Де-спан раствор для инъекций 25 мг/мл в ампулах по 2 мл 10 шт.
- Торговое название Де-Спан
- Действующее вещество Декскетопрофен
- Лекарственная форма Ампулы для внутримышечного введения
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Производитель Микрохим, НПФ, ООО
- Страна Украина
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 530467
- Особенности Де-спан раствор д/ин. 25 мг/мл по 2 мл №10 (5х2) в амп. Производитель Микрохим, НПФ, ООО, Украина Международное название Dexketoprofen Код АТС MСредства, влияющие на опорно-двигательный аппарат M01Противовоспалительные и противоревматические средства M01AНестероидные противовоспалительные и противоревматические средства M01AEПроизводные пропионовой кислоты M01AE17Декскетопрофен Фармакотерапевтическая группа Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен. Регистрация № UA/16880/01/01 от 10.08.2018. Приказ № 1479 от 10.08.2018 Склад діюча речовина: dexketoprofen; 1 мл розчину для ін’єкцій містить декскетопрофену трометамолу 36,9 мг, що еквівалентно 25 мг декскетопрофену; допоміжні речовини: етанол 96 \%, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій. Лікарська форма Розчин для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина. Фармакотерапевтична група Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17. Фармакологічні властивості Фармакодинаміка. Декскетопрофену трометамол – це сіль пропіонової кислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Механізм її дії базується на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення циклооксигенази. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG2 та PGH2, з яких утворюються простагландини PGE1, PGE2, PGF2a, PGD2, а також простациклін PGI2 та тромбоксани ТхА2 і ТхВ2. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату. Була виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену трометамолу на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2. Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол чинить виражену аналгетичну дію. Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект препарату швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамолу становить зазвичай 8 годин. Клінічні дослідження продемонстрували, що застосування декскетопрофену трометамолу дозволяє значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється, призначали і декскетопрофену трометамол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30-45 \%), ніж пацієнтам, які отримували плацебо. Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену трометамолу Cmax досягається приблизно через 20 хвилин (10–45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25-50 мг препарату площа під кривою «концентрація–час» пропорційна до дози. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування препарату довели, що AUC та Cmax після останнього внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу. Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 \%), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години, а період напіввиведення – 1–2,7 години. Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та наступним виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(-). Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольцях літнього віку (від 65 років), які брали участь у дослідженні, була значно вищою (до 55 \%), ніж на молодих добровольцях, однак статистично значущої різниці у Cmax та часі її досягнення не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 \%), а визначений сумарний кліренс скорочувався. Показання Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку (біль у спині). Протипоказання Підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого НПЗЗ або до допоміжних речовин препарату; якщо речовини аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ, провокують розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту або спричиняють розвиток носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичного набряку; в активній фазі виразкової хвороби або при кровотечі, підозрі на них або при рецидивуючій виразковій хворобі або кровотечі в анамнезі (не менше двох підтверджених фактів виразки або кровотечі), або хронічна диспепсія; при шлунково-кишковій кровотечі, іншій кровотечі в активній фазі або при підвищеній кровоточивості; при шлунково-кишковій кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язаних із попередньою терапією НПЗЗ; при хворобі Крона або при неспецифічному виразковому коліті; при бронхіальній астмі в анамнезі; при тяжкій серцевій недостатності; при порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну становить < 50 мл/хв); при тяжкому порушенні функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлда-П’ю); при геморагічному діатезі та при інших порушеннях згортання крові; у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю; застосування з метою нейроаксіального, інтратекального або епідурального введення (через вміст етанолу). Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій Одночасне застосування таких засобів із НПЗЗ не рекомендується: Інші НПЗЗ, у тому числі саліцилати у високих дозах (? 3 г/добу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗ підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно посилюючої дії. Антикоагулянти: НПЗЗ посилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфарину, внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофену з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під ретельним контролем лікаря та відповідних лабораторних показників. Гепарин: підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під ретельним контролем лікаря та відповідних лабораторних показників. Кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвиту виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі. Літій (були повідомлення щодо кількох НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (знижується виведення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози або відміні препарату необхідно контролювати рівень літію у крові. Метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові. Похідні гідантоїну та сульфонаміди: можливе посилення токсичності цих речовин. Одночасне застосування таких засобів із НПЗЗ вимагає обережності: Діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Декскетопрофен знижує ефективність діуретичних засобів та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування засобів, що пригнічують циклооксигеназу, одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що зазвичай є оборотним процесом. При застосуванні декскетопрофену разом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок. Метотрексат у низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ посилюється його негативний вплив на систему крові загалом. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря. Пентоксифілін: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі. Зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. Протягом 1–2 тижнів після початку застосування НПЗЗ слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів. Препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ здатні посилити гіпоглікемічну дію цих засобів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовини у сполуках з білками плазми крові. Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів: ?-блокатори: НПЗЗ здатні послабити їх антигіпертензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Циклоспорин та такролімус: можливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованій терапії слід контролювати функцію нирок; Тромболітичні засоби: підвищується ризик кровотечі. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі. Пробенецид: можливе збільшення концентрації декскетопрофену у плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням ниркової канальцевої секреції та кон’югації препарату з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену. Серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів у плазмі крові. Міфепристон: через теоретичну вірогідність зниження ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландинсинтетази, НПЗЗ слід призначати тільки через 8–12 діб після терапії міфепристоном. Хінолон: результати досліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону у високих дозах у комбінації з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом. Особливості застосування З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам з алергічними станами в анамнезі. Необхідно уникати застосування препарату у комбінації з іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальним наслідком, зафіксовано при застосуванні НПЗЗ на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі застосування препарату слід припинити. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація підвищуються зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій НПЗЗ, особливо виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним наслідком. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози. НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі, оскільки існує ризик їх загострення. Застосування НПЗЗ може призводити до рецидивів неспецифічного виразкового коліту, а також хвороби Крона у пацієнтів, які знаходяться у фазі ремісії. Перед початком застосування декскетопрофену трометамолу пацієнтами, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, слід бути впевненим, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі протягом застосування препарату необхідно контролювати стан травного тракту на предмет виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або інші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад із мізопростолом або інгібіторами протонної помпи. Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідно сповістити лікаря про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі: пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота. Неселективні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалося у клінічних дослідженнях, впливу на показники коагуляції не було виявлено. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофен трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемостаз, наприклад із варфарином, іншими кумариновими препаратами або гепарином, необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості слід перебувати під ретельним наглядом лікаря через можливу затримку рідини в організмі та появу периферичних набряків. Відповідно до наявних клінічних та епідеміологічних даних застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику виникнення станів, спричинених тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда або інсульту. Даних для виключення декскетопрофену трометамолу недостатньо. При неконтрольованій артеріальній гіпертензії, застійній серцевій недостатності, підтвердженій ішемічній хворобі серця, захворюванні периферичних артерій та/або судин головного мозку декскетопрофен трометамол слід застосовувати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Те саме слід робити перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління). Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі – з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Вірогідно, найбільший ризик їх виникнення спостерігається у пацієнтів на початку лікування; у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірних висипань, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів підвищеної чутливості препарат ДЕ-СПАН® слід відмінити. Як і усі НПЗЗ, препарат здатний підвищувати рівень азоту сечовини та креатиніну у плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, застосування препарату може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що може призвести до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності. Як і інші НПЗЗ, препарат може спричинити тимчасове та незначне підвищення показників деяких печінкових проб, а також значне підвищення рівня АСТ та АЛТ. При відповідному збільшенні цих показників лікування слід припинити. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки та/або нирок, а також пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю, оскільки у них на тлі застосування НПЗЗ можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі та поява периферичних набряків. Через підвищений ризик нефротоксичності препарат слід з обережністю застосовувати при лікуванні діуретичними засобами, а також пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії. Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності, оскільки на тлі застосування препарату підвищується ризик виникнення серцевої недостатності. Найбільше порушень функції нирок, серцево-судинної системи та печінки виникає у пацієнтів літнього віку. ДЕ-СПАН® слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини. Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен трометамол здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час його застосування. У ізольованих випадках під час застосування НПЗЗ були повідомлення про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосування з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря. Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофен трометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінки, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни препарату. Застосування препарату у І та ІІ триместрах вагітності можливе у випадках крайньої необхідності. Одна ампула препарату ДЕ-СПАН® містить 200 мг етанолу, що дорівнює 5 мл пива або 2,08 мл вина на дозу. Препарат може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні препарату у І та ІІ триместрах вагітності, дітям та пацієнтам із групи ризику, наприклад при захворюваннях печінки, а також пацієнтам, хворим на епілепсію. Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому майже не містить вільного натрію. Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування препарату ДЕ-СПАН® протипоказано у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вад серця та незрощення передньої черевної стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з < 1 \% до приблизно 1,5 \%. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Однак, дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили токсичності щодо репродуктивних органів. Призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки у разі крайньої необхідності. При призначенні декскетопрофену трометамолу жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування. Під час ІІІ триместру усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють наступне: Ризики для плода: кардіопульмональний токсичний синдром (із закупоркою артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності із розвитком маловоддя. Ризики для матері та дитини наприкінці вагітності: подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз; затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами. Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. На тлі застосування препарату ДЕ-СПАН® можливе виникнення запаморочення, сонливості та підвищеної втомлюваності, тому не виключається слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати інші механізми. Пацієнти повинні це враховувати та об’єктивно оцінювати свою здатність до виконання таких робіт. Спосіб застосування та дози Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 годин. При необхідності повторну дозу слід вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткотривалого застосування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменш ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками. Пацієнти літнього віку. Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок. Порушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда-П’ю) препарат протипоказаний. Порушення з боку нирок. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну становить 50–80 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну становить < 50 мл/хв) препарат протипоказаний. Діти (у тому числі підлітки). Препарат не слід застосовувати дітям (у тому числі підлітки) через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки застосування. Внутрішньом’язове введення. Розчин для ін’єкцій слід повільно вводити глибоко у м’язи. Внутрішньовенна інфузія. Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30–100 мл 0,9 \% розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Готовий розчин повинен бути прозорий. Інфузію необхідно проводити протягом 10–30 хвилин. Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений розчин. ДЕ-СПАН®, розведений у 100 мл 0,9 \% розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном. Препарат не можна змішувати у розчині для інфузій із прометазином та пентазоцином. Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення). При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) слід вводити внутрішньовенно протягом не менше 15 секунд. Препарат можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну. ДЕ-СПАН® не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад. Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище. При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному ін’єкційному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Розчин для внутрішньовенної інфузії слід застосовувати одразу після його приготування. При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося. Препарат ДЕ-СПАН® призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід вилити. Перед введенням препарату необхідно впевнитися, що розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна. Діти. Препарат не слід застосовувати дітям (у тому числі підлітки) через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки. Передозування Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу. Побічні реакції У нижченаведеній таблиці зазначені розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофеном трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані у післяреєстраційному періоді. MedDRA Класи систем органів Часто (? 1/100, < 1/10) Нечасто (? 1/1000, <1/100) Рідко (? 1/10000, < 1/1000 Дуже рідко (< 1/10000) З боку системи крові та лімфатичної системи – Анемія – Нейтропенія, тромбоцитопенія З боку імунної системи – – Набряк гортані Анафілактичні реакції, у тому числі анафілак-тичний шок Порушення метаболізму та обміну речовин – – Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцери-демія, анорексія, відсутність апетиту – З боку психіки – Безсоння, занепокоєність – – З боку нервової системи – Головний біль, запаморочення, сонливість Парестезії, непритомність – З боку органів зору – Нечіткість зору – – З боку органів слуху – Вертиго Дзвін у вухах – З боку серця – Пальпітація Екстрасистолія, тахікардія – З боку судинної системи – Артеріальна гіпотензія, припливи Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен – З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння – – Брадипное Бронхоспазм, задишка З боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація Панкреатит З боку гепатобіліарної системи – – Гепатит, жовтяниця Гепатоцелюлярна патологія З боку шкіри та підшкірної тканини – Дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення Кропив’янка, вугри Синдром Стівен-са–Джонсона, токсичний епідер-мальний некроліз (синдром Лайєл-ла), ангіоневро-тичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибіліза-ція З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини – – Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині – З боку нирок та сечовидільної системи – – Гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія Нефрит, нефротичний синдром З боку репродуктивної системи та молочних залоз – – Менструальні порушення, по-рушення функції передміхурової залози – Загальні розлади Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, ге-матома, кро-вотеча Пропасниця, підвищена втомлюваність, біль, озноб, астенія, нездужання Тремтіння, периферичні набряки – Дослідження – – Відхилення у печінкових пробах – Порушення з боку травного тракту спостерігалися найчастіше. Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко). Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту. Термін придатності 2 роки. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С у захищеному від дії світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність ДЕ-СПАН® не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад. Розведені розчини для інфузій, отримані як зазначено у розділі «Спосіб застосування та дози», не можна змішувати з прометазином або пентазоцином. Упаковка По 2 мл в ампулах № 5 (5?1) або № 10 (5?2) у касетах у пачці з картону. Категорія відпуску За рецептом. Виробник Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків» (відповідальний за виробництво та контроль/випробування серії, не включаючи випуск серії). Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «МІКРОХІМ» (відповідальний за випуск серії, не включаючи контроль/випробування серії). Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36 (Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків»). Україна, 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33 (Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «МІКРОХІМ»). Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «МІКРОХІМ». Місцезнаходження заявника Україна, 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33. Повідомити про небажане явище при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефоном +38(050) 309-83-54 (цілодобово).
