Аналоги Ауромітаз порошок по 1000 мг у флаконі 1 шт.

Спосіб застосування та дози. Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта. Рекомендовано перед застосуванням препарату зробити шкірну пробу на переносимість. Дорослі У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2–3 прийоми шляхом внутрішньовенної інфузії або внутрішньом´язової ін’єкції. Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг — 1 г кожні 12 годин. Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин. Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих на імунодефіцит, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин. Муковісцидоз у поєднанні із синьогнійною інфекцією легенів: від 100 до150 мг/кг на добу за 3 прийоми. Загалом лікування препаратом слід продовжувати ще 2 дні після зникнення проявів інфекції, однак у разі тяжких інфекцій лікування може бути тривалим. Застосування дози до 9 г на добу дорослим з нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень. При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводять у момент видалення катетера. Новонароджені (0–2 місяці) 25–60 мг/кг/добу у вигляді 2 ін’єкцій. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму із сироватки може бути у 3–4 рази більший, ніж у дорослих. Немовлята і діти віком від 2 місяців 30–100 мг/кг на добу за 2–3 приймання. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом чи хворим на менінгіт, рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально — 6 г на добу) за 3 прийоми. Хворі літнього віку Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза звичайно не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років. Тривалість лікування визначається індивідуально. Дозування при порушеній функції нирок Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок дозу потрібно зменшити. Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.