется (см. раздел «Особенности применения»). Но если одновременное назначение вышеупомянутых веществ необходимо, их следует применять с осторожностью и тщательно контролировать уровень калия в плазме крови. Относительно применения спиронолактона при сердечной недостаточности см. См. раздел «Сопутствующее применение, требующее особого наблюдения».
Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол)
У пациентов, одновременно применяющих котримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), повышается риск возникновения гиперкалиемии (см. раздел «Особенности применения»).
Сопутствующее применение, требующее особого наблюдения
Антидиабетические препараты (инсулин, гипогликемические сульфонамиды с каптоприлом и эналаприлом)
Эпидемиологические исследования показали, что одновременное применение ингибиторов АПФ и антидиабетических препаратов (инсулины, пероральные гипогликемические средства) может повышать эффект снижения уровня глюкозы в крови с риском гипогликемии. Это явление оказалось более вероятным в течение первых недель комбинированного лечения и у пациентов с нарушением функции почек.
Диуретики, не содержащие калий
У пациентов, принимающих диуретики, особенно у тех, у кого нарушен водно-электролитный обмен, возможно чрезмерное снижение АД после начала лечения ингибитором АПФ. Вероятность развития гипотензивного эффекта снижается благодаря отмене диуретика, повышению объема циркулирующей крови или потреблению соли перед началом терапии периндоприлом. Лечение следует начинать с низких доз и постепенно увеличивать.
При артериальной гипертензиикогда предварительно назначенный диуретик мог вызвать недостаточность воды/электролитов, его необходимо отменить перед началом лечения ингибитором АПФ (в таких случаях прием диуретика может быть восстановлен со временем) или назначить ингибитор АПФ в низкой дозе с постепенным ее повышением.
При застойной сердечной недостаточности на фоне приема диуретика прием ингибитора АПФ следует начинать с минимальной дозы, возможно после снижения дозы диуретика.
В любом случае необходимо контролировать функцию почек (уровень креатинина) в течение первых недель лечения ингибитором АПФ.
Калийсберегающие диуретики (еплеренон или спиронолактон)
Одновременное применение эплеренона или спиронолактона в дозах 12,5-50 мг/сут с ингибиторами АПФ в низких дозах необходимо:
– при лечении пациентов с сердечной недостаточностью II-IV функциональных классов по классификации хронической сердечной недостаточности Нью-Йоркской ассоциации кардиологов (NYHA) и фракции выброса
Перед назначением данной комбинации следует убедиться в отсутствии гиперкалиемии и почечной недостаточности.
Рекомендуется проводить тщательный мониторинг калиемии и креатинемии еженедельно в течение первого месяца лечения и ежемесячно.
Рацекадотрил
Известно, что ингибиторы АПФ (например, периндоприл) могут привести к развитию ангионевротического отека. Этот риск возрастает при одновременном применении с рацекадотрилом (лекарственным средством, применяемым для лечения острой диареи).
Ингибиторы mTOR (например сиролимус, эверолимус, темсиролимус)
У пациентов, одновременно применяющих ингибиторы mTOR, повышается риск развития ангионевротического отека (см. раздел «Особенности применения»).
Сопутствующее применение, требующее наблюдения
Антигипертензивные средства и вазодилататоры
Сопутствующее применение антигипертензивных средств может повысить гипотензивный эффект периндоприла. Сопутствующее применение с нитроглицерином и другими нитратами или другими вазодилататорами может способствовать дополнительному снижению артериального давления.
Алопуринол, цитостатики или иммуносупрессанты, системные кортикостероиды (системное применение) или прокаинамид: сопутствующее введение этих препаратов и ингибиторов АПФ может привести к повышению риска возникновения лейкопении (см. раздел «Особенности применения»). Анестетики: ингибиторы АПФ могут усилить гипотензивные эффекты определенных анестетиков (см. раздел «Особенности применения»).
Препараты золота: при одновременном применении ингибиторов АПФ, включая периндоприл, и инъекционных препаратов золота (ауротиомалат натрия) редко могут возникнуть реакции, подобные тем, что возникают при применении нитратов (покраснение лица, тошнота, рвота и артериальная гипотензия).
Глиптины (линаглиптин, саксаглиптин, ситаглиптин, вилдаглиптин)
При одновременном применении с ингибитором АПФ повышается риск возникновения ангиоэдемы из-за снижения активности дипептидилпептидазы-IV (ДПП-IV) глиптином.
Симпатомиметики могут ослаблять антигипертензивное действие ингибиторов АПФ.
Связанные с индапамидом
Сопутствующее применение, требующее особого наблюдения
Препараты, вызывающие желудочковую тахикардию типа «пируэт»: из-за риска гипокалиемии индапамид следует применять с осторожностью при сопутствующем приеме лекарственных средств, вызывающих желудочковую тахикардию типа «пируэт»: антиаритмические средства класса Ia (хинидин, гидрохинин, дизо; антиаритмические средства класса III (амиодарон, соталол, дофетилид, ибутилид, бретилиум); некоторые нейролептики (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифторперазин), бензамиды (амисульприд, сульприд, сультоприд, тиаприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол), другие нейролептики (пимозид); другие вещества, такие как бепридил, цисаприд, дифеманил, эритромицин в/в, галофантрин, мизоластин, пентамидин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, винкамин в/в, метадон, астемизол, терфенадин. Необходимо предотвращать низкий уровень калия и при необходимости корректировать его: осуществлять мониторинг QT-интервала.
Препараты, снижающие уровень калия, амфотерицин B (внутривенное введение), системные глюкокортикоиды и минералокортикоиды (системное введение), тетракозактид, стимулирующие слабительные: повышается риск гипокалиемии (аддитивное действие). Следует проверять уровень калия в плазме крови и, при необходимости, корректировать его; особая осторожность требуется при применении гликозидов дигиталиса. Не следует применять слабительные препараты, стимулирующие перистальтику.
