Отзывы покупателей о Гидроксимочевина Медак капсулы по 500 мг 100 шт. (10х10)
- Торговое название Гидроксимочевина
- Действующее вещество Гидроксикарбамид
- Лекарственная форма Капсулы
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Признак Импортный
- Производитель Медак Украина, ООО
- Страна Германия
- Условия отпуска По рецепту
- Код морион 43487
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ГІДРОКСИСЕЧОВИНА МЕДАК
(HYDROXYUREA МЕDАС)
Склад:
діюча речовина: 1 капсула містить 500 мг гідроксикарбаміду (гідроксисечовини);
допоміжні речовини: лактоза моногідрат, кальцію цитрат, натрію цитрат, магнію стеарат;
оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Інші антинеопластичні засоби. Код АТС L01Х Х05.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування пацієнтів, хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ) у хронічній або прогресуючій стадії хвороби.
Лікування пацієнтів, хворих на есенціальну тромбоцитемію або поліцитемію з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень.
Протипоказання.
Препарат протипоказаний хворим із пригніченою функцією кісткового мозку (вміст лейкоцитів менше 2,5?109/л, тромбоцитів менше 100?109/л) або при наявності тяжкої форми анемії. Препарат треба з обережністю застосовувати хворим, які нещодавно одержували інтенсивну променеву терапію або хіміотерапію іншими цитотоксичними препаратами.
Препарат протипоказаний хворим з гіперчутливістю до гідроксисечовини або до будь-якого іншого компонента. Якщо було виявлено гіперчутливість, лікування слід припинити.
Спосіб застосування та дози.
Внутрішньо, капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи!
Усі схеми дозування препарату мають ґрунтуватися на фактичній або ідеальній масі тіла хворого (залежно від того, яка з них є меншою).
Терапію має проводити лікар, який має досвід роботи в онкології та гематології.
Лікування препаратом можна комбінувати з променевою терапією.
Рекомендована кратність прийому препарату 1 раз на день.
Лікування хронічного мієлолейкозу. Гідроксисечовина зазвичай призначається у початковій дозі 40 мг/кг маси тіла на добу, з урахуванням рівня лейкоцитів у крові. Дозу слід зменшити удвічі (20 мг/кг на добу), якщо рівень лейкоцитів знижується нижче 20 ? 109/л. Потім дозування корегується індивідуально для підтримання кількості лейкоцитів на рівні 5-10 ? 109/л. Дозу гідроксисечовини слід зменшити, якщо кількість лейкоцитів у крові є меншою за 5?109/л, та слід збільшити, якщо кількість лейкоцитів у крові є більшою за 10 ? 109/л. Якщо рівень лейкоцитів падає нижче 2,5 ? 109/л або ж кількість тромбоцитів менше 100 ? 109/л, терапію слід припинити до встановлення нормальних показників крові.
Достатній період для досягнення антинеопластичного ефекту – 6 тижнів.
У випадку, коли відзначається прогресування захворювання, застосування препарату потрібно негайно припинити. Якщо спостерігається відповідний терапевтичний ефект, лікування продовжують на необмежений термін.
Лікування есенціальної тромбоцитемії. Початковою дозою гідпроксисечовини є 15 мг/кг/добу, яку коригують для підтримання кількості тромбоцитів у крові на рівні 600 ? 109/л, слідкуючи, щоб рівень лейкоцитів був не нижче за 4 ? 109/л.
Лікування поліцитемії. Гідроксисечовину починають призначати у дозі 15-20 мг/кг/добу. Далі дозування підбирають індивідуально для підтримання гематокриту на рівні нижче 45 \% та тромбоцитів нижче 400 ? 109/л. У більшості пацієнтів це досягається постійним прийомом гідроксисечовини у дозі 500-1000 мг щодня.
Якщо рівень гематокриту та кількість тромбоцитів у крові успішно контролюються, терапію слід продовжувати на невизначений термін.
Діти: оскільки ці захворювання у дітей є рідкістю, режим дозування для дітей не вивчений.
Люди літнього віку: оскільки люди літнього віку більш чутливі до гідроксисечовини, вони потребують зменшення дозування індивідуально.
Дозування для пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Відсутня достатня інформація. Немає рекомендацій щодо режиму дозування для цієї групи пацієнтів.
Побічні реакції.
Пригнічення кісткового мозку є дозообмежуючим фактором токсичності.
Шлунково-кишкові побічні реакції є поширеними, але вони рідко потребують зниження дози або припинення лікування.
