Аналоги Локсидол раствор для инъекций 15 мг/1.5 мл в ампулах по 1.5 мл 3 шт.
- К сожалению в данном городе самовывоз недоступен Выбрать город
- Доставка «Нова Пошта» по тарифам перевозчика
- Курьером «Нова Пошта» по тарифам перевозчика
- Торговое название Локсидол
- Действующее вещество Мелоксикам
- Лекарственная форма Ампулы
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Производитель World Medicine
- Страна Румыния
- Условия отпуска По рецепту
- Особенности Локсидол раствор д/ин. 15 мг/1.5 мл по 1.5 мл №3 в амп. Производитель Ромфарм Компани С.Р.Л., К.О. для "Уорлд Медицин Лтд", Румыния/Грузия Международное название Meloxicam Код АТС MСредства, влияющие на опорно-двигательный аппарат M01Противовоспалительные и противоревматические средства M01AНестероидные противовоспалительные и противоревматические средства M01ACОксикамы M01AC06Мелоксикам Фармакотерапевтическая группа Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Регистрация № UA/14841/01/01 от 11.01.2016. Приказ № 006 от 11.01.2016 Склад діюча речовина: meloxicam; 1 ампула (1,5 мл) розчину містить мелоксикаму 15 мг; допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 188, гліцин, натрію хлорид, розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій. Лікарська форма Розчин для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: жовтий з зеленуватим відтінком прозорий розчин. Фармакотерапевтична група Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТХ М01А С06. Фармакологічні властивості Фармакодинаміка. Локсидол – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу єнолієвої кислоти, що має протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефекти. Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення. Фармакокінетика. Мелоксикам практично повністю всмоктується при внутрішньом’язовому введенні. Концентрація мелоксикаму в плазмі крові пропорційна дозі, що вводиться. Через 60 хв після внутрішньом’язового введення 15 мг мелоксикаму, максимальна концентрація в плазмі складає приблизно 1,62 мг/л. Мелоксикам дуже добре зв’язується з білками плазми, особливо з альбуміном (90-100 \%). Проникає в синовіальну рідину, концентрація в синовіальній рідині складає приблизно 50 \% концентрації в плазмі. Об’єм розподілу низький, в середньому 11 л. Мелоксикам майже повністю метаболізується в печінці з утворенням 4-х фармакологічно неактивних похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60 \% дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму, який також екскретується, але меншою мірою (9 \% дози). Локсидол виводиться в однаковій кількості з калом та сечею, переважно у вигляді метаболітів. В незміненому вигляді з калом виводиться менше 5 \% від величини добової дози, в сечі в незміненому вигляді препарат виявляється тільки в слідових кількостях. Середній період напіввиведення мелоксикаму становить 20 год. Плазмовий кліренс складає в середньому 8 мл/хв. У пацієнтів літнього віку кліренс трохи нижчий. Показання Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли пероральний та ректальний шляхи застосування мелоксикаму не можуть бути застосовані. Протипоказання Гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу, або до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, аспірин. Мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми бронхіальної астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому аспірину чи інших НПЗП; шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі; активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу; шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові; розлади гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання пов’язані зі шляхом застосування); тяжка серцева недостатність; лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні (КШ); ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»); вік пацієнта до 18 років. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота ? 3 г/добу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (? 1 г разова доза або ? 3 г загальна добова доза). Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті. Антикоагулянти або гепарин, що застосовується в геріатричній практиці або терапевтичних дозах. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин. Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. В інших випадках застосування гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведено неможливість уникнення даної комбінації. Тромболітичні та антиагрегантні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч шляхом пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі. Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Як і при застосуванні нижчезазначених лікарських засобів, можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом). Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку. Внутрішньоматкові засоби контрацепції. Повідомлялося про зниження ефективності внутрішньоматкових засобів контрацепції при застосуванні НПЗП, але це потребує подальшого підтвердження Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), який може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано. Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом. Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч. пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності у разі, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 \% і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значимою. Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином. Особливості застосування Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідною для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче). Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2. За відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити. Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно виявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі. Шлунково-кишкові порушення. Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації є вищим при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування. Слід виявляти обережність щодо пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин, або інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (? 1 г разова доза або ? 3 г загальна добова доза) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування. НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»). Порушення з боку печінки. У деяких пацієнтів, що застосовують НПЗП, можливі підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Окрім цього, повідомлялося про рапортовані рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них з летальним наслідком. Пацієнтів із симптомами та/або ознаками печінкової дисфункції або у яких спостерігалося відхилення печінкових тестів потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності у продовж терапії Локсидолом. Якщо клінічні ознаки та симптоми співставляються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія, висипання та інші), то застосування препарату слід припинити. Серцево-судинні порушення. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк. Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом. Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після старанного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, для курців). НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень. Порушення з боку шкіри. При застосуванні НПЗП у дуже поодиноких випадках повідомлялося про серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму. Анафілактичні реакції. Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Локсидол не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції. Параметри печінки та функція нирок. Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ в сироватці крові, білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести. Функціональна ниркова недостатність. НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику: літній вік; супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); гіповолемія (будь-якого генезу); застійна серцева недостатність; ниркова недостатність; нефротичний синдром; вовчакова нефропатія; тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ? 10 за класифікацією Чайлд-П’ю). У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів. Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (кліренс креатиніну більше 25 мл/хв). Затримка натрію, калію та води. НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). В результаті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затримки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»). Гіперкаліємія. Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівнів калію. Інші застереження та заходи безпеки. Побічні реакції часто гірше переносяться пацієтами літнього віку, слабкими або ослабленими пацієнтами, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, слід бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Mелоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Як і при внутрішньом’язовому застосуванні інших НПЗП, у місці ін’єкції може виникнути абсцес або некроз. Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Маскування запалення та гарячки. Фармакологічна дія мелоксикаму, спрямована на зменшення гарячки та запалення, може вплинути на результати діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану. Лікування кортикостероїдами. Локсидол не може бути ймовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності. Гематологічні ефекти. Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми анемії. НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть показати подовження часу кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Потребують ретельного контролю пацієнти, яким призначено Локсидол та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти. Застосування пацієнтам з наявною астмою. Пацієнти з астмою можуть мати аспіриночутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспіриночутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. У зв’язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП Локсидол не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно застосовувати пацієнтам з наявною астмою. Застосування у період вагітності або годування груддю. Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму. Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Повідомлялося про збільшення абсолютного ризику розвитку вад серця з менш ніж 1 \% до близько 1,5 \%. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування. Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими. У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик: серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідрамніоном; можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого: можливість подовження часу кровотечі, антиагрегатного ефекту навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів. Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності. Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують груддю. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Спеціальних даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами. Спосіб застосування та дози Внутрішньом’язове застосування. Одна ін’єкція 15 мг 1 раз на добу. Не перевищувати дозу 15 мг/добу. Лікування повинно обмежуватися однією ін’єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли пероральний та ректальний шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»). Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування. Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати лікування з 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл) (див. розділ «Особливості застосування»). Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл). Пацієнтам із помірною та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання». Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання». Спосіб застосування. Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці, дотримуючись суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергувати ліву та праву сідниці. Перед ін’єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не знаходилося в судині. Ін’єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час ін’єкції. У разі протезу кульшового суглоба ін’єкцію слід зробити в іншу сідницю. Діти. Препарат протипоказаний дітям (віком до 18 років). Передозування Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Можлива шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні. При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовані симптоматичні та підтримуючі заходи. Є дані щодо прискореного виведення мелоксикаму за допомогою чотирьох пероральних доз холестираміну 3 рази на добу. Побічні реакції Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у вискоих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликими підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт ) (див. розділ «Особливості застосування»). Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП. Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалася нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит. Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (? 1/10); часто (? 1/100, < 1/10); нечасто (? 1/1000, < 1/100); рідко (? 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (не можна визначити за наявними даними). З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – відхилення показників крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, інші ніж анафілактичні або анафілактоїдні; невідомо – анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок. Психічні розлади: рідко – зміна настрою, нічні кошмари; невідомо – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість. З боку органів зору: рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон’юнктивіт. З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто – запаморочення; рідко – дзвін у вухах. Кардіальні порушення: рідко – відчуття серцебиття Повідомлялося про серцеву недостатність, пов’язану із застосуванням НПЗП. Судинні розлади: нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма у пацієнтів з алергією на аспірин та інші НПЗП; невідомо – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель. З боку травного тракту: часто – диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, запор, метеоризм, відрижка; рідко – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт; дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація. Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Розлади гепатобіліарної системи: нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепатит; невідомо – жовтяниця, печінкова недостатність. З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка; дуже рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; невідомо – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит. З боку сечовидільної системи: нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки); дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокрема, у пацієнтів з факторами ризику; не відомо – інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання. Загальні розлади та реакції у місці введення: часто – затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції; нечасто – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок; не відомо – грипоподібні симптоми. З боку опорно-рухової системи: невідомо – артралгія, біль у спині, симптоми, пов’язані із суглобами. Окремі серйозні та/або часті побічні реакцій. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням препарату, але які є загальноприйнято характерними для інших сполук класу. Органічне ниркове ураження, що, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»). Термін придатності 4 роки. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 ?С в недоступному для дітей місці. Несумісність Через можливу несумісність Локсидол, розчин для ін’єкцій, не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці. Упаковка 1,5 мл розчину в скляній ампулі; 3 ампули в контурній чарунковій упаковці; 1 контурна чарункова упаковка в картонній коробці. Категорія відпуску За рецептом. Виробник К.О. Ромфарм Компані С.Р.Л., Румунія / S.C. Rompharm Company S.R.L., Romania. Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності м. Отопень, вул. Ероілор № 1А, 075100, округ Ілфов / Otopeni city, Eroilor str. № 1A, 075100, jud. Ilfov.
Состав
действующее вещество: мелоксикам;
1 ампула (1,5 мл) раствора содержит мелоксикама 15 мг;
вспомогательные вещества: меглюмин, гликофурол, полоксамер 188, глицин, натрия хлорид, раствор натрия гидроксида, вода для инъекций.
Лекарственная форма
Раствор для инъекций.
Основные физико-химические свойства: желтый с зеленоватым оттенком прозрачный раствор.
Фармакологическая группа
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Код АТХ М01А С06.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Мелоксикам – нестероидное противовоспалительное средство (НПВС) из группы оксикамов с противовоспалительными, анальгетическими и жаропонижающими свойствами.
Мелоксикам проявил высокую противовоспалительную активность на всех стандартных моделях воспаления. Как и для других НПВС, его точный механизм действия остается неизвестным. Однако есть общий механизм действия для всех НПВС (включая мелоксикам): угнетение биосинтеза простагландинов, являющихся медиаторами воспаления.
Фармакокинетика.
Абсорбция.
Мелоксикам полностью абсорбируется после внутримышечной инъекции. Относительная биодоступность по сравнению с таковой при пероральном применении – около 100 %. Поэтому корректировать дозу при переходе от внутримышечного к пероральному пути не требуется. После внутримышечной инъекции 15 мг максимальная концентрация в плазме крови составляет около 1,6–1,8 мкг/мл и достигается за 1–6 часов.
Распределение. Мелоксикам очень сильно связывается с белками плазмы крови, в основном с альбумином (99 %). Проникает в синовиальную жидкость, где его концентрация в половину меньше, чем в плазме крови. Объем распределения низкий в среднем составляет 11 л после внутримышечного или внутривенного введения и показывает индивидуальные отклонения в пределах 7–20 %. Объем распределения после применения многократных пероральных доз мелоксикама (от 7,5 до 15 мг) составляет 16 л с коэффициентом отклонения от 11 до 32 %.
Метаболизм.