Сердечные гликозиды: существует риск усиления токсического действия сердечных гликозидов. Необходимо проводить мониторинг калия плазмы и ЭКГ-контроль, а также при необходимости пересмотреть терапию.
Аллопуринол
Одновременное применение с индапамидом может привести к повышению частоты реакций гиперчувствительности к аллопуринолу.
Сопутствующее применение, требующее наблюдения
Калийсберегающие диуретики (амилорид, спиронолактон, триамтерен)
Несмотря на рациональность назначения этой комбинации некоторым пациентам возможно возникновение гипокалиемии или гиперкалиемии (особенно у пациентов с почечной недостаточностью или с сахарным диабетом). Следует контролировать уровень калия в плазме крови, проводить ЭКГ-мониторинг и при необходимости пересмотреть терапию.
Метформин: при функциональной почечной недостаточности, связанной с применением диуретиков, особенно петлевых, увеличивается риск возникновения молочнокислого ацидоза вследствие применения метформина. Не следует применять метформин при уровне креатинина в плазме крови выше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у мужчин и 12 мг/л (110 мкмоль/л) у женщин.
Йодоконтрастные средства: при дегидратации, связанной с применением диуретиков при применении йодоконтрастных средств, особенно в высоких дозах, увеличивается риск развития ОПН. Необходимо восстановить водный баланс до назначения йодоконтрастных средств.
Соли кальция: риск гиперкальциемии вследствие снижения выведения кальция почками.
Циклоспорин, такролимус: риск повышения концентрации креатинина в плазме крови без каких-либо изменений уровней циклоспорина в кровообращении, даже при отсутствии уменьшения объема жидкости/соли.
Кортикостероиды, тетракозактид (системное введение)
Снижение антигипертензивного эффекта (содержание соли и воды через кортикостероиды).
Особенности применения
Применение, требующее особой оговорки
Общие для периндоприла и индапамида
Литий
Одновременный прием лития и комбинаций периндоприла/индапамида обычно не рекомендован (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Связанные с периндоприлом
Двойная блокада РААС
Одновременное применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискирена сопровождалось повышением частоты возникновения артериальной гипотензии, обморока, гиперкалиемии и ухудшением функции почек (в том числе ОПН). Двойная блокада (т. е. комбинация ингибитора АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II) или алискирена не рекомендована.
Но при необходимости применима в индивидуальных случаях и под тщательным контролем функции почек, уровня калия и артериального давления.
Невозможно одновременное применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II для пациентов с диабетической нефропатией.
Пациентам, больным сахарным диабетом или с почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации 2), одновременный прием с алискиреном противопоказан (см. разделы «Противопоказания» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Нейтропения/агранулоцитоз/тромбоцитопения/анемия
Нейтропения/агранулоцитоз, тромбоцитопения и анемия развивались у пациентов, получавших ингибиторы АПФ. У пациентов с нормальной почечной функцией и при отсутствии других факторов риска при приеме ингибиторов АПФ нейтропения возникает редко. Периндоприл следует применять с особой осторожностью при лечении пациентов с коллагеновыми сосудистыми заболеваниями или пациентов, которым проводится лечение с помощью иммунодепрессантов, аллопуринола или прокаинамида, а также при комбинации некоторых из этих факторов риска, особенно на фоне нарушения функции почек. У некоторых пациентов развивались тяжелые инфекции, которые в некоторых случаях не подвергались интенсивной терапии антибиотиками. Если для лечения таких пациентов применяли периндоприл, проводился периодический контроль количества лейкоцитов и инструктаж пациентов о необходимости уведомления врача о каких-либо признаках инфекции, например воспаления горла, лихорадка (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Побочные» реакции»).
Реноваскулярная гипертензия
У пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки при лечении ингибиторами АПФ повышается риск возникновения артериальной гипотензии и почечной недостаточности (см. «Противопоказания»). Применение диуретиков может являться благоприятным фактором. Снижение функции почек может сопровождаться незначительными изменениями уровня креатинина в сыворотке крови даже у пациентов с односторонним стенозом почечной артерии.
Повышенная чувствительность/ангионевротический отек
У пациентов с ингибитором АПФ, включая периндоприл, в некоторых случаях появлялся ангионевротический отек лица, губ, слизистых, языка, глотки и/или гортани. Он может возникать в любое время лечения. В таком случае применение периндоприла необходимо немедленно прекратить и приступить к тщательному обследованию до полного исчезновения симптомов. При отеке лица и губ состояние может улучшиться без лечения, но применение антигистаминов может облегчить симптомы.
Ангионевротический отек гортани может быть летальным. При отеке языка, голосовой щели или гортани вероятно возникновение обструкции дыхательных путей. В этих случаях необходимо применение неотложной терапии. Она может включать введение подкожного раствора эпинефрина 1:1000 (0,3-0,5 мл) и/или поддержание свободной проходимости дыхательных путей.
Ингибиторы АПФ чаще вызывают возникновение ангионевротического отека у пациентов негроидной расы, чем у других рас.
Пациенты со случаями ангионевротического отека, не связанного с применением ингибиторов АПФ, имеют повышенный риск ангионевротического отека при применении ингибиторов АПФ.
Сообщалось о редких случаях ангионевротического отека кишечника у пациентов, принимавших ингибиторы АПФ. У таких пациентов отмечалась абдоминальная боль (с тошнотой или рвотой или без них); иногда интестинальный ангионевротический отек не сопровождался проявлением предыдущего ангионевротического отека лица и уровень ингибитора С1-эстеразы был в норме. Диагноз ангионевротического отека был установлен с помощью таких процедур, как компьютерная томография абдоминального участка или ультразвуковое исследование или во время хирургического вмешательства; после отмены ингибитора АПФ симптомы ангионевротического отека исчезали. При возникновении абдоминальной боли у пациентов, принимавших ингибиторы АПФ, следует провести дифференциальную диагностику, чтобы исключить интестинальный ангионевротический отек.
