Аналоги Бисопролол-Тева таблетки по 5 мг 50 шт. (10х5)
- Торговое название Бисопролол
- Действующее вещество Бисопролол
- Лекарственная форма Таблетки
- Температура хранения от +15°C до +25°C
- Производитель Teva Pharmaceutical Industries Ltd
- Страна Германия
- Условия отпуска По рецепту
-
Особенности
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БІСОПРОЛОЛ-ратіофарм
(BISOPROLOL-ratiopharm?)
Склад:
діюча речовина: бісопролол;
1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу геміфумарату;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кросповідон, для таблеток по 5 мг барвник жовтий РВ 22812 (який містить: лактози моногідрат, заліза оксид жовтий (Е 172)), для таблеток по 10 мг барвник бежевий
РВ 27215 (який містить: лактози моногідрат, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172)).Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори ?-адренорецепторів.
Код АТС С07А В07.Клінічні характеристики.
Показання.
? Артеріальна гіпертензія;
? ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія);
? хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозидами.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату;
- гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, які потребують інотропної терапії;
- кардіогенний шок;
- атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня;
- синдром слабкості синусового вузла;
- синоатріальна блокада;
- брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 60 ударів на хвилину перед початком терапії;
- артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче
- тяжка форма бронхіальної астми або тяжкі хронічні обструктивні захворювання легень;
- пізні стадії порушення периферичного кровообігу та синдром Рейно;
- метаболічний ацидоз;
- феохромоцитома, що не лікувалася;
- комбінація з флоктафеніном та сультопридом;
Спосіб застосування та дози.
Таблетки Бісопролол-ратіофарм призначені для перорального застосування.
Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія).
Рекомендована доза становить 5 мг на добу. У випадку помірної гіпертензії
(діастолічний тиск доУ разі необхідності добова доза може бути підвищена до 10 мг на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг на добу.
Зміна та коригування дози встановлюються лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта.
Бісопролол-ратіофарм обов'язково застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця, що супроводжується серцевою недостатністю.
Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності – серцевими глікозидами.
Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (або блокатори ангіотензинових рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АПФ), блокатори ?-адренорецепторів, діуретики і, у разі необхідності, серцеві глікозиди.
Бісопролол-ратіофарм призначати для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.
Лікування хронічної серцевої недостатності Бісопрололом-ратіофарм розпочинається відповідно до поданої нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.
– 1,25 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом 1 тижня, підвищуючи до
– 2,5 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до
– 3,75 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до
– 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до
– 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до
– 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу як підтримуюча терапія.
* застосовувати бісопролол у відповідному дозуванні.
Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.
На початку лікування стійкої хронічної недостатності необхідно проводити регулярний моніторинг. Протягом фази титрування необхідний контроль за наступними показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності.
Модифікація лікування.
Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта лікування препаратом слід продовжувати.
Курс лікування препаратом Бісопролол-ратіофарм тривалий.
Не слід припиняти лікування раптово та змінювати рекомендовану дозу без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
Хворі з порушенням функції нирок і печінки
Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця.
Для пацієнтів з порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно. Пацієнтам з тяжкими розладами ниркової функції (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) і пацієнтам з тяжкими розладами функції печінки не рекомендується перевищувати добову дозу 10 мг бісопрололу фумарату.
Хронічна серцева недостатність.
Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки та/або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю.
Для хворих літнього віку корекція дозування Бісопрололу-ратіофарм не потрібна. Однак прийом препарату рекомендується розпочинати з найменшої можливої дози.
Побічні реакції.
Порушення з боку імунної системи: поява антинуклеарних антитіл з такими специфічними клінічними симптомами, як вовчакоподібний синдром, що зникав після припинення лікування.
Порушення з боку психіки: порушення сну, депресії, нічні кошмари, галюцинації.
Порушення метаболізму: підвищення рівня тригліцеридів у крові, гіпоглікемія.
Порушення з боку нервової системи: втомлюваність, виснаження, запаморочення*, головний біль*, втрата свідомості.
Порушення з боку органів зору: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз), кон'юнктивіт.
Порушення з боку органів слуху: погіршення слуху.
Порушення з боку серця: брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності, поява/посилення ознак серцевої недостатності.
Порушення з боку судин: відчуття холоду або оніміння кінцівок, артеріальна гіпотензія (особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю), погіршення перебігу хвороби Рейно, посилення наявної переміжної кульгавості, ортостатична гіпотензія.
Порушення з боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або з хронічними обструктивними захворюваннями легень в анамнезі, алергічний риніт.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор.
Порушення з боку печінки: підвищення печінкових ферментів (АЛТ, АСТ) у плазмі крові, гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, почервоніння, висипання, припливи, підвищену пітливість, випадання волосся, при лікуванні ?-блокаторами може спостерігатися погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.
Порушення з боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми, артропатія.
