Ліксарит

Ліксарит — антиаритмічний препарат класу ІC. Призначений для лікування та профілактики життєво небезпечних шлуночкових аритмій і важких симптоматичних надшлуночкових тахіаритмій, коли інші препарати неефективні або протипоказані. Відпускається за рецептом. Виробник: Acino Pharma AG, Іспанія.

Форма випуску та склад

Медикамент має вигляд таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 100 мг, 30 шт. у блістері.

Активні компоненти: флекаїніда ацетат — 100 мг в 1 таблетці.

Додаткові компоненти: крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, олія рослинна гідрогенізована, магнію стеарат.

Фармакологічна категорія

Антиаритмічні препарати класу ІC.

Код АТХ C01BC04.

Фізико-хімічні властивості

Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі з лінією поділу, з тисненням у вигляді літери «F» і цифрою «100» на одному боці.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Флекаїнід — потужний антиаритмічний препарат класу ІC. Він значно уповільнює фазу 0 потенціалу дії, що призводить до гальмування збудження по всій провідній системі серця. При цьому немає впливу на тривалість потенціалу дії або рефрактерний період.

Активний компонент ефективно пригнічує передчасні шлуночкові комплекси і запобігає реентрі в шлуночках. Це робить його препаратом вибору при життєзагрожуючих шлуночкових тахіаритміях.

Ліксарит також уповільнює провідність у передсердях і АВ-вузлі. Це дозволяє контролювати тяжкі надшлуночкові тахіаритмії, включаючи пароксизмальну фібриляцію передсердь і тахікардію при WPW-синдромі.

Медпрепарат має низький негативний інотропний ефект і не викликає зниження АТ у пацієнтів з нормальною функцією ЛШ. Ефект розвивається швидко (протягом 1-2 годин після прийому) і зберігається протягом від 12 годин до доби.

Фармакокінетика

Флекаїнід добре всмоктується в ШКТ. Біодоступність 90-95 % і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація в плазмі створюється через 2-4 години. Зв'язування з білками плазми — 40050 %. Об'єм розподілу — 5-9 л/кг.

Препарат проникає через плаценту і в грудне молоко. Метаболізується в печінці з утворенням активних і неактивних метаболітів. Основний шлях виведення — нирки. Період напіввиведення — 12-27 годин (в середньому 16 годин). При нирковій недостатності подовжується до 20-30 годин. У пацієнтів з печінковою недостатністю і «повільних метаболізаторів» CYP2D6 — кумуляція виражена сильніше. При ХСН — до 20 годин. Флекаїнід не видаляється гемодіалізом.

Показання

Пацієнтам із суправентрикулярною тахікардією без структурних змін міокарда лікарський препарат показаний для профілактики та лікування:

• пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії;
• атріовентрикулярної вузлової реципрокної тахікардії;
• синдрому Вольфа–Паркінсона–Уайта та подібних станів з додатковими провідними шляхами або ретроградною провідністю;
• пароксизмальної фібриляції передсердь, тріпотіння передсердь;
• фібриляції передсердь, пов'язаної з наявністю додаткових шляхів проведення (синдром Вольфа–Паркінсона–Уайта);
• симптоматичної пароксизмальної суправентрикулярної фібриляції/тріпотіння, особливо пароксизмальної фібриляції передсердь — для відновлення синусового ритму.

Ліксарит показаний для лікування та профілактики шлуночкових аритмій, які можуть загрожувати життю пацієнта, до них відносяться:

• симптоматичні шлуночкові екстрасистоли та/або нестійка шлуночкова тахікардія, резистентна до інших методів лікування або при непереносимості/неможливості інших форм терапії;
• симптоматична стійка шлуночкова тахікардія.

Протипоказання

Лікарський засіб не застосовують при наявності у пацієнта таких станів:

• реакція підвищеної чутливості до компонентів у складі;
• серцева недостатність, інфаркт міокарда в анамнезі з безсимптомною вентрикулярною ектопією або безсимптомною нестійкою шлуночковою тахікардією;
• кардіогенний шок;
• фібриляція передсердь, вальвулярні серцеві захворювання зі значними гемодинамічними порушеннями;
• синдром Бругада;
• при відсутності кардіостимулятора — порушення функції синусового вузла або передсердної провідності, блокади (атріовентрикулярна, ніжки пучка Гіса або блокада).

Особливості застосування

Ліксарид призначають виключно в стаціонарі або під прямим контролем фахівця пацієнтам з:

• АВ-вузловою реципрокною тахікардією, аритміями при синдромі Вольфа–Паркінсона–Уайта та аналогічних станах з додатковими провідними шляхами;
• пароксизмальною фібриляцією передсердь з вираженою симптоматикою.

Терапію шлуночкових аритмій завжди починають у стаціонарі.

Є дані, що флекаїнід підвищує ризик смерті у пацієнтів після інфаркту міокарда з безсимптомною шлуночковою ектопією або нестійкою шлуночковою тахікардією. Тому препарат не застосовують у пацієнтів з недавнім інфарктом міокарда.