Одновременное применение ингибиторов mTOR (например сиролимуса, эверолимуса, темсиролимуса)
У пациентов, одновременно применяющих ингибиторы mTOR, возможно увеличение риска развития ангионевротического отека (в частности отека дыхательных путей или языка, с нарушением функции дыхания или без) (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Одновременное применение периндоприла с сакубитрилом/валсартаном противопоказано из-за повышенного риска развития ангионевротического отека (см. «Противопоказания»). Приступать к применению сакубитрила/валсартана следует не ранее чем через 36 ч после приема последней дозы периндоприла. При прекращении лечения сакубитрилом/валсартаном терапию периндоприлом следует начинать не ранее чем через 36 ч после приема последней дозы сакубитрила/валсартана (см. разделы «Противопоказания» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Одновременное применение других ингибиторов нейтральной эндопептидазы (НЭП), например рацекадотрила, и ингибиторов АПФ также может привести к повышению риска развития ангионевротического отека (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий). Поэтому перед началом лечения ингибиторами НЭП, например рацекадотрилом для пациентов, применяющих периндоприл, следует провести тщательную оценку соотношения польза/риск.
Анафилактоидные реакции при десенсибилизации
У пациентов, принимавших ингибиторы АПФ во время процедуры десенсибилизации (например, до осиного или пчелиного яда), сообщалось об отдельных случаях длительных анафилактоидных реакций, представляющих угрозу жизни. Ингибиторы АПФ следует с осторожностью применять пациентам с аллергией во время процедуры десенсибилизации и избегать проходящих иммунотерапию ядом. Однако эти реакции можно устранить с помощью временного прекращения применения ингибиторов АПФ по меньшей мере в течение 24 ч до лечения у пациентов, нуждающихся одновременно и в применении ингибиторов АПФ, и десенсибилизации.
Анафилактоидные реакции во время плазмафереза липопротеинов низкой плотности (ЛПНП)
Редко у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ во время афереза ЛПНП с сульфатом декстрана, случаются анафилактоидные реакции, представляющие угрозу жизни. Такие реакции устраняют временной отменой приема ингибиторов АПФ перед каждым аферезом.
Пациенты, находящиеся на гемодиализе
У пациентов, которым проводился гемодиализ с высокопроточными мембранами (например, AN 69) и одновременно получавших лечение ингибиторами АПФ, наблюдались анафилактоидные реакции. Для таких пациентов следует рассмотреть возможность применения других типов диализных мембран или другого класса антигипертензивных средств.
Первичный альдостеронизм
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не отвечают на лечение антигипертензивными препаратами, действующими путем ингибирования ренин-ангиотензиновой системы. Поэтому таким пациентам применять это лекарственное средство не рекомендуется.
Калийсберегающие диуретики, добавки калия или солевые заменители, содержащие калий
Комбинация калийсберегающих диуретиков, содержащих калий солевых заменителей и периндоприла обычно не рекомендуется (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Беременность
Не следует начинать терапию ингибиторами АПФ во время беременности. Если продолжение лечения гипотензивными лекарственными средствами считается обязательным, пациентки, планирующие беременность, должны быть переведены на альтернативные антигипертензивные препараты, подтверждающие данные о безопасности при применении в период беременности. Если в период лечения подтверждается беременность, лечение ингибиторами АПФ следует немедленно прекратить и, если необходимо, начать альтернативную терапию лекарственным средством, разрешенным к применению беременным (см. разделы «Противопоказания» и «Применение в период беременности или кормления грудью»).
Связанные с индапамидом
У пациентов с нарушениями функции печени применение тиазидных и тиазидоподобных диуретиков может привести к возникновению печеночной энцефалопатии, особенно при нарушениях электролитного баланса. В таком случае применение диуретиков следует немедленно прекратить.
Фотосенсибилизация
Сообщалось о случаях реакции светочувствительности у пациентов, принимавших тиазидные и тиазидоподобные диуретики. При возникновении таких реакций лечение диуретиками рекомендуется прекратить. Если необходимо снова назначить диуретики, рекомендуется защитить уязвимые участки от солнца или от источников искусственного ультрафиолета.
Применение, требующее оговорки
Общие для периндоприла и индапамида
Нарушение функции почек
При почечной недостаточности умеренной и тяжелой степени (клиренс креатинина Ко-Пренеса противопоказан.
Если при применении препарата у пациентов с артериальной гипертензией без существующих видимых признаков нарушения функции почек возникли лабораторные признаки почечной недостаточности, применение препарата необходимо прекратить с возможностью возобновления лечения с меньшей дозой или одной из составляющих препарата. Таким пациентам необходимо проводить мониторинг калия и креатинина через 2 недели после начала лечения и каждые два месяца в период терапевтической стабилизации. Случаи почечной недостаточности наблюдались преимущественно у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или с существующими нарушениями функции почек, включая пациентов со стенозом почечной артерии.
Препарат не рекомендуется применять пациентам с двусторонним стенозом почечных или стенозом артерии единственной функционирующей почки.
Артериальная гипотензия и дефицит воды и электролитов
Существует риск внезапного снижения АД у пациентов с существующим дефицитом натрия (особенно у пациентов со стенозом почечных артерий). Поэтому необходимо систематически проверять наличие симптомов дефицита воды и электролитов, которые могут возникнуть при рвоте или диарее. Таким пациентам необходимо регулярно проверять уровень электролитов в плазме крови.
При возникновении значительной артериальной гипотензии у пациента может потребоваться внутривенное введение 0,9% раствора хлорида натрия. Последующий прием препарата не противопоказан при временной артериальной гипотензии. После восстановления объема циркулирующей крови и нормализации артериального давления лечение можно начать с более низкой дозы или одним из компонентов препарата.
