Аналоги Периндоприл Сандоз таблетки по 8 мг 30 шт.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПЕРИНДОПРИЛ САНДОЗ®

(PERINDOPRIL SANDOZ^â)

 

Склад:

діюча речовина: perindopril;

1 таблетка містить 2 мг периндоприлу терт-бутиламіну;

або 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну;

або 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну;

допоміжні речовини: гідроксипропілбетадекс, целюлоза мікрокристалічна, целюлоза мікрокристалічна силікатизована, калію полакрилін, кремнію діоксид, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2 мг: білі круглі двоопуклі таблетки з маркуванням 2 з одного боку;

таблетки по 4 мг: білі круглі двоопуклі таблетки з насічкою з одного боку та маркуванням 4 з іншого; таблетку можна розподілити на дві рівні частини;

таблетки по 8 мг: білі круглі двоопуклі таблетки з маркуванням 8 з одного боку.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітори АПФ монокомпонентні. Периндоприл.

Код АТХ C09A A04.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Периндоприл є інгібітором ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворюючий фермент, АПФ). Перетворюючий фермент або кіназа, – це екзопептидаза, яка робить можливим перетворення ангіотензину І на судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також призводить до розщеплення судинозвужувального брадикініну до неактивного гептапептиду.

Інгібування АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину ІІ в плазмі, результатом чого є збільшення активності реніну в плазмі (шляхом інгібування негативного зворотного зв’язку вивільнення реніну), а також зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ також призводить до збільшення активності циркулюючої та локальної калікреїн-кінінових систем (і, таким чином, також до активації системи простагландинів). Можливо, цей механізм сприяє антигіпертонічній дії інгібіторів АПФ та є частково відповідальним за деякі з небажаних ефектів, які вони викликають (такі як кашель).

Периндоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти не проявляють інгібуючої дії на АПФ in vitro. 

Гіпертензія

Периндоприл є активним при всіх ступенях гіпертензії: легкому, середньому та тяжкому; спостерігалося зниження систолічного та діастолічного тиску як у положенні пацієнта лежачи, так і в положенні стоячи.  Периндоприл знижує резистентність периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується  периферичний кровотік, впливу на частоту серцевих скорочень не спостерігається.

Як правило, збільшується нирковий кровотік, тоді як рівень клубочкової фільтрації (РКФ) залишається незміненим.

Антигіпертонічна дія є максимальною між 4 та 6 годинами після прийому одноразової дози та підтримується щонайменше протягом 24 годин: залишковий ефект становить близько 87-100 % пікового ефекту.

Зниження артеріального тиску відбувається швидко. У пацієнтів, у яких спостерігається позитивна відповідь на лікування, показники приходять до норми протягом одного місяця; тахіфілаксії не спостерігається.

Припинення лікування не призводить до повернення до попереднього стану.

Периндоприл скорочує гіпертрофію лівого шлуночка.

Підтверджено, що у людини периндоприл виявляє судинорозширювальний ефект. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення «товщина середньої оболонки стінки судини / показник просвіту малих артерій».

Додаткова терапія із застосуванням тіазидних діуретиків виявляє синергічний ефект адитивного типу. Комбінація інгібіторів АПФ та тіазидних препаратів також знижує ризик гіпокаліємії, спричиненої лікуванням із застосуванням діуретиків.

Серцева недостатність

Периндоприлу терт-бутиламін скорочує роботу серця шляхом зниження попереднього та наступного навантаження.

Дослідження за участю пацієнтів, хворих на серцеву недостатність, виявили:

- зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків;

-  зниження загальної резистентності периферичних судин;

- збільшення хвилинного серцевого викиду та покращення серцевого індексу.

Під час порівняльних досліджень перше застосування дози 2 мг периндоприлу терт-бутиламіну пацієнтами із серцевою недостатністю слабкого або середнього ступеня не було пов’язане зі значним зниженням артеріального тиску порівняно з плацебо.

