Отзывы покупателей о Рисперон таблетки по 2 мг 30 шт. (10х3)
- Торговое название Рисперон
- Действующее вещество Рисперидон
- Лекарственная форма Таблетки
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Производитель Фармлига, ЗАО
- Страна Болгария
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 372867
- Особенности Производитель Актавис эхф. для "Фармлига, ЗАО", Исландия/Литовская Республика Международное название Risperidone Код АТС NСредства, действующие на нервную систему N05Психолептические средства N05AАнтипсихотические средства N05AXПрочие антипсихотические средства N05AX08Рисперидон Фармакотерапевтическая группа Антипсихотические средства. Регистрация № UA/13764/01/02 от 21.07.2014. Приказ № 513 от 21.07.2014 Склад діюча речовина: рисперидон; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 2 мг або 4 мг рисперидону; допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, гіпромелоза 6, макрогол 6000, титану діоксид (Е171). Лікарська форма Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 2 мг: білі овальні двоопуклі таблетки з рискою, з написом Т2; таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 4 мг: білі овальні двоопуклі таблетки з рискою, з написом Т4. Фармакотерапевтична група Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A Х08. Фармакологічні властивості Фармакодинаміка. Рисперидон є селективним моноамінергічним антагоністом з характерними властивостями. Він має велику спорідненість як із серотонінергічними рецепторами 5-НТ2, так і з дофамінергічними рецепторами D2. Рисперидон також зв’язується з ?1-адренергічними рецепторами та (з меншою спорідненістю) з Н1-гістамінергічними і ?2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не має спорідненості з холінергічними рецепторами. Хоча рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він зменшує вираженість позитивних симптомів шизофренії, цей препарат рідше викликає пригнічення рухової активності та каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм щодо серотоніну і дофаміну може призводити до зниження частоти появи екстрапірамідних побічних ефектів та розширення терапевтичної активності щодо негативних та афективних симптомів шизофренії. Фармакокінетика. Рисперон® у формі таблеток, що диспергуються у ротовій порожнині, та розчин для перорального застосування є біоеквівалентними до таблеток, вкритих оболонкою. Рисперидон метаболізується до 9-гідроксириперидону, який має подібну до рисперидону фармакологічну дію. Всмоктування. Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі в межах 1-2 годин, у пацієнтів похилого віку – у межах 2-3 годин. Абсолютна біодоступність після перорального застосування рисперидону становить 70 \% (CV=25 \%). Відносна біодоступність після перорального застосування рисперидону у таблетках становить 94 \% (CV=10 \%) у порівнянні з застосуванням у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Абсолютна біодоступність становить 66 \% у швидких метаболізаторів, та 82 \% - у повільних. Розподіл. Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим ?1-глікопротеїном. Рисперидон на 90 \% зв’язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77 \%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб. Біотрансформація та виведення. Рисперидон метаболізується цитохромом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких метаболізаторів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у повільних метаболізаторів рисперидон перетворюється набагато повільніше. Хоча у швидких метаболізаторів концентрації рисперидону та 9-гідроксирисперидону нижчі, ніж у повільних метаболізаторів, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону у комбінації (тобто активної антипсихотичної фракції) після разової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболізаторів цитохрому CYP2D6 подібна. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує значно метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Через тиждень після застосування препарату 70 \% дози виводиться з сечею, 14 \% – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35-45 \% прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин, а у пацієнтів літнього віку – 34 годин. Лінійність. Концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз). Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушеннями функції нирок, печінки. Дослідження одноразового прийому препарату пацієнтами літнього віку та пацієнтами з нирковою недостатністю виявило вищий рівень концентрації у плазмі (AUC та Cmax у 2-2,5 разу вищі) і зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 \% у пацієнтів літнього віку та на 60 \% у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»). У пацієнтів з порушеннями функції печінки спостерігався менший ступінь зв’язування рисперидону з білками плазми. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігалися нормальні рівні концентрації рисперидону в плазмі, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі було збільшене на 35 \%. Діти. Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих. Стать, расова приналежність та куріння. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, віку чи звички курити на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції. Показання Лікування шизофренії та інших психічних розладів, у тому числі підтримуюча терапія, у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на терапію, з метою запобігання рецидиву хвороби; лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах (допоміжна терапія у комбінації з нормотиміками як початкове лікування або як монотерапія на період тривалістю до 12 тижнів); короткочасне лікування вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим; симптоматичне лікування зухвалих опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю, які мають прояви деструктивної поведінки (імпульсивність, аутоагресія); симптоматичне лікування аутичних розладів у дітей віком від 5 років, у яких симптоми варіюють від гіперактивності до роздратованості (включаючи агресію, завдання собі тілесних ушкоджень, тривожність та патологічні циклічні дії). Протипоказання Гіперчутливість до активного компонента або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Деменція та симптоми хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія та паркінсонічні порушення постави). Деменція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів деменції щонайменше два з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хиткість ходи). Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій Дослідження метаболізму in vitro продемонстрували, що розпад рисперидону до 9-гідрокси-рисперидону може пригнічуватися фенотіазинами, трициклічними антидепресантами та деякими бета-блокаторами, які зв’язуються з CYP 2D6. Таке пригнічення може призвести до збільшення концентрації рисперидону та зменшення активного метаболіту 9-гідрокси-рисперидону у плазмі. Хоча клінічні дані 12 пацієнтів показали, що амітриптилін не пригнічує розпад рисперидону до 9-гідроксирисперидону, аналіз даних невеликої кількості пацієнтів, які одночасно застосовували ці лікарські засоби, підтверджує те, що клінічний ефект не змінюється. Рисперидон – слабкий інгібітор CYP 2D6 in vitro. Тому не очікується, що Рисперон® буде суттєво пригнічувати виведення лікарських засобів, які метаболізуються цими ферментами. При одночасному застосуванні лікарських засобів, які є індукторами ферментів, метаболізм рисперидону може збільшуватися. Карбамазепін знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Клінічні дані продемонстрували, що у пацієнтів, які одночасно застосовували карбамазепін, плазмові концентрації рисперидону та 9-гідрокси-рисперидону були у 1,7-3,7 разу нижчими. Аналогічні ефекти (зниження концентрації в плазмі активної антипсихотичної фракції) можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів печінкових ферментів CYP 3A4, таких як рифампіцин, фенітоїн та фенобарбітал. При відміні або поновленні прийому карбамазепіну або інших індукторів ферментів CYP 3A4 слід заново оцінити дозування Рисперону®, у разі необхідності – відкоригувати. У поодиноких випадках при одночасному застосуванні карбамазепіну та рисперидону спостерігалися токсичні сироваткові концентрації карбамазепіну. Рисперон® може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, особливо у термінальній стадії хвороби Паркінсона, потрібно призначати найменші ефективні дози кожного з препаратів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ?-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не концентрацію антипсихотичної фракції. Циметидин у дозі 400 мг двічі на добу та ранітидин 150 мг двічі на добу збільшували AUC активної антипсихотичної фракції (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) на 8 \% та 20 \% відповідно, хоча це не має клінічного значення. Було виявлено, що флуоксетин (20 мг/добу) та пароксетин (20 мг/добу) збільшують концентрацію рисперидону у плазмі у 2,5-2,8 та 3-9 разів відповідно. Флуоксетин не впливає на концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі. Пароксетин у середньому знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі на 13 \%. Загалом концентрація активної антипсихотичної фракції збільшується на 50 \% при одночасному застосування флуоксетину та пароксетину. Якщо під час терапії Риспероном® призначається або припиняється лікування флуоксетином та пароксетином, лікарю слід переглянути дозу Рисперону®. Вплив відміни лікування флуоксетином та пароксетином на фармакокінетику рисперидону або 9-гідроксирисперидону не досліджувався. Еритроміцин (інгібітор CYP 3A4) не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. У постмаркетинговому періоді спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів. Як і з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними препаратами класу Іа (хінідином, прокаїнамідом), антиаритмічними препаратами класу ІІІ (аміодароном, солатолом), трициклічними антидепресантами (амітриптиліном), тетрациклічними антидепресантами (мапролітином), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійними (хініном, мефлохіном), та з препаратами, які спричиняють електролітний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагнезіємію), брадикардію, чи засобами, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелік не є повним. Інгібітори холінестерази галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Клінічне дослідження за участю 13 пацієнтів продемонструвало, що фармакокінетичні показники літію значно не змінюються, якщо нейролептик, що застосовується одночасно, замінюється Риспероном® у дозі 3 мг два рази на добу. Сумісність рисперидону з літієм не досліджувалася. При одночасному застосуванні нейролептиків та літію спостерігалися випадки енцефалопатій, екстрапірамідних розладів та злоякісного нейролептичного синдрому. Під час клінічних досліджень більш часто повідомлялося про випадки екстрапірамідних розладів та гіперкінезії при застосуванні літію з нейролептиками, ніж окремо літію. Рисперон® не мав клінічно значимих ефектів на фармакокінетику вальпроату під час проведення дослідження у паралельних групах та дигоксину під час перехресного дослідження взаємодії. Топірамат значно знижує біодоступність рисперидону, проте майже не знижує біодоступність активної антипсихотичної фракції. Тому малоймовірно, що така взаємодія є клінічно важливою. Клоназепам, габапентин, ламотриджин, метилфенідат: зважаючи на фармакокінетику рисперидону та зазначених діючих речовин, взаємодії між ними не очікується, хоча відповідних досліджень не проводилося. Ризики застосування Рисперону® одночасно з іншими лікарськими засобами систематично не вивчалися. Теоретично можливі взаємодії з усіма активними речовинами, які чинять дію на центральну нервову систему. Поки немає даних додаткових досліджень, слід бути обережними при призначенні рисперидону одночасно з іншими лікарськими засобами. Інформацію щодо підвищеної смертності при одночасному застосуванні з фуросемідом у пацієнтів літнього віку з деменцією див. у розділі «Особливості застосування». Рисперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими субстанціями центральної дії, у тому числі з алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та бензодіазепінами, через підвищений ризик седації. Верапаміл, інгібітор СYР ЗА4 та Р-глікопротеїну, підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові. Одночасне застосування перорального Рисперону® з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції. Особливості застосування Пацієнти літнього віку з деменцією. Підвищений рівень смертності. Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігався підвищений рівень смертності порівняно з таким у пацієнтів групи плацебо в метааналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів, включаючи Рисперон®. У плацебоконтрольованому дослідженні із застосуванням препарату Рисперон® хворим цієї категорії частота випадків смертності становила 4,0 \% порівняно з 3,1 \% у групі плацебо. Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років). Специфічний профіль факторів ризику смертності у групі пацієнтів, що приймали Рисперон®, не визначений. Причини смерті були типовими для цієї вікової групи (від 65 років) та включали: серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання, пухлини, інфекції (наприклад, пневмонія) та діабет. Одночасне застосування з фуросемідом. У ході плацебоконтрольованого дослідження у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень смертності спостерігався при одночасному застосовуванні рисперидону з фуросемідом (7,3 \%; середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) порівняно з таким у пацієнтів, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 \%; середній вік – 84 роки, діапазон – 70-96 років) або тільки фуросемідом (4,1 \%; середній вік – 80 років, діапазон – 67-90 років). Підвищення рівня смертності серед пацієнтів, які лікувалися одночасно рисперидоном та фуросемідом, спостерігалося у ході двох клінічних досліджень з чотирьох. Серед пацієнтів, які одночасно застосовували рисперидон з іншими діуретиками, підвищеного рівня смертності зафіксовано не було. Патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту не встановлено. Причина смерті також не була єдиною. Однак слід дотримуватися особливої обережності, призначаючи препарат у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації або комбінації з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією. Цереброваскулярні побічні реакції. У ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень серед пацієнтів з деменцією, яких лікували Риспероном®, спостерігався вищий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік – 85 років; діапазон – 73-97 років). Комбіновані дані шести плацебоконтрольованих досліджень за участю пацієнтів літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів (у тому числі тяжких) у 3,3 \% (33/989) пацієнтів, які лікувалися Риспероном®, порівняно з 1,2 \% (8/693) пацієнтів, які застосовували плацебо. Співвідношення між групами Рисперону® та плацебо (співвідношення шансів; 95 \% ДІ) складало 2,96 (1,33; 7,45), в підгрупі пацієнтів з судинною деменцією – 5,26 (1,18; 48,11). Ризик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинною деменцією в порівнянні з деменцією Альцгеймера. Слід ретельно зважити всі ризики та переваги призначення Рисперону® пацієнтам літнього віку з деменцією, особливо ризик інсульту. З особливою обережністю слід призначати Рисперон® пацієнтам з деменцією, у яких наявна артеріальна гіпертензія, захворювання серцево-судинної системи, та пацієнтам з судинною деменцією. Слід проінструктувати пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, негайно повідомляти про ознаки можливих серцево-судинних нападів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікування, включаючи переривання терапії Риспероном®. Діти. Перед призначенням Рисперону® дітям слід ретельно зважити співвідношення ризику і користі. Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання «симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвалих опозиційних розладів та або інших розладів соціальної поведінки» та «аутичні розлади» досліджувалися лише у дітей віком від 5 років. Тому не слід призначати Рисперон® за такими показаннями дітям віком до 5 років. Немає досвіду застосування Рисперону® дітям віком до 15 років для лікування шизофренії та дітям віком до 10 років для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах. Для дітей доступні дані базуються на клінічних дослідженнях тривалістю 1 рік. Ці дані показують, що не відбувається впливу на ріст та розвиток. Вплив на ріст та розвиток при лікуванні тривалістю більше одного року невідомий. Тому слід проводити клінічний моніторинг ендокринної системи, включаючи вимірювання зросту та маси тіла, контроль статевого розвитку, потенційних пролактинзалежних ефектів, дослідження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Сонливість. Під час плацебоконтрольованих досліджень сонливість часто спостерігалася у дітей з аутизмом. Більшість випадків були від легкого до помірного ступеня тяжкості. Переважно сонливість спостерігалася на початку лікування, з найбільшою частотою впродовж перших двох тижнів лікування, та самостійно минала, середня тривалість становила 16 днів. Пацієнтам з сонливістю можна розглянути можливість зміни режиму дозування. Ортостатична гіпотензія. Через ?1-літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговому періоді клінічно значуща гіпотензія спостерігалась під час одночасного застосування рисперидону та антигіпертензивних засобів. Рисперон® слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід поступово коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При виникненні гіпотензії слід розглянути можливість зменшення дози. Подовження інтервалу QT. Під час клінічних досліджень подовження інтервалу QT не було асоційоване з рисперидоном. У постмаркетинговому періоді дуже рідко повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати Рисперон®, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія) або подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі. Також слід бути обережними при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігались випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговому періоді агранулоцитоз спостерігався дуже рідко (<1/10 000 пацієнтів). За пацієнтами зі значним зменшенням кількості лейкоцитів у анамнезі або з медикамент-індукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону при появі ознак значного зменшення кількості лейкоцитів і за відсутності інших причин для такого зниження. За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. У разі тяжкої нейтропенії (<1?109/л) лікування рисперидоном слід припинити та слідкувати за кількістю лейкоцитів до відновлення. Венозна тромбоемболія. Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування Риспероном® та вжити відповідних превентивних заходів. Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми. При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві. Лікарі повинні зважувати небезпеку та користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Рисперону®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів (наприклад сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями на додачу до екстрапірамідних симптомів). Злоякісний нейролептичний синдром. При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів рідко відмічаються випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисперон®. Гіперглікемія та цукровий діабет. Повідомлялося про гіперглікемію, цукровий діабет або загострення існуючого діабету під час лікування препаратом Рисперон®. Оцінка зв’язку між застосуванням атипових антипсихотиків та відхиленнями рівня глюкози ускладнена через підвищений ризик виникнення цукрового діабету у хворих на шизофренію та підвищення частоти захворюваності на цукровий діабет серед населення взагалі. Таким чином, зв’язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та побічними реакціями, пов’язаними з гіперглікемією, до кінця незрозумілий. Хоча епідеміологічні дослідження вказують на підвищений ризик побічних реакцій, пов’язаних з гіперглікемією, у пацієнтів, які лікуються атиповими нейролептиками. Кожного пацієнта, який застосовує атипові антипсихотичні препарати, слід перевіряти на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету. Збільшення маси тіла. При застосуванні препарату Рисперон® повідомлялося про випадки значного підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла. Пріапізм. Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування Риспероном® унаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії. Про випадки пріапізму повідомлялося у постмаркетинговому періоді. Регуляція температури тіла. Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким призначено Рисперон®, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме – інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення. Протиблювотний ефект. У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відмічався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів, як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку. Судоми. Слід з обережністю застосовувати Рисперон® пацієнтам із судомами чи іншими станами, які потенційно знижують судомний поріг, в анамнезі. Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР). Під час операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужки у пацієнтів, які лікувалися антагоністами a1-адренергічних рецепторів, у т. ч. Риспероном®. ІСАР може підвищувати ризик ускладнень операції на оці протягом та після хірургічного втручання. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про застосування антипсихотичних лікарських засобів в минулому або у період проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії препаратами з a1-блокувальною дією перед операцією не встановлені, слід зважити ризик відміни лікування антипсихотичними засобами. Порушення функції печінки та нирок. Пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок рекомендується призначати половину початкової та підтримувальної доз (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Гіперпролактинемія. Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв’язку із застосуванням антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не встановлено, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Рисперон® потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з гіперпролактинемією та пролактинозалежними пухлинами, наприклад пролактиномою гіпофіза, або імовірними пролактинозалежними пухлинами, такими як епітеліальні пухлини молочної залози. Допоміжні речовини. Таблетки, вкриті оболонкою, містять лактозу. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати препарат Рисперон®, таблетки, вкриті оболонкою. Пацієнтам з гіперчутливістю до азобарвників (Е 110), ацетилсаліцилової кислоти та інших інгібіторів синтезу простагландинів Рисперон®, таблетки, вкриті оболонкою, слід застосовувати з обережністю. Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. Контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося. Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено тератогенного впливу, спостерігався опосередкований вплив на рівень пролактину. У новонароджених, чиї матері застосовували антипсихотичні засоби (у тому числі рисперидон) протягом останнього триместру вагітності, існує ризик виникнення оборотних екстрапірамідних симптомів та/або синдрому відміни препарату. Ці симптоми включають ажитацію, незвично підвищений або знижений м’язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу, у деяких – був необхідний моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація. Рисперон® не рекомендується застосовувати під час вагітності, окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування Риспероном® під час вагітності, не слід робити це раптово. Годування груддю. У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини. У окремих випадках 4,3 \% дози, яку застосовувала мати, у вигляді активної антипсихотичної фракції діючої речовини визначалось у грудному молоці. У разі необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Препарат може впливати на швидкість реакції при виконанні роботи, яка потребує особливої уваги. Тому рекомендується утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механічними засобами. Спосіб застосування та дози Звичайна доза Рисперон® можна застосовувати один або два рази на добу. Дози більше ніж 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері). Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату Рисперон ®. Рекомендується поступове припинення лікування. Після різкого припинення застосування високих доз антипсихотичних препаратів дуже рідко спостерігалися гострі симптоми відміни, у тому числі нудота, блювання, пітливість, безсоння. Також може спостерігатися рецидив психотичних симптомів, повідомлялося про появу мимовільних рухів (наприклад, акатизія, дистонія та дискінезія). Для досягнення дози 0,25–2,5 мг рекомендується застосовувати рисперидон у вигляді орального розчину. Шизофренія Дорослі Рисперон ® можна призначати один або два рази на добу. Розпочинати прийом слід з 2 мг Рисперону® на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова доза. Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, такі дози застосовувати не можна. У разі необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін. Пацієнти літнього віку (від 65 років). Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг два рази на добу шляхом підвищення на 0,5 мг два рази на добу. Маніакальні епізоди при біполярних розладах Дорослі. Рекомендована початкова доза Рисперону® – 2 мг один раз на добу, ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6 мг на добу. Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні Рисперону® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності Рисперону® при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо Рисперон® застосовують у комбінації з нормотиміками, терапію можна припинити раніше, оскільки початок ефекту від лікування можна очікувати у перші тижні терапії. Навіть після появи відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів, що застосовувались для лікування, у тому числі Рисперону®. Пацієнти літнього віку (від 65 років). Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг два рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг два рази на добу. Оскільки досвід застосування пацієнтам літнього віку обмежений, рекомендується обережність. Діти віком від 10 років. Рекомендована початкова доза – 0,5 мг один раз на добу, вранці або ввечері. Дозу можна індивідуально збільшувати, додаючи від 0,5 до 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години до досягнення рекомендованої дози 2,5 мг/добу. Ефективність лікування було продемонстровано у діапазоні доз від 0,5 до 6 мг/добу, дози вище 6 мг/добу не вивчалися. Пацієнтам з сонливістю може бути рекомендовано розділення добової дози на два прийоми. Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні Рисперону® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Немає досвіду застосування Рисперону® для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах у дітей віком до 10 років. Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією Рекомендована початкова доза – 0,25 мг два рази на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0,25 мг два рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг два рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг двічі на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози один раз на день. Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні Рисперону® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Відміна лікування Риспероном® повинна відбутися не пізніше ніж через три місяці від початку терапії, терапію можна поновити лише у разі, якщо поведінкові розлади з’являються знову. Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки Пацієнти з масою тіла ? 50 кг Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг один раз на день. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг один раз на день, тоді як інші можуть потребувати 1,5 мг один раз на день. Пацієнти з масою тіла < 50 кг Рекомендована початкова доза – 0,25 мг один раз на день. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг один раз на день. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг один раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75 мг один раз на день. Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування Рисперону® необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії. Немає досвіду застосування Рисперону® для симптоматичного лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки у дітей віком до 5 років. Аутизм (діти віком від 5 років) Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді. Пацієнти з масою тіла <50 кг Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,25 мг. Слід підтримувати дозу 0,5 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,25 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю. Пацієнти з масою тіла ? 50 кг Рекомендована початкова доза – 0,5 мг один раз на день. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,5 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю. Дози Рисперону® для дітей з аутизмом (добова доза в мг/день) Маса тіла Початкова доза (дні 1-3) Рекомендована підтримуюча доза (дні 4-14+) Збільшення дози (за необхідності) Діапазон доз < 50 кг 0,25 мг 0,5 мг +0,25 мг з інтервалом ? 2 тижні < 20 кг: 0,5-1,25 мг ? 20 кг: 0,5-2,5 мг* ? 50 кг 0,5 мг 1,0 мг +0,5 мг з інтервалом ? 2 тижні 1,0-2,5 мг* * Пацієнти з масою тіла більше 45 кг можуть потребувати більших доз; максимальна доза, яка застосовувалася під час клінічних досліджень, становила 3,5 мг/день. Рисперон® можна застосовувати один або два рази на добу. Пацієнтам, у яких виникає сонливість після прийому препарату, краще застосовувати добову дозу Рисперону® перед сном або у два прийоми. Під час клінічних досліджень приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість, особливо протягом початкової фази лікування. Як тільки досягнута адекватна клінічна відповідь, слід розглянути можливість поступового зменшення дози задля досягнення оптимального відношення клінічної ефективності та безпечності. Інформації, отриманої протягом контрольованих клінічних досліджень, недостатньо для визначення рекомендованої тривалості лікування Риспероном® пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений спеціаліст повинен проводити ретельний моніторинг стану пацієнта. При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад екстрапірамідних розладів, пізньої дискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу Рисперону® або припинити лікування. Немає досвіду застосування Рисперону® для симптоматичного лікування аутизму у дітей віком до 5 років. Для досягнення дози 0,25-1 мг рекомендується застосовувати рисперидон у вигляді оральнлго розчину. Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільніше, ніж у пацієнтів із здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшується. Незалежно від показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз, титрування дози повинно бути повільнішим. Рисперон® потрібно застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів. Перехід з терапії іншими антипсихотичними засобами. Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Рисперон® рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Рисперон® рекомендується розпочати із застосування замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами. Діти. Рисперидон застосовують для лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки, а також аутичних розладів дітям віком від 5 років; для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах дітям віком від 10 років. Передозування Симптоми. Ознаки та симптоми передозування, що спостерігались, – це відомі побічні реакції препарату, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомлялося про тріпотіння-мерехтіння, асоційоване з передозуванням препаратом Рисперон® у комбінації з пароксетином. Лікування. Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину після прийому препарату. Показаний моніторинг серцево-судинної діяльності, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисперидон не має специфічного антидоту. Таким чином, слід вживати відповідні підтримуючі заходи. У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами, як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження до повного одужання пацієнта. Побічні реакції Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомляється (частота ? 10 \%), є паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль та безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними побічними реакціями. Побічні реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомлялося під час клінічних випробувань та у постмаркетинговому періоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (?1/10), часто (?1/100 до <1/10), нечасто (?1/1000 до <1/100), рідко (?1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості. Інфекції та інвазії Часто пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип Нечасто інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локалізована інфекція, вірусна інфекція, акародерматит Рідко інфекція З боку крові та лімфатичної системи Нечасто нейтропенія, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів Рідко агранулоцитозс З боку імунної системи Нечасто гіперчутливість Рідко анафілактична реакціяс З боку ендокринної системи Часто гіперпролактинеміяа Рідко порушення секреції антидіуретичного гормону, присутність глюкози в сечі З боку метаболізму та травлення Часто збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту Нечасто цукровий діабетb, гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину Рідко водна інтоксикаціяс, гіпоглікемія, гіперінсулінеміяс, підвищення рівня тригліцеридів у крові Дуже рідко діабетичний кетоацидоз З боку психіки Дуже часто безсонняd Часто розлади сну, ажитація, депресія, тривога Нечасто манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, знервованість, нічні жахи Рідко притуплений афект, аноргазмія З боку нервової системи Дуже часто седація/сонливість, паркінсонізмd, головний біль Часто акатизіяd, дистоніяd, запаморочення, дискінезіяd, тремор Нечасто пізня дискінезія, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судомиd, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, порушення координації, постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартрія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія Рідко злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови З боку органів зору Часто розмитість зору, кон’юнктивіт Нечасто світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоніння очей Рідко глаукома, порушення руху очних яблук, ротаторний ністагм, утворення кірки на краю повіки, інтраопераційний синдром атонічної райдужкис З боку органів слуху Нечасто вертиго, тиніт, біль у вухах З боку серцевої діяльності Часто тахікардія Нечасто фібриляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на електрокардіограмі, відчуття серцебиття Рідко синусова аритмія Невідомо синдром постуральної ортостатичної тахікардії З боку судинної системи Часто артеріальна гіпертензія Нечасто гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи Рідко легенева емболія, тромбоз вен З боку дихальної системи Часто диспное, фаринго-ларингеальний біль, кашель, епістаксис, закладеність носа Нечасто аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлади дихання Рідко синдром нічного апное, гіпервентиляція З боку травної системи Часто біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль Нечасто нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота Рідко панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набрякання язика, хейліт Дуже рідко непрохідність кишечнику З боку гепатобіліарної системи Нечасто підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гаммаглутаміл-трансферази, підвищення рівня печінкових ферментів Рідко жовтяниця З боку шкіри та підшкірної клітковини Часто висипання, еритема Нечасто кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, пошкодження шкіри Рідко медикаментозні висипання, лупа Дуже рідко ангіоневротичний набряк З боку кістково-м’язової системи Часто м’язові спазми, м’язово-скелетний біль, біль у спині, артралгія Нечасто підвищення рівня креатинфосфокінази, порушення постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї Рідко рабдоміоліз З боку сечовидільної системи Часто нетримання сечі Нечасто полакіурія, затримка сечі, дизурія Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани Дуже рідко екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни препарату у новонародженихс З боку репродуктивної системи та молочних залоз Нечасто еректильна дисфункція, порушення еякуляції, аменорея, порушення менструального циклуd, гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення Рідко пріапізмс, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз Загальні розлади Часто набрякd, лихоманка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль Нечасто набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, спрага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт Рідко гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільненняс Ушкодження та отруєння Часто падіння Нечасто біль після хірургічних втручань a Гіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї. b Під час плацебоконтрольованих досліджень повідомлялося про цукровий діабет у 0,18 \% пацієнтів, які отримували рисперидон, порівняно з 0,11 \% у групі плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 \% у пацієнтів, які приймали рисперидон. с Не відмічалося у клінічних дослідженнях Рисперону®, однак було виявлено протягом постмаркетингового спостереження. d Екстрапірамідні розлади включають: паркінсонізм (гіперсекреція слини, ригідність м’язів, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м’язів, акінезія, ригідність потиличних м’язів, ригідність м’язів, паркінсонічна хода, порушення глабелярного рефлексу, паркінсонічний тремор), акатизію (акатизія, неспокій, гіперкінезія, синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезію (дискінезія, посмикування м’язів, хореоатетоз, атетоз, міоклонус), дистонію. Дистонія включає дистонію, гіпертонію, кривошию, мимовільні м’язові скорочення, міогенні контрактури, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, тик (в області обличчя), ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плевротонус, спазм язика, тризм. Включено більший перелік симптомів, що не обов’язково мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає: порушення засинання, інтрасомнічний розлад. Судоми включають: великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають: нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає: генералізований набряк, периферичний набряк, «точковий» набряк. Побічні реакції паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій цих речовин (включаючи пероральні та ін’єкційні форми випуску) подібні. На додаток до зазначених вище побічних реакцій, при застосуванні паліперидону повідомлялося про синдром постуральної ортостатичної тахікардії, який, імовірно, може спостерігатися і при застосуванні Рисперону®. Побічні реакції, властиві антипсихотичним лікарським засобам Подовження інтервалу QT Як і при застосуванні інших антипсихотиків, у постмаркетинговому періоді повідомлялося про подовження інтервалу QT при застосуванні рисперидону. Також при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про інші побічні реакції з боку серця, що подовжують інтервал QT, такі як вентрикулярна аритмія, фібриляція шлуночків, вентрикулярна тахікардія, раптова смерть, зупинка серця, тріпотіння-мерехтіння. Венозна тромбоемболія На тлі застосування антипсихотичних засобів були зареєстровані випадки розвитку венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен. Збільшення маси тіла Порівняння кількості пацієнтів, які застосовували Рисперон®, та пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 \% у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймали Рисперон® (18 \%) порівняно з такою у пацієнтів, що застосовували плацебо (9 \%). У ході 3-тижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ?7 \% була співставною з такою у групі, що приймала Рисперон® (2,5 \%), та у групі, що приймала плацебо (2,4 \%), та була дещо вищою у групі активного контролю (3,5 \%). У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом довготривалих досліджень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5-12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік. Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомлялось з більшою ніж у дорослих частотою, описані нижче. Пацієнти літнього віку з деменцією Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень з частотою 1,4 \% та 1,5 \% відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі побічні реакції повідомлялося з частотою ? 5 \% у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості. Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ? 5 \% та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез. Вплив тривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання і ріст недостатньо вивчені. Термін придатності 3 роки. Умови зберігання Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ?С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Упаковка По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці картонній. Категорія відпуску За рецептом. Виробник Актавіс ехф., Ісландія/Actavis ehf., Iceland. БАЛКАНФАРМА-ДУПНИЦЯ АД, Болгарія/BALKANPHARMA-DUPNITSA AD, Bulgaria. Mісцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Актавіс ехф., Рейк’явікурвегур 78, IS-220 Хафнарфйордур, Ісландія/Actavis ehf., Reykjavikurvegur 78, IS-220 Hafnarfjordur, Iceland. БАЛКАНФАРМА-ДУПНИЦЯ АД, вул. Самоковско Шосе 3, Дупниця 2600, Болгарія/BALKANPHARMA-DUPNITSA AD, 3 Samokovsko Shosse Str., Dupnitsa 2600, Bulgaria. Заявник ЗАТ «ФАРМЛІГА», Литовська Республіка/UAB “FARMLYGA”, Republic of Lithuania. Місцезнаходження заявника м. Вільнюс, вул. Мейстру, 9, LT-02189, Литовська Республіка / Vilnius, Meistru str. 9, LT-02189, Republic of Lithuania.