Побічні реакції за частотою виникнення були розподілені на наступні категорії:
Дуже поширені (? 1/10);
Поширені (? 1/100, < 1/10);
Непоширені (? 1/1 000, < 1/100);
Рідко поширені (? 1/10 000, < 1/1 000);
Поодинокі (< 1/10 000), невідомі (не можна оцінити на основі наявних даних).
Таблиця 1
Порушення з боку системи кроветворення та лімфатичної системи
Поширені:
Пригнічення кісткового мозку, лейкопенія, мегалобластоз.
Непоширені:
Тромбоцитопенія, анемія.
Порушення з боку нервової системи
Рідко поширені:
Неврологічні розлади, включаючи головний біль, запаморочення, дезорієнтацію, судоми.
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння
Рідко поширені:
Гострі легеневі реакції, включаючи дифузні легеневі інфільтрати; лихоманка; задишка; алергічний альвеоліт.
Шлунково-кишкові розлади
Поширені:
Діарея, запор.
Непоширені:
Нудота, блювання, стоматит.
Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів
Непоширені:
Перехідна дисфункція ниркових канальців супроводжується підвищенням сечової кислоти в крові, збільшення сечовини в крові і підвищення рівня креатиніну крові.
Рідко поширені:
Дизурія.
Поодинокі:
Ниркова недостатність.
Розлади з боку шкіри і підшкірної клітковини
Непоширені:
Макулопапульозний висип, еритема обличчя, акральна еритема.
Рідко поширені:
Алопеція.
Поодинокі:
Дерматоміозит-подібні зміни шкіри, гіперпігментація шкіри, атрофія шкіри, пігментація нігтів, атрофія нігтів, шкірні виразки (особливо виразки гомілки), свербіж, актинічний кератоз, рак шкіри (плоскоклітинний рак, базально-клітинний рак), фіолетові папули, лущення.
Розлади обміну речовин і харчування
Непоширені:
Анорексія
Рідко поширені:
Синдром лізису пухлини.
Загальні порушення та порушення у місці введення
Непоширені:
Лихоманка на тлі прийому ліків, озноб, нездужання, набряки.
Розлади з боку імунної системи
Рідко поширені:
Реакції гіперчутливості.
Порушення з боку гепатобіліарної системи
Непоширені:
Підвищення рівня печінкових ферментів та рівня білірубіну крові.
Психіатричні розлади
Рідко поширені:
Галюцинації.
Порушення з боку системи кровотворення та лімфатичної системи: пригнічення функції кісткового мозку (лейкопенія, анемія, епізодично тромбоцитопенія). Аномалії картини еритроцитів: на ранніх стадіях лікування гідроксикарбамідом часто спостерігається мегалобластичний еритропоез, що має помірний характер. Морфологічні зміни при цьому нагадують злоякісну анемію, однак вони не пов'язані з дефіцитом вітаміну В12 або фолієвої кислоти.
Препарат може також знижувати кліренс заліза з плазми і знижувати ефективність утилізації заліза еритроцитами, однак це не впливає на тривалість життя еритроцитів.
Шлунково-кишкові розлади: стоматит, анорексія, нудота, блювання, понос або запор, викликані комбінацією прийому препарату та опроміненням, зазвичай вдається усунути тимчасовим припинням прийому препарату, лише в окремих випадках було необхідне тимчасове припинення опромінення.
Розлади гепатобіліарної системи: у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які одночасно приймали антиретровірусну терапію (особливо диданозин та ставудин), відзначались випадки панкреатиту та гепатотоксичності (іноді з летальним наслідком), тяжкої периферичної нейропатії.
Розлади з боку шкіри і підшкірної клітковини: гідроксисечовина може посилити запалення слизових оболонок після опромінення. Це може призвести до повторного виникнення еритеми і гіперпігментація в раніше опромінених тканинах.
У пацієнтів, які в минулому одержували променеву терапію, може спостерігатися загострення пострадіаційної еритеми.
Гіперпігментація шкіри, атрофія шкіри, пігментація нігтів, атрофія нігтів, шкірні виразки (особливо виразки гомілки), свербіж, актинічний кератоз, рак шкіри (плоскоклітинний рак, базально-клітинний рак), фіолетові папули, лущення були частково виявлені в окремих випадках після багатьох років довгострокової щоденної підтримуючої терапії гідроксисечовиною.
Під час терапії гідроксисечовиною у пацієнтів з мієлопрофіліративними розладами можливий розвиток васкуліту шкіри, який може супроводжуватися виразками і гангреною. Ризик розвитку васкуліту шкіри підвищується у пацієнтів, які перед тим або одночасно отримували терапію інтерфероном.