Состав
действующее вещество: dexketoprofen;
1 мл раствора для инъекций содержит трометамола декскетопрофена 36,9 мг, что эквивалентно 25 мг декскетопрофена;
другие составляющие: этанол 96 %, натрия хлорид, натрия гидроксид, вода для инъекций.
Лекарственная форма
Раствор для инъекций.
Основные физико-химические свойства: бесцветная прозрачная жидкость.
Фармакотерапевтическая группа
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Декскетопрофен. Код ATX M01A E17.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Декскетопрофен трометамол – трометаминовая соль (S)-(+)-2-(3-бензоилфенил) пропионовой кислоты, оказывающая анальгезирующее, противовоспалительное и жаропонижающее действие и относится к классу нестероидных противовоспалительных средств (НПВС).
Механизм деяния.
Механизм действия НПВС базируется на уменьшении синтеза простагландинов за счет угнетения активности циклооксигеназы. В частности, тормозится превращение арахидоновой кислоты в циклические эндопероксиды PGG2 и PGH2, из которых образуются простагландины PGE1, PGE2, PGF2α, PGD2, а также простациклин PGI2 и тромбоксаны ТхА2 и ТхВ2. Кроме того, угнетение синтеза простагландинов может влиять на другие медиаторы воспаления, такие как кинины, что может также косвенно влиять на основное действие препарата.
Фармакодинамика.
Было выявлено угнетающее действие декскетопрофена трометамола на активность циклооксигеназы-1 и циклооксигеназы-2 у лабораторных животных и людей.
Клиническая эффективность и безопасность.
Клинические исследования при различных видах боли продемонстрировали, что декскетопрофен трометамол оказывает выраженное анальгетическое действие. Обезболивающее действие декскетопрофена трометамола при внутримышечном и внутривенном введении пациентам с болью средней и сильной интенсивности было изучено при различных видах боли при хирургических вмешательствах (ортопедические и гинекологические операции, операции на брюшной полости), а также при боли в опорно-двигательном аппарате. боли в пояснице) и почечных коликах. В ходе проведенных исследований анальгетический эффект препарата быстро начинался и достигал максимума в течение первых 45 минут. Продолжительность обезболивающего действия после применения 50 мг декскетопрофена трометамола, как правило, составляет 8 часов. Клинические исследования показали, что применение декскетопрофена трометамола позволяет значительно сократить дозу опиатов при их одновременном применении с целью купирования послеоперационной боли. Если пациентам, которым назначали с целью купирования послеоперационной боли морфий с помощью контролируемого прибора для обезболивания, назначали и декскетопрофена трометамол, то им потребовалось значительно меньше морфия (на 30–45 %), чем пациентам, получавшим плацебо.
Фармакокинетика.
После внутримышечного введения декскетопрофена трометамола человеку максимальная концентрация (Cmax) достигается через 20 минут (10–45 минут). Доказано, что при однократном внутримышечном или внутривенном введении 25-50 мг препарата площадь под кривой AUC (концентрация-время) пропорциональна дозе. Фармакокинетические исследования многократного применения препарата доказали, что AUC и Cmax (среднее максимальное значение) после последнего внутримышечного и внутривенного введения не отличаются от показателей после однократного применения, что свидетельствует об отсутствии кумуляции лекарственного средства.
Деление.
Аналогично другим лекарственным средствам с высокой степенью связывания с белками плазмы крови (99%), объем распределения декскетопрофена составляет в среднем 0,25 л/кг. Период полураспределения составляет примерно 0,35 часа, а период полувыведения – 1–2,7 часа.
Фармакокинетические исследования многократного применения лекарственного средства продемонстрировали, что Cmax и AUC после последнего внутримышечного или внутривенного введения не отличаются от показателей после однократного применения, что свидетельствует об отсутствии кумуляции лекарственного средства.
Биотрансформация и выведение.
Метаболизм декскетопрофена в основном происходит путем конъюгации с глюкуроновой кислотой и последующим выведением почками. После введения декскетопрофена трометамола в моче обнаруживается только оптический изомер S-(+), что свидетельствует об отсутствии трансформации препарата в оптический изомер R-(-) у людей.
Пациенты пожилого возраста.
После введения однократных и многократных доз степень влияния препарата на здоровых добровольцах пожилого возраста (65 лет), участвовавших в исследовании, была значительно выше (до 55%), чем на молодых добровольцах, однако статистически значимой разницы в максимальной концентрации (Cmax) но времени ее достижения не наблюдалось. Средний период полувыведения увеличивался (до 48%), а определенный суммарный клиренс сокращался.