Мелоксикам подвергается экстенсивному метаболизму в печени. В моче было идентифицировано четыре различных метаболита мелоксикама, которые являются фармакодинамически неактивными. Основной метаболит, 5'-карбоксимелоксикам (60 % дозы), формируется путем окисления промежуточного метаболита 5'-гидроксиметилмелоксикама, также выделяется в меньшей степени (9 % дозы).
Исследования in vitro предполагают, что CYP 2C9 играет важную роль в процессе метаболизма, тогда как CYP ЗА4 изоэнзимы играют меньшую роль. Активность пероксидазы у пациентов может быть ответственна за два других метаболита, которые составляют 16 % и 4 % применяемой дозы соответственно.
Выведение.
Выведение мелоксикама происходит в основном в форме метаболитов в равных частях с мочой и калом. Менее 5 % суточной дозы выделяется в неизмененном состоянии с калом, незначительное количество выделяется с мочой. Период полувыведения составляет 13–25 часов в зависимости от способа применения (перорально, внутримышечно или внутривенно). Плазменный клиренс составляет примерно 7-12 мл/мин после однократной пероральной дозы, внутривенного или ректального применения.
Линейность дозы. Мелоксикам проявляет линейную фармакокинетику в пределах терапевтической дозы от 7,5 до 15 мг после перорального и внутримышечного применения.
Особые группы пациентов.
Пациенты с печеночной/почечной недостаточностью.
Печеночная и почечная недостаточность от легкой до умеренной степени тяжести не влияют на фармакокинетику мелоксикама. Пациенты с умеренной степенью почечной недостаточности имели более высокий общий клиренс. Сниженное связывание с белками плазмы крови наблюдалось у пациентов с терминальной почечной недостаточностью. При терминальной почечной недостаточности увеличение объема распределения может привести к увеличению концентрации свободного мелоксикама. Не следует превышать суточную дозу 7,5 мг (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Пациенты пожилого возраста.
У пациентов пожилого возраста мужского пола средние фармакокинетические параметры подобны таковым у молодых добровольцев мужского пола. У пациенток пожилого возраста значение AUC выше и период полувыведения длиннее по сравнению с соответствующими показателями у молодых добровольцев обоих полов. Средний плазменный клиренс в равновесном состоянии у пациентов пожилого возраста был несколько ниже, чем у молодых добровольцев (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Показания
Краткосрочное симптоматическое лечение острого приступа ревматоидного артрита и анкилозивного спондилита, когда другие способы применения не могут быть применены.
Противопоказания
- Повышенная чувствительность к действующему веществу, другим компонентам лекарственного средства или к активным веществам с подобным действием, таким как НПВС, ацетилсалициловая кислота.
- Наличие в анамнезе симптомов повышенной чувствительности (включая симптомы астмы, носовые полипы, ангионевротический отек, крапивницу) к ацетилсалициловой кислоте и НПВС.
- Рецидивирующая язвенная болезнь/кровотечение в активной форме или рецидивы в анамнезе (два или более выраженных эпизода язвенной болезни или кровотечения).
- Желудочно-кишечное кровотечение или перфорация, связанная с предварительной терапией НПВС в анамнезе.
- Желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное кровотечение в анамнезе или другие нарушения свертывания крови.
- Тяжелая сердечная, печеночная, почечная недостаточность (без применения диализа).
- Лечение периоперационной боли при коронарном шунтировании (КШ).
- Расстройства гемостаза или одновременное применение антикоагулянтов (противопоказания связаны с путем применения).
- III триместр беременности (см. раздел «Применение в период беременности или кормление грудью»).
- Детский возраст в возрасте до 18 лет.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействия
Риски, связанные с гиперкалиемией.
Некоторые лекарственные средства или терапевтические группы могут вызывать гиперкалиемию: калиевые соли, калийсберегающие диуретики, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), антагонисты рецепторов ангиотензина II, НПВС, гепарины (низкомолекулярные или нефракционированные), циклоспорин, такролимус и триметоприм.
Начало гиперкалиемии может зависеть от того, связаны ли с ней факторы. Риск появления гиперкалиемии возрастает в том случае, если вышеупомянутые лекарственные средства применять одновременно с мелоксикамом.
Фармакодинамические взаимодействия.
Другие НПВС и ацетилсалициловая кислота.
Возможно усиление токсичности НПВС. Одновременное применение с другими НПВС (см. раздел «Особенности применения»), включая ацетилсалициловую кислоту в противовоспалительных дозах ≥ 500 мг в один прием или ≥ 3 г общей суточной дозы, не рекомендуется.
Кортикостероиды (например, глюкокортикоиды).
Возможно повышение риска кровотечения или появление язв в пищеварительном тракте. Одновременное применение этих средств следует производить с осторожностью.
Антикоагулянты или гепарин.
Значительно повышение риска кровотечения вследствие угнетения функции тромбоцитов и повреждения гастродуоденальной слизистой. НПВС могут усиливать эффекты антикоагулянтов, таких как варфарин (см. раздел «Особенности применения»). Одновременное применение НПВС и антикоагулянтов или гепарина в гериатрической практике или в терапевтических дозах (см. раздел «Особенности применения») не рекомендуется. В связи с внутримышечным введением раствор для инъекций мелоксикама противопоказан пациентам, проходящим лечение антикоагулянтами (см. разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»). В других случаях (например, в профилактических дозах) применение гепарина требует осторожности из-за повышенного риска кровотечений.
Тромболические и антиагрегационные лекарственные средства.
Возможно повышение риска кровотечений вследствие угнетения функции тромбоцитов и повреждения слизистой гастродуоденальной оболочки.
Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС).
Возможно повышение риска желудочно-кишечного кровотечения.
Диуретики, ингибиторы АПФ и АРА II.
