Отзывы покупателей о Файтобакт 1 г порошок по 500 мг/500 мг во флаконе 1 шт.

Розчин препарату можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом’язово. Перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до Файтобакту (зробити внутрішньошкірну пробу на переносимість антибіотика).¶¶Дорослим застосовувати у середньодобовій дозі 2–4 г (введення кожні 12 годин). При тяжкому перебігу інфекцій дозу можна збільшити до 8 г на добу при співвідношенні діючих речовин 1:1 (тобто вміст цефоперазону — 4 г). У пацієнтів, які отримують сульбактам і цефоперазон у співвідношенні 1:1, може виникати потреба додаткового окремого введення цефоперазону. У цьому випадку його слід вводити кожні 12 годин рівними дозами. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г.¶¶Застосування хворим із порушеною функцією нирок. Дозовий режим при застосуванні препарату для лікування пацієнтів зі значним зниженням функцій нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) підлягає корекції з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам із кліренсом креатиніну 15–30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г, яку вводити кожні 12 годин (максимальна добова доза — 2 г сульбактаму), а пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500 мг, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза — 1 г сульбактаму). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового призначення цефоперазону.¶¶Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво порушується при застосуванні гемодіалізу. Термін напіввиведення цефоперазону з плазми крові при гемодіалізі дещо зменшується. Таким чином, дозовий режим при застосуванні діалізу повинен підлягати корекції.¶¶Комбінована терапія. Оскільки комбінація сульбактам/цефоперазон має широкий спектр антибактеріальної активності, більшість інфекцій ефективно лікуються монотерапією даним препаратом. Проте у деяких випадках сульбактам/цефоперазон можливо застосовувати в комбінації з іншими антибіотиками. У випадку одночасного застосування аміноглікозидів необхідно контролювати функції нирок та печінки упродовж усього курсу лікування.¶¶Застосування хворим із порушеною функцією печінки. Корекція дози може бути потрібна у випадках тяжкої обструкційної жовтяниці і тяжких захворювань печінки або коли ці обидві патології супроводжуються порушенням функції нирок. Пацієнтам із порушеннями функції печінки та супутніми порушеннями функції нирок необхідний контроль концентрації цефоперазону в плазмі крові і при потребі — відповідна корекція дози. У випадках відсутності ретельного контролю за концентрацією препарату в плазмі крові доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г на добу.¶¶Для дітей доза лікарського засобу становить 40–80 мг/кг на добу. Препарат слід вводити кожні 6–12 годин рівномірно розподіленими дозами.¶¶У разі тяжких інфекцій ці дози можна підвищувати до 160 мг/кг на добу при співвідношенні сульбактаму і цефоперазону 1:1. Дозу слід вводити, розподіляючи її на 2‑4 рівні частини.¶¶Лікування немовлят. Немовлятам 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму для дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг на добу. У випадку, коли необхідна доза цефоперазону, що перевищує 80 мг/кг/добу, слід окремо додатково призначити цефоперазон.¶¶Внутрішньовенне застосування.¶¶Спосіб розведення.¶¶1 етап. Приготування первинного розчину.¶¶Вміст флакона потрібно розчинити у відповідній кількості 5 % розчину глюкози для ін’єкцій, 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій або стерильної води для ін’єкцій у співвідношеннях, зазначених у таблиці.¶¶Загальна доза, 㶶Еквівалентна доза сульбактам (г) + цефоперазон (г)¶¶Об’єм розчинника, м붶Максимальна кінцева концентрація, мг/м붶1¶¶0,5 + 0,5¶¶3,4¶¶125 + 125¶¶2¶¶1 + 1¶¶6,7¶¶125 +125¶¶2 етап. Приготування вторинного розчину.¶¶Для проведення внутрішньовенних краплинних інфузій отриманий первинний розчин додати до відповідного розчинника до отримання загальної концентрації лікарського засобу Файтобакт 10–20 мг/мл у загальному об’ємі розчину. Готовий вторинний розчин вводити внутрішньовенно краплинно протягом 15–60 хвилин.¶¶Для проведення внутрішньовенних струминних ін’єкцій отриманий первинний розчин лікарського засобу Файтобакт доводити розчинником до 20 мл і вводити повільно протягом не менше 3 хвилин.¶¶Файтобакт сумісний з такими розчинами:¶¶стерильною водою для ін’єкцій;¶5 % розчином глюкози;¶0,9 % розчином натрію хлориду;¶5 % розчином глюкози в 0,225 % розчині натрію хлориду;¶5 % розчином глюкози у 0,9 % розчині натрію хлориду.¶Лактатний розчин Рінгера є прийнятним розчинником для проведення внутрішньовенної інфузії, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»). Необхідним є двоетапне розведення. Для відновлення слід застосовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. таблицю вище); потім отриманий розчин розводити лактатним розчином Рінгера для отримання концентрації сульбактаму 5 мг/мл (2 мл або 4 мл первинно відновленого).¶¶Внутрішньом’язове застосування. 2 % розчин лідокаїну є прийнятним розчинником для приготування розчину для внутрішньом’язового введення, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»).¶¶Лідокаїн. У випадку застосування лідокаїну слід зробити шкірну пробу на переносимість. Для проведення внутрішньом’язової ін’єкції розведення лікарського засобу проводити у два етапи. Спочатку готувати первинний розчин у стерильній воді для ін’єкцій (див. таблицю вище) з подальшим додаванням 2 % розчину лідокаїну. Приблизна концентрація лідокаїну у вторинному розчині — 0,5 %.¶¶Будь-який невикористаний продукт або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.¶¶Діти¶Файтобакт можна застосовувати дітям. Однак всебічних досліджень щодо застосування лікарського засобу недоношеним немовлятам або новонародженим не проводили. Тому перед початком лікування недоношених немовлят або новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь і можливий ризик терапії.