Порушення з боку репродуктивної системи: порушення потенції.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність*, астенія.
Лабораторні дослідження: підвищення рівнів тригліцеридів, печінкових ферментів (АЛТ, АСТ)*.
* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1-2 тижнів.
У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.
Передозування.
Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, гіпоглікемія. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату.
У випадку передозування необхідно негайно звернутися до лікаря.
При передозуванні також були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня та запаморочення.
Лікування: припинити прийом препарату та провести підтримуюче та симптоматичне лікування. Є обмежені дані, що бісопролол тяжко піддається діалізу.
У разі необхідності забезпечити моніторинг дихальної функції; може бути показане штучне дихання.
При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін) або
?2-адреноміметики та/або амінофілін.При атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня: інфузійне введення ізопреналіну; у разі необхідності – кардіостимуляція.
Погіршення стану при серцевій недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, вазодилататорів.
При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю слід вводити ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках вводити штучного водія ритму.
При артеріальній гіпотензії: прийом судинозвужувальних препаратів та плазмозамінників, внутрішньовенне введення глюкагону.
При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування бісопрололу вагітним можливе лише за наявності крайньої необхідності після оцінки співвідношення користі і ризику для матері та плода. Як правило,
?-адреноблокатори зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Якщо лікування ?-блокатором необхідне, бажано щоб це був ?1-селективний ?-блокатор. Необхідно контролювати кровотік у плаценті та матці. Після пологів новонароджений повинен знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 діб. Даних щодо проникнення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується в період годування груддю.Діти.
Досвід застосування препарату дітям відсутній, тому застосування його не рекомендоване.
Особливості застосування.
Пацієнтам з тяжкими розладами ниркової функції (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) і пацієнтам з тяжкими розладами функції печінки не рекомендується перевищувати добову дозу бісопрололу фумарату.
Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:
- бронхоспазм (бронхіальна астма, хронічні обструктивні захворювання легень) потребує супутньої терапії бронходилататорами. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення тонусу дихальних шляхів, що може потребувати збільшення дози b2-симпатоміметиків. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функцій зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму в анамнезі;
- загальна анестезія. Необхідно обов'язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів ?-адренорецепторів. У Пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування ?-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда протягом наркозу, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування ?-блокаторів під час інтраопераційного періоду. Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадиаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації зниження артеріального тиску. Дозу слід поступово зменшити та припинити прийом препарату приблизно за 48 годин до загальної анестезії;
- застосування контрастних продуктів, що містять йод: ?-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування;
- цукровий діабет з різкими коливаннями рівня глюкози в крові через можливість маскування симптомів гіпоглікемії;
- тиреотоксикоз через можливість маскування адренергічних симптомів (тахікардія, серцебиття, підвищена пітливість);
- сувора дієта;
- під час десенсибілізаційної терапії. Як і інші b-блокатори, бісопролол може посилювати чутливість до алергенів та збільшувати анафілактичні реакції. Лікування адреналіном не завжди забезпечує очікуваний терапевтичний ефект;
- атріовентрикулярна блокада І ступеня;
- стенокардія Принцметала. ?-адреноблокатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість і подовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принцметала;
- порушення периферичного кровообігу, в тому числі при хворобі Рейно або переміжній кульгавості: можливе посилення скарг, особливо на початку терапії;
- пацієнтам з феохромоцитомою бісопролол можна призначати винятково після терапії a-адреноблокаторами;
- хворим на псоріаз (у т.ч. в сімейному анамнезі) бісопролол призначати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
На початку лікування препаратом необхідний нагляд за пацієнтом. Лікування не слід припиняти раптово, якщо для цього немає чітких показань. Якщо у пацієнтів із ішемічною хворобою серця раптово припинити лікування, існує ризик інфаркту міокарду і раптової смерті. У разі необхідності терапію препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів з такими захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу, тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні пороки серця, інфаркт міокарда за останні 3 місяці.
Комбінація з аміодароном не рекомендується, враховуючи ризик автоматизму скорочуваності і розладів серцевої провідності (пригнічення компенсаторних симпатичних реакцій).
В цілому комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію типу верапаміл або дилтіазем, із антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
При застосуванні препарату Бісопролол-ратіофарм може відзначатися позитивний результат при проведенні допінг-контролю.
У разі необхідності терапію препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
В окремих випадках на початку лікування, при заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем може бути знижена швидкість реакції при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказані комбінації.
- Флоктафенін: b-блокатори можуть загострювати компенсаторні серцево-судинні реакції у зв'язку з артеріальною гіпотензією та шоком, які може спричинити застосування флоктафеніну.
- Султоприд: бісопролол не слід застосовувати одночасно з султопридом через зростання ризику шлуночкової аритмії.
Нерекомендовані комбінації.
Лікування хронічної серцевої недостатності.
- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.
Усі показання.
- Антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем, бепридил): негативний вплив на інотропну функцію міокарда, AV-провідність, артеріальний тиск. Внутрішньовенне введення верапамілу може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади у пацієнтів, які приймають ?-блокатори.
- Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, гуанфацин, моксинідин, рілменідин тощо): підвищення ризику рефлекторної гіпертензії, а також значне уповільнення частоти серцевих скорочень, можливе пригнічення AV-провідності, погіршення серцевої недостатності. При комбінованій терапії раптова відміна цих засобів може підвищити ризик рефлекторної гіпертензії.
- Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В): підвищують гіпотензивний ефект
?-блокаторів та є ризик розвитку гіпертонічного кризу.Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).
Антиаритмічні препарати І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): негативний вплив на AV-провідність та інотропну функцію міокарда.
Усі показання.
- Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): негативний вплив на
AV-провідність.- Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину, наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можуть підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ризик розвитку серцевої недостатності. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
- Антихолінестеразні засоби (в тому числі такрин): збільшення часу AV-провідності та підвищення ризику брадикардії.
- ?-блокатори місцевої дії (зокрема ті, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можуть підсилювати дію бісопрололу.
- Інсулін та пероральні протидіабетичні засоби: посилюється дія цих препаратів. Бісопролол може маскувати ознаки гіпоглікемії. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних ?-блокаторів.
- Серцеві глікозиди (препарати наперстянки): знижують частоту серцевих скорочень, збільшують час AV-провідності.
- Засоби для анестезії: підвищують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії.
- Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): знижують гіпотензивний ефект бісопрололу.
- Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу.
- ?-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): комбінація з бісопрололом може знижувати терапевтичний ефект обох препаратів.
- Симпатоміметики, які активують ?- і ?-адренорецептори (адреналін, норадреналін), підвищують артеріальний тиск та підсилюють явища переміжної кульгавості. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних ?-блокаторів.
- Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини та інші антигіпертензивні препарати: підвищують ризик гіпотензії.
- Баклофен: підвищення антигіпертензивної активності.
- Аміфостин: підвищення гіпотензивної активності.
- Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищують гіпотензивний ефект ?-блокаторів. Є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
- Парасимпатоміметики: може збільшуватися час атріовентрикулярної провідності та підвищується ризик брадикардії.
Дозволені комбінації.
- Мефлохін: зростання ризику брадикардії.
- Кортикостероїди: можливе зниження антигіпертензивного ефекту внаслідок затримки води і натрію в організмі.
- Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищують гіпотензивний ефект ?-блокаторів. Є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бісопролол – селективний блокатор ?1-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну та антиангінальну дії. Механізм антигіпертензивної дії полягає у зниженні хвилинного об'єму серця, зменшенні симпатичної стимуляції периферичних судин і пригніченні вивільнення реніну нирками. Антиангінальна дія пов'язана з блокадою ?1-адренорецепторів, що призводить до зниження потреби міокарда у кисні за рахунок негативної хронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії.
Фармакокінетика.
Після прийому внутрішньо препарат добре адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою, що сприяє високій біодоступності – близько 90 \%. Зв'язування з білками плазми становить близько 30 \%. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Загальний кліренс бісопрололу становить
15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення, 10-12 годин, препарат зберігає терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому препарату.Бісопролол виводиться з організму двома шляхами. Близько 50 \% метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Решта 50 \% виводиться нирками у незміненому вигляді. Через приблизно однакову участь нирок та печінки у виведенні цього препарату, хворим із нирковою або печінковою недостатністю дозу коригувати не потрібно. Кінетика бісопрололу лінійна і не залежить від віку.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 5 мг – блідо-жовті із вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки з відтиском «5» та лінією розлому з одного боку.
таблетки по 10 мг – бежеві з вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки з відтиском «10» та лінією розлому з одного боку.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка. По 10 таблеток в блістері. По 3 або 5 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Виробник: Меркле ГмбХ, Німеччина.
Заявник: ратіофарм ГмбХ, Німеччина.
Місцезнаходження.
Меркле ГмбХ: Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.
Меркле ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079 Ульм, Німеччина.
ратіофарм ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079, Ульм, Німеччина.
Состав
действующее вещество: бисопролол;
1 таблетка содержит бисопролола гемифумарата 5 мг или 10 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, магния стеарат;
для таблеток по 5 мг краситель желтый РВ 22812 (который содержит: лактозы моногидрат, железа оксид желтый (Е172));
для таблеток по 10 мг краситель бежевый РВ 27215 (который содержит: лактозы моногидрат, железа оксид желтый (Е172), железа оксид красный (Е172)).
Лекарственная форма
Таблетки.
Основные физико-химические свойства:
таблетки по 5 мг - бледно-желтого цвета с вкраплениями, круглые, двояковыпуклые таблетки с тиснением «5» и линией разлома с одной стороны;
таблетки по 10 мг - бежевого цвета с вкраплениями, круглые, двояковыпуклые таблетки с тиснением «10» и линией разлома с одной стороны.