Уровень калия
Комбинация периндоприла и индапамида не исключает возможность возникновения гипокалиемии, особенно у пациентов с сахарным диабетом или у пациентов с почечной недостаточностью. Как и при применении любого другого препарата, содержащего диуретик, следует проводить регулярный контроль уровня калия.
Связанные с периндоприлом
Кашель
При применении ингибиторов АПФ иногда появляется сухой кашель – непродуктивный, стойкий, исчезающий после прекращения терапии. Кашель, вызванный ингибиторами АПФ, следует рассматривать как часть дифференциального диагноза кашля. Если назначение ингибитора АПФ все еще предпочтительно, можно рассмотреть вопрос о продолжении лечения.
Риск АГ и/или почечной недостаточности (в случае сердечной недостаточности, водного и электролитного дисбаланса)
Значительная стимуляция РААС, особенно во время значительного водного и электролитного дисбаланса (строгая диета с ограничением натрия или удлиненное лечение диуретиками), наблюдалась у пациентов, артериальное давление которых первоначально было низким, в случаях стеноза почечных артерий, при сердечной недостаточности с застойными явлениями или циррозом отеком и асцитом.
Таким образом, блокирование этой системы ингибитором АПФ может вызвать, особенно в момент первого введения и в течение первых 2 недель лечения, неожиданное снижение АД и/или повышение уровня креатинина в плазме крови, демонстрируя функциональную почечную недостаточность. Иногда это может носить вид острого приступа, хотя и редко, но с разным периодом приступа.
В таких случаях лечение следует начинать с меньшей дозы с постепенным ее увеличением.
Пациенты пожилого возраста
Перед началом лечения следует проверить функцию почек и уровень калия в плазме крови. Начальную дозу следует скорректировать в соответствии с реакцией АД, особенно в случаях водного и электролитного дисбаланса, во избежание неожиданного возникновения артериальной гипотензии.
Атеросклероз
Риск артериальной гипотензии существует у всех пациентов, но особое внимание следует уделять пациентам с ишемической болезнью сердца или недостаточностью мозгового кровообращения. Таким больным лечение следует начинать с низкой дозы.
Реноваскулярная гипертензия
Лечением реноваскулярной гипертензии – реваскуляризация. Однако ингибиторы АПФ могут быть приемлемыми для пациентов с реноваскулярной гипертензией, ожидающих хирургическую коррекцию, или если такая операция невозможна.
Прием препарата Ко-Пренеса, 8 мг/2,5 мг, не рекомендуется пациентам с имеющимся или подозреваемым стенозом почечных артерий.
В случае назначения ингибиторов АПФ пациентам с двусторонним стенозом почек или стенозом артерии единственной функционирующей почки повышается риск возникновения гипотензии и почечной недостаточности (см. раздел «Противопоказания»). Предрасполагающим фактором может быть лечение диуретиками. Утрата функции почек может проявляться лишь незначительными изменениями уровня креатинина в плазме крови даже у пациентов со стенозом одной из почек.
Если Ко-Пренеса назначена пациентам с имеющимся стенозом почечных артерий или с подозрением на его лечение следует начинать в больнице с низкой дозы и следует проверять функции почек и уровень калия, поскольку у некоторых пациентов развивалась функциональная почечная недостаточность, которая была обратима при прекращении лечения. .
Сердечная недостаточность/тяжелая сердечная недостаточность
У пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IV степени) или у пациентов с инсулинозависимым сахарным диабетом (со спонтанными тенденциями к повышенным уровням калия) лечение следует начинать под контролем с уменьшенной начальной дозой, поэтому препарат Ко-Пренеса, 8 мг/2,5 мг, не подходит как начальная дозировка. Не следует прекращать прием бета-блокаторов гиперчувствительным пациентам с коронарной недостаточностью: к бета-блокатору следует добавить ингибитор АПФ.
Больные сахарным диабетом
У пациентов с инсулинозависимым сахарным диабетом (спонтанная тенденция к повышению уровня калия) лечение следует начинать под контролем с пониженной начальной дозой.
Пациентам, больным сахарным диабетом, принимающим пероральные антидиабетические средства или применяющими инсулин, необходимо тщательно контролировать уровень сахара в крови во время первых месяцев лечения ингибитором АПФ (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Расовая принадлежность
Периндоприл, как и другие ингибиторы АПФ, менее эффективно снижает АД у пациентов негроидной расы с гипертензией, чем у других рас, что, возможно, объясняется низким уровнем ренина в плазме крови таких больных.
Хирургия/общая анестезия
Ингибиторы АПФ могут вызывать артериальную гипотензию в случае анестезии, особенно когда вводимый анестетик является препаратом с гипотензивным потенциалом.
Таким образом, рекомендуется, чтобы лечение ингибиторами АПФ пролонгированного действия, такими как периндоприл, было прекращено по возможности за день до хирургического вмешательства.
Стеноз аортального или митрального клапанов/гипертрофическая кардиомиопатия
Ингибиторы АПФ необходимо с осторожностью применять при лечении пациентов со стенозом аортального клапана.
Печеночная недостаточность
Лечение ингибитором АПФ иногда сопровождалось появлением синдрома, начинавшегося как холеостатическая желтуха с прогрессированием молниеносного некроза печени и (иногда) с летальным исходом. Механизм такого синдрома не выяснен. При появлении желтухи или при значительном повышении активности ферментов печени необходимо прекратить применение ингибиторов АПФ и провести медицинское наблюдение и лечение (см. «Побочные реакции»).