НПВС могут снижать эффект диуретиков и других антигипертензивных лекарственных средств. У некоторых пациентов с нарушениями функции почек (например, у пациентов с дегидратацией или у пациентов пожилого возраста с нарушениями функции почек) одновременное применение ингибиторов АПФ или АРА II и лекарственных средств, ингибирующих циклооксигеназу, может привести к дальнейшему ухудшению функции почек, включая возможную острую почечную недостаточность, которая обычно является обратимой. Одновременное применение этих лекарственных средств следует производить с осторожностью. Пациентам необходимо получать адекватное количество жидкости, а также контролировать функцию почек после начала одновременного применения и периодически в дальнейшем (см. раздел «Особенности применения»).
Другие антигипертензивные лекарственные средства (например, бета-адреноблокаторы).
Возможно снижение антигипертензивного эффекта (в результате угнетения простагландинов с сосудорасширяющим эффектом).
Ингибиторы кальциневрина (например циклоспорин, такролимус).
Возможно усиление нефротоксичности (в результате медиации эффектов почечных простагландинов). При одновременном применении этих лекарственных средств рекомендуется тщательный контроль функции почек, особенно у пациентов пожилого возраста.
Деферасирокс.
Возможно повышение риска желудочно-кишечных побочных реакций. Одновременное применение этих лекарственных средств следует производить с осторожностью.
Фармакокинетические взаимодействия.
Литий.
Сообщалось, что НПВС повышают уровень концентрации лития в плазме крови (в результате снижения почечной экскреции лития), которая может достигнуть токсичных величин. Одновременное применение лития и НПВС не рекомендуется (см. раздел «Особенности применения»). При необходимости применения такой комбинации следует тщательно контролировать уровень лития в плазме крови в начале лечения, при подборе дозы и при прекращении лечения.
Метотрексат.
НПВС могут уменьшать тубулярную секрецию метотрексата, тем самым повышая его концентрацию в плазме крови. Одновременное применение НПВС пациентам, принимающим высокую дозу метотрексата (более 15 мг/неделю) (см. раздел «Особенности применения») не рекомендуется. Риск взаимодействия НПВС и метотрексата следует учитывать также пациентам, принимающим низкую дозу метотрексата, в частности, пациентам с нарушениями функции почек. При необходимости применения такой комбинации следует контролировать показатели анализа крови и функции почек. Следует соблюдать осторожность, если прием НПВС и метотрексата длится 3 дня подряд, поскольку плазменный уровень метотрексата может повыситься и усилить токсичность. Хотя фармакокинетика метотрексата (15 мг/неделя) не испытала влияния при одновременном применении мелоксикама, считается, что гематологическая токсичность метотрексата может возрастать при лечении НПВС (см. информацию выше) (см. раздел «Побочные реакции»).
Пеметрекседы.
Возможно уменьшение элиминации пеметрекседа и увеличение частоты побочных реакций, связанных с пеметрекседом. Пациентам с нормальной функцией почек (клиренс креатинина ≥80 мл/мин) одновременное применение такой комбинации (мелоксикам в дозе 15 мг) следует проводить с осторожностью. Пациентам с легкой и умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина от 45 до 79 мл/мин) прием мелоксикама следует приостановить на 5 дней до введения пеметрекседа в день введения и на 2 дня после введения. При необходимости применения такой комбинации пациентов следует тщательно контролировать, особенно по появлению миелосупрессии и желудочно-кишечных побочных реакций. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ниже 45 мл/мин) одновременное применение мелоксикама с пеметрекседом не рекомендуется.
Холестирамин.
Возможно ускорение выведения мелоксикама (в результате нарушения внутрипеченочной циркуляции, поэтому клиренс мелоксикама повышается на 50 % и период полувыведения снижается до 13±3 часов). Это взаимодействие является клинически значимым.
Пероральные антидиабетические средства (производные сульфонилмочевины, натеглинид).
Мелоксикам почти полностью выводится за счет метаболизма в печени, который примерно на две трети опосредован ферментами цитохрома (CYP) Р450 (основной путь CYP 2C9 и вспомогательный путь CYP 3A4) и на треть других путями, например путем пероксидазного окисления. Следует учитывать возможность фармакокинетических взаимодействий при одновременном применении мелоксикама и лекарственных средств, которые явно угнетают или метаболизируются CYP 2C9 и/или CYP 3A4. Взаимодействие, опосредованное CYP 2C9, можно ожидать в комбинации с такими лекарственными средствами, как пероральные антидиабетические средства (производные сульфонилмочевины, натеглинид). Поскольку такое взаимодействие может привести к повышению уровня этих лекарственных средств и мелоксикаму в плазме крови, при их одновременном применении следует тщательно контролировать пациентов по развитию гипогликемии.
Не выявлено клинически значимого фармакокинетического взаимодействия мелоксикама при одновременном применении с антацидами, циметидином и дигоксином.
Дети.
Исследования взаимодействия проводились только с участием взрослых.
Особенности по применению
Побочные реакции можно минимизировать путем наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшего периода лечения, необходимого для контроля заболевания (см. раздел «Способ применения и дозы» и информацию о желудочно-кишечных и сердечно-сосудистых рисках ниже).
Рекомендуемую максимальную суточную дозу нельзя превышать. В случае недостаточного терапевтического эффекта также не следует применять дополнительно НПВС, так как это может повысить токсичность, в то время как терапевтические преимущества не доказаны. Также следует избегать одновременного применения мелоксикама с НПВС, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.
Мелоксикам не применять для лечения пациентов, нуждающихся в облегчении острой боли.
При отсутствии улучшения после нескольких дней следует повторно оценить клинические преимущества лечения.
Необходимо обратить внимание на наличие эзофагита, гастрита и пептической язвы в анамнезе с целью обеспечения их полного лечения перед началом терапии мелоксикамом. Также следует постоянно учитывать возможное проявление рецидива у пациентов, лечившихся мелоксикамом, и пациентов с такими случаями в анамнезе.
Воздействие на пищеварительный тракт.