Состав
Действующее вещество: рисперидон;
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит рисперидон 2 мг или 4 мг;
Другие составляющие: лактоза безводная, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, стеарат магния, гипромелоза 6, макрогол 6000, титана диоксид
(Е 171).
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства:
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой по 2 мг: белые овальные двояковыпуклые таблетки с риской, с надписью Т2;
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой по 4 мг: белые овальные двояковыпуклые таблетки с риской, с надписью Т4.
Фармакотерапевтическая группа
Антипсихотические средства.
Код АТХ N05A Х08.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Рисперидон является селективным моноаминергическим антагонистом с характерными свойствами.
Он имеет большое родство как с серотонинергическими рецепторами 5-НТ2, так и с дофаминергическими рецепторами D2. Рисперидон также связывается с α1-адренергическими рецепторами и (с меньшим сродством) с Н1-гистаминергическими и α2-адренергическими рецепторами. Рисперидон не имеет родства с холинергическими рецепторами. Хотя рисперидон является мощным антагонистом D2-рецепторов, благодаря чему он уменьшает выраженность положительных симптомов шизофрении, этот препарат реже влечет за собой угнетение двигательной активности и каталепсию, чем классические нейролептики. Сбалансированный центральный антагонизм в отношении серотонина и дофамина может приводить к снижению частоты появления экстрапирамидных побочных эффектов и расширению терапевтической активности в отношении отрицательных и аффективных симптомов шизофрении.
Фармакокинетика
Рисперидон метаболизируется до 9-гидроксириперидона, который имеет сходное с рисперидоном фармакологическое действие.
Всасывание.
После приема внутрь рисперидон полностью абсорбируется и достигает пиковых концентраций в плазме крови в пределах 1-2 часов, у пациентов пожилого возраста - в пределах 2-3 часов. Абсолютная биодоступность после перорального применения рисперидона составляет 70% (CV=25%). Относительная биодоступность после перорального применения рисперидона в таблетках составляет 94% (CV=10%) по сравнению с раствором. Пища не влияет на абсорбцию, поэтому рисперидон можно назначать независимо от приема пищи. Абсолютная биодоступность составляет 66% у быстрых метаболизаторов и 82% - у медленных.
Деление.
Рисперидон быстро распределяется в организме. Объем распределения составляет 1-2 л/кг. В плазме крови рисперидон связывается с альбумином и кислым α1-гликопротеином. Рисперидон на 90% связывается с белками плазмы, 9-гидроксирисперидон – на 77%. Равновесная концентрация рисперидона в организме у большинства пациентов достигается в течение 1 дня. Равновесная концентрация 9-гидроксирисперидона достигается в течение 4-5 суток.
Биотрансформация и выведение.
Рисперидон метаболизируется цитохромом CYP2D6 к 9-гидроксирисперидону, оказывающему аналогичное рисперидону фармакологическое действие. Рисперидон и 9-гидроксирисперидон образуют активную антипсихотическую фракцию. Цитохром CYP2D6 подвергается генетическому полиморфизму. У быстрых метаболизаторов CYP2D6 рисперидон быстро превращается в 9-гидроксирисперидон, тогда как у медленных метаболизаторов рисперидон превращается гораздо медленнее. Хотя у быстрых метаболизаторов концентрации рисперидона и 9-гидроксирисперидона ниже, чем у медленных метаболизаторов, фармакокинетика рисперидона и 9-гидроксирисперидона в комбинации (т. е. активной антипсихотической фракции) после разовой и многократных доз CY в D.
Другим путем метаболизма рисперидона является N-дезалкилирование. Исследования in vitro на микросомах печени человека показали, что рисперидон в клинически значимых концентрациях значительно не подавляет метаболизм лекарственных средств, метаболизирующихся изоферментами цитохрома Р450, включая CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2A6 Через неделю после применения препарата 70% дозы выводится с мочой, 14% – с калом. Концентрация рисперидона и 9-гидроксирисперидона в моче составляет 35-45% принятой дозы. Другую часть составляют неактивные метаболиты. После перорального применения у больных психозой период полувыведения составляет примерно 3 часа. Период полувыведения 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции достигает 24 часов, а у пациентов пожилого возраста – 34 часов.
Линейность.
Концентрации рисперидона в плазме крови пропорциональны дозе препарата (в пределах терапевтических доз).
Пациенты пожилого возраста и пациенты с нарушением функции почек, печени.
Исследование однократного приема препарата пациентами пожилого возраста и пациентами с почечной недостаточностью выявило более высокий уровень концентрации в плазме (AUC и Cmax в 2-2,5 раза выше) и снижение клиренса активной антипсихотической фракции на 30% у пациентов пожилого возраста и на 60% у пациентов с почечной недостаточностью (см. раздел «Особенности применения»).
У пациентов с нарушениями функции печени наблюдалась меньшая степень связывания рисперидона с белками плазмы.
У пациентов с печеночной недостаточностью наблюдались нормальные уровни концентрации рисперидона в плазме крови, но среднее значение свободной фракции рисперидона в плазме было увеличено на 35%.
Дети.
Фармакокинетика рисперидона, 9-гидроксирисперидона и активной антипсихотической фракции у детей подобна таковой у взрослых.
Пол, расовая принадлежность и курение.
Популяционный фармакокинетический анализ не выявил видимого влияния пола, возраста или привычки курить на фармакокинетику рисперидона или активной антипсихотической фракции.
Показания
Лечение шизофрении и других психических расстройств, в том числе поддерживающая терапия, у пациентов, у которых наблюдался ответ на терапию, с целью предотвращения рецидива болезни;
– лечение маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах (вспомогательная терапия в комбинации с нормотимиками как начальное лечение или как монотерапия на период продолжительностью до 12 недель);
– кратковременное лечение выраженной агрессии или тяжелых психических симптомов у пациентов с деменцией при существовании угрозы причинения вреда себе или другим;
– симптоматическое лечение дерзких оппозиционных расстройств или других расстройств социального поведения у детей, подростков и взрослых с умственным развитием ниже среднего или умственной отсталостью, имеющих проявления деструктивного поведения (импульсивность, аутоагрессия);
- симптоматическое лечение аутических расстройств у детей от 5 лет, у которых симптомы варьируют от гиперактивности до раздражительности (включая агрессию, нанесение телесных повреждений, тревожность и патологические циклические действия).
Противопоказания
Гиперчувствительность к активному компоненту или любому вспомогательному веществу препарата.
Деменция и симптомы заболевания Паркинсона (ригидность, брадикинезия и паркинсонические нарушения осанки).
Деменция и подозрение на деменцию с тельцами Леви (кроме симптомов деменции по меньшей мере два из таких симптомов: паркинсонизм, визуальные галлюцинации, шаткость походки).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий
Исследования метаболизма in vitro продемонстрировали, что распад рисперидона до 9-гидроксирисперидона может ингибироваться фенотиазинами, трициклическими антидепрессантами и некоторыми бета-блокаторами, которые связываются с CYP 2D6. Такое угнетение может привести к увеличению концентрации рисперидона и уменьшению активного метаболита 9-гидроксирисперидона в плазме крови. Хотя клинические данные 12 пациентов показали, что амитриптилин не подавляет распад рисперидона до 9-гидроксирисперидона, анализ данных небольшого количества пациентов, одновременно применявших эти лекарственные средства, подтверждает, что клинический эффект не изменяется.
Рисперидон – слабый ингибитор CYP 2D6 in vitro . Поэтому не ожидается, что Рисперон будет существенно подавлять выведение лекарственных средств, метаболизирующихся этими ферментами.
При одновременном применении лекарственных средств, являющихся индукторами ферментов, метаболизм рисперидона может увеличиваться. Карбамазепин снижает концентрацию активной антипсихотической фракции в плазме крови. Клинические данные продемонстрировали, что у пациентов, одновременно применявших карбамазепин, плазменные концентрации рисперидона и 9-гидроксирисперидона были в 1,7-3,7 раза ниже. Аналогичные эффекты (снижение концентрации в плазме крови активной антипсихотической фракции) могут наблюдаться при применении других индукторов печеночных ферментов CYP 3A4, таких как рифампицин, фенитоин и фенобарбитал. При отмене или возобновлении приема карбамазепина или других индукторов ферментов CYP 3A4 следует заново оценить дозировку Рисперона , в случае необходимости – откорректировать. В единичных случаях при одновременном применении карбамазепина и рисперидона наблюдались токсичные сывороточные концентрации карбамазепина.
РисперонМожет проявлять антагонистические эффекты к леводопе и другим антагонистам допамина. Если такая комбинация считается необходимой, особенно в терминальной стадии болезни Паркинсона, следует назначать наименьшие эффективные дозы каждого из препаратов.
Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые β-блокаторы могут повышать концентрацию рисперидона в плазме крови, но не концентрацию антипсихотической фракции. Циметидин в дозе 400 мг дважды в сутки и ранитидин 150 мг дважды в сутки увеличивали AUC активной антипсихотической фракции (рисперидона и 9-гидроксирисперидона) на 8% и 20% соответственно, хотя это не имеет клинического значения.
Было обнаружено, что флуоксетин (20 мг/сут) и пароксетин (20 мг/сут) увеличивают концентрацию рисперидона в плазме крови в 2,5-2,8 и 3-9 раз соответственно. Флуоксетин не влияет на концентрацию 9-гидроксирисперидона в плазме крови. Пароксетин в среднем снижает концентрацию 9-гидроксирисперидона в плазме крови на 13%. В целом концентрация активной антипсихотической фракции увеличивается на 50% при одновременном применении флуоксетина и пароксетина. Если во время терапии Риспероном назначается или прекращается лечение флуоксетином и пароксетином, врачу следует просмотреть дозу Рисперона . Влияние отмены лечения флуоксетином и пароксетином на фармакокинетику рисперидона или 9-гидроксирисперидона не исследовали.