Гиперкалиемия
У некоторых пациентов на фоне приема ингибиторов АПФ, включая периндоприл, отмечалось повышение концентрации калия в сыворотке крови. К факторам риска возникновения гиперкалиемии относятся почечная недостаточность или снижение функции почек, возраст (более 70 лет), сахарный диабет, интеркуррентные состояния, такие как дегидратация, острая сердечная недостаточность, метаболический ацидоз и одновременное применение калийсберегающих диуретиков (например, спироноэноктон, спиронолактон, амилорид), пищевых добавок, содержащих калий, или заменителей соли с калием или других препаратов, вызывающих повышение концентрации калия в сыворотке крови (например, гепарин, триметоприм или котримоксазол, также известный как триметоприм/сульфаметоксазол, особенно антагонисты альдостерона или блокатор ангиотензиновых рецепторов, ацетилсалициловая кислота ≥ 3 г/сут, ингибиторы ЦОГ-2 и неселективные НПВП, иммунодепрессанты, такие как циклоспорин или такролимус). Применение калиевых добавок, калийсберегающих диуретиков или солевых заменителей, в которых содержится калий, в частности у пациентов с нарушениями функции почек, может привести к значительному увеличению калия в сыворотке крови. Гиперкалиемия может повлечь за собой возникновение серьезной, иногда летальной аритмии. При необходимости проведения такого параллельного лечения следует регулярно определять уровень калия в сыворотке крови (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Связанные с индапамидом
Водный и электролитный баланс
Уровень натрия в плазме крови
Концентрацию натрия в плазме крови необходимо определять перед началом лечения и через равные промежутки времени во время лечения. Все диуретики могут вызвать гипонатриемию, иногда с очень серьезными последствиями. Поскольку снижение концентрации натрия в плазме крови вначале может быть бессимптомным, необходим регулярный мониторинг. У пациентов пожилого возраста и больных циррозом печени определение концентрации натрия в плазме крови следует проводить чаще (см. раздел «Передозировка» и «Побочные реакции»).
Гипонатриемия с гиповолемией может являться причиной дегидратации и ортостатической гипотензии. Сопутствующая потеря хлорид-ионов может привести к вторичному компенсаторному метаболическому алкалозу: частота и степень этого эффекта незначительны.
Уровень калия
Главным риском лечения тиазидами и тиазидными диуретиками является снижение концентрации калия и гипокалиемия. У пациентов, плохо питающихся и/или принимающих сразу несколько препаратов, у пациентов пожилого возраста, у больных циррозом печени и асцита, с ишемической болезнью сердца и сердечной недостаточностью необходимо предупредить появление гипокалиемии (
У таких пациентов гипокалиемия увеличивает кардиотоксичность препаратов дигиталиса и риск появления аритмий.
Пациенты с удлиненным интервалом QT также находятся под определенным риском, когда причина может быть либо наследственной, либо ятрогенной. Гипокалиемия (а также брадикардия) таким образом является фактором, вызывающим развитие опасных аритмий, в частности полиморфной желудочковой тахикардии типа «пируэт», иногда с летальным исходом.
Во всех случаях таким больным следует чаще контролировать уровень калия в плазме крови. Первое измерение концентрации калия в плазме крови следует провести в течение первой недели после начала лечения.
При обнаружении низких уровней калия следует произвести корректировку дозировки.
Уровень кальция
Тиазидные и родственные диуретики могут уменьшать выведение кальция с мочой и вызвать незначительное транзиторное увеличение концентрации кальция в плазме крови. Устойчивая гиперкальциемия может быть обусловлена наличием гиперпаратиреоза. Поэтому лечение диуретиком следует прекратить до проверки паращитовидной железы.
Глюкоза в крови
У больных сахарным диабетом важно контролировать уровень глюкозы в крови, в частности при гипокалиемии.
Мочевая кислота
У пациентов с гиперурикемией может наблюдаться тенденция к приступам подагры.
Функции почек и диуретики
Тиазидные и родственные диуретики более эффективны при нормальной функции почек или при незначительном ее нарушении (уровень креатинина в плазме крови взрослых).
У пациентов пожилого возраста уровень креатинина в плазме крови следует корректировать в отношении возраста, массы тела и пола согласно формуле Кокрофта:
Клиренс креатинина = (140 – возраст) × масса тела/0,814 × уровень креатинина в плазме крови;
Где: возраст выражен в годах; масса тела – в килограммах; уровень креатинина в плазме крови – в мкмоль/л.
Эта формула подходит для пожилых мужчин и должна быть адаптирована для женщин путем умножения результата на 0,85.
Гиповолемия, возникающая в начале лечения из-за потери воды и натрия вследствие применения диуретика, может вызвать снижение клубочковой фильтрации. Это может привести к увеличению уровня мочевины и креатинина в плазме крови. У пациентов с нормальной функцией почек такая транзиторная почечная недостаточность исчезает без каких-либо последствий, но при уже существующей почечной недостаточности она может усилиться.
Спортсмены
Спортсменам следует учитывать, что препарат содержит активное вещество (индапамид), что может вызвать положительную реакцию при проведении допинг-контроля.
Хориоидальный выпот, острая близорукость и вторичная глаукома с закрытым углом
Препараты сульфаниламида или производных сульфаниламида могут вызывать идиосинкратическую реакцию, что приводит к выпитию хориоидной клетки с дефектом поля зрения, кратковременной близорукости и острой глаукомы закрытия угла. Симптомы включают острое начало снижения остроты зрения или глазных болей и, как правило, возникают в течение нескольких часов или недель от начала приема препарата. Нелеченная острая закрытоугольная глаукома может привести к постоянной потере зрения. Первичным лечением является прекращение приема препаратов как можно скорее. Если внутриглазное давление остается неконтролируемым, может потребоваться быстрое медицинское или хирургическое лечение. Факторы риска развития острой закрытоугольной глаукомы могут включать в себя анамнез аллергии на сульфонамид или пенициллин.
Вспомогательные вещества
Препарат содержит лактозу, поэтому не следует назначать пациентам с наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы Лаппа, нарушением всасывания глюкозы и/или галактозы.