Доклинические данные по безопасности.
Стандартные доклинические исследования – исследования фармакологической безопасности, генотоксичности и иммунофармакологии – не обнаружили особой опасности для человека. Исследование хронической токсичности на животных позволило выявить максимальную дозу лекарственного средства, что не вызывает побочных реакций, которая в 2 раза выше дозы, рекомендованной для человека. При введении более высоких доз лекарственного средства обезьянам основной побочной реакцией была кровь в кале, снижение прироста массы тела, а при наиболее высокой дозе – патология со стороны желудочно-кишечного тракта в виде эрозий. Эти реакции проявлялись при дозах, при которых экспозиция лекарственного средства была в 14–18 раз выше, чем при максимальной дозе, рекомендованной человеку. Исследований канцерогенного воздействия на животных не проводилось.
Как и все НПВС, декскетопрофен способен привести к гибели эмбриона или плода у животных за счет непосредственного влияния на его развитие, или косвенно – за счет повреждающего воздействия на желудочно-кишечный тракт организма матери.
Показания
Симптоматическое лечение острой боли средней и высокой интенсивности в случаях, когда пероральное применение препарата нецелесообразно, например, при послеоперационных болях, почечных коликах и боли в пояснице (боль в спине).
Противопоказания
- повышенная чувствительность к декскетопрофену, любому другому нестероидному противовоспалительному средству (НПВС) или к вспомогательным веществам препарата;
- если вещества аналогичного действия, например ацетилсалициловая кислота или другие НПВС, провоцируют развитие приступов бронхиальной астмы, бронхоспазма, острого ринита или вызывают развитие носовых полипов, появление крапивницы или ангионевротического отека;
- если во время лечения кетопрофеном или фибратом возникали фотоаллергические или фототоксические реакции;
- при желудочно-кишечном кровотечении или перфорации в анамнезе, связанных с предварительной терапией НПВС;
- пациентам с пептической язвой в активной фазе/желудочно-кишечным кровотечением или с наличием в анамнезе желудочно-кишечного кровотечения, язв или перфораций;
- пациентам с хронической диспепсией;
- при желудочно-кишечном кровотечении, другом кровотечении в активной фазе или при повышенной кровоточивости;
- при болезни Крона или при неспецифическом язвенном колите;
- при тяжелой сердечной недостаточности;
- при нарушении функции почек средней или тяжелой степени (клиренс креатинина составляет
- при тяжелом нарушении функции печени (10-15 баллов по шкале Чайлда-Пью);
- при геморрагическом диатезе и других нарушениях свертывания крови;
- при выраженной дегидратации (в результате рвоты, диареи или недостаточного приема жидкости);
- в III триместре беременности и в период кормления грудью;
- применение с целью нейроаксиального, интратекального или эпидурального введения (из-за содержания этанола).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
Одновременное применение таких средств с НПВС не рекомендуется:
- другие НПВС (включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2), включая салицилаты в высоких дозах (≥ 3 г/сут). При одновременном применении нескольких НПВС повышается риск возникновения язвы в пищеварительном тракте и желудочно-кишечного кровотечения вследствие их взаимно усиливающего действия;
- антикоагулянты: НПВС усиливают действие антикоагулянтов, например варфарина, вследствие высокой степени связывания декскетопрофена с белками плазмы крови, а также угнетения функции тромбоцитов и повреждения слизистой желудка и двенадцатиперстной кишки. Если одновременное применение необходимо, то его следует проводить под тщательным контролем врача и соответствующих лабораторных показателей;
- гепарины: повышается риск кровотечений (из-за угнетения функции тромбоцитов и повреждения слизистой желудка и двенадцатиперстной кишки). Если одновременное применение необходимо, то его следует проводить под тщательным контролем врача и соответствующих лабораторных показателей;
- кортикостероидные средства: повышается риск развития язвы в пищеварительном тракте и желудочно-кишечном кровотечении;
- литий (были сообщения о нескольких НПВС): НПВС повышают уровень лития в крови, что может привести к интоксикации (снижается выведение лития почками). Поэтому в начале применения декскетопрофена при коррекции дозы или отмене препарата необходимо контролировать уровень лития в крови;
– метотрексат в высоких дозах (не менее 15 мг в неделю). За счет уменьшения почечного клиренса метотрексата на фоне применения НПВС в целом усиливается его негативное влияние на систему крови;
производные гидрантоина и сульфонамиды: возможно усиление токсичности этих веществ.
Одновременное применение таких средств с НПВС требует осторожности:
- диуретические средства, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), антибактериальные аминогликозиды и антагонисты рецепторов ангиотензина II. Декскетопрофен снижает эффективность диуретических средств и других антигипертензивных средств. У некоторых пациентов с нарушениями функции почек (например, при обезвоживании или у пожилых людей) применение средств, подавляющих циклооксигеназу, одновременно с ингибиторами АПФ, антагонистами рецепторов ангиотензина II или антибактериальными аминогликозидами может ухудшить функцию почек, обычно являющегося. При применении декскетопрофена вместе с любым диуретическим средством следует убедиться в отсутствии обезвоживания пациента, а в начале лечения необходимо контролировать функцию почек;
- метотрексат в низких дозах (менее 15 мг в неделю): за счет уменьшения почечного клиренса метотрексата на фоне применения НПВС усиливается его негативное влияние на систему крови в целом. В первые недели одновременного применения необходимо еженедельно проводить анализ крови. Даже при незначительном нарушении функции почек, а также у пациентов пожилого возраста лечение следует проводить под строгим наблюдением врача;
- пентоксифиллин: существует риск кровотечения. Необходимо усилить контроль и почаще проверять показатель времени кровотечения;
- зидовудин: существует риск увеличения токсического воздействия на эритроциты за счет воздействия на ретикулоциты, что после 1-й недели применения НПВС приводит к тяжелой анемии. В течение 1–2 нед после начала применения НПВС следует провести анализ крови и проверить содержание ретикулоцитов;
- препараты сульфонилмочевины: НПВС способны усилить гипогликемическое действие этих средств за счет замещения препаратов сульфонилмочевины в соединениях с белками плазмы крови.