Неврологічні розлади:
Вживання великих доз препарату може призводити до помірної сонливості.
Розлади з боку сечовидільної системи: дизурія, препарат епізодично може спричинити тимчасове порушення функції ниркових канальців, що супроводжується збільшенням вмісту сечової кислоти в сироватці, азоту сечовини крові (АСК) і креатиніну, були повідомлення про аномальну затримку сульфобромфталеїну.
Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (включаючи кісти та поліпи):
При тривалому лікуванні гідроксисечовиною мієлопроліферативних захворювань, таких, як поліцитемія, тромбоцитопенія, може розвинутися вторинна лейкемія. Якою мірою це пов’язано з основними захворюваннями або лікуванням гідроксисечовиною, на даний момент невідомо.
Інші ефекти. Больове відчуття або дискомфорт унаслідок запалення слизових оболонок у місці опромінення (мукозити) зазвичай можна купірувати застосуванням місцевих анестетиків або пероральних аналгетиків. Якщо реакція має тяжкий характер, лікування препаратом слід тимчасово припинити; якщо ефект є винятково тяжким, може знадобитися тимчасове припинення також і променевої терапії. Однак необхідність припинення обох цих форм лікування спостерігалося лише іноді.
Застосування препарату у комбінації з променевою терапією. Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованому лікуванні препаратом та опромінюванні, подібні до описаних при монотерапії препаратом: головним чином – пригнічення функції кісткового мозку (анемія і лейкопенія) та подразнення стінок шлунка. У разі одночасного застосування препарату з променевою терапією лейкопенія спостерігалася майже в усіх хворих. Іноді (і тільки при наявності вираженої лейкопенії) відзначалося зменшення вмісту тромбоцитів до значень менше 100 ? 109/л. Під час лікування препаратом можуть посилюватися деякі побічні реакції, що зустрічаються при проведенні однієї променевої терапії, наприклад порушення функції шлунка і мукозити.
Передозування.
У хворих, які застосовували препарат у дозах, що в кілька разів перевищували звичайні рекомендовані, спостерігалися болючість, фіолетова еритема, набряк долонь рук і ступнів ніг із подальшим лущенням шкіри рук і ніг, інтенсивна генералізована гіперпігментація шкіри та тяжкий гострий стоматит. У цих випадках потрібно тимчасово припинити прийом препарату.
Первинне лікування складається з промивання шлунка, потім призначається підтримуюча терапія та моніторинг клітинного составу крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Гідроксисечовина є потужним мутагенним агентом. В експериментах на тваринах була виявлена підвищена частота вроджених вад. Гідроксисечовину не слід призначати вагітним, крім винятків, якщо користь переважає ризики. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати протизаплідні запобіжні заходи перед початком і під час лікування.
Якщо вагітність все одно настає під час лікування – необхідно попередити хвору про потенційну небезпеку для плода. Жінкам репродуктивного віку слід уникати настання вагітності під час лікування препаратом.
Гідроксисечовина проникає через плаценту. Препарат проникає у грудне молоко. Тому, враховуючи важливість лікування для матері, необхідно припинити годування груддю.
Гідроксисечовина є генотоксичною, тому чоловікам під час терапії та протягом ще 3 місяців після завершення терапії необхідно користуватися надійними протизаплідними засобами. Їх слід проінформувати про можливість консервації сперми до початку лікування.
Діти.
Безпека та ефективність лікування препаратом у даної категорії пацієнтів не встановлені.
Особливості застосування.
Лікування препаратом слід проводити під наглядом лікаря. Перед початком і періодично під час лікування препаратом необхідно перевіряти лабораторні показники функцій кісткового мозку, нирок і печінки. Визначення рівня гемоглобіну, лейкоцитів і тромбоцитів слід проводити принаймні щотижня, протягом усього періоду лікування препаратом. При зменшенні вмісту лейкоцитів в крові до рівня менше 2,5 ? 109/л або тромбоцитів до рівня менше 100 ? 109/л лікування слід припинити, доки вміст їх не відновиться до норми. Якщо хворий висловлює відповідне бажання або якщо він відчуває утруднення у проковтуванні капсул, вміст капсули можна розчинити у склянці води і негайно випити. При цьому деякі водонерозчинні допоможні речовини вмісту капсул можуть плавати на поверхні розчину. Під час застосування препарату необхідно вживати досить велику кількість рідини.
У разі пропущення прийому препарату наступну дозу слід приймати після консультації з лікарем.
Досвід лікування хворих із порушеннями функції нирок або печінки обмежений. Тому лікування таких хворих проводять з обережністю та під постійним наглядом, особливо на початку лікування.