Эритромицин (ингибитор CYP 3A4) не влияет на фармакокинетику рисперидона и активную антипсихотическую фракцию.
В постмаркетинговом периоде наблюдались случаи клинически значимой гипотензии при одновременном применении рисперидона и антигипертензивных лекарственных средств.
Как и с другими антипсихотиками, следует соблюдать осторожность при назначении рисперидона с лекарственными средствами, удлиняющими интервал QT, например с антиаритмическими препаратами класса Iа (хинидином, прокаинамидом), антиаритмическими препаратами класса III (амиодароном, солатолом), тецикликами. антидепрессантами (мапролитином), некоторыми антигистаминными препаратами, другими антипсихотиками, некоторыми противомалярийными (хинином, мефлохином), и с препаратами, вызывающими электролитный дисбаланс (гипокалиемию, гипомагнезиемию), брадикардию, или средствами, которые угнетают печенин. Данный список не является полным.
Ингибиторы холинэстеразы галантамин и донезепил не оказывают клинически значимых эффектов на фармакокинетику рисперидона и активной антипсихотической фракции.
Клиническое исследование с участием 13 пациентов продемонстрировало, что фармакокинетические показатели лития значительно не изменяются, если применяемый одновременно нейролептик заменяется Риспероном в дозе 3 мг 2 раза в сутки. Совместимость рисперидона с литием не исследовали. При одновременном применении нейролептиков и лития наблюдались случаи энцефалопатии, экстрапирамидных расстройств и злокачественного нейролептического синдрома. Во время клинических исследований чаще сообщалось о случаях экстрапирамидных расстройств и гиперкинезии при применении лития с нейролептиками, чем отдельно лития.
РисперонНе имел клинически значимых эффектов на фармакокинетику вальпроата во время проведения исследования в параллельных группах и дигоксина во время перекрестного исследования взаимодействия.
Топирамат значительно снижает биодоступность рисперидона, но почти не снижает биодоступность активной антипсихотической фракции. Поэтому маловероятно, что такое взаимодействие клинически важно.
Клоназепам, габапентин, ламотриджин, метилфенидат: ввиду фармакокинетики рисперидона и указанных действующих веществ взаимодействия между ними не ожидается, хотя соответствующих исследований не проводили.
Риски применения Рисперона одновременно с другими лекарственными средствами систематически не изучали. Теоретически возможны взаимодействия со всеми активными веществами, оказывающими действие на центральную нервную систему. Пока нет данных дополнительных исследований,
Следует соблюдать осторожность при назначении рисперидона одновременно с другими лекарственными средствами.
Информацию о повышенной летальности при одновременном применении с фуросемидом у пациентов пожилого возраста с деменцией см. в разделе «Особенности применения».
Рисперидон следует с осторожностью применять в комбинации с другими субстанциями центрального действия, в том числе с алкоголем, опиатами, антигистаминными средствами и бензодиазепинами из-за повышенного риска седации.
Верапамил, ингибитор СYР 3А4 и Р-гликопротеина, повышает концентрацию рисперидона в плазме крови.
Одновременное применение перорального Рисперона с палиперидоном не рекомендуется, поскольку палиперидон является активным метаболитом рисперидона, и их комбинация может привести к дополнительному воздействию активной антипсихотической фракции.
Особенности применения
Пациенты пожилого возраста с деменцией.
Повышенный уровень летальности.
Среди пациентов пожилого возраста с деменцией, которые лечились атипичными антипсихотическими препаратами, наблюдался повышенный уровень летальности по сравнению с таковым у пациентов группы плацебо в метаанализе 17 контролируемых исследований атипичных антипсихотических препаратов, включая Рисперон . В плацебоконтролируемом исследовании с применением препарата Рисперон больным этой категории частота случаев летальности составляла 4,0% по сравнению с 3,1% в группе плацебо. Средний возраст умерших пациентов был 86 лет (диапазон – 67-100 лет). Специфический профиль факторов риска летальности в группе пациентов, принимавших Рисперон , не определен. Причины летального исхода были типичными для этой возрастной группы (65 лет) и включали: сердечно-сосудистые и цереброваскулярные заболевания, опухоли, инфекции (например, пневмония) и диабет.
Одновременное применение с фуросемидом.
В ходе плацебоконтролируемого исследования у пациентов пожилого возраста с деменцией повышенный уровень летальности наблюдался при одновременном применении рисперидона с фуросемидом (7,3%; средний возраст – 89 лет, диапазон – 75-97 лет) по сравнению с таким у пациентов, которые лечились только рисперидоном (3,1% , средний возраст – 84 года, диапазон – 70-96 лет) или только фуросемидом (4,1% ; средний возраст – 80 лет, диапазон – 67-90 лет). Повышение уровня летальности среди пациентов, лечившихся одновременно рисперидоном и фуросемидом, наблюдалось в ходе двух клинических исследований из четырех. Среди пациентов, одновременно применявших рисперидон с другими диуретиками, повышенного уровня летальности не было.
Патофизиологические механизмы для объяснения этого факта не установлены. Причина летального исхода также не была единственной. Однако следует соблюдать особую осторожность, назначая препарат в таких случаях, а также необходимо провести оценку рисков и пользы этой комбинации или комбинации с другими потенциальными диуретиками, прежде чем назначать препарат. Независимо от лечения, дегидратация была общим фактором риска летальности, и ее следует тщательно контролировать у пациентов с деменцией.
Цереброваскулярные побочные реакции.
В ходе плацебоконтролированных клинических исследований среди пациентов с деменцией, которых лечили Риспероном , наблюдался более высокий уровень цереброваскулярных побочных эффектов (инсульты и транзиторные ишемические атаки) с летальным исходом по сравнению с теми, кто получал плацебо (средний возраст – 73–85 лет; лет).
Комбинированные данные шести плацебоконтролированных исследований с участием пациентов пожилого возраста с деменцией (в возрасте от 65 лет) продемонстрировали возникновение цереброваскулярных расстройств (в том числе тяжелых) у 3,3% (33/989) пациентов, лечившихся Риспероном по сравнению с 1,2 % (8/693) пациентов, применявших плацебо. Соотношение между группами Рисперона и плацебо (соотношение шансов; 95% ДИ) составляло 2,96 (1,33; 7,45), в подгруппе пациентов с сосудистой деменцией – 5,26 (1,18; 48,11).
Риск цереброваскулярных побочных эффектов значительно выше у пациентов со смешанной или сосудистой деменцией по сравнению с деменцией Альцгеймера. Следует тщательно взвесить все риски и преимущества назначения Рисперона пациентам пожилого возраста с деменцией, особенно риск инсульта. С особой осторожностью следует назначать Рисперон пациентам с деменцией, имеющим артериальную гипертензию, заболевания сердечно-сосудистой системы, и пациентам с сосудистой деменцией. Следует проинструктировать пациентов и лиц, ухаживающих за ними, немедленно сообщать о признаках возможных сердечно-сосудистых приступов, таких как внезапная слабость, онемение лица, рук или ног, а также расстройства речи и зрения. Следует немедленно рассмотреть все возможные варианты лечения, включая прерывание терапии Риспероном .
Дети.
Перед назначением Рисперона детям следует тщательно взвесить соотношение риска и пользы. Необходимо регулярно тщательно оценивать потребность в продолжении лечения. Показания «симптоматическое лечение расстройств социального поведения, дерзких оппозиционных расстройств и других расстройств социального поведения» и «аутические расстройства» исследовались только у детей в возрасте от 5 лет. Поэтому не следует назначать Рисперон по таким показаниям детям в возрасте до 5 лет.
Нет опыта применения Рисперона детям до 15 лет для лечения шизофрении и детям до 10 лет для лечения маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах.
Для детей доступные данные основаны на клинических исследованиях продолжительностью 1 год. Эти данные показывают, что не оказывает влияния на рост и развитие. Влияние на рост и развитие при лечении продолжительностью более одного года неизвестно. Поэтому следует проводить клинический мониторинг эндокринной системы, включая измерение роста и массы тела, контроль полового развития, потенциальных пролактинзависимых эффектов, исследование экстрапирамидных симптомов и других двигательных расстройств.
Сонливость.
Во время плацебоконтролированных исследований сонливость часто наблюдалась у детей с аутизмом. Большинство случаев было от легкой до умеренной степени тяжести. Преимущественно сонливость наблюдалась в начале лечения, с наибольшей частотой в течение первых двух недель лечения и самостоятельно проходила, средняя продолжительность составляла 16 дней. Пациентам с сонливостью можно рассмотреть возможность изменения режима дозировки.
Ортостатическая гипотензия.
Из-за α1-литической активности рисперидона, особенно в начале лечения, может наблюдаться ортостатическая гипотензия. В постмаркетинговом периоде клинически значимая гипотензия наблюдалась при одновременном применении рисперидона и антигипертензивных средств. Рисперон следует с осторожностью применять пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями (такими как сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, нарушение проводимости, дегидратация, гиповолемия или цереброваскулярные заболевания). В этих случаях дозу следует постепенно корректировать (см. «Способ применения и дозы»). При возникновении гипотензии следует рассмотреть возможность снижения дозы.
Удлинение интервала QT.
В ходе клинических исследований удлинение интервала QT не было ассоциировано с рисперидоном. В постмаркетинговом периоде очень редко сообщалось о случаях удлинения интервала QT. Следует с осторожностью применять Рисперон , как и другие антипсихотические средства, пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями, нарушениями электролитного обмена (гипокалиемия, гипомагниемия) или удлинением интервала QT в семейном анамнезе. Также следует соблюдать осторожность при одновременном применении с препаратами, удлиняющими интервал QT.
Лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз.
При применении антипсихотических средств, включая рисперидон, наблюдались случаи лейкопении, нейтропении и агранулоцитоза. В постмаркетинговом периоде агранулоцитоз наблюдался очень редко.
За пациентами со значительным уменьшением количества лейкоцитов в анамнезе или медикамент-индуцированной лейкопенией/нейтропенией следует тщательно наблюдать в течение первых нескольких месяцев лечения и прекратить применение рисперидона при появлении признаков значительного уменьшения количества лейкоцитов и в случае отсутствия других причин для такого снижения.
За пациентами с клинически значимой нейтропенией следует наблюдать возникновение лихорадки и других признаков инфекции и лечить соответствующим образом при выявлении симптомов. При тяжелой нейтропении (9/л) лечение рисперидоном следует прекратить и следить за количеством лейкоцитов до восстановления.