Фармакологическая группа
Селективные блокаторы β-адренорецепторов.
Код АТХ С07А В07.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Бисопролол - высокоселективный β1-адреноблокатор. Не имеет внутренней симпатомиметической активности и клинически выраженных мембраностабилизирующих свойств. Препарат обладает очень низким сродством с β2-рецепторами гладкой мускулатуры бронхов и сосудов, а также с β2-рецепторами, которые участвуют в метаболической регуляции. Таким образом, бисопролол не влияет на сопротивление дыхательных путей и β2-опосредованные метаболические эффекты. Селективность бисопролола относительно β1-адренорецепторов распространяется за пределы терапевтического диапазона доз.
Бисопролол не имеет выраженного отрицательного инотропного эффекта.
Максимальный эффект бисопролола наступает через 3-4 часа после приема. Период полувыведения из плазмы составляет 10-12 часов, что приводит к 24-часовой эффективности после однократного приема препарата. Максимальный антигипертензивный эффект достигается через 2 недели приема.
При интенсивной терапии у пациентов с ишемической болезнью сердца без хронической сердечной недостаточности бисопролол уменьшает сердечный выброс и потребность миокарда в кислороде за счет уменьшения частоты сердечных сокращений и ударного объема. При длительной терапии повышенное периферическое сопротивление уменьшается. Также в основе антигипертензивного эффекта β-блокаторов лежит механизм действия снижения активности ренина в плазме.
Бисопролол подавляет реакцию на симпатоадренергическую активность, блокируя кардио-β1-рецепторы. Это приводит к замедлению сердцебиения и снижение сократительной функции миокарда, приводит к снижению потребности миокарда в кислороде. Благодаря этому достигается желаемый эффект у пациентов со стенокардией и ишемической болезнью сердца.
Фармакокинетика.
После приема внутрь более 90 % бисопролола абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Абсорбция не зависит от приема пищи. Эффект первого прохождения через печень выражен незначительно, что способствует высокой биодоступности - примерно 90 %. Связывание с белками плазмы крови составляет приблизительно 30 %. Объем распределения составляет 3,5 л/кг.
Бисопролол выводится из организма двумя путями: примерно 50 % метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов и выводится почками, 50 % выводится почками в неизмененном виде. Общий клиренс бисопролола составляет 15 л/час. Благодаря длительному периоду полувыведения (10-12 часов) препарат сохраняет терапевтический эффект в течение 24 часов при применении один раз в сутки.
Кинетика бисопролола линейная и не зависит от возраста.
Поскольку участие почек и печени в выведении этого препарата примерно одинакова, больным с почечной или печеночной недостаточностью дозу корректировать не нужно. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью III функционального класса (по классификации NYHA - Нью-Йоркской кардиологической ассоциации) уровень бисопролола в плазме крови выше, а период полувыведения длиннее по сравнению со здоровыми добровольцами. Максимальная концентрация в плазме крови в равновесном состоянии составляет 64±21 нг/мл при суточной дозе 10 мг и периоде полувыведения 17±5 час.
Показания
- Артериальная гипертензия;
- ишемическая болезнь сердца (стенокардия);
- хроническая сердечная недостаточность с систолической дисфункцией левого желудочка в сочетании с ингибиторами АПФ, диуретиками, в случае необходимости - сердечными гликозидами.
Противопоказания
- Гиперчувствительность к бисопрололу, другим β-блокаторам или любым компонентам лекарственного средства;
- острая сердечная недостаточность или сердечная недостаточность в состоянии декомпенсации, что требует внутривенной инотропной терапии;
- кардиогенный шок;
- блокада II и III степени (за исключением такой у пациентов с искусственным водителем ритма);
- синдром слабости синусового узла;
- синоатриальная блокада;
- симптоматическая брадикардия;
- симптоматическая артериальная гипотензия;
- тяжелая форма бронхиальной астмы или тяжелые хронические обструктивные заболевания легких;
- тяжелые формы окклюзионной болезни периферических артерий или тяжелые формы синдрома Рейно;
- метаболический ацидоз,
- нелеченная феохромоцитома;
- одновременное применение с флоктафенином и сультопридом.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействия
Противопоказаные комбинации
Флоктафенин: b-блокаторы могут препятствовать компенсаторным сердечно-сосудистым реакциям, связанным с артериальной гипотонией или шоком, которые могут быть вызваны флоктафенином.
Сультоприд: не следует применять бисопролол одновременно с сультопридом из-за повышенного риска развития желудочковой аритмии
Нерекомендованные комбинации
Лечение хронической сердечной недостаточности
- Антиаритмические средства I класса (например хинидин, дизопирамид, лидокаин, фенитоин, флекаинид, пропафенон): возможно потенцирование эффекта по AV-проводимости и усиления негативного инотропного эффекта (необходим тщательный клинический контроль и контроль ЭКГ).