Препарат содержит менее 1 ммоль (23 мг)/дозу натрия, то есть почти свободно от натрия.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность
Препарат противопоказан применять беременным или женщинам, планирующим беременность.
Специальные оговорки, связанные с периндоприлом
Убедительных эпидемиологических доказательств тератогенного риска при применении ингибиторов АПФ в течение 1 триместра беременности нет, однако нельзя исключать небольшое повышение этого риска. В случаях, когда продолжение лечения гипотензивными лекарственными средствами считается обязательным, пациентки, планирующие беременность, должны быть переведены на альтернативные антигипертензивные препараты, подтверждающие данные о безопасности при применении в период беременности. Если в период лечения подтверждается беременность, лечение ингибиторами АПФ следует немедленно прекратить и при необходимости заменить другим лекарственным средством, разрешенным для применения беременным.
Известно, что прием ингибиторов АПФ в течение ІІ и ІІІ триместров беременности оказывает токсическое влияние на эмбрион (нарушение функции почек, маловодие, замедление формирования костной ткани черепа) и организм новорожденного ребенка (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).
Если прием ингибиторов АПФ имел место во ІІ и ІІІ триместрах, рекомендовано ультразвуковое обследование функции почек и строения черепа новорожденного.
За новорожденными, чьи матери принимали ингибиторы АПФ в период беременности, следует тщательно наблюдать для своевременного выявления и коррекции артериальной гипотензии.
Специальные оговорки, связанные с индапамидом
Количество данных (менее 300 случаев беременности) по применению индапамида во время беременности ограничено. Следствием длительного применения тиазидного диуретика во время ІІІ триместра может быть снижение объема циркулирующей крови беременной женщины и маточно-плацентарного кровенаполнения, что может вызвать фетоплацентарную ишемию и задержку развития плода. Исследования на животных не свидетельствуют о прямых или косвенных вредных эффектах репродуктивной токсичности.
Как мера пресечения, желательно избегать применения индапамида во время беременности.
Период кормления грудью
Препарат противопоказан в период кормления грудью. Необходимо принять решение о прекращении кормления грудью или отмене препарата, учитывая важность терапии матери.
Специальные оговорки, связанные с периндоприлом
Применение периндоприла в период кормления грудью не рекомендовано в связи с отсутствием данных по применению этой категории пациентов. Следует предпочесть альтернативное лечение с доказанным профилем безопасности, особенно в период кормления грудью новорожденного или недоношенного младенца.
Специальные оговорки, связанные с индапамидом
Недостаточно информации о проникновении индапамида/метаболитов в молоко человека. Может возникнуть повышенная чувствительность к лекарственным средствам, производным сульфонамида и гипокалиемии. Нельзя исключать риск для новорожденных/младенцев. Индапамид относится к тиазидным диуретикам, которые в период кормления грудью угнетают выделение молока.
Индапамид противопоказан при кормлении грудью.
Фертильность
Исследования репродуктивной токсичности не показали влияния на фертильность у самок и самцов крыс. Воздействие на фертильность человека отсутствует.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Два действующих вещества при применении отдельно или в комбинации в виде препарата Ко-Пренеса не влияют на способность управлять автотранспортом или другими механизмами, но у некоторых пациентов могут возникать индивидуальные реакции, связанные со снижением артериального давления, особенно в начале лечения или при одновременном применении с другими антигипертензивными препаратами. Как следствие, способность управлять автотранспортом или работать с другими механизмами может ухудшиться.
Способ применения и дозы
Для перорального применения.
Ко-Пренесса, 2 мг/0,625 мг
Обычная доза составляет 1 таблетку Ко-Пренеса, 2 мг/0,625 мг/сут в виде однократной дозировки, которую желательно принять утром перед едой. Если АД не регулируется в течение одного месяца лечения, дозу можно удвоить.
Ко-Пренесса, 4 мг/1,25 мг
Таблетки Ко-Пренеса, 4 мг/1,25 мг, показаны пациентам, у которых артериальное давление не регулируется надлежащей монотерапией периндоприлом.
Обычная доза составляет 1 таблетку Ко-Пренеса, 4 мг/1,25 мг, в сутки в виде однократной дозировки, которую желательно принять утром перед едой.
По возможности рекомендуется индивидуальное титрование дозы по компонентам. Таблетку Ко-Пренеса, 4 мг/1,25 мг, следует назначать, когда артериальное давление не регулируется надлежащим образом таблетками Ко-Пренеса, 2 мг/0,625 мг (если это допустимо).
При наличии клинических показаний принимается решение о непосредственном переходе от монотерапии периндоприлом к приему таблеток Ко-Пренеса, 4 мг/1,25 мг.
Ко-Пренесса, 8 мг/2,5 мг
Таблетки Ко-Пренеса, 8 мг/2,5 мг, показаны для лечения артериальной гипертензии как замена у пациентов, уже принимающих периндоприл и индапамид отдельно в таких же дозах.
Обычная доза составляет 1 таблетку Ко-Пренеса, 8 мг/2,5 мг/сут в виде однократной дозировки, которую желательно принять утром перед едой.
Максимальная суточная дозировка составляет 1 таблетку Ко-Пренеса, 8 мг/2,5 мг.
Особые группы
Пациенты пожилого возраста (см. раздел «Особенности применения»)
Ко-Пренесса, 2 мг/0,625 мг
Лечение следует начинать с обычной дозы – 1 таблетка Ко-Пренеса, 2 мг/0,625 мг/сут.
Ко-Пренесса, 4 мг/1,25 мг
Лечение следует начинать согласно реакции артериального давления и функции почек.
Ко-Пренесса, 8 мг/2,5 мг
Пациентам пожилого возраста уровень креатинина в плазме крови следует корректировать в соответствии с возрастом, массой тела и полом. Если функция почек в норме, пациентам пожилого возраста можно назначать лечение в соответствии с реакцией АД.