Венозная тромбоэмболия.
Описаны случаи венозной тромбоэмболии при применении антипсихотических препаратов. Поскольку пациенты, лечащиеся антипсихотическими лекарственными средствами, часто имеют приобретенные факторы риска возникновения венозной тромбоэмболии, все возможные факторы развития тромбоэмболии необходимо идентифицировать перед и во время лечения Риспероном и принять соответствующие превентивные меры.
Поздняя дискинезия/экстрапирамидные симптомы.
При применении препаратов со свойствами антагонистов дофаминовых рецепторов отмечалось возникновение поздней дискинезии, характеризующейся непроизвольными ритмическими движениями (преимущественно язык и/или лицо). Возникновение экстрапирамидных симптомов является фактором риска поздней дискинезии. Если возникают признаки и симптомы поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос отмены всех антипсихотических препаратов.
Болезнь Паркинсона и деменция с тельцами Леви.
Врачи должны взвешивать опасность и пользу при назначении антипсихотических средств, включая Рисперон , пациентам с болезнью Паркинсона или деменцией с тельцами Леви. Применение рисперидона может усугубить течение болезни Паркинсона. Пациенты, больные любым из указанных выше заболеваний, могут иметь повышенный риск нейролептического злокачественного синдрома, а также повышенную чувствительность к антипсихотическим препаратам (например, спутанность сознания, притупление болевой чувствительности и неустойчивость осанки с частыми падениями в дополнение к экстрапирамидным симптомам).
Злокачественный нейролептический синдром.
При применении классических нейролептических лекарственных средств редко отмечаются случаи злокачественного нейролептического синдрома, характеризующегося гипертермией, ригидностью мышц, нестабильностью вегетативных функций, нарушением сознания и повышением уровня креатинфосфокиназы. Дополнительные признаки включают миоглобинурию (рабдомиолиз) и ОПН. В случае развития нейролептического синдрома необходимо отменить все антипсихотические препараты, включая Рисперон .
Гипергликемия и сахарный диабет.
Сообщали о гипергликемии, сахарном диабете или обострении существующего диабета во время лечения препаратом Рисперон . Оценка связи между применением атипичных антипсихотиков и отклонениями уровня глюкозы затруднена из-за повышенного риска возникновения сахарного диабета у больных шизофренией и повышения частоты заболеваемости сахарным диабетом среди населения вообще. Таким образом, связь между применением атипичных антипсихотических препаратов и побочными реакциями, связанными с гипергликемией, до конца неясна. Хотя эпидемиологические исследования указывают на повышенный риск побочных реакций, связанных с гипергликемией, у пациентов с атипичными нейролептиками. Каждому пациенту, применяющему атипичные антипсихотические препараты, следует проверять наличие симптомов гипергликемии и сахарного диабета.
Увеличение массы тела.
При применении препарата Рисперон сообщали о случаях значительного увеличения массы тела. Рекомендованный контроль массы тела.
Приапизм.
Существует возможность возникновения приапизма во время лечения Риспероном в результате его альфа-адренергического блокирующего действия. О случаях приапизма сообщали в постмаркетинговом периоде.
Регуляция температуры тела.
Антипсихотические лекарственные средства могут нарушать способность тела к понижению его основной температуры. Рекомендуется соответствующий уход пациентам, которым назначен Рисперон , если они будут подвергаться воздействию условий, которые могут вызвать повышение основной температуры тела, а именно – интенсивные физические тренировки, влияние высоких температур внешней среды, сопроводительная терапия препаратами с антихолинергической активностью или воздействие обезвоживания.
Противополивающий эффект.
В доклиническом изучении свойств рисперидона отмечался противорвотный эффект. Это свойство может маскировать симптомы передозировки некоторых лекарств или таких состояний как обструкция кишечника, синдром Рея и опухоли мозга.
Судороги.
Следует с осторожностью применять Рисперон пациентам с судорогами или другими состояниями, потенциально снижающими судорожный порог, в анамнезе.
Интраоперационный синдром атонической радужки (ИСАР).
Во время операций по удалению катаракты наблюдался интраоперационный синдром атонической радужки у пациентов, которые лечились препаратами, обладающими альфа-адреноблокирующими свойствами, в т. ч. Риспероном .
Исар может повышать риск осложнений операции на глазу в течение и после хирургического вмешательства. Следует сообщить хирургу-офтальмолога о применении антипсихотических лекарственных средств в прошлом или в период проведения операции. Потенциальные преимущества прекращения терапии препаратами с a1-блокирующим действием перед операцией не установлены, следует учесть риск отмены лечения антипсихотическими средствами.
Нарушение функции печени и почек.
Пациентам с нарушением функции печени и почек рекомендуется назначать половину начальной и поддерживающей доз (см. «Способ применения и дозы»).
Гиперпролактинемия.
Исследования на культурах тканей указывают, что рост клеток в опухолях молочной железы человека может быть стимулирован пролактином. Хотя до сих пор четкая связь с применением антипсихотических средств клиническими и эпидемиологическими исследованиями не установлена, рекомендуется с осторожностью назначать рисперидон пациентам с соответствующей патологией в анамнезе. Рисперон следует с осторожностью применять пациентам с гиперпролактинемией и пролактинозависимыми опухолями, например пролактиномой гипофиза, или возможными пролактинозависимыми опухолями, такими как эпителиальные опухоли молочной железы.
Вспомогательные вещества.
Таблетки, покрытые оболочкой, содержат лактозу. Пациентам с наследственной непереносимостью галактозы, лактазной недостаточностью или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы не следует принимать препарат Рисперон , таблетки, покрытые оболочкой.
Пациентам с гиперчувствительностью к азокрасителям (Е 110), ацетилсалициловой кислоте и другим ингибиторам синтеза простагландинов Рисперон , таблетки, покрытые оболочкой, следует применять с осторожностью.
Препарат содержит оранжево-желтый S(Е 110). Может вызвать аллергические реакции.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность.
Контролируемые исследования с участием беременных женщин не проводились. Хотя во время исследований на животных не было обнаружено тератогенного воздействия, наблюдалось опосредованное влияние на уровень пролактина.
У новорожденных, матери которых применяли антипсихотические средства (в том числе рисперидон) в течение последнего триместра беременности, существует риск возникновения обратимых экстрапирамидных симптомов и/или синдрома отмены препарата. Эти симптомы включают ажитацию, необычно повышенный или пониженный мышечный тонус, тремор, сонливость, расстройства дыхания или проблемы с кормлением. Эти осложнения могут быть разной тяжести. В некоторых случаях они сами исчезали через определенный промежуток времени, в некоторых – необходим мониторинг состояния младенцев в отделении интенсивной терапии или длительная госпитализация.
РисперонНе рекомендуется применять в период беременности, кроме случаев жизненной необходимости. Если необходимо прекратить лечение Риспероном в период беременности, не следует делать это внезапно.
Период кормления грудью.
В ходе исследований на животных рисперидон и 9-гидроксирисперидон проникали в молоко. Есть наблюдение, что рисперидон и 9-гидроксирисперидон могут также проникать в грудное молоко человека. В отдельных случаях 4,3% дозы, используемой мать, в виде активной антипсихотической фракции действующего вещества определяли в грудном молоке. При необходимости приема препарата кормление грудью следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Препарат может влиять на скорость реакции при выполнении работы, требующей особого внимания. Поэтому рекомендуется воздерживаться от вождения или работы с другими механическими средствами.
Способ применения и дозы
Обычная доза
РисперонМожно применять 1 или 2 раза в сутки. Дозы более 8 мг следует разделять на 2 приема (утром и вечером). Прием пищи не влияет на абсорбцию препарата Рисперон .
Рекомендуется постепенное прекращение лечения. После резкого прекращения применения высоких доз антипсихотических препаратов очень редко наблюдались острые симптомы отмены, включая тошноту, рвоту, потливость, бессонницу. Также может наблюдаться рецидив психотических симптомов, сообщали о появлении самопроизвольных движений (например, акатизия, дистония и дискинезия).
Для достижения дозы 0,25–2,5 мг рекомендуется использовать рисперидон в виде орального раствора.
Шизофрения
Взрослые
РисперонМожно назначать 1 или 2 раза в сутки.
Начать прием следует с 2 мг Рисперона в сутки, на второй день дозу можно увеличить до 4 мг. После этого дозу можно поддерживать без изменений или, при необходимости, продолжать индивидуальную коррекцию дозы. Для большинства пациентов рекомендуемая доза составляет 4-6 мг/сут. Некоторым пациентам может быть показано постепенное повышение дозы или пониженная начальная дозировка.
Дозы, превышающие 10 мг/сут, не выявили более высокой эффективности по сравнению с меньшими дозами, но они могут вызывать появление экстрапирамидных симптомов. Поскольку безопасность доз, превышающих 16 мг/сут, не изучали, такие дозы применять нельзя.
При необходимости дополнительной седации можно одновременно применять бензодиазепин.
Пациенты пожилого возраста (65 лет).
Рекомендуемая начальная доза – по 0,5 мг 2 раза в день. При необходимости дозу можно увеличить до 1-2 мг 2 раза в сутки путем повышения на 0,5 мг 2 раза в сутки.
Маниакальные эпизоды при биполярных расстройствах
Взрослые.
Рекомендуемая начальная доза Рисперона – 2 мг 1 раз в сутки, вечером. Дозу можно индивидуально увеличить добавлением 1 мг/сут не чаще чем через каждые 24 часа. Рекомендуемый диапазон доз – от 2 до 6 мг/сут.
Как и при других видах симптоматического лечения, при длительном применении Рисперона необходимо периодически пересматривать дозы и корректировать их в течение всей терапии. Нет данных об эффективности Рисперона при лечении острой биполярной мании продолжительностью более 12 недель. Если Рисперон применять в комбинации с нормотимиками, терапию можно прекратить раньше, поскольку начало эффекта от лечения можно ожидать в первые недели терапии. Даже после появления ответа на лечение следует учитывать возможность повторного возникновения симптомов депрессии из-за особенностей течения болезни и побочных реакций лекарственных средств, применявшихся для лечения, в том числе Рисперона .
Пациенты пожилого возраста (65 лет).
Рекомендуемая начальная доза – по 0,5 мг 2 раза в день. При необходимости дозу можно увеличить до 1-2 мг два раза в сутки, повышая 0,5 мг 2 раза в сутки. Поскольку опыт применения пациентам пожилого возраста ограничен, рекомендуется осторожность.
Дети от 10 лет.