Як і інші антиаритмічні засоби, флекаїнід може провокувати більш тяжкі аритмії, збільшувати частоту епізодів або посилювати симптоматику.

Уникати призначення ліків при органічних захворюваннях серця або порушенні функції лівого шлуночка.

З обережністю застосовувати при гострій фібриляції передсердь після кардіохірургічних втручань.

Флекаїнід подовжує інтервал QT і розширює комплекс QRS на 12-20 %.

При появі на ЕКГ ознак синдрому Бругада — розглянути відміну препарату.

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю виведення флекаїніду уповільнене — препарат не призначають, крім випадків, коли користь перевищує ризик. Обов'язковий моніторинг рівня в плазмі. При порушенні функції нирок препарат рекомендується застосовувати з обережністю і проводити терапевтичний моніторинг (рівень в плазмі), оскільки зниження кліренсу призводить до накопичення препарату.

У літніх пацієнтів виведення сповільнене, що слід враховувати при підборі дози.

Перед початком терапії обов'язково коригувати електролітні порушення (гіпокаліємію, гіперкаліємію).

Важку брадикардію або виражену гіпотензію усувають до призначення медикаменту.

Флекаїнід підвищує поріг стимуляції ендокарда (зменшує чутливість до сигналів кардіостимулятора). Ефект оборотний, сильніше виражений на гострому порозі. З обережністю застосовувати у пацієнтів з постійними або тимчасовими кардіостимуляторами; не застосовувати при низькому порозі стимуляції або непрограмованому стимуляторі без реанімаційного обладнання.

У деяких пацієнтів відмічені труднощі з дефібриляцією (частіше при гіпертрофії міокарда, постінфарктному кардіосклерозі, атеросклеротичному ураженні серця або ХСН).

Для вагітних і жінок, що годують груддю

Протипоказано для даної категорії пацієнтів.

Для дітей

У педіатричній практиці використовується у дітей старше 12 років.

Лікарська взаємодія

Флекаїнід не рекомендується поєднувати з іншими антиаритміками класу I.

З бета-блокаторами можливе посилення негативного інотропного ефекту.

При комбінації з аміодароном звичайну дозу флекаїніду зменшують удвічі і проводять ретельний моніторинг пацієнта, включаючи контроль рівня флекаїніду в плазмі для виявлення небажаних явищ.

З блокаторами кальцієвих каналів (наприклад, верапамілом) — застосовувати з обережністю.

Небезпечні для життя або летальні побічні ефекти можуть виникати через підвищення концентрації активного компонента в плазмі. При одночасному прийомі з інгібіторами CYP2D6 (антидепресантами, нейролептиками, пропранололом, ритонавіром, деякими антигістамінними) концентрація флекаїніда підвищується. З індукторами CYP2D6 (фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном) — знижується.

Перед початком терапії обов'язково коригувати гіпокаліємію, гіперкаліємію або інші електролітні порушення у пацієнта. Гіпокаліємія може виникати при прийомі діуретиків, кортикостероїдів або проносних засобів.

Антигістамінні (мізоластин, терфенадин) — підвищують ризик шлуночкових аритмій; уникати комбінації.

Противірусні (ритонавір) — підвищують концентрацію флекаїніду, є ризик шлуночкових аритмій, тому важливо уникати одночасного прийому.

Антидепресанти (флуоксетин, пароксетин, трициклічні) — підвищують рівень флекаїніду; з трициклічними — додатково зростає ризик шлуночкових аритмій.

Протиепілептичні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) — прискорюють виведення флекаїніду приблизно на 30 %.

Нейролептики (клозапін) — підвищують ризик аритмій.

Протималярійні (хінін) — підвищують концентрацію флекаїніду в плазмі.

Протигрибкові (тербінафін) — підвищують рівень флекаїніду за рахунок інгібування CYP2D6.

Антагоністи H2-рецепторів (циметидин) — пригнічують метаболізм флекаїніду.

Серцеві глікозиди (дигоксин) — можуть підвищити рівень дигоксину на 15 %. Контролювати рівень дигоксину не раніше ніж через 6 годин після його прийому, до і після призначення флекаїніду.

Спосіб застосування та режим дозування

Препарат приймають внутрішньо.

Початок терапії флекаїнідом обов'язково повинен проходити під медичним наглядом з ЕКГ-моніторингом.

Суправентрикулярні аритмії

Рекомендована початкова доза — 50 мг кожні 12 годин. Через 3-5 днів дозу можна підвищувати на 50 мг кожні 12 годин (кожні 3-5 днів) залежно від клінічної відповіді, до максимальної 300 мг/добу.

Для купірування пароксизму фібриляції передсердь та/або відновлення синусового ритму — разово слід прийняти 300 мг (3 таблетки) перорально.

Шлуночкові аритмії

Рекомендована початкова доза — 100 мг кожні 12 годин. Через 3-5 днів дозу можна підвищувати на 50 мг кожні 12 годин (кожні 3-5 днів) залежно від клінічної відповіді, до максимальної 400 мг/добу. При тривалій терапії підтримуючу дозу знижують до мінімальної ефективної для збереження синусового ритму.