Нарушение функции почек
Ко-Пренесса, 2 мг/0,625 мг, 4 мг/1,25 мг
При нарушении функции почек тяжелой степени (клиренс креатинина
Ко-Пренесса 8 мг/2,5 мг
При нарушении функции печени тяжелой степени (клиренс креатинина
Нарушение функции печени
При нарушении функции печени тяжелой степени лечения противопоказано.
Пациентам с нарушением функции печени умеренной степени коррекция дозы не требуется.
Дети.
Препарат не рекомендуется применять детям из-за недостаточного количества данных по безопасности и эффективности для этой группы пациентов.
Передозировка
Возможно возникновение таких симптомов: артериальная гипотензия, тошнота, рвота, судороги, головокружение, сонливость, спутанность сознания, олигурия вплоть до анурии (в результате гиповолемии), а также циркуляторный шок. Может возникнуть нарушение водно-электролитного баланса (снижение уровня калия и натрия в плазме крови), почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, учащенное сердцебиение (пальпитация), брадикардия, тревожность, кашель.
Лечение. Меры первой помощи включают быстрое выведение препарата из организма – промывание желудка и/или применение активированного угля, после чего следует нормализовать водно-электролитный баланс в условиях стационара. В случае значительной артериальной гипотензии пациенту необходимо предоставить горизонтальное положение с низким изголовьем. Рекомендуемое лечение следует проводить внутривенным введением 0,9% раствора хлорида натрия или применять любой другой метод волемического увеличения. Периндоприл можно удалить из системного кровообращения с помощью гемодиализа (см. раздел «Особенности применения»).
Побочные реакции
Результат профиля безопасности
Применение периндоприла ингибирует РААС и имеет тенденцию к снижению потерь калия, вызванных индапамидом.
У 2% пациентов, получавших таблетки Ко-Пренеса 2 мг/0,625 мг, наблюдается гипокалиемия (уровень калия
У 4% пациентов, получавших таблетки Ко-Пренеса 4 мг/1,25 мг, наблюдается гипокалиемия (уровень калия
У 6% пациентов, получавших таблетки Ко-Пренеса 8 мг/2,5 мг, наблюдается гипокалиемия (уровень калия
Чаще наблюдаются следующие побочные реакции:
- с периндоприлом: головокружение, головная боль, парестезия, дисгевзия, нарушение зрения, вертиго, шум в ушах, гипотония, кашель, одышка, боль в животе, запор, диспепсия, диарея, тошнота, рвота, зуд, сыпь, мышечные спазмы и астения;
- с индапамидом: реакции гиперчувствительности, преимущественно дерматологические, у пациентов со склонностью к аллергическим и астматическим реакциям и макулопапулезным высыпаниям.
Список побочных реакций
Побочные эффекты, которые могут появиться при лечении, классифицированы по следующей частоте:
Очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, нечасто (≥1/1000, , редко (≥1/10000, , очень редко) неизвестно (нельзя определить по имеющимся данным)).
|
Система органов |
Побочные реакции |
Частота |
||
|
Периндоприл |
Индопамид |
|||
|
Инфекции и инвазии |
Ринит |
Очень редко |
- |
|
|
Со стороны крови и лимфатической системы |
Эозинофилия |
Неизвестно1) |
- |
|
|
Агранулоцитоз2) |
Очень редко |
Очень редко |
||
|
Апластическая анемия |
- |
Очень редко |
||
|
Панцитопения |
Очень редко |
- |
||
|
Лейкопения |
Очень редко |
Очень редко |
||
|
Нейтропения2) |
Очень редко |
- |
||
|
Гемолитическая анемия |
Очень редко |
Очень редко |
||
|
Тромбоцитопения2) |
Очень редко |
Очень редко |
||
|
Со стороны иммунной системы |
Реакции гиперчувствительности (преимущественно дерматологические, у пациентов, подверженных аллергическим и астматическим реакциям и макуло-папулезным высыпаниям) |
- |
Часто |
|
|
Нарушения метаболизма и расстройства питания |
Гипогликемия3) |
Нечасто1) |
- |
|
|
Гиперкалиемия, обратимая при отмене2) |
Нечасто1) |
- |
||
|
Гипонатриемия2) |
Нечасто1) |
Неизвестно |
||
|
Гиперкальциемия |
- |
Очень редко |
||
|
Потеря калия при гипокалиемии, особенно серьезная, у некоторых пациентов с высоким риском2) |
- |
Нечасто |
||
|
Психические расстройства |
Расстройства настроения |
Нечасто |
||
|
Расстройства сна |
Нечасто |
|||
|
Запутанность сознания |
Очень редко |
- |
||
|
Со стороны нервной системы |
Головокружение |
Часто |
- |
|
|
Головная боль |
Часто |
Редко |
||
|
Парестезия |
Часто |
Редко |
||
|
Искажение вкуса |
Часто |
- |
||
|
Сонливость |
Нечасто1) |
- |
||
|
Обморок |
Нечасто1) |
Неизвестно |
||
|
Инсульт, возможно, вторичен по поводу чрезмерной гипотензии у пациентов с высоким риском.2) |
Очень редко |
- |
||
|
Возникновение печеночной энцефалопатии при печеночной недостаточности2) |
- |
Неизвестно |
||
|
Со стороны органов зрения |
Ухудшение зрения |
Часто |
Неизвестно |
|
|
Миопия2) |
- |
Неизвестно |
||
|
Размытое зрение |
- |
Неизвестно |
||
|
Острая закрытоугольная глаукома |
Неизвестно |
|||
|
Хориоидальный выпот |
Неизвестно |
|||
|
Со стороны органов слуха и вестибулярного аппарата |
Головокружение |
Часто |
Редко |
|
|
Колокол в ушах |
Часто |
- |
||
|
Со стороны сердца |
Учащенное сердцебиение |
Нечасто1) |
- |