Рекомендуемая начальная доза – 0,5 мг 1 раз в сутки, утром или вечером. Дозу можно индивидуально увеличивать, добавляя от 0,5 до 1 мг/сут не чаще чем через каждые 24 часа до достижения рекомендуемой дозы 2,5 мг/сут. Эффективность лечения была продемонстрирована в диапазоне доз от 0,5 до 6 мг/сут, дозы выше 6 мг/сут не изучали.
Пациентам с сонливостью может быть рекомендовано разделение суточной дозы на 2 приема.
Как и при других видах симптоматического лечения, при длительном применении Рисперона необходимо периодически пересматривать дозы и корректировать их в течение всей терапии.
Нет опыта применения Рисперона для лечения маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах у детей младше 10 лет.
Кратковременная терапия выраженной агрессии или тяжелых психических симптомов у пациентов с деменцией
Рекомендуемая начальная доза – 0,25 мг 2 раза в день. При необходимости дозу можно увеличить путем повышения дозы на 0,25 мг 2 раза в сутки не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальная доза составляет 0,5 мг 2 раза в сутки. Однако для некоторых пациентов эффективную дозу можно увеличить до 1 мг дважды в день. По достижении оптимальной дозы можно рассмотреть возможность приема суточной дозы 1 раз в день. Как и при других видах симптоматического лечения, при длительном применении Рисперона необходимо периодически пересматривать дозы и корректировать их в течение всей терапии.
Отмена лечения Риспероном должна произойти не позднее чем через 3 месяца от начала терапии, терапию можно возобновить только в случае, если поведенческие расстройства появляются снова.
Симптоматическое лечение расстройств социального поведения или агрессивного поведения
Пациенты с массой тела ≥50 кг
Рекомендуемая начальная дозировка составляет 0,5 мг 1 раз в сутки. При необходимости дозу следует корректировать путем добавления 0,5 мг 1 раз в сутки не чаще, чем через день. Оптимальная доза для большинства пациентов – 1 мг 1 раз в сутки. Однако для некоторых пациентов для достижения положительного эффекта достаточно не более 0,5 мг 1 раз в сутки, в то время как другие могут потребовать 1,5 мг 1 раз в сутки.
Пациенты с массой тела 50 кг
Рекомендуемая начальная доза – 0,25 мг 1 раз в сутки. При необходимости дозу можно корректировать путем добавления 0,25 мг 1 раз в сутки не чаще, чем через день. Оптимальная доза для большинства пациентов – 0,5 мг 1 раз в день. Однако для некоторых пациентов достаточно не более 0,25 мг 1 раз в сутки для достижения положительного эффекта, в то время как другие могут потребовать 0,75 мг 1 раз в сутки.
Как и при других видах симптоматического лечения, длительное применение Рисперона необходимо периодически пересматривать и корректировать в течение всей терапии.
Нет опыта применения Рисперона для симптоматического лечения расстройств социального поведения или агрессивного поведения у детей до 5 лет.
Аутизм (дети от 5 лет)
Дозу следует подбирать индивидуально в зависимости от состояния пациента и клинического ответа.
Пациенты с массой тела 50 кг
Рекомендуемая начальная дозировка составляет 0,25 мг 1 раз в сутки. С 4 дня дозу можно увеличить на 0,25 мг. Следует поддерживать дозу 0,5 мг и на 14 день провести оценку клинического ответа. Увеличение дозы на 0,25 мг с интервалом в 2 нед можно рассматривать только для пациентов с недостаточным клиническим ответом.
Пациенты с массой тела ≥50 кг
Рекомендуемая начальная доза – 0,5 мг 1 раз в сутки. С 4 дня дозу можно увеличить на 0,5 мг. Следует поддерживать дозу 1 мг и на 14-й день провести оценку клинического ответа. Увеличение дозы на 0,5 мг с интервалом в 2 нед можно рассматривать только для пациентов с недостаточным клиническим ответом.
Дозы Рисперона для детей с аутизмом (суточная доза в мг/сут)
|
Масса тела |
Начальная доза (дни 1-3) |
Рекомендуемая поддерживающая доза (дни 4-14+) |
Увеличение дозы (при необходимости) |
Диапазон доз |
|
50 кг |
0,25 мг |
0,5 мг |
+0,25 мг с интервалом ≥ 2 недели |
≥ 20 кг: 0,5-2,5 мг* |
|
≥ 50 кг |
0,5 мг |
1,0 мг |
+0,5 мг с интервалом ≥ 2 недели |
1,0-2,5 мг* |
* Пациенты с массой тела более 45 кг могут потребовать больших доз; максимальная доза, которая применялась при клинических исследованиях, составляла 3,5 мг/сут.
РисперонМожно применять 1 или 2 раза в сутки.
Пациентам, у которых возникает сонливость после приема препарата, лучше применять суточную дозу Рисперон перед сном или в два приема. Во время клинических исследований около двух третей детей с аутизмом жаловались на слабость, особенно в течение начальной фазы лечения.
Как только достигнут адекватный клинический ответ, следует рассмотреть возможность постепенного уменьшения дозы для достижения оптимального отношения клинической эффективности и безопасности.
Информации, полученной в течение контролируемых клинических исследований, недостаточно для определения рекомендованной продолжительности лечения Риспероном пациентов с аутизмом. Поэтому опытный специалист должен проводить тщательный мониторинг состояния пациента.
При возникновении тяжелых побочных реакций (например, экстрапирамидных расстройств, поздней дискинезии или неконтролируемого увеличения массы тела) следует уменьшить дозу Рисперона или прекратить лечение.
Нет опыта применения Рисперона для симптоматического лечения аутизма у детей до 5 лет.
Для достижения дозы 0,25-1 мг рекомендуется использовать рисперидон в виде орального раствора.
Пациенты с заболеваниями печени и почек.
У пациентов с нарушениями функции почек активная антипсихотическая фракция выводится из организма медленнее, чем у здоровых почек. У пациентов с нарушениями функции печени концентрация свободной фракции рисперидона в плазме крови увеличивается.
Независимо от показания, этим пациентам следует назначать половину начальной и поддерживающей доз, титрование дозы должно быть более медленным.
РисперонСледует применять с осторожностью данной категории пациентов.
Переход из терапии другими антипсихотическими средствами .
Если это клинически оправдано, во время терапии Риспероном рекомендуется постепенно прекратить предварительную терапию другими препаратами. При этом, если пациент переводится с терапии антипсихотическими препаратами в форме депо, лечение препаратом Рисперон рекомендуется начать с применения вместо следующей запланированной инъекции. Периодически следует оценивать необходимость продолжения текущей терапии антипаркинсоническими препаратами.
Дети.
Рисперидон применять для лечения расстройств социального поведения или агрессивного поведения, а также аутических расстройств детям от 5 лет; для лечения маниакальных эпизодов при биполярных расстройствах детям от 10 лет.
Передозировка
Симптомы. Наблюдаемые признаки и симптомы передозировки – это известные побочные реакции препарата, проявляющиеся в усиленной форме: сонливость и седация, тахикардия и артериальная гипотензия, а также экстрапирамидные симптомы. При передозировке сообщалось о удлинении интервала QT и судороги. Сообщалось о трепета-мерцании, ассоциированном с передозировкой препаратом Рисперон в комбинации с пароксетином.
Лечение. Необходимо обеспечить и поддерживать свободную проходимость дыхательных путей для обеспечения адекватной вентиляции и оксигенации. Следует рассмотреть возможность промывания желудка (после интубации, если пациент без сознания) и назначение активированного угля вместе с слабительным средством не позднее чем через 1 час после приема препарата. Показан мониторинг сердечно-сосудистой деятельности, включающий непрерывную регистрацию ЭКГ для выявления возможных аритмий. Рисперидон не имеет специфического антидота. Таким образом, следует принимать соответствующие поддерживающие меры. При острой передозировке следует проанализировать возможность лекарственного взаимодействия нескольких препаратов. Артериальную гипотензию и сосудистый коллапс следует лечить такими мерами, как внутривенные вливания и/или симпатомиметические препараты. При развитии острых экстрапирамидных симптомов следует назначать антихолинергические препараты. Следует продолжать постоянное медицинское наблюдение до полного выздоровления пациента.
Побочные реакции
Частыми побочными реакциями (частота ≥ 10 %) являются паркинсонизм, седация/сонливость, головная боль и бессонница. Паркинсонизм и акатизия являются дозозависимыми побочными реакциями.
Приведенные ниже побочные реакции включают те, о которых сообщали во время клинических испытаний и в постмаркетинговом периоде. Частота побочных реакций: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100 до
В каждой группе побочные реакции представлены в порядке убывания степени проявлений.