Є доцільною перевірка стану шкіри протягом курсу лікування гідроксисечовиною, оскільки був зареєстрований один випадок карциноми шкіри.
Гідроксисечовина може індукувати розвиток болючих виразок ніг, що зазвичай погано лікуються та потребують припинення лікування гідроксисечовиною. Після припинення лікування виразки поступово загоюються протягом кількох тижнів.
Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксисечовини і можуть потребувати зниження доз.
Гідроксисечовину не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом Lapp-лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Можливість реагувати може бути порушена під час лікування гідроксисечовиною. Це слід мати на увазі, коли необхідна підвищена увага, наприклад для управління автомобілем.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.
При одночасному застосуванні препарату з іншими мієлосупресивними препаратами або променевою терапією ступінь пригнічення функцій кісткового мозку або розвиток інших побічних ефектів може зростати.
Дослідження in vitro виявило можливість підвищення цитотоксичної дії ара-С та флюоропіримідинів. Чи призводить ця взаємодія до клінічно кооперативних токсичності або до необхідності коригування дози, поки не ясно.
Гідроксисечовина може посилити антиретровірусну активність інгібіторів зворотної транскриптази, таких як диданозин і ставудин. Гідроксисечовина пригнічує синтез ВІЛ ДНК та реплікацію ВІЛ за рахунок зменшення кількості внутрішньоклітинних дезоксинуклеотидів. Гідроксисечовина може також підвищувати потенційні побічні ефекти інгібіторів зворотної транскриптази, такі як панкреатит і периферична нейропатія.
Оскільки є вірогідність того, що вживання препарату призведе до збільшення вмісту сечової кислоти в крові, може знадобитися коригування дози урикозуричних препаратів (препарати, що підвищують виділення сечової кислоти з організму).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Гідроксикарбамід – протипухлинний препарат алкілуючої дії. Точний механізм протипухлинної дії препарату не з?ясований, але вважається, що протипухлинна дія препарату пов?язана з пригніченням синтезу ДНК, при цьому препарат не впливає на синтез РНК та білка.
Фармакокінетика.
Препарат добре всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 2 години після прийому, а через 24 години у сироватці практично не виявляється. Гідроксисечовина частково виводиться нирковою екскрецією. Період напіввиведення препарату становить 3-4 години. Приблизно 80 \% препарату виводиться з організму з сечею протягом 12 годин (50 \% у незмінному стані).
Компоненти препарату проникають через гематоенцефалічний бар?єр.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості.
Желатинові капсули, що містять майже білого кольору порошок.
Термін придатності.
4 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей і захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка.
По 10 капсул у блістерах з алюмінієвої фольги і ПВХ-плівки. По 10 блістерів у коробці з картону пакувального.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Медак Гезельшафт фюр клініше Шпеціальпрепарате мбХ, Німеччина/Medac Gesellschaft fur klinische Spezialpraparate m.b.H., Germany.
Місцезнаходження.
Театерштрассе, 6, 22880 Ведель, Німеччина/ Theaterstrasse 6, 22880 Wedel, Germany.
Состав
Действующее вещество: гидроксикарбамид (гидроксимочевины);
1 капсула содержит 500 мг гидроксикарбамида (гидроксимочевины);
Другие составляющие: лактоза, моногидрат; кальция цитрат; натрия цитрат; магния стеарат;
Оболочка капсулы: желатин, диоксид титана (Е 171).
Лекарственная форма
Капсулы.
Основные физико-химические свойства: непрозрачные желатиновые капсулы белого цвета, содержащие почти белый порошок.
Фармакотерапевтическая группа
Прочие антинеопластические средства. Код АТХ L01Х Х05.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Точный механизм противоопухолевого действия препарата не выяснен, но считается, что он связан с блокированием рибонуклеотидредуктазного комплекса, что приводит к угнетению синтеза ДНК. Клеточная стойкость, как правило, обусловлена увеличенным уровнем рибонуклеотидредуктазы в результате амплификации гена.
Фармакокинетика
Информация по фармакокинетике ограничена. Препарат хорошо всасывается из пищеварительного тракта, биодоступность – полная. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 0,5-2 ч после приема.
Гидроксикарбамид проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм гидроксикарбамида у людей подробно не изучался.
Гидроксимочевина частично выводится почечной экскрецией. Период полувыведения составляет 3-4 часа. От 9 до 95% выводится из организма с мочой.
Показания
Лечение пациентов, больных хронической миелоидной лейкемией (ХМЛ) в хронической или прогрессирующей стадии болезни.