|
|
Тахикардия |
Нечасто1) |
- |
||
|
Стенокардия2) |
Очень редко |
- |
||
|
Аритмия (включая брадикардию, желудочковую тахикардию, артериальную фибрилляцию) |
Очень редко |
Очень редко |
||
|
Инфаркт миокарда возможно после чрезмерной гипотензии у пациентов с высоким риском.2) |
Очень редко |
- |
||
|
Пароксизмальная желудочковая тахикардия типа «пируэт» (потенциально летальная) 3) |
Неизвестно |
|||
|
Со стороны сосудов |
Артериальная гипотензия (и проявления, связанные с гипотензией)2) |
Часто |
Очень редко |
|
|
Васкулит |
Нечасто1) |
- |
||
|
Феномен Рейно |
Неизвестно |
- |
||
|
Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостения |
Кашель2) |
Часто |
- |
|
|
Одышка |
Часто |
- |
||
|
Бронхоспазм |
Нечасто |
- |
||
|
Эозинофильная пневмония |
Очень редко |
- |
||
|
Со стороны пищеварительного тракта |
Боль в животе |
Часто |
- |
|
|
Запор |
Часто |
Редко |
||
|
Диарея |
Часто |
- |
||
|
Диспепсия |
Часто |
- |
||
|
Тошнота |
Часто |
Редко |
||
|
Рвота |
Часто |
Нечасто |
||
|
Сухость во рту |
Нечасто |
Редко |
||
|
панкреатит |
Очень редко |
Очень редко |
||
|
Со стороны гепатобилиарной системы |
Гепатит2) |
Очень редко |
Неизвестно |
|
|
Нарушение функции печени |
- |
Очень редко |
||
|
Со стороны кожи и подкожной клетчатки |
Зуд |
Часто |
- |
|
|
Сыпь |
Часто |
- |
||
|
Макуло-папулезная сыпь |
- |
Часто |
||
|
Крапивница2) |
Нечасто |
Очень редко |
||
|
Ангионевротический отек2) |
Нечасто |
Очень редко |
||
|
Фиолетовый |
- |
Нечасто |
||
|
Гипергидроз |
Нечасто1) |
- |
||
|
Реакция фоточувствительности |
Нечасто1) |
Неизвестно |
||
|
Пемфигоид |
Нечасто |
- |
||
|
Усиление симптомов псориаза |
Редко1) |
- |
||
|
Мультиформная эритема |
Очень редко |
- |
||
|
Токсичный эпидермальный некролиз |
- |
Очень редко |
||
|
Синдром Стивенса-Джонсона |
- |
Очень редко |
||
|
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани |
Судороги мышц |
Часто |
- |
|
|
Осложнение уже имеющейся острой диссеминированной красной волчанки |
- |
Неизвестно |
||
|
Артралгия |
Нечасто1) |
- |
||
|
Миалгия |
Нечасто1) |
- |
||
|
Со стороны мочевыделительной системы |
Почечная недостаточность |
Нечасто |
- |
|
|
Острая почечная недостаточность |
Очень редко |
Очень редко |
||
|
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез |
Эректильная дисфункция |
Нечасто |
- |
|
|
Общие реакции и нарушения в месте введения |
Астения |
Часто |
- |
|
|
Боль в груди |
Нечасто1) |
- |
||
|
Недомогание |
Нечасто1) |
- |
||
|
Периферические отеки |
Нечасто1) |
- |
||
|
Пирексия |
Нечасто1) |
- |
||
|
Усталость |
- |
Редко |
||
|
исследование |
Повышение уровня мочевины в плазме крови |
Нечасто1) |
- |
|
|
Повышение уровня креатинина в плазме крови |
Нечасто1) |
- |
||
|
Повышение уровня билирубина в плазме крови |
Редко |
- |
||
|
Повышение уровней ферментов печени |
Редко |
Неизвестно |
||
|
Снижение уровня гемоглобина и количества эритроцитов2) |
Очень редко |
- |
||
|
Повышение уровня глюкозы в плазме крови |
- |
Неизвестно |
||
|
Повышение уровня мочевой кислоты в плазме крови |
- |
Неизвестно |
||
|
Удлинение интервала QT на ЭКГ3) |
- |
Неизвестно |
||
|
Травмы, отравления и осложнения после процедур |
Падения |
Нечасто1) |
- |
|
1)Частота побочных реакций рассчитана на основании спонтанных сообщений в течение клинических исследований.
2)См. раздел См. раздел «Особенности применения».
3)См. раздел разделы "Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий" и "Особенности применения".
Сообщалось о случаях синдрома неадекватной секреции антидиуретического гормона (СНС АДГ). СНС АДГ можно рассматривать как очень редко, но возможно осложнение, связанное с терапией ингибиторами АПФ, включая периндоприл.
Отчет о подозреваемых побочных реакциях
Отчет о предполагаемых побочных реакциях после регистрации лекарственного средства имеет немаловажное значение. Это позволяет вести непрерывное наблюдение баланса «польза/риск» лекарственного средства. Специалисты в области здравоохранения обязаны представлять информацию о любых предполагаемых побочных реакциях с помощью национальной системы отчетности.
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить при температуре не выше 30 С в оригинальной упаковке для защиты от воздействия влаги.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 10 таблеток в блистере; по 3 или 6 или 9 блистеров в картонной коробке.
По 15 таблеток в блистере; по 2 или 4 или 6 блистеров в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
КРКА, д. д., Новое место, Словения/KRKA, d.d., Novo mesto, Словения.
Адрес
Облако цеста 6, 8501 Новое место, Словения/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Ко-пренесса таблетки по 4 мг/1.25 мг 30 шт. (10х3)?
Какое действующее вещество товара - Ко-пренесса таблетки по 4 мг/1.25 мг 30 шт. (10х3)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Ко-Пренесса (Таблетки)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты от повышенного давления и сердца
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.