Пацієнти зі стабільною ІХС

Дослідження EUROPA було багатоцентровим міжнародним рандомізованим подвійним сліпим плацебо-контрольованим клінічним дослідженням, яке тривало 4 роки.

Дванадцять тисяч двісті вісімнадцять (12 218) пацієнтів віком від 18 років були відібрані методом випадкової вибірки та розподілені на групи, які приймали периндоприл 8 мг (n = 6110) або плацебо (n = 6108).

У популяції, яка брала участь у дослідженні, виявилося коронарне артеріальне захворювання без клінічних ознак серцевої недостатності. Загалом 90 % пацієнтів до цього мали інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію. Більшість пацієнтів отримували медикацію, передбачену дослідженням, крім традиційного лікування, включаючи інгібітори тромбоцитів, засоби, які знижують рівень ліпідів, та бета-блокатори.

Основним критерієм ефективності була сукупність летальних наслідків серцево-судинних патологій, випадків інфарктів міокарда, які не мали летального наслідку, та/або випадків зупинки серця з успішною реанімацією. Лікування із застосуванням периндоприлу в дозі 8 мг один раз на добу призвело до значного скорочення первинної кінцевої точки за абсолютною величиною на 1,9% (відносне зниження ризику 20 %, 95 % ДІ [9,4; 28,6] – p<0,001).

У пацієнтів, які мали в анамнезі інфаркт міокарда та/або реваскуляризацію, спостерігалося абсолютне зниження первинної кінцевої точки на 2,2 % відповідно до відносного зниження ризику (RRR) 22,4 % (95 % ДІ [12,0; 31,6] – p<0,001) порівняно з плацебо.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому абсорбція периндоприлу була швидкою та пікова концентрація досягається протягом 1 години. Біодоступність становить від 65 до 70 %.

Близько 20 % загального обсягу абсорбованого периндоприлу перетворювалася на периндоприлат, активний метаболіт. Крім активного периндоприлату, периндоприл виробляє п’ять метаболітів, які є неактивними. Період напіввиведення периндоприлу з плазми становить 1 годину. Пікова концентрація периндоприлу в плазмі досягається протягом періоду від 3 до 4 годин.

Прийом їжі зменшує обсяг перетворення на периндоприлат та внаслідок цього знижує біодоступність. Периндоприлу терт-бутиламін слід приймати перорально в одноразовій дозі один раз на день вранці перед їдою.

Об’єм розподілу становить близько 0,2 л/кг  для незв’язаного периндоприлату. Зв’язування білків є незначним (зв’язування периндоприлату з ангіотензинперетворюючим ферментом становить менше 30 %), але воно залежить від концентрації.

Периндоприлат виводиться з організму із сечею, період напіввиведення незв’язаної фракції становить від 3 до 5 годин. Дисоціація периндоприлату, зв’язаного з ангіотензинперетворюючим ферментом, призводить до ефективного періоду напіввиведення 25 годин, що забезпечує стабільний стан протягом 4 діб.

Після повторного прийому кумуляції периндоприлу не спостерігається.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з серцевою або нирковою недостатністю

Виведення периндоприлату з організму зменшується у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю.

Коригування дози в разі ниркової недостатності залежить від ступеня порушення (кліренс креатиніну).

Кліренс периндоприлату в разі діалізу становить 70 мл/хв.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Кінетика периндоприлу змінюється у пацієнтів, хворих на цироз печінки: печінковий кліренс вихідної молекули знижується наполовину. Однак об’єм утвореного периндоприлату не зменшується, тому коригування дози не потрібне.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

-          Артеріальна гіпертензія.

-          Серцева недостатність.

-          Зниження ризику небажаних явищ з боку серця у пацієнтів зі стабільною ІХС, які мають в анамнезі інфаркт міокарда та/або реваскуляризацію.

-          Попередження повторного інсульту у хворих з цереброваскулярними захворюваннями.