Лечение пациентов, больных эссенциальной тромбоцитемией или полицитемией с высоким риском тромбоэмболических осложнений.
Противопоказания
Гиперчувствительность к действующему веществу или любому другому компоненту препарата. Если при лечении выявлена гиперчувствительность, применение препарата следует прекратить.
Угнетенная функция костного мозга (содержание лейкоцитов менее 2,5 ' 10 9 /л, тромбоцитов - менее 100 ' 10 9 /л) или наличие тяжелой формы анемии.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий
Исследование in vitro показало способность гидроксикарбамида повышать цитотоксическое действие ара-С и флюоропиримидинов.
Гидроксимочевина может усилить антиретровирусную активность ингибиторов обратной транскриптазы, таких как диданозин и ставудин. Гидроксимочевина ингибирует синтез ВИЧ ДНК и репликацию ВИЧ за счет уменьшения количества внутриклеточных дезоксинуклеотидов. Гидроксимочевина может также усугублять потенциальные побочные эффекты ингибиторов обратной транскриптазы, такие как гепатотоксичность, панкреатит и периферическая нейропатия.
Исследования показали, что существует аналитическая интерференция гидроксикарбамида с ферментами (уреазой, уриказой и лактатдегидрогеназы), которые используются для определения мочевины, мочевой кислоты и молочной кислоты, что приводит к ложноположительным результатам у пациентов, получавших гидроксикарбамид.
Вакцинация.
Существует повышенный риск серьезных инфекций с летальным исходом в случае сопутствующего применения живых вакцин. Живые вакцины не рекомендуется применять пациентам с ослабленным иммунитетом.
Особенности применения
При лечении препаратом необходимо проверять показатели крови, равно как и функции почек и печени. Опыт лечения больных с нарушениями функции почек или печени ограничен. Поэтому лечение таких больных проводят с осторожностью и под постоянным наблюдением, особенно в начале лечения.
Гидроксикарбамид может вызвать угнетение костного мозга, что чаще всего проявляется лейкопенией, а также (реже) тромбоцитопенией и анемией.
Полный анализ крови, включая определение уровня гемоглобина, общего количества лейкоцитов, дифференцированный подсчет тромбоцитов следует проводить на регулярной основе и после установления индивидуальной оптимальной дозы. Периодичность контроля определяется индивидуально, но нормальный период – еженедельно. При уменьшении содержания лейкоцитов в крови до уровня менее 2,5 10 9 /л или тромбоцитов до уровня менее 100 10 9 /л лечение следует прекратить, пока содержание их не восстановится до нормы.
При пропуске приема препарата следующую дозу следует принимать после консультации с врачом.
В случае возникновения анемии до или во время лечения красные кровяные клетки могут быть замещены. Преходящий мегалобластический эритропоэз часто наблюдается в начале курса терапии гидроксикарбамидом. Морфологическое изменение напоминает пернициозную анемию, но не связано с дефицитом витамина В12 или фолиевой кислоты.
При применении препарата необходимо употреблять достаточно большое количество жидкости.
У пациентов, получающих длительное лечение гидроксикарбамидом при миелопролиферативных заболеваниях, таких как настоящая полицитемия и тромбоцитемия, может развиваться вторичный лейкоз. В какой степени это связано с основным заболеванием или лечением гидроксикарбамидом, до сих пор неизвестно.
Были сообщения о раке кожи у пациентов, длительно принимавших гидроксимочевину. Пациентам следует рекомендовать защищать кожу от воздействия солнца. Кроме того, пациенты должны проводить самоинспекцию кожи во время лечения и после прекращения гидроксимочевины и проходить проверку на вторичные злокачественные новообразования во время плановых обследований.
Гидроксимочевина может индуцировать развитие болезненных язв ног, которые обычно плохо лечатся и требуют прекращения лечения гидроксимочевиной. После прекращения лечения язвы постепенно заживают в течение нескольких недель.
Во время терапии гидроксикарбамидом у больных с миелопролиферативными заболеваниями наблюдались кожные токсические васкулиты, в том числе васкулитные язвы и гангрена. Риск токсических васкулитов увеличивается у больных, получающих или получавших интерферон в прошлом. Дигитальная локализация этих васкулитных язв и прогрессирующее клиническое течение периферической сосудистой недостаточности, что приводит к инфарктному поражению дигитальных участков или гангрены, четко отличается от типичных кожных язв, обычно описанных при применении гидроксикарбамида. Из-за потенциально опасного клинического исхода кожных васкулитных язв у пациентов с миелопролиферативными заболеваниями в случае развития васкулитных язв применение гидроксикарбамида следует прекратить и назначить альтернативные циторедуктивные препараты.
