Аналоги Авексон порошок по 1 г во флаконе 1 шт.

Дорослі та діти віком від 12 років: застосовувати 1 – 2 гцефтриаксону 1 раз на добу (кожні 24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.¶¶Новонароджені, немовлята та діти віком до 12 років.¶¶Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування 1 раз на добу.¶¶Новонароджені (до 2 тижнів): 20 – 50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, добова доза не має перевищувати 50 мг/кг маси тіла. Дози препарату для доношених і недоношених дітей не відрізняються.¶¶Цефтриаксон протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів при необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій (у тому числі постійні внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування) у зв’язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).¶¶Новонароджені та діти віком від 15 днів до 12 років: 20 – 80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.¶¶Дітям із масою тіла понад 50 кг призначати дози для дорослих.¶¶Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії упродовж принаймні 30 хвилин.¶¶Хворі літнього віку.¶¶Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.¶¶Тривалість лікування.¶¶Тривалість лікування залежить від показання та перебігу хвороби.¶¶Комбінована терапія.¶¶Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтриаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.¶¶Дозування в особливих випадках.¶¶Менінгіт.¶¶При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинати з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:¶¶Neisseria meningitidis¶¶Haemophilus influenzae¶¶Streptococcus pneumoniae¶¶4 дні¶¶6 днів¶¶7 днів¶¶Бореліоз Лайма: дорослим та дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза – 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.¶¶Гонорея.¶¶Для лікування гонореї (спричиненої штамами, які утворюють і не утворюють пеніциліназу) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом’язово.¶¶Профілактика інфекцій у хірургії.¶¶Для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендовано – залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1 – 2 гцефтриаксону за 30 – 90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення цефтриаксону та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.¶¶Порушення функцій нирок та печінки.¶¶Для хворих із порушеннями функцій нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не має перевищувати 2 г.¶¶Якщо хворі знаходяться на діалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза цефтриаксону для хворих, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 2 г.¶¶Для хворих із порушеннями функцій печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною.¶¶При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози препарату в разі необхідності, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.¶¶Приготування розчинів.¶¶Відновлені розчини слід використати одразу після приготування.¶¶Залежно від концентрації колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.¶¶Внутрішньом’язова ін’єкція.¶¶Для внутрішньом’язової ін’єкції 1 г розчиняти у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; ін’єкцію робити у центр великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.¶¶Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.¶¶Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.¶¶Внутрішньовенна ін’єкція.¶¶Для внутрішньовенної ін’єкції слід розчинити 1 гцефтриаксону в 10 мл води для ін’єкцій; вводити внутрішньовенно повільно (2 – 4 хвилини).¶¶Внутрішньовенне вливання.¶¶Внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчинити 2 гцефтриаксону в 40 мл одного з нижченазваних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6 – 10 % гідроксіетильований крохмаль, вода для ін’єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять цефтриаксон, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.¶¶Однак 2 гцефтриаксону та 1 горнідазолу фізично та хімічно сумісні у 250 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози.¶¶Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв’язку з імовірністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Преципітати кальцієвих солей цефтриаксону також можуть виникати при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтриаксон не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій (наприклад, парентеральне харчування). Однак (за винятком введення новонародженим) цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).¶¶Діти.¶¶Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».