Протипоказання.

-       Гіперчутливість до діючої речовини, до будь-якої з допоміжних речовин та будь-якого іншого інгібітору АПФ.

-       Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з попередньою терапією із застосуванням інгібіторів АПФ.

-       Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діуретики

У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо в тих, у кого спостерігається зниження рівня міжклітинної рідини та/або солі, можливе занадто сильне зниження артеріального тиску після початку лікування із застосуванням інгібіторів АПФ. Вірогідність гіпотензивного ефекту можна знизити шляхом припинення прийому діуретика, шляхом підвищення об’єму поглинання міжклітинної рідини або солі до початку терапії із застосуванням низьких доз периндоприлу, які поступово збільшують.

Калійзберігаючі діуретики, добавки з вмістом калію або замінники солі, які містять калій

Незважаючи на те, що рівень калію в сироватці зазвичай залишається в межах норми, можливий розвиток гіперкаліємії у деяких пацієнтів, які проходять лікування із застосуванням периндоприлу. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, тріамтерен або амілорид), добавки з вмістом калію або замінники солі, які містять калій, можуть викликати значне підвищення рівня калію в сироватці. Таким чином, комбінація периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендована. Якщо показаний одночасний прийом зазначених препаратів із причини вираженої гіпокаліємії, необхідно призначати їх з обережністю та проводити періодичний моніторинг рівня калію в сироватці.

Літій

Повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці та його токсичності в разі одночасного застосування літію та інгібіторів АПФ. Одночасне застосування тіазидних  діуретиків може призвести до ризику збільшення токсичності літію та до підсилення вже підвищеної токсичності літію в разі застосування інгібіторів АПФ. Застосування периндоприлу з літієм не рекомендоване, але за необхідності прийому цих препаратів у комбінації необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію в сироватці.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи аспірин ≥ 3 г на добу

Застосування нестероїдних протизапальних засобів може знижувати антигіпертонічний ефект інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗЗ та інгібітори АПФ виявляють адитивний ефект та впливають на збільшення рівня калію в сироватці, що може призвести до порушення функції нирок. Цей ефект зазвичай є оборотним. У рідкісних випадках можлива гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушенням нирок, наприклад у хворих літнього віку або у пацієнтів зі зневодненням.

Антигіпертонічні та судинорозширювальні засоби

Одночасне застосування зазначених засобів може призвести до збільшення гіпотензивного ефекту периндоприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими судинорозширювальними засобами може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

Антидіабетичні засоби

Епідеміологічні дослідження дають можливість припускати, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних лікарських засобів (інсуліну, гіпоглікемічних засобів для перорального застосування) може збільшувати ефект зниження рівня глюкози в крові із ризиком гіпоглікемії. Це явище з більшою вірогідністю можливе протягом перших тижнів комбінованого лікування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-блокатори, нітрати

Периндоприл можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у разі застосування як тромболітичного засобу), тромболітичними засобами, бета-блокаторами та/або нітратами.

Трициклічні антидепресанти/нейролептичні/анестетичні засоби

Одночасне застосування деяких анестетичних засобів, трициклічних антидепресантів та нейролептичних засобів разом з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

Симпатоміметичні засоби

Симпатоміметичні засоби можуть призвести до зниження антигіпертонічного ефекту інгібіторів АПФ.

Золото

У рідкісних випадках повідомлялося про нітритоїдні реакції (симптоми включають приплив крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, які отримували препарати золота у вигляді ін’єкцій (натрію ауротіомалат) з одночасним застосуванням інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл.

Антацидні засоби

Антацидні засоби можуть спричинити зниження біодоступності периндоприлу.

 

Особливості застосування.

Пацієнти зі стабільною ІХС

У разі виникнення епізоду стенокардії (у т.ч. великого) протягом першого місяця лікування із застосуванням периндоприлу, перед тим як продовжувати лікування, необхідно провести ретельну оцінку співвідношення користі та ризику.