Интерстициальные заболевания легких, включая фиброз легких, инфильтрацию легких, пневмонит и альвеолит/аллергический альвеолит, сообщались у пациентов, которые лечили миелопролиферативные новообразования и могут быть связаны с летальным исходом. Пациенты с лихорадкой, кашлем, одышкой или другими респираторными симптомами необходимо тщательно обследовать, исследовать и лечить.
При возникновении легочных осложнений немедленно прекратить применение гидроксимочевины и начать лечение кортикостероидами.
Гидроксикарбамид может быть генотоксическим. Мужчинам во время терапии и еще 3 месяца после завершения терапии необходимо пользоваться надежными противозачаточными средствами. Они должны быть информированы о возможности консервации спермы до начала терапии.
Пациентам с редкими наследственными проблемами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы Лаппа или глюкозо-галактозной мальабсорбцией не следует принимать этот препарат.
Пациенты пожилого возраста могут быть более чувствительны к действию гидроксимочевины и могут потребовать снижения дозы.
Гидроксикарбамид следует с осторожностью назначать пациентам, которые проходят или раньше проходили сопутствующую лучевую или цитотоксическую терапию. В этих случаях пациенты имеют повышенный риск угнетения функции костного мозга, раздражения желудка и мукозита. Кроме того, может наблюдаться обострение эритемы, вызванной предыдущим или одновременным облучением.
Вакцинация Сопутствующее применение Гидроксимочевина медак с живой противовирусной вакциной может потенцировать репликацию вируса вакцины и/или может усилить некоторые побочные реакции вируса вакцины, поскольку нормальные механизмы защиты могут быть угнетены гидроксикарбамидом. Вакцинация живой вакциной пациентов, принимающих гидроксимочевину медак, может привести к серьезной инфекции. Гуморальный иммунный ответ пациента на вакцину может быть уменьшен. Применение живых вакцин следует избегать во время лечения и по крайней мере 6 месяцев после окончания лечения.
Гидроксимочевина медак содержит лактозу, если у пациента установлена непереносимость некоторых сахаров, необходимо проконсультироваться с врачом, прежде чем принимать это лекарственное средство.
Это лекарственное средство содержит 1 ммоль (23 мг)/дозу натрия. Следует быть осторожным при применении пациентам, применяющим натрий-контролируемую диету.
Применение в период беременности и кормлении грудью
Беременность
Гидроксимочевина может являться мощным мутагенным агентом. В исследованиях на животных была обнаружена повышенная частота врожденных пороков. Гидроксимочевину не следует применять беременным, кроме случаев, когда клиническое состояние женщины требует лечения гидроксикарбамидом. Гидроксимочевину не следует назначать беременным, кормящим грудью, кроме случаев, когда польза преобладает риски. Женщинам репродуктивного возраста следует применять противозачаточные меры пред начала и во время лечения препаратом.
Если беременность наступает при лечении, необходимо предложить пациентке генетическую консультацию. Гидроксикарбамид проникает через плаценту.
Период кормления грудью
Поскольку гидроксикарбамид экскретируется в грудное молоко, перед началом лечения грудное вскармливание следует прекратить.
Фертильность
Гидроксикарбамид может быть генотоксическим, поэтому пациенткам, которые планируют забеременеть после гидроксикарбамида, рекомендуется генетическая консультация.
Мужчинам во время терапии и еще 3 месяца после завершения терапии необходимо пользоваться надежными противозачаточными средствами. Их следует проинформировать о возможности консервации спермы до начала лечения.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортом или другими механизмами
Скорость реакции может быть нарушена при применении гидроксимочевины. Это следует учитывать, когда необходимо повышенное внимание, например, при управлении автотранспортом и работе с другими механизмами.
Способ применения и дозы
Капсулы следует глотать целиком, не разжевывая.
Терапию должен проводить врач, имеющий опыт работы в онкологии и гематологии. Все схемы дозировки препарата должны основываться на фактической или идеальной массе тела больного (в зависимости от того, какая из них меньше).
Лечение хронического миелолейкоза. Гидроксимочевина обычно назначается в начальной дозе 40 мг/кг массы тела в сутки с учетом уровня лейкоцитов в крови. Дозу следует уменьшить вдвое (20 мг/кг/сут), если уровень лейкоцитов снижается ниже 20×10 9 /л. Затем дозировка корректируется индивидуально для поддержания количества лейкоцитов на уровне 5-10×10 9 /л. Дозу гидроксимочевины следует уменьшить, если количество лейкоцитов в крови меньше 5×10 9 /л, и следует увеличить, если количество лейкоцитов в крови больше 10 × 10 9 /л.