Следует учесть возможные взаимодействия при применении таких средств:
- β-блокаторы: НПВС способны ослабить их антигипертензивное действие за счет угнетения синтеза простагландинов;
- Циклоспорин и такролимус: возможно усиление нефротоксичности за счет воздействия НПВС на почечные простагландины. При комбинированной терапии следует контролировать функции почек;
- тромболитические средства: повышается риск кровотечения;
- антиагрегантные средства и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: повышается риск желудочно-кишечного кровотечения;
- пробенецид: возможно увеличение концентрации декскетопрофена в плазме крови, что, вероятно, обусловлено угнетением почечной канальцевой секреции и конъюгации препарата с глюкуроновой кислотой и требует коррекции дозы декскетопрофена;
- сердечные гликозиды: НПВС способны увеличить концентрацию гликозидов в плазме крови;
- мифепристон: теоретически существует риск изменения эффективности мифепристона под влиянием ингибиторов простагландинсинтетазы. Ограниченные данные позволяют предположить, что совместное введение НПВС в один день с простагландином не оказывает нежелательного влияния на эффективность мифепристона или простагландина по созреванию шейки матки или ее сократимости, а также не снижает клиническую эффективность средств для медикаментозного прерывания беременности;
- антибиотики хинолинового ряда: результаты исследований на животных показали, что при применении производных хинолона в высоких дозах в комбинации с НПВС повышается риск развития судорог;
- тенофовир: при совместном применении с НПВС может повышаться концентрация азота мочевины и креатинина в плазме крови – поэтому для оценки возможного влияния совместного применения данных лекарственных средств необходимо проводить контроль функции почек;
- деферасирокс: при совместном применении с НПВС может повышаться риск токсического воздействия на желудочно-кишечный тракт. При применении данного лекарственного средства совместно с деферасироксом необходимо тщательное наблюдение за пациентом;
- пеметрексед: при совместном применении с НПВС может снижаться выведение пеметрекседа; поэтому при применении НПВС в высоких дозах необходимо проявлять особую осторожность. Пациентам с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина от 45 мл/мин до 79 мл/мин) следует избегать одновременного применения пеметрекседа и НПВС в течение двух дней до и двух дней после приема пеметрекседа.
Особенности применения
С осторожностью следует применять препарат пациентам с аллергическими состояниями в анамнезе. Необходимо избегать применения препарата в комбинации с другими НПВС, в том числе селективными ингибиторами циклооксигеназы-2. Побочные реакции можно сократить за счет применения наименьшей эффективной дозы в кратчайшие сроки, необходимого для улучшения состояния.
Безопасность в отношении желудочно-кишечного тракта.
Желудочно-кишечные кровотечения, образование язвы или ее перфорация, в некоторых случаях с летальным исходом, наблюдались для всех НПВС на разных этапах лечения независимо от наличия симптомов-предвестников или наличия в анамнезе серьезной патологии со стороны пищеварительного тракта. При развитии желудочно-кишечного кровотечения или язвы применение препарата следует прекратить. Риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения, образование язвы или ее перфорация повышаются с увеличением дозы НПВС у пациентов с язвой в анамнезе, особенно осложненным кровотечением или перфорацией, а также у пациентов пожилого возраста.
У пациентов пожилого возраста повышена частота побочных реакций НПВС, особенно возникновение желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, иногда с летальным исходом. Лечение таких пациентов следует начинать с наименьшей дозы. Перед началом применения декскетопрофена трометамола пациентами, имеющими в анамнезе эзофагит, гастрит и/или язвенную болезнь, следует быть уверенным, что эти заболевания находятся в фазе ремиссии. У пациентов с симптомами патологии пищеварительного тракта и с заболеваниями пищеварительного тракта в анамнезе во время применения препарата необходимо контролировать состояние пищеварительного тракта на предмет возникновения возможных нарушений, особенно это касается желудочно-кишечного кровотечения. НПВС следует с осторожностью назначать пациентам с заболеваниями пищеварительного тракта в анамнезе (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку существует риск их обострения. Для таких пациентов и пациентов, применяющих ацетилсалициловую кислоту в малых дозах или другие средства, увеличивающие риск возникновения побочных реакций со стороны пищеварительного тракта, следует рассмотреть возможность комбинированной терапии с препаратами-протекторами, например с мизопростолом или ингибиторами протонной помпы.
Пациентам, особенно пожилого возраста, имеющим в анамнезе побочные реакции со стороны пищеварительного тракта, необходимо известить врача обо всех необычных симптомах, связанных с пищеварительной системой, в частности желудочно-кишечных кровотечений, особенно на начальных этапах лечения.
Следует с осторожностью назначать препарат пациентам, одновременно применяющим средства, которые могут увеличить риск возникновения язвы или кровотечения, а именно – пероральные кортикостероидные средства, антикоагулянтные средства (например, варфарин), селективные ингибиторы обратного захвата серотонина или антиагрегантные средства, такие как ацетилсалициловая кислота.
Безопасность по отношению к почкам.
Пациентам с нарушением функции почек лекарственное средство следует назначать с осторожностью, поскольку на фоне применения НПВС возможно ухудшение функции почек, задержка жидкости в организме и отеки. Из-за повышенного риска нефротоксичности лекарственное средство следует назначать с осторожностью при лечении диуретиками, а также тем пациентам, у которых возможно развитие гиповолемии. Во время лечения организм должен получать достаточное количество жидкости во избежание обезвоживания, которое может привести к усилению токсического воздействия на почки. Так же как и все НПВС, лекарственное средство может повышать концентрацию азота мочевины и креатинина в плазме крови. Подобно другим ингибиторам синтеза простагландинов, его применение может сопровождаться побочными реакциями со стороны почек, что приводит к гломерулонефриту, интерстициальному нефриту, папиллярному некрозу, нефротическому синдрому и ОПН. Наибольшее нарушение функции почек возникает у пациентов пожилого возраста.
Безопасность по отношению к печени.