Артеріальна гіпотензія

Інгібітори АПФ можуть спричинити зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія спостерігається рідко у пацієнтів із гіпертензією, які не мають ускладнень, та найбільш вірогідно розвивається у пацієнтів, які мають в анамнезі зниження об’єму міжклітинної рідини, пов’язане, наприклад із застосуванням діуретиків, із дотриманням дієти зі зниженим вмістом солі, із проходженням діалізу, із діареєю або блюванням; або у пацієнтів з важкою ренін-залежною гіпертензією. У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю з або без супутньої ниркової недостатності спостерігалася симптоматична гіпотензія. Це є найбільш вірогідним у пацієнтів із серцевою недостатністю більш тяжкого ступеня, як показало застосування високих доз петльових діуретиків, у пацієнтів з гіпонатріємією або функціональним порушенням функції нирок. Пацієнти, які належать до групи підвищеного ризику виникнення симптоматичної гіпотензії, повинні проходити моніторинг на початку терапії та потребують коригування дози. Таких самих застережних заходів слід дотримуватися щодо пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними порушеннями, в яких занадто сильне падіння артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або до порушення мозкового кровообігу.

У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення та за необхідності зробити внутрішньовенну інфузію ізотонічного розчину. Короткочасна відповідь у вигляді артеріальної гіпотензії не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який загалом можна приймати без ускладнень, якщо артеріальний тиск піднявся після збільшення об’єму міжклітинної рідини.     

У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, в яких артеріальний тиск нормальний або знижений, у разі застосування периндоприлу можливе додаткове зниження системного кров’яного тиску. Цей ефект є очікуваним та загалом не є показанням для припинення лікування. Якщо гіпотензія виникає симптоматично, може бути потрібне коригування дози або припинення застосування периндоприлу.

Стеноз аортального та мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл слід з обережністю призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією відтоку з лівого шлуночка, такою як стеноз аортального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія.

Порушення функції нирок

У разі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу необхідно коригувати відповідно до показників кліренсу креатиніну та функції нирок. Необхідно проводити періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну, що є складовою нормальної медичної практики для зазначених пацієнтів.

У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, яка розвивається після початку прийому інгібіторів АПФ, може призводити до подальшого порушення функції нирок. У такій ситуації повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка зазвичай була оборотною.

У деяких пацієнтів, які мають білатеральний стеноз ниркової артерії або стеноз артерії єдиної нирки та які проходили лікування із застосуванням інгібіторів АПФ, спостерігалося підвищення рівня сечовини крові та рівня креатиніну в сироватці, що зазвичай було оборотним і зникало після припинення лікування. Це є більш вірогідним для пацієнтів із нирковою недостатністю. У пацієнтів з реноваскулярною артеріальною гіпертензією наявний також підвищений ризик тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Таким пацієнтам слід починати лікування під ретельним наглядом лікаря із застосуванням низьких доз та з ретельним титруванням. Оскільки лікування із застосуванням діуретиків може бути провокуючим фактором для вищезазначених явищ, необхідно припинити їх прийом та провести дослідження функції нирок протягом перших тижнів лікування із застосуванням периндоприлу.

У деяких пацієнтів з гіпертензією, в яких до цього не виявлено очевидної вазоренальної гіпертензії, спостерігалося підвищення рівня сечовини в крові та рівня креатиніну в сироватці, що загалом є незначним та оборотним явищем, особливо якщо периндоприл призначають разом із діуретиками. Це найбільш вірогідно у пацієнтів, у яких до цього спостерігалася ниркова недостатність. Можлива необхідність зниження дози та/або припинення лікування із застосуванням периндоприлу.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі

Повідомлялося про анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які проходили діаліз із використанням мембран із сильним потоком та одночасно отримували лікування із застосуванням інгібіторів АПФ. Для таких пацієнтів необхідно розглядати можливість використання іншого типу мембран для діалізу або іншого виду протигіпертонічних препаратів.