Как и при применении других НПВС, потенциально летальное желудочно-кишечное кровотечение, язва или перфорация могут возникнуть в любое время в процессе лечения при наличии или без предварительных симптомов или серьезных желудочно-кишечных заболеваний в анамнезе.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язвы или перфорации выше при увеличении дозы НПВС у пациентов с язвой в анамнезе, особенно осложненным кровотечением или перфорацией, и у пациентов пожилого возраста. Таким пациентам следует начинать лечение с наименьшей эффективной дозы. Для таких пациентов следует рассмотреть комбинированную терапию с защитными лекарственными средствами (такими как мизопростол или ингибиторы протонной помпы), а также для пациентов, требующих одновременного применения низкой дозы ацетилсалициловой кислоты или других лекарственных средств, повышающих желудочно-кишечные риски (см. информацию, ниже, и раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Пациентам с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно пациентам пожилого возраста, следует сообщать обо всех необычных абдоминальных симптомах (особенно желудочно-кишечных кровотечениях), главным образом на начальных этапах лечения.
Пациентам, одновременно применяющим лекарственные средства, которые могут повысить риск язвы или кровотечения, в частности гепарин как радикальную терапию или в гериатрической практике, антикоагулянты, такие как варфарин или другие НПВС, включая ацетилсалициловую кислоту в дозах ≥500 мг за один прием или ≥ общей суточной дозы, применение мелоксикама не рекомендуется.
При возникновении желудочно-кишечного кровотечения или язвы следует прекратить применение лекарственного средства.
НПВС следует с осторожностью применять пациентам с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку эти состояния могут обостряться (см. раздел «Побочные реакции»).
Воздействие на печень.
До 15 % пациентов, применяющих НПВС (включая мелоксикам), могут иметь повышение значений одного или более печеночных тестов. Такие лабораторные отклонения могут прогрессировать, оставаться неизменными или могут быть временными при продолжении лечения. Заметные повышения АЛТ или АСТ (примерно в 3 и более раза выше нормы) наблюдались у 1 % пациентов во время клинических испытаний с НПВС. Дополнительно сообщалось о редких случаях тяжелой печеночной реакции, включая желтуху и молниеносный летальный гепатит, некроз печени и печеночную недостаточность, некоторые из них с летальным исходом.
Пациентов с симптомами или подозрением на печеночную дисфункцию или у которых наблюдались отклонения печеночных тестов, следует оценить по поводу развития симптомов более тяжелой печеночной недостаточности на протяжении применения лекарственного средства. Если клинические признаки и симптомы сопоставляются с развитием печеночных заболеваний или наблюдаются системные проявления заболевания (например, эозинофилия, сыпь), то применение лекарственного средства следует прекратить.
Воздействие на сердечно-сосудистую систему.
За пациентами с артериальной гипертензией и/или с застойной сердечной недостаточностью от легкой до умеренной степени в анамнезе рекомендуется тщательное наблюдение, поскольку при применении НПВС наблюдались задержка жидкости и отек.
Пациентам с факторами риска рекомендуется клиническое наблюдение артериального давления в начале применения, особенно в начале курса лечения мелоксикамом.
Данные исследований и эпидемиологические данные позволяют предположить, что применение некоторых НПВС (особенно в высоких дозах и длительном лечении) может быть связано с небольшим повышенным риском сосудистых тромботических явлений (например, инфаркта миокарда или инсульта). Недостаточно данных для исключения такого риска для мелоксикама.
Пациентам с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью, установленной ишемической болезнью сердца, периферическим артериальным заболеванием и/или цереброваскулярным заболеванием следует проводить терапию мелоксикамом только после тщательного анализа. Подобный анализ необходим до начала длительного лечения пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение).
НПВС могут увеличить риск серьезных сердечно-сосудистых тромботических осложнений, инфаркта миокарда и инсульта, которые могут иметь летальное последствие. Увеличение риска связано с продолжительностью применения. Пациенты с сердечно-сосудистыми заболеваниями или факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний могут иметь повышенный риск.
Воздействие на кожу.
При применении мелоксикама сообщали об опасных для жизни тяжелых поражениях кожи: синдроме Стивенса-Джонсона и токсическом эпидермальном некролизе. Наибольший риск возникновения синдрома Стивенса-Джонсона или токсического эпидермального некролиза существует в первые недели лечения. Пациентов следует проинформировать о признаках и симптомах тяжелых поражений и следить за реакцией кожи. Если у пациента имеются симптомы или признаки синдрома Стивенса-Джонсона или токсического эпидермального некролиза (например, кожная сыпь, прогрессирующая часто с пузырьками или поражением слизистой), следует прекратить применение лекарственного средства. Важно быстрее диагностировать и прекратить применение любых препаратов, которые могут вызвать тяжелые поражения кожи: синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз. С этим связан лучший прогноз при тяжелых поражениях кожи. Если у пациента выявили синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз при применении мелоксикама, его применение нельзя восстанавливать в будущем.
Сообщалось о случаях фиксированной медикаментозной сыпи при применении мелоксикама.
Лекарственное средство не следует повторно применять пациентам, имеющим в анамнезе фиксированную медикаментозную сыпь, связанную с применением мелоксикама.
Потенциальная перекрестная реактивность может возникнуть с другими оксикамами.
Анафилактические реакции.
Как и при применении других НПВС, анафилактические реакции могут наблюдаться у пациентов без известной реакции на мелоксикам. Лекарственное средство не следует применять пациентам с аспириновой триадой. Данный симптоматический комплекс встречается у пациентов с астмой, у которых сообщалось о ринитах с или без назальных полипов или у которых проявлялся тяжелый, потенциально летальный бронхоспазм после применения ацетилсалициловой кислоты или других НПВС. Следует принять меры неотложной помощи при выявлении анафилактоидной реакции.
Влияние параметров функции печени и почек.
Как и при применении большинства НПВС, описаны единичные случаи повышения уровня трансаминаз и билирубина плазмы крови или других параметров функции печени, как повышение креатинина и азота мочевины плазмы крови, и другие отклонения лабораторных показателей. В большинстве случаев эти отклонения были незначительны и носили временный характер. При значительном или устойчивом подтверждении таких отклонений применение лекарственного средства следует прекратить и провести контрольные тесты.