Пациентам с нарушением функции печени следует применять с осторожностью. Аналогично другим НПВС, препарат может вызвать временное и незначительное повышение показателей некоторых печеночных проб, а также выраженное повышение активности АСТ и АЛТ. При повышении указанных показателей терапию следует прекратить.
Наибольшее нарушение функции печени возникает у пациентов пожилого возраста.
Безопасность в отношении сердечно-сосудистой системы и мозгового кровообращения.
Пациентам с артериальной гипертензией и/или сердечной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести следует находиться под наблюдением врача. Особую осторожность следует соблюдать при лечении пациентов с заболеваниями сердца в анамнезе, в частности, с предыдущими эпизодами сердечной недостаточности (на фоне применения препарата повышается риск развития сердечной недостаточности), поскольку при лечении НПВС наблюдалась задержка жидкости в тканях и образование отеков. Клинические исследования и эпидемиологические данные позволяют предположить, что на фоне применения некоторых НПВС (особенно в высоких дозах и длительное время) может несколько повышаться риск развития артериальных тромбозов (например, инфаркта миокарда или инсульта). Данных для исключения такой опасности при применении декскетопрофена недостаточно. Следовательно, при неконтролируемой артериальной гипертензии, застойной сердечной недостаточности, ишемической болезни сердца, заболеваниях периферических артерий и/или сосудов головного мозга декскетопрофен следует назначать только после тщательной оценки состояния пациента. Столь же тщательную оценку состояния следует проводить перед началом длительного лечения пациентов с факторами риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (например, артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение).
Неселективные НПВС способны уменьшать агрегацию тромбоцитов и увеличивать время кровотечения за счет угнетения синтеза простагландинов. Одновременное применение декскетопрофена трометамола и низкомолекулярного гепарина в профилактических дозах в послеоперационный период изучалось в клинических исследованиях и влияния на показатели коагуляции не выявлено. Однако пациентам, применяющим декскетопрофен трометамол одновременно с препаратами, влияющими на гемостаз, например варфарин, другие кумариновые препараты или гепарины, необходимо находиться под наблюдением врача. Наибольшее нарушение функции сердечно-сосудистой системы возникает у пациентов пожилого возраста.
Кожные реакции.
Были сообщения об очень редких случаях развития серьезных кожных реакций (некоторые с летальным исходом) на фоне применения НПВС, в том числе эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Достоверно, наибольший риск их возникновения наблюдается у пациентов в начале лечения; у большинства пациентов они возникали в течение 1 месяца терапии. При появлении кожных высыпаний, признаков поражения слизистых или других симптомов повышенной чувствительности препарат ДЕ-СПАН следует отменить.
Другая информация.
Особую осторожность следует уделять в случае назначения лекарственного средства пациентам со:
- наследственным нарушением метаболизма порфирина (например, при острой перемежающейся порфирии);
- дегидратацией;
– непосредственно после больших хирургических вмешательств.
Если врач считает, что необходимо длительное применение декскетопрофена, следует регулярно контролировать функции печени и почек.
В очень редких случаях отмечали тяжелые острые реакции гиперчувствительности (например, анафилактический шок). При первых признаках развития тяжелых реакций гиперчувствительности после приема препарата ДЕ-СПАН лечение следует прекратить. В зависимости от симптомов любое необходимое в таких случаях лечение должно проводиться под наблюдением врача.
Пациенты, страдающие астмой в сочетании с хроническим ринитом, хроническим синуситом и/или полипами носа, подвержены более высокому риску аллергии на ацетилсалициловую кислоту и/или НПВС, чем другие пациенты. Назначение данного препарата может вызвать приступы астмы или бронхоспазма, особенно у пациентов с аллергией на ацетилсалициловую кислоту или НПВС.
Возможно развитие тяжелых инфекционных осложнений со стороны кожи и мягких тканей на фоне ветряной оспы. До сих пор данные, позволяющие исключить роль НПВС в усилении этого инфекционного процесса, получены не были. Поэтому при ветряной оспе не рекомендуется применять препарат ДЕ-СПАН.
ДЕ-СПАН следует с осторожностью назначать пациентам с нарушениями кроветворения, системной красной волчанкой и смешанными заболеваниями соединительной ткани.
Как и другие НПВС, декскетопрофен трометамол способен маскировать симптомы инфекционных заболеваний при его применении. В изолированных случаях при применении НПВС были сообщения об активизации инфекционных процессов, локализующихся в мягких тканях. Таким образом, если при применении появляются или усиливаются симптомы бактериальной инфекции, пациентам рекомендуется немедленно обратиться к врачу.
Каждая ампула препарата ДЕ-СПАН содержит 200 мг этанола, что равно 5 мл пива или 2,08 мл вина в дозу. Препарат может негативно влиять на лиц, страдающих алкоголизмом. Содержание этанола следует учитывать при применении беременным и кормящим грудью, детям и пациентам из группы риска, например при заболеваниях печени, а также пациентам с эпилепсией. Лекарственное средство содержит менее 1 ммоль натрия (23 мг) на дозу, поэтому почти не содержит свободного натрия.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Применение препарата ДЕ-СПАН противопоказано в ІІІ триместре беременности и в период кормления грудью.
Беременность.
Угнетение синтеза простагландинов может отрицательно повлиять на беременность и/или развитие плода. Согласно результатам эпидемиологических исследований применение препаратов, подавляющих синтез простагландинов, на ранних сроках беременности увеличивает риск выкидыша, возникновение у плода порока сердца и несращивание передней брюшной стенки. Так абсолютный риск развития аномалий сердечно-сосудистой системы увеличивался с постимплантационных потерь и повышения эмбриофетальной смертности. Кроме того, у животных, которым применяли ингибиторы синтеза простагландинов в период органогенеза, повышалась частота пороков развития плода, в том числе аномалий сердечно-сосудистой системы. Тем не менее, исследование декскетопрофена трометамола на животных не выявило токсичности в отношении репродуктивных органов. Назначение декскетопрофена трометамола в I и II триместрах беременности возможно только в случае крайней необходимости. При назначении декскетопрофена трометамола женщинам, которые планируют беременность, или в I и II триместрах беременности следует применять наименьшую возможную эффективную дозу в течение более короткого срока лечения.