Пересадка нирки

Досвіду застосування периндоприлу пацієнтам, яким нещодавно було зроблено пересадку нирки, немає.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

У рідкісних випадках повідомлялося про ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які проходили лікування із застосуванням інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл. Це може статися у будь-який момент у процесі лікування. У таких випадках слід негайно припинити прийом периндоприлу, провести відповідний моніторинг та продовжувати його до повного зникнення симптомів. У разі коли набряк обмежується зоною обличчя та губ, загалом стан пацієнта повертався до норми без лікування, однак для усунення симптомів корисно призначити антигістамінні препарати.

Ангіоневротичний набряк, який супроводжується набряком гортані, може мати летальний наслідок. У разі поширення набряку на зони язика, голосової щілини або гортані, що, вірогідно, може призвести до порушення дихання, необхідно негайно почати лікування із вживанням заходів невідкладної допомоги. Лікарські заходи можуть включати введення адреналіну та забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря до повного та стійкого зникнення симптомів.

У пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов’язаний з лікуванням і застосуванням інгібіторів АПФ, може збільшуватися ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час лікування із застосуванням інгібіторів АПФ.

У рідкісних випадках повідомлялося про ангіоневротичний набряк кишечнику у пацієнтів, які проходили лікування із застосуванням інгібіторів АПФ. У таких пацієнтів відзначався біль у животі (із нудотою та блюванням або без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя і рівень С-1 естерази залишався в нормі. Ангіоневротичний набряк був діагностований шляхом низки обстежень, включаючи комп’ютерну томографію живота або ультразвукове дослідження, або під час хірургічного втручання та в разі коли симптоми зникали після припинення застосування інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк кишечнику слід включати до диференціального діагнозу, якщо у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігається біль у животі.

Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ)

У рідкісних випадках у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) із сульфатом декстрану спостерігалися анафілактоїдні реакції, що загрожували життю. Цих реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення терапії із застосуванням інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час лікування, спрямованого на десенсибілізацію (отрута перетинчастокрилих), спостерігалися анафілактоїдні реакції. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення застосування інгібіторів АПФ. У разі повторного призначення такі реакції виникали знову.

Порушення функції печінки

У рідкісних випадках прийом інгібіторів АПФ супроводжувався синдромом, який починається з холестатичної жовтяниці та прогресує до фульмінантного печінкового некрозу, який іноді призводить до смерті. Механізм цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ та в яких розвивається жовтяниця або спостерігається явне підвищення рівня ферментів печінки, необхідно припинити прийом інгібіторів АПФ та надалі слід перебувати під відповідним медичним наглядом.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

Повідомлялося про нейтропенію/агранулоцитоз, тромбоцитопенію та анемію у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та в тих, в кого відсутні інші ускладнюючі фактори, нейтропенія спостерігається у рідкісних випадках. Повідомлялося про окремі випадки гемолітичної анемії у пацієнтів, які мають уроджений дефіцит G6-PD. Периндоприл слід призначати з особливою обережністю пацієнтам із колагенозом судин, пацієнтам, які приймають імуносупресивну терапію, лікування із застосуванням алопуринолу або прокаїнаміду або в яких наявна комбінація цих ускладнюючих факторів, особливо якщо до цього в них спостерігалося порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвивалася серйозна інфекція, а іноді не спостерігалося відповіді на інтенсивну терапію із застосуванням антибіотиків. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендовано проводити періодичний моніторинг рівня лейкоцитів, а також рекомендовано таким пацієнтам повідомляти лікарю про будь-які ознаки інфекції.

Раса

Прийом інгібіторів АПФ має більш високий показник провокування ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл може бути менш ефективним для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, в зв’язку з переважно низьким реніновим статусом у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією.