Если уровень лейкоцитов падает ниже 2,5×10 9 /л или количество тромбоцитов меньше 100 × 10 9 /л, терапию следует прекратить до установления нормальных показателей крови.
Достаточный период для достижения антинеопластического эффекта – 6 недель. В случае, когда отмечается прогрессирование заболевания, применение препарата следует немедленно прекратить. Если наблюдается подходящий терапевтический эффект, лечение продолжают на неограниченный срок.
Лечение эссенциальной тромбоцитемии. Первоначальной дозой гидроксимочевины является 15 мг/кг/сут, которую корректируют для поддержания количества тромбоцитов в крови на уровне 600× 109 /л, следя, чтобы уровень лейкоцитов был не ниже 4× 109 /л.
Лечение полицитемии. Гидроксимочевину начинают назначать в дозе 15-20 мг/кг/сут. Далее дозировку подбирают индивидуально для поддержания гематокрита на уровне ниже 45% и тромбоцитов ниже 400× 109 /л. У большинства пациентов это достигается постоянным приемом гидроксимочевины в дозе 500-1000 мг каждый день.
Если уровень гематокрита и количество тромбоцитов в крови успешно контролируются, следует продолжать терапию на неопределенный срок.
Дети. Поскольку эти заболевания у детей редкость, режим дозировки для детей не изучен.
Люди пожилого возраста. Пациенты пожилого возраста могут быть более чувствительны к действию гидроксимочевины и могут потребовать снижения дозы.
Пациенты с почечной и печеночной недостаточностью. Нет достаточной информации. Нет рекомендаций по режиму дозирования для этой группы пациентов.
Дети.
Безопасность и эффективность лечения у данной категории пациентов не установлены.
Передозировка
У больных, применявших препарат в дозах, в несколько раз превышавших обычные рекомендованные, наблюдались острые патологии кожных покровов и слизистых оболочек, а именно: раздражение, фиолетовая эритема, отек ладоней и ступней с последующим шелушением кожи рук и ног, интенсивная генерализованная гипер и стоматит.
Необходимо немедленное лечение, включающее промывание желудка с последующей поддерживающей терапией и мониторингом гемопоэтической системы.
Побочные реакции
Угнетение костного мозга является дозоограничивающим фактором токсичности. Желудочно-кишечные побочные реакции распространены, но они редко нуждаются в снижении дозы или прекращении лечения.
Побочные реакции по частоте возникновения делятся на следующие категории:
Очень распространены (≥1/10); распространены (≥ 1/100 до частота неизвестна (невозможно оценить по имеющимся данным).
|
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы |
Часто: угнетение костного мозга, лейкопения, мегалобластоз. Нераспространенные: тромбоцитопения, анемия. |
|
Со стороны иммунной системы |
Редко распространены: реакции гиперчувствительности. |
|
Расстройства обмена веществ и питания |
Нераспространенные: анорексия. Редко: синдром лизиса опухоли. Неизвестно: гиперкалиемия. |
|
Со стороны психики |
Редко: галлюцинации. |
|
Со стороны нервной системы |
Нераспространены: периферическая нейропатия 1 . Редко: неврологические расстройства, включая головную боль, головокружение, дезориентацию, судороги. |
|
Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостения |
Редко: острые легочные расстройства, включая диффузную легочную инфильтрацию, лихорадку, одышку, аллергический альвеолит. Единичные: фиброз легких. Неизвестно: Интерстициальные заболевания легких |
|
Со стороны желудочно-кишечного тракта |
Часто: диарея, запор. Нераспространенные: панкреатит 1 , тошнота, рвота, стоматит. |
|
Со стороны гепатобилиарной системы |
Нераспространены: гепатотоксичность 1 , повышение уровня печеночных ферментов и билирубина крови. |
|
Со стороны кожи и подкожной клетчатки |
Часто: кожные язвы (особенно язвы голени). Нераспространенные: макулопапулезная сыпь, эритема лица, акральная эритема, актинический кератоз, рак кожи (плоскоклеточный рак, базально-клеточный рак). Редко: алопеция. Единичные: дерматомиозитообразные изменения кожи, кожная и системная красная волчанка, гиперпигментация кожи, атрофия кожи, пигментация ногтей, атрофия ногтей, зуд, фиолетовые папулы, шелушение, кожный васкулит, гангрена. |
|
Со стороны почек и мочевыводящих путей |
Нераспространены: переходная дисфункция почечных канальцев, сопровождающаяся повышением мочевой кислоты в крови, повышением уровня мочевины в крови и повышением уровня креатинина крови. Редко: дизурия. Единичные: почечная недостаточность. |
|
Со стороны половых органов и молочных желез |
Очень распространены: азооспермия, олигоспермия. |
|
Общие нарушения |
Нераспространенные: лихорадка на фоне приема лекарства, озноб, недомогание. |
1 Случаи развития панкреатита и гепатотоксичности (иногда с летальным исходом), а также тяжелой периферической нейропатии отмечены у ВИЧ-инфицированных пациентов, получавших гидроксикарбамид совместно с антиретровирусными препаратами, в частности диданозином в комбинации со ставудином.
Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования (в т. ч. кисты и полипы).
У пациентов, получающих длительное лечение гидроксикарбамидом при миелопролиферативных заболеваниях, таких как настоящая полицитемия и тромбоцитемия, может развиваться вторичный лейкоз. В какой степени это связано с основным заболеванием или лечением гидроксикарбамидом, до сих пор неизвестно.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы.
Во время лечения гидроксикарбамидом может возникать мегалобластический эритропоэз, не отвечающий на терапию фолиевой кислотой или витамином В12.
Угнетение костного мозга исчезает вместе с прекращением терапии.
Препарат может также снижать клиренс железа из плазмы крови и снижать эффективность утилизации железа эритроцитами, однако это не влияет на продолжительность жизни эритроцитов.
Метаболизм и расстройства питания.
В период постмаркетингового надзора были обнаружены случаи гипонатриемии.
Со стороны нервной системы.
Высокие дозы могут вызывать умеренную сонливость.
Желудочно-кишечные расстройства.
Тяжелые желудочно-кишечные расстройства (анорексия, тошнота, рвота), вызванные комбинацией приема препарата и облучением, обычно удается контролировать с помощью временного прекращения приема препарата.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки.
Гидроксимочевина может усугублять воспаление слизистых оболочек после облучения. Это может привести к повторному возникновению эритемы и гиперпигментации в ранее облученных тканях.
У пациентов, в прошлом получавших лучевую терапию, может наблюдаться обострение пострадиационной эритемы.
Эритема, атрофия кожи и ногтей, шелушение, фиолетовые папулы, алопеция, изменения кожи, подобные дерматомиозиту, актинический кератоз, рак кожи (плоскоклеточный рак, базальноклеточный рак), кожные токсические васкулиты, включая васкулитные язвы (греб). , гиперпигментация кожи и ногтей были обнаружены в отдельных случаях после многолетней ежедневной поддерживающей гидроксимочевиной терапии.
Остальные эффекты.
Болевое чувство или дискомфорт вследствие воспаления слизистых оболочек в месте облучения (мукозиты) обычно можно купировать применением местных анестетиков или пероральных анальгетиков. Если реакция носит тяжелый характер, лечение препаратом следует временно прекратить; если эффект исключительно тяжелым, может потребоваться временное прекращение также и лучевой терапии. Однако необходимость прекращения этих форм лечения наблюдалась лишь иногда.
Применение препарата в сочетании с лучевой терапией.
Побочные эффекты, которые наблюдались при комбинированном лечении и облучении, подобны описанным при монотерапии препаратом: главным образом – угнетение функции костного мозга (анемия и лейкопения) и раздражение стенок желудка. При одновременном применении препарата с лучевой терапией лейкопения наблюдалась почти у всех больных. Иногда (и только при наличии выраженной лейкопении) отмечалось уменьшение содержания тромбоцитов до значений менее 100 10 9 /л. Во время лечения могут усиливаться некоторые побочные реакции, которые встречаются при проведении лучевой терапии, например нарушение функции желудка и мукозиты.
Сообщения об ожидаемых побочных реакциях.
Сообщения об ожидаемых побочных реакциях после регистрации лекарственного средства имеют большое значение. Это позволяет продолжать мониторинг соотношения польза/риск лекарственного средства. Сообщения о побочных реакциях от сотрудников сферы здравоохранения поступают согласно действующему законодательству в сфере обращения лекарственных средств на территории Украины.
Срок годности
4 года.
Условия хранения
Хранить в недоступном для детей и защищенном от света месте при температуре не выше 25 °C.
Упаковка
По 10 капсул в блистерах из алюминиевой фольги и ПВХ-пленки; по 10 блистеров в картонной коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Медак Гезельшафт фюр клинее Шпециальпрепарате МБХ, Германия.
Адрес
Театерштрассе, 6, 22880 Ведель, Германия.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины - http://www.drlz.com.ua/
Противоопухолевый препарат
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.