Во время ІІІ триместра беременности все ингибиторы синтеза простагландинов вызывают следующее:
Риски для плода:
- кардиопульмональный токсический синдром (с закупоркой артериального протока и легочной гипертензией);
- нарушение функции почек, что может прогрессировать в почечной недостаточности с развитием маловодия.
Риски для матери и ребенка в конце беременности:
- удлинение времени кровотечения (эффект угнетения агрегации тромбоцитов), что возможно даже при применении низких доз;
- задержка сокращения матки с задержкой родов и затяжными родами.
Кормление грудью.
Данных по поводу проникновения декскетопрофена в грудное молоко нет. Препарат ДЕ-СПАН противопоказан в период кормления грудью.
фертильность.
Как и все другие НПВС, декскетопрофен трометамол может снижать женскую фертильность, поэтому его не рекомендуется применять женщинам, планирующим беременность. Женщины, имеющие проблемы с зачатием или обследование на предмет бесплодия, следует рассмотреть возможность отмены препарата.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
На фоне применения препарата ДЕ-СПАН возможно возникновение головокружения, нарушения зрения или сонливости. В таких случаях возможно ухудшение способности к быстрому реагированию, ориентированию в дорожной ситуации и управлению автотранспортом или другими механизмами.
Способ применения и дозы
Взрослые.
Рекомендуемая дозировка составляет 50 мг с интервалом 8–12 часов. При необходимости повторную дозу следует вводить через 6 часов. Максимальная суточная дозировка не должна превышать 150 мг. Препарат предназначен для кратковременного применения, поэтому его следует применять только в период острой боли (не дольше 2-х суток). Пациентов следует переводить на пероральное применение анальгетиков, если это возможно. Побочные реакции можно сократить за счет применения наименее эффективной дозы в течение как можно более короткого времени, необходимого для улучшения состояния. При послеоперационных болях средней или сильной степени тяжести препарат можно применять по показаниям в тех же рекомендованных дозах в комбинации с опиоидными аналгетиками.
Пациенты пожилого возраста.
Корректировка дозы обычно не требуется. Однако из-за физиологического снижения функции почек рекомендуется более низкая доза, максимальная суточная доза составляет 50 мг при легком нарушении функции почек.
Со стороны печени.
Для пациентов с патологией печени с легкой или средней степенью тяжести (5–9 баллов по шкале Чайлда–Пью) следует снизить максимальную суточную дозу до 50 мг и тщательно контролировать функцию печени. При тяжелых заболеваниях печени (10-15 баллов по шкале Чайлда-Пью) препарат противопоказан.
Со стороны почек.
Для пациентов с нарушением функции почек легкой степени (клиренс креатинина составляет 60–89 мл/мин) максимальную суточную дозу следует снизить до 50 мг. При нарушении функции почек средней или тяжелой степени (клиренс креатинина составляет
Дети (в том числе дети).
Препарат не следует применять детям (в том числе подростки) из-за отсутствия данных по его эффективности и безопасности.
Способ применения.
Внутримышечное введение.
Содержимое одной ампулы (2 мл) следует медленно вводить глубоко в мышцы.
Внутривенная инфузия.
Для проведения внутривенной инфузии содержание ампулы 2 мл развести в 30–100 мл 0,9% раствора хлорида натрия, растворе глюкозы или растворе Рингера-лактата. Раствор для инфузий следует готовить в асептических условиях, не допуская воздействия дневного света. Готовый раствор должен быть прозрачен. Инфузию необходимо проводить в течение 10–30 минут.
ДЕ-СПАН, разведенный в 100 мл 0,9% раствора хлорида натрия или в растворе глюкозы, можно смешивать с допамином, гепарином, гидроксизином, лидокаином, морфином, петидином и теофиллином.
Внутривенная инъекция (болюсное введение).
При необходимости содержимое одной ампулы (2 мл раствора для инъекций) следует вводить медленно, в течение не менее 15 секунд.
Препарат можно смешивать в малых объемах (например, в шприце) с растворами для инъекций гепарина, лидокаина, морфина и теофиллина.
ДЕ-СПАН нельзя смешивать в малых объемах (например, в шприце) с растворами допамина, пентазоцина прометазина, петидина и гидроксизина, так как образуется осадок.
Разбавленные растворы для инфузий нельзя смешивать с прометазином или пентазоцином.
Препарат можно смешивать только с лекарственными средствами, указанными выше.
При внутримышечном или внутривенном болюсном применении препарат следует немедленно ввести после того, как он был набран из ампулы.
При хранении разбавленных растворов препарата в полиэтиленовых пакетах или приспособленных для введения изделиях из этилвинилацетата, пропионата целлюлозы, полиэтилена низкой плотности и поливинилхлорида изменений содержания действующего вещества вследствие сорбции не наблюдалось.
Препарат ДЕ-СПАН предназначен для одноразового применения, поэтому остатки готового раствора следует утилизировать. Перед введением препарата необходимо убедиться в том, что раствор прозрачный и бесцветный. Раствор, содержащий твердые частицы, применять нельзя.
Дети.
Препарат не следует применять детям (в том числе подростки) из-за отсутствия данных по его эффективности и безопасности.
Передозировка
Симптоматика передозировки неизвестна. Аналогичные лекарственные средства приводят к нарушениям со стороны пищеварительного тракта (рвота, анорексия, боль в животе) и нервной системы (сонливость, головокружение, дезориентация, головная боль). При случайной передозировке следует немедленно приступить к симптоматическому лечению в соответствии с состоянием пациента. Декскетопрофен трометамол удаляется из организма с помощью диализа.