|
Инфекции и инвазии |
|
|
Часто |
пневмония, бронхит, инфекции верхних дыхательных путей, синусит, инфекции мочевыводящих путей, инфекции уха, грипп |
|
Нечасто |
инфекции дыхательных путей, цистит, инфекции глаза, тонзиллит, онихомикоз, воспаление подкожной клетчатки, локализованная инфекция, вирусная инфекция, акародерматит |
|
Редко |
инфекция |
|
Со стороны крови и лимфатической системы |
|
|
Нечасто |
нейтропения, уменьшение количества лейкоцитов, тромбоцитопения, анемия, снижение гематокрита, увеличение количества эозинофилов |
|
Редко |
агранулоцитоз с |
|
Со стороны иммунной системы |
|
|
Нечасто |
гиперчувствительность |
|
Редко |
анафилактическая реакция с |
|
Со стороны эндокринной системы |
|
|
Часто |
гиперпролактинемия а |
|
Редко |
нарушение секреции антидиуретического гормона, присутствие глюкозы в моче |
|
Со стороны метаболизма и пищеварения |
|
|
Часто |
увеличение массы тела, повышение аппетита, снижение аппетита |
|
Нечасто |
сахарный диабет b , гипергликемия, полидипсия, уменьшение массы тела, анорексия, повышение уровня холестерина |
|
Редко |
водная интоксикация с , гипогликемия, гиперинсулинемия с , повышение уровня триглицеридов в крови |
|
Очень редко |
диабетический кетоацидоз |
|
Со стороны психики |
|
|
Очень часто |
бессонница d |
|
Часто |
расстройства сна, ажитация, депрессия, тревожность |
|
Нечасто |
мания, спутанность сознания, снижение либидо, нервозность, ночные ужасы |
|
Редко |
притупленный аффект, аноргазмия |
|
Со стороны нервной системы |
|
|
Очень часто |
седация/сонливость, паркинсонизм d , головная боль |
|
Часто |
акатизия d , дистония d , головокружение, дискинезия d , тремор |
|
Нечасто |
поздняя дискинезия, церебральная ишемия, отсутствие реакции на раздражители, потеря сознания, подавленный уровень сознания, судороги d , синкопе, психомоторная гиперактивность, расстройства равновесия, нарушения координации, постуральное головокружение, нарушение внимания, дизартрия, расстройства вкусовых ощущений, гипе |
|
Редко |
злокачественный нейролептический синдром, цереброваскулярные расстройства, диабетическая кома, ритмическое покачивание головы |
|
Со стороны органов зрения |
|
|
Часто |
размытость зрения, конъюнктивит |
|
Нечасто |
светобоязнь, сухость глаз, увеличение слезоотделения, покраснение глаз |
|
Редко |
глаукома, нарушение движения глазных яблок, ротаторный нистагм, образование корки на краю века, интраоперационный синдром атонической радужки |
|
Со стороны органов слуха |
|
|
Нечасто |
вертиго, тинит, боль в ушах |
|
Со стороны сердечной деятельности |
|
|
Часто |
тахикардия |
|
Нечасто |
фибрилляция предсердий, атриовентрикулярная блокада, нарушение проводимости сердца, удлинение интервала QT на электрокардиограмме, брадикардия, отклонение на электрокардиограмме, сердцебиение |
|
Редко |
синусовая аритмия |
|
Неизвестно |
синдром постуральной ортостатической тахикардии |
|
Со стороны сосудистой системы |
|
|
Часто |
артериальная гипертензия |
|
Нечасто |
гипотензия, ортостатическая гипотензия, приливы |
|
Редко |
легочная эмболия, тромбоз вен |
|
Со стороны дыхательной системы |
|
|
Часто |
диспноэ, фаринго-ларингеальная боль, кашель, эпистаксис, заложенность носа |
|
Нечасто |
аспирационная пневмония, легочный застой, ухудшение проходимости дыхательных путей, хрипы, свистящее дыхание, дисфония, расстройства дыхания |
|
Редко |
синдром ночного апноэ, гипервентиляция |
|
Со стороны пищеварительной системы |
|
|
Часто |
боль в животе, дискомфорт в животе, рвота, тошнота, запор, диарея, диспепсия, сухость во рту, зубная боль |
|
Нечасто |
недержание кала, фекалома, гастроэнтерит, дисфагия, вздутие живота |
|
Редко |
панкреатит, обструкция желудочно-кишечного тракта, опухание языка, хейлит |
|
Очень редко |
непроходимость кишечника |
|
Со стороны гепатобилиарной системы |
|
|
Нечасто |
повышение уровня трансаминаз, повышение уровня гаммаглутамил-трансферазы, повышение уровня печеночных ферментов |
|
Редко |
желтуха |
|
Со стороны кожи и подкожной клетчатки |
|
|
Часто |
сыпь, эритема |
|
Нечасто |
крапивница, зуд, алопеция, гиперкератоз, экзема, сухость кожи, изменение цвета кожи, акне, себорейный дерматит, заболевания кожи, повреждение кожи |
|
Редко |
медикаментозная сыпь, перхоть |
|
Очень редко |
ангионевротический отек |
|
Со стороны костно-мышечной системы |
|
|
Часто |
мышечные спазмы , мышечно-скелетная боль, боль в спине, артралгия |
|
Нечасто |
повышение уровня креатинфосфокиназы, нарушение осанки, скованность суставов, опухание суставов, мышечная слабость, боль в шее |
|
Редко |
рабдомиолиз |
|
Со стороны мочевыделительной системы |
|
|
Часто |
недержание мочи |
|
Нечасто |
полакиурия, задержка мочи, дизурия |
|
Беременность, послеродовой период и неонатальные состояния |
|
|
Очень редко |
экстрапирамидные симптомы и/или синдром отмены препарата у новорожденных с |
|
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез |
|
|
Нечасто |
эректильная дисфункция, нарушение эякуляции, аменорея, нарушение менструального цикла d , гинекомастия, галакторея, половая дисфункция, боль в молочных железах, влагалищные выделения |
|
Редко |
приапизм с , задержка менструации, нагрубание молочных желез, увеличение молочных желез, выделение из молочных желез |
|
Общие расстройства |
|
|
Часто |
отек d , лихорадка, боль в грудной клетке, астения, усталость, боль |
|
Нечасто |
отек лица, озноб, повышение температуры тела, нарушение походки, жажда, дискомфорт в груди, недомогание, необычные ощущения, дискомфорт |
|
Редко |
гипотермия, снижение температуры тела, ощущение холода в конечностях, синдром отмены препарата, уплотнение с |
|
Повреждения и отравления |
|
|
Часто |
падение |
|
Нечасто |
боль после хирургических вмешательств |
a Гиперпролактинемия в некоторых случаях может приводить к гинекомастии, расстройствам менструального цикла, аменорее, галакторее.
b Во время плацебоконтролированных исследований сообщалось о сахарном диабете у 0,18% пациентов, получавших рисперидон, по сравнению с 0,11% в группе плацебо. Общая частота во всех клинических испытаниях составила 0,43% у пациентов, принимавших рисперидон.
С Не отмечалось в клинических исследованиях рисперидона, однако было обнаружено в течение постмаркетингового наблюдения.
d Экстрапирамидные расстройства включают: паркинсонизм (гиперсекреция слюны, ригидность мышц, паркинсонизм, слюнотечение, феномен «зубчатого колеса», брадикинезия, гипокинезия, масковидное лицо, напряженность мышц, акинезия, ригидность затылочных мышц паркинсоническая походка, нарушение глабелярного рефлекса, паркинсонический тремор), акатизия (акатизия, беспокойство, гиперкинезия, синдром беспокойных ног), тремор, дискинезия (дискинезия, подергивание мышц, хореоатетоз, атетоз, миоклон.
Дистония включает дистонию, гипертонию, кривошию, самопроизвольные мышечные сокращения, миогенные контрактуры, блефароспазм, движение глазного яблока, паралич языка, тик (в области лица), ларингоспазм, миотонию, опистотонус, ротоглоточный спазм, пистолет. Включен больший список симптомов, не обязательно имеющих экстрапирамидное происхождение. Бессонница включает: нарушение засыпания, интрасомническое расстройство. Судороги включают: большой эпилептический приступ. Менструальные расстройства включают в себя: нерегулярные менструации, олигоменорею. Отек включает: генерализованный отек, периферический отек, «точечный» отек.
Побочные реакции палиперидона
Палиперидон является активным метаболитом рисперидона, поэтому профили побочных реакций этих веществ (включая пероральные и инъекционные формы выпуска) подобны. В дополнение к указанным выше побочным реакциям, при применении палиперидона сообщали о синдроме постуральной ортостатической тахикардии, который, вероятно, может наблюдаться и при применении Рисперона .
Побочные реакции, свойственные антипсихотическим лекарственным средствам
Удлинение интервала QT
Как и при применении других антипсихотиков, в постмаркетинговом периоде сообщалось о продлении интервала QT при применении рисперидона. Также при применении антипсихотических препаратов сообщали о других побочных реакциях со стороны сердца, удлиняющих интервал QT, таких как вентрикулярная аритмия, фибрилляция желудочков, вентрикулярная тахикардия, внезапное летальное последствие, остановка сердца, трепетание-мерцание.
Венозная тромбоэмболия
На фоне применения антипсихотических средств зарегистрированы случаи развития венозной тромбоэмболии, включая легочную эмболию и тромбоз глубоких вен.
Увеличение массы тела
Сравнение количества пациентов, применявших Рисперон и пациентов, применявших плацебо и имеющих увеличение массы тела на 7% в плацебоконтролированных исследованиях продолжительностью от 6 до 8 недель, показали статистически значимую разницу в частоте случаев увеличения массы тела в группе пациентов, принимавших Рисперон (18%) по сравнению с таковой у пациентов, применявших плацебо (9%). В ходе трехнедельных плацебоконтролированных исследований у взрослых пациентов с острой манией частота увеличения массы тела на ≥7 % была сопоставима с таковой в группе, принимавшей Рисперон (2,5 %), и в группе, принимавшей плацебо (2,4 %) , и была несколько выше в группе активного контроля (3,5%).
В популяции детей с нарушениями поведения в течение длительных исследований масса тела пациентов увеличивалась в среднем на 7,3 кг после 12 месяцев лечения. Ожидаемое увеличение массы тела для детей с нормальной массой тела в возрасте 5-12 лет – от 3 до 5 кг в год. Начиная с 12 лет увеличение массы тела для девушек остается от 3 до 5 кг в год, тогда как ребята набирают в среднем 5 кг в год.
Дополнительная информация об особых категориях пациентов
Побочные реакции у пациентов пожилого возраста с деменцией или у детей, о которых сообщали с большей, чем у взрослых частотой, описаны ниже.
Пациенты пожилого возраста с деменцией
Транзиторная ишемическая атака и цереброваскулярные расстройства – побочные реакции, о которых сообщали в течение клинических исследований с частотой 1,4% и 1,5% соответственно у пациентов пожилого возраста с деменцией. Кроме того, о таких побочных реакциях сообщалось с частотой ≥ 5% у пациентов пожилого возраста с деменцией и по меньшей мере с вдвое более высокой частотой, чем у других категорий взрослых пациентов: инфекции мочевыводящих путей, периферический отек, летаргия и кашель.
Дети
В целом ожидаемые побочные реакции у детей схожи с взрослыми относительно частоты возникновения, типа и степени тяжести.
Побочные реакции, наблюдавшиеся у детей (в возрасте от 5 до 17 лет) с частотой ≥ 5% и с по меньшей мере вдвое более высокой частотой, чем у взрослых пациентов: сонливость/седация, усталость, головная боль, повышение аппетита, рвота, инфекции верхних дыхательных путей, заложенность носа, боли в животе, головокружение, кашель, пирексия, тремор, диарея и энурез.
Воздействие длительного лечения рисперидоном на половое созревание и рост недостаточно изучены.
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 10 таблеток в блистере, по 3 или по 6 блистеров в картонной пачке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
БАЛКАНФАРМА-ДУПНИЦА АД/BALKANPHARMA-DUPNITSA AD.
Адрес
Ул. Самоковско Шоссе 3, Дупница 2600, Болгария/3 Самоковский Шоссе Str., Dupnitsa 2600, Bulgaria.
Заявитель
ЗАО «ФОРМЛИГА»/UAB «FARMLYGA».
Местонахождение заявителя.
Ул. Мейстру, 9, г. Вильнюс, LT-02189, Литовская Республика/Vilnius, Meistru str., 9,
LT-02189, Republic of Lithuania.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Антипсихотические препараты
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.