Все показания
- Антагонисты кальция (группы верапамила, в меньшей степени - дилтиазема): негативное влияние на инотропную функцию миокарда и AV-проводимость. Введение верапамила у пациентов, принимающих β-блокаторы, может привести к выраженной артериальной гипотензии и AV блокаде.
- Гипотензивные препараты центрального действия (клонидин, метилдопа, гуанфацин, моксонидин, рилменидин): возможно ухудшение течения сердечной недостаточности вследствие снижения центрального симпатического тонуса (снижение частоты сердечных сокращений и сердечного выброса, вазодилатация). Внезапная отмена препарата, особенно если ему предшествует отмена блокаторов β-адренорецепторов, может повысить риск возникновения рикошетной гипертензии.
- Ингибиторы моноаминоксидазы (МАО) (за исключением ингибиторов МАО типа В): усиление гипотензивного эффекта β-блокаторов, риск развития гипертонического криза.
Комбинации, которые следует применять с осторожностью
Лечение артериальной гипертензии или ишемической болезни сердца (стенокардии)
- Антиаритмические препараты I класса (например хинидин, дизопирамид, лидокаин, фенитоин, флекаинид, пропафенон): возможно потенцирование эффекта по AV-проводимости и усиления негативного инотропного эффекта.
Все показания
- Антагонисты кальция (производные дигидропиридина, например нифедипин, фелодипин, амлодипин): возможно повышение риска возникновения артериальной гипотензии. Не исключается возможность роста негативного влияния на инотропную функцию миокарда у пациентов с сердечной недостаточностью.
- Антиаритмические препараты III класса (например амиодарон): возможно потенцирование влияния на AV-проводимость.
- Другие β-блокаторы, включая β-блокаторами местного действия (например, с теми, что содержатся в глазных каплях для лечения глаукомы): возможно усиление системных эффектов бисопролола.
- Парасимпатомиметики: возможно увеличение времени AV-проводимости и повышение риска брадикардии.
- Инсулин и пероральные противодиабетические средства: усиление гипогликемического действия. Блокада β-адренорецепторов может маскировать симптомы гипогликемии.
- Средства для анестезии: ослабление рефлекторной тахикардии, повышение риска угнетения функции миокарда и возникновения артериальной гипотензии (см. раздел «Особенности применения»).
- Сердечные гликозиды: снижение частоты сердечных сокращений, увеличение времени AV-проводимости.
- Нестероидные противовоспалительные средства (НПВС): возможно ослабление гипотензивного эффекта бисопролола.
- Производные эрготамина: усиление нарушений периферического кровообращения.
- β-симпатомиметики (например изопреналин, орципреналин, добутамин): применение в комбинации с бисопрололом может привести к снижению терапевтического эффекта обоих средств. Для лечения аллергических реакций могут потребоваться более высокие дозы адреналина.
- Симпатомиметики, которые активируют α- и β-адренорецепторы (например, адреналин, норадреналин), возможно проявление опосредованного через α-адренорецепторы сосудосуживающего эффекта, что приводит к повышению артериального давления и усиления явления перемежающейся хромоты. Подобное взаимодействие более вероятно при применении неселективных β-блокаторов.
При совместном применении с антигипертензивными средствами и средствами, проявляют гипотензивное действие (например, трициклические антидепрессанты, барбитураты, фенотиазины) возможно повышение риска артериальной гипотензии.
Баклофен: усиление гипотензивного действия.
Амифостин: усиление гипотензивного действия.
В случае одновременного применения учитывать
- Мефлохин: возможно повышение риска развития брадикардии.
- Кортикостероиды: снижение гипотензивного действия из-за задержки воды и натрия в организме.
- Рифампицин: возможно незначительное уменьшение периода полувыведения бисопролола из-за индукцию печеночных ферментов, метаболизируют лекарственные средства. Обычно не нужно корректировать дозу.
Особенности по применению
Лечение стабильной хронической сердечной недостаточности с применением бисопролола следует начинать с фазы титрования.
Пациентам с ишемической болезнью сердца лечение не следует прекращать внезапно без необходимости, так как это может привести к транзиторному ухудшению состояния. У пациентов с ишемической болезнью сердца существует опасность развития инфаркта миокарда или внезапной смерти после внезапного прекращения лечения (более подробно см. в разделе «Способ применения и дозы»). Инициирование и прекращение лечения бисопрололом требует регулярного мониторинга.
В настоящее время нет достаточного терапевтического опыта лечения сердечной недостаточности у пациентов с такими заболеваниями и патологическими состояниями: сахарный диабет I типа (инсулинозависимый), тяжелые нарушения функции почек, тяжелые нарушения функции печени, рестриктивная кардиомиопатия, врожденные пороки сердца, гемодинамически значимые приобретенные клапанные пороки сердца , инфаркт миокарда в течение последних 3 месяцев.