Побочные реакции
В таблице ниже указаны распределенные по органам и системам органов и частоте возникновения побочные реакции, связь которых с декскетопрофеном трометамолом, по данным клинических исследований, признана как минимум возможным, а также побочные реакции, сообщения о которых были получены после выведения препарата на рынок.
|
МедДРА Классы систем органов |
Часто (≥ 1/100, ) |
Нечасто (≥ 1/1000, |
Редко (≥1/10000, |
Очень редко ( |
|
Со стороны крови и лимфатической системы |
– |
Анемия |
– |
Нейтропения, тромбоцитопения |
|
Со стороны иммунной системы |
– |
– |
Отек гортани |
Анафилактические реакции, включая анафилактический шок |
|
Нарушение метаболизма и обмена веществ |
– |
– |
Гипергликемия, гипогликемия, гипертриглицеры-демия, анорексия, отсутствие аппетита |
– |
|
Со стороны психики |
– |
Бессонница, беспокойство |
– |
– |
|
Со стороны нервной системы |
– |
Головная боль, головокружение, сонливость |
Парестезии, обморок |
– |
|
Со стороны органов зрения |
– |
Нечеткость зрения |
– |
– |
|
Со стороны органов слуха |
– |
Головокружение |
Колокол в ушах |
– |
|
Со стороны сердца |
– |
Пальпитация |
Экстрасистолия, тахикардия |
– |
|
Со стороны сосудистой системы |
– |
Артериальная гипотензия, приливы |
Артериальная гипертензия, тромбофлебит поверхностных вен |
– |
|
Со стороны респираторной системы, органов грудной клетки и средостения. |
– |
– |
Брадипное |
Бронхоспазм, одышка |
|
Со стороны желудочно-кишечного тракта |
Тошнота, рвота |
Боль в животе, диспепсия, диарея, запор, рвота с примесями крови, сухость во рту |
Язвенная болезнь, кровотечение или перфорация |
панкреатит |
|
Со стороны гепатобилиарной системы |
– |
– |
Гепатоцеллюлярная патология |
– |
|
Со стороны кожи и подкожной ткани. |
– |
Дерматиты, зуд, сыпь, повышенное потоотделение |
Крапивница, угри |
Синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), ангионевротический отек, отек лица, фотосенсибилизация |
|
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани |
– |
– |
Ригидность мышц, скованность в суставах, мышечные судороги, боли в спине |
– |
|
Со стороны почек и мочевыделительной системы |
– |
– |
Острая почечная недостаточность, полиурия, почечная боль, кетонурия, протеинурия |
Нефрит, нефротический синдром |
|
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез |
– |
– |
Менструальные нарушения, нарушения функции предстательной железы |
– |
|
Общие расстройства |
Боль в месте инъекции, реакции в месте инъекции, в том числе воспаление, гематома, кровотечение |
Лихорадка, повышенная утомляемость, боль, озноб, астения, недомогание |
Дрожь, периферические отеки |
– |
|
исследование |
– |
– |
Отклонения в печеночных пробах |
– |
Нарушения со стороны пищеварительного тракта наблюдались чаще всего.
Возможно развитие язвенной болезни, перфорации или желудочно-кишечного кровотечения, иногда с летальным исходом, особенно у пациентов пожилого возраста. По имеющимся данным, на фоне применения препарата могут возникать тошнота, рвота, диарея, метеоризм, запор, диспептические явления, боль в животе, молота, рвота с примесями крови, язвенный стоматит, обострение колита и болезнь Крона. Реже наблюдается гастрит. Также отмечались отеки, артериальная гипертензия и сердечная недостаточность, которые могут быть вызваны НПВС. Как и в случае применения других НПВС, возможны следующие побочные реакции: асептический менингит, который в целом возникает у пациентов, больных системной красной волчанкой или смешанными заболеваниями соединительной ткани, и реакции со стороны крови (пурпура, апластическая и гемолитическая анемия, редко – агранулоцитоз). и гипоплазия костного мозга) Возможны буллезные реакции, включая синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (очень редко).
Согласно результатам клинических исследований и эпидемиологических данных, применение некоторых НПВС, особенно в высоких дозах и длительное время, может сопровождаться некоторым увеличением риска развития патологии, вызванной тромбозом артерий, например инфаркта миокарда и инсульта.
Сообщения о подозреваемых побочных реакциях.
Сообщение о подозреваемых побочных реакциях после регистрации лекарственного средства играет немаловажную роль. Это позволяет продолжать наблюдение за соотношением польза/риск применения данного лекарственного средства. Работники учреждений здравоохранения должны сообщать о любых подозреваемых побочных реакциях через национальную систему оповещения.
Срок годности
2 года.
Условия хранения
Хранить при температуре не выше 30 С в оригинальной упаковке. После разбавления раствор хранят в течение 24 часов при температуре от 2 до 8 С в защищенном от воздействия света месте. Хранить в недоступном для детей месте.
Несовместимость
ДЕ-СПАН нельзя смешивать в малых объемах (например, в шприце) с растворами допамина, пентазоцина прометазина, петидина и гидроксизина, так как образуется осадок.
Разбавленные растворы для инфузий, полученные как указано в разделе «Способ применения и дозы», нельзя смешивать с прометазином или пентазоцином.
Упаковка
По 2 мл в ампулах №5 (5×1) или №10 (5×2) в кассетах в пачке из картона.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Частное акционерное общество «Лекхим-Харьков» (ответственное за производство и контроль/испытание серии, не включая выпуск серии).
Общество с ограниченной ответственностью Научно-производственная фирма «МИКРОХИМ» (ответственный за производство и контроль/испытание серии, включая выпуск серии).
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности
Украина, 61115, Харьковская обл., город Харьков, улица Северина Потоцкого, дом 36 (Частное акционерное общество «Лекхим-Харьков»).
Украина, 93000, Луганская обл., г. Рубежное, ул. Ленина, дом. 33 (Общество с ограниченной ответственностью Научно-производственная фирма «МИКРОХИМ»).
Заявитель
Общество с ограниченной ответственностью Научно-производственная фирма «МИКРОХИМ».
Местонахождение заявителя
Украина, 93000, Луганская обл., г. Рубежное, ул. Ленина, дом. 33.
Сообщить о нежелательном явлении при применении лекарственного средства Вы можете по телефону +38(050) 309-83-54 (круглосуточно).
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Де-спан раствор для инъекций 25 мг/мл в ампулах по 2 мл 10 шт.?
Какое действующее вещество товара - Де-спан раствор для инъекций 25 мг/мл в ампулах по 2 мл 10 шт.?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Де-Спан (Ампулы для внутримышечного введения)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты от боли в спине
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.