Воздействие на почки.
НПВС путем угнетения сосудорасширяющего воздействия почечных простагландинов могут индуцировать функциональную почечную недостаточность вследствие снижения клубочковой фильтрации. Этот побочный эффект является дозозависимым. В начале применения или после увеличения дозы лекарственного средства рекомендуется тщательное наблюдение диуреза и функции почек для пациентов со следующими факторами риска: пожилой возраст; одновременное применение с ингибиторами АПФ, АРА II, сартанами, диуретиками; гиповолемия (любого генеза); застойная сердечная недостаточность; почечная недостаточность; нефротический синдром; люпус-нефропатия; тяжелая степень печеночной дисфункции (плазменный альбумин <25 г/л или ≥10 г/л по классификации Чайлда-Пью).
В единичных случаях НПВС могут приводить к интерстициальному нефриту, гломерулонефриту, ренальному медуллярному некрозу или нефротическому синдрому.
Доза мелоксикама для пациентов с терминальной почечной недостаточностью, находящихся на диализе, не должна превышать 7,5 мг. Пациентам с почечной недостаточностью от легкой до умеренной степени дозу можно не снижать (уровень клиренса креатинина более 25 мл/мин).
Воздействие на водно-электролитный баланс.
НПВС могут усилить задержку натрия, калия и воды и повлиять на натрийуретические эффекты диуретиков. Кроме того, может наблюдаться понижение антигипертензивного эффекта гипотензивных лекарственных средств. В связи с этим у чувствительных пациентов может ускоряться или обостряться отек, сердечная недостаточность или артериальная гипертензия. Поэтому пациентам с такими рисками рекомендуется проведение клинического мониторинга (см. разделы «Противопоказания» и «Способ применения и дозы»).
Гиперкалиемия.
Во время применения мелоксикама возможно развитие гиперкалиемии, которую может вызвать сахарный диабет или одновременное применение лекарственных средств, повышающих калиемию (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). В таких случаях на регулярной основе следует проводить контроль уровня калия в плазме крови.
Комбинация с пеметрекседом.
У пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью, получающих пеметрексед, лечение мелоксикамом следует приостановить по крайней мере на 5 суток до введения пеметрекседа, в день введения и по меньшей мере на 2 дня после введения (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Пациенты пожилого возраста и пациенты с повышенным риском развития побочных реакций.
Побочные реакции часто хуже переносят пациенты пожилого возраста, слабые или ослабленные больные, нуждающиеся в тщательном наблюдении. Как и при лечении другими НПВС, лекарственное средство следует с осторожностью применять пациентам пожилого возраста, у которых более вероятно снижение функции почек, печени и сердца. Пациенты пожилого возраста имеют более высокую частоту возникновения побочных реакций при применении НПВС, особенно желудочно-кишечных кровотечений и перфораций, которые могут быть летальными (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Маскировка симптомов инфекционных заболеваний.
Mелоксикам, как и любой другой НПВС, может маскировать симптомы инфекционных заболеваний.
Реакции в месте введение.
Как и при внутримышечном применении других НПВС, в месте инъекции может возникнуть абсцесс или некроз.
Воздействие на фертильность.
Мелоксикам может негативно влиять на репродуктивную функцию, поэтому не рекомендован женщинам, желающим забеременеть. Женщинам, которые планируют беременность или проходят обследование по поводу бесплодия, следует рассмотреть возможность прекращения применения лекарственного средства (см. раздел «Применение в период беременности или кормление грудью»).
Маскировка воспаления и горячки.
Фармакологическое действие мелоксикама по уменьшению лихорадки и воспаления может осложнить диагностику при подозреваемом неинфекционном болевом состоянии.
Лечение кортикостероидами.
Мелоксикам не может быть возможным заместителем кортикостероидов при лечении кортикостероидной недостаточности.
Гематологические реакции.
Анемия может наблюдаться у пациентов, получающих НПВС, включая мелоксики. Это может быть связано с задержкой жидкости, желудочно-кишечным кровотечением неизвестного происхождения либо макроскопическим, либо неполностью описанным влиянием на эритропоэз. При длительном применении лекарственного средства следует контролировать гемоглобин или гематокрит, если имеются симптомы и признаки анемии.
НПВС тормозят агрегацию тромбоцитов и могут продлить время кровотечения у некоторых пациентов. В отличие от ацетилсалициловой кислоты, их влияние на функцию тромбоцитов количественно меньше, кратковременно и обратимо. При применении лекарственного средства следует тщательно контролировать состояние пациентов, у которых возможны побочные воздействия на изменения в функции тромбоцитов, в частности нарушения свертывания крови, или пациентов, получающих антикоагулянты.
Применение пациентам с имеющейся астмой.
Пациенты с астмой могут иметь аспиринчувствительную астму. Применение ацетилсалициловой кислоты (аспирина) у таких пациентов ассоциировано с тяжелым бронхоспазмом, который может быть летальным. Учитывая перекрестную реакцию, включая бронхоспазм, между ацетилсалициловой кислотой и другими НПВС лекарственное средство не следует применять пациентам, чувствительным к ацетилсалициловой кислоте, и следует с осторожностью применять пациентам с имеющейся астмой.
Предостережения, связанные со вспомогательными веществами.
Лекарственное средство содержит менее 1 ммоль натрия (23 мг) на ампулу 1,5 мл, то есть по существу свободно от натрия.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность.
Угнетение синтеза простагландинов может отрицательно влиять на беременность и/или развитие эмбриона и плода. Данные эпидемиологических исследований позволяют предположить увеличение риска выкидыша и развития пороков сердца и гастрошизисов после применения ингибиторов синтеза простагландинов в ранний период беременности. Абсолютный риск развития пороков сердца увеличился с менее чем 1 % до примерно 1,5 %. Считается, что риск увеличивается с увеличением дозы и продолжительности лечения.