Лекарственное средство следует применять с осторожностью пациентам в следующих случаях:
- бронхоспазм (бронхиальная астма, обструктивные заболевания дыхательных путей);
- одновременное лечение ингибиторами холинэстеразы (включая с такрином): возможно увеличение времени AV-проводимости или усиление брадикардии;
- применение контрастных веществ, содержащих йод: b-блокаторы могут препятствовать компенсаторным сердечно-сосудистым реакциям при артериальной гипотензии или шоке, вызванными применением контрастных веществ, содержащих йод;
- сахарный диабет со значительными колебаниями уровня глюкозы в крови - из-за возможности маскировки симптомов гипогликемии (тахикардия, сердцебиение, повышенная потливость). При лечении бисопрололом необходимо контролировать уровень глюкозы в крови;
- строгая диета;
- проведение десенсибилизации. Как и другие β-блокаторы, бисопролол может усиливать чувствительность к аллергенам и увеличивать тяжесть анафилактических реакций. В таких случаях лечение адреналином не всегда дает положительный терапевтический эффект;
- блокада I степени;
- стенокардия Принцметала;
- облитерирующие заболевания периферических артерий (в начале терапии возможно усиление жалоб);
- общая анестезия.
Необходимо обязательно предупредить врача-анестезиолога о приеме блокаторов β-адренорецепторов. У пациентов, которым планируется общая анестезия, применение β-блокаторов снижает случаи аритмии и ишемии миокарда в течение введение в наркоз, интубации и послеоперационного периода. Рекомендовано продолжать применение β-блокаторов в периоперационный период. Необходимо обязательно предупредить врача-анестезиолога о приеме блокаторов β-адренорецепторов, поскольку врач должен учитывать потенциальное взаимодействие с другими лекарствами, которое может привести к брадиаритмии, рефлекторной тахикардии и снижения возможностей рефлекторного механизма компенсации кровопотери. В случае отмены бисопролола перед оперативными вмешательствами дозу следует постепенно снизить и прекратить прием препарата за 48 часов до общей анестезии.
Комбинации бисопролола с антагонистами кальция группы верапамила или дилтиазема, с антиаритмическими препаратами I класса и с гипотензивными средствами центрального действия не рекомендуются (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Несмотря на то, что кардиоселективные β-блокаторы (β1) имеют меньшее влияние на функцию легких по сравнению с неселективными β-блокаторами, следует избегать их применения, как и всех β-блокаторов, при обструктивных заболеваниях дыхательных путей, если нет веских причин для проведения терапии . В случае необходимости бисопролол следует применять с осторожностью. У пациентов с обструктивными заболеваниями дыхательных путей лечения бисопрололом следует начинать с низкой возможной дозы и следует наблюдать за состоянием пациентов о возникновении новых симптомов (таких как, одышка, непереносимость физических нагрузок, кашель).
При бронхиальной астме или других хронических обструктивных заболеваниях легких, которые могут вызвать симптомы, показана сопутствующая терапия бронходилататорами. В некоторых случаях на фоне приема препарата пациенты с бронхиальной астмой из-за повышения резистентности дыхательных путей могут потребовать более высоких доз β2-симпатомиметиков.
Больным псориазом (в т. ч. в анамнезе) β-блокаторы (например, бисопролол) назначают после тщательной оценки соотношения польза/риск.
Пациентам с феохромоцитомой назначают бисопролол только после назначения терапии α-адреноблокаторами.
Симптомы тиреотоксикоза могут быть замаскированы на фоне приема препарата.
При применении бисопролола может отмечаться положительный результат при проведении допинг контроля.
Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует назначать пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность. Бисопролол имеет фармакологические свойства, которые могут повлечь вредное воздействие на течение беременности и/или развитие плода/новорожденного. Как правило, β-адреноблокаторы уменьшают кровоток в плаценте, что может вызвать задержку внутриутробного развития, внутриутробную смерть, самопроизвольный аборт или преждевременные роды. Могут развиться побочные эффекты у плода и новорожденного (например, гипогликемия, брадикардия). Если лечение β-блокаторами необходимо, желательно, чтобы это был β1-селективный блокатор.
В период беременности препарат применяют только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Необходимо контролировать маточно-плацентарный кровоток и рост плода. В случае вредного влияния на течение беременности или плод следует рассмотреть возможность альтернативного лечения.
После родов новорожденный должен находиться под тщательным наблюдением. Симптомы гипогликемии и брадикардии можно ожидать в течение первых 3 суток.
Период кормления грудью. Данных о экскреции бисопролола в грудное молоко нет. Поэтому прием препарата не рекомендуется в период кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Сообщалось, что у пациентов с ишемической болезнью сердца лекарственное средство не влиял на способность управлять автомобилем. Однако в индивидуальных случаях препарат может повлиять на способность управлять автотранспортом или работать с механизмами. Особая осторожность необходима в начале лечения, при изменении дозы препарата или при взаимодействии с алкоголем.