Кашель

Повідомлялося про кашель, який спостерігався під час прийому інгібіторів АПФ. Типовим є те, що кашель був непродуктивним, стійким та зникав після припинення лікування. Кашель, індукований прийомом інгібіторів АПФ, слід розглядати як частину диференціального діагнозу кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія

У пацієнтів, яким планується велике хірургічне втручання, або у пацієнтів, яким застосовують анестезію із використанням засобів, що спричиняють гіпотензію, периндоприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ, що відбувається після компенсаторного вивільнення реніну. Це лікування слід припинити за одну добу до хірургічного втручання. У разі розвитку гіпотензії та підозри, що вона викликана цим механізмом, стан пацієнта можна скоригувати шляхом збільшення об’єму міжклітинної рідини.

Гіперкаліємія

Підвищення рівня калію в сироватці спостерігалося у деяких пацієнтів, які проходили лікування із застосуванням інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл. До групи ризику розвитку гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, неконтрольованим цукровим діабетом або ті, хто одночасно приймає калійзберігаючі діуретики, добавки з вмістом калію або замінники, які містять солі калію; а також пацієнти, як приймають інші препарати, що асоціюються з підвищенням рівня калію в сироватці (такі як гепарин). У разі якщо показане одночасне застосування вищезазначених препаратів, рекомендовано проводити регулярний моніторинг рівня калію в сироватці.

Пацієнти, хворі на діабет

Пацієнтам, хворим на діабет, які приймають перорально антидіабетичні засоби або інсулін, необхідно проводити ретельний глікемічний контроль протягом першого місяця лікування із застосуванням інгібіторів АПФ.

Літій

Комбінація літію та периндоприлу загалом не рекомендована.

Калійзберігаючі діуретики, добавки з вмістом калію або замінники солі, які містять калій

Комбінація периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, добавок із вмістом калію та замінників солі, які містять калій, загалом не рекомендована

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Прийом інгібіторів АПФ під час вагітності може спричинити захворювання та смерть плода/новонародженого. Повідомлялося про декілька десятків випадків.

Застосування інгібіторів АПФ у другому та третьому триместрі вагітності супроводжувалося ураженням плода або новонародженого (гіпотензія, гіпоплазія кісток черепа, анурія, оборотне та необоротне порушення функції нирок та смерть). Повідомлялося також про олігогідрамніон, переважно пов'язаний із порушенням функції нирок у плода; олігогідрамніон у цьому випадку супроводжувався контрактурою кінцівок у плода, деформацією обличчя та гіпопластичним розвитком легенів. Крім того, повідомлялося також про передчасні пологи, затримку внутрішньоутробного розвитку та незарощення артеріальної протоки, хоча неясно, чи пов’язане це з дією інгібіторів АПФ. Крім того, застосування інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності пов’язано з потенційним збільшенням ризику вроджених дефектів.

У разі виявлення вагітності необхідно якомога швидше припинити прийом інгібіторів АПФ та проводити регулярний моніторинг розвитку плода. Жінкам, які планують вагітність, не слід призначати інгібітори АПФ (включаючи периндоприл). Жінок репродуктивного віку необхідно інформувати про можливий ризик та слід призначати інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) тільки після проведення докладної консультації та урахування індивідуальних ризиків та користі.

Годування груддю

У зв’язку з відсутністю інформації щодо застосування периндоприлу в період годування груддю, не рекомендовано призначати Периндоприл Сандоз^® у період лактації. Бажано обирати лікування із застосуванням препаратів, які мають більш встановлений профіль безпеки, особливо в разі грудного вигодовування новонародженої або недоношеної дитини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не проводилося. Однак у разі керування автомобілем або роботи з іншими механізмами необхідно враховувати можливість виникнення запаморочення або стомленості.

 

Спосіб застосування та дози.

Рекомендовано приймати периндоприлу терт-бутиламін один раз на добу вранці перед їдою та запивати достатньою кількістю рідини (наприклад води).

Дозу слід підбирати індивідуально, згідно з анамнезом пацієнта та показниками артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія

Периндоприлу терт-бутиламін можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими анти гіпертонічними препаратами.

Рекомендована початкова доза становить 4 мг один раз на добу, яку слід приймати вранці.

У пацієнтів з дуже активованою системою ренін – ангіотензин – альдостерон (зокрема реноваскулярною артеріальною гіпертензією, зниженням рівня солі та/або міжклітинної рідини, декомпенсацією серцевої діяльності або тяжкою гіпертензією) може спостерігатися значне зниження артеріального тиску після прийому початкової дози.

Таким пацієнтам рекомендована початкова доза 2 мг, а лікування необхідно починати під наглядом лікаря.

Через місяць лікування дозу можна збільшити до 8 мг один раз на добу.

Після початку лікування із застосуванням периндоприлу терт-бутиламіну можлива симптоматична гіпотензія; це найбільш вірогідно у пацієнтів, які одночасно отримують супутнє лікування із застосуванням діуретиків. Тому в такому випадку рекомендована обережність, оскільки можливе зниження об’єму солі та/або міжклітинної рідини. Якщо це можливо, слід припинити прийом діуретиків за 2 або 3 дні до початку терапії із застосуванням периндоприлу терт-бутиламіну.

Пацієнтам із гіпертензією, яким не можна припиняти прийом діуретиків, терапію із застосуванням периндоприлу терт-бутиламіну слід починати з дози 2 мг. Необхідно проводити моніторинг функції нирок та рівня калію в сироватці. Подальшу дозу периндоприлу терт-бутиламіну слід коригувати залежно від показників артеріального тиску. У разі необхідності терапію із застосуванням діуретиків можна поновити.

Пацієнти літнього віку з гіпертензією

Пацієнтам літнього віку слід починати лікування з дози 2 мг, яку можна поступово збільшувати до 4 мг через один місяць та до 8 мг у разі необхідності залежно від стану функції нирок.

Симптоматична серцева недостатність

Рекомендовано застосовувати периндоприлу терт-бутиламін, загалом пов’язаний із прийомом діуретиків та/або дигоксину та/або бета-блокатора, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 2 мг, приймати її слід вранці. Якщо пацієнт добре переносить препарат, дозу можна збільшувати на 2 мг з інтервалом не менше 2 тижнів до 4 мг на добу. Коригування дози слід проводити індивідуально для кожного пацієнта залежно від клінічного стану пацієнта.

Лікування пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, а також пацієнтів, які належать до інших груп високого ризику (пацієнти з нирковою недостатністю та зі схильністю до порушень електролітного балансу, пацієнти, які отримують супутнє лікування із застосуванням діуретиків та/або лікування із застосуванням судинорозширювальних засобів), слід починати під ретельним наглядом лікаря.

Пацієнтам, які мають високий ризик симптоматичної гіпотензії, наприклад пацієнтам, в яких спостерігається втрата солі із чи без гіпонатріємії, пацієнтам із гіповолемією або пацієнтам, які отримували лікування із застосуванням сильнодіючих діуретиків, необхідно провести коригування зазначених станів. Необхідно проводити ретельний моніторинг артеріального тиску, функції нирок та рівня калію в сироватці як до початку, так і протягом лікування із застосуванням периндоприлу терт-бутиламіну.

Зниження ризику небажаних явищ з боку серця у пацієнтів зі стабільною ІХС

Периндоприлу терт-бутиламін слід застосовувати в дозі 4 мг один раз на добу протягом двох тижнів, після чого дозу слід збільшити до 8 мг один раз на добу залежно від стану функції нирок та за умови, що така доза добре переноситься пацієнтом.

Запобігання повторному інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями

Рекомендована початкова доза становить 2 мг 1 раз на добу вранці. Після 2 тижнів лікування дозу збільшують до 4 мг 1 раз на добу вранці.

Якщо після 2 тижнів лікування препаратом пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити індапамід у дозі 1 таблетка на день. Лікування можна розпочинати будь-коли у термін від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.

Пацієнти літнього віку зі стабільною ішемічною хворобою серця

Пацієнтам літнього віку слід приймати препарат у дозі 2 мг на добу протягом одного тижня, а потім у дозі 4 мг один раз на добу протягом ще одного тижня, перед тим як починати прийом препарату в дозі 8 мг на добу, залежно від стану функції нирок (див. таблицю 1). Дозу слід збільшувати, тільки якщо попередня нижча доза добре переносилася пацієнтом.  

Пацієнти із нирковою недостатністю

Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю залежить від рівня кліренсу креатиніну, як викладено в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Коригування дози в разі ниркової недостатності

* Кліренс периндоприлату під час діалізу становить 70 мл/хв. Пацієнтам, які проходять гемодіаліз, слід приймати препарат після діалізу.

 

Пацієнти із печінковою недостатністю

Пацієнтам із печінковою недостатністю не потрібно коригувати дозу.

 

Діти.        

Безпечність та ефективність Периндоприлу Сандоз^®  для лікування дітей не встановлена. Наявних даних немає. Таким чином, препарат не рекомендований для застосування дітям.

 

Передозування.

Стосовно передозування наявні обмежені дані. Симптоми, пов’язані із передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, сильне серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєність та кашель.

Рекомендоване лікування в разі передозування передбачає внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення з низьким узголів’ям. Якщо це можливо, можна також розглядати лікування із застосуванням ангіотензину ІІ у вигляді інфузії та/або з внутрішньовенним введенням катехоламінів. Периндоприл можна вивести із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу. У разі брадикардії, резистентної до лікування, показана електрокардіостимуляція із застосуванням штучного водія ритму. Необхідний постійний моніторинг основних показників стану організму, рівня електролітів у сироватці та концентрації креатиніну.

 

Побічні ефекти.

Частоту небажаних реакцій, викладених у таблиці 2, визначають за такою умовною класифікацією: дуже поширені (≥ 1/10); поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10); непоширені (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідкісні (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); поодинокі (< 1/10 000), невідомо (неможливо визначити за наявними даними).

Таблиця 2

Перелік небажаних реакцій

 

Дослідження

Збільшення рівня сечовини в крові та рівня креатиніну в плазмі, оборотна гіперкаліємія, яка зникає після припинення лікування. Ці явища є особливо вірогідними за наявності ниркової недостатності, тяжкої серцевої недостатності та реноваскулярної артеріальної гіпертензії.

У рідкісних випадках повідомлялося про підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну в сироватці.

Клінічні випробування

Під час рандомізованого дослідження EUROPA збиралися дані тільки про тяжкі небажані реакції. У невеликої кількості пацієнтів виникли тяжкі небажані реакції: у 16 (0,3 %) з 6122 пацієнтів, які приймали периндоприл, та у 12 (0,2%) з 6107 пацієнтів, які приймали плацебо. У пацієнтів, які приймали периндоприл, гіпотензія спостерігалася у 6 осіб, ангіоневротичний набряк – у 3 осіб, а раптова зупинка серця – в 1 особи. Більше пацієнтів припинили лікування в зв’язку з кашлем, гіпотензією або іншою формою непереносимості периндоприлу з групи, яка приймала периндоприл, ніж з групи, яка приймала плацебо, 6,0% (n = 366) порівняно з 2,1% (n = 129) відповідно.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

Таблетки по 2 мг

Блістер, що містить 10 таблеток; по 3 (10х3) або 9 (10х9) блістерів у картонній коробці.

 

Таблетки по 4 мг та 8 мг

Блістер, що містить 10 таблеток; по 3 (10х3) або 6 (10х6) або 9 (10х9) блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Лек Фармацевтична компанія д.д./ Lek Pharmaceuticals d.d.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія / Verovskova 57, 1526 Ljubljana, Slovenia.