Начиная с 20 недели беременности применение мелоксикама может вызвать олигогидрамниоз вследствие дисфункции почек плода. Это может произойти вскоре после начала лечения и обычно обратимо после прекращения лечения. Кроме того, есть сообщения об сужении артериального протока после лечения во ІІ триместре беременности, большинство из которых прошли после прекращения лечения.
Во время I и II триместра беременности лекарственное средство не следует применять, за исключением необходимости. Если женщина пытается забеременеть или на протяжении I и II триместра беременности применяет мелоксикам, дозировка и продолжительность лечения должны быть по меньшей мере.
Дородовый мониторинг олигогидрамниоза и сужение артериального протока следует рассмотреть после воздействия мелоксикама в течение нескольких дней, начиная с 20-й гестационной недели. Применение лекарственного средства следует прекратить, если обнаружен олигогидрамниоз или сужение артериального протока.
При применении в III триместре беременности все ингибиторы синтеза простагландинов могут создавать для плода риск:
- сердечно-легочной токсичности (преждевременное сужение/закрытие артериального протока и легочная гипертензия);
- нарушение функции почек, что может развиться в почечную недостаточность с олигогидроамнионом (см. выше);
возможные риски в последние сроки беременности для матери и новорожденного:
- удлинение времени кровотечения, антиагрегационный эффект даже при очень низких дозах;
- угнетение сокращений матки, что приводит к задержке или затягиванию родов.
Поэтому лекарственное средство противопоказано в ІІІ триместре беременности.
Период кормления грудью.
Хотя конкретных данных по мелоксикаму нет, о НПВС известно, что они могут проникать в грудное молоко. Поэтому лекарственное средство не рекомендуется применять женщинам в период кормления грудью.
Фертильность.
Мелоксикам, как и другие лекарственные средства, ингибирующие синтез циклооксигеназы/ простагландина, может негативно влиять на репродуктивную функцию и не рекомендован женщинам, желающим забеременеть. Поэтому для женщин, планирующих беременность или проходящих обследование по поводу бесплодия, следует рассмотреть возможность прекращения применения лекарственного средства.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Специальных исследований по влиянию мелоксикама на способность управлять автотранспортом или другими механизмами нет. Однако на основе фармакодинамического профиля и наблюдавшихся побочных реакций можно предположить, что мелоксикам не влияет или имеет незначительное влияние на указанную деятельность. Однако пациентам, у которых наблюдались нарушения функции зрения, включая нечеткость зрения, головокружение, сонливость, вертиго или другие нарушения центральной нервной системы, рекомендуется воздержаться от управления автотранспортом или другими механизмами.
Способ применения и дозы
Лекарственное средство предназначено для внутримышечного применения.
Дозировка.
Лекарственное средство применять в дозе 15 мг (1 инъекция) 1 раз в сутки.
Не превышать дозу 15 мг/сутки.
Лечение должно ограничиваться 1 инъекцией в начале применения с максимальной продолжительностью до 2–3 суток в обоснованных исключительных случаях (например, когда пероральный и ректальный пути применения невозможны). Побочные реакции могут быть минимизированы применением наименьшей эффективной дозы в течение кратчайшего срока лечения, необходимого для контроля симптомов (см. раздел «Особенности применения»).
Следует периодически оценивать потребность пациента в симптоматическом облегчении и ответ на лечение.
Особые категории пациентов.
Пациенты пожилого возраста и пациенты с повышенным риском развития побочных реакций.
Рекомендуемая доза для пациентов пожилого возраста составляет 7,5 мг/сутки. Пациентам с повышенным риском развития побочных реакций следует начинать лечение с 7,5 мг/сутки (половина ампулы 1,5 мл) (см. раздел «Особенности применения»).
Пациенты с почечной недостаточностью.
Для пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, находящихся на диализе, доза не должна превышать 7,5 мг/сутки (половина ампулы 1,5 мл).
Пациентам с умеренной и средней почечной недостаточностью (а именно пациентам с клиренсом креатинина выше 25 мл/мин) снижение дозы не требуется. Относительно пациентов с тяжелой почечной недостаточностью без диализа см. раздел «Противопоказания».
Пациенты с печеночной недостаточностью.
Пациентам с легкой и средней печеночной недостаточностью снижение дозы не требуется. Относительно пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью см. раздел «Противопоказания».
Способ применения.
Лекарственное средство следует вводить медленно, путем глубокой внутримышечной инъекции в верхний наружный квадрант ягодицы, соблюдая строгую асептическую технику. При повторном введении рекомендуется чередовать левую и правую ягодицы. Перед инъекцией важно проверить, чтобы острие иглы не попало в сосуд.
Инъекцию следует немедленно прекратить при сильной боли во время инъекции.
В случае протеза тазобедренного сустава инъекцию следует сделать в другую ягодицу.
Для продолжения лечения следует применять пероральные формы мелоксикама.
Дети.
Лекарственное средство противопоказано для применения детям до 18 лет (см. раздел «Противопоказания»).
Передозировка
Симптомы.
Симптомы острой передозировки НПВС обычно ограничиваются сонливостью, летаргией, тошнотой, рвотой и эпигастральной болью, которые в целом являются обратимыми при поддерживающей терапии. Может возникнуть желудочно-кишечное кровотечение. Тяжелое отравление может привести к артериальной гипертензии, ОПН, дисфункции печени, угнетению дыхания, коме, судорогам, сердечно-сосудистой недостаточности и остановке сердца. Сообщали об анафилактоидных реакциях при терапевтическом применении НПВС, которые также могут наблюдаться при передозировке.
Лечение.
При передозировке следует проводить симптоматическую и поддерживающую терапию. Исследования показали ускорение выведения мелоксикама путем приема 4 г холестирамина 3 раза в сутки.
Побочные эффекты
Данные исследований и эпидемиологические данные позволяют предположить, что применение некоторых НПВС (особенно в высоких дозах и при длительном лечении) может быть связано с небольшим повышением риска сосудистых тромботических явлений, например инфаркта миокарда или инсульта (см. раздел «Особенности применения») .