Способ применения и дозы
Таблетки предназначены для перорального применения. Таблетки Бисопролол-Тева следует принимать утром натощак, во время или после завтрака, глотать не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости. Таблетку можно разделить на равные части.
Артериальная гипертензия; ишемическая болезнь сердца (стенокардия)
Лечение следует начинать постепенно с низких доз с последующим повышением дозы. Рекомендуемая доза составляет 5 мг в сутки. В случае умеренной гипертензии (диастолическое давление до 105 мм рт. ст.) подходит доза 2,5 мг.
В случае необходимости дозу можно повысить до 10 мг в сутки. Дальнейшее увеличение дозы оправдано лишь в исключительных случаях. Максимальная рекомендованная доза составляет 20 мг в сутки.
Корректировка дозы устанавливаются индивидуально в зависимости от частоты пульса и терапевтической пользы.
Хроническая сердечная недостаточность с систолической дисфункцией левого желудочка в сочетании с ингибиторами АПФ, диуретиками, при необходимости - сердечными гликозидами
Стандартная терапия хронической сердечной недостаточности: ингибиторы АПФ (или блокаторы рецепторов ангиотензина в случае непереносимости ингибиторов АПФ), блокаторы β-адренорецепторов, диуретики и, в случае необходимости, сердечные гликозиды.
Бисопролол назначать для лечения пациентов с хронической сердечной недостаточностью без признаков обострения.
Терапию должен проводить врач с опытом лечения хронической сердечной недостаточности.
Лечение хронической сердечной недостаточности бисопрололом начинается в соответствии с представленной ниже схемы титрования и может корректироваться в зависимости от индивидуальных реакций организма.
- 1,25 мг* бисопролола гемифумарата 1 раз в сутки в течение 1 недели, повышая до
- 2,5 мг* бисопролола гемифумарата 1 раз в сутки в течение следующей 1 недели, повышая до
- 3,75 мг* бисопролола гемифумарата 1 раз в сутки в течение следующей 1 недели, повышая до
- 5 мг бисопролола гемифумарата 1 раз в сутки в течение следующих 4 недель, повышая до
- 7,5 мг бисопролола гемифумарата 1 раз в сутки в течение следующих 4 недель, повышая до
- 10 мг бисопролола гемифумарата 1 раз в сутки в качестве поддерживающей терапии.
* Применять бисопролол в соответствующей дозировке.
Бисопролол в дозе 2,5 мг рекомендуется применять в начале терапии хронической сердечной недостаточности.
Максимальная рекомендованная доза составляет 10 мг 1 раз в сутки.
В течение фазы титрования необходим контроль за следующими показателями жизнедеятельности (артериальное давление, частота сердечных сокращений) и симптомами прогрессирования сердечной недостаточности. Симптомы могут развиваться с первого дня после начала лечения.
Модификация лечения
Если максимальная рекомендуемая доза плохо переносится, возможно постепенное снижение дозы. Если во время фазы титрования или после нее наблюдается постепенное ухудшение сердечной недостаточности, развивается артериальная гипотензия или брадикардия, рекомендуется коррекция дозы препарата, что может потребовать временного снижения дозы бисопролола или, возможно, приостановление лечения. После стабилизации состояния пациента всегда следует рассматривать возможность повторной инициации лечения бисопрололом.
Не следует прекращать лечение препаратом внезапно, особенно пациентам с ишемической болезнью сердца, поскольку это может привести к ухудшению состояния пациента. В случае необходимости лечения рекомендуется завершать медленно, постепенно снижая дозу (например, уменьшая дозу вдвое еженедельно).
Лечение стабильной хронической сердечной недостаточности обычно длительное.
Курс лечения бисопрололом длительный и зависит от природы и тяжести болезни.
Больные с нарушением функции почек и печени
Артериальная гипертензия; ишемическая болезнь сердца
Для пациентов с нарушением функции печени или почек легкой и средней степени тяжести подбор дозы обычно делать не нужно. Пациентам с тяжелыми расстройствами функции почек (клиренс креатинина <20 мл/мин) и пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени не рекомендуется превышать суточную дозу 10 мг. Есть ограниченные данные по применению бисопролола пациентам на диализе. Необходимости изменять режим дозирования нет.
Хроническая сердечная недостаточность
Нет данных фармакокинетики бисопролола у пациентов с хронической сердечной недостаточностью одновременно с нарушениями функции печени и/или почек, поэтому увеличивать дозу необходимо с осторожностью.
Для больных пожилого возраста коррекция дозы бисопролола не нужна.
Дети.
Клинические данные об эффективности и безопасности применения препарата у детей отсутствуют, поэтому не следует применять препарат этой категории пациентов.