Пацієнти літнього віку

Початкова доза не повинна перевищувати 50 мг кожні 12 годин (100 мг/добу), оскільки виведення може бути уповільненим. Дозу підвищують або знижують на 50 мг/добу з інтервалом не менше 4-5 днів для досягнення нового рівноважного рівня в плазмі. Обов'язковий клінічний та ЕКГ-контроль.

Пацієнти з симптомами серцевої недостатності або ХСН в анамнезі

Застосовувати з обережністю під клінічним та ЕКГ-контролем. Початкова доза — не більше 50 мг кожні 12 годин (100 мг/добу). Змінювати дозу на 50 мг/добу з інтервалом не менше 4-5 днів.

Порушення функції нирок

При тяжкій нирковій недостатності максимальна початкова доза — 50 мг кожні 12 годин (100 мг/добу). Змінювати дозу на 50 мг/добу з інтервалом не менше 4-5 днів. Обов'язковий клінічний та ЕКГ-контроль.

Рівень у плазмі крові

Терапевтичний діапазон — 0,2-1,0 мкг/мл. При рівні 0,7-1,0 мкг/мл зростає ризик серцевих побічних ефектів. Контроль рівня рекомендується при тяжкій печінковій/нирковій недостатності та у пацієнтів з ХСН (в анамнезі або з симптомами).

Дозування при нирковій недостатності

При кліренсі креатиніну нижче 35 мл/хв максимальна початкова доза — 100 мг/добу (50 мг кожні 12 годин). Таким пацієнтам рекомендується виконувати контроль рівня флекаїніду в плазмі.

Пацієнти, які переходять з іншого антиаритмічного препарату на флекаїнід

Враховувати фармакокінетику попереднього препарату та можливі взаємодії. Оцінювати необхідність госпіталізації, особливо якщо відміна попереднього лікарського засобу може спричинити тяжкі аритмії.

Побічні дії

Можливі з боку:

• системи кровотворення та лімфатичної: зменшення кількості еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів;
• імунної системи: збільшення кількості антинуклеарних антитіл;
• психіки: галюцинації, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, амнезія, безсоння;
• нервової системи: парестезія, атаксія, гіпергідроз, непритомність, тремор, припливи, сонливість, головний біль, судоми, дискінезія;
• органів зору: диплопія, нечіткість зору, преципітат на рогівці;
• органів слуху і рівноваги: дзвін у вухах, вертиго;
• серцево-судинної системи: проаритмія, зміна порогу чутливості кардіостимулятора, зупинка серця, брадикардія, серцева недостатність, біль у грудях, артеріальна гіпотензія, інфаркт міокарда, сильне серцебиття, зупинка синусового вузла, тахікардія, фібриляція шлуночків, прояв симптомів синдрому Бругада;
• дихальної системи: задишка, пневмоніт, фіброз легенів, інтерстиціальне захворювання легенів;
• травної системи: нудота, блювання, запор, абдомінальний біль, зниження апетиту, діарея, диспепсія, метеоризм;
• гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки;
• шкіри та підшкірної клітковини: алергічний дерматит, алопеція, важка кропив'янка, реакція фоточутливості;
• опорно-рухового апарату та сполучної тканини: артралгія, міалгія.

Також можливі загальні порушення: астенія, стомлюваність, лихоманка, набряки.

Передозування

Передозування флекаїнідом загрожує життю і вимагає негайної медичної допомоги.

Підвищена чутливість до препарату і зростання його концентрації в плазмі вище терапевтичного рівня можуть бути викликані взаємодією з іншими ліками.

Лікування: Специфічного антидоту немає. Немає відомого способу швидкого виведення флекаїніду з організму. Гемодіаліз і гемоперфузія неефективні. Проводять підтримуючу терапію, по можливості видаляють препарат, що не всмоктався, з ШКТ.

Внутрішньовенне введення 8,4 % розчину натрію гідрокарбонату знижує активність флекаїніду.

Далі можливе застосування інотропних препаратів або стимуляторів серця (дофамін, добутамін, ізопротеренол), механічна вентиляція легенів і заходи підтримки кровообігу (наприклад, внутрішньоаортальна балонна контрпульсація).

При блокаді провідності розглядають тимчасову трансвенозну кардіостимуляцію.

Оскільки період напіввиведення з плазми близько 20 годин, підтримуючі заходи проводять тривало.

Форсований діурез з підкисленням сечі теоретично прискорює виведення флекаїніду.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30°C в оригінальній упаковці, захищеній від світла і вологи, в недоступному для дітей місці. Термін придатності — 3 роки.

Ліксарит можна придбати на сайті онлайн-аптеки «Мед-сервіс» у вигляді таблеток по 200 мг, 30 шт. (15х2) в упаковці.

На сайті представлений зручний каталог з ліками, які мають сертифікати відповідності нормам МОЗ України. Завдяки зручному пошуку можна швидко підібрати, оформити замовлення і розрахуватися за необхідні препарати. Ми виконуємо доставку по всій Україні. Регулярні акції та знижки в онлайн-аптеці «Мед-сервіс» зроблять покупки більш вигідними.