Отек, артериальная гипертензия и сердечная недостаточность наблюдались при лечении НПВС.
Большинство наблюдаемых побочных реакций желудочно-кишечного происхождения. Может наблюдаться пептическая язва, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение, иногда летальное, особенно у пациентов пожилого возраста (см. раздел «Особенности применения»). Во время применения наблюдались тошнота, рвота, диарея, метеоризм, запор, диспепсия, абдоминальная боль, молота, рвота, язвенный стоматит, обострение колита и болезни Крона (см. раздел «Особенности применения»). С меньшей частотой наблюдался гастрит.
Сообщалось о тяжелых поражениях кожи: синдроме Стивенса-Джонсона и токсическом эпидермальном некролизе (см. раздел «Особенности применения»).
Критерии оценки частоты развития побочных реакций: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); редко (≥ 1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000); частота неизвестна (нельзя определить по имеющимся данным).
Со стороны системы крови и лимфатической системы:
нечасто – анемия; редко – отклонение показателей анализа крови от нормы (включая изменение количества лейкоцитов), лейкопения, тромбоцитопения; очень редко – агранулоцитоз (см. «Отдельные серьезные и/или частые побочные реакции»).
Со стороны иммунной системы:
нечасто – аллергические реакции (кроме анафилактических или анафилактоидных); частота неизвестна – анафилактические/анафилактоидные реакции, включая шок.
Со стороны психики:
редко – изменение настроения, ужасающие сновидения; частота неизвестна – спутанность сознания, дезориентация, бессонница.
Со стороны нервной системы:
часто – головная боль; нечасто – головокружение, сонливость.
Со стороны органов зрения:
редко – расстройства функции зрения, включающие нечеткость зрения, конъюнктивит.
Со стороны органов слуха и вестибулярного аппарата:
нечасто – вертиго; редко – звон в ушах.
Со стороны сердца:
редко – сердцебиение.
В связи с применением НПВС также сообщали о сердечной недостаточности.
Со стороны сосудистой системы:
нечасто – повышение АД (см. раздел «Особенности применения»), приливы.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения:
редко – астма у пациентов с аллергическими реакциями на ацетилсалициловую кислоту или другие НПВС; частота неизвестна – инфекции верхних дыхательных путей, кашель.
Со стороны пищеварительного тракта:
очень часто – гастроинтестинальные нарушения, такие как диспепсия, тошнота, рвота, боль в животе, запор, метеоризм, диарея; нечасто – скрытое или макроскопическое желудочно-кишечное кровотечение, стоматит, гастрит, отрыжка; редко – колит, гастродуоденальная язва, эзофагит; очень редко – желудочно-кишечная перфорация; частота неизвестна – панкреатит.
Пептическая язва, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение могут быть тяжелыми и потенциально летальными, особенно у пациентов пожилого возраста (см. раздел «Особенности применения»).
Со стороны гепатобилиарной системы:
нечасто – нарушение показателей функции печени (например, повышение уровня трансаминаз или билирубина); очень редко – гепатит; частота неизвестна – желтуха, печеночная недостаточность.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки:
нечасто – ангионевротический отек, зуд, сыпь; редко – синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, крапивница; очень редко – буллезный дерматит, мультиформная эритема; частота неизвестна – реакции фотосенсибилизации, эксфолиативного дерматита, фиксированная медикаментозная сыпь (см. раздел «Особенности применения»).
Со стороны мочевыделительной системы:
нечасто – задержка натрия и воды, гиперкалиемия (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Особенности применения»), нарушение показателей функции почек (повышение креатинина и/или мочевины в плазме крови); очень редко – ОПН, в частности у пациентов группы повышенного риска (см. раздел «Особенности применения»); частота неизвестна – инфекции мочевыводящих путей, нарушение частоты мочеиспускания.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез:
частота неизвестна – женское бесплодие, задержка овуляции.
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани:
частота неизвестна – артралгия, боли в спине, признаки и симптомы, связанные с суставами.
Со стороны организма в целом и реакции в месте введения:
часто – отверждение в месте инъекции, боль в месте инъекции; нечасто – отеки, включая отеки нижних конечностей; частота неизвестна – гриппоподобные симптомы.
Некоторые серьезные и/или частые побочные реакции.
Сообщалось об очень редких случаях агранулоцитоза у пациентов, применявших мелоксикам и другие потенциально миелотоксические лекарственные средства (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Побочные реакции, ранее не наблюдавшиеся при применении мелоксикама, но характерные для других препаратов этой фармакотерапевтической группы.
Органическое почечное поражение, вероятно, приводит к ОПН: зафиксированы очень редкие случаи интерстициального нефрита, острого тубулярного некроза, нефротического синдрома и папиллярного некроза (см. раздел «Особенности применения»).
Сообщения о подозреваемых побочных реакциях.
Сообщения о подозреваемых побочных реакциях, возникших после регистрации лекарственного средства, очень важны. Это позволяет постоянно наблюдать соотношение пользы/риска при применении лекарственного средства. Работники системы здравоохранения должны сообщать о любых подозреваемых побочных реакциях через национальную систему фармаконадзора.
Срок годности
4 года.
Условия хранения
Хранить при температуре не выше 25 ºС в недоступном для детей месте.
Несовместимость
Из-за возможной несовместимости лекарственное средство нельзя смешивать с другими препаратами в одном шприце.
Упаковка
1,5 мл раствора в стеклянной ампуле; 3 ампулы в контурной ячеистой упаковке; 1 контурная ячеистая упаковка в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
К.О. Ромфарм Компани С.Р.Л., Румыния/
S.C. Rompharm Company S.R.L., Romania.
Адрес
г. Отопень, ул. Эроилор № 1А, 075100, округ Илфов/
Otopeni city, Eroilor str. №1A, 075100, jud. Ilfov.
Заявитель
ООО «УОРЛД МЕДИЦИН», Украина/ WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.