Передозировка
Симптомы
При передозировке (например, суточная доза 15 мг вместо 7,5 мг) были зафиксированы случаи развития атриовентрикулярной блокады III степени, брадикардии и головокружения. Частыми признаками передозировки β-блокаторами является брадикардия, артериальная гипотензия, острая сердечная недостаточность, бронхоспазм, гипогликемия. Существует широкая вариабельность индивидуальной чувствительности к однократной высокой дозе бисопролола, пациенты с сердечной недостаточностью могут быть более чувствительны к препарату. Поэтому лечение следует начинать с постепенным увеличением дозировки (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Лечение
При передозировке прекращают лечение препаратом и проводят поддерживающую и симптоматическую терапию. Есть ограниченные данные, что бисопролол трудно поддается диализу. При подозрении на передозировку в соответствии с ожидаемым фармакологическим действием и основываясь на рекомендациях для других β-блокаторов следует рассмотреть нижеследующие общие мероприятия.
При брадикардии: введение атропина. Если реакция отсутствует, с осторожностью вводят изопреналин или иной препарат с положительным хронотропным эффектом. В исключительных случаях может потребоваться трансвенозное введения искусственного водителя ритма.
При артериальной гипотензии: внутривенное введение жидкости и сосудосуживающих препаратов. Введение глюкагона может быть полезным.
При атриовентрикулярной блокаде II и III степени: тщательное наблюдение и инфузионное введение изопреналина или трансвенозное введение кардиостимулятора.
При обострении хронической сердечной недостаточности: введение диуретиков, инотропных препаратов, вазодилататоров.
При бронхоспазме: бронхолитические препараты (например, изопреналин), β2-адреномиметики и/или аминофиллин.
При гипогликемии: внутривенное введение глюкозы.
Побочные эффекты
По частоте побочные реакции распределены следующим образом: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); редко (≥1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000); частота неизвестна (невозможно оценить по имеющимся данным).
Со стороны иммунной системы
Редко: появление антинуклеарных антител с такими специфическими клиническими симптомами, как волчаночноподобный синдром, исчезает после прекращения лечения.
Со стороны метаболизма и питания
Редко: гипогликемия.
Со стороны психики
Нечасто: нарушение сна, депрессия.
Редко: ночные кошмары, галлюцинации.
Со стороны нервной системы
Часто: усталость, истощение, головокружение*, головная боль*.
Редко: потеря сознания.
Со стороны органов зрения
Редко: снижение слезоотделения (следует учитывать при ношении контактных линз).
Очень редко: конъюнктивит.
Со стороны органов слуха
Редко: нарушение слуха.
Со стороны сердца
Очень часто: брадикардия (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью).
Часто: признаки ухудшения уже имеющейся сердечной недостаточности (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью).
Нечасто: брадикардия (у пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца), нарушение AV проводимости, признаки ухудшения уже имеющейся сердечной недостаточности (у пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца).
Со стороны сосудов
Часто: ощущение холода или онемения конечностей, усиление уже имеющейся перемежающейся хромоты, артериальная гипотензия (особенно у пациентов с сердечной недостаточностью).
Нечасто: ортостатическая гипотензия.
Со стороны дыхательной системы
Нечасто: бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой или обструктивными заболеваниями дыхательных путей в анамнезе.
Редко: аллергический ринит.
Со стороны желудочно-кишечного тракта
Часто: жалобы со стороны желудочно-кишечного тракта, такие как тошнота, рвота, диарея, боль в животе, запор.
Со стороны печени
Редко: гепатит.
Со стороны кожи и подкожной ткани
Редко: реакции гиперчувствительности, включая зуд, покраснение, сыпь.
Очень редко: β-блокаторы могут вызывать или обострять псориаз, псориатические высыпания, выпадение волос.
Со стороны костно-мышечной системы
Нечасто: мышечная слабость, судороги, артропатия.
Со стороны репродуктивной системы
Редко: нарушение потенции.
Общие расстройства
Часто: астения (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью), повышенная утомляемость *.
Нечасто: астения (у пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца).
Лабораторные исследования
Редко: повышение уровня триглицеридов в крови, повышение активности печеночных ферментов в плазме крови (АСТ, АЛТ).
* Касается только пациентов с артериальной гипертензией или ишемической болезнью сердца. Эти симптомы обычно возникают в начале терапии, слабо выражены и исчезают в течение первых 1-2 недель.
В случае возникновения побочных явлений или нежелательных реакций необходимо немедленно проинформировать врача.
Срок годности
3 года.
Условия хранения
Хранить при температуре не выше 25 °С в оригинальной упаковке для защиты от влаги. Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 10 таблеток в блистере, по 3 или 5 или 9 блистеров в коробке.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Меркле ГмбХ.
Адрес
Людвиг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Германия.
Обратите внимание, что цены на препараты, указанные на сайте, актуальны только при онлайн-заказе. Цены на медикаменты в аптеках нашей сети могут отличаться от указанных.