Аналоги Клиндамицин-Фарси раствор для инъекций 300 мг/мл в ампулах по 2 мл 1 шт.

Для лікування дорослих звичайні дози Кліндаміцину-Фарсі у випадках інтраабдомінальної інфекції, тазової інфекції у жінок та інших ускладнених або тяжких інфекцій становлять 2400 – 2700 мг на добу, розподілені на 2, 3 або 4 рівні дози. Для лікування інфекцій з більш легким перебігом, таких, що спричинені високочутливими до кліндаміцину мікро організмами, можуть бути застосовані нижчі дози: 1200 – 1800 мг на добу, розподілені на 3 або 4 введення.¶¶Для лікування інфекцій з тяжким перебігом можуть бути застосовані дози до 4800 мг на добу.¶¶У більшості випадків (за винятком окремих показань) внутрішньом’язове застосування разової дози понад 600 мг не рекомендовано.¶¶Застосування для лікування дітей старше 1 місяця (внутрішньо венно або внутрішньом’язово). Для лікування дітей старше 1 місяця добова доза Кліндаміцину-Фарсі становить 20 – 40 мг/кг на добу, розподілена на 3 або 4 введення.¶¶Застосування для лікування новонароджених – дітей віком до 1 місяця (внутрішньо венно або внутрішньом’язово). Доза Кліндаміцину-Фарсі становить 15 – 20 мг/кг на добу, розподілена на 3 або 4 введення. Для недоношених новонароджених доза може бути зменшена відповідно до їхньої ваги.¶¶Застосування для лікування інфекцій, спричинених бета-гемолітичним стрептококом. Застосовувати вищезазначені дози. Лікування слід продовжувати не менше 10 днів.¶¶Застосування для лікування запальних захворювань органів малого таза. Застосовують по 900 мг Кліндаміцину-Фарсі внутрішньо венно кожні 8 годин разом із внутрішньо венним застосуванням антибіотика, що виявляє активність відносно грам негативних аеробів. Внутрішньо венне введення слід продовжувати протягом щонайменше 4 діб і щонайменше 48 годин після появи клінічного ефекту. Після парентерального введення препарату протягом 6 днів слід продовжувати прийом кліндаміцину гідро хлориду перорально по 450-600 мг кожні 6 годин до завершення 10-14–денного курсу лікування.¶¶Застосування для лікування токсоплазмового енцефаліту у хворих на СНІД. Застосовують Кліндаміцин-Фарсі внутрішньо венно по 600 – 1 200 мг кожні 6 годин протягом 2 тижнів, потім – по 300 - 600 мг перорально кожні 6 годин. Звичайно курс терапії становить 8 - 10 тижнів. Доза піриметаміну становить 25 - 75 мг перорально щоденно протягом 8 - 10 тижнів.¶¶Застосування для лікування пневмоній, спричинених Pneumocystis carinii, у хворих на СНІД. Вводять Кліндаміцин-Фарсі внутрішньо венно по 600–900 мг кожні 6 годин або 900 мг кожні 8 годин протягом 21 дня разом з примахіном 15 - 30 мг перорально один раз на день протягом 21 дня.¶¶Для разової внутрішньо венної інфузії не рекомендовано призначати понад 1200 мг препарату.¶¶Застосування для профілактики хірургічної інфекції при операціях у ділянці голови і шиї. Для інтраопераційного зрошення контамінованих операційних ран у ділянці голови і шиї перед зашиванням рани застосовують 900 мг Кліндаміцину-Фарсі, розведеного в 1000 мл фізіологічного розчину.¶¶Кліндаміцин-Фарсі не слід застосовувати внутрішньо венно нерозведеним у вигляді болюсної ін’єкції, препарат слід вводити шляхом інфузії протягом 10–60 хвилин. Кліндаміцин-Фарсі може бути розведений в 50–100 мл розчину декстрози 5 % або натрію хлориду 0,9 %. Концентрація препарату в розчині для інфузії не повинна перевищувати 18 мг/мл, швидкість введення не повинна перевищувати 30 мг/хв. Звичайно Кліндаміцин-Фарсі можна розчиняти і вводити, як наведено в таблиці:¶¶¶Доза Кількість розчинника Тривалість введення¶300 мг 50 мл 10 хв¶600 мг 50 мл 20 хв¶900 мг 50-100 мл 30 хв¶1200 мг 100 мл 40 хⶶПобічна дія.¶¶Кров і лімфатична система. Були відмічені випадки транзиторної нейтропенії (лейкопенії) та еозинофілії, а також випадки агранулоцит озу і тромбоцит опенії, але не встановлено достовірного етіологічного зв’язку між цими проявами і терапією кліндаміцином.¶¶Серцево-судинна система. Було відмічено декілька випадків зупинки серця та дихання і гіпотензії після швидкого внутрішньо венного введення. Внутрішньо венне введення може супроводжуватися розвитком тромбофлебіту. Ризик виникнення такого ускладнення може бути мінімізований шляхом внутрішньом’язового введення і виключення використання постійного внутрішньо венного катетера.¶¶Травний тракт. Біль у животі, нудота, блювання і пронос, псевдомембранозний коліт і кандидоз, езофагіт і виразки стравоходу.¶¶Гепатобіліарна система. Жовтяниця та відхилення лабораторних показників функції печінки.¶¶Шкіра і підшкірна клітковина. У деяких випадках спостерігаються папульозні висипи і кропив’янка. Генералізовані коре подібні висипи легкого і середнього ступеня – побічна реакція, що зустрічається найчастіше. З кліндаміцином були пов’язані поодинокі випадки мультиформної еритеми, що нагадує синдром Стівенса–Джонсона. Досить рідко спостерігалися свербіж, вагініт та ексфоліативний і везикулобульозний дерматит. Було описано декілька випадків токсичного епідермального некролізу, а також подразнення тканин, біль, виникнення абсцесу у місці внутрішньом’язового введення.