- Торговое название Пресартан
- Действующее вещество Лозартан
- Лекарственная форма Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель Ipca Laboratories Limited
- Страна Индия
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 55220
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ПРЕСАРТАН® – 25
(Presartan® – 25)
ПРЕСАРТАН® – 50
(Presartan® – 50)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить лосартану калію 25 мг або 50 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат; оболонка: тальк, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь 6000.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ. Код АТХ С09С А01.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих, а також дітей і підлітків віком від 6 до
18 років.- Лікування захворювання нирок у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією і цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ? 0,5 г/добу – як частина антигіпертензивної терапії.
- Лікування хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів віком 60 років та старше), коли застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) вважається неможливим з причини несумісності, особливо при кашлі, або протипоказане. Пацієнтів із серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітора АПФ, не слід переводити на лікування лосартаном. У пацієнта фракція викиду лівого шлуночка має становити ? 40 \%, стан має бути клінічно стабільним, також пацієнтові слід дотримуватися встановленого режиму лікування хронічної серцевої недостатності.
- Зниження ризику розвитку інсульту у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, що підтверджено ЕКГ.
Протипоказання. Гіперчутливість до діючої речовини та до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату; ІІ та ІІІ триместри вагітності; тяжкі порушення функції печінки.
Спосіб застосування та дози.
Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі, запиваючи 1 склянкою води.
Артеріальна гіпертензія
Зазвичай початкова і підтримуюча доза для більшості хворих становить 50 мг препарату
1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається на 3-6 тиждень від початку лікування. Для деяких пацієнтів може виявитися сприятливішим підвищення дози препарату до 100 мг 1 раз на добу (вранці).Препарат можна застосовувати у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо з діуретиками (наприклад, гідрохлоротіазидом).
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом II типу (протеїнурія
? 0,5 г/добу).
Зазвичай початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 100 мг
1 раз на добу залежно від того, якими є показники артеріального тиску через 1 місяць після початку лікування. Лосартан можна застосовувати з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад, діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами ?- або ?-рецепторів, препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами, що широко застосовуються (наприклад, сульфонілсечовиною, глітазонами та інгібіторами глюкозидази).Серцева недостатність.
Зазвичай початкова доза лосартану для пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу (слід застосовувати лосартан у відповідному дозуванні). Як правило, доза титрується з тижневим інтервалом (тобто 12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу) до звичайної підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу залежно від індивідуальної переносимості.
Зменшення ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою ЕКГ.
Зазвичай початкова доза становить 50 мг препарату 1 раз на добу. Залежно від змін рівня артеріального тиску до лікування слід додати гідрохлоротіазид у низькій дозі та/або збільшити дозу лосартану до 100 мг 1 раз на добу.
Окремі групи пацієнтів.
Застосування пацієнтам зі зниженим об’ємом циркулюючої крові.
Пацієнтам зі зниженим об’ємом циркулюючої крові (наприклад, унаслідок лікування високими дозами діуретиків) розпочинати терапію необхідно з дози 25 мг 1 раз на добу.
Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам, яким проводять гемодіаліз.
При призначенні лосартану пацієнтам із порушенням функції нирок, а також пацієнтам, яким проводять гемодіаліз, початкову корекцію дози проводити не потрібно.
Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки.
Для пацієнтів із порушенням функції печінки в анамнезі слід розглянути питання щодо призначення препарату у меншій дозі. Немає досвіду лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лосартан протипоказаний цій групі пацієнтів.
Застосування дітям.
Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в яких маса тіла більше
Для пацієнтів з масою тіла більше
Застосування пацієнтам літнього віку.
Як правило, немає необхідності у коригуванні початкової дози для пацієнтів літнього віку, хоча можливе призначення препарату у початковій дозі 25 мг для пацієнтів віком старше
75 років.Побічні реакції.
Найчастішою побічною реакцією є запаморочення.
З боку нервової системи: запаморочення, вертиго, сонливість, головний біль, безсоння, м'язові судоми, парестезія, мігрень, дисгевзія.
З боку серця: пальпітація, стенокардія, тахікардія, синкопе, фібриляція передсердь, інсульт.
З боку судинної системи: симптоматична гіпотензія, особливо у пацієнтів із внутрішньосудинною дегідратацією (наприклад, при тяжкій серцевій недостатності або при лікуванні діуретиками у високих дозах), артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію.
З боку травного тракту: абдомінальний біль, диспепсія, запор, діарея, нудота, блювання, панкреатит, гепатит, порушення функції печінки.
З боку респіраторної системи: кашель, нежить, синусит, фарингіт, інфекція верхніх дихальних шляхів, диспное.
Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: астенія, слабкість, набряки, грипоподібні симптоми, нездужання.
Лабораторні показники: підвищення рівня АЛТ, гіперкаліємія, гіпоглікемія, гіпонатріємія, підвищення рівня сечовини крові, креатиніну у сироватці крові.
З боку органів слуху та лабіринту: вертиго, дзвін у вухах.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка, свербіж, висипання, фоточутливість, еритродермія.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині, міалгія, артралгія, рабдоміоліз.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: інфекції сечовивідних шляхів; як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, повідомлялося про зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність у пацієнтів групи ризику; такі зміни ниркової функції можуть бути оборотними при припиненні терапії.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряки обличчя, губ, глотки і/або язика); у деяких пацієнтів в анамнезі був ангіоневротичний набряк, що пов'язаний із застосуванням інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ; васкуліт, включаючи пурпуру Шенляйна-Геноха.
З боку репродуктивної системи і молочних залоз: еректильна дисфункція/імпотенція. Психічні порушення: депресія.
Діти.
Профіль побічних реакцій у дітей подібний до профілю у дорослих пацієнтів. Дані стосовно побічних реакцій у дітей обмежені.
Передозування.
Симптоми інтоксикації. Не повідомлялося про випадки передозування препарату. Залежно від об'єму передозування можлива артеріальна гіпотензія, тахікардія, брадикардія.
Лікування інтоксикації.
Лікування залежить від тривалості часу, що минув після прийому препарату, а також від характеру і тяжкості симптомів.
Першочергово слід стабілізувати функції серцево-судинної системи. Після перорального прийому препарату показане застосування активованого вугілля у відповідній дозі. Пізніше слід часто контролювати основні показники життєдіяльності організму та коригувати при необхідності. Лосартан та активні метаболіти не видаляються при проведенні гемодіалізу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Не рекомендується застосування лосартану протягом І триместру вагітності та протипоказано у період II та ІІІ триместру вагітності.
Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не переконливі; однак невелике зростання ризику не виключене. Оскільки немає епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРАІІ), такий ризик може існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАІІ вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну гіпотензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування АРАІІ слід негайно припинити і, якщо необхідно, слід розпочати альтернативне лікування.
Відомо, що застосування АРАІІ протягом II та III триместрів індукує фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо протягом II триместру вагітності застосовувалися АРАІІ, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.
Стан новонароджених, матері яких застосовували АРАІІ, слід часто перевіряти стосовно розвитку артеріальної гіпотензії.
Годування груддю. Оскільки немає інформації щодо застосування лосартану у період годування груддю, не рекомендується призначати цей препарат. Бажане альтернативне лікування препаратами з краще вивченим профілем безпеки щодо застосування у період годування груддю, особливо у період новонародженості або якщо дитина недоношена.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 6 років не встановлені.
Препарат не рекомендується застосовувати дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації
< 30 мл/хв/1,73 м2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.Лосартан також не рекомендується для застосування дітям із порушенням функції печінки.
Особливості застосування.
Гіперчутливість
Ангіоневротичний набряк. Слід часто контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряки обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі.
Артеріальна гіпотензія і водно-електролітний дисбаланс
Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після застосування першої дози препарату або після підвищення дози, може виникати у пацієнтів зі зниженим внутрішньосудинним об'ємом або дефіцитом натрію, спричиненими застосуванням сильних діуретиків, дієтичним обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням. Такі стани потребують корекції перед початком лікування лосартаном або зниження початкової дози препарату (див. «Спосіб застосування та дози»). Ці рекомендації стосуються також дітей віком від 6 до 18 років.
Електролітний дисбаланс
Електролітний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів із порушенням функції нирок (з цукровим діабетом або без нього), що слід брати до уваги. У хворих на цукровий діабет
II типу та з нефропатією частота виникнення гіперкаліємії була більшою при лікуванні лосартаном. Тому слід часто перевіряти концентрації калію у плазмі крові і показники кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.Не рекомендоване одночасне застосування лосартану і калійзберігаючих діуретиків, добавок калію і замінників солі, що містять калій.
Порушення функції печінки
Беручи до уваги фармакокінетичні дані, що вказують на істотне підвищення концентрації лосартану у плазмі крові хворих на цироз печінки, слід розглянути питання щодо зниження дози для пацієнтів із наявністю в анамнезі порушень функції печінки. Немає досвіду застосування препарату пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.
Лосартан не рекомендований для застосування дітям із порушеннями функції печінки. Порушення функції нирок
Повідомлялося про виникнення змін функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що пов'язували з пригніченням ренін-ангіотензинової системи (особливо у пацієнтів із залежністю функції нирок від системи ренін-ангіотензин-альдостерон, тобто пацієнтів із тяжкими порушеннями функції серця або з уже існуючими порушеннями функції нирок).
Препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можуть спричиняти підвищення рівнів сечовини крові та креатиніну сироватки крові у хворих із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Слід з обережністю застосовувати лосартан пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки.
Застосування дітям із порушеннями функції нирок.
Препарат не рекомендований для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації
< 30 мл/хв/1,73 м2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.Протягом періоду застосування лосартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршання. Особливо це стосується ситуацій, коли лосартан застосовують при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), що можуть впливати на ниркову функцію.
Одночасне застосування лосартану і інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.
Трансплантація нирки.
Немає досвіду щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким щойно проведено трансплантацію нирки.
Первинний гіперальдостеронізм.
У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається ефекту при застосуванні препаратів, що діють шляхом інгібіції ренін-ангіотензинової системи. Тому лосартан не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Захворювання коронарних артерій та цереброваскулярні захворювання.
Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Серцева недостатність.
Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів із серцевою недостатністю з/без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і (часто гострого) порушення функції нирок. Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лосартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутнім тяжким порушенням функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю і симптоматичною небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лосартан слід застосовувати з обережністю такій групі пацієнтів. Слід з обережністю одночасно застосовувати лосартан і ?-блокатори.
Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Інші застереження.
Як встановлено стосовно інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, лосартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які є представниками негроїдної раси.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не існує даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати зі складною технікою.
Однак слід пам'ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інші гіпотензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лосартану. Одночасне застосування з іншими препаратами, що можуть індукувати таку побічну реакцію, як артеріальна гіпотензія (трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен і аміфостин), може підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії.
Лосартан метаболізується переважно за участю системи цитохрому Р450 (CYP) 2С9 до активного карбокси-кислого метаболіту. Було встановлено, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50 \%. Встановлено, що одночасне лікування лосартаном і рифампіцином (індуктор ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40 \% концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лосартану і флувастатину (слабкого інгібітору CYP2C9).
Так само, як і при застосуванні інших препаратів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, супутнє застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад, калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, тріамтерену, амілориду) або можуть підвищувати рівні калію (наприклад, гепарин), добавок, що містять калій, або замінників солі, що містять калій, може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендоване.
Повідомлялося про оборотне підвищення концентрацій літію у сироватці крові, а також про токсичність при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про такі випадки при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Одночасне лікування літієм і лосартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосування такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівні літію у сироватці крові протягом комбінованого лікування.
При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II і нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективні НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину II або діуретиків із НПЗП може призводити до погіршання функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючим порушенням фукції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну дегідратацію, також може бути доцільним моніторинг функції нирок на початку супутньої терапії, а потім - періодично.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лосартан – це синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину II (типу АТ1) для перорального застосування. Ангіотензин II – потужний вазоконстриктор – є активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і одним з найважливіших факторів патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин ІІ зв'язується з рецептором AT1, що знайдено у багатьох тканинах (наприклад, у гладеньких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і звільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію гладком'язових клітин.
Лосартан селективно зв'язується з рецептором AT1. В умовах in vitro та in vivo лосартан та його фармакологічно активний метаболіт – карбоксильна кислота (Е-3174) – блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу.
Лосартан селективно зв'язується з рецептором АТ1, не зв'язується і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали. Більше того, лосартан не пригнічує АПФ (кініназу II) – фермент, що сприяє розпаду брадикініну. Унаслідок цього ефекти, безпосередньо не пов'язані з блокадою рецептора АТ1, такі як посилення впливів, медіатором яких є брадикінін, не асоційовані із застосуванням лосартану.
Під час застосування лосартану усунення негативної оборотної реакції ангіотензину II на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Таке підвищення активності призводить до зростання ангіотензину II у плазмі крові. Хоча відбувається таке зростання, антигіпертензивна активність і супресія концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Після відміни лосартану активність реніну у плазмі крові і показники рівнів ангіотензину II протягом 3 днів повертаються до початкових значень.
Як лосартан, так і його основний метаболіт мають вищу спорідненість до рецепторів АТ1, ніж АТ2. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лосартан.
Застосування лосартану дає змогу зменшити загальну кількість летальних випадків із серцево-судинних причин, інсульту та інфаркту міокарда у хворих з артеріальною гіпертензією гіпертрофією лівого шлуночка, забезпечує захист нирок у хворих на цукровий діабет II типу з протеїнурією.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після перорального прийому лосартан добре всмоктується і підлягає метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лосартану становить приблизно 33 \%. Середні пікові концентрації лосартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годину і 3-4 години.
Розподіл
Лосартан і його активний метаболіт на ? 99 \% зв'язуються з протеїнами плазми крові, передусім з альбуміном. Об'єм розподілу лосартану становить
Біотрансформація
Приблизно 14 \% лосартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального застосування лосартану калію, міченого 14С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові, як правило, характеризується лосартаном та його метаболітом. Мінімальна конверсія лосартану до його активного метаболіту спостерігалася приблизно в 1 \% випадків. Окрім активного метаболіту утворюються і неактивні метаболіти.
Виведення
Плазмовий кліренс лосартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лосартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. Коли лосартан застосовують перорально, приблизно 4 \% дози виділяється у незміненому вигляді із сечею, а приблизно 6 \% дози виділяється із сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичні властивості лосартану та його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лосартану калію до 200 мг.
Після перорального застосування концентрації у плазмі крові лосартану та його активного метаболіту зменшуються поліекспоненційно з термінальним часом напіввиведення приблизно 2 години і 6-9 годин відповідно. Після перорального прийому 14С-маркованого лосартану приблизно 35 \% радіоактивності знаходять у сечі, а 58 \% - у калі.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів
Пацієнти літнього віку
Концентрації лосартану та його активного метаболіту у плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не різняться від даних показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Стать
Концентрації лосартану у плазмі крові були у 2 рази вищі у жінок з артеріальною гіпертензією порівняно з чоловіками. Концентрації активного метаболіту у чоловіків і жінок не різнилися.
Порушення функції печінки та нирок
При прийомі внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лосартану та його активного метаболіту у плазмі крові були відповідно у
1,7-5 разів більше, ніж у молодих добровольців чоловічої статі.Концентрації лосартану у плазмі крові у пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких в осіб із незміненою функцією нирок. Порівняно з площею під кривою концентрації (ППК) у пацієнтів із нормальною нирковою функцією ППК лосартану у хворих, які перебувають на гомотрансплантації, виявилася приблизно у 2 рази більшою. Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів із порушенням функції нирок або хворих, які перебувають на гемодіалізі. Лосартан і його активний метаболіт не можуть бути вилучені за допомогою гемодіалізу.
Фармакокінетика у дітей.
Активний метаболіт лосартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Результати вказують на аналогічні показники фармакокінетики лосартану після перорального застосування у новонароджених і дітей віком до 2 років, дітей дошкільного, шкільного віку і у підлітків. Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше, залежно від вікової групи. Порівняно у дітей дошкільного віку і підлітків, такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей до 2 років була порівняно високою.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, від білого до або майже білого кольору з тисненням «25» або «50» з одного боку і «BL» з іншого боку.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.
По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Іпка Лабораторіз Лімітед/Ipca Laboratories Limited.
Місцезнаходження.
Плот № 255/1, віладж - Атал, Ю.Т. Дадра та Нагар Хавелі, 396 230 - Сильвасса, Індія/
Plot № 255/1, Village Athal, Silvassa, Dadra and Nagar Haveli (U.T.), IN - 396 230,
Состав
Действующее вещество: лозартан калия
1 таблетка содержит ЛОСАРТАНА калия 50 мг
Вспомогательные вещества: крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, тальк, кремния диоксид коллоидный, натрия крахмала (тип А), магния стеарат оболочка: тальк, гипромеллоза, титана диоксид (Е 171), пропиленгликоль 6000.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства: овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые оболочкой, от белого до почти белого цвета с тиснением «50» с одной стороны и «BL» с другой стороны.
Фармакотерапевтическая группа
Простые препараты антагонистов ангиотензина II.
Код АТХ С09С А01.
Фармакологические свойства
Фармакологические.
Лозартан - синтетический антагонист рецепторов ангиотензина II (типа АТ 1) для перорального применения. Ангиотензин II - мощный вазоконстриктор - является активным гормоном ренин-ангиотензиновой системы и одним из важнейших факторов патофизиологии артериальной гипертензии. Ангиотензин II связывается с рецептором AT1, что найдено во многих тканях (например, в гладких мышцах сосудов, надпочечниках, почках и сердце), определяя ряд важных биологических эффектов, в том числе вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует пролиферацию гладкомышечных клеток.
Лозартан селективно связывается с рецептором AT1. В условиях in vitro и in vivo лозартан и его фармакологически активный метаболит - карбоксильная кислота (Е-3174) - блокируют все физиологически весомые влияния ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза.
Лозартан селективно связывается с рецептором АТ1, не связывается и не блокирует другие рецепторы гормонов или ионные каналы. Более того, лозартан не угнетает АПФ (кининазу II) - фермент, способствует распаду брадикинина. В результате эффекты, непосредственно не связанные с блокадой рецептора АТ1, такие как усиление влияний, медиатором которых является брадикинин, не ассоциированы с применением лозартана.
При применении лозартана устранение негативной оборотной реакции ангиотензина II на секрецию ренина приводит к уровню повышение активности ренина в плазме крови. Такое повышение активности приводит к росту ангиотензина II в плазме крови. Хотя происходит такой рост, антигипертензивная активность и угнетение концентрации альдостерона в плазме крови сохраняются, что свидетельствует об эффективной блокаду рецепторов ангиотензина II. После отмены лозартана активность ренина в плазме крови и показатели уровней ангиотензина II в течение 3 дней возвращаются к исходным значениям.
Как лозартан, так и его основной метаболит имеют высокое сродство с рецепторами АТ1, чем АТ2. Активный метаболит в 10-40 раз активнее, чем лозартан.
Применение лозартана позволяет уменьшить общее количество летальных случаев с сердечно-сосудистых причин, инсульта и инфаркта миокарда у больных с артериальной гипертензией гипертрофией левого желудочка, обеспечивает защиту почек у больных сахарным диабетом II типа с протеинурией.
Фармакокинетика
Абсорбция
После приема лозартан хорошо всасывается и подвергается метаболизму первого прохождения с формированием активного метаболита карбоксильной кислоты и неактивных метаболитов. Системная биодоступность таблеток лозартана составляет примерно 33%. Максимальная концентрация лозартана и его активного метаболита достигаются соответственно через 1:00 и 3-4 часа.
Распределение
Лозартан и его активный метаболит на ≥ 99% связываются с белками плазмы крови, прежде всего с альбумином. Объем распределения лозартана составляет 34 л.
Метаболизм
Примерно 14% лозартана при внутривенном введении или пероральном применении превращается в активный метаболит. После внутривенного и перорального применения лозартана калия, меченого 14С, радиоактивность в циркулирующей плазме крови, как правило, связана с наличием в ней лозартана и его метаболита. Минимальное преобразования ЛОСАРТАНА на его активный метаболит наблюдалось примерно в 1% случаев. Кроме активного метаболита образуются и неактивные метаболиты.
Выведение
Клиренс лозартана и его активного метаболита составляет 600 мл/мин и 50 мл/мин соответственно. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет примерно 74 мл/мин и 26 мл/мин соответственно. Когда лозартан применяют перорально, около 4% дозы выводится в неизмененном виде с мочой, а около 6% дозы выделяется с мочой в виде активного метаболита. Фармакокинетические свойства лозартана и его активного метаболита линейные при пероральных дозах лозартана калия до 200 мг.
После приема внутрь концентрации в плазме крови лозартана и его активного метаболита уменьшаются полиэкспоненциально с терминальным периодом полувыведения примерно 2:00 и 6-9 ч соответственно. После приема 14С-маркированного лозартана около 35% радиоактивности обнаруживается в моче, а 58% - в кале.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
Пациенты пожилого возраста
Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови пациентов пожилого возраста с артериальной гипертензией значимо не различались от данных показателей у молодых пациентов с артериальной гипертензией.
Пол
Концентрации лозартана в плазме крови были в 2 раза выше у женщин с артериальной гипертензией по сравнению с мужчинами. Концентрации активного метаболита у мужчин и женщин не различались.
Нарушение функции печени и почек
При приеме внутрь у пациентов с легкой и умеренной алкогольным циррозом печени концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови были соответственно в 1,7-5 раз больше, чем у молодых добровольцев мужского пола.
Концентрации лозартана в плазме крови у пациентов с клиренсом креатинина 10 мл/мин не отличались от таких у лиц с неизмененной функцией почек. По сравнению с площадью под кривой концентрации (ППК) у пациентов с нормальной функцией почек ППК ЛОСАРТАНА у больных, находящихся на гемодиализа, оказалась примерно в 2 раза больше. Плазменные концентрации активного метаболита не изменяются у пациентов с нарушением функции почек или больных, находящихся на гемодиализе. Лозартан и его активный метаболит не могут быть удалены с помощью гемодиализа.
ФармакокинетикаУ детей.
Активный метаболит лозартана образуется у пациентов всех возрастных групп. Результаты указывают на аналогичные показатели фармакокинетики ЛОСАРТАНА после перорального применения у новорожденных и детей до 2 лет, детей дошкольного, школьного возраста и у подростков. Фармакокинетические показатели метаболита отличались более в зависимости от возрастной группы. У детей дошкольного возраста и подростков, такие различия были статистически значимыми. Экспозиция у новорожденных и детей до 2 лет была сравнительно высокой.
Показания
Для лечения эссенциальной гипертензии у взрослых, а также детей и подростков в возрасте от 6 до 18 лет.
Для лечения заболевания почек у взрослых пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом II типа с протеинурией ≥ 0,5 г / сутки - в составе АД.
Для лечения хронической сердечной недостаточности (у пациентов в возрасте от 60 лет), когда применение ингибиторов АПФ (АПФ) считается невозможным по причине несовместимости, особенно при кашле или противопоказано. Пациентов с сердечной недостаточностью, состояние которых стабилизировалось при применении ингибитора АПФ, не следует переводить на лечение лосартаном. У пациента фракция выброса левого желудочка должна составлять ≤ 40%, состояние должно быть клинически стабильным, также пациенту следует соблюдать установленный режим лечения хронической сердечной недостаточности.
Для снижения риска развития инсульта у взрослых пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка, что подтверждено ЭКГ.
Противопоказания
- гиперчувствительность к действующему веществу и к любой вспомогательного вещества, входящего в состав ликарськоно средства.
- тяжелые нарушения функции печени.
- Беременность, планирование беременности (см. Раздел «Применение в период беременности или кормления грудью»).
- детский возраст до 6 лет.
- Одновременное применение лекарственных средств, содержащих алискирен, при наличии сахарного диабета или нарушений функции почек (скорость клубочковой фильтрации
Взаимодействие с другими лекарственными препаратами и другие виды взаимодействий
Другие гипотензивные препараты могут усиливать гипотензивное действие лозартана. Одновременное применение с другими препаратами, которые могут индуцировать такую побочную реакцию, как артериальная гипотензия (трициклические антидепрессанты, антипсихотические средства, баклофен и амифостин), повышает риск возникновения артериальной гипотензии.
Лозартан метаболизируется с участием системы цитохрома Р450 (CYP) 2С9 к активному карбокси-кислого метаболита. Было установлено, что флуконазол (ингибитор CYP2C9) снижает экспозицию активного метаболита примерно на 50%. Одновременное лечение лосартаном и рифампицином (индуктор ферментов метаболизма) приводит к снижению на 40% концентрации активного метаболита в плазме крови. Клиническое значение этого эффекта неизвестно. Есть различия в экспозиции при одновременном применении лозартана и флувастатина (слабого ингибитора CYP2C9).
Одновременное применение препаратов, задерживающих калий в организме (например, калийсберегающих диуретиков: спиронолактон, триамтерен, амилорид) или могут повышать уровень калия (например, гепарин), добавок, содержащих калий, или заменителей соли, содержащих калий, может привести к повышению содержания калия в сыворотке крови. Одновременное применение таких средств не рекомендуется.
Сообщалось про обратимое повышение концентраций лития в сыворотке крови, а также о токсичности при одновременном применении лития с ингибиторами АПФ. Также очень редко сообщалось о таких случаях при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II.
Одновременное лечение литием и лосартаном следует проводить с осторожностью. Если применение такой комбинации считается необходимым, рекомендуется контролировать уровень лития в сыворотке крови в течение комбинированного лечения.
При одновременном применении антагонистов ангиотензина II и НПВП (например, селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), ацетилсалициловая кислота в дозах, оказывают противовоспалительное действие, неселективные НПВП) может ослабляться антигипертензивный эффект. Одновременное применение антагонистов ангиотензина II или диуретиков с НПВП может приводить к ухудшению функции почек, включая возможное развитие острой почечной недостаточности, а также к повышению уровня калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с уже имеющимися нарушениями функции почек. Такую комбинацию следует назначать с осторожностью, особенно пациентам пожилого возраста. Пациентам следует проводить соответствующую дегидратацию, также может быть целесообразным мониторинг функции почек в начале сопутствующей терапии, а затем - периодически.
При двойной блокаде лекарственными средствами (например добавление ингибитора АПФ к терапии антагонистами рецепторов ангиотензина II) необходимо проводить тщательное наблюдение за функцией почек и при необходимости ограничить сопутствующий прием препаратов. Некоторые исследования показали, что у пациентов с атеросклерозом, сердечной недостаточностью или сахарным диабетом с повреждением нервных окончаний двойная блокада ренин-ангиотензин-вызывает более высокую частоту возникновения артериальной гипотензии, обмороки, гиперкалиемии и изменений в функции почек (в т. Ч. Острой почечной недостаточности) по сравнению с таковой при применении одного агента ренин-ангиотензин-.
Двойная блокада ренин-ангиотензин-(РААС)
Клинические исследования показывают, что двойная блокада ренин-ангиотензин-(РААС) путем одновременного применения ингибиторов АПФ, антагонистов рецепторов ангиотензина II или алискиреном повышает риск развития таких побочных реакций, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и нарушения функции почек (в том числе острой почечной недостаточности) по сравнению с применением одного из указанных лекарственных средств (см. разделы «Противопоказания», «Особенности применения»).
Особенности применения
Гиперчувствительность
Ангионевротический отек. Следует часто контролировать состояние пациентов с ангионевротический отек (отек лица, губ, горла и / или языка) в анамнезе.
Артериальная гипотензия и водно-электролитный дисбаланс
Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после применения первой дозы препарата или после повышения дозы, может возникать у пациентов с пониженным ОЦК или дефицитом натрия, вызванными применением сильных диуретиков, диетическим ограничением потребления соли, диареей или рвотой. Такие состояния требуют коррекции перед началом лечения лосартаном или снижение начальной дозы препарата (см. «Способ применения и дозы»). Эти рекомендации касаются также детей в возрасте от 6 до 18 лет.
Электролитный дисбаланс
Электролитный дисбаланс часто наблюдается у пациентов с нарушением функции почек (с сахарным диабетом или без него), что следует принимать во внимание. У больных сахарным диабетом II типа и с нефропатией частота возникновения гиперкалиемии была выше при лечении лосартаном. Поэтому следует часто проверять концентрации калия в плазме крови и показатели клиренса креатинина, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30-50 мл/мин.
Не рекомендуется одновременное применение лозартана и калийсберегающих диуретиков, добавок калия и его соли, содержащие калий.
Нарушение функции печени
Принимая во внимание фармакокинетические данные, указывающие на существенное повышение концентрации лозартана в плазме крови больных циррозом печени, следует рассмотреть вопрос о снижении дозы для пациентов с наличием в анамнезе нарушений функции печени. Нет опыта применения препарата пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени.
Лозартан не рекомендован для применения детям с нарушениями функции печени.
Нарушение функции почек
Сообщалось о возникновении изменений функции почек, включая почечную недостаточность, связывали с угнетением ренин-ангиотензиновой системы (особенно у пациентов с зависимостью функции почек от ренин-ангиотензин-альдостероновая системы, то есть пациентов с тяжелыми нарушениями функции сердца или с уже существующими нарушениями функции почек).
Препараты, влияющие на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, могут вызывать повышение уровня мочевины и креатинина сыворотки крови у больных с двусторонним стенозом почечных артерий или со стенозом артерии единственной почки. Эти изменения в функции почек могут быть обратимы после прекращения терапии. Следует с осторожностью применять лозартан пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или со стенозом артерии единственной почки.
Применение детям с нарушениями функции почек.
Препарат не рекомендован для применения детям со скоростью клубочковой фильтрации 2, поскольку нет соответствующих данных по применению.
В течение периода применения лозартана следует регулярно проверять функцию почек, поскольку возможно ее ухудшение. Особенно это касается ситуаций, когда лозартан применяют при наличии других патологических состояний (лихорадка, дегидратация), которые могут влиять на функцию почек.
Одновременное применение лозартана и ингибиторов АПФ ухудшает функцию почек, поэтому такая комбинация не рекомендуется.
Трансплантация почки.
Нет опыта относительно безопасности применения препарата пациентам, которым только проведено трансплантации почки.
Первичный гиперальдостеронизм.
У пациентов с первичным гиперальдостеронизмом, как правило, не наблюдается эффекта при применении препаратов, действующих путем ингибирования ренин-ангиотензиновой системы. Поэтому лозартан не рекомендуется для этой группы пациентов.
Заболевания коронарных артерий и цереброваскулярные заболевания.
Как и при применении других антигипертензивных препаратов, чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с ишемическими заболеваниями коронарных артерий и цереброваскулярными заболеваниями может приводить к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
Сердечная недостаточность.
При применении препаратов, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, у пациентов с сердечной недостаточностью с / без нарушения функции почек существует риск развития тяжелой артериальной гипотензии и (часто острого) нарушения функции почек. Нет достаточного терапевтического опыта применения лозартана у пациентов с сердечной недостаточностью и сопутствующим тяжелым нарушением функции почек, пациентам с тяжелой сердечной недостаточностью (класс IV по Нью-Йоркскому кардиологическая ассоциация), а также пациентам с сердечной недостаточностью и симптоматической опасной для жизни сердечной аритмией. Поэтому лозартан следует применять с осторожностью такой группе пациентов. Следует с осторожностью применять одновременно лозартан и β-блокаторы.
Стеноз аортального и митрального клапанов, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия.
С особой осторожностью следует назначать пациентам со стенозом аортального и митрального клапанов или обструктивной гипертрофической кардиомиопатией.
Двойная блокада ренин-ангиотензин-(РААС).
Есть данные, что одновременное применение ингибиторов АПФ, антагонистов рецепторов ангиотензина II или алискиреном повышает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и снижения функции почек (в том числе острой почечной недостаточности). Для двойной блокады ренин-ангиотензин-(РААС) не рекомендуется одновременное применение ингибиторов АПФ, антагонистов рецепторов ангиотензина II или алискиреном (см раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Когда комбинация этих лекарственных средств (двойная блокада) считается абсолютно необходимым, лечение должно происходить только под наблюдением врача и при условии частого тщательного контроля функции почек, водно-электролитного баланса и артериального давления. Ингибиторы АПФ и блокаторы рецепторов ангиотензина II не следует применять одновременно пациентам с диабетической нефропатией.
Оговорки.
Как установлено относительно ингибиторов АПФ, лозартан и другие антагонисты ангиотензина менее эффективны у пациентов негроидной расы, чем у других пациентов, возможно из-за низкой активности ренина у пациентов с артериальной гипертензией, которые являются представителями негроидной расы.
Это лекарственное средство содержит натрия крахмала (тип А). Следует соблюдать осторожность при применении у пациентов, придерживаются натрий-контролируемой диеты.
Также лекарственное средство содержит пропиленгликоль, который может вызвать симптомы, схожие с возникающими при употреблении алкоголя.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность. Лекарственное средство противопоказано применять беременным или женщинам, планирующим беременность. Если во время лечения этим средством подтверждается беременность, его применение необходимо немедленно прекратить и заменить другим лекарственным средством, разрешенным к применению беременным.
Эпидемиологические данные относительно риска тератогенного воздействия вследствие применения ингибиторов АПФ в течение I триместра беременности не убедительны; однако небольшой рост риска не исключено. Поскольку нет эпидемиологических данных по риска при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II (Араи), такой риск может существовать и при применении этого класса препаратов. Известно, что применение Араи в течение II и III триместров индуцирует фетотоксичность (ослабление функции почек, олигогидрамнион, задержка оссификации костей черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).
Если в течение II триместра беременности применялись Араи, рекомендовано провести ультразвуковое обследование для проверки функции почек и состояния костей черепа.
Состояние новорожденных, матери которых применяли Араи, следует часто проверять по развитию артериальной гипотензии.
Кормления грудью. Применение лозартана в период кормления грудью противопоказано. Рекомендовано альтернативное лечение препаратами из лучше изученным профилем безопасности.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Нет данных о влиянии лекарственного средства на способность управлять автомобилем или работать со сложной техникой.
Однако следует помнить о возможности развития таких побочных реакций, как головокружение и сонливость, особенно в начале лечения и при повышении дозы препарата.
Способ применения и дозы
Препарат можно применять независимо от приема пищи, запивая 1 стаканом воды.
Артериальная гипертензия
Обычно начальная и поддерживающая доза для большинства больных составляет 50 мг 1 раз в сутки. Максимальный антигипертензивный эффект достигается на 3-6 неделю после начала лечения. Для некоторых пациентов может оказаться благоприятным повышение дозы препарата до 100 мг 1 раз в сутки (утром).
Препарат можно применять в сочетании с другими антигипертензивными препаратами, особенно с диуретиками (например, гидрохлоротиазидом).
Пациенты с артериальной гипертензией и сахарным диабетом II типа (протеинурия
≥ 0,5 г/сут).
Обычно начальная доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. Дозу можно увеличить до 100 мг 1 раз в сутки в зависимости от того, каковы показатели артериального давления через 1 месяц после начала лечения. Лозартан можно применять с другими антигипертензивными препаратами (например, диуретики, блокаторами кальциевых каналов, блокаторами α- или β-рецепторов, препаратами центрального действия), а также с инсулином и другими гипогликемическими препаратами, широко применяются (например, сульфонилмочевины, глитазонами и ингибиторами глюкозидазы ).
Сердечная недостаточность.
Обычно начальная доза лозартана для пациентов с хронической сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки (следует применять лозартан в соответствующей лекарственной форме). Как правило, доза титруется с недельным интервалом (т. е. 12,5 мг в сутки, 25 мг, 50 мг в сутки) до обычной поддерживающей дозы 50 мг 1 раз в сутки в зависимости от индивидуальной переносимости.
Уменьшение риска развития инсульта у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка, подтвержденной ЭКГ.
Обычно начальная доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. В зависимости от изменений уровня артериального давления к лечению следует добавить гидрохлоротиазид в низкой дозе и / или увеличить дозу лозартана до 100 мг 1 раз в сутки.
Отдельные группы пациентов.
Применение пациентам с пониженным объемом циркулирующей крови.
Пациентам с пониженным объемом циркулирующей крови (например, вследствие лечения высокими дозами диуретиков) начинать терапию необходимо с дозы 25 мг 1 раз в сутки.
Применение пациентам с нарушением функции почек и пациентам, которым проводят гемодиализ.
При назначении ЛОСАРТАНА пациентам с нарушением функции почек, а также пациентам, которым проводят гемодиализ, начальную коррекцию дозы проводить не нужно.
Применение пациентам с нарушением функции почек и пациентам, которым проводят гемодиализ.
При назначении лекарственного средства пациентам с нарушением функции почек, а также пациентам, которым проводят гемодиализ, начальную коррекцию дозы проводить не нужно.
Применение пациентам с нарушением функции печени.
Для пациентов с нарушением функции печени в анамнезе следует рассмотреть вопрос о назначении препарата в меньшей дозе. Нет опыта лечения пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени, поэтому лозартан противопоказан этой группе пациентов.
Применение детям.
Для детей, которые могут глотать таблетки и в которых масса тела более 20 кг и менее 50 кг, рекомендуемая доза составляет 25 мг 1 раз в сутки следует применять лозартан в соответствующей лекарственной форме. В исключительных случаях дозу можно увеличить до максимальной - 50 мг 1 раз в сутки. Дозу следует корректировать в зависимости от влияния на уровень артериального давления.
Для пациентов с массой тела более 50 кг обычно разовая доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. В исключительных случаях дозу можно увеличить до максимальной - 100 мг 1 раз в сутки. Применение доз, превышающих 1,4 мг/кг (или 100 мг) в сутки, детям не изучалось.
Применение у пациентов пожилого возраста.
Как правило, нет необходимости в корректировке начальной дозы для пациентов пожилого возраста, хотя возможно назначение препарата в начальной дозе 25 мг для пациентов в возрасте старше 75 лет.
Дети.
Безопасность и эффективность применения лекарственного средства детям до 6 лет не установлены.
Препарат не рекомендуется применять детям со скоростью клубочковой фильтрации 2, поскольку нет соответствующих данных по применению.
Лозартан также не рекомендуется для применения у детей с нарушением функции печени.
Передозировка
Симптомы интоксикации. Не сообщалось о случаях передозировки препарата. В зависимости от объема передозировки возможна артериальная гипотензия, тахикардия, брадикардия.
Лечение интоксикации.
Лечение зависит от продолжительности времени, прошедшего после приема препарата, а также от характера и тяжести симптомов.
Первоначально следует стабилизировать функции сердечно-сосудистой системы. После приема лекарственного средства показано применение активированного угля в соответствующей дозе. Позже следует часто контролировать основные показатели жизнедеятельности организма и корректировать при необходимости. Лозартан и активные метаболиты не удаляются при проведении гемодиализа.
Побочные реакции
Наиболее частой побочной реакцией является головокружение.
Со стороны нервной системы: головокружение, сонливость, головная боль, бессонница, мышечные судороги, парестезии, мигрень, дисгевзия.
Со стороны сердца: сердцебиение, дозозависимый ортостатический эффект, пальпитация, стенокардия, тахикардия, обмороки, фибрилляция предсердий, инсульт.
Со стороны сосудистой системы: симптоматическая артериальная гипотензия, особенно у пациентов с внутрисосудистой дегидратацией (например, при тяжелой сердечной недостаточности или при лечении диуретиками в высоких дозах), артериальная гипотензия, включая ортостатической гипотензии, тахикардия.
Со стороны пищеварительного тракта: боль в животе, диспепсия, запор, диарея, тошнота, рвота, панкреатит, гепатит, нарушение функции печени.
Со стороны респираторной системы: кашель, насморк, синусит, фарингит, инфекция верхних дыхательных путей, одышка.
Общее состояние: астения, слабость, отеки, гриппоподобные симптомы, недомогание.
Со стороны органов слуха и лабиринта: вертиго, звон в ушах.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: крапивница, зуд, сыпь, фоточувствительность, эритродермия.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: анемия, тромбоцитопения.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: боль в спине, миалгия, артралгия, рабдомиолиз, мышечные судороги.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: инфекции мочевыводящих путей; как следствие ингибирования ренин-ангиотензин-- изменения функции почек, включая почечную недостаточность у пациентов группы риска (могут быть обратимыми при прекращении терапии).
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (анафилактические реакции, ангионевротический отек, включая отек гортани и голосовой щели, что приводит к обструкции дыхательных путей и / или отек лица, губ, глотки и / или языка) - в некоторых пациентов в анамнезе был ангионевротический отек, связанный с применением других препаратов, в том числе ингибиторов АПФ васкулит, включая пурпура Геноха - Геноха.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: эректильная дисфункция / импотенция.
Психические нарушения: депрессия.
Лабораторные показатели: повышение уровня АЛТ (аланинаминотрансфераза), гиперкалиемия (часто у пациентов, получающих дозу 150 мг вместо 50 мг у пациентов с сахарным диабетом типа II), гипогликемия, гипонатриемия, повышение уровня мочевины, креатинина в сыворотке крови.
Изменения стандартных лабораторных показателей редко были связаны с применением таблеток лозартана. Уровень аланинаминотрансферазы (АЛТ) повышался редко и обычно нормализовалось после отмены препарата. Гиперкалиемия (уровень калия в сыворотке крови> 5,5 ммоль / л) наблюдалась у 1,5% пациентов с артериальной гипертензией.
Дети.
Профиль побочных реакций у детей подобен профиля у взрослых пациентов. Данные о побочных реакций у детей ограничены.
Срок годности
2 года.
Условия хранения
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 10 таблеток в блистере, по 3 блистера в картонной коробке.
По 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Ипка Лабораториз Лимитед.
Адрес
Плот № 255/1, виладж - Атал, Ю. Т. Дадра и Нагар Хавели, 396230 Сильвасса, Индия.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Часто задаваемые вопросы
Сколько стоит Пресартан-50 таблетки по 50 мг 30 шт. (10х3)?
Какое действующее вещество товара - Пресартан-50 таблетки по 50 мг 30 шт. (10х3)?
Подходит ли это лекарство для детей?
Какие условия хранения у Пресартан (Таблетки, покрытые пленочной оболочкой)?
Какая страна производитель препарата?
Препараты от повышенного